РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: сюжетне малювання - Культура - Реферати - Каталог статей

План Значення та завдання сюжетного малювання. Види і форми сюжетного малювання. Підготовча робота до сюжетного малювання. методика навчання сюжетного малювання у вікових групах. Список використаної літератури. 1. ЗНАЧЕННЯ ТА ЗАВДАННЯ СЮЖЕТНОГО МАЛЮВАННЯ У процесі сюжетного малювання діти пізнають навколишній світ. Приділяючи велику увагу малюванню, видатний радянський педагог В. О. Сухомлинський писав: «...дитячий малюнок, процес малювання — це частка духовного життя дитини. Діти не просто переносять на папір щось з навколишнього світу, а живуть у цьому світі, входять у нього як творці краси, дістаючи насолоду від неї». Щоб виконати малюнок на якусь тему, діти повинні втілити в нього знання, нагромаджені під час цілеспрямова них екскурсій в природу і спостережень у повсякденному житті. Дошкільник, як і художник, у процесі малювання на теми іде від задуму, який опирається на його досвід. Отже, першим етапом у творчості дитини е виникнення за-думу — теми на основі сприймання навколишньої дійсності. Щоб здійснити творчий задум, дитині треба вибрати епі-зод для малювання, уявити образи і зобразити їх на па-пері. Усе це потребує від неї мислительних процесів, уміння застосовувати знання, нагромаджені під час спостережень. Під керівництвом вихователя діти вчаться аналізувати і зображувати предмети, розміщувати їх на аркуші паперу так, щоб було зрозуміло, яку подію чи пору року зобра-жено на малюнку. Процес зображення знайомих предметів дає можливість дітям глибше вивчити, проаналізувати, зрозуміти різно-манітність їх будови, форми, величини, пропорцій, кольору. Під час малювання на конкретну тему розв'язуються два взаємопов'язані завдання: розвивається зорове спри-ймання в дитини і виробляється уміння осмислювати баче-не. Під розвитком сприймання ми розуміємо формування у дошкільників уміння цілеспрямовано спостерігати і по-рівнювати між собою предмети і явища, класифікувати предмети за формою і фактурою. Знання, уміння і навички, здобуті на заняттях із сюжетного малювання, сприяють розвитку розумових здібностей дітей, уміння правильно сприймати оточуючу дійсність. У сюжетному малюнку дитина творчо відображає все те, що справило на неї враження, збудило якісь почуття. Враження виникають у процесі безпосередніх контактів з навколишньою дійсністю, під час прослуховування роз-повідей, казок, віршів, розглядання художніх картин тощо. Ці враження створюють сприятливі умови для формування особи дитини відповідно до завдань комуністичного вихо-вання. Сюжетне малювання в дитячому садку — могутній за-сіб патріотичного та інтернаціонального виховання дітей. Зображуючи на сюжетних малюнках радянські свята (святкування річниці Великого Жовтня, Дня Радянської Армії, 8 Березня, 1 Травня, Дня Перемоги), діти ознайом-люються з героїчним минулим і сьогоденням нашого на-роду. Це сприяє формуванню почуття гордості за свій народ. Відображуючи на своїх малюнках будівництво сіл і міст, трудову діяльність радянських людей, успіхи радян-ської науки і техніки, діти переймаються почуттям поваги до людей праці, у них виховується любов до рідної Бать-ківщини. У процесі виконання сюжетних малюнків у дітей вихо-вуються і певні вольові якості. Вони навчаються доводити задумане до кінця, працювати зосереджено і спрямовано, допомагати товаришеві долати труднощі, добиватися бажа-ного результату. Сюжетне малювання дає великі можливості для есте-тичного виховання дошкільників. На заняттях та в повсяк-денному житті у дітей розвиваються естетичний смак, вміння бачити і відчувати, сприймати красу навколишньої дійсності, милуватися нею. Особливе місце в сюжетних малюнках дітей займає природа. Спостереження краси природи вихователь повинен організовувати цікаво. Видат-ний російський критик В. Г. Бєлінський писав, що необ-хідно одухотворяти для дітей весь світ і всю природу, за-ставляти говорити мовою любові й життя і німий камінь, і польову билину, і дзюркотливий струмочок, і вітерець, що тихо віє, і пурхаючого по квітах метелика... Сюжетне малювання привчає дітей бачити багатство і різноманітність кольорів, ліній і форм оточуючих пред-метів і явищ, сприяє вихованню в них естетичних відчуттів, розвитку просторового зображення. Діти дізнаються, що головне в сюжеті виділяється кольором і розміром, а будь-яка дія відбувається на фоні відповідного оточення. Наприклад, з народної казки «Ли-сиця і Журавель» дитина вибирає епізод і визначає кіль-кість персонажів і місце, де відбувається дія, малює го-ловних персонажів (виділяє їх розміром і кольором), а по-тім — другорядних. Сюжетне малювання сприяє виробленню в дитини орга-нізованості, уміння обдумувати і планувати послідовність виконання малюнка, удосконалення технічних прийомів малювання олівцями і фарбами, які будуть потрібні в школі. Таким чином, на заняттях із сюжетного малювання здійснюється розумове, моральне, естетичне та фізичне (розвиток кисті руки, її гнучкості, спритності) виховання дітей. У «Програмі виховання і навчання в дитячому садку» (1986 р.) так визначено завдання сюжетного малювання: 1) здійснювати всебічний розвиток дітей, підготовляю-чи їх до шкільного навчання; 2) добитись розуміння ними основних вимог до компо-зиції сюжетного малюнка та ілюстрації (виявлення голов-ного в сюжеті, додержання рівноваги, ритму, формату ма-люнка і розміру зображення, відповідність кольору реаль-ності, змісту малюнка; 3) вчити дітей передавати в сюжетному малюнку фор-му, пропорції, просторове розміщення предметів, виявляти найбільш типові їх ознаки та колір; удосконалювати тех-ніку малювання кольоровим, графітним, вугільним олів-цями, гуашевими і акварельними фарбами, пастеллю; 4) розвивати творчі здібності дітей, естетичне спри-ймання навколишнього світу, просторове мислення, образну уяву, ініціативу, самостійність, зорову пам'ять, допитли-вість, інтерес до малювання, наполегливість, художній смак. Поставлені завдання реалізуються на всіх заняттях із зображувальної діяльності (малювання, ліплення, апліка-ції) та під час художньої самостійної діяльності. У навчанні сюжетного малювання вихователь звертає особливу увагу на вміння задумувати майбутній малюнок. Н. П. Сакуліна в монографії «Малювання в дошкільному дитинстві» пише, що дитячою творчістю вихователь пови-нен керувати, що в малюванні творчість проявляється в двох основних напрямах — у формуванні зображуваль-ного задуму і передачі його в малюнку. Потрібно пам'ята-ти, що в дітей у 3—4 роки зображувальний задум виникає в процесі творчої діяльності. Молодші дошкільники ще не можуть задумувати зміст малюнка і виношувати його. Дітей старшого дошкільного віку від 5 до 7 років мож-на навчити уявити майбутній малюнок. Задум малюнка не треба змішувати з поняттям «тема». Тема малюнка ви-значається його назвою («Зима», «Прогулянка дітей на луки», «Будівництво будинку» і т. д.). Задум передбачає уявлення майбутнього малюнка хоч би в загальних рисах. Вихователі здебільшого обмежуються назвою теми або перелічують предмети, що входять до змісту малюнка. При такій умові уява дітей не розвивається, вони не вчаться задумувати малюнок, відшукувати засоби втілювання об-разів. Отже, дітей треба вчити, хай вони попередньо вислов-лять задум у словах, а потім відшукають засоби втілення його в малюнок. «Намагаючись допомогти дітям створити малюнок на обрану тему, вихователі пропонують перелі-чити предмети і персонажів, які будуть зображені. Уся ця підготовка проводиться в суто мовному плані». Вихователь повинен вдало підбирати теми для малю-вання з навколишнього життя, з літературних творів, пе-редбачати, що зможуть діти намалювати і на що треба звернути їхню увагу. Буває так, що реалізувати задумане на папері за ко-роткий час на одному занятті з малювання діти не всти-гають. І коли закінчення робіт перенести на наступне заняття (через тиждень), то діти втратять перше враження від даної теми і закінчуватимуть її без захоплення. Якщо сю-жет складний, вихователь може спланувати виконання малюнка на двох заняттях. Він попереджає дітей, що бу-дуть підряд два заняття, пропонує їм скласти план послі-довності виконання малюнка. 2. ВИДИ І ФОРМИ СЮЖЕТНОГО МАЛЮВАННЯ Сюжетне малювання можна поділити на такі види: малювання на теми та ілюстративне малювання. Малювання на теми має передувати навчанню дітей спостерігати навколишнє життя, знаходити красу в звичайному і виділяти основне, відчувати красу рідної при-роди. На теми діти малюють по пам'яті на основі спостере-жень і за уявою. Щоб дошкільники могли малювати по пам'яті, вони повинні вивчати навколишню дійсність. Під час екскурсій і прогулянок діти привчаються глибше спо-стерігати навколишнє оточення, фіксувати потрібні об'єкти в своїй пам'яті, визначати їх форму, пропорції та забарв-лення. А потім в малюнках відтворюють образи, що сфор-мувалися в їхній пам'яті. Екскурсії дають матеріал для сюжетного малювання, сприяють розумовому розвитку дітей, розвитку їх художніх здібностей, образного мис-лення. Малюючи на ту чи іншу тему по пам'яті, запропоно-вану вихователем, діти повинні розуміти її і зобразити лише ті основні моменти, що характеризують дану тему. Коли дошкільники малюють за уявою, вони не можуть побачити те, що треба їм зобразити («На Місяці», «У кос-мосі»), і виконують малюнки на основі знань про предмети, здобутих різними способами — під час спосте-режень навколишньої дійсності, в результаті ознайомлен-ня з предметом по картині, за допомогою іграшки, сло-весного опису. Без добре розвинутої уяви, зорової пам'яті, образного мислення неможливе малювання за уявою. Наприклад, цікавою темою для малювання є космос. Для успішного виконання малюнків на цю тему вихова-тель повинен провести попередню підготовку, зокрема ці-каву бесіду про космос з використанням наочності: іграш-кових ракет, всюдиходів тощо. Під час бесіди бажано роз-повісти про величезні успіхи нашої Батьківщини в освоєнні космосу, зазначити, що першу трасу в космос проклав ра-дянський космонавт Юрій Гагарін 12 квітня 1961 року на кораблі «Восток». Слід розглянути з дітьми репродукції з космічних етюдів льотчика-космонавта О. Леонова «Кос-мічний ранок» та картини художників: А. Соколова «Ранок на Марсі», «Будівництво місячної електростанції», А. Чебикіна «Мрія здійснилась». Вони допоможуть дітям у твор-чому пошуку власних композицій. Ілюстративне малювання за своїм характером близьке до малювання по пам'яті. Діти можуть створити ілюстра-ції до літературних творів, діафільмів після їх перегляду. У малюнках по пам'яті діти відтворюють образи таки-ми, як вони їх пам'ятають, а в малюнках до літературних творів — так, як описав їх автор. Завдання вихователя при навчанні дітей ілюстрування літературих творів — допо-могти створити уявлення за змістом твору, а потім реалі-зувати художній задум на папері. Щоб керувати дитячою творчістю під час ілюстрування літературних творів, вихователь повинен вміло вибирати епізоди для ілюстрацій, враховувати придатність змісту твору до зображення його графічним способом. Наприклад, діти можуть легко відтворити сюжет таких віршів: П. Во-ронька «їжачок-хитрячок», О. Трутневої «Перший сніг», Г. Ладонщикова «Підсніжники», Я. Година «Берізка», І. Буніна «Листопад». Малюючи за змістом літературного твору, дитина пригадує послідовність подій, намагається передати основні риси характеру образів, деталі пейзажу, тобто вона активно мислить, спираючись на свої уявлення і знання. Виконуючи ілюстрації до казок, діти створюють фан-тастичні образи. Події в казці розвиваються плавно, рит-мічно, повторюються дії, завдяки чому чітко вимальовує-ться перехід від одного епізоду до другого. Для ілюстрації відбирають прості за змістом епізоди, які композиційне легко будувати. Насамперед вихователь повинен вибирати казки, в яких події хвилюють дітей, а нескладні епізоди легко малю-вати. При цьому дошкільників треба спрямувати на по-шуки способів передачі виразності образів, продумування можливих варіантів рішення композиції. Наприклад, під час малювання за мотивами народної казки «Колобок» вихователь спрямовує дітей на вибір та-ких епізодів тексту для зображення: зустріч Колобка з Вед-медиком, Зайчиком, Лисичкою та іншими героями казки, потім обговорює з ними можливі варіанти зображення пер-сонажів. Наводимо приклад такого обговорення: Вихователь. Як показати на малюнку, що Колобок співає? Наташа. Намалювати Колобка з відкритим ротом. Вихователь. А ще як? Оля. Колобок повинен сміятися, ніби співає. Вихователь. А якою повинна бути Лисиця? Діти. Шия видовжена, ступає обережно. Треба під-няти вуха, щоб слухала пісню. Треба, щоб вона підкралася до Колобка. Потрібно, щоб у неї був відкритий рот. Отже, активне обговорення епізодів казки дає можли-вість дітям знайти способи відтворення образів. Сюжетні малюнки діти можуть виконувати на білому і кольоровому папері фломастерами, кольоровими олівцями, акварельними та гуашевими фарбами, пастеллю, кольо-ровою тушшю та іншими матеріалами. Найзручнішою для малювання є гуашева фарба. Вона покриває поверхню непрозорим шаром. Якщо предмет за-фарбований неправильно, можна виправити помилку. Гуаш-шю малюють на кольоровому, білому і чорному папері, а аквареллю — тільки на білому. Гуаш легко пере-криває будь-який колір і дає відразу насиченість, акварел-лю ж треба покривати малюнок кілька разів, щоб доби-тися потрібного кольору, причому кожного разу треба, щоб фарби висохли. Здебільшого діти виконують сюжетні малюнки на біло-му папері, але вони з цікавістю малюють і на кольоро-вому папері гуашевими фарбами. А якщо кольорового па-перу обмаль, вихователь може сама підготувати тоновий папір, але обов'язково у присутності дітей, залучивши і їх до цієї справи. Папір можна тонувати кольоровою тушшю, гуашевими і акварельними фарбами, кольоровими чорнилами. Для цього барвник розчиняють у воді до потрібного відтінку. Діти старшої групи, допомагаючи вихователеві тонува-ти папір, поступово вчаться виконувати цю роботу само-стійно. Для тонування паперу потрібно мати круглі пензлики № 12—20 або плоский широкий флейц (3—5 см). Дуже важливо показати дітям прийом покриття пло-щини фарбою. Покривати площину треба зверху вниз. Спо-чатку на поверхню паперу в горизонтальному напрямі на всю ширину наносять фарбу (туш, чорнило), а потім ко-роткими мазками спрямовують фарбу вниз. Зайву зніма-ють напівсухим пензликом. Плануючи завдання із сюжетного малювання, вихова-тель повинен співвідносити програмові завдання з особ-ливостями дітей своєї групи. При визначенні тематики за-нять педагог враховує: інтереси, зображувальні можли-вості дітей, які проводилися спостереження за явищами природи, географічні особливості розміщення дошкільного закладу, специфіку видів праці в даній місцевості, еконо-мічні умови, архітектуру міста (села) тощо. З сюжетного, малювання в старшій і підготовчій до школи групах проводяться два заняття на місяць, у середній — одне. Тематику занять з образотворчого мистецтва потрібно переглянути на місяць вперед, визначити їх взаємозв'язок з іншими заняттями і всією виховною роботою в дитячому садку. Є дві форми організації роботи з сюжетного малюван-ня: індивідуальна і колективна. Розглянемо докладно ко-лективну форму організації роботи. У системі комуністичного виховання колективне вико-нання різноманітних завдань відіграє важливу роль. Умін-ня колективно працювати закладається уже з дошкільного віку. Формується воно поступово, з урахуванням вікових особливостей дітей. З уміння дитини налагоджувати стосунки з однолітками починається її підготовка до життя — спочатку в дитя-чому садку, потім — у школі. Сприятливі умови для соці-ального і морального виховання дітей, розвитку їх творчих - здібностей, умінь разом знаходити і розв'язувати спільне завдання створюються у процесі колективного малювання. Програмою виховання і навчання в дитячому садку передбачено з третього кварталу навчального року вироб-лення в дітей трирічного віку уміння брати участь у ство-ренні колективних композицій. З індивідуальних дитячих робіт вихователь створює колективну сюжетну композицію, при цьому розкриває значення колективної праці, пояснює, що малюнок можна виконати разом з товаришами. Наприклад, з дитячих ма-люнків (дерева, візки) можна створити композиції на теми: «Дерева нашого парку», «Ялинковий ліс», «Візки котяться по доріжці». У другій половині навчального року дітей треба залу-чати до колективної роботи (виконувати малюнки разом з вихователем). Наприклад, на великому аркуші паперу вихователь малює дерева, а діти — кущі, траву, квіти. Діти можуть самі створити колективний малюнок. Теми для малювання мають бути простими і відповідати віко-вим особливостям дітей, наприклад «Квіти на галявині». Перед заняттям потрібно нарізати довгі смужки паперу з таким розрахунком, щоб на кожній з них могли малю-вати двоє—четверо дітей. Можна запропонувати їм нама-лювати квіти (хто які хоче), розмістивши їх по всій смужці паперу, що дає їм можливість побачити результат спільної роботи. У середній групі у першому півріччі навчального року вихователь застосовує прості форми організації виконання колективного завдання. Індивідуально виконані роботи об'єднуються спільним задумом. Діти виконують малюнки для створення колективної композиції, яка прикрасить групову кімнату до свята. Пізніше, у третьому кварталі, вихователь не тільки продовжує розвивати в дітей інтерес до колективного малювання, а й виробляє уміння вдвох з товаришем виконувати спільну композицію, розподіляти між собою роботу. Тематика сюжетних композицій може бути такою: «Кульбаби на лузі», «Курчата гуляють», «Івани-покивани танцюють». Дослідження відомих учених (Н. П. Сакуліної, Т. С. Комарової, Є. І. Ігнатьєва, В. О. Єзикєєвої, Т. Г. Казакової та інших) свідчать про те, що діти старшого до-шкільного віку можуть самостійно створювати сюжетні колективні малюнки на основі досвіду, індивідуальних знань про навколишній світ. Перед тим як виконати колективний малюнок, діти мають ознайомитись з правилами, яких треба додержувати в процесі спільної діяльності: разом обговорити сюжет малюнка і вибрати епізод для відтворення; разом скласти план виконання майбутньої композиції; відповідно до ін-дивідуальних умінь І навичок розподілити між собою обсяг роботи; під час колективного малювання кожний повинен контролювати свої дії і дії товариша; якщо товариш не вміє малювати деякі предмети, потрібно допомогти йому, підказати (на окремому аркуші паперу показати послі-довність зображення), але не малювати за нього; почи-нати й закінчувати спільний малюнок треба разом; не можна залишати товариша самого виконувати малюнок; слід проаналізувати колективну роботу (виразність обра-зів, єдність колективної композиції). Доцільно також створити таку педагогічну ситуацію, яка передбачала б виконання спільних зображувальних дій, поставити дитину перед необхідністю діяти разом з товаришем для досягнення спільної мети. Дошкільники мають обміркувати й обговорити послі-довність розміщення елементів майбутнього малюнка, спо-соби його виконання. Основна умова, яка забезпечує фор-мування колективних взаємин у процесі цієї роботи,— поставлена перед дітьми спільна мета. Вона й зумовлює встановлення стосунків між дітьми, активність, взаємодію під час пошуків сюжету, планування, обговорення і здійс-нення запланованого. Щоб спільно виконати завдання з малювання, треба на-самперед разом спланувати майбутню композицію. У ході спілкування уточнюються, змінюються індивідуальні заду-ми й виробляється колективний план; між дітьми виника-ють тісні психологічні зв'язки, взаємини набирають колек-тивного спрямування. Це виявляється в умінні вислухо-вувати думку товариша, обґрунтовувати й відстоювати свій погляд, погоджуватися з кращим варіантом композиції, допомагати один одному, втілювати задумане. На першому етапі навчання застосовується найпростіша форма організації спільної діяльності. Об'єднуючи в одне ціле індивідуальні роботи, вихователь підводить дітей до розуміння, що композиція може бути й колективною. На-приклад, розмістивши предметні малюнки на одній смужці, можна утворити тематичні композиції: «Осінній парк», «Вулиці нашого міста» тощо. Згодом, коли старші дошкільники удосконалять свої зо-бражувальні вміння, їм пропонують завдання з урахуван-ням спільного задуму (другий етап). На цьому етапі діти малюють індивідуально, але мета в усіх одна. Наприклад, проілюструвати якусь казку і зробити з малюнків кни-жечку. Якщо ілюстрації виконувались індивідуально і в процесі малювання дошкільники мало залежали один від одного, то у виготовленні макета книжечки взаємозалежність їх уже значно більша: вони дбають про успіх загальної спра-ви. Якщо хтось, скажімо, недбало склеїть аркуші паперу, зіпсується не тільки ілюстрація, а й уся книжечка, над якою всі працювали. На третьому етапі навчання формуванню колективних взаємин ефективно сприяє така організація колективного малювання, коли передбачається тісна взаємозалежність виконавців завдання. Наприклад, двоє дітей малюють осін-ній парк або ліс на одному аркуші паперу. Найбільш сприятливі умови для вироблення уміння колективно виконувати малюнок (планувати і послідовно виконувати план) складаються в творчих групах з двох дітей. Вихователь при цьому підводить дітей до розуміння необхідності поетапного планування роботи, пояснює, що результат колективної діяльності залежить від уміння скласти план майбутнього малюнка. Обговорення розмі-щення предметів на площині паперу дає можливість спо-чатку передбачити, а потім спланувати всю послідовність виконання сюжетного зображення. Поетапне обговорення і виконання майбутнього малюнка сприяє формуванню ко-лективних взаємин між дітьми (вміння рахуватися з дум-кою товариша, справедливо розподіляти між членами групи роботу, допомагати один одному, відчуття відпові-дальності за спільну роботу, доброзичливість, взаємоконт-роль). Навчаючи складати вдвох план сюжетного малюнка, потрібно пропонувати теми, які передбачали б зображення однорідних предметів (наприклад, «Зимовий парк», «Рибки в акваріумі» та ін.). Оскільки в дітей, як зазначалося, на початку навчаль-ного року ще не сформоване вміння малювати разом, до результату спільної зображувальної діяльності вони став-ляться як до індивідуального завдання, інтерес до нього поступово зменшується. Тому в процесі роботи треба спо* нукати їх до спільної діяльності. Якщо хтось із дітей пра-цює недбало, потрібно звертатися до обох як до виконавців спільного завдання. На четвертому етапі навчання (третій квартал), коли дошкільники набудуть досвіду спільного планування і вдо-сконалять технічні навички, кількість дітей у творчій груп-ці збільшується до трьох-чотирьох. Комплектуючи творчі групки, треба враховувати не тільки взаємну прихильність дітей, а й їхній рівень зобра-жувальних умінь. Особливу увагу слід звертати на тих, у кого він низький, доцільно працювати з цими вихован-цями індивідуально на загальних заняттях з малювання. Враховуючи вікові особливості дошкільників, перед по-чатком колективного малювання педагог вдається до по-переджувального контролю. За допомогою запитань з'ясо-вує, як діти додержують правил виконання спільного малюнка: Що треба зробити, перш ніж починати малюва-ти? Як саме ви плануватимете роботу? Навіщо це треба робити? Коли план послідовного виконання складено, що далі треба зробити? Чому треба розподіляти обсяг роботи? Визначити, чи оперують дошкільники правилами друж-ніх взаємин, допоможуть запитання такого характеру: Що треба зробити, коли товариш захоче намалювати такий самий предмет? Якщо ти побачив помилку в малюнку товариша, що ти зробиш? Якщо в товариша не виходить зображення, що треба зробити? Чи можна залишати його самого виконувати спільний малюнок? Чому не можна ма-лювати за товариша? У чому має полягати твоя допомога? Якщо малюнок виконаний неохайно, хто винен у цьому? Формуючи вміння колективно створювати сюжетну ком-позицію, важливо спиратися на позитивні взаємини дітей, їх ініціативність, розкривати емоційний стан у процесі спільної зображувальної діяльності. Наприклад: «Моло-дець, Андрійко! Мені дуже сподобалося, що ти сам помі-тив: треба допомогти товаришеві. І Юрасикові було при-ємно, коли ти показав йому послідовність малювання ли-сички, і він швидше закінчив малюнок». «Дуже добре, Що Петрусь розвів фарби не тільки для себе, а й для Наталочки. Вони допомагали один одному, радились, як кра-ще виконати спільне завдання, тому колективний малюнок зробили швидко й якісно». Значну роль у навчанні дітей втілювати свій задум в малюнок відіграють оцінка та аналіз колективних робіт вихователем і дітьми. Аналіз має виходити з програмних вимог і поставленої мети. Проте досить часто дитячі ма-люнки оцінюють за другорядними критеріями (наприклад, за акуратністю виконання), а не основними, такими, як власний задум, виразність композиції, колективні і само-стійні способи втілення задуманого в малюнку. При оцінюванні колективних робіт треба враховувати вміння дітей домовлятися, планувати послідовність вико-нання малюнка; спільно виконувати поставлені завдання; передавати в малюнку характерні особливості і будову предметів, їх розміщення в просторі; розподіляти між со-бою об'єкти зображень майбутньої композиції, послідовно виконувати їх. Разом з вихователем в оцінюванні робіт мають брати активну участь усі діти. Педагог вибирає найбільш вдалі композиції, звертає увагу на взаємодію дітей. Пропонує одній-двом парам роз-повісти, як вони планували майбутній малюнок, як домов-лялися, хто що малюватиме, як працювали. Спільна діяльність дітей підгрупками (по 2, 3, 4) по-требує активності, самостійності, вміння працювати разом. Діти обговорюють послідовність виконання малюнка, пла-нують розміщення його на одному аркуші паперу, розпо-діляють обсяг роботи, додержуючи при цьому складеного плану. У них формуються правильна поведінка в спільній діяльності, дружні взаємини. На занятті, коли діти працюють групками, двомісні сто-ли ставлять у ряд упритул. Фарби, воду, підставки розмі-щують на столах так, щоб зручно було працювати. Коли виникає потреба, можна встати, поміняти воду, поділитися фарбами, обмінятися думками щодо здійснення задуму, до-повнити малюнок. Якщо діти на занятті не змогли повністю здійснити свій задум, вони можуть закінчити малюнок піз-ніше. Знання, вміння і навички, здобуті на заняттях з ко-лективного малювання, діти закріплюють у процесі само-стійної художньої діяльності. Слід заохочувати дітей об'єд-нуватися в групки по двое-трое і разом винувати завдання. Такий взаємозв'язок із самостійною художньою діяльністю сприятиме успішному навчанню дошкільників. Отже, керуючи колективним малюванням у старшій групі, вихователь повинен навчати дошкільників індивідуально планувати і виконувати малюнок; підводити їх до розуміння значення результату спільної зображувальної діяльності; об'єднувати для виконання композицій у творчі групки спочатку по двоє, а згодом по троє-четверо, врахо-вуючи взаємні симпатії й індивідуальні особливості дітей; спонукати до колективної роботи на заняттях і в години самостійної художньої діяльності; забезпечувати цілеспря-мований педагогічний контроль і за вмінням дітей малю-вати, і за використанням ними правил позитивних взаємин. Спільне виконання сюжетних композицій виховує до-брозичливе ставлення до товариша, відповідальність, формує вміння домовлятися й розподіляти обсяг роботи, підпорядковувати свої дії поставленій меті, бажання допомагати одне одному, щоб добре справитись із зав-данням. З дітьми підготовчої до школи групи у першому квар-талі року закріплюють здобуті в попередній групі навички і вміння працювати над колективним малюнком. Вихова-тель об'єднує їх у підгрупки (спочатку по двоє, а потім — по троє), продовжує формувати вміння планувати й вико-нувати колективні завдання із сюжетного малювання, ро-зуміти товариша, погоджувати з ним свій задум, плану-вати майбутній малюнок, розподіляти між собою об'єк-ти майбутньої композиції, добирати потрібний матеріал для роботи. Тематика: «Осінній ліс», ілюстрування опові-дання Г. Скребицького і В. Чапліної «Хто як до зими готу-ється». У другому і третьому кварталах вихователь виробляє в дітей уміння самостійно виконувати колективні малюнки, об'єднуватися для спільної роботи в групи (по 4—5 дітей), вибирати ланкового і виконувати його вказівки. Вимоги до ланкового: добре малювати, поводитися по-товариському, справедливо розв'язувати конфлікти. Ланковому дається чітка інструкція про спосіб створення колективного ма-люнка. Спочатку дошкільників розподіляють на ланки за при-близно однаковим рівнем технічних навичок, а пізніше — дітей з вищим рівнем навичок об'єднують з тими, у яких Цей рівень нижчий. Ланковий повинен надавати усім ви-конавцям якомога більше самостійності в розподілі обов’язків у групі і сам виконувати певну частину роботи. Спочатку ланкового вибирає вихователь, а пізніше діти роблять це самостійно. Ланковий організовує товаришів Для виконання спільного завдання і справедливо розв'язує суперечки. Діти малюють на теми: «Транспорт нашого міста»; «Зи-ма»; «Новий рік у лісі»; «Птахи прилетіли»; «Весна»; «Тва-ринницька ферма» та ін. 3. ПІДГОТОВЧА РОБОТА ДО СЮЖЕТНОГО МАЛЮВАННЯ Сюжетному малюванню передує попередня підготовка дітей. Вона може бути різноманітною: спостереження на екскурсіях і прогулянках з обстеженням об'єктів і предме-тів, розглядання картин та ілюстрацій, прослуховування лі-тературних і музичних творів, перегляд діафільмів, кіно-фільмів, телефільмів, лялькового і тіньового театрів. Спостереження — це навмисне, планомірне сприймання предметів і явищ навколишнього оточення, організоване з якоюсь певною метою '. Вміння спостерігати треба ви-робляти в дітей з раннього і молодшого дошкільного віку. Спостереження — це один з основних методів дошкільного навчання. Значення цього методу полягає в тому, що в процесі спостереження дошкільники здобувають основні знання — дістають уявлення про предмети і явища навко-лишнього світу. Н. К. Крупська у роботі з дітьми важливе місце відводила спостереженням. У статті «Методи до-шкільної роботи на селі» вона зазначала: «Надзвичайно важливим завданням працівників дитячих садків, міських і сільських, є навчити дітей спостерігати, вміти фіксувати свій досвід і перевіряти його досвідом інших. Ці навички дають певний реалістичний підхід до всього навколишньо-го» 2. Розвиток спостережливості, розширення кругозору, виховання любові до рідної природи, її краси — усе це не-обхідне в процесі навчання сюжетного малювання. У дошкільному віці спостереження дітей поверхове. Спостерігаючи за краєвидом (предметом), вони сприйма-ють лише окремі його деталі. А тому потрібно не тільки звернути увагу дошкільників на цікавий об'єкт (краєвид), а й поставити перед ними певне завдання. Для більшої активізації дітей під час спостереження вихователь звер-тається до них із запитаннями, привчає їх самостійно роз-дивлятися об'єкти. Важливо також, щоб у спостереження включалися різні органи відчуттів. І. П. Павлов довів, що фізіологічною основою зорового пізнання є спільна діяльність зорового, слухового, нюхового та інших аналізаторів. Чим більше аналізаторів бере участь у сприйманні, тим точніше, багатше, яскравіше й змістовніше уявлення. Отже, в основі ознайомлення дітей з навколишнім світом лежить наочність, безпосередній вплив предметів і явищ природи на органи чуттів дитини. Готуючись до спостереження, вихователь повинен за-здалегідь вибрати місце, куди поведе дітей, продумати, як організувати спостереження, на що звернути увагу, щоб діти зафіксували у своїй пам'яті деталі об'єкта, що малю-ватимуть. Вибір місця для спостереження залежить від програмних завдань і віку дітей. Спостереження треба обов'язково проводити за одними й тими самими об'єктами кілька разів на рік і в різні пори року (пізно восени, зимою, весною, влітку). Під час першого спостереження за об'єктами вихова-тель тільки заохочує дошкільників до спостереження, ра-зом з ними милується красою об'єкта, формує в них за-гальні враження, розвиває естетичні відчуття. Проводячи повторні спостереження, вихователь ставить мету, наприк-лад, вивчити з дітьми старшої і підготовчої груп конструк-тивну будову дерева. Повторні спостереження за краєвидами та іншими об'-єктами дають дітям можливість розібратися в різних сезонних змінах, що відбуваються в природі. Усе, за чим діти спостерігали на екскурсіях і в повсяк-денному житті, є винятково цінним матеріалом, що вико-ристовується в сюжетному малюванні. Методика проведення спостережень урізноманітнюється із збагаченням досвіду дітей і ускладненням завдань кож-ного заняття. Починати треба з розглядання окремих об'єк-тів: кульбаби, берези, ялинки, ромашки. При цьому по-трібно максимально активізувати мову дошкільників за допомогою запитань, які допомогли б розкрити особли-вості об'єкта, збагатити її поетичними виразами, порівнян-нями. Наприклад, кульбабу можна порівняти з кулькою, сніжинкою. Діти можуть самі порівняти деякі об'єкти, ви-явити спільні та відмінні особливості. Спостереження спри-яють розвитку в них чутливості й допитливості. Природа нашої Батьківщини багата й різноманітна. Весною, влітку, восени, взимку люди милуються чудовими краєвидами, природним поєднанням кольорів та їх відтін-ків. Природа для дітей — невичерпне джерело вражень. В. Г. Бєлінський писав, що перший вихователь дітей — природа та її благодатні враження. Видатний радянський педагог В. О. Сухомлинський велику увагу приділяв вихо-ванню в дітей поетичного сприймання рідної природи. Він писав: «Я буду так вводити малюків у навколишній світ, щоб зони кожного дня відкривали в ньому щось нове, щоб кожний наш крок був мандрівкою до джерела мислення й мови — до чудової краси природи». Поведіть дітей до лісу, у гай, парк у будь-яку пору року. Послухайте з ними голоси природи: спів птахів, шум дерев; подивіться, як вітер розгойдує гілки дерев, роз-гляньте конструктивну будову дерев, просторове розміщен-ня гілок. Конструктивну будову дерева потрібно вивчати ранньої весни, пізньої осені або зимою, коли на деревах мало листя, чітко видно їх будову: стовбур, гілки, їх розміщення. У природі безліч видів дерев, і кожне з них має свою будову, форму, колір. Зверніть увагу на могутній стовбур дуба, який донизу розширюється і переходить у коріння, яке де-не-де видно з-під землі. Тополя — висока і струнка, гілки спрямовані вгору, во-ни ніби притискуються до стовбура і створюють стрункий силует. Береза чудова в усі пори року. Увагу привертає її білосніжна кора, що різко відрізняється від кори інших дерев. Діти із задоволенням малюють березовий гай восе-ни, влітку, весною і взимку. Кожна пора року збагачує їх новими враженнями, у природі з'являються нові поєднання кольорів. Під час спостереження вихователь повинен звернути увагу дошкільників на колірну гаму в природі. На різно-манітних прикладах треба показати дітям, що колір того чи іншого предмета залежить від оточення, в якому він перебуває, від освітлення. Навчіть дітей самостійно визначати колір. Наприклад, весною листя на кущах і деревах світло-зелене, а влітку темно-зелене. Коли сонце світить яскраво, то зелень зда-ється світло-зеленою. Взимку можна показати дітям, як змінюється колір сні-гу залежно від освітлення; що сніг у затінку голубого ко-льору, водночас він буває і рожевим, коли сонце заходить. Дошкільники можуть спостерігати різноколірне забарвлен-ня неба, їх треба вчити за допомогою палітри створювати потрібні кольори, відтворювати природну кольорову гаму в малюнку змішуванням фарб. Наприклад, із жовтої і си-ньої фарб можна утворити зелений колір; якщо до синьої фарби більше добавити жовтої, то зелений колір утвореної фарби буде теплим, а коли переважатиме синя фарба, то зелений колір буде холодним. Щоб зробити колір гуаші світлішим, треба добавити білила. Наприклад, щоб мати голубий колір, треба синю фарбу змішати з білилом. Іноді вихователь пропонує дітям одну зелену фарбу і для трави, і для кущів, і для дерев або синій колір і для неба, і для хмар, і для річки. Коли діти вмітимуть змішувати фарби, у їхніх малюнках з'являться різні від-тінки кольорів. Уміння змішувати фарби позитивно впли-ває і на формування спостережливості. Якщо є можливість організувати спостереження дітей за веселкою, зверніть їхню увагу на кольори, з яких вона складається. Найяскравіші кольори переходять у м'які, ніжні. Коли діти навчаться відчувати їхню красу, малюнки будуть щедрими на барви. Зверніть увагу дошкільників на зелену траву, зелену ялинку, зелене яблуко, зеленого жука. Запитайте в них, чи всі вони однакового зеленого кольору. А жовтий колосок, жовта диня, жовте курча, жовтий пісок однакового ко-льору? Виробляючи в дітей вміння сприймати кольори, ми на-вчаємо їх відчувати красу природи, і таким чином готуємо до сприймання пейзажів. Розглядання репродукцій картин художників, творів де-коративного мистецтва збагачують життєві враження дітей, викликають у них хвилювання, створюють певний емоцій-ний настрій. Завдяки своїй конкретності, наочності у зма-люванні дійсності образотворче мистецтво справляє вели-кий вплив на дітей. Воно дає можливість ознайомлювати з новими для них явищами в суспільному житті, природі, побуті, а також збагачує уявлення про вже відомі явища. Проте художник не тільки показує ті чи інші предмети і явища життя, а й характеризує змальовуючи їх в яскра-вих образах. Художнє зображення предметів і явищ викли-кає в дітей почуття симпатії, радості, смутку. Необхідно розвивати в них художнє сприймання. Важлива особли-вість художнього сприймання — його цілісність, тобто вмін-ня сприймати не тільки зміст, а й засоби, використані для змалювання образу. Про те, що дошкільники можуть сприймати засоби виразності (композицію, форму, колір), свідчить чимало до-сліджень (Н. О. Ветлугіної, Н. С. Карпінської, Р. І. Жуковської, В. О. Єзикєєвої, І. Л. Дзержинської). Чим чіткіше діти усвідомлять, якими виражальними засобами користу-ються художники, тим глибше розкриються перед ними зміст твору, багатство думок і почуттів, відображених у ньому, тим більші враження справить він на дошкіль-ників. Під час розглядання репродукцій потрібно навчити дітей виділяти в картині головне, тобто сприймати її зміст. Це великою мірою залежить від правильного розуміння прос-торових зв'язків, якими художник передає сюжет, взаємо-відносин між зображуваними персонажами. Важливо також розвивати уміння сприймати характерні деталі, ознаки предметів. Це допомагає глибше зрозуміти основний зміст картини. Іноді саме завдяки деталям можна збагнути суть зображеного, тобто через деталі підійти до головного. Отже, ознайомлюючи дошкільників з' репродукціями картин, вихователь ставить такі завдання: формувати в ді-тей почуття прекрасного; вчити їх відшукувати головне в художній картині (сюжетно-композиційний центр); на-вчити сприймати засоби виразності, використані художни-ком для створення образу; розуміти задум художника. Керуючись цими завданнями, визначають основні вимо-ги, яким мають відповідати твори мистецтва, що викорис-товуються для дітей: 1. Картини повинні бути реалістичними і високохудож-німи. 2. За своєю тематикою вони мають бути близькими й зрозумілими дітям. Діти повинні мати певний обсяг знань про явища і предмети, намальовані на картині. 3. Репродукції картин повинні діяти на дітей емоційно, викликати в них естетичні почуття. Тому в творах необ-хідні предметність, конкретність малюнків. 4. Використані художником засоби зображення змісту картини мають бути виразними й зрозумілими дітям. Видатний педагог Є. О. Фльоріна так пише про вимоги до творів мистецтва для дітей: «Мистецтво для дітей по-винно бути багатим, різноманітним за змістом, за тим від-чуттям, які воно викликає, а також за художньою вираз-ністю. Одноманітність тематики, жанрів і прийомів вико-нання гальмує загальний і естетичний розвиток дитини». Показ картини треба організувати так, щоб забезпечити естетичне сприймання твору. В.О. Єзикеєва процес сприймання дітьми художньої творчості поділяє на кілька етапів. Так, на першому етапі дітей ознайомлюють із змістом художньої картини. На другу - аналізують ті засоби зображення, які є основними для вираження певної ситуації. Але не всі засоби зображення потрібно характеризувати відразу (кольорове рішення картини, зображення предметів у русі, композиційна. На третьому етапі вихователь за допомогою запитань співвідносить сприймання картини з тими завданнями, які Давляться перед дітьми (наприклад: якими фарбами мож-на намалювати сонячний день або дерева восени, льодохід весною?). Під час розглядання репродукцій картин І.Левітана і А. Куїнджі «Березовий гай» вихователь звертає ува-гу Дітей на різні виражальні засоби. Картини про березо-вий гай-написані по-різному. А. Куїнджі використав у своє-му творі контрастні зіставлення світла і тіні, а «Березовий гай» І.Левітана насичений сонцем. Д. Куїнджі милувався в березовому гаю світлом, сонцем, барвами. Він побачив які красиві білі стовбури берізок на фоні голубого неба і на фоні залитої сонцем галявини. І.Левітан також милується сонцем, світлом і фарбами, але все це зображує по-іншому. Під сонцем, що освітило берізки, їх смарагдово зелене листя, переливаються Іскря-ться стовбури берізок, густа зелень трави. На основі цих двох картин можна показати відмінність у засобах зобра-ження, використаних художниками в своїх картинах. Спостерігаючи навколишню Дійсність, ми вчимо дітей помічати різне розміщення предметів у просторі. Для за-кріплення цих знань показуємо Дітям картини, ілюстрації, які допомагають наочно уявити, як предмети розміщуються у просторі. Картини що їх діти розглядають перед сюжетним .-ма-люванням, допоможуть їм в художній формі відтворювати різноманітні явища природи: пізню похмуру осінь, різно-барвну золоту осінь, зимовий пейзаж, суспільні події-святкування Великого Жовтня, Дня Перемоги, побут і пра-цю радянських людей у різні пори року. 4. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ СЮЖЕТНОГО МАЛЮВАННЯ У ВІКОВИХ ГРУПАХ Методи навчання сюжетного малювання Методи навчання малювання в дитячому садку — це впорядковані способи спільної діяльності педагога і дітей, спрямовані на розв'язання навчально-виховних завдань, визначених «Програмою виховання і навчання в дитячому садку». Методи навчання дітей дошкільного віку сюжетного малювання передбачають систему дій педагога, який орга-нізовує практичну і пізнавальну діяльність дітей, спрямо-вану на засвоєння елементарних законів побудови сюжет-ної композиції, розвиток дитячої зображувальної діяльно-сті, вироблення навичок і вмінь малювати окремі предмети. Окремі складові частини методу в радянській дидак-тиці називаються прийомами навчання. Наприклад, демон-стрування і розглядання репродукцій картин художників, ілюстрацій. Цей прийом збагачує враження і уяву дітей, викликає естетичну насолоду, розвиває образне бачення. Розглядаючи репродукції картин, діти визначають, які фар-би дібрав художник, щоб передати стан природи, пору року, як поєднав їх. Вихователь зосереджує увагу на ком-позиції, виділяючи в ній головне. Наголошує, що головне, як правило, розміщене ближче до середини картинної пло-щини, подається великим розміром, виразним кольором, чіткою прорисовкою головних образів. Методи і прийоми навчання перебувають у діалектичній єдності і можуть переходити один в другий. Проблему методів виховання і навчання глибоко досліджували ра-дянські дидактики А. М. Алексюк, Ю. К- Бабанський, І.Я. Лернер, М. О. Данилов, О. П. Усова, М. М. Скаткін та ін. Обговорюючи проблему методів виховання і навчан-ня вчені визнають правомірність існування різних класи-фікацій. Навчаючи дітей виконувати сюжетні малюнки, насам-перед треба передбачати їхню творчість і додержувати принципу розвиваючого навчання. Адже навчання має не тільки озброювати дошкільників знаннями, а й виховувати, розвивати їх особистість. Сюжетного малювання здебіль-шого дітей навчають такими методами: інформаційно-ре-цептивним (або словесно-ілюстративним), репродуктив-ним, частково-пошуковим, дослідницьким. Для забезпечення естетичного сприймання оточуючого і розуміння дітьми змісту, який вони зображуватимуть, за-стосовується інформаційно-рецептивний метод. Цей метод необхідний під час організації спостереження, екскурсії, бесід, обстеження дітьми предметів, іграшок, що зображу-ватимуться в майбутній композиції, розглядання репро-дукцій картин художників, окремих ілюстрацій. Оскільки сюжетне малювання є засобом пізнання і відо-браження навколишньої дійсності, вихователь широко за-стосовує спостереження, тобто цілеспрямоване сприймання явищ природи, навколишніх предметів, які ввійдуть в май-бутню дитячу композицію. Спостереження можна поділити на систематичні, короткочасні, порівняльні. Перед спосте-реженням вихователь ставить мету, наприклад, обрати та-кий краєвид, який діти зможуть легко зобразити на папері. Ось діти середньої групи повинні малювати на тему «Осінні дерева в нашому дитсадку». Вихователь вибирає такий куточок для спостереження, де б дерева були роз-міщені на одній лінії або по всій поверхні ділянки землі, але так, щоб не заслоняли одне одного. Під час спостере-ження діти милуються красою осінніх дерев, слухають ше-лестіння, розглядають дерева на відстані і ближче, обма-цують стовбури пальцями. Якщо спостереження за об'єк-тами проводиться за межами дитсадка, то це вже екскур-сія. Під час екскурсій, прогулянок треба вчити дітей спо-стерігати явища природи, навколишні предмети, розрізняти їх форму, будову, колір (залежно від освітлення і погоди). Чим багатшим буде життєвий досвід дітей, запас вражень, тим цікавішими будуть їх сюжетні малюнки. Обстеження об'єктів (предметів) може відбуватись У природних умовах. Крім того, обстежувати можна різно-манітні іграшки, предмети побуту та інші предмети, які зображуватимуться в майбутній композиції. Наприклад, у малюнках на теми: «Ми на птахофермі»; «На тварин-ницькій фермі»; «Ми доглядаємо тварин» (вдома, в кол-госпі, дитсадку) передбачено зображення птахів, тварин. Перед тим як проводити заняття із сюжетного малювання, найкраще побувати з дітьми на фермі, у зоопарку, у живо-му куточку дитсадка тощо. Коли немає можливості спосте-рігати живих тварин, птахів, то можна обмежитися вивчен-ням їх будови за допомогою іграшок або картинок. Щоб полегшити зображення, іграшки добирають із спрощеною формою. Щоб діти змогли виконати малюнки на гему «На вули-цях міста», потрібно розглянути з ними іграшкові автобуси, трамваї, тролейбуси. До бесіди вихователь вдається тоді, коли знає, що в ді-тей вже є практичний досвід, певний запас знань. Здебіль-шого бесіда проводиться під час демонстрування і роз-глядання творів образотворчого мистецтва. У процесі таких бесід дітей вчать розуміти зміст творів живопису, графіки, скульптури, зразків декоративно-прикладного мистецтва, окремі виражальні засоби (колорит, форму, компо-зицію). Бесіда за творами образотворчого мистецтва проводить-ся здебільшого на початку заняття у формі запитань-відповідей. Бесіду треба ілюструвати репродукціями (однією-двома). Там, де є умови, корисно практикувати показ діапозитивів і фрагментів діафільму. Аналізуючи сюжет картини, вихователь розвиває в дітей уміння визначати, яка пора року зображена, яка погода (сонячна, хмарна), а також відчувати настрій, який кар-тина викликає в глядача (радісний, сумний). Крім того, вихователь звертає увагу дітей на те, як художник роз-в'язав завдання, поставлені перед ними. Наприклад, він передав просторові явища (заслонення одних предметів іншими, зменшення розмірів віддалених предметів). Форма бесіди може бути різною. Коли діти ще не мають потрібних знань, щоб розкрити зміст твору, вихователь спо-чатку сам розповідає про картину, а потім ставить їм за-питання. А якщо діти підготовлені до сприймання картини, вся бесіда може складатися із запитань і відповідей. На-приклад, діти готуються виконувати малюнок на тему «Зо-лота осінь». У вступній бесіді вихователь використав кар-тину І. І. Левітана «Золота осінь», щоб показати, як цю тему розв'язав художник. Бесіда проводиться за такими запитаннями: Яку пору року намалював художник? Чому ви думаєте, це осінь? Сонячний чи хмарний день передав художник? Де на папері зображено небо, де — землю? Які дерева виші: ті, ЩО стоять далеко, чи ті, що ближче до нас? Чому? Чому річка намальована синім кольором? (Річку художник намалював синьою тому, щоб показати, що вода восени холодна.) За допомогою інформаційно-рецептивного методу вихо-ватель ознайомлює дітей з новими способами передачі форм предметів. Коли діти малюють предмет вперше, педа-гог аналізує його з вихованцями, показує певну послідов-ність його зображення. Потім пропонує дітям молодшої групи намалювати, наприклад, зелену травичку. Для цього дає аркуші паперу, видовжені по вертикалі, щоб діти змог-ли намалювати високу густу траву. Ритмічно пензлем про-водить на аркуші смуги, примовляючи: «Травка-муравка в полі зросла». Після цього показу всі діти охоче почина-ють малювати, так само ритмічно повторюючи рухи пенз-лем. Проте вихователь демонструє, як малювати ту чи іншу модель тільки тоді, коли вважає, що діти погано засвоїли цей матеріал. Показуючи, як малювати окремі частини предмета, як розміщувати зображення на папері, правиль-но визначати положення предметів у просторі, вихователь спирається на знання дітей. Темп показу зображення має бути повільним, чітким і супроводжуватися поясненням вихователя. Слово педа-гога повинно бути образним, емоційним і викликати у дітей позитивні емоції. Наприкінці заняття вихователь оцінює роботи дітей, вчить їх аналізувати свої роботи і роботи товаришів. За-питаннями з'ясовує, що вони намалювали правильно, ви-разно і що треба виправити. Запитання дітям даються короткі й чіткі, прості, зрозумілі за змістом. В аналізі й оцінюванні робіт повинні брати участь не тільки активні діти, а й малоактивні. Після обговорення вихователь висловлює свою думку. В аналізі роботи треба виділити уміння дитини пере-давати в сюжетному малюнку характерні особливості бу-дови предметів та їх пропорції; уміння розміщувати пред-мети на аркуші паперу; уміння послідовно виконувати малюнок; виділяти головне в сюжетному малюнку не тіль-ки розміром, а й кольором, чіткою прорисовкою і місцем його на картинній площині. Даючи дітям запитання, вихователь спонукає їх само-стійно закріплювати здобуті знання, активізує їхню діяль-ність. Наприклад: Вихователь. Скажи, Оленко, чи правильно, що Миколка зобразив будинки і дітей однаковими за розмі-ром? Оленка. Не правильно. Вихователь. А чому неправильно? Оленка. Тому що діти не можуть бути такими висо-кими, як будинки. Вихователь. А як треба намалювати? Оленка. Дітей потрібно намалювати меншими. Так педагог цілеспрямовано озброює дітей знаннями про предмети і явища навколишнього світу, про елемен-тарні закони композиції. Репродуктивний метод у сюжетному малюванні застосо-вується для закріплення набутих умінь зображувати окремі предмети в єдиній композиції. Цей метод активізує дитячу зображувальну діяльність, яка поділяється на відтворюючу (репродуктивну) і творчу. Щоб вихованці привчалися самостійно зображувати предмети, щоб краще розвивалися їхня увага, пам'ять, від-чуття кольору, форми предметів, композиційні уміння, до-цільно давати завдання, спрямовані на закріплення знань, вироблених навичок і умінь. Наприклад, створюючи ма-люнки на теми: «Дерева на нашому ігровому майданчику»; «Осінній гай»; «Ялинковий (або березовий) ліс»; «Зимовий ліс», діти відтворюють дерева, правильно розміщуючи зоб-раження на аркуші паперу. Якщо діти малювали окремо птахів і тварин, то в сюжетних малюнках («Пташки клю-ють зерно»; «Зайчиха із зайчатами на прогулянці») вони не тільки закріплюють вироблені навички, а й об'єднують предмети в сюжетну композицію, набувають елементарних знань про закони її побудови. За даними останніх досліджень, у навчанні дошкільни-ків сюжетного малювання застосовують частково-пошуко-вий і дослідницький методи навчання (Т. С. Комарова. Т. Г. Казакова). Ці методи спрямовані на самостійне роз-в'язування дітьми зображувальних завдань, на розвиток їх творчого мислення, уяви. Частково-пошуковий метод передбачає поелементарне навчання творчої діяльності. Наприклад, дітям пропонує-ться намалювати рибок в акваріумі на фоні кольорового паперу (голубого або синього). Щоб навчити їх створю-вати просторову композицію малюнка, треба запропонува-ти розмістити образи на аркуші паперу в різних положен-нях: одна рибка пливе в глибину, друга — піднімається на поверхню води, третя — пливе зліва направо. Для активізації дітей доцільно показати репродукцію картини, ілю-страцію, де зображено рибок в різних положеннях. Можна проаналізувати з дітьми епізоди української народної казки «Колосок», які відтворюватимуться дітьми в малюнках. Вихователь пропонує дошкільникам такі за-питання: Як показати на малюнку, що Півник знайшов колосок і кличе мишенят? Як намалювати мишенят, щоб було видно, що вони ледарі і не хочуть молотити колосок? Як показати на малюнку, що Півник змолотив колосок? Як краще розмістити головних персонажів на аркуші паперу? Отже, у кожному завданні треба виділити зображу-вальні дії, що мають виконуватись під керівництвом вихо-вателя, а також ті, які розв'язуватимуться дітьми само-стійно, без зайвих вказівок і показу. Частково-пошуковий і дослідницький методи в навчанні сюжетного малювання іноді застосовуються одночасно. Адже обидва методи спрямовані на навчання дітей пошуків самостійного, творчого рішення композиції сюжетного ма-люнка. Дослідницький метод вихователь застосовує тоді, коли пропонує виконати самостійно творчі завдання: відобрази-ти сюжет літературного твору, створити композиції на тему навколишньої дійсності, виконати сюжетний малюнок за задумом. Завдяки дослідницькому методу в дошкільників розвиваються самостійність, ініціативність, творчий підхід до малювання. Діяльність педагога при цьому спрямовує-ться на формування в дітей художнього задуму, активіза-цію досвіду для творчого розв'язування завдання. Запитання для перевірки Яке значення сюжетного малювання? Які завдання має сюжетне малювання? На які види поділяється сюжетне малювання, та які має форми? Що таке ілюстративне малювання? Яке малювання називається тематичним? Які існують методи навчання сюжетного малювання? Література Авансова В.Н. “Обучение самых маленьки в детском саду”. М. “Просвещение”, 1968 р. Игнатьев Е.И. “Психология изобразительной деятельносты детей”. – 1961 г. Т.Г. Казакова. “???? Младшые дошкольники”, М., “Просвещение”, 1971 г. Комарова Т.С. “Обучение детей технике рисования”. М., “Просвещение”, 1976 г. Комарова Т.С. “Занятие по изобразительной деятьности в детском саду” – Москва, 1991 г. “Художественное творчество в детском саду” Под редакцией Н.А.Ветлюгиной, 1974 г. “Художественное творчество и ребенок” Под реакцыей И.А.Ветлюгиной. М., “Педагогика”, 1972 г. Н.Т.Кириченко “Сюжетне малювання в дитячому садку” – Київ, 1986 рік. Сакулина Н.Т. “Рисование в дошкольном детстве” – М.: Просвещение, 1965.
1 2 3 4 5 Категория: Культура \| Добавил: Aspirant (01.07.2015)
Просмотров: 2190 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: