Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Література |
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Бібліографічна інформація
Бібліографічна інформація Важливим елементом будь-якої наукової роботи є її біб-ліографічний апарат, бібліографічна інформація, які є своєрі-дним ключем до тих джерел, якими користувався автор при її написанні. Крім того, такий апарат певною мірою є виразом наукової етики та культури наукової праці. Бібліографічна інформація - це сукупність даних про документ (переважно первинний). Ці дані можуть бути фор-малізованими і неформалізованими. Формалізовані бібліографічні дані переважно відокрем-лені і з текстом не пов'язані. Такі дані про документ можуть бути представлені у формі бібліографічного посилання або його фрагменту, або у формі відсилань. Неформалізовані бібліографічні дані завжди безпосеред-ньо пов'язані з текстом, в якому вони наводяться. їх склад, форма викладу завжди визначаються автором самостійно. Слід відзначити, що в науковій літературі, в наукових робо-тах, а до них належать і студентські, і магістерські роботи, така форма зустрічається не дуже часто. Бібліографічне посилання - це бібліографічний опис у будь-якому документі іншого, який цитується або згадується. Бібліографічний опис - це сукупність відомостей про друкований твір або інший документ що дає змогу отримати уявлення про його зміст, чита-цьке призначення, обсяг, довідковий апарат і т. д. Об'єктами бібліографічного опису є книги, окремі публікації спеціаль-них видів нормативно-технічних і технічних документів, окремий том: випуск багаторазових або серійних видань, а також статті, розділ, глава і т. п. Залежно від ролі та призначення в конкретній роботі бібліографічні посилання можуть бути розміщені таким чи-ном: а) в основному тексті - внутрішньотекстові посилання; б) в підрядкових примітках - підрядкові посилання; в) в затекстових примітках (коментарях) - затекстові по-силання; г) в складі прикнижкового та пристатейного бібліографі-чного списку. Внутрішньотекстові посилання зазвичай короткі і від-межовуються від тексту, до якого вони відносяться, перева-жно за допомогою круглих дужок (рідше двокрапкою). Наприклад: "В навчальному посібнику В. П. Петренка та М. О. Данилюка "Вступ до менеджменту" (Івано-Франківськ: ІФІНГ, 1994) на стор. 50 наведена менеджерська сітка управління"" Підрядкові та затекстові посилання (зноски) завжди від-ділені від основного тексту лінією і пропусками рядків, але найчастіше лінією. У звітах про науково-дослідні роботи, курсових та дип-ломних проектах, магістерських випускних роботах та інших неопублікованих роботах використовують зазвичай підрядко-ву нумерацію (індексацію) підрядкових приміток (посилань). Затекстові посилання розміщуються за текстом і їм за-звичай передує рубрика "Примітки". Такі посилання менш зручні для читача, оскільки кожний раз потрібно переривати читання та звертатись до приміток, котрі розміщені в кінці книги. Але водночас вони дуже економічні, потребують ме-нше місця та паперу. Такий вид посилань широко використо-вується при виданні художньої літератури, різних наукових видань, де потрібний солідний довідковий матеріал. Відсилання - це додатковий компонент документованих посилань. Необхідність у відсиланні виникає при просторо-вому розриві змістовного та описового, коли описовий доку-мент або його частина виносяться у підрядкові примітки або в прикнижкові чи пристатейнї бібліографічні списки. За своєю формою відсилання - це певне умовне позна-чення відповідного підрядкових або затекстових приміток, причому вони можуть змінюватись залежно від форми поси-лання. Відсилання до підрядкових приміток приводять пере-важно у формі арабських цифр - порядкових номерів примі-ток або зірочок. Відсилання у вигляді зірочок використовують тоді, коли кількість підрядкових приміток невелика, і вони рівномірно розподілені по всій роботі: 2-3 примітки на кожній сторінці. При цьому зірочки (або цифри) вказуються у вигляді індексу на верхній лінії шрифту. Культура наукової роботи передбачає і культуру її біб-ліографічного апарату, зокрема прикнижкового бібліографіч-ного списку. Сюди слід віднести і ретельність відбору доку-ментів, що включаються до списку, і раціональність побудо-ви, і наявність зв'язків з текстом, і повноту та вірогідність бібліографічних відомостей, і дотримання вимог чинних ста-ндартів, і, нарешті, наявність необхідних пояснень, примі-ток, покажчиків. Прикнижковий бібліографічний список поміщають в кі-нці роботи після основного тексту, а за наявності додатків - переважно після них, перед допоміжними покажчиками. Списки літератури до окремих глав - зазвичай в кінці роботи під рубриками: "До глави...". Пристатейний бібліографічний список розміщують після тексту статті, а коли стаття супро-воджується рефератом (незалежно якою мовою), то після нього. При складанні списку використаної літератури (прикни-жкового списку) її слід розміщувати в такому порядку: Конституція України. Закони України. Укази Президента України. Постанови та Декрети Кабінету Міністрів України. Виступи та доповіді державних діячів. Інша використана література (книги, статті, інші ма-теріали). В наукових роботах використовують п’ять способів по-будови бібліографічного списку: алфавітний, хронологічний, алфавітно-хронологічний, нумераційний та систематичний. Алфавітний спосіб групування літературних джерел ха-рактерний тим, що прізвища авторів та заголовки (коли авто-ри не вказані) розміщуються за алфавітом окремо після пере-ліку всіх джерел мовою наукової роботи. При алфавітному способі розміщення бібліографічних описів джерел їх список переважно не нумерують. Зв'язок бібліографічних записів зі основним текстом встановлюється за допомогою прізвища ав-тора та року видання. Бібліографічний список за хронологією публікацій доці-льний в науковій роботі тоді, коли основним завданням спис-ку є відображення розвитку наукової ідеї або певної думки. Принцип розміщення описів тут - за роками видання. Форма зв'язку записів з основним текстом - за номерами записів у списках. Такі номери, як було вказано вище, беруться в пря-мі або округлі дужки. Алфавітно-хронологічний спосіб групування літературних джерел доцільно використовувати тоді, коли в роботі зустрічаються декілька джерел одного автора. В таких випадках основний матеріал розміщується за алфавітним принципом, а в межах даного автора - за хронологічним. Нумерація в да-ному випадку не обов'язкова. Нумераційний спосіб формування бібліографічного спи-ску передбачає розміщення джерел в списку за порядком їх використання при виконанні роботи. Форма зв'язку записів з основним текстом - за номерами їх записів у списку. Систематичний спосіб групування бібліографічного ма-теріалу використовують тоді, коли потрібно відобразити зна-чну кількість бібліографічних описів. Розміщення описів в та-кому списку може бути різним: а) за темами глав роботи; б) за рубриками того чи іншого розділу тематичної кла-сифікації літератури. В систематичному бібліографічному списку розміщення описів в межах окремих рубрик може бути за алфавітом, за хронологією, за характером змісту тощо. Форма зв'язку опи-су з основним текстом - за номерами записів у списку. Вибір способу побудови бібліографічного списку зале-жить від його призначення, кількості та характеру відображе-них в ньому документів, характеру відсилань і посилань та ін. Але при будь-якій побудові бібліографічного списку доцільно пронумерувати позиції (за винятком алфавітного) списку, щоб використовувати порядкові номери для відсилання до них в тексті. Це особливо важливо, коли використовується конкретний цитований матеріал. В практиці виконання науково-дослідницьких робіт, ку-рсових та дипломних проектів, магістерських випускних ро-біт, дисертацій найчастіше використовується алфавітний спо-сіб побудови бібліографічного списку, хоч можливі й інші варіанти. Незалежно від способу побудови списку літератури, іс-нують певні загальні правила бібліографічного опису. Кож-ний бібліографічний опис друкованого твору складається з обов'язкових та факультативних елементів, які за своїми фу-нкціями об'єднані в галузі, що передбачають послідовність записів реквізитів твору. Обов'язкові елементи бібліографічного опису книг включають основний заголовок, відомості про авторів (інди-відуальних чи колективних), місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Факультативні елементи охоплюють назву типографії, відомості про ілюстрації, оправу, ціну, тираж та ін. Бібліографічні описи джерел, використаних в наукових дослідженнях, здійснюється тільки за обов'язковими елемен-тами. Факультативні та обов'язкові елементи наводяться в бібліографічних виданнях. При складанні бібліографічних описів використовують два способи: авторський та "Під заголовком". Авторський використовують тоді, коли на титульній сторінці вказані ав-тори твору. Спосіб "Під заголовком" використовується тоді, коли автори не вказані, або коли їх багато. Основні правила складання бібліографічних описів зводяться до такого. 1. При використанні офіційних документів - законів, Указів, постанов і т. п. вказується: повна назва документа, форма документа, номер і дата прийняття. Доцільно вказати і місце публікації (первинне або вторинне). Це дасть змогу Уникнути непорозумінь при посиланні на них. Приклад: Про захист національного товаровиробника від демпін-гового імпорту: Закон України № ЗЗО-ХІУ від 22. 12. 1999р. // Закон і бізнес, 1999, № 14-18. Про норми відшкодування витрат на відрядження в ме-жах України та за кордон: Постанова Кабінету Міністрів України № 663 від 23. 04. 1999р. // Закон і бізнес, 1999, № 21. Аналогічно описуються і всі підзаконні акти: накази, розпорядження, постанови різних міністерств і відомств України. 2. При використанні виступів або статей керівників держави вказується прізвище та ім’я автора, назва роботи, місце виступу та місце і час публікації. Зараз практикується рідко. 3. На роботи одного - трьох авторів складається ав-торський опис в загальноприйнятому порядку: вказуються прізвища авторів, назва роботи, місце видання, видавництво, рік видання та обсяг роботи. Приклад: Петренко В. П. , Данилюк М. О. Вступ до менеджмен-ту: Курс лекцій. - Івано-Франківськ: Івано-Франківський ін-ститут нафти і газу, 1994. - 160с. Тугаєнко-Серяк С. М. Довідник службовця. - К. : А. С. К., 2000. -416 с. 4. Коли авторів більше, ніж три, можливі два варіа-нти складання опису: вказується тільки прізвище першого ав-тора, або вказуються прізвище перших трьох авторів. Приклад: Лесюк О. І. та ін. Організація управління підприємст-вом /О. І. Лесюк, М. Д. Федишин, Т. М Орищин, А. О. Устенко: конспект лекцій. - Івано-Франківськ: Інститут наф-ти і газу, 1992, -80с. 5. Коли авторський колектив великий і книга видається за редакцією одного чи декількох авторів, опис робиться "ПІД заголовком": наводиться назва книги, подаються прізвища редакторів і дальше в загатьноприйнятому порядку. В окре-мих випадках, коли склад авторів не перевищує 5-7 осіб, мо-жна навести в дужках прізвища всіх авторів. Приклади: Довідник з нафтогазової справи /За ред. В. С. Бойка, Р. М. Кондрата, Р. С. Яремійчука. -К., Львів: 1996. -620с. Організація і управління виробництвом: нафтогазовий комплекс: Навч. посібник / За ред. О. І. Лесюка. - Івано-Франківськ: Факел, 1999. -507с. Аналогічно описуються енциклопедичні видання з тією тільки різницею, що вказується номер тому. 6. На всі двомовні чи багатомовні словники опис склада-ється "Під заголовком", вказується назва словника, а через косу лінію наводяться прізвища їх укладачів або тільки пер-шого з них та слова "та ін. " Приклад: Короткий українсько-російсько-англо-німецький слов-ник з економіки та менеджменту / укл. О. І. Лесюк, В. В. Титова, Б. П. П'ятничко, С. К. Крамаренко. - К. : Спалах ЛГД, 1994. -312 с. У словниках різних типів доцільно вказувати їх обсяг щодо кількості охоплених тлумаченням термінів, кількості слів і т. п. Це робиться через двокрапку після повної назви видання. У наведеному вище прикладі це буде виглядати так: Короткий українсько-російсько-англо-німецький слов-ник з економіки та менеджменту: Близько 3500 слів і слово-сполучень / Укл. О. І. Лесюк та ін. - К. : Спалах ЛТД, 1994. -312 с. 7. При використанні статті із неперіодичного видання вказується все, як було наведено вище, але крім того наво-диться назва видання. Приклад: Лесюк О. И. , Устенко А. А. , Ясова Л. В. К методике количественной оценки факторов зффективности сооружения нефтяных скважин // В кн. Совершенствование планово-зкономических методов повишеныя зффективности капитальных вложений, основних фондов и новой техники. - К. : ИЗ АНУССР, 1980. С. 42-49. При використанні статті із періодичних видань крім того вказується також номер або том видання. Приклад: Василик О. Д. Фінанси в економічній системі держави // Фінанси України, 2000. №1, С. 3-Ю. Устенко А. О. Аналіз інформаційного забезпечення від-ділів управління бурових робіт // Розвідка та розробка нафто-вих і газових родовищ: Міжвідомчий науково-тех. Збірник. -1992. Вин. 29, С. 91-93. 9. Особливим видом видань є препринти і про це в біб-ліографічному описі робиться спеціальна примітка - вказуєть-ся слово "препринт" та науковий підрозділ, за постановою якого препринт друкується. Приклад: Ляхович О. И. Методы выявления резервов повышения зффективности производства (на примере нефтегазодобывающей промышленности) / Отв. Ред. О. И. Лесюк. - К. : 1980. -60 с. (Препринт / АН УССР, институт зкономики). 10. При використанні різномовної літератури, тобто на мовах з різною графікою (написанням) бібліографічні описи групуються у два алфавітні ряди: спочатку на українській мові або мовах з кирилицькою графікою (російська, білоруська, болгарська і т. п. ), а відтак на мовах з латинською графікою (польська, німецька, англійська, французька і т. д. ). Бібліографічні описи документів, що опубліковані на мовах з особливою графікою (грузинській, вірменській, арабській, японській і т. п.), наводять в перекладі або в транс-крипції кирилицькими чи латинськими буквами, але при цьо-му обов'язково вказується в кінці опису мова документа. В кожному алфавітному ряді бібліографічні описи розміщують-ся в алфавіті пошукових елементів опису - заголовка або ос-новного опису в тому порядку, про який йшлося вище. 3.1 Пошук та накопичення наукової інформації Протягом століть інформаційне забезпечення здійснювали бібліотеки, а основним інструментом, що забезпечував доступ до інформаційних ресурсів, була бібліографія. Основа бібліографіч-ного інформаційного пошуку - бібліотечні каталоги (основні й допоміжні). В основних каталогах опис літературних джерел формується за галузями знань (систематичні каталоги) та за ал-фавітом (прізвища авторів або назви книг). Допоміжні каталоги -це каталоги періодики, картотеки статей і рецензій. Традиційним засобом упорядкування документальних фон-дів є бібліотечно-бібліографічні класифікації. Пошук інформації здійснюється за допомогою інформаційно-пошукової мови -Універсальної десяткової класифікації (УДК), яка охоплює увесь універсум знань. УДК є міжнародною системою класифікації творів друку і документальних матеріалів, ієрархічна її структура дозволяє детально подати зміст документальних фондів і забез-печує оперативний пошук інформації. В основі структури індексів УДК лежить принцип десятко-вих дробів, за яким усі галузі знань поділені на 10 основних кла-сів, кожний клас - на 10 розділів, а розділ - на 10 підрозділів. Кількість етапів поділу залежить від необхідного ступеня дета-лізації. Кожна нова цифра уточнює попереднє значення індексу. Після кожного третього знака ставиться крапка. З метою пода-льшої деталізації до основного індексу приєднуються нові цифри за допомогою таких символів, як: крапки, дужки, дефіс, лапки тощо. Нові цифри уточнюють, звужують тему, що забезпечує досить швидкий пошук інформації для будь-якої вузькоспеціалі-зованої теми. Перша цифра індексу УДК - клас галузі знань, наприклад: 0 - загальний відділ, 1 - філософія, психологія, 3 - суспільні на-уки; 5 - математика та природничі науки; 6 - прикладні науки, медицина, техніка і т.д. Подальшу деталізацію розглянемо на прикладі конкретного індексу. Скажімо, УДК 339.187.2 озна-чає: З - суспільні науки, 33 - економіка, 339-торгівля, 339.1 - загальні питання торгівлі, ринок, 339.18 - економічні аспекти торгівлі, 339.187-продаж, 339.187.2 - продаж, що стимулює попит. Значну допомогу для пошуку й аналізу літературних джерел надає ретроспективна бібліографія. Це тематичні покажчики та огляди, каталоги, прайс-листн видавництв тощо. Основне їхнє призначення - поширювати бібліографічну інформацію про опу-бліковані документи за певний час у минулому. Особливим ви-дом ретроспективної бібліографії є книжкові та пристатейні спи-ски літературних джерел. Поряд з інформаційними виданнями для пошуку літератур-них джерел можна використовувати інформаційно-пошукові си-стеми, бази і банки даних в Internetі. 3.2. Пошук інформації у мережі Іпternet Іпternet- всесвітня (глобальна) інформаційна мережа, яка з'єднує мільйони комп'ютерів (серверів) з метою спільного ви-користання інформаційних ресурсів. Інформація в Іпterneti- орга-нізована у вигляді комп'ютерних файлів, які називаються WеЬ-сторінками. Сукупність пов'язаних між собою WеЬ-сторінок, створених конкретною особою чи організацією, утворюють WеЬ-сайт. Зараз це основний і найбільш поширений тип інформацій-них ресурсів в Гпіетеї. Комп'ютерні файли можуть містити різні типи інформації: тексти, подані символами (літерами, цифрами, розділовими зна-ками тощо), графічні зображення, повідомлення електронної пошти, комп'ютерні програми і т.д. Інформаційна служба по-шуку необхідних даних Wог1d Wіdе WеЬ (скорочено www) -грунтується на гіпертекстовій логіці перегляду документів, за якою WеЬ-сторінка містить посилання (links) на інші сторінки чи інформаційні ресурси. Для доступу до WеЬ використовується спеціальна програма -браузер. Щоразу, коли здійснюється запит WеЬ-сторінки, браузер встановлює зв'язок з відповідним WеЬ-сервером, запитує копію цієї сторінки і коли інформація надходить, автоматично її відобра-жає. З-поміж існуючих у Мережі браузерів найпоширенішими є Internet Explorer та Netscape Navigator Порядок роботи в Interneti регламентують певні стандартні правила передачі інформації - протоколи. Для довідки наведемо найважливіші з них:. Ім'я | Повне ім'я | Призначення ір | Internet Protokol | Передача пакетів даних tер | Transmission Control Protokol | Управління потоками пакетів даних http | НурегТехt Тгаnsfer Ргоtokol | Поширення WеЬ-даних (гіпертексту) ftp | Fiele Тгаnsfer Ргоtokol | Копіювання файлів між комп'ютерами Для ідентифікації підключених до Internetu комп'ютерів кож-ний з них має своє унікальне ім'я, представлене певним поєднан-ням символів. Окремі частини імені називаються доменами. Ім'я може мати кілька доменів, які відокремлюються один від одного крапками. Наприклад; http://www.ukrstat.gov.uа Крайня права частина імені (uа) повідомляє, що цей комп'ютер знаходиться в Україні. Наступна частина (gov) пока-зує, що комп'ютер належить державній установі, а третя (ukrsta) - Держкомстату України. Символ (www) вказує, що комп'ютер виконує функції WеЬ-сервера. Отже, це адреса WеЬ-сайту Держкомстату України. На WеЬ-сайтах зберігаються сотні файлів, які об'єднуються в каталоги Кожний каталог має власну ієрархічну структуру (кілька рівнів підкаталогів). Місцезнаходження конк-ретного інформаційного ресурсу описує спеціальна його адреса -URL(уніфікований локатор ресурсів). В Мережі поширені два формати.URL: Протокол:// адреса_сервера/ шлях до файла / ім'я_файла Протокол:// адреса_сервера Першою частиною адреси є протокол, який описує схему доступу до файла і відокремлюється від іншої його частини двокрапкою та двома нахиленими рисками (://). Адресою сервера є доменне ім'я комп'ютера, на якому роз-міщено інформаційний ресурс. Шлях доступу до файла - це послідовність імен каталогів і підкаталогів, в останньому з яких міститься потрібний файл. Імена каталогів розділяються нахиленою рискою (/). Ім'я_файла, тобто конкретного документа, пошук якого здійснюється, зазвичай має дві складові: перша описує зміст да-них, а друга вказує на тип даних і називається розширенням. Найчастіше в Interneti зустрічаються такі розширення: htm - WеЬ-сторінка , txt- простий текст , zip - стиснутий набір фай-лів, ]рg - графічне зображення. Якщо URL містить лише дві складові - протокол і адресу сервера, то у такому разі файл завантажується з домашньої сто-рінки за умовчуванням. Саме з цієї сторінки зручно починати свою віртуальну подорож по WеЬ-сайту будь-якої організації, переходячи від одного документа до іншого за допомогою гіперепосилань Наприклад: адресою http://www. Ьапк.gоv.uа по-падаємо на домашню (початкову) сторінку НБУ (рис.3.2.1). Рис. 3.2.1. Домашня сторінка WеЬ-сайту НБУ Принципи збору інформаційного матеріалу Першим етапом виконання будь-якого дослі-дження є збір матеріалів — цифрових, фактичних, літературних, — що в сукупності складають інфор-маційну базу дослідження. Повнота і якість зібра-ного матеріалу справляє вирішальний вплив на ре-зультати дослідження. Під час збору матеріалів для наукового досліджен-ня слід керуватись такими принципами: матеріали повинні збиратися цілеспрямовано, залежно від мети і завдань наукового дослідження; склад і структура цих матеріалів має відпові-дати структурі дослідження. Отже, у процесі збору інформації її слід групувати за розділами відповід-но до плану роботи. Деякі матеріали можуть мати не одиничне, а множинне значення, тобто виявитись необхідними для підготовки різних розділів роботи. У такому випадку згадані матеріали поміщають у перший з названих розділів, а в інших роблять по-мітки про їх місце розташування; процес збору матеріалів складається з двох стадій: спочатку матеріал накопичується без оцін-ки його значення, а потім проводиться фільтрація,або відбір істотних, необхідних елементів та виклю-чення зайвих чи дублюючих. 4Економічна інформація та її класифікація Економічна інформація - це сукупність відомостей, що характеризують господарський процес, тобто певну еко-номічну діяльність. Структура економічної інформації зумовлена її призна-ченням в управлінні господарською діяльністю. Залежно від цілей та завдань впливу на керований об'єкт економічна інфо-рмація групується в різні інформаційні сукупності, кількісне вимірювання яких здійснюється номенклатурами, що скла-даються з позицій. В номенклатуру включають повний пере-лік попередньо згрупованих позицій за певною якісною одно-рідністю. Наприклад, номенклатура статей витрат на вироб-ництво промислової продукції включає позиції за видами си-ровини, матеріалів, основної та додаткової заробітної плати і т. п. По кожній з них групуються витрати на виробництво в кількісних і вартісних вимірниках. Економічну інформацію, що характеризує стан керова-ного об'єкта станом на даний момент, називають оператив-ною, а впродовж планового періоду - поточною. Оперативна інформація використовується при дослідженні господарських процесів в кожний момент їх здійснення, поточна - після їх завершення. Таким чином, оперативна інформація викорис-товується для оперативного втручання і регулювання процесів господарської діяльності у випадках, коли появляються нега-тивні відхилення від запланованих результатів. Поточна економічна інформація узагальнює результати господарської діяльності підприємства та його виробничих підрозділів за певні звітні періоди. Вона відображається у зві-тності та використовується для контролю за виконанням пла-нів, вивчення їх напруженості, дослідження чинників, що негативно впливають на результати господарської діяльності підприємства та його підрозділів. Вся інформація про стан керованого об'єкта називається первинною. Саме первинна інформація про господарські про-цеси та явища відіграють головну роль в наукових досліджен-нях. Саме її використовують для виведення певних закономі-рностей та доказів висунутих гіпотез. Тому первинна інфор-мація повинна відповідати вимозі вірогідності. Якщо первинну інформацію піддати певній обробці, то вона перетворюється на вторинну, яка може бути проміжною або результативною. Якість проміжної та результативної ін-формації, що отримується в процесі виконання досліджень, залежить від вірогідності первинної інформації. Інформацію, що характеризує здійснені господарські процеси, використовують для обліку виробничої та фінансо-во-господарської діяльності виробничих систем з метою оцін-ки результатів їх діяльності. Таку інформацію називають об-ліково-економічною і широко використовують в процесах до-слідження економіки виробничих підприємств, статистичного узагальнення їх розвитку та виявлення можливих резервів. Сукупність обліково-економічної інформації відбиває певну динамічну економічну систему чи окремі елементи цієї системи і тому її варто віднести до категорії змінної. Економічна інформація є об'єктом реєстрації, збирання, передачі, оброблення, зберігання, пошуку та репродукуван-ня. Вона може виражатись в числовій формі, її можна кодувати, записувати на будь-які носії, передавати на відстань, декодувати та обробляти, збе-рігати та відшукувати за допомогою різних пристроїв. їй при-таманні дискретність, масовість та циклічність. Економічна інформація, що підлягає перетворенню та обробленню, по-винна бути вірогідною, однозначною, несуперечливою, не-надлишковою та корисною. Вірогідність - властивість інформації точно відбивати дійсний або істинний стан чи розмір певного явища, процесу тощо. Вірогідною вважається інформація, яка не викликає сумніву у дослідника. Поняття вірогідності є певною мірою умовним, бо практично всі вимірювання явищ економічного життя не є абсолютно точними, а тільки приблизними. Однозначність - властивість інформації тотожно за значенням давати кількісну та якісну характеристику певних явищ, подій, процесів. Однозначність (тотожність) інформа-ції дає можливість досліднику правильно оцінювати фактич-ний стан та робити належні узагальнення і висновки. Несуперечливість - властивість інформації забезпечу-вати однозначність тлумачення окремих подій та явищ на під-ставі якісної визначеності їх, що забезпечується однозначніс-тю та вірогідністю зібраних фактів. Основною причиною су-перечливості інформації є неточності та непослідовність у фо-рмуванні вихідної інформації. Ненадлишковість - це параметр, що характеризує рі-вень новизни інформації. Надлишковою інформацією прийн-ято називати інформацію, що не містить нових відомостей. Однак при цьому потрібно розрізняти виправдану та невипра-вдану надлишкову інформацію. До виправданої надлишкової інформації (насамперед фактографічної) відносять ту її части-ну (ті сигнали), без яких сприйняття потрібних сигналів погі-ршується, наприклад, статистичні відомості про стан чи роз-виток об'єкта, подані в ретроспективній формі. Для повноти характеристики економічної інформації ва-жливе значення має проблема цінності та корисності відомос-тей. Цінність інформації - це набір інформаційних відомос-тей, які необхідні для проведення розрахунків, прийняття управлінських рішень, формулювання висновків і т. п. При цьому важлива не кількість відомостей, а ймовірність досяг-нення поставленої мети. "Цінність" та "корисність" інформації - поняття різні. Більш тривалим щодо використання є корисність. Для проце-су регулювання цінною є та інформація, за допомогою якої досягається потрібний ефект в потрібний для системи час. Інформація є корисною завжди, незалежно від часу її реєст-рації. Безперечно цінність інформації поступово втрачається, І але корисність залишається. Тому при проведенні досліджен-ня корисною є будь-яка інформація, якщо вона дає змогу точ-ніше відповісти на поставлені питання і отримати бажаний ре-зультат. Крім фактографічної, при економічних дослідженнях важливе значення має і бібліографічна інформація. Тому за-лежно від цільового призначення всі джерела економічної ін-формації поділяють на такі види: офіційні документи; статистичні матеріали; науково-дослідницька література; навчально-методична література; науково-популярна література; практичні посібники; довідкова література. Офіційні документи - це законодавчі та підзаконні ак-ти, які приймаються різними офіційними установами та орга-нізаціями. До них відносяться: Конституція України, Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, накази та рішення різних міністерств та відомств. Використання їх є обов'язковим і забезпечує нале-жну правову базу дослідження та його нормативно-правове забезпечення. Статистичні матеріали - це відомості про розвиток до-сліджуваного об'єкта та суб'єкта дослідження, які представ-ляють у вигляді таблиць, узагальнених щорічних статистич-них збірників, що видаються статистичними органами. До статистичних матеріалів відноситься і весь первинний матері-ал, зібраний дослідником безпосередньо в об'єкті досліджен-ня. Такі матеріали прийнято називати фактографічними. Науково-дослідницька література - це літературні дже-рела, що видані у формі монографій, узагальнюючих праць, різноманітних збірників статей, в яких узагальнюються різні проблеми економічних наук. Вони переважно охоплюють но-ву наукову інформацію, котру можна і варто використати в економічних дослідженнях, враховуючи терміни старіння ін-формації . Навчально-методична література - це підручники та навчальні посібники з різних дисциплін економічного циклу, призначених для підготовки спеціалістів в галузі економіки, післядипломного навчання, перепідготовки кадрів, надання допомоги у вирішенні виробничих питань промислових під-приємств. Науково-популярна література - це брошури та книги з економічних проблем, призначених зазвичай для пропаганди економічних знань серед широкого кола читачів, що зайняті переважно у сфері матеріального виробництва. Даний вид лі-тератури може випускатись як центральними, так і місцевими видавництвами. Використання науково-популярної літерату-ри при наукових дослідженнях допустиме, але з певними за-стереженнями, враховуючи призначення та характер видання. Практичні посібники - це видання, що розраховані на окремі категорії спеціалістів для використання в щоденній практичній діяльності. Переважно це література з питань бух-галтерського та статистичного обліку, організації та плану-вання виробництва, фінансування і кредитування тощо. Вона містить конкретні рекомендації, що базуються на чинних ін-структивно-методичних документах. Враховуючи специфіку сфери економічної діяльності, практичні посібники видаються як окремими книгами, так і певними серіями. Довідкова література - це видання, що призначено для різних фактографічних довідок. Цей вид літератури склада-ється з двох великих груп: а) видання на допомогу науковим працівникам та спеці-алістам, викладачам і студентам, керівному складу господар-ників: енциклопедії, словники, довідники з народного госпо-дарства тощо. Наприклад: Лозовский Л. Ш. , Райзберг Б. А. Ратновский А. А. Универсальный бизнес-словарь. -М. : ИН-ФРА-М, 1997. - 640с. , С. М. Тугаенко-Серяк. Довідник службовця. -К. : А. С. К., 2000. -416с. б) література для певних категорій спеціалістів народно-го господарства: довідники та різні нормативні документи, що необхідні економістам-виробничникам, бухгалтерським та фінансовим працівникам. Наприклад: Данилюк М. О. , Дзьоба О. Г. Методичні рекомендації з розробки бізнес-плану інвестиційного проекту для промислового виробництва. -Івано-Франківськ: ІФДТУНГ, 1997. - 68с. Акціонерні това-риства. Організація та діяльність. '-- К. : Українська інвести-ційна газета, 1997. -344с. Важливим бібліографічним джерелом оперативної економічної інформації, що використовується в наукових дослідженнях, є періодичні видання у вигляді журналів, періодич-них збірників, тижневиків тощо, Серед найважливіших варто назвати: Економіка України, Регіональна економіка, Фінанси України, Розвідка та розробка нафтових та газових родовищ та ін. Вивчення бібліографічних джерел економічної інформа-ції сприяє прискореному пошуку потрібних даних для ви-вчення досліджуваних економічних процесів та розробки обґрунтованих пропозицій, щодо удосконалення та підвищення ефективності функціонування господарських систем. | |
Просмотров: 618 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0 | |