РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Поняття технічної естетики. дизайн як проектна культура. Специфіка естетичної діяльності - Культура - Реферати - Каталог статей

Поняття технічної естетики. дизайн як проектна культура. Специфіка естетичної діяльності Різноманітність естетичних відношень людство відтворило як естетичні категорії. Водночас усвідомлювався процес формуван-ня власне естетичного відношення, що започаткувало, крім інших, і категорію естетичної діяльності як специфічної здатності осо-бистості та людства в цілому перетворювати дійсність за зако-нами краси. Ця діяльність пов'язана з усіма проявами людської діяльності, проте має ряд особливостей. У будь-якій утилітарній діяльності (як індивідуальній, так і колективній) є хоча 6 елементи загальнолюдського значення, змісту, сенсу, які відтворюють загальнолюдську цінність даної діяльності. З цим загальнолюдським началом пов'язано естетич-не забарвлення або естетичний зміст людської діяльності. Кожен, хто володіє естетичною свідомістю, свідомо або несвідомо працює, діє, оцінює дійсність у співвідношенні зі своїми естетичними уявленнями. Тому на ступінь естетичної забарвленості даного виду діяльності справляє істотний вплив таке: якість естетичного смаку; зміст естетичного ідеалу; роз-виненість естетичного почуття, емоцій та уявлень суб'єкта діяльності. Таким чином, естетична діяльність – це будь-яка людська діяльність у її загальнолюдському вимірі (хоча загальнолюдське не вичерпується естетичним. Разом з красою зміст загально-людського складають добро, істина, свобода тощо). Наприклад, кожній людині красивий будинок подобається більше, ніж не-показний, і на будівництво такої оселі будуть спрямовані всі її зусилля; елегантне плаття приваблює більше, ніж лантухувате, тому вибір за інших рівних умов буде зупинений на першому. Кожен сподівається побачити результат своєї праці гармоній-ним, пропорційним, привабливим, який прикрашає побут, пра-цю, оселю, зовнішність особистості, піднімає її настрій, самопо-чуття. Мета естетичної діяльності – перетворення дійсності за за-конами краси, тобто за законами ритму, симетрії, пропорції, гармонії тощо. Це пов'язує естетичну діяльність з діяльністю творчою, яка акцентує на перетворюючому характері впливу, естетичний намір вносить якісний сенс, «зверхідею» цього пе-ретворення. Зв'язок між естетичним та творчим характером людської діяльності є діалектичним, відсутність будь-якого ас-пекту позбавляє сенсу діяльність в цілому. Мета естетичної діяльності знаходиться не зовні, а в людині: завдяки їй у особистості розвиваються якості та здібності, які мають загальне культурне значення. Згідно з законом перене-сення, у процесі естетичної діяльності формуються, а потім мо-жуть бути використані у будь-якій людській діяльності якості мислення та характеристики ціннісного світу, що наповнюють творчістю та естетичною значущістю будь-який прояв особис-тості. Серед цих результатів слід назвати чуттєве, образне мис-лення; здатність до емоційного реагування, співвідносну з куль-турою почуття; здатність до тонкого, чутливого спілкування з іншими людьми; здатність до відображення дійсності, яка фор-мується на підставі творчого уявлення, що має естетичну при-роду; здатність до передбачення тощо. Цінності, що створюються у процесі естетичної діяльності, мають вічний характер. Наприклад, фізика за два віки пройшла шлях від І. Ньютона до А. Ейнштейна. Є галузі, в котрих не діють закономірності, що були відкриті Ньютоном, де діє фізика Ейнш-тейна. Але знахідки, зроблені Рубенсом чи Рембрандтом, не стали менш значними з появою шедеврів Матісса чи Ван Гога. Е. Золя, Ч. Діккенс, В. Гюго стоять поряд, а не нижче, ніж А. Франс, Б. Шоу, Е.-М. Ремарк тощо. Більше того, те, що було передбачено у XVI ст. Босхом або у XIX ст. Діккенсом, набирає своєї істинної значущості та життєвого наповнення у XX ст. Естетична діяльність породжена трудовою діяльністю та існує як її частина (згадаймо, наприклад, танці народів Півночі, в яких відтворені звичаї та головні види трудової діяльності, наприклад, мисливство (полювання на тюленів, оленів, качок тощо). Тому необхідно враховувати таке: естетична діяльність – це необхід-ний аспект суспільної практики, на підставі якої розвивається естетичне виробництво (творчість і свідомість) та естетичне спо-живання; естетична діяльність – атрибут (істотна властивість) будь-якої соціальної діяльності, що створює довершену річ, дос-коналий твір, породжує відточену думку (ідею); однак естетичну діяльність можна розглядати як окремий вид діяльності, яка існує самостійно. Так характеризується вид діяльності, де безпосеред-ньо та в основному розв'язуються естетичні завдання. Отже, естетична діяльність внутрішньо неоднорідна. Вона розглядається як система видів діяльності, спегщфіка яких виз-начається співвідношенням. и,ілвй перетворення та характе-ром того об'єкта дійсності, на який и,е перетворення, спрямо-ване. УСІ види предметів естетичної діяльності та співвідносні з ними їх різновиди узагальнюються схематично так: З перелічених особливостей естетичної діяльності виплива-ють такі висновки: 1. Естетична діяльність співвідносна з усіма видами людської діяльності, але ступінь її наявності залежить від націлювання особистості на перетворення світу за законами краси, тобто від розвиненості естетичної потреби; здатності особистості до та-кого перетворення, тобто від розвиненості естетичних умінь, навичок, знань тощо; умов, за яких ця діяльність здійснюється. Обставини можуть сприяти як реалізації цих якостей та потреб особистості, так і їх формуванню. Однак умови виконання мо-жуть заважати реалізації цілей естетичної діяльності, а також гальмувати розвиток естетичної свідомості особистості. 2. Види естетичної діяльності співвідносні з наявністю есте-тичних та інших цілей, що є метою такої діяльності, а також з характером предмета, що перетворюється. Власне естетична діяльність – діяльність, що спрямована на досягнення будь-яких неутилітарних цілей. Насамперед, це ху-дожня діяльність, за винятком архітектури та декоративно-по-бутового мистецтва. Інша справа – духовна користь, яку дістає особистість під час спілкування з другом, читання книги або сприйняття величних явищ природи, тощо. 3. Результатом естетичної діяльності є не тільки світ пред-метів та навколишнє середовище, що перетворюються за зако-нами краси, а й сама людська суб'єктивність, яка збагачується та удосконалюється завдяки розвиненому творчому уявленню та іншим навичкам і умінням, що мають естетичну природу. Серед них: відчуття форми, уміння мислити за аналогією та асо-ціацією, образне мислення, інтуїція, а також уміння організува-ти свою працю так, щоб вона приносила насолоду, тощо. 63. Поняття технічної естетики. Дизайн як проектна культура В умовах сучасної цивілізації важливого значення набуває дизайн – найрозвинутіша та усвідомлена галузь людської діяль-ності за законами краси поза мистецтвом. Дизайн у вузькому, спеціальному значенні терміна – це про-ектна художньо-творча діяльність, що направлена на розробку елементів предметно-просторового середовища людської жит-тєдіяльності, які виготовлені індустріальне, з високими спожив-чими властивостями й естетичними якостями. Позначка дизай-ну – у цьому вузькому смислі – формування гармонійного середовища житлової, виробничої і соціально-культурної сфер. Об'єкти дизайну – промислові вироби (виробниче обладнання, побутова техніка, меблі, посуд, одяг тощо); елементи і системи міського, виробничого і житлового середовища; візуальна інфор-мація; функціонально-споживчі комплекси і т. ін. Відповідно розрізняють окремі види дизайну: дизайн промислових виробів, дизайн середовища, графічний дизайн, дизайн соціально-куль-турної сфери і т. ін. Усередині кожного виду можлива також спеціалізація ди-зайну. Позначка проектування в дизайні – оптимізація функціо-нальних процесів життєдіяльності людини, підвищення естетич-ного рівня виробів і їх комплексів. Предметом проектування в дизайні є структура і якості форми предметного середовища в цілому і окремих виробів як його елементів. Метод дизайну – принципові основи діяльності, що складаються еволюційно і виз-начають її позначку та категоріальний апарат, який задає мето-дичні підвалини проектування – засоби моделювання об'єкта і сукупність правил, що визначають послідовність і зміст етапів формотворення. Сучасні принципи дизайну – поєднання в цілісній структурі і гармонійній формі всіх суспільне необхід-них якостей об'єкта, що проектується. Основними робочими категоріями дизайнерського проектування є образ, функція, морфологія, технологічна форма, естетична цінність. Здійснення ідеї створення цілісного об'єкта потребує глибо-кого знання основних законів і тенденцій розвитку економіки, виробництва, споживання, а також розуміння духовних потреб суспільства. Тому дизайн базується на наукових основах моде-лювання об'єкта, поєднує наукові принципи з художніми в про-ектному образі і знаходить застосування в інших галузях суспіль-ної діяльності – це так званий соціальний дизайн. Теоретичною базою сучасного дизайну є технічна естетика – наукова дисципліна, яка комплексно вивчає соціальні, естетичні, функціональні, ергономічні і технічні аспекти формування пред-метно-просторового середовища і складає науково-методичні основи дизайну. Виникнення дизайну пов'язано з розвитком промисловості наприкінці XIX ст., коли вузька спеціалізація виробництва при-звела до руйнування універсальності творчих сил людини та, як наслідок, до втрати естетичної цінності предметів, які виробля-лися промисловим способом. У 1851 р. у Лондоні відбулася промислова виставка, вражен-ня від якої висловив один з її відвідувачів: «Незважаючи на роз-виток науки і техніки, успіхи цивілізації у художній справі по-ступаються досягненням минулих сторіч. Таке ж ганебне виз-нання напрошується від зіставлення сучасних виробів з вироба-ми наших предків. При всьому технічному прогресі наші вироби поступаються їм за формою та навіть за їх практичною присто-сованістю та доцільністю». Цим відвідувачем був Г. Земпер, засновник технічної естети-ки. Через шість років відомий англійський теоретик та соціолог Д. Рескін відзначив з цього приводу: «Те, що створюється по-спішно, вмирає також поспішно; те, що коштує всього дешев-ше, у підсумку виявляється найдорожчим», – зафіксувавши у даному висловлюванні зв'язок між доцільністю, корисністю та красою. Отже виникнення дизайну пов'язано з власне процесом розвитку людської цивілізації. З самого свого виникнення ди-зайн орієнтувався на досягнення єдності трьох принципів: ко-рисності, зручності та краси. Розробку даних принципів здійснив Г. Земпер, який у 1860– 1863 рр. написав працю «Стиль у технічних та тектонічних мистецтвах, або Практична естетика», де сформулював фунда-ментальний закон дизайну: форма предмета повинна залежати від його функції у людській практиці, матеріалу виготовлення та технології виробництва, а також визначатися рівнем соціаль-но-історичного розвитку суспільства. У нашій країні ідеї дизайну набули розвитку на початку XX ст., що пов'язано з діяльністю Страхова, Енгельмейера, Столярова та ін. У 1920 р. були створені перші організації, які спеціально зай-малися розробкою дизайнерських проблем – Всеросійські ху-дожньо-технічні майстерні. У 1962 р. був створений ВНДІТЕ – Всесоюзний науково-дослідний інститут технічної естетики. Цей центр дизайнерської теорії та творчості мав філії в багатьох містах (наприклад, у Харкові), а на великих підприємствах пра-цювали спеціальні художньо-конструкторські бюро. Водночас були організовані перші спеціальні вищі та середні навчальні заклади (наприклад, Харківський художньо-промисловий інсти-тут, нині – Харківська державна академія дизайну і мистецтв, яка є головним закладом підготовки дизайнерських кадрів Ук-раїни), де розпочалася підготовка фахівців такого профілю. У 1964 р. на міжнародному семінарі дизайнерів у Бельгії було прийнято таке визначення дизайну: Дизайн – г^е творча діяльність, метою якоі є виявлення фор-мальних якостей промислових виробів. Ці якості включають і зовнішні особливості виробів, але головним чином – структурні та фунщіональні взаємозв'язки, які перетворюють вироби в єди-не и,іле як з точки зору споживача, так і з точки зору виробника. Таким чином, були виділені головні специфічні особливості дизайну як різновиду естетичної діяльності. Дизайн має власний предмет. Об'єктом дизайнерської діяль-ності є світ речей, які створюються людиною за допомогою засобів індустріальної техніки за законами краси та функціонування. Мета дизайну (художнього конструювання) полягає у фор-муванні гармонійного предметного середовища, яке найбільш повно задовольняє матеріальні та духовні потреби людини. Дизайн охоплює і діяльність дизайнера, і результати його праці – предмети, що пройшли художньо-конструкторську розробку, і особливий метод проектування – художнє конструю-вання, і власну теорію – технічну естетику – науку, яка дослід-жує проблеми створення гармонійного предметного середовища. Художнє конструювання як метод дизайну передбачає вису-нення нової художньо-проектної ідеї та розробку нової функці-ональної структури, раціональне втілення цієї ідеї та гармоній-не, виразне стилістичне оформлення предмета. Предмети, які є результатом діяльності дизайнера, повинні бути функціональними, а саме: досконало виконувати своє прак-тичне призначення; бути зручними та безпечними під час екс-плуатації, тобто задовольняти вимоги ергономіки; бути естетич-но виразними, тобто мати інформаційно-виражальну форму і бути цілісними композиційне. Наприклад, історія розвитку ав-томобілебудування – це пошук форми, яка б найліпшим спо-собом втілювала ідею руху, швидкості, динаміки. Найбільше відпо-відає цій ідеї форма «витягнутої краплі», яку має сьогодні більшість автомобілів. Для досягнення композиційної цілісності дизайнер викорис-товує можливості ритму, кольору, масштабу, співвідношення світла та тіні, пустоти та об'єму у поєднанні з особливостями звукового оформлення, освітлення тощо. Соціальне призначення дизайну полягає в тому, щоб створю-вати предмети промислового виробництва, які здатні «по-людсь-кому ставитися до людини», тобто були гідними посередника-ми між виробником та споживачем. Дизайн призначений здійснювати масову культурно-естетичну комунікацію, щоб пе-редати через предмети побуту, засоби виробництва, речі повсяк-денного використання певний тип естетичного смаку. Дизайн пов'язує в одне ціле матеріальну та духовну культуру суспіль-ства, забезпечуючи цілісність цивілізації. Сучасний маркетинг як один з напрямів сьогодення ринкової діяльності дуже широ-ко використовує закони дизайну для створення цілісного пред-метного середовища. Дизайн вимагає врахування будь-якої но-вації у зміні предметного світу. Отже, слід висунути тезу про схожість дизайну не тільки з технічною творчістю, з одного боку, але й з художньою творчі-стю – з іншого, при збереженні власної специфіки. Співвідно-шення дизайну, мистецтва технічної творчості, можна з'ясувати, проаналізувавши таблицю. У теорії дизайну з 1980-х років домінує ідея проектної куль-тури. Вона народилася в XX ст. із характерної для європейської культури Нового часу утопії подолання розриву між Красою і Корисністю. Проектна культура в ідеалі не розділяється на «мис-тецтво» і «техніку». Зміст терміна «проектна культура» осягає комплекс засобів і форм. інституи,іонально організованої проектної діяльності, яка функционально пов'язана з системами управління, плануван-ня. і є особливого роду виробництвом проектної докуменгпагаї, у мові якої передбачається бажаний результат дій і образ май-бутнього об'єкта – речі, предметного середовища, системи діяль-ності, способу життя в и,ілому тощо. Але крім характеристики інституціональної проектної діяль-ності проектна культура сучасності є відмінною стильовою ри-сою сучасного мислення, однією з найважливіших типологічних ознак сучасної культури майже у всіх основних її аспектах, по-в'язаних з творчою діяльністю людини. Впливу проектної куль-тури зазнають сучасні наука, мистецтво, психологія людини, її відношення до світу, до соціального і предметного середовища; у формах споживання і творчості також присутні риси проект-ного переживання світу, тобто передбачення таких його образів, котрі повинні бути створені внаслідок людської життєдіяльності. Таке трактування проектної культури надає терміну «дизайн» широкого розуміння – як будь-якого прояву проектного мис-лення в сучасній культурі суспільства. Отже, естетична діяльність у сукупності всіх видів та форм про-низує різні сфери людської діяльності, естетизує її, наближає до створення ідеалів краси, підносить саму суб'єктивність особистості.
1 2 3 4 5 Категория: Культура \| Добавил: Aspirant (02.07.2015)
Просмотров: 966 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: