РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Одягові вишивка - Культура - Реферати - Каталог статей

“Одягові вишивка” Зміст Вступ І. Техніка вишивання ІІ. Одягові вишивка ІІІ. Творчий пошук. Висновок Список літератури Вступ З глибини віків Перші згадки про вишивання зустрічаємо у стародавніх істориків, про нього свідчать і археологічні знахідки із скіфських поховань. Всесвітньо-відомі золота пектораль з Товстої могили (ІV ст. до н.е.), чаша з Гайманової могили, срібна ваза з кургану Чорним лик (ІV ст. до н.е.), що є унікальними мистецькими витворами, містять сюжети, які дають змогу дослідникам виявити і простежити різноманітні форми чоловічого та жіночого одягу, його пишне декоративне оздоблення золотими нашивками, аплікацією з кольорової шкір, декоративними швами. Узори утворюються з поєднання кружечків спіралей, завитків, а також із пишної рослинної орнаментації у вигляді стебла рослини, листя лавра, лотоса, грон винограду. Археологічні розкопи у Києві, Білогородці, Старому Галичі, Шаргороді та інших місцевостях України виявляють численні залишки гаптованих тканин. Їх вивчення, зіставлення із зображеннями на фресках, мініатюрах свідчать про широке застосування гаптування золотом і сріблом в одязі давньоруських людей. Характерною деталлю одягу був довгий плащ – корзно, щедро прикрашений великими ????, всередині яких вміщено орменальні розетки або зображення орлів. Подібний одяг ми бачимо на родинному портреті київського князя Святослава Ярославовича з “Ізборника Святослава”, у зображеннях молодого княжича (очевидно, Бориса) у “Слові Іполита” та князя Ярослава Всеволодича в церкві Спаса на Нередиці, а також у зображенні родини Ярослава в Софії Київській. Особливий інтерес становить вишивка з курганного поховання на Київщині. Виконана вона на смужці з шовкової, що прикрашала сорочку з д?????????? Полотна. Рисунок характеризується граничною ясністю, чіткістю і спокійно-розміреним ритмом та рівновагою всіх частин. Усі ці археологічні знахідки підтверджують, що вишивка була улюбленим і поширеним видом декоративного мистецтва як серед знатної верхівки, так і серед простого люду. У процесі соцільно економічного і культурного розвитку на Україні сформувалися локальні особливості народної вишивки кожного етнографічного регіону – Середнього Подніпров’я, Полісся, Поділля, Карпати і Прикарпаття, Півдня України. На зламі ХІХ-ХХ століть улюбленими стають хрестик, квіткові узори червоного та чорного кольорів, які поступово витісняють характерні місцеві засоби шитва і вишукані сполучення кольорів. У вишивці Східного Поділля переважають геометричні мотиви складних сполучень, мініатюрна розробка їх справляє враження дорогоцінної мозаїки. Шикоро використовують майстри різноколірні мережки чорного, білого, синього кольорів, а також шви поверхнього шиття: штанівку, стеблівку, які ????, з’єднують в єдине ціле композиції орнаментів і вносять додатковий художній ефект. Техніки вишивки Художня довершеність і різноманітність вишивки залежить не тільки від створення досконалої органа ментальної композиції. Тонкого відчуття кольору, а й значною мірою від вибору технік виконання. Характерною особливістю народної вишивки є величезна різноманітність технік, поєднання їх до 10-15 одночасно. Назви багатьох з них походять насамперед від засобів виконання – “вирізування”, “виколювання”, або ж від того, який предмет вшивається: рушники – “рушниковий шов”, пере мітки – “пере мітковий шов”, від назви місцевості – “старокиївський шов”, “городський шов”. Назви багатьох технік походять від того, як виглядає даний шов, що він нагадує: “курячий брід”, “солов’їні вічка”, “гречечка”. “зірочка”. “овсяночка”. Більшість українських вишивок двосторонні – виворотня сторона вишивки не відрізняється від лицевої. Народні вишивки розраховані на прикрашення і укріплення тканини, тому вони дуже практичні. До таких вишивок відносяться мережки “гречечка” і “ляховка”, “одинарна ляховка”. Цією мережкою прикрашають дитячий, жіночий і чоловічий одяг. Виконується вона наступним чином: в льняному полоні середньої товщини висмикують нитки в такому порядку: 3 висмикують, 3 лишають, потім 6 висмикують, 3 лишають і знову 3 висмикують. Після того як нитки висмикані, вишивку змережують по краю до кінця мережки, набираючи на голку стільки ниток, скільки було висмиковане. Замережуючи другий ряд ???? трьох ниток, роблять посередині широкої смуги павутину, зв’язуючи по 2 стовпчики з одної і з другої сторони павутинки (мал.. 1, а). При вишванні нитку закріплють декількома стежками в тому місці. Яке в подальшому закриється вишивкою. Закінчуючи кожну павутинку, голку треба провести під нитку, якою вишивають павутинку (мал.. 1, б). Після цього змережують другий край мережки, і робота вважається закінченою. “Одинарна гречечка”. Мережка “одинарна гречечка” готується до вишивання так як і “ляховка”, з таким же рахунком ниток, але вишивають її інакше: на початку змережують по краю, набираючи на голку стільки ниток, скільки було висмикувано. Потім змережують до кінця мережки 3 лишившихся нитки, захоплюючи при цьому всі 3 нитки і, таким чином, розділяють середню широку полоску на стовпчики. Змережуючи другий ряд лишившихся трьох ниток, посередині широкої смуги зв’язують 2 стовпчика ???-гладьєвим швом. Для цього голку виводять наверх на праву сторону робочої нитки між двох стовпчиків (мал.. 2, а) і вколюють її на ліву сторону нитки ( мал.. 2, б). Таким чином, нитки посередині перериваються. Коли 2 стовпчика обшиті до кінця, робочу нитку на вивороті проводять до тої сторони мережки, звідки починається штопально-гладьовий шов. Після цього змережують другий край мережки, і робота вважається завершеною. “Карпова луска”. Цей шов можна вишивати нитками різних кольорів. Виконують його технікою “вперед голку”. З виворотньої сторони цей шов виходить такий же, як і з лицьової сторони, тільки із зміною кольору ниток (мал. 3). Цим швом добре обробляти вовняні вироби: літні пальто, плаття, жакети і т.п. Підбір кольору ниток вирішується топально, наприклад: на коричневій вовні добре вишити нитками бодро, червоними, ярко червоними, ??????, рожевими, на вовні зеленого кольору вишити нитками від темнозеленого до салатового, на білій вовні емносиніми, блакитними, коричневими, беж. “Полтавська гладь”. Полтавською гладдю краще вишивати жіночі і дитячі плаття, блузи, серветки, скатертини, дорожки, поно, подушки, рушники. Вишивання полтавського гладдю розвиває винахідливість і творчі здібності вшивальниці. Підбір кольору ниток до кожного окремого малюнка дає вишивальниці практичні навички і поняття про поєднання кольорів, розвиває смак. Після нанесення візерунка на тканину роблять накладку по контуру малюнка швом “вперед голку”. Приступаючи до самої вишивки, роботу розміщують так, щоб нитки гладі лежали вертикально від себе. Насамперед закріпляють нитку і виводять голку в нижній лінії контуру. Потім проводять нитку від себе, вкалюють голку у верхній контур малюнка і роблять маленький стібок від контура до середини малюнка. Голку необхідно вколювати з лівою сторони прокладеної нитки. Далі, відступивши 5-6 мм до себе, вколюють голку з правої сторони і виводять з лівої сторони прокладеної нитки, і так до протилежної лінії контура. Нитку, прокладену від однієї лінії контура до другої, перевивають другою ниткою і дрібними стібками прикріпляють її до тканини. Вишиваючи цей шов зліва направо, необхідно слідкувати за тим, щоб нитки щільно прилягала один до одного (мал. 4). Художня гладь. Гладь використовується для обробки жіночої і дитячої білизни і інших виробів. Нерівними стібками цього виду шва закривають усю поверніть тканини в малюнку. Для вишивання художньою гладдю можна використовувати нитки різних кольорів і відтінків. Вишивати, необхідно, починати з самих легких візерунків для вишивання: квітів. ???, які відокремлені один від одного чи злегка накривають краї ближніх пелюстків і не мають звернутих країв. До таких квітів відносяться братики, ромашки, жасмин, бузок і т.п. щоб малюнок до вишивки не був плоским, необхідно виділити тіньової сторони, знайти об’єму форму малюнка. Очаківцем рекомендується спочатку приготувати конурний малюнок і змальовувати його кольоровим олівцями. Малюнок перед вишиванням необхідно увесь заштрихувати, як показано на мал.. 5, потім контур його перевести на тканину і вишивати, враховуючи напрям стібка по штрихах на малюнку. Починаючи вишивання художньою гладдю, необхідно пам’ятати, що колір фону впливає на колір вишивки і навпаки. Якщо невміло підібрати колір. То може проявитися згубна дія контрасту, коли колір програє від сусідства один з одним. Ажурна вишивка зі стовпчиками і павутинками. Ажурна вишивка, в якій деталі малюнку з’єднуються стовпчиками і павучками з ниток. Здавна називають ???. така вишивка в основному складається з обшитих петельним швом контурів малюнка, стовпчиків і павутинок, які з’єднують деталь малюнка. Стовпчики і павучки вишивають по-різному: по тонкій тканині вишивають стовпчики, обвиті через край, для чого треба натягнути нитку і, вертаючись назад, завити її (мал. 6, а). Якщо стовпчики виконують петельним швом, то натягають декілька ниток і обвивають їх (мал. 6, б). Ажурну вишивку можна виконувати на тканині будь-якого кольору і якості. Нитки слід брати одного кольору для кожного виробу. Закінчуючи роботу слід спочатку попрати, злегка підкрохмалити і віджати в сухому рушнику, потім випрасувати з виворотньої сторони до повного висихання. А потім злегка пропрасувати з лицьової сторони і знову для рельєфності пропрасувати з зворотної сторони. Після цього можна врізати ті місця тканини, які находяться під павутинками. Вирізати треба біля петельного шва так, щоб нитки вишивки не були підрізані і тканина не проглядаи у різних місцях. Одягова вишивка Протягом історичного і культурного розвитку на Україні виробились і відшліфувались найбільш доцільні і досконалі з очки зору економічних, практичних і естетичних вимог форми одягу, його крій, різноманітні методи і засоби декоративного оформлення. Традиційно-побутовий костюм конденсує в собі мистецтво узорного ткацтва, краю, різноманітного оздоблення. У комплексі художноь-виражальних засобів. Нею прикрашали одяг з домотканого льняного і конопляного полотна, грубововняного сукна, ???. це були сорочки, керсетки. Спідниці, фартухи, пояси, головні убори: очіпки, перемітки, хустки. Особливо яскраво в декоративно прикрашався верхній одяг свити, сердаки, кожухи, нептарі. Це вишивка кольоровими нитками, бісером, аплікація зі шкіри та сукна, оздоблення рельєфними і крученими шнурами, металевими прикрасами тощо. Характер вишивки. Вибір тих або інших орнаментальних мотивів, колірного вирішення залежали від призначення одягу. Соціальних умов вишивка розташувалась у місцях. Зумовлених загальною композицією вибору, його кроєм, підкреслюючи і виявляючи його архітектоніку. Особлива увага приділялась вишивці сорочки. На будень вишивали просто, скромно, на свято – складніше і багатше, найпишніше – весільні і дівочі сорочки. Композиція сорочки – це цільна, чітко продумана, логічна конструктивно-декоративна система взаємозв’язку площин вишивки, з’єднувальних ажурних швів і вільних частин білого тла виробу, які підкреслюють декоративність вишивки. нею орнаментували оглядові частини сорочки – рукава, поділ, пазуху. Комір тощо. Тому композиція вишивки в загальній схемі сорочки будується на чергуванні горизонтальних і вертикальних ліній, що надає їй ритмічної різноманітності. Кожний вид одягу мав притаманну лише йому орнаментальну та технічні засоби виконання. На Київщині, Полтавщині, Слобожанщині побутували вишиті очіпки. Вони оздоблювалися вовняними нитками помаранчевого, малинового кольорів. Великі рельєфні стібки утворювали лаконічні і виразні малюнки. Важливу роль у жіночому і чоловічому костюмах відігравали пояси – узорноткані і вишиті. Вони були широкі, з тонкої вовняної пряжі червоного, зеленого, фіолетового кольорів. І обидва кінці вишивалися великими галузками. Їх особливістю було те, що вишивався лише контур білого кольору або з поступовим переходом одного кольору і інший. На Поділлі поширеним жіночим убором була пер мітка – одна з найдавніших засобів пов’язування голови заміжньої жінки. У різних районах склалася своя традиція щодо пов’язування пере міток, але кінці її зажди залишалися вільним, і на них добре читався малюнок вишивки золотими і срібними нитками. Висновок Цілі розписи мудрості знаходимо у фольклорі. Прислів’я приказки, які народилися у різні часи, у різних народів, стосуються багатьох граней нашого життя. Чимало їх присвячено світу костюма. Чого ж тільки не побачиш тут! Скільки мудрості. Точності і... іронії. В’єтнамці, наприклад, кажуть: “Не були б гарними ноги, як би не взуття, а вуха – як би не сережки”. “У гарному платті і мавпа гарна” – говорять їм ???. “Одяг робить людину”, - кажуть французи. “Зустрічають людину по одежі...” – відправляємо ми. Навряд чи хто – небудь на початку ХХІ століття міг упевнено пророкувати, як вдягатиметься світ зараз. З’явилися нові матеріали, нові технології. Нові суспільні відносин. Але як кажуть: “Нове – це добре забуте старе”. Можливо тому в наш час так актуальна вишивка в сучасному одязі. Сучасна українська вишивка – складне багатогранне явище. Розвивається вона в сфері традиційно-побутового, самодіяльного мистецтва та творчості художників – професіоналів. Традиції української вишивки і подальший розвиток її локальних особливостей знаходимо на підприємствах Укрхудпрому, розташованих у визначних центрах народної творчості. Саме тут працюють народні майстри, художники, діяльністю яких спрямована на дбайливе вивчення кращих зразків вишивки, збереження її класичного надбання. Творчість сучасних майстрів виявляє їх глибокий зв’язок з традиціями народної вишивки, збереження і подальший розвиток її художньо-образної структури. Головне те, що сучасна вишивка зберігає світ, поглиблює образну змістовність і доводить, що народне мистецтво, як і народна пісня – це велике надбання нашої культури. Творчий пошук На створення компанії “Подих весни” надихнула насиченість, яскравість кольорів полтавської гладі, в якій і використовується ця техніка вишивки. Квіт, зелень, розквіт природи, тепле повітря різноманітність кольорів, життєрадісність – все це полтавська гладь. Об’єднаність, рельєфність, яка присутня в цій техніці дає відчуття повітря. Легкі пальта, пончо- легкі, просторі, які і лягли в основу образу при створенні колекції. Вишивкою оздоблені низ, комір, рукава, кишені, що саме підкреслює жіночність і стильність образу, а також красу форми костюма. Одночасно колір – є важливими організуючим початком всієї композиції костюма, що допомагає виділити головне та йому підлегле. Оздоблення вишивкою костюма обумовлене матеріалом. Покроєм його складових частин, призначення одягу та його цілісним композиційним вирішенням. Оздоблення має два аспекти. Перши – функціональний, підкреслює конструктивні місця. Завершує одяг з чисто практичних цілей. Другий – естетичний – прикрашає окремі місця. Застосування вишивки в одязі є поширеним явищем. Модним і актуальним в наш час. Список літератури Т.Кара – Васильєва. Альбом. Українська вишивка. Київ. “Мистецтво” – 1993р. Кройка и шитьё. Київ, 1970 р. Сокоріна Л.М. Вчись вишивати. Альбом. – К., “Радянська школа”, 1988 р. Головніна М.В., Михайлець В.М. Технологія крою та шиття. – Київ. “Техніка”. 1988 р.
1 2 3 4 5 Категория: Культура \| Добавил: DoceNt (30.11.2015)
Просмотров: 423 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: