РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Українська народна вишивка. - Культура - Реферати - Каталог статей

Українська народна вишивка. Мета уроку: ознайомити учнів із історією виникнення української народної вишивки, її орнаментами, технікою вишивання, регіональними відмінностями у народній вишивці. Розвивати вміння і навички в різних техніках вишивання. Виховувати зацікавленість і любов до української народної вишивки. Тип уроку: Урок засвоєння нових знань. Обладнання уроку: Зразки вишиванок: Стародавні народні вишивки; Вишивки молодшого покоління; Сучасні учнівські вишивки. Хід уроку. Історія української народної вишивки. Основні мотиви народного орнаменту. Регіональні відмінності народних вишивок. Техніка вишивання. Талановиті майстри вишивання. Релігійний мотив в народній вишивці. Відображення народної вишивки в піснях. Праця і пісня поруч живуть. „Збираєм усе по краплині, щоб не лежало в бабусеній скрині. Хай люди побачать, Хай знають усі: найкраще багатство – в оцій от красі”. Вишивка – поширений вид декоративно-прикладного майстерства. Цей вид майстерства виник давно –корені його сягають у глибину віків. Мабуть ніколи не зможемо ми довідатись, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, бо з огляду на недовговічність тканини та ниток наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього майстерства. Адже зразки найдавнішої вишивки збереглися у музеях Європи, що відносять до V ст н. е., а пам’ятки української вишивки збереглися лише за кілька останніх століть (найбільше в музеях вишивок ХІХ ст.). Дані археологічних розкопок, свідчення літописців і мандрівників минулого дозволяють стверджувати, що початки мист5ецтва вишивання на території, яку займає сучасна Україна, сягають сивої давнини і розвиток його не переривався. ніколи – починаючи з незапам’ятних часів і до наших днів. Елементи символіки сучасних орнаментів української народної вишивки перегукуються з орнаментами, якими прикрашали посуд давні мешканці території нашої республіки – трипільські племена (доба пізнього неоліту, початку періоду бронзи). Вишивкою був прикрашений одяг мешканців причорноморських степів, про що свідчить давньогрецький вчений Геродот. Відомо багато археологічних доказів відносно давності і поширеності народних звичаїв вишивати одяг. У Черкаській області було знайдено скарб, що датується МШ ст. н. е. Серед інших речей тут виявлено срібні бляшки з фігурками чоловіків, одягнених у широкі сорочки з вишивкою на грудях, - ще недавно так одягались українські селяни. Бляшки, подібні до знайдених, було виявлено на Балканах. Науковці вважають, що їх занесли туди слов’яни з Середньої Наддніпрянщини. На бляшках зображено воїна так виразно, що видно вишивану вставку на сорочці. Арабський мандрівник Ібн-Факулан (Х ст. н. е.) у своїй оповіді про русів зазначає, що вони мали вишитий одяг. У часи Київської Русі мистецтво художньої вишивки дуже високо цінувалось. Сестра Володимира Мономаха Анна-Янка організувала в Києві, в Андріївському монастирі, школу, де молоді дівчата вчились вишивати золотом і сріблом. Археологічні розкопки підтверджували значне поширення вишивання у стародавньому Києві: на фібулах і срібних браслетах ХІІІ ст. зображено постаті в сорочках з широкими вишиваними манишками. В Іпатіївському літописі від 1252 року говориться, що князь Данило Галицький під час зустрічі з королем був одягнений в кожух, обшитий золотими полосками мережками. Італійський мандрівник Жільбер де Лануа, який перебував у 1412 р., 1421 р. на території України, згадував, що рукавиці і шапки руські були оздоблені вишивкою. На малюнках та іконах того часу бачимо зображення людей2 у вишиваному одязі, що своїми узорами мало чим відрізняється від сучасних, характерних для певної місцевості, орнаментів. На рубежі ХVI-XVII ст. починається могутня хвиля відродження української культури, розвитку різних видів мистецтва, в тому числі і вишивання. Арабський мандрівник і письменник Павло Алеппський, який у 1654 та 1656 рр. проїздив через Україну, описуючи побут українців, зазначив, що у дочок українських міщан та Київських вельмож головні убори гаптовано золотою ниткою. Чи не найяскравішим втіленням багатого і розмаїтого мистецтва народної вишивки є біла вишивана сорочка – невід’ємна складова частина українського народного вбрання, як чоловічого. так і жіночого. Вишивана сорочка була характерною ознакою кожної місцевості, і порівняно легко відрізнити полтавські від подільської, гуцульську від поліської. Вони розрізняються орнаментом, технікою виконання та гамою барв. Жіночий одяг оздоблювався надзвичайно гарно. Кольорова плахта, вишита старанно підібраними ніжними тонами, яскрава керсетка. яскрава шовкова попередниця, барвиста вишита сорочка – в такому одязі дівчина виглядала мальовничо, нагадуючи букет живих квітів. Звичайно, не всі дівчата в той час могли дозволити собі мати одяг з такого полотна, бідні одягалися в сорочки з грубого полотна, але за оздобленням і вишивкою їхній одяг не поступався перед одягом багатих. Вишиванням на Україні займалися майже виключно жінки. Для цієї роботи використовувалась кожна зручна нагода: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами. Дівчата вишивали і пісень співали. Пісня: Вишивала я хустку... Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, повинна була мати багато різних вишиванок. Більш заможні дівчата готували собі по 50, 80, а іноді й понад 100 сорочок з тонко виробленого іі вибіленого полотна: для буденної роботи, свята, посагу, на весілля, тобто для потреб протягом усього життя. Дівчата змагалися між собою в доборі узору, у загальній композиції елементів орнаменту, в майстерності вишивання. Одяг був свого роду характеристикою майстерності дівчини, її працьовитості. Поганою нареченою вважалася та дівчина. яка не оволоділа цією майстерністю змалку. В одній з народних пісень сестра радить братові кращу обраницю, вказуючи на її переваги: Вона вміє шити – вишивати і гарних пісень співати. Сценка (літературна композиція). Сьогодні, як і сотні років тому, не старіє стародавнє мистецтво вишивання рушників, які є традиційною прикрасою українського народного житла. Розвішані у світлицях на стінах і над образами, вони надають їй охайності, святковості та затишку. Вишитий рушник – неодмінний атрибут багатьох народних обрядів та звичаїв. Він використовується в сучасних обрядах весілля, при зустрічі дорогих гостей хлібом-сіллю та інш. Оздоблення рушників – це невичерпна скарбниця народної фантазії. Це лише невеличка краплина творчого доробку нашого народу. Виставка рушників: 1) рушники, вишиті руками бабусь і прабабусь; 2) сучасні рушники; 3) рушники, вишиті руками учнів. Талановиті майстри вишивання є по всій Україні: Києві, Львові, Одесі, Тернополі, Косові. Є талановиті ма1йстри і у нашому селі. Є майстри і старшого і молодшого поколінь Серед майстрів вишивання старшого покоління слід відмітити Рожко А. М., яка вишиває з дитинства. Спочатку вишивала для себе, а потім для дітей, онуків і для людей, що приносили їй допомоги. В День Незалежності України її роботи були відмічені серед найкращих. Виставку робіт продемонструє її внучка Ткачук Марина (учениця 10 класу). Багато є в нашому селі молодих талановитих вишивальниць. Серед них слід відмітити нашу випускницю Павликівську Лідію Ярославівну. Скільки є творчої фантазії в її роботі. Техніка вишивання її в більшості – низинка. Про свої вишиванки розкаже і покаже сама майстриня – вона сьогодні в нас в гостях. Виставка робіт молодої майстрині. Вишивка в Україні завжди була популярною і дорогоцінною. Про те свідчать найдавніші фотографії (розглядаємо фотографії). На цих фотографіях видно прекрасний оздоблений і вишитий одяг чоловіків. Це – заслужена чоловіча хорова капела с. Радча виступає на столичні сцені. Цій фотографії майже 50 років. А які прекрасні вишиті сорочки на жіночій фотографії. На фотографії жіночого танцювального гуртка с. Радча. На вишитих рукавах можна розрізнити орнаменти „добове листя”, „рожі”, „виноград” і інш. В нашому шкільному музею зібрано багато старовинних вишивок. Ми їх свято бережемо і поповнюємо їх колекцію новими, сучасними, вишитими руками учнів нашої школи. Кожна мати старалася вишити своїм дітям сорочки. В цю вишивку вона вкладала всю теплоту свого серця і душі. Діти повиростали. Де б не закинула їх доля, вдягаючи вишиванку, вони завжди відчувають материнське тепло серця і душі. Пісня „Два кольори”. Орнаментальні мотиви українських вишивок сягають своїм корінням у місцеву флору та фауну, в історичну традицію. За мотивами орнаменти вишивок поділяють на три групи: геометричні; рослинні; зооморфні. В основі рослинного орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу природи, красу рідного краю В українській вишивці часто використовується такі мотиви, як „виноград”, „хміль”, „дубове листя”, „барвінок”. Деякі з них несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу, мотивів життя і пісень: Пісня „Несе Галя воду”. У вишивках зооморфних (тваринних) орнаментів зображуються: кінь, заєць, риба; з птахів – півень, голуб, зозуля... В багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідним, властивим саме цій вишиванці. Пісня „Ой чий то кінь стоїть”. Пісня „Летіла зозуля...”. Народна художня вишиванка України при своїй єдиній стильовій основі дуже різноманітна. В кожній області вона має свої відмінності. Розглянемо характерні особливості вишивання в різних районах України. Художні вишивки Полтавщини. Художні вишивки Харківської області. Вишивки Чернігівщини. Вишивки південних областей України. Вишивки Тернопільщини. Вишивки Вінниччини. Характерна риса етнографічного району Карпат та Прикарпаття. Вишивки Львівської області. Вишивки Івано-Франківської області. Вишивки Закарпаття. Художнє вишивання широко і різноманітно застосовують для оздоблення одягу, а також сучасного інтер’єру. Поряд з традиційними атрибутами оздоблення житла (скатертини, доріжки тощо) помітного розвитку набуло мистецтво вишивання портретів та образів. В кожній українській оселі завжди поряд із образами були на стіні портрети Т. Г. Шевченка. Пісня про вишитий портрет Т. Г. Шевченка. В даний час релігійний мотив займає значне5 місце в українській народній вишивці. В селі Радча розбудовано церкву. Вона дуже гарна, ніби нова. От і вирішили оновити її інтер’єр серією вишитих образів. Силами вчителів і учнів вже вишито 13 образів, деякі є в стані завершення. Вишиваємо все те, що нам дороге, що дороге серцю кожного українця. Пісня про те, чим дорожить кожен українець, що любе йому. „Одна калина за вікном, одна родина за столом, одна стежина, що додому нас веде...”. Хоровод з вишиванками.
1 2 3 4 5 Категория: Культура \| Добавил: Aspirant (04.07.2015)
Просмотров: 2122 \| Комментарии: 1 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: