РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Кіноматограф, як вид мистецтва - Культура - Реферати - Каталог статей

Кіноматограф, як вид мистецтва План І. Вступ 3 ІІ. Історія кіно 3-5 ІІІ. Довговічність кіно 5 ІV. Розвиток технологій 5-6 V. Теорія кіно 6 а) Кінокритика 6-7 б) Кіноіндустрія 7-8 VI. Виробництво кіно 8 а) Стадії виробництва 8 б) Кінокоманда 8 в) Кінопоказ 9 VII. Анімація 9-10 VIII. Незалежне кіно 10-11 -2- Вступ Кінематограмфія (від кйнемб, кйнембфпт — рух та гсбцп — писати, зображати) — це галузь та , що об'єднує всі види професійної діяльності, пов'язаної з , розповсюдженням, та демонструванням , а також навчально-наукову роботу (див. ). Значною частиною кінематографії є — галузь промисловості, що виготовляє кінофільми, спецефекти до них та анімацію. У багатьох країнах кіноіндустрія є важливою галуззю економіки. Виробництво кінофільмів зосереджено у . Готові фільми демонструються у , по , поширюються на носіях інформації для перегляду на домашній , зокрема на та . Словом кінематографія іноді позначають також: - вид , що винайдений у і став найпопулярнішим у . - комплекс пристроїв та методів, що необхідні для знімання рухомих об'єктів на , і для наступного відображення отриманих знімків, шляхом проектування їх на екран. У свою чергу кінематографію можуть називати кіномистецтво, кінематограф, зрідка сінематограф чи сінематографія ( cinйmatographe). Історія кіно Кінець — Створення , біоскопів, вітаскопів і ін. примітивних видів кінопроекторів. — Винахід . Демонстрація винаходу в США Т. Едісоном, в Англії Р. У. Поллом. — Винахід (з'єднання плівки з проекційним ліхтарем) братами . Поява перших документальних фільмів братів Люм'єр («Прибуття потягу», «Поливальник» і т. д.). — Застосування режисером Ж. Мельєсом технічних трюків в кіно (макети, подвійна експозиція, комбіновані, сповільнені і прискорені зйомки і т. д.). Зйомки фантастичних серій («Подорож на Місяць», «Подорож через неможливе ( Le Voyage a Travers L impossible)» ), зйомки кінофеєрій («Червоний Капелюшок», «Попелюшка»). — Винахід професором Б. Л. Розінгом електронно-променевої трубки (). — Створення першого мальованого (мультиплікаційного) фільму у Франції. — Розінг вперше в світі здійснив в лабораторних умовах передачу зображення на відстань декількох метрів (прообраз ). — Створення нових жанрів кінематографа (детектив, комічний фільм, вестерн, багатосерійний пригодницький фільм). Розквіт німого кіно в Росії (режисери Я. Протазанов, Е. Бауер, В. Гардин, актори В. Холодна, І. Мозжухин, В. Полонській). -3- — Масовий розвиток світового кіно завдяки творчості американських режисерів Д. Гріффіта і Т. Інса. Створення Ч. Чапліним фільмів, що увійшли до золотого фонду світового мистецтва («Малюк», «Золота лихоманка», «Цирк», «На плече»). Поява в Росії робіт талановитих режисерів З. Ейзенштейна, В. Пудовкина, , що відносяться до найвищих досягнень кіномистецтва XX ст. («Броненосець „Потемкин“», «Нащадок Чингізхана» та ін.). — Створення першого звукового фільму на кіностудії «Ворнер Бразерс» (режисер А. Кросленд, фільм «Співак джазу»). В СРСР перші звукові фільми з'явилися в 1931—1932]] рр. («Путівка в життя» Н. Екка і «Стрічний» С. Юткевіча і Ф. Ермлера). — Перші передачі в . — Поява в СРСР у продажу перших телевізорів. — Модернізація телецентру на Шаболовці. Здійснення регулярного телемовлення в СРСР. — Винахід касетного -приставки до телевізора. — Початок масового випуску японською фірмою і касет і по теперішній час — Впровадження в сучасне кіно електронної техніки, використання багатоканальних систем запису і відтворення звуку, використання комп'ютерної графіки і синтезаторів, забезпечення ефекту безпосередньої присутності глядача у відтворюваній події (стереоефекти, ефект ). Механізми для виробництва штучно створених двомірних зображень у русі демонструвались ще у . Це були такі прилади як та . Ці машини походили від простих оптичних приладів (як ), і могли показувати послідовність нерухомих картинок з достатньою швидкістю, щоб зображення на картинках здавались рухомими (таке явище зветься ). Зрозуміло, що зображення повинні були бути ретельно підібрані, аби досягти бажаного ефекту. Принципи цього стали основою для подальшого розвитку . З розвитком плівки для стало можливим захоплювати об'єкти у русі в реальному часі. Ранні версії технології вимагали від глядача дивитись у спеціальний прилад, щоб побачити картину. У розвиток дозволив захоплювати і зберігати окремі зображення на одній плівці у рулоні. Це призвело до швидкого розвитку , що освічував знятий і віддрукований фільм та переносив зображення на екран, створював для великої аудиторії. Ці рулони стали називатись "рухомі зображення", звідки і походить англійське слово "movie". Ранні фільми були статичними , що показували подію без чи інших кінематографічних прийомів. Кіно було винятково аж до кінця , але ці прогресивні посідали значне місце у тогочасній . На початку у фільмах почала розроблятися оповідна структура. Окремі почали об'єднуватися задля зв'язної розповіді. Сцени пізніше розбивались на різні кадри різних розмірів та точок зору. Інші прийоми (наприклад, рух камери) теж реалізувалися як ефективний спосіб розгортання сюжету. Щоб не тримати аудиторію в тиші, власники кінотеатрів наймали , чи цілий , щоб грати музику відповідно до настрою фільму у кожен конкретний момент. На початку більшість фільмів виходили з вже підготовленим списком музичних композицій для цих цілей, або навіть з -4- повним набором звукозаписів, що створювались для значних кінопродуктів. Розвиток європейського кіно був перерваний початком . У той час у кіноіндустрія почала швидко розвиватись разом з появою . Проте у европейські кіномитці, такі як та продовжували свою справу. У нові технології дозволили кіновиробникам додавати до кожного фільму з мовленням, музикою чи звуковими ефектами, що відповідали дії на екрані. Наступним важливим кроком у розвитку кіно було введення . Додавання швидко замінило і музикантів у кінотеатрах, а от колір був прийнятий більш поступово. Публіка відносно байдуже ставилась до кольорових фільмів. Проте з розвитком кольорових технологій вони стали такі ж доступні, як і , і після все більше фільмів знімались у кольорі. Цьому сприяла американська кіноіндустрія, що розглядала колір як необхідну складову для приваблення аудиторії у конкуренції з , котре залишалось чорно-білим аж до середини . Наприкінці колір став нормою для всіх кіновиробників. У , та відбувались певні зміни у виробництві та стилі фільмів. , , розвиток кіноосвіти та незалежних кіновиробників - все це найбільш сформувало кінопроцес другої половини . У роках почали впроваджуватись цифрові технології, і у вони вже стали нормою. Довговічність кіно Кіно існує більше століття, проте це не довго, якщо порівнювати з іншими видами мистецтва, такими як скульптура чи живопис. Більшість вірять, що кіно стане довготривалою формою мистецтва, оскільки кінокартини апелюють до різних людських почуттів. За виключенням соціальних норм і культурних відмінностей, все ще існує багато спільного між театральними п'єсами усіх часів і сьогоднішніми фільмами. Мелодрама про дівчину, яка кохає хлопця, але не може бути з ним з якихось причин, бойовик про героя, що протистоїть більш сильним ворогам, комедії про щоденне життя тощо. Це сюжети з традиційною канвою, що існували у книгах, п'єсах та інших видах мистецтва. Причина існування кіно полягає в тому, що люди досі прагнуть пригод, захоплення, гумору, ризику та емоційних змін. Цивілізація розвивається і змінюється, принаймні у поверхневих особливостях, і тому прагнення постійного оновлення художніх засобів відповідає цим бажанням. Кіно забезпечує їм доступний і потужний шлях. Розвиток кінотехнологій Неекспонована складається з прозорого , чи іншої пластичної основи, що покрита емульсією з вмістом світлочутливих хімічних речовин. Нітроцелюзоза була першим типом плівки, що використовувалась для запису рухомих зображень, але через легкозаймистість була замінена більш безпечними матеріалами. -5- Визначення ширини плівки та формату зображення у рулоні мають багату історію, але сьогодні більшість комерційних фільмів все ще знімаються на . Спочатку знімався на різних швидкостях з використанням з ручним обертанням. Пізніше швидкість для механічних камер та проекторів була стандартизована - 16 кадрів за секунду, що було значно швидше за ручне обертання. Нова стандартна швидкість, 24 кадри за секунду, була введена одночасно з появою звуку. Удосконалення з кінця включають механізацію камер, що надають можливість запису на постійній швидкості, винахід чутливіших та , що дозволяють знімати у доволі тьмяних умовах, розвиток синхронного звуку, що дозволило записувати звук на тій же швидкості, що й відповідну дію. може бути записана окремо від зйомок фільму, але для реалістичних картин багато частин звукової доріжки записуються паралельно зі зйомками. Нині фільм не обмежується лише рухомими зображеннями. Він може використовуватись для представлення поступової послідовності нерухомих зображень у вигляді слайд-шоу. Фільм також може включатись у -презентації, і часто має важливе значення як первинний історичний документ. Проте старі фільми мають певні проблеми у плані збереження, тому кіноіндустрія досліджує нові альтернативи. більшість фільмів на нітроцелюлозній основі були копійовані на більш надійні сучасні плівки. Деякі студії зберігають три чорно-білих негативи, що піддаються червоному, зеленому та синьому фільтрам. Цифрові методи теж використовуються для зберігання та захисту фільмів. вимагає спільної роботи істориків кіно, архівістів та компаній, що зацікавлені у збереженні їхньої продукції для наступних поколінь (і, відповідно, для збільшення доходів). Протягом останніх десятиліть деякі фільми записувались за технологією . Ця технологія використовувалась також у телевізійному виробництві. Поступово вкорінюються та . Ці досягнення можуть бути дуже вигідними для кіновиробництва, тому що монтаж й оцінка довжини фільму може бути здійснена раніше, ніж будуть оброблені плівки. Проте перехід на цифрові технології поступовий і станом на 2005 рік більшість кінофільмів все ще записуються на плівку. Теорія кіно Теорія кіно намагається розробляти короткі, систематичні поняття, що застосовуються у дослідженні як мистецтва. Класична теорія кіно забезпечує структурний каркас, який заповнюється традиційними питаннями технології, оповіді, кінематографічного коду, образу, , суб'єктивності та авторства. Новіші аналізи породили психоаналітичну теорію кіно, структуралістську теорію кіно, феміністську теорію кіно та інші. Кінокритика Кінокритика - це аналіз та оцінка фільмів. Загалом її можна розділити на наукову критику фільму вченими, та на журналістську критику, що з'являється у газетах та інших медіа. Кінокритики працюють для , , телерадіомовлення, електронних -6- видань і переважно рецензують нові кінофільми. Як правило, вони лише раз дивляться фільм і мають лише день чи два для формулювання своєї оцінки. Попри це, критики мають значний вплив на фільми, особливо у комерційних жанрах - , , тощо. Виробники таких фільмів прагнуть, аби їхня продукція не піддавалась надто суворим оцінкам, бо це впливає на прибуток. Короткий огляд та більш детальний опис фільму складають переважну більшість кінорецензій і мають великий вплив на людей, коли ті вирішують, який фільм подивитись. Для серйозних фільмів, переважна більшість яких , значення рецензій дуже важливе у комерційному плані. Погані огляди роблять фільм незрозумілим, залишають його в тіні і завдають фінансового збитку. Вплив рецензента на фінансові збори від фільму є предметом дискусії. Дехто стверджує, що кіноіндустрія і зараз такі потужні та впливові, що оглядачі не мають ніякого впливу на них. Проте були випадки повних провалів потужно розрекламованих фільмів через негативні рецензії, як і випадки несподіваного успіху малобюджетних незалежних фільмів завдяки позитивній реакції критиків. Це може вказувати, що особливо сильна реакція критиків має певний вплив. Інші відмічають, що позитивна реакця на маловідомі фільми може викликати інтерес до них у глядачів. І навпаки, щодо деяких фільмів їхні виробники були настільки впевнені, що відмовлялись давати кінокритикам дозвіл на попередній перегляд, щоб тримати сюжет фільму у таємниці до прем'єри. Проте професійні критики навіть у таких випадках можуть передбачити, який результат матиме фільм після виходу на екрани. Вони спираються на інформацію про його авторів, процес зйомок тощо. Дехто вимагає називати кінокритиків-журналістів кінооглядачами, а справжніми кінокритиками - науковців, котрі проводять більш глибокий аналіз фільму. Ця робота часто називається чи вивченням кіно. Такі критики намагаються зрозуміти з якою метою робиться фільм, як він робиться, і як він впливає на людей. Їхні дослідження публікуються переважно у наукових збірках та періодичних виданнях. Також вони співпрацюють з . Кіноіндустрія Виробництво і показ стали приносити прибуток майже відразу, як були винайдені. бачили, яким успішним став їхній винахід у Франції, тому стали подорожувати іншими країнами, показуючи фільми як для еліти, так і для мас. У кожній країні вони, як правило, додавали нові місцеві сцени до свого каталогу і дуже швидко знаходили місцевих антрепренерів у різних країнах Європи, що купували їхнє обладнання і фільми, займалися експортом та імпортом. (1898) був найпершим комерційним фільмом в історії. За ним вийшло багато інших картин, і кінофільми стали окремою індустрією, що охопила увесь світ. Театри та компанії формувались спеціально з метою виробляти і розповсюджувати фільми, поступово сформувався культ , що ставали знаменитостями, незалежними від компаній. Вже у році уклав контракт, за яким його річний прибуток становив мільйон доларів. Нині переважна частина кіноіндустрії сформована навколо у . Інші регіональні центри існують у багатьох країнах світу, а індійська кіноіндустрія (переважно сформована навколо ) щороку виробляє найбільшу кількість фільмів у світі. Також щороку виробляється більше десяти тисяч порнофільмів, щодо відношення яких до кіно тривають дискусії. Кошти, що вкладаються у виготовлення фільмів, змушують -7- кіновиробництво зосереджуватись навколо , проте процес розвитку робить його доступним і дозволяє розвиватись незалежним кіновиробникам. Комерційна вигода - ключова рушійна сила індустрії через коштовність кіновиробництва. Досі більшість кіновиробників намагаються створювати проекти, що зацікавлять якнайширшу аудиторію. (також відома як "Оскар"), найзначніша кінонагорода у . Вона забезпечує визнання фільмам, начебто відповідно до їхньої художньої цінності. Також фільми почали використовуватись у освіті, замість (або додатково) лекцій та підручників. Виробництво кіно Стадії кіновиробництва Знімання фільму передбачає певну команду людей, що необхідні протягом кіновиробництва. Багато вимагають (CGI), що створюються багатьма об'єктів та сцен, , композиторами. Проте малобюджетний незалежний фільм може бути створений невеликою групою людей, що отримують мінімальну платню. Кіновиробництво існує у всьому світі, воно використовує різні технології, стилі дії та жанри, і фінансується за різними схемами - від державного замовлення у до орієнтованої на прибуток американської . Типовий голівудський фільму складається з п'яти основних стадій: Розробка Довиробнича підготовка (препродакшн) Виробництво (продакшн) Пост-виробництво (постпродакшн) Розповсюдження (дистрибуція) Цей виробничий цикл традиційно займає три роки. Першій рік ведеться розробка, другий підготовка і виробництво. На третьому році відбувається пост-виробництво та розповсюдження. Кінокоманда Кінокоманда (film crew) - це група людей, що найняті для виробництва фільму. Кінокоманда розглядається окремо від - акторів, що з'являються перед та озвучують персонажів фільму. - це шлях пришвидшити виробництво і зменшити вартість фільму шляхом використання ключових кадрів у процесі анімації. Цей метод був вперше використаний студією "" і популяризований студією "". Він став використовуватись у інших студіях, коли мультфільми перейшли з екранів на телеекрани. -8- Кінопоказ Після виготовлення фільму, його, як правило, показують глядачам у . Перший театр спроектований винятково для кінофільмів був відкритий у (штат ) у році. Тисячі подібних театрів були збудовані або переобладнані протягом кількох наступних років. У такі театри називались , оскільки вхід коштував нікел - п'ять центів. Зазвичай кінопоказ складався з одного фільму. Бували подвійні покази, що складалися з високоякісної "картини А" взятої на прокат незалежним театром за одночасну плату, та "картини Б" нижчої якості, яка бралась у прокат за відсоток від зборів. Нині кінопоказ починається не з самого фільму, а з оглядів фільмів, що невдовзі вийдуть на екрани. Ці огляди називаються . Також у деяких кінотеатрах фільму може передувати реклама. З самого початку фільми виготовлялись тільки для показу в кінотеатрах. Розвиток дозволив показувати фільм значно більшій аудиторії, але й прибутки були менші, тому фільм показувався по телебаченню вже після прокату у кінотеатрах. Технології запису з часом дозволили споживачам брати у прокат чи купувати копії фільми на або (чи на старіших форматах - лазерних дисках, VCD, SelectaVision). З розвитком Інтернету стали можливі завантаження фільмів, що стало ще одним джерелом доходів для компаній. Щоправда це приносить і збитки через піратство та у зв'язку з розвитком , до яких майже неможливо застосувати . Нині багато фільмів виготовляються для цих спеціальних цілей - це та . Часто вважається, що такі фільми нижчої якості у порівнянні з театральними версіями. І справді, більшість фільмів, чиє виробництво припинялось їхніми власними студіями, належать до цих ринків. У середньому кінотеатр сплачує близько 55% з продажів квитків , як плату за прокат. Справжній відсоток вищий за цей у перші дні прокату, а потім поступово знижується для того, щоб стимулювати кінотеатри утримувати фільми у прокаті довше. Проте більшість комерційний фільмів йдуть у прокаті не більше восьми тижнів. Кілька фільмів щороку ігнорують це правило, бо їх покази стартують лише у кількох кінотеатрах. Відповідно до дослідження 2000-го року (ABN AMRO) близько 26% прибутків голівудських студій складали надходження від продажу квитків у кінотеатрах; 46% - від продаж та ; 28% - від (загального, кабельного та платного). Анімація Анімація - це технологія, за якої кожен фільму виготовляється окремо. Це може бути автоматично генерована , фото намальованих зображень, або коли ряд незначних змін у моделі фотографує спеціальна . Коли кадри об'єднуються і остаточний фільм переглядається зі швидкістю 16 кадрів за секунду або більше виникає ілюзія безперервного руху (тобто ). Створення такого фільму вкрай трудомістке, важке і одноманітне, хоча розвиток значно прискорив цей процес. -9- , , та "" (Flash) дозволяють переглядати анімацію на комп'ютері або через . Оскільки анімація дуже тривала у виробництві і часто дуже коштовна, більшість анімації для та кінофільмів створюють професійні анімаційні студії. теж існує - це невеликі незалежні анімаційні студії, що іноді складаються з однієї особи. Проте багато незалежних виробників анімації увійшли до професійної анімаційної індустрії. Незалежне кіно Кіновиробництво також відбувається і за межами голівудського типу і, як правило, називається незалежним кіновиробництвом. Незалежний фільм ("фільм інді") - це фільм, що створений без фінансування чи розповсюдження відомої . Творчі, бізнесові та технологічні причини разом спричинили зростання незалежного кіновиробництва наприкінці і на початку . У творчому аспекті стало все важче схилити студію для зйомок експериментального фільму. Експерименстальні елементи у змісті та формі - подразники для великих студій. У бізнесовому аспекті коштовність високобюджетних фільмів призводила до консервативних тенденцій у виборі і . Проблема поглибилась переходом до співфінансування. Більше 2/3 фільмів, що випустила студія у році, фінансувалися з різних джерел, а у році таких було лише 10%. Режисер-початківець майже ніколи не отримує можливості зняти фільм у відомій студії, якщо він не має чималого досвіду у виробництві кіно чи у телебаченні. Також вкрай рідко виходять фільми з невідомими акторами у головних ролях. До появи цифрових альтернатив вартість професійного кінообладнання також була бар'єром у можливості виготовлення чи зйомок у традиційному студійному фільмі. Вартість випереджала інфляцію - у році вартість негативів зросла на 23% відсотки. Фільм вимагає дорогого освітлення та засобів пост-виробництва. Але поява для масового споживача у році і прихід високоякісного на початку значно зменшило вищезгаданий бар'єр у кіновиробництві. Вартість виробництва і пост-виробництво значно зменшилась. Сьогодні технічні засоби і програмне забезпечення для пост-виробництва можуть бути встановлені на будь-який . Такі технології як (DVD), програмне забезпечення як "Adobe Premiere Pro", "Final Cut Pro", "Final Cut Express", "iMovie" роблять кіновиробництво відносно недорогим. Введення технологій (DV) означало, що кіновиробництво стало більш демократичним. Виробник може, у принципі, зняти фільм, зробити , записати звук та музику, і створити остаточний варіант на домашньому комп'ютері. Проте, хоч засоби виробництва стали доступнішими, але фінансування, розповсюдження та маркетинг вкрай важко здійснюється за межами традиційної системи. Більшість -10- незалежних кіновиробників вимушені з'являтись на , щоб їхні фільми були помічені і їх можна було продати для розповсюдження.
1 2 3 4 5 Категория: Культура \| Добавил: DoceNt (24.11.2015)
Просмотров: 536 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: