РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Культурно-мистецька освіта. Наукове забезпечення розвитку культури - Культура - Реферати - Каталог статей

Культурно-мистецька освіта. Наукове забезпечення розвитку культури План 1. Міжнародне культурне співробітництво. 2. Зв'язки із закордонним українством Система культурно-мистецької освіти в Україні формувалася протягом понад двох століть і має давні традиції. Україна подарувала світові геніальних митців і педагогів — Григорія Сковороду, Василя Авраменка, Василя Кри-чевського, Олександра Кошиця, Бориса Гмирю, Соломію Крушельницьку, Давида Ойстраха, Володимира Горовиця, Олександра Архипенка та ін. Сформована в Україні система культурно-мистецької освіти дає змогу дотримуватися єдиних критеріїв до її якості, оскільки випробувані часом навчальні плани та програми забезпечують цілісний підхід, передусім до якості підготовки фахівця. Виправдала себе система творчих майстерень та виконавських шкіл, що очолюється видатними митцями. Не лише випускники, а й учні та студенти постійно виборюють на престижних міжнародних мистецьких конкурсах, фестивалях, виставках нагороди, засвідчуючи високий рівень і значний потенціал українського мистецтва. В Україні діє багатоступенева і безперервна система підготовки мистецьких кадрів, що включає початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання) — позашкільна освіта; середні спеціалізовані мистецькі школи (школи-інтернати) — загальна середня освіта та професійна підготовка; вищі навчальні заклади; студії з підготовки кадрів для національних творчих колективів України. Мережа початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів системи Міністерства культури і туризму України (музичні, хореографічні, художні, хорові тощо) складається 1476 одиниць. У них навчаються близько 313 тис. учнів, а навчальний процес забезпечують понад 36 тис. викладачів. Протягом 2006 р. контингент учнів у школах естетичного виховання зріс на 3 тис. осіб. До мережі середніх спеціалізованих мистецьких шкіл (шкіл-інтернатів) входять 6 навчальних закладів: Київська середня спеціалізована музична школа-інтернат ім. М.В. Лисенка; Львівська середня спеціалізована музична школа-інтернат ім. С. Крушельницької; Одеська середня спеціалізована музична школа-інтернат ім. П. Столярського; Харківська середня спеціалізована музична школа-інтернат; Державна художня середня школа ім. Т.Г. Шевченка; спеціалізована художня школа-інтернат І—ПІ ступенів "Колегіум мистецтв" у Опішні Полтавської області. Мережа вищих навчальних закладів І—II рівнів акредитації нараховує 64 заклади. Підготовку фахівців з вищою освітою здійснюють 11 вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації державної форми власності:* Національна музична академія України імені П.І. Чайковського;* Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури;* Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого;* Київський національний університет культури і мистецтв;* Львівська державна музична академія імені М.В. Лисенка;* Одеська державна музична академія імені A.B. Нежданової;* Донецька державна музична академія імені С.С. Прокоф'єва;* Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв;* Харківська державна академія культури;* Харківський державний університет мистецтв імені І.П. Котляревського;* Луганський державний інститут культури і мистецтв. Десять навчальних закладів мають аспірантуру, 4 з них — докторантуру. У комунальній власності перебувають два навчальні заклади III рівня акредитації: Дніпропетровська консерваторія імені М.І. Глінки, створена на базі Дніпропетровського музичного училища (здійснює підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр"), і Кримський університет культури, мистецтв і туризму, створений на базі Кримського училища культури. Головними завданнями розвитку культурно-мистецької освіти є:* збереження наявної мережі навчальних закладів культури і мистецтв, творчих, педагогічних, наукових шкіл;* задоволення потреб особистості у здобутті якісної культурно-мистецької освіти;* забезпечення потреб вітчизняної культури і мистецтва у кваліфікованих кадрах, удосконалення системи їх підготовки та підвищення кваліфікації;* створення сучасних підручників і посібників для мистецьких навчальних закладів;* підвищення престижу культурно-просвітницьких професій;* вдосконалення законодавства з урахуванням специфіки культурно-мистецької освіти;* посилення соціального захисту викладачів культурно-мистецьких навчальних закладів. Водночас у системі культурно-мистецької освіти накопичилися серйозні проблеми: правова база освітньої сфери недостатньо враховує специфіку саме культурно-мистецької освіти; недостатнє бюджетне фінансування шкіл естетичного виховання призводить до постійного зростання батьківської плати за навчання дітей; протягом 25 років музичний інструментарій у навчальних закладах не оновлювався, понад 99 % інструментів мають вік не менше 30 років і потребують капітального ремонту або списання; в сільських закладах культури, внаслідок складних умов праці та побуту, залишається тільки 25 % випускників училищ культури, які почали там працювати; в багатьох установах культури спостерігається дефіцит кваліфікованих кадрів (акторів, музикантів, артистів балету) у зв'язку з неможливістю забезпечити молодих фахівців житлом, належною оплатою праці, соціальними гарантіями; дефіцит сучасних підручників та навчальних посібників для мистецьких навчальних закладів; недостатнє методичне забезпечення навчального процесу, слабкий соціальний захист викладачів. На придбання для регіональних музичних навчальних закладів (шкіл, училищ) музичних інструментів у 2006 р. з державного бюджету місцевим бюджетам було виділено субвенцію. За ці кошти придбано музичних інструментів більш як на 9 млн грн. Реалізація цієї програми сприятиме підвищенню рівня виконавства, зокрема на українських народних інструментах, якості підготовки високоваліфікованих фахівців. Необхідні зміни в законодавстві щодо вищої мистецької освіти, а саме: зміни до Закону України "Про вищу освіту", що мають враховувати специфіку роботи вищих мистецьких навчальних закладів; зміни до "Нормативів чисельності студентів" денної форми навчання на одну штатну посаду науково-педагогічного працівника у вищих навчальних закладах Ш і IV рівня акредитації з напрямів "Культура" та "Мистецтво"; зміни до Порядку присвоєння вчених звань професора і доцента з метою урахування специфіки вищих мистецьких навчальних закладів. Масштабність і складність трансформаційних процесів в українському суспільстві та його культурі зумовлюють ключове значення галузевих наукових досліджень для формування ефективної державної стратегії розвитку культури в цій сфері. Однак нині доводиться констатувати недостатній рівень вивчення й осмислення як загальних тенденцій, що мають місце в сучасній українській культурі, так і окремих суспільно-культурних явищ, зокрема трансформаційних процесів у культурі, формування національного культурного простору та впливу глобалізації на культуру і свідомість суспільства. Можна відзначити також недостатнє усвідомлення, а отже — і недостатню реалізацію нової, ширшої ролі національної культури в процесах демократизації суспільства, громадянського націєтворення, європейської інтеграції України. Причин цього багато — це й неподолана спадщина радянських методів проведення наукових досліджень та управління наукою, і застарілість методологічної бази та малоактуальність тематики окремих досліджень, і недостатнє фінансування та слабка матеріально-технічна база наукових установ, і заслабкі зв'язки зі світовою наукою. Актуальною залишається проблема подолання пострадянських стереотипів у тлумаченні явищ української культури, а також культур різних етносів України. Нині лише в системі Міністерства культури і туризму України працює 7 науково-дослідних установ (Український центр культурних досліджень; Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень; Державний центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса; Науковий центр розвитку туризму; Проблемна науково-дослідна лабораторія по вивченню і пропаганді народної музичної творчості Національної музичної академії ім. П.І. Чай-ковського; Проблемна науково-дослідна лабораторія музичної етнології Львівської державної музичної академії ім. М. Лисенка; Проблемна науково-дослідна лабораторія історії українського мистецтва і архітектури Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури). У сфері культурологічних досліджень працює також галузева Академія мистецтв України. Загальна сума фінансування науково-дослідних установ, підпорядкованих цьому міністерству, на 2006 р. становила 3,3 млн грн. Але майже 3/4 цих коштів становить фонд заробітної плати, решту "поглинули" здебільшого витрати на оренду приміщень та комунальні послуги. На забезпечення ж власне науково-дослідницьких потреб (включаючи оновлення технічної бази наукових установ, наукові відрядження, публікацію результатів досліджень тощо) коштів практично не залишається. Такий стан фінансування науково-дослідної роботи досить негативно позначається на її результатах. Науковці часто змушені працювати не над пріоритетними темами. Головні проблеми наукового забезпечення розвитку галузі культури — недостатня скоординованість діяльності окремих установ та напрямів наукової роботи, недостатнє фінансове забезпечення й матеріальна база галузевої науки, слабке використання світового досвіду культурологічних досліджень та наукового й методичного забезпечення культурної політики, слабкі контакти із зарубіжними науковцями. Розв'язанню цих проблем безперечно сприятиме реалізація прийнятої У ГРУДНІ 2006 р. Концепції наукового забезпечення розвитку галузі культури, яка визначає головні цілі, пріоритетні напрями наукових досліджень у сфері культури та завдання державної політики щодо їх підтримки. Проект згаданої Концепції був підготовлений науковцями Українського центру культурних досліджень. З огляду на специфіку цілей і завдань, що ставляться перед науковим забезпеченням розвитку галузі культури, на переважно прикладний характер досліджень і розробок, що мають проводиться галузевими науково-дослідними інституціями, головними цілями наукових досліджень у сфері культури можна вважати поглиблення наукового осмислення історії української культури, сучасних процесів і тенденцій розвитку культурно-мистецької сфери України у європейському та світовому контексті — з метою формування теоретичної бази для успішного і всебічного розвитку культури в Україні; наукове забезпечення визначення та реалізації стратегічних пріоритетів державної політики у сфері культури, формування пропозицій щодо рішень законодавчої та виконавчої влади, спрямованих на розвиток галузі. Міжнародне культурне співробітництво. Зв'язки із закордонним українством До стратегічних пріоритетів держави належить сприяння розширенню участі України в європейському та світовому культурному співробітництві, інтеграції української культури до світового культурного простору. Ці пріоритети можуть бути реалізовані шляхом здійснення таких ключових завдань: удосконалення системи культурного співробітництва України із зарубіжними країнами шляхом укладання міжнародних договорів та прямих зв'язків між культурно-мистецькими установами інших країн; надання державної підтримки реалізацій найбільш значущих культурних ініціатив міжнародного характеру, що дасть змогу підвищити авторитет України у світі, сприятиме налагодженню порозуміння між народами; проведення за кордоном, з метою ознайомлення населення зарубіжних країн з культурним надбанням українського народу, заходів за участю українських мистецьких колективів, виставок українського мистецтва, фестивалів українського кіно, "круглих столів"; сприяння участі представників України у міжнародних виставках і конкурсах, завдяки чому можна представити самобутню українську культуру та найновіші культурні досягнення світовій громадськості; проведення культурно-мистецьких заходів у місцях компактного проживання українців заради задоволення їх культурних потреб; сприяння роботі культурно-інформаційних центрів у складі закордонних дипломатичних установ України; поглиблення співпраці у сфері культури з міжнародними організаціями; завершення створення бази даних про втрачені та незаконно переміщені з України культурні цінності, роботу по їх поверненню. Нині значна увага приділяється виконанню Державних програм з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004— 2007 роки. Великого резонансу набули проведені останніми роками Рік України в Польщі, Рік Грузії в Україні, Рік України в Грузії, Дні культури "Французька весна в Україні", Дні культури України в Словаччині, Дні культури України в Австрії, Місяць культури України в Японії та Японії в Україні, культурно-дипломатичні раути "Мистецтво без кордонів". Відбуваються культурно-мистецькі заходи в Культурному центрі України в Москві: День Соборності України; День Конституції України; День української писемності; День Збройних сил України; День Незалежності України; заходи, присвячені Шевченківським дням. Певна робота проводиться щодо розширення та вдосконалення договірної бази співробітництва в галузі культури з іноземними державами. Наслідком цього стало підписання лише у 2006 р. таких міжнародних документів:* Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про співробітництво в галузі туризму;* Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Чехія про співробітництво в галузі туризму;* Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь про співробітництво в галузі туризму;* Меморандуму про співробітництво у сфері культури між Міністерством культури і туризму України та Міністерством культури, спорту і туризму Республіки Ірландія;* Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Сирійської Арабської Республіки про співробітництво у галузі культури;* Угоди про співпрацю у сфері культури між Міністерством культури і туризму України та Міністерством культури і масових комунікацій Російської Федерації. Ведеться активна робота над реалізацією проекту "Київська ініціатива" — для розвитку культур Азербайджану, Вірменії, Грузії, Молдови і України. Зокрема, восени 2006 р. відбулося офіційне відкриття цього проекту. Рада Європи підтримує співпрацю в рамках проекту "Київська ініціатива", про що свідчить запрошення країн-учасниць проекту взяти участь у різноманітних семінарах, які організовує Рада Європи (як спостерігачів). Зокрема, у вересні 2006 р. представники України взяли участь у семінарі "Удосконалення системи збереження та управління об'єктами культурної та природної спадщини як фактор для забезпечення стабільного розвитку" в Белграді (Сербія). Ведеться підготовка забезпечення участі України у програмі ЄС "Культура -2007". Лише у Києві організовано та проведено понад 40 зустрічей з представниками посольств іноземних держав в Україні та іноземними делегаціями, на яких були розглянуті питання співпраці в галузі культури та мистецтва, туризму, кіновиробництва, переміщення культурних цінностей через державний кордон, охорони культурної спадщини. Наслідками цих зустрічей стало проведення низки культурно-мистецьких заходів, що представили мистецтво України за кордоном, проведення засідань робочих груп та організація переговорів з проблемних питань у сфері культури і туризму. Одним зі шляхів налагодження та подальшого розвитку культурного співробітництва з іноземними державами є участь українських урядових структур у роботі близько ЗО двосторонніх міждержавних комісій. Зокрема, протягом 2006 р. проведено перше засідання Робочої групи з питань співробітництва у гуманітарній сфері Спільної українсько-грузинської комісії, організаційно-установче засідання комітету з питань культури, освіти та національних меншин української частини Українсько-Румунської президентської комісії, робочої групи з питань культури Підкомітету з питань гуманітарного співробітництва У країнсько-Російської міждержавної комісії. Не менш важливим напрямом є забезпечення культурних зв'язків з українцями, які проживають поза межами своєї країни. Адже з різних причин майже третина українців опинилася поза своєю історичною батьківщиною. Забезпечення міцних і постійних культурних зв'язків із закордонним українством є одним із найважливіших чинників зміцнення авторитету України у світі, інтеграції нашої країни у світове співтовариство. Загалом організація культурної співпраці із закордонним українством відбувається у таких основних напрямах: проведення культурологічних і культурно-мистецьких заходів в Україні та забезпечення участі у цих заходах офіційних делегацій, митців, творчих мистецьких колективів, окремих виконавців, що представляють культурницьку діяльність української діаспори. Культурно-мистецька палітра таких заходів різноманітна та представляє весь спектр жанрових різновидів (зокрема, у 2006 р. відбулися фестивалі театральних, хорових та хореографічних колективів, форум творчої молоді закордонного українства "Свято талантів", мистецький пленер професійних художників "Україно моя, Україно", семінар-прак-тикум та майстер-класи для керівників хорових, музичних та хореографічних колективів тощо); забезпечення участі офіційних делегацій, творчих працівників, науковців, мистецьких професійних і аматорських колективів у заходах українських громад за кордоном. З метою врегулювання статусу українців, які проживають за кордоном, полегшення їх контактів з Україною прийнято Закон України "Про правовий статус закордонного українця". Статус закордонного українця надається Національною комісією з питань закордонного українства при МЗС України. У 2006 р. посвідчення закордонного українця отримали близько 1000 осіб. Кабінетом Міністрів України у 2006 р. затверджено Державну програму співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року. Для фінансового забезпечення культурної співпраці із закордонним українством діє бюджетна програма 1801270 "Заходи щодо встановлення культурних зв'язків з українською діаспорою". У 2006 р. за цією програмою в Державному бюджеті передбачалися кошти у сумі 5,1 млн грн, що дало можливість запланувати та здійснити низку вагомих культурологічних та культурно-мистецьких заходів за участю представників громад української діаспори та мистецьких колективів закордонного українства. Вже кілька років проводяться Всесвітні форуми українців. У 2006 р. проведено четвертий такий форум. У його рамках відбулася низка цікавих культурно-мистецьких заходів, зокрема заключний концерт фестивалю мистецьких колективів закордонного українства "Український спів у світі", ряд тематичних виставок, круглих столів, концертних програм для учасників Форуму. Державні органи також втілюють інші культурно-мистецькі та культурологічні проекти, спрямовані на забезпечення ефективних відносин із громадами закордонного українства. Зокрема, у 2006 р. Національний оркестр народних інструментів України брав участь у Шевченківських днях в Італії (Рим та Перуджа); Народний хор України ім. Г. Верьовки брав участь у 52-му Святі русинів-українців Словаччини (м. Свидник). Важливою проблемою залишається те, що чинні процедури використання бюджетних коштів не дають змоги використовувати їх на матеріальне забезпечення діяльності громадських організацій діаспори та їхніх мистецьких колективів. Тому слід внести зміни до порядку використання коштів з метою забезпечення потреб громадських організацій закордонного українства та національних меншин України у придбанні методичної літератури, нотних матеріалів, музичних інструментів, сценічних костюмів, необхідної апаратури. Кожна культура творить світ як неповторний, однак і як не замкнений на собі, бо культури звертаються одна до одної, вступаючи в діалог. Унікальний національний український космос, прагнучи зберегти свою самобутність, вбирає в себе водночас і спраглу до нових розумінь європейську думку, і європейський художній хист, власним генієм відгукуючись на них. ЛІТЕРАТУРА 1. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. — К., 1881. 2. Баткин Л.И. Итальянское Возрождение в поисках индивидуальное ти. — М„ 1989. 3. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура Сред невековья и Ренессанса. — М., 1989. 4. Белый А. Символизм как миропонимание. — М., 1994. б. Берковский НЛ. Романтизм в Германии. — Л., 1973. 6. Брайчевський М.Ю. Конспект історії України // Старожитності. — 1991. — Ч. 2-3,4,5,6. 7. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. — К., 1988 8. Бычков B.B. Лексикон новоклассики. Художественно-эстетическая культура XX ст. — М., 2003. 9. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. — К., 1991. 10. Габермас Ю.Ф. Філософський дискурс модерну. — К., 2001. 11. ГорфункельАЛ. Гуманизм и натурфилософия итальянского Возрож дения. — М„ 1987. 12. Грабовський С, Ставрояні С, Шкляр Л. Нариси з історії у країнськог державотворення. — К., 1995. 13. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. — К., 1991 — Т. 1. 14. Дмитриева H.A. Краткая история искусств. — М., 2000. — 4.1. 44. Культурология: основы теории: Учеб. пособие. —М., 2003. 45. Курбас Л. Березіль: Із творчої спадщини. — К., 1988. 46. Лобас В.Х.,Легенький Ю.Г.Українська і зарубіжна культура. —К." 1997. 47. Макаров АМ. Світло українського бароко, — К., 1994. 48. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. — К." 1992. 49. Мастера классического искусства Запада. — М., 1993. 50. Немировская Л.З. Культурология. История и теория культуры. — М., 1992. 51. Нічик В.М. Петро Могила в Україні. — К., 1997. 52. Оссовская М. Рыцарь и буржуа. — М., 1987. 53. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. — К., 1997. 54. Полевой В. XX век: изобразительное искусство и архитектура стран народов мира. — М., 1989. 55. Попович М.В. Нарис історії культури України. — К., 1998. 56. Проблемы Просвещения в мировой литературе. — М., 1970. 57. Рыбаков ЕЛ. Язычество древних славян. — М., 1981. 58. Самосознание европейской культуры XX века. — Мм 1991. 59. Сарабьянов Д.В. Стиль модерн. — М., 1989. 60. Семчишин М. Тисяча років української культури. Історичний огляд культурного процесу. — Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985. 61. Семчишин М. Тисячоліття української культури. — К., 1993. 62. Серебровский В. Что такое модерн? // Наука и жизнь. — 1992. — № 2. — С. 74—81. 63. Січинський В. Чужинці про Україну. — Л., 1991. 64. Смирин М.М. Эразм Роттердамский и реформационное движение в Германии. — М., 1978.
1 2 3 4 5 Категория: Культура \| Добавил: DoceNt (01.12.2015)
Просмотров: 519 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: