РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Жанрова характеристика казок - Культура - Реферати - Каталог статей

Жанрова характеристика казок. а) Казки про тварин. Цей вид українських казок належить до найдавнішого виду народного епосу, зародився він ще в докласовому суспільстві і був органічно пов’язаний з виробничою діяльністю первісної людини. Поступово втрачалися елементи магічності, анімалістичності, міфологічності і подібні твори набували форми захоплюючих повчальних байок /14;15/. Такі народні казки, без сумніву, були найкращим матеріалом для пізнання дитиною реального життя, реальних стосунків між людьми /16;47/. Типовою ознакою казок про тварин є те, що дійовими особами у них виступають переважно звірі або птахи. Образи тварин певною мірою стереотипні /15;28/. Чимало казкових героїв набули алегоричного значення, символізують певну рису поведінки чи діяльності. Так, наприклад, лисиця стала символом хитрості, підступності, вовк – жорстокості, заєць – полохливості, кінь – працьовитості, собака – вірності. Анімалістичні казки реалістично відтворюють життя і побут народу, його мрії і сподівання, збуджують фантазію дитини, розширюють її уявлення про світ, вчать життєвому досвіду, виховують чесність, правдивість, взаємодопомогу, товариськість /14;45/. Так, казка “Рукавичка” розповідає про невластиві звірям умови життя: у загубленій рукавичці, як у хаті, зібралися жити сила-силенна тварин, які значно більші від самої рукавички. Всі вони розмовляють людською мовою і поводяться як люди. Що ж допомогло їм вміститися у маленькій рукавичці? Безперечно, взаємна повага, приязнь, дружба, колективізм. Виховання саме цих рис у дітей і має на меті кумедна, проста за змістом і за композицією казка. Рушієм дії тут є зустрічі різних тварин, які розповідають про себе. Самохарактеристика, що звучить дуже образно завдяки здвоєним визначенням – епітетам: мишка - шкряботушка, жабка – скрекотушка, зайчик – побігайчик, лисичка – сестричка, кабан – іклан, ведмідь – набрід – все це допомагає дітям уявити кожну тварину, зрозуміти її особливості /14;45/. Для малих дітей найдоступніші повчально-розважальні казки про тварин, що дозволяють їм самим легко зробити висновки про те, що добре, а що погано. З таких казок, як “Котик і Півник”, “Коза - дереза”, “Колобок”, постають перед малятами різні характери тварин, що розкриваються у тих чи інших життєвих ситуаціях /16;47/. Так, дітей хвилює дружба півника з котиком; готовність звірів прийти на допомогу зайчикові (“Коза - дереза”). Вони вчаться ненавидіти підступність і лицемірство, грубість, тупість і обмеженість (“Лисичка – сестричка і вовк - панібрат”). Діти негативно оцінюють хвалькуватість колобка, брехливість і нахабство кози – дерези /14;46/. Як зазначає Л.М. Кіліченко, немає такого аспекту виховання, який би не відбився у казці. Але найчастіше йдеться про те, яка велика користь і насолода буває від праці, що добре, а що погано /16;48/. Казки про тварин відрізняються нескладною побудовою, динамічністю у розгортанні сюжету. Все це робить казки для тварин доступними дітям. б) Чарівні або фантастичні казки Чарівні, або фантастичні казки як і художні твори письменників з фантастичними сюжетами і образами, мають на дітей незвичайний вплив – на їхню уяву і на розвиток поетичного мислення, мови. Дітей захоплюють чудесні перетворення, карколомний розвиток подій, величезні можливості героїв – долати простір, перемагати труднощі. А що головним персонажем виступає часто не найсильніший, найбільший, а буває, що зовсім юний герой, то все це створює у казці атмосферу, сповнену радісного відчуття сили, доброти, сміливості, незламності /16;50/. Персонажі чарівних казок різко розмежовані на позитивних і негативних. Перемога завжли за позитивними героями, які відзначаються хоробрістю, розумом і кмітливістю, любов’ю до рідного краю /14;47/. Вони наділені надзвичайними властивостями фантастичного перетворення. Так, Царівна – жаба перетворюється на красуню; Кривенька качечка – на гарну й працьовиту дівчину, а потім знову на пташку; Снігуронька, - зліплена з снігу, оживає та ін. /15;30/. Вони виступають то як велетні, то як діти, що виявляють незвичайну силу і мудрість (Телесик, Котигорошко) /14;47/. До негативних образів належать Соловей – розбійник, Кощій Безсмертний, Ох, Гайгай, Ольдеквіт, сорок розбійників, відьми, змії, на яких неминуче чекає поразка, адже всі вони уособлюють зло, а казка на те й казка, щоб добро перемагало зло. Носій добра і справедливості виходить у казках переможцем над будь-якими негативними силами /3;96/. Сюжет фантастичних казок ще більше динамічний і напружений, ніж у казках про тварин. Він найчастіше має пригодницький характер. Спостерігаючи за діями героя, який перемагає перешкоди на своєму шляху, то відступаючи. То знову ще з більшою енергією переборюючи їх, дитина вчиться оптимістично дивитися на життя, вірити у свої сили, бути наполегливою у досягненні поставленої мети. Через фантастичний серпанок казки завжли просвічуються педагогічні настанови народу про те, якою повинна бути людина. В сюжеті казок дітей приваблюють чарівні перетворення, казкова обстановка, картини багатьох боїв, що розвивають уяву, вчать образно мислити. Наприклад, в одній із казок герой потрапляє в країну, де в бідної вдови є такий кабан, який “іклами оре, ушима сіє, хвостом волочить, за ним дощ мочить, а позаду жнеться і в копи кладеться і готове в клуню возять”. Чи не йдеться тут про прообраз комбайна? /14;48/. У чарівних казках передано споконвічні бажання народу глибше пізнати навколишнє, проникнути у глибини Землі та у неосяжний загадковий світ Космосу, у морські глибини, підводне життя річок, розкрити таємниці інформативного спілкування тварин і птахів, пізнати надприродні сили Всесвіту – зазначають у своєму посібнику А.М. Богуш та Н.В. Лисенко. Специфікою цих казок є сильне моральне начало, повчальний зміст, який приховано у ненав’язливій моральній позиції, що спонукає слухача самостійно дійти відповідних висновків щодо етики поведінки чи морально-етичних правил життя /3;97/. Сюжет фантастичних казок більше напружений, ніж у казках про звірів. М. Горький говорить на основі своїх дитячих вражень у статті “Про казки”, що вони виховують у дітей віру в соціальну справедливість, силу розуму, наполегливості і відваги /16;53/. Ці твори йому допомогли також відчути й збагнути чарівну красу й багатство рідної мови /15;32/. Дошкільнятам доступні такі фантастичні казки, як “Телесик”, “Солом’яний бичок”, “Летючий корабель”, “Ох”, “Котигорошко”, “Кривенька качечка” та інші. В умовах науково-технічного прогресу зацікавлення чарівною казкою не зменшується, адже вона попередник фантастичної літератури, такої популярної у всьому світі. Дошкільнятам науково-художню фантастику замінює чарівна казка /16;53/. в). Соціально-побутові казки чи не найбільшу групу серед українських народних казок становлять соціально-побутові, їх назва пояснюється змістовою особливістю цих казок. Вони розповідають про буденне життя людей, їхній побут або реалії людського життя за умов різних соціальних епох. Саме тому трапляється у літературі ще й друга назва цих казок – “народні оповідки”, “народні оповідання” (Г. Успенський). Тематика соціально-побутових казок досить різноманітна. Їх можна класифікувати за такими групами: 1). дидактично-повчальні казки, в яких зображується людське життя з усіма його радощами й нещастями, залежність людини від її долі (“Правда і Неправда”, “Про Правду й Кривду”, “Ківш лиха”, “Біда”, “Ледащиця”, “Мудра дівчина” тощо) /3;97/. З так5их казок зримо, постає краса праведного, чесного життя. їх виховний вплив виявляється у провідній думці “неправдою весь світ обійдеш, а назад не вернешся”, в утвердженні ідеалу, життєвої позиції, що не мириться з кривдою, поборює її /16;53/; сімейно-антагоністичні казки, в яких розкриваються часом складні родинні стосунки (“Стрижено, стрижено!”, “Два брати”, “Гостинець батькові”, “Бідна вдова з сином - удовиченком”, “Названий батько” та ін.); жартівливі казки (“Москаль у пеклі”, “Докучливі казки”, “Як Іван царя перебрехав”, “Як баба чорта дурила” та ін.); сатиричні казки (“Панська політика”, “Пани”, “Хома і гуска”, “Піп на казанні” та ін.). Через усі казки цього типу проходить образ Правди як втілення споконвічного правдошукання народу. Позитивними героями цих казок виступають звичайні прості люди – добротворці та знедолені, Мудра дівчина, дівчинка – семиліточка, козаки, солдати, син, батько або абстрактні герої – Щастя, Доля. Головним героям допомагають розум, кмітливість, спостережливість, добропорядність, моральна стійкість, витривалість, віра в добро /3;97/. Значний виховний потенціал мають соціально-побутові казки, в яких викриваються негативні риси людської поведінки – нечесність, пияцтво, дармоїдство, лінощі. В казці “Язиката Хвеська” гостро засуджуються ті, хто “не вміє язика за зубами вдержати...” У справі морального виховання значну роль відіграють казки, які ґрунтуються на показі конфліктів родинного життя (“Бабина і дідова дочка”, “Золотий черевичок”, “Калинова сопілка”). Вони закликають до взаємної поваги і щирих стосунків між усіма членами сім’ї, вчать бути доброзичливими, розсудливими, дотепно висміюють егоїзм, скупість, ледарство, заздрість, які можуть призвести до злочинності /14;50/. Велику педагогічну цінність мають антирелігійні казки, які свідчать про атеїстичний світогляд трудящих, їхню ненависть до релігійного гніту, до служителів культу /14;49/. Ненаситний піп або дяк, що через жадність забивається на смерть, дурень – піп, що спочатку б’є святих на іконах, а потім тратиться на вечерю для них (“Як святі сметану їли”), піп, що за гроші готовий і собаку поховати біля церкви (“Аби гроші – гріха не буде”). Їхня мораль викликає у дітей презирство до лицемірства людей, що живуть як трутні, за гроші готові на злочин, обман і знущання над віруючими /16;54/. Соціально-побутові казки спрямовані на викриття і заперечення несправедливого суспільного ладу, експлуатації людини людиною. Вони допомагають дітям глибше пізнати минуле українського народу, виховують патріотичні почуття, прищеплюють оптимістичні погляди на життя /3;99/. Народні казки залишаються для сучасних дітей одним з найулюбленіших видів творчості. Поряд з тим їх зацікавлює літературна казка, що не раз є переробкою фольклорного сюжету /16;54/. На прикладах казкових героїв діти вчаться оцінювати свої дії та дії інших. Через казкові образи дитина пізнає навколишній світ, прилучається до справ і піклувань дорослих /22;201/. Знайомство дітей дошкільного віку з казками різних видів збагачує їхній розум, розвиває творче мислення, уявлення, мову, готує до сприймання курсу літератури у школі /15;33/.
1 2 3 4 5 Категория: Культура \| Добавил: DoceNt (23.11.2015)
Просмотров: 551 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: