РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Основи художнього конструювання - Культура - Реферати - Каталог статей

Основи художнього конструювання 1. Естетичні форми та їх характеристики Тектоніка. При розгляд тектоніки з точки зору конструктивно-технологічних задач потрібно зауважити, що зробити проектовану річ тектонічною – це перш за все означає зробити матеріально-фізично досконалою, тобто такою, що володіє міцною, стійкою надійною конструкцією, яка відображає в зовнішньому вигляд загальний тип, характер конструкції всю складну внутрішню силову роботу матеріалу. Таким чином, необхідно по можливості найкращим чином виявити, де як розподілені основні маси навантаження, як опирається м матеріал виробу, як напружені окремі його частини, як елементи несучі, а як несомі. Тектонічність форми означає також наочність того, з якого основного матеріалу виконана конструкція (метал, дерево чи пластмаса) як дана конструкція виготовлена – монолітна чи складальна, чи це масивне лиття або легкий тонкостінний корпус. Тектоніка – специфічний засіб художнього вираження, який органічно пов’язаний з конструктивною об’ємно-просторовою структурою виробу об’єктивними закономірностями (міцністю, стійкістю рівновагою). Тектоніку називають зрілим відображенням у форм роботи конструкції організації матеріалів. Таким чином, об’ємно-просторова структура у формотворенні тектоніка форми найважливішими категоріями композиції, що закладають основу побудови складно гарно форми. Пропорція пропорційність. Пропорція визначає співвідношення окремих частин, предметв явищ помж собою. Пропорція – один з головних засобів, який застосовують в мистецтв, архітектурі, техніці, художньому конструюванні. Правильне встановлення пропорцій в своїй єдності складає пропорційно-гармонічний лад. Порушення його знижу художню виразність. снують різні види пропорційності. Так, наприклад, для утворення звичайно математично пропорції потрібно чотири члена: a : b = c : d. Геометрична пропорція складається з трьох елементв (a : b = b : c). Загальний член b називають середнім пропорційним. Крім арифметично геометрично пропорцій, снують також пропорційні залежності, що об’єднані загальною назвою гармонічні пропорції. На вдмну від арифметично, геометрично та гармонічної пропорції золотий перетин утворюється при комбінації тільки двох величин a i b. Поділ цілого на дві нерівні пропорційні частини в математиці називають золотим перетином. Математичний вираз має вигляд a : b = b : (a + b). Ця рівність створюється при комбінації лише двох величин, до того ж відношення помж ними постійне, де більший відрізок дорівнює 0,618, менший – 0,382. Рисунок 3.1- Графічна побудова золотого перетину Золотий перетин також виражається геометричним шляхом. Один з геометричних способів – це поділ відрізка в золотому перетин. Він здійснюється за допомогою прямокутного трикутника з відношенням катетв 1:2 (рис.3.1): М0 = а = 1,0; М1 = x = 0,61803398; М2 = a – x = 0,381966. Потім в золотому перетин М2 ділиться на М3 = 0,236; М4 = 0,146; М5 = 0,09 т. д. Рисунок 3.2- Система прямокутникв від квадрата до прямокутника На рис. 3.2. приведена побудова прямокутникв. х отримують геометричним методом, взявши за вихідну точку квадрат. Ряд золотого перетину виражається такими цифрами: 0,09; 0,146; 0,236; 0,382; 0,618; 1,000; 1,618; 2,618 т. д. Масштаб масштабність. сну два поняття – масштаб масштабність. Масштаб – це відношення лінійних розмірів на кресленні, карт об’єкта до його розміру в натур (1: 2, 1 : 5, 1 : 10 т. д.). Масштабність – більш складне поняття. В архітектурі це одне з композиційних засобів, яке виражає розмірність чи відносну відповідність розмірів форм архітектурного витвору, що сприймаються людиною, до розмірів людини. Ритмічність метр. В художньому конструюванні, як в архітектурі, використовується специфічний засіб композиції – закономірне повторення чергування елементв. сну два види повторності – метрична ритмічна (метр ритм). Метричний ряд простим видом повторності, якщо він заснований з одного елемента, складним, якщо в композиції одночасно приймає участь декілька рядв елементв метричної повторності. Ритм – більш складний вид повторності, це чергування елементв споруди, предметв, виробничого обладнання, що характеризує наростання чи спадання х кількості, форми, розмірів. Ритмічні ряди створюються чергуванням більш виразних елементв, що називаються акцентами, менш виразними (пасивних), що називаються інтервалами. Ритмічні ряди можуть бути спадаючими чи зростаючими контрастно чи нюансно. Ритм – це послідовне чергування різноманітних сумірних елементв. Він співдіє ясності, чіткості стрункості художнього виробу, робить його більш цільним виразним. Симетрія асиметрія. Симетричною називається фігура, яка складена з геометрично фізично рівних частин, як певним чином розташовані відносно один одного. Симетрія – особливий рід геометрично закономірності красоти форм предметв, як створюють гармонії. сну три основних види симетрії: дзеркальна, осьова, гвинтова. Дзеркальна симетрія заснована на рівності двох частин фігури, розташованих одна відносно іншої, як предмет його відображення в дзеркал. Осьова симетрія обумовлена рівністю геометричних фігур в осьових перетинах досягається обертанням фігури відносно ос симетрії. Гвинтова симетрія досягається в результат обертального руху лінії чи площини навколо нерухомо ос з постійною кутовою швидкістю одночасно поступальним рухом вздовж ос. В сучасних умовах особливе значення набуває поняття асиметрично композиції. Вона дозволяє органічно пов’язувати окремі елементи помж собою, поєднуючи х в цілісні, гармонійно-функціональні організми. Симетрична побудова не завжди узгоджується з суперечливими вимогами при компоновці того чи іншого приладу, споруди т. д. Статичність динамічність. Окрім симетрії асиметрії сну також статична динамічна композиції. Будь-яка фігура, що має центр чи ось симетрії, завжди статична відносно них. Шар, куб чи паралелепіпед статичні у всіх напрямках. Конус статичний відносно ос симетрії, а вздовж не він динамічний, бо по ній відбувається зміна форми. Найбільш характерну динамічну композицію мають предмети, що рухаються, засоби транспорту, як можна поділити на три основні групи в залежності від різного середовища: т, що рухаються по поверхні землі (автомобілі, потяги), в вод (пароплави, підводні човни) в повітрі (лтаки, планери). 2. Сполучення кольорів і відтінків Колір – це властивість тл викликати певні зорові відчуття у відповідності з спектральним складом інтенсивністю відбитого чи випускаючого видимого випромінювання. Встановлено, що людським оком сприймаються коливання з довжиною хвилі від 380 до 760 нм. Всі кольори розподіляють на дві групи: ахроматичні хроматичні. До першої групи (ахроматичної) відносяться бл, чорні всі сірі кольори, починаючи з найсвітлішого закінчуючи найтемнішим. До другої (хроматичної) групи відносяться всі спектральні кольори – червоні, жовті, зелені, блакитні, син, фіолетові, пурпурні з усіма переходами відтінками мж ними. Психофізіологічний вплив кольору на людину в емоційному відношенні великий. Колір має здатність викликати різні емоційні реакції та думки: він може заспокоювати хвилювати, приносити радсть смуток, пригнічувати веселити. Колір може викликати почуття теплоти та холоду, бадьорості та втоми, легкості та тяжкості, розширювати звужувати простір, стимулювати зір, мозок, нерви; він може сприяти допомагати лкуванню хворих. В естетиці колір серед інших естетичних факторв займає одне з важливих місць. Сучасні вислови та судження вчених, художникв про психофізіологічний вплив кольору на людину зводиться до наступного. Червоний колір – збуджуючий, гарячий, енергійний життєрадісний. Він має найдовшу хвилю, стимулюючи впливає на мозок викликає емоційні реакції; сприяє збільшенню м’язової напруги, підвищенню кров’яного тиску ритму дихання; дуже впливає на настрій людини. Оранжевий колір – яскравий, викликає радсть, в різних випадках заспокою чи роздратовує. В фізіологічному відношенні він сприяє покращанню травлення прискоренню теч кров. Жовтий колір – стимулює зір, мозок нерви, заспокою деякий нервовий стан, звеселяє, сприяє до спілкування. Зелений колір – колір природи, спокою свіжості, заспокійливо діє на нервову систему. Він сприяє зниженню кров’яного тиску за рахунок розширення капілярів. Блакитний колір – світлий, свіжий прозорий. Він діє приблизно також, як зелений – заспокійливо, створю враження небесної далі. В фізіологічному відношенні він відноситься до лікарських кольорів, полегшуючи стан хворого в більшій мірі, ніж зелений. Фіолетовий колір – пишний благородний; він позитивно впливає на серце легені, збільшуючи х витривалість. Колір втоми та нудьги. Коричневий колір – теплий, він створю спокійний настрій, виражає міць стійкість предметів. Коричневий колір з сірим відтінком з пригніченням діє на психіку. Срий колір – холодний, діловий похмурий. Він викликає апатію нудьгу. У виробничій обстановці його необхідно застосовувати якомога менше. Блий колір – легкий, холодний благородний, але у великій кількості викликає блиск. Він – символ чистоти, дуже добре поєднується з іншими кольорами. Чорний колір – похмурий, важкий, різко знижу настрій. Він дуже красивий, в невеликій кількості застосовується для контрасту. Узагальнюючи облік психологічного впливу кольору на організм людини, видимі частини спектру розподіляють на три частини: довгохвильову – 760...580 нм (червоний, оранжевий), середньохвильову – 580...510 нм (жовтий, зелений частково блакитний), короткохвильову – 510...380 нм (блакитний, синй, фіолетовий). На сучасному етап встановлено, що кольори довгохвильової частини спектру справляють збуджуючий стимулюючий вплив, а кольори короткохвильової частини – заспокійливий чи пригнічуючий вплив. Найбільш сприятливо впливають кольори середньо частини спектру. Група фіолетових пурпурних кольорів справляють хвилюючий подразнюючий вплив. Узагальнюючи відомості про кольори можна зробити наступні висновки: 1. Найкращі поєднання дають кольори в рамках великих малих інтервалів по кольоровому колу, гірші – в рамках середніх інтервалів. 2. Малі інтервали сприймаються скоріш як відтінки одного того ж кольору, а не як поєднання кольорів. 3. При поєднанні кольорів необхідно брати однакові співвідношення світлості. 4. Більш інтенсивні кольори при поєднаннях з менш інтенсивними слід підбирати в меншй кількості. 5. Хроматичні кольори можна поєднувати з ахроматичними, причому теплі кольори поєднувати з темними, а холодні з світлими. В дизайні колір розглядається перш за все як засіб функціональної організації предметного середовища. У виробах промислового виробництва колір вибирають з урахуванням: а) функціонального призначення виробу і умов його експлуатації; б) функціонально-конструкторської структури виробу; в) особливості композиції форми виробу; г) умов того середовища, в якому виріб буде використовуватися. Форма і колір виявляють особливості та функціональні призначення промислового виробу, водночас полегшуючи зорове сприйняття і взаємодію між виробом і людиною з урахуванням процесу користування. Колір сприяє розпізнанню сфери використання виробу і його експлуатаційної специфіки. Він обумовлюється вимогами безпеки, примітивності і легкості розпізнавання предметів або їх окремих елементів на різних кольорових фонах. Колір фону повинен бути доповнюючим (контрастним) до кольору деталі: світло-коричневий до сталі, чавуна та алюмінію; світло-голубий до бронзи, дерева та інших деталей теплих кольорів; ахроматичний для різнокольорових деталей і т.д. Особливе значення має колір при конструюванні кнопок, перемикачів, важелів управління приладів та пультів управління, мнемосхем та інших елементів для безпеки і надійності роботи. Недостатній контраст між кнопкою та фоном пульту може призвести до браку або аварії. Деякі вироби потребують контрастних і яскравих тонів (планера, спортивні атрибути, дитячі іграшки, туристичне обладнання і т.ін.), а інші – світлих і м’яких тонів (медичне обладнання, прилади, верстати). Забарвлення виробів повинне бути пов’язане з їх функціонально-конструкторською структурою. ЛІТЕРАТУРА Борисовский Т. Б. Эстетика и стандарт. – М.: Издательство стандартов, 1983. Борисюк А. А. Эргономика в приборостроении. – К.: Техника, 1985. Волкотруб И. Т. Основы художественного конструирования. – К.: Вища школа, 1988. Вудсон У., Коновер Д. Справочник по инженерной психологии для инженеров и художников конструкторов, – М.: Мир, 1968. Даниляк В. И., Муников М. В., Федоров М. В. Эргодизайн, качество, конкурентноспособность. – М.: Издательство стандартов, 1990. Дж. К. Джонс. Инженерное и художественное конструирование. Современные методы проектирования. – М.: Издательство стандартов, 1991. Шпара П. Е., Шпара И. П. Техническая эстетика и основы художественного конструирования. К.: Вища школа, 1989. Эргономика. Лабораторные работы. Под ред. проф. Т. В. Дуганова.- К.: Высшая школа, 1976.
1 2 3 4 5 Категория: Культура \| Добавил: DoceNt (04.12.2015)
Просмотров: 883 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: