РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Музеї Івано-Франківщини - Культура - Реферати - Каталог статей

Музеї Івано-Франківщини. Довідаймося більше про свої духовні скарби Івано - Франківщина - край чудової, казкової природи, край з надзвичайно багатими історичними та культурними традиціями, край, що у всі часи давав приклад величі й нескореності національного духу. Володимир Кобринський, виступаючи у 1935 році на відкритті Коломийського музею народного мистецтва, зауважив що нація , котра хоче жити своїм власним життям і в сім’ї народів стати самодостатнім народом, ідучи вперед, мусить забирати з собою і зберігати своє минуле, бо нація, що не шанує своїх пам'яток, не зберігає свої традиції - не має права називатися народом і ніколи не зможе стати державним народом. А хранителями пам'яток є музеї. І саме музеї завжди залишатимуться тим місцем, де людина шукатиме відповіді на численні запитання свого минулого і теперішнього. Історія Прикарпаття оживає у його 15-ти музеях, що перебувають у комунальній власності та 86-ти, що діють на громадських засадах. Привабливими для відвідувачів є численні приватні колекції творів народних майстрів, якими особливо славиться етнорегіон Гуцульщина. Музейні традиції нашого краю початкують від етнографічних та господарсько - промислових виставок, які наприкінці XIX століття проводились в Коломиї і Станіславі (сьогодні Івано-Франківськ). Вироби народних майстрів широко представлялися на крайових виставках у Львові, Тернополі, Стрию, Кракові, Відні, Празі, Будапешті, Санкт-Петербурзі. Візитною карткою Івано-Франківська є міська ратуша, в якій 46 років працює Івано-Франківський краєзнавчий музей. В 1928 році у Станіславі (нині Івано-Франківську) був заснований Покутський музей. Його експозиція більше уваги приділяла польським магнатам Потоцьким, засновникам міста, а також тенденційно представляла територію Західної України як польську. Так само трактувались українські (гуцульські) мистецькі пам'ятки. Постановами Тимчасового управління в Станіславської області від 11 листопада та 1 грудня 1939 року вирішено було створити обласний історичний музей ім.17 вересня в м.Станіславові на базі Покутського музею, музею Гуцульщини в Жабйому, окремих приватних колекцій. В експозиції Станіславського історико-краєзнавчого музею розміщувалась розділи: історії, народної творчості, природи та книгозбірня. Вже навесні 1941 року музеєм були організовані археологічні розкопки в селі Крилос Галицького району, які перервала війна. Тоді на Юріївській горі було знайдене староруське поселення. В роки Другої світової війни значну частину музейних збірок (колекції народного мистецтва, нумізматики та архів) було евакуйовано на Схід. Назад вони не повернулися. Нині Івано-Франківський краєзнавчий музей - науковий і культурний центр Прикарпаття. При ньому працюють експозиційні відділи природи, історії, народного мистецтва та неекспозйційні відділи: фондів, науково-освітній, науково-методичний, відділ охорони пам'яток історії та культури. На правах відділів йому підпорядковується низка музеїв різних профілів. Літературний музей Прикарпаття (відкритий 1986 р.), Криворівнянський літературно-меморіальний музей Івана Франка (1953 р.), Торговецький літературно-меморіальний музей Леся Мартовича (1971 р.), історико-краєзнавчий музей О.Довбуша в с-щі Печеніжин, краєзнавчий музей у с-щі Солотвин. Сьогодні музей зберігає і популяризує цінні колекції нумізматики, археології, живопису, скульптури, іконопису, одягу, вишивки, художніх виробів з металу, різьби, філателії, виробів зі шкіри, природничих експонатів, речей побуту, документів. Його фонди стали базою для експозицій і виставок. Багато експонатів мають загальнонаціональну цінність. Серед них - ікони та ювелірні вироби XII—ХІІІ ст., церковна скульптура, стародруки. Починаючи з 1956 року музей спільно з науково-дослідними інститутами Львова, Києва, Санкт-Петербургу щорічно організовував і фінансував археологічні експедиції. Літературний музей Прикарпаття. Регіональний Літературний музей Прикарпаття відкрито 16 травня 1986 року. Експозиція музею розповідає про розвиток літературного процесу краю від найдавніших часів до сьогодення. Львівські стародруки ХVІІ ст., рукописи, особисті речі письменників різних часів, про яких йдеться в експозиції музею, прижиттєві видання творів Івана Франка, Богдана Лепкого, Василя Стефаника, Леся Мартовича, Марка Черемшини, Наталії Кобринської, Михайла Яцківа, Ольги Дучимінської та інших письменників, матеріали про діяльність Станіславського літоб’єднання та обласної організації Національної спілки письменників України - найцінніші експонати музею. Окремого слова заслуговує Шевченківська та Франкова тематика в Літературному музеї Прикарпаття. Підтримує музей робочі стосунки з письменниками та культурно-просвітницькими діячами Української діаспори США та Канади, Великої Британії та Словаччини, з письменниками Узбекистану, Румунії та Польщі. Літературно-меморіальний музей Леся Мартовича с. Торговиця Городенківського району засновано до 100-річчя з дня народження письменника (12.02.1971 року). Яскрава, багатогранна сатира Леся Мартовича – це цінний матеріал для характеристики політики, культури і загальної атмосфери в Австро-Угорській монархії. Безсмертні творіння сатирика назавжди увійшли в золотий фонд нашої культури. Письменник жив і творив за девізом: „Не для слави, а для людей”. В експозиції представлені макет хати, в якій народився письменник, селянський одяг його батьків. Численні фотографії, особисті речі родичів письменника, спогади односельчан розповідають про дитинство Л.Мартовича. Експонується матрикул Л.Мартовича, виданий Віденським університетом в 1902 р., який засвідчує, що письменник теж там навчався. Село Криворівня Верховинського району називають екомузеєм. У цьому мальовничому куточку Карпат, що чарує своїми неповторними гірськими краєвидами, привітними і добрими мешканцями, функціонують літературно-меморіальний музей Івана Франка, меморіальний музей Михайла Грушевського, хата-гражда Параски Харук, музей-садиба народної поетеси Параски Плитки-Горицвіт, а також пам’ятні знаки Олексі Довбушу на тому місці, де була виставлена одна із 12-ти частин тіла народного героя, пам’ятник Іванові Франкові, Хрест тверезості і пам’ятні дошки, встановлені в честь видатних українських письменників, вчених, діячів культури, які в той чи інший час жили у Криворівні. Тут побували Іван Франко, Михайло Грушевський, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Володимир Гнатюк, Володимир Шухевич, Яків Головацький, Михайло Драгоманов, Гнат Хоткевич, Олександр Довженко, більшість сучасних українських письменників, інших діячів української культури та ін. Основою експозиції Солотвинського історико - краєзавчого музею є зібрані вчителем-краєзнавцем Феданком Олександром Антоновичем (1898 – 1983) колекції.У 2001 році рішенням сесії обласної ради музей було передано Івано-Франківському краєзнавчому музеєві як окремий відділ. Експозиція музею розкриває природу підгірського краю, історію, культуру і побут Солотвина та його околиць, окремий розділ присвячено історії Скиту Манявського. В музеї зберігаються твори Олекси Бахматюка, побутові речі та одяг мешканців Солотвина, оригінальні документи з історії селища та Скита Манявського. У 2004 році рішенням обласної ради створено історико-краєзнавчий музей Олекси Довбуша у селищі Печеніжин Коломийського району на базі громадського музею історії і надано йому статус відділу Івано-Франківського краєзнавчого музею. Відкриття 26 років тому Івано-Франківського художнього музею зумовлювалося потребами часу. В період „музейного буму” в 1970-1980-их років виникла гостра потреба у створенні в обласному центрі осередку, який би репрезентував образотворче мистецтво краю. 18 травня 1980 року, у Міжнародний день музеїв, було відкрито „музей гуцульського пейзажу і портрету” , як попервах , не без захоплення називали його відвідувачі у книзі відгуків. Понад 2000 творів живопису, графіки, скульптури і народного мистецтва було передано з краєзнавчого музею, який до цього часу влаштовуючи тимчасові виставки, виконував просвітницьку місію в галузі образотворчого мистецтва. Івано-Франківський обласний художній музей було в стінах колишнього колегіального костелу Непорочного Зачаття Діви Марії, Святих Андрія і Станіслава – пам’ятки архітектури початку ХVІІІ століття. Початок першої, доволі скромної за кількістю і якістю творів експозиції поклала колекція із 1778 робіт образотворчого та народного мистецтва українських авторів, передана Краєзнавчим музеєм. Від початку заснування робота художнього музею, єдиного профільного в області, була спрямована на професійне вивчення творчості митців Прикарпаття, пошук творів давнього мистецтва, їх наукове опрацювання і збереження. Активна пошукова діяльність дала можливість суттєво поповнити колекцію. Сьогодні у фондах музею налічується 11 118 одиниць збереження. Гордістю музею є збірка іконопису, культової скульптури (Пінзель, М. Полейовський) та стародруків ХV-ХХ ст., а також твори Я. Пстрака, І. Труша, О. Новаківського, П. Обаля, Г. Крука. Музей володіє значними авторськими колекціями Ю. Панькевича, О. Кульчицької, О. Сорохтея, Л. Левицького, “бойчукістів”, В. Касіяна, Г. Смольського, Д. Іванцева, М. Зорія, І. Остафійчука, О. Заливахи. Значне місце в музейній збірці займають вироби (6 000 експонатів) народних майстрів етнорайонів краю – Гуцульщини, Покуття, Бойківщини, Опілля – колекції писанок, народного одягу, різьби на дереві, кераміки, декоративного розпису кінця ХІХ – початку ХХ століть. Найбільш вартісну частину музейної колекції репрезентує експозиція сакрального мистецтва Галичини ХV-ХХ століть. Це іконопис Прикарпатського регіону, скульптура стилю бароко, стародруки, різьба на дереві, літургійний церковний одяг – всього понад 200 творів, створених професійними і народними майстрами краю. Надзвичайно важливо, що сьогодні експозиція сакрального мистецтва зберігається у багатому архітектурному середовищі з давніми художніми традиціями. Значення найдавнішої архітектурної пам’ятки міста та меморіальний характер Колегіати, лише у поєднанні з автентичними творами іконопису і барокової скульптури ХV-ХVІІІ ст., творять об’єктивне і універсальне “перехрестя” для перетину основоположних факторів історії, мистецтва, освіти, духовної культури краю. Важлива подія для музею – відкриття двох філій: - у м. Снятині (1982) Художньо-меморіального музею Василя Касіяна – відомого українського графіка і педагога, вихованця Празької Академії мистецтв. На основі придбаних у родини художника рисунків та естампів 1920-1960-х років, меморіальних речей, бібліотеки з автографами – було сформовано експозиційний фонд філіалу (2003 року переданий у підпорядкування Снятинського районного відділу культури). - Музею-пам’ятки дерев’яної архітектури та живопису ХVІ-ХVІІ ст. в м. Рогатині (1983) у раніше зачиненій для огляду Церкві Святого Духа (1596). В 2005 році на базі Рогатинського філіалу було створено музейний комплекс. До нього увійшов Меморіальний музей-садиба славетного сина українського народу Миколи Угрина-Безгрішного, де представлені історія та побут Опільського краю, твори народного та сакрального мистецтва Рогатинщини. Серед рогатинських пам’яток особливе місце посідає величний іконостас (1650) Церкви Святого Духа та експоновані в ній ікони ХVІ-ХІХ ст., походженням з Рогатинщини. Без істотних змін зберігся він у первісному інтер’єрі, утворюючи з його архітектурою гармонійний ансамбль. У живописі та декоративній різьбі іконостасу втілено найвищі досягнення галицької школи монументально-декоративного мистецтва середини ХVІІ ст. Рогатинський іконостас – не тільки визначне явище українського мистецтва, а й пам’ятка, що має загальнолюдське значення. У 1991 році вийшло друком перше і єдине на сьогодні монографічне дослідження цієї відомої архітектурної пам’ятки ХVІ ст. та її іконостасу “Церква Святого Духа в Рогатині” (автор-упорядник – Мельник В.) (115 іл.; 143 с.; 16 000 пр.). Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й. Кобринського справедливо вважають перлиною культурного надбання не лише Прикарпаття а й України вцілому. В колекціях музею зібрано понад 30 тис. унікальних творів народного мистецтва. Ідея створення музею виникла ще в кінці XIX століття. В Народному домі, збудованому за громадські кошти на протязі 1896 - 1902рр., крім інших культурно-освітніх установ, було вирішено створити музей. Засновником та довголітнім його директором був відомий етнограф, залізничник за професією, палкий шанувальник народного мистецтва В.Кобринський (1873 - 1958рр.). 31 грудня 1935 р. музей відкрито для відвідування. Основу колекції становили експонати, даровані народними майстрами та поціновувачами народного мистецтва. У час Другої світової війни музей було пограбовано - пропало понад 300 цінних експонатів. В 1944 -1945рр, нова радянська влада конфіскувала велику кількість літератури, виданої до 1939р., цінні фотодокументи, журнали та газети, видані в Коломиї та інших містах Західної України, починаючи з 2-ї половини XIXст. Вилучено понад 500 експонатів з часів ЗУНР та колекцію холодної зброї Січових стрільців, нумізматику і філателію. В наш час будинок Народною дому повністю використовується для експозиції, фондів, виставкових залів. Оформлення нинішньої експозиції здійснив народний художник України Михайло Білас. В експозиції музею розташовано експонати по видах, місцевостях та хронології і відображають розвиток різноманітних видів народного мистецтва Гуцульщини та Покуття. Це художня різьба на дереві, інкрустація та випалювання, художня кераміка, ткацтво, вишивання, одяг, художня обробка металу і шкіри, писанка, вироби із сиру, світське та сакральне образотворче мистецтво, гуцульські та покутські меблі. В експозиції музею та фондах зберігаються твори видатних різьбярів минулого: Ю.Шкрібляка (1822-1884рр.) та його синів - Василя (1856 - 1928рр.), Миколи (1858 - 1920), Федора (1859 - 1942рр.). Велика збірка і відомих майстрів кераміки Косова, Кутів, Коломиї: О.Бахматюка (1820 - 1882рр.), П.Кошака (1864 - 1941рр.), П.Цвілик (1894 - 1964рр.), вишивальниць – заслужених майстрів народної творчості України - Г.Герасимович (1889 - 1974рр.), Є.Геник, О.Сабадаш, П.Клим, відомих ткаль В.Шкрібляк, О.Горбової, лауреата Державної премії ім.Т.Шевченка Г.Василащук (1924 - 2004рр.),писанкарів І.Семчука, К.Никорак та ін. Музей занесений до королівської енциклопедії Великобританії як музей світових шедеврів. На правах філіалів Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й. Кобринського працюють музеї писанкового розпису і Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини. Чимала колекція писанок у Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім.Й.Кобринського, а також велика пошуково-збиральницька робота його працівників дали можливість відкрити в Коломиї у 1987 році окремий і поки що єдиний у світі, музей Писанки. У 2000 році було споруджено унікальний архітектурний витвір – музей - писанку, спроектований Івано-Франківськими архітекторами. Основним елементом споруди є 12 - метрове яйце, один із найдавніших символів людства. Сьогоднішня колекція є доброю базою для науково-дослідницької роботи. Свої враження про музей у книзі відгуків залишили громадяни вже майже 50 країн світу. Косівський музей народного мистецтва і побуту Гуцульщини, як відділ Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського був відкритий в 1969 році. В основу музею була покладена збірка творів народного мистецтва Є.Я.Сагайдачного (1886 - 1961рр.) - відомого українського художника та мистецтвознавця. Експозиція знайомить з народним декоративно-вжитковим мистецтвом XIX - XX ст. Привертають увагу речі господарсько-побутового призначення. Широко представлені керамічні вироби другої половини XIXст., О.Бахматюка (1820 - 1882рр.), П.Баранюка (1816 - 1880рр.), П.Кошака (1864 - 1941рр.), які позначені своєрідністю кольорового та декоративного звучання. Традиційна косівська кераміка середини XXст. представлена творами П.Цвілик (1894 - 1964рр.), М.Рощиб'юка (1903 - 1972рр.), Ю.Ілюка (1915 -1995рр,), Н.Вербївеької, В.Шевця та ін. Велику художню цінність має колекція творів різьбарської родини з с.Яворова Косівського району Ю.Шкрібляка (1822 - 1884рр.), його синів - В.Шкрібляка (1857- 1928рр.), М.Шкрібляка (1858 -1920рр.). Всебічно представлена творчість відомих майстрів різьби на дереві - заслуженого майстра народної творчості України Ю.Корпанюка (1892 - 1977рр.), члена спілки художників України В.Гуза (1904 - 1991 рр.). Проминуле і сьогодення м. Болехова та його околиць, міста, де понад 30-років проживала відома українська письменниця Наталія Кобринська, неодноразово перебував Іван Франко, інші діячі української культури розповідає експозиція музею історії Болехова, започаткована стараннями невтомного краєзнавця, світлої пам’яті Романа Скворія. Ще у липні 1990 року, не маючи ні свого приміщення, ні штату працівників музей історії Коломиї організував першу тематичну експозицію „Над Прутом моя Коломия”, яка експонувалася в дні Собору Духовної України, що проходив у місті. Музей є ровесником нашої державної незалежності. У 18 експозиційних залах історія Коломиї відтворена в документах, фотографіях, меморіальних речах побуту городян: від першої літописної згадки 1241 року і до сьогодення. Долинський краєзнавчий музей „Бойківщина” Омельяна і Тетяни Антоновичів - один з наймолодших у карпатському регіоні - заснований у 1998 році. Музей має відділи природи, історії етнографії, сакрального мистецтва. Довгий час відсутність приміщення не дозволяла створити постійну експозицію. Нова сторінка діяльності музею розпочалося у 2003 року, дякуючи фундації Омельяна і Тетяни Антоновичів (п. Омельян - уроженець Долини) - всесвітньо відомій благодійній організації (США) - музей одержав новозбудоване приміщення. Урочисте відкриття музею відбулося 5 вересня 2003 року і було приурочене до I-го Міжнародного бойківського фестивалю на Прикарпатті. Цікаві історичні та етнографічні експозиції маємо у музеях „Берегиня”, що у місті Бурштині, історії Бойківщини у Рожнятові, історії Калущини у м. Калуші. У новітній час на теренах нашої області почали створюватися і активно працювати музеї, що розповідають про славних лицарів повстанського руху, борців за незалежність, за українську державність.На подвір’ї Староугринівської парохіальної садиби, збудованої на межі XIX-XX століть на Калущині, у грудні 2000 року при сприянні Івано-Франківської обласної державної адміністрації було відкрито історико-меморіальний музей Степана Бандери - лідера ОУН, натхненника УПА, ідейні переконання якого стали прикладом незламної волі у безкомпромісній боротьбі за незалежність України. Експозиція музею постійно поповнюється новими документами, адже велика кількість недосліджених першоджерел міститься у фондах архівів як в Україні, так і за кордоном. У своїх екскурсіях наукові працівники музею , спираючись тільки на документальні, перевірені історичні джерела, неупереджено і правдиво доносять до гостей з усієї України та зарубіжжя правду про велику постать нашої історії, його родину сподвижників і послідовників. Івано-Франківський музей визвольних змагань Прикарпатського краю було урочисто відкрито 14 жовтня 1997 року. Його співзасновниками стали Івано-Франківська обласна рада та обласне товариство "Меморіал". Уперше за десятиліття дезінформації героїчних сторінок історії українського визвольного руху було сформовано музейну експозицію, яка розповідала про важку боротьбу українців за свою державність, розповідала вустами тих, хто пройшовши сталінські тюрми й табори проніс у своїй пам’яті героїчне минуле і не скорився . Заговорила земля в Дем’яновому Лазі, де під час розкопок в 1989 році було знайдено 524 останки галичан, знищених службами НКВД перед приходом німців в 1940-1941 роках. Заговорила земля на Рогатинщині, Косівщині, Болехівщині, яка берегла архіви служби пропаганди УПА , ОУН .Віднайдені в 1990-х роках листівки, брошури , журнали стали основою музейного фонду , як і предмети та документи знайдені під час розкопок в Дем’яновому Лазі. Архіви, колись закриті для неблагонадійних істориків, підтвердили факт тривалої боротьби українців. Сьогоднішня експозиція розміщена в 4-ох залах двоповерхового будинку. Вона розповідає про історію визвольної боротьби та державотворчі процеси на території Галичини, охоплюючи часові проміжки від XII ст., часів Галицького князівства до подій, що відбувалися в XX ст. Документальні матеріали цілковито спростовують міфи, створені радянською історичною школою і проливають світло на події, що замовчувались, або трактувались як ворожі та небезпечні для СРСР. 23 травня 2004 року було відкрито Музей визвольної боротьби у Косові, який нещодавно став філією Івано-Франківського музею визвольних змагань. Його експозиція розповідає про участь жителів Косівщини в збройних формуваннях УПА та підпіллі ОУН. Велику увагу музей приділяє освітній роботі з молоддю . Часто організовує мандрівки , які проходить місцями, пов’язаними з героїчною боротьбою УПА. Чудові краєвиди ,повітря просочене свободою, незалежним духом тих , хто вважав "за волю смерть нам не страшна ", піснями які залишили нам у спадок ті, чиїми кістками встелена волелюбна земля Карпат, залишають незабутні враження, будять патріотичні почуття у юнаків та дівчат. Івано-Франківщина багата на літературні таланти, традиції. Зокрема, на Снятинщині ще у 40-х роках минулого століття були відкриті літературно-меморіальні музеї світочів українського слова, членів „Покутської трійці” Василя Стефаника і Марка Черемшини (Івана Семанюка) - співців, захисників знедоленого галицького селянства. Літературно - меморіальний музей Василя Стефаника відкритий в селі Русові Снятинського району 18 травня 1941 року в будинку , де письменник жив з 1910 до 1936 року. Історія створення музею пов'язана з іменем письменника і всі матеріали, які тут зберігаються , висвітлюють життєвий, творчий шлях, вшанування його пам’яті. Серед них - прижиттєві видання творів письменника, переклади на мови народів світу, документальні та епістолярні матеріали, художні роботи до новел виконані В.Касіяном, Й. Куриласом, І. Їжакевичем, І. Трушем та іншими митцями. В меморіальній хаті відвідувачі знайомляться з робочою обстановкою, якої не торкнувся час, речами особистого вжитку Стефаника. Завдяки пошуковій, збиральницькій роботі працівників, музей з кожним роком збагачується новими матеріалами, які науково опрацьовуються і поповнюють музейний фонд. Літературно - меморіальний музей Марка Черемшини відкритий 17 липня 1949 року, в будинку де проживав письменник ( 1912-1927 рр.). Ініціатором і організатором створення музею була спілка письменників України. З 1949 року по 1974 рік директором музею була дружина письменника Наталія Семанюк. Експозиція музею висвітлює життєвий і творчий шлях письменника, його громадсько - політичну діяльність, а також вшанування пам’яті Марка Черемшини в наш час. У п'яти експозиційних залах та двох меморіальних кімнатах розміщено більше 700 музейних предметів: особисті речі письменника, меморіальна бібліотека, фотографії, прижиттєві видання творів Марка Черемшини. Експозиція ілюстрована зразками кращих робіт майстрів народної творчості, етнографічними матеріалами Покуття, творами українських художників.
1 2 3 4 5 Категория: Культура \| Добавил: Aspirant (05.07.2015)
Просмотров: 1056 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: