Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 3
Гостей: 3
Пользователей: 0
| Главная » Статьи » Реферати » Культура |
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Сучасне мистецтво
|
ЗМІСТ 1 Наїв 2 Фан-арт 3 Некрореалізм 4 PIN UP 5 Fantasy 6 Psychedelic Art (психоделічний) Сучасне мистецтво Наїв Новий Наїв ставить за ціль знайомство з представниками сучасного наївного мистецтва, а точніше, його міським напрямком. Це розповіді про особистості. Всі автори не мають спеціальної художньої освіти. На Заході вживають термін арт-брют. Ми запропонували нашу версію - «Новий Наїв». У перенасиченому інформаційному просторі авторів рідко надихають декоративні мотиви народного мистецтва. Автори Нового Наїву прагнуть знайти свою мову, свій стиль і прийоми, чим стають ближче до ідеї сучасного мистецтва, де кожен свідомо чи несвідомо працює з темою. Їх вважають диваками, оточення не сприймає, не розуміють в традиційних мистецьких колах. Деякі мають рідкісну можливість показувати свої роботи аудиторії. У кожного автора Нового Наїву своя історія, свій характер, але прагнення спілкування і демонстрації своїх творів притаманна усім. Авторів, яких ми представляємо сьогодні, об'єднує матеріал - папір. Але кожен працює над своїми темами у різних техніках. Наративні гуаші киянина Олександра Найдена базуються на дитячих спогадах, образах і героях, таких як «Чорний піонер», «Чорнильниця-непроливайка», знайдена на пітерському смітнику довоєнна лялька, селекціонер Мічурін, або хлопчик-дебіл з монументальної мозаїки на стіні одної з київських шкіл. І сам автор присутній на роботах у різних ситуаціях є героєм, учасником або спостерігачем нереальних подій. Олександр Найден більш відомий як мистецтвознавець, автор багатьох наукових робіт і монографій з народного мистецтва, але сам є наївним художником, який розпочав власну творчість після 50 років. Олександр Найден каже: «На зміну юнацьким ілюзіям щодо щастя і успіху приходить світ реального абсурду та ідіотизму. Реалії постають графічним переплетенням образів Франциско Гойї і Катерини Білокур. Утилітарно-практичні й ілюзорно-уявні складники життя зустрічаються на порозі пустки буттєвості. Таке враження: ніби ти на околиці села в кучугурах заходиш в пустку з вибитими вікнами, розваленою піччю, виламаними дверима і бачиш там...ну, скажімо, розкішний секретер роботи Буля, або натюрморт Сезанна чи Моранді в оригіналі, або...» Дмитро Кузовкін живе у Львові, спочатку був музикантом і грав на бас-гітарі у легендарній групі «Вуйки». Потім алкоголізм та лікування в психіатричній лікарні, де він розпочав власну арт-терапію. «Так я віднайшов нові грані зображення дійсності» - розповідає художник. Дмитро Кузовкін робить аплікації з усього, що потрапляє під руки. В хід іде все, що ми вважаємо непотребом: старі журнали, газети, рекламні листівки та інша макулатура. Обов'язковою частиною кожного твору є напис - афоризм або дотепна історія з добрим гумором. Теми, над якими працює Дмитро Кузовкін - від марсіан у Львові до боротьби з алкоголізмом з підписами українською та німецькою мовами, які спокійно могли б «вийти» на вулиці у якості соціальної реклами. Фан-арт Фан-арт ( англ. fan art) - різновид творчості шанувальників популярних творів мистецтва, похідне мальоване роботи, яка базується на якому-небудь оригінальному творі (як правило, літературному або кінематографічному ), що використовує його ідеї сюжету і (або) персонажів. Авторські роботи фанатів окремого твору або їх схожої групи на тему доопрацювання зовнішності персонажів, місця дії і т. п. Фан-арт не включає самостійно придумані доробки та їх літературні описи. Фан-арт може представляти ілюстрацію , пародію , коректуру, кросовер ("переплетення» кількох творів), та ін .У більш широкому сенсі - будь-яке похідне, некомерційне, твір,який створений шанувальником якого-небудь оригінального твору. Некрореалізм Всупереч логіці, морфології та й просто фонетиці, термін "некрореалізм" не має рішуче ніякого відношення ні до "некромантія", ні, тим більше, до "некрофілії". Цим терміном прийнято позначати культурну традицію (естетичну практику), що виникла в Ленінграді, на початку 1980-х років. Батьком некрореалізма заслужено вважається Євген Юфіт; першими художніми творами, виконаними в традиції некрореалізма стали кінозйомки, зображують - ні, не трудові будні співробітників моргу, не похорон і не акти розчленування трупів, а спонтанні (спочатку) перформанси групи молодих художників, нескінченні комічні імітації бійок , вбивств і погонь на тлі заміських лісів, занедбаних будмайданчиків, у вагонах приміських електричок і навіть в жилих дворах та під'їздах. Перші несвідомі художні жести некрореалістов незабаром стали усвідомленою художньою практикою; аматорські зйомки Юфіта поклали початок традиції паралельного кіно; був винесено вголос і назавжди закріплений за новим естетичним напрямком термін "некрореалізм"; з'явилися "некрореалістіческіе" живописні полотна; відбулося кілька театралізованих "некропредставленій" на сцені "Поп-механіки" Сергія Курьохіна. На початку дев'яностих Володимир Кустов розробляє принципи "некростатікі" і "некродінамікі" і стає першим серйозним теоретиком некрореалізма. Залишилось відповісти на закономірне питання: чому все-таки "некрореалізм"? Наскільки виправдане таке самоназва групи художників? Санкт-петербурзький критик Віктор Мазін відповідає на це питання наступним чином: "Об'єктом естетичного опису некропрактікі виявляються умови існування людини, завжди вже стоїть на порозі смерті і завжди вже демонструє патологію зміщених дій." Художню увагу некрореалістов зосереджено на патології поведінки людини, явно приречетного на смерть. Що ж, смерть - це більш ніж об'єктивна реальність, дана нам, втім, не у відчуттях, а в передчуття. Об'єктом естетичного опису некрореалізма виявляються умови існування людини, завжди вже стоїть на порозі смерті і завжди вже демонструє патологію зміщених дій. Некрореалізм демонструє двоїсту природу штучного в його протиставленні природного. Мистецтво й мертво (некро), і жваво (реалізм). PIN UP Красива дівчина здатна відвернути від будь-якої справи. Вона може заворожити своєю бездоганністю. Вона здатна подарувати чудовий настрій однієї своєю посмішкою. Вона просто привносить світло в наш часом сіруватий світ. Це та аксіома, яку оскаржити не наважуються навіть найвідчайдушніші критики. Це правда, яка почалася з моменту створення світу і триває до цих пір. Не даремно в 20-і рр.. ХХ століття в такій далекій, з одного боку, і такою близькою, з іншого, Америці зародився новий протягом сучасного образотворчого та фотографічного мистецтва під назвою « PIN UP ». Дослівно, з англійської мови це перекладається як «приколювати», а фактично так називали плакати і постери, які приколювалися на стіну. Головна родзинка такого зображення - це розкішна, найчастіше, напівгола дівчина з просто божественною усмішкою. Багато хто вважає, що це звичайна мальована еротика. Однак, PIN UP - це набагато більше, ніж прості еротичні малюнки. Перш за все, це образ ідеальної жінки, про яку мріють чоловіки. Але, в основному - це зображення секс-символу, жінки, яка здатна зачарувати навіть своїм відображенням на папері. Це не класична мальована еротика або банальні еротичні малюнки, це всього лише своєрідний натяк на еротику, натяк на те, що жінка - це не стільки красиве тіло, скільки ніжність і загадка. Відмінною особливістю графіки в стилі PIN UP від такого виду зображень як еротичні малюнки є те, що для таких зображень вибираються найефектніші, відомі і навіть знамениті дівчата, які не просто оголюються, а злегка «відкривають» свої таємниці. Найчастіше це відображається в малюнках, де під зовнішніми впливами (наприклад - вітер) злегка оголюються з-під одягу жіночі ноги, руки, плечі і т.д. Практично на всіх малюнках ці дівчата дарують блискучу усмішку, на що далеко не завжди багаті звичайні еротичні малюнки. З часом, коли мода ставала все більш сміливою і демократичною, стали з'являтися більш відверті малюнки в стилі PIN UP , що тільки додало більше популярності цього сучасного течією. Fantasy Fantasy мистецтво історичні коріння якого в релігії, міфології та фольклору з усього світу. Здавалося б, універсальна мова образів про таємницю життя і сил непоміченим. Fantasy мистецтва розвивалися з грецької міфології, африканські магія, китайський фольклор, і інші священні традиції, з нашим повним музеїв античного мистецтва фантазії зображенням ангелів, боги, дракони, духи і демони. Fantasy мистецтва походить від уяви стільки ж або більше, ніж від безпосереднього спостереження в реальному світі. Як і слово має на увазі, воно може бути особливо далекоглядним здається, нереальним, вередливим, фантастичним і казковим. Виникнувши з давніх часів, фантазії мистецтво практикували мрійники і творчі художники, а мистецтво входить і виходить з моди. Голландський художник Hieronomous Bosch один приклад такого художника, хто написав, як ніхто інший в його час. У 1500 році він написав Сад земних насолод, триптих райський сад наповнений голими людьми,які возилися з гігантськими фруктами, і з скляними куполами. Він малював оголених чуттєвий захват від апеляції світу плоті. Поки він демонстрував, гріхопадіння Адама і Єви, призначених для пекла, є невинності й блукає поетичною красою в його інтерпретації в сад. Bosch входить в більшість історії тексту книги з мистецтва, але він розглядається як виняток. У двадцятому столітті, фентезі мистецтва стали більш різноманітними і ухвалення у якості закону художній стиль рішень. Детальніше художників можна назвати фантазією художників, ніж у будь-який попередній момент. Причиною поширення та розвитку фантазії мистецтва був обумовлений рядом факторів. По-перше, модернізація і винахід фотографії в 1800-х років, реалістичні образотворчого мистецтва почав втрачати свій напрямок і цілі. Реалістичною, образотворчого мистецтва були виступав у західному мистецтві з класичних часів Римської імперії. Виконавців в епоху Відродження розробили складні техніки малювання, щоб звільнити місце як видається, відходять у рамка з точною перспективою. Тим не менш, з винаходом фотографії в кінці 1800-х, реалізм подібного роду більше не потрібні. Існував, немає необхідності робити картини у вигляді записів портретів, обряди, історичні події. Художники стали шукати більш серйозні проблеми. За перші групи художників часу пройшло дуже різними способами, як вони дивилися на нову роль для своїх робіт. Виконавці звернувся до експресіонізму, абстракція, кубізм, фантазії і сюрреалізму, а значить знайти більше сенсу і мети для мистецтва. Сучасна фізика був джерелом натхнення для художників як сучасної психології. Художники стали малювати невидимі більше і більше, то, що вони повинні були представити. На рубежі століть художників імпресіоністів називається фрагментованим свої картини на дрібні мазки пензля або точок кольорів. Вони були натхненні новітніх наукових теорій про легкі частинок, атомів і інших невидимих елементів, які є частиною всієї матерії у Всесвіті. Ван Гога, Гогена і Сезанна, а також скульптора Родена, були зацікавлені в почуття і як фарба інсульт, картина структури, вибрані кольори виразити себе у мистецтві. Роботи не представляється спробуйте подивитися реально. Вони спрямовані на щось інше, більш значущим. Їх робота, у відповідь на новій науки психології, а також до впливу Азії та Африки мистецтва. Психологи Зигмунд Фрейд, а потім, Карл Юнг зробив значний вплив на спосіб художників дивився на світ. Вони виявили, внутрішній світ, званий несвідомого, що є реальним, але не можуть бути видно. Це догори ногами, догори ногами світ мрії, який показує вночі уві сні. Це стало матеріалу для фантазії художників вивчити зображення, які були казкові, непослідовний, і символічні. Картина внутрішній світ думок і уяви взяла на себе нові легітимність з відкриттями в галузі психіатрії. Fantasy мистецтво розвивалося в Сюрреальний Мистецтво руху з акцентом на сон зображень. Сальвадор Далі, Ремедіос вароа, Леонора Керрінгтон, Рене Магрітт, Джоан Міро, Мерет Оппенгейм, Макс Ернст, Жан Арп був звернений сюрреалістів. Сюрреалізм і фантазії, як видається, в тій самій, а іншою версією реальності, диких і зі звичайних. То як же нам розрізняти два? Більш грайливою роботи, частіше за все це пов'язано з фантазією і менш часто називають нереальним. Наприклад Марка Шагала і Пауля Клеє художники фантазії. Фріда Кало, Луїз Буржуа, Леонора Фіні, і Кей Сейдж може бути описано як і фантазія художників і сюрреалістичні художників. Psychedelic Art (психоделічний) Слово "психоделічний" (придумав британський психолог Хамфрі Осмонд) означає "розум виявляється". За цим визначенням всі художні зусилля для зображення внутрішнього світу психіки можуть розглядатися в якості "психоделічної". Тим не менш, у просторіччі "Psychedelic Art" відноситься, перш за все, мистецтво руху 1960-х років контркультури. Psychedelic образотворчого мистецтва були колегу психоделічної рок-музики. Концерт плакати, обкладинки альбомів, lightshows, фрески, комікси, підпільні газети і більше проявляється не тільки калейдоскопічно закрученою структури галюцинації ЛСД, але й революційні політичні, соціальні та духовні почуття натхненні ідеї, що випливають з цих психоделічних станів свідомості. Psychedelic Art інформується про те, що змінені стани свідомості виробництва психоделічних наркотиків є джерелом творчого натхнення. Психоделічного напрямку в мистецтві схожа на сюрреалістів, що вона наказує механізм отримання натхнення. У той час як механізм для сюрреалізму є дотримання мрії, психоделічні художник звертається з наркотиками індуковані галюцинації. Обидва ці рухи мають тісні зв'язки з важливими подіями в галузі науки. У той час як сюрреалістична захопила теорія Фрейда про несвідоме, психоделічні художник був буквально "включені" в результаті відкриття Альберт Хофманн у ЛСД. Ранні приклади "Psychedelic Art" є літературними, а не візуального, хоча Є деякі приклади, наведені в рух сюрреалізму мистецтва, такі як Ремедіос вароа і Андре Массон. Слід також зазначити, що ці прийшли від письменників, які беруть участь в русі сюрреалізму. Антонім Арто пише про свій досвід в Peyote "Подорож в країну Тараумара" (1937). Анрі Мішо пише "Нещасне диво" (1956), для опису його експериментів з Mescaline, а також гашиш. Олдос Хакслі "Двері сприйняття" (1954) і "Небо і пекло" (1956), як і раніше остаточного заяви на психоделічний досвід. Альберт Хофманн і його колеги з Лабораторії Сандоз були переконані, відразу ж після його відкриття в 1943 році влада й обіцянка ЛСД. Протягом двох десятиліть після відкриття ЛСД на ринку фірмою "Сандоз" як важливого препарату для психологічних і неврологічних досліджень. Хофманн побачив потенціал препарату для поетів і художників, як добре, і з великим інтересом німецький поет, Ернст Юнгер в психоделічних експериментів. Ранні художні експерименти з ЛСД був проведений в контексті клінічних Лос-Анджелесі психіатр Оскар Janiger. Janiger попросили групу з 50 різних художників кожному робити картини з життя предметом вибору художника. Згодом вони були попросив зробити те ж картина, перебуваючи під впливом ЛСД. Дві картини порівнювалися Janiger, а також художника. Художників майже одноголосно повідомили ЛСД для підвищення їхньої творчості. У кінцевому результаті створюється враження, що психоделіки буде тепло прийнятий американської контркультури. Beatnik поети Аллен Гінзберг та Вільям Берроуз захопився психоделічних препаратів на початку 1950-х роках, як свідчить "Yage листа" (1963). Бітників була визнана роль психоделія священні сп'яніння в американських індіанців релігійний ритуал, а також розуміння філософії сюрреаліст і символістських поетів, хто закликав до "повністю дезорієнтували почуттів" (перефразовуючи Артюр Рембо). Вони знали, що змінені стани свідомості відіграли важливу роль у східній містиці. Вони були стегна до психоделія психіатричної медицини. ЛСД був ідеальним каталізатором електрифікувати еклектичну суміш ідей зібраних Beats в проносних, мас-розподілених панацея для душі наступного покоління. Psychedelic світлових шоу нового арт-форми, розроблені для рок-концертів. Використання нафти і барвників у емульсію, який був встановлений між великими опуклими лінзами на проекційні Lightshow художники створили киплячій рідини візуальні билася в ритм з музикою. Це була змішана з слайд-шоу і фільмів петлі для створення імпровізаційної фільм мистецтво для візуального представлення в імпровізаційний джеми з рок-груп і створити повністю "Trippy" атмосферу для глядачів. Psychedelic мистецтва застосовується також до ЛСД себе. ЛСД став надягати промокашка папери на початку 1970-х, і це призвело до особливої форми мистецтва прикраси промокашка папери. Часто промокашка документ був прикрашений дрібними знаками на кожному перфорованих квадратних вкладці, а 1990-ті роки це було досягло повного чотири кольори конструкції часто за участю цілу сторінку 900 або більше вкладок. Комп'ютерне мистецтво дозволило ще більш масштабною і більш рясні вираження психоделічних бачення. Фрактальна створення програмного забезпечення дає точні зображення галюцинаторні психоделічних структур, але що ще більш важливо 2D і 3D графіки програмне забезпечення дозволяє безпрецедентну свободу зображень manipulation.Perhaps майбутнє психоделічного мистецтва буде визначатися тим художникам, хто практикував його найбільш чистому вигляді. Тобто ті художники, які прагнули записати бачення походить від психоделічного досвіду наркотиків у твори мистецтва. Навіть в моді були змінені, культури і мистецтва руху приходять і йдуть певні художники твердо присвятили себе психоделії. Хоча це і не потрібно використовувати психоделію прийти до такої стадії розвитку мистецтва, серйозні психоделічні художники демонструють, що існує реальний спосіб отримання бачення, і що цей метод є творче використання психоделічних наркотиків. | |
| Просмотров: 996 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |