РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Інтервали в музиці. Класифікація інтервалів. - Культура - Реферати - Каталог статей

Інтервали в музиці. Класифікація інтервалів. Слово "інтервал" в перекладі з латинської мови ( intervallum - відстань) означає відстань, проміжок, відрізок між будь-якими двома об'єктами. В музиці інтервалом називається проміжок між двома звуками або співвідношення двох звуків за висотою. Нижній звук називається основою, а верхній вершиною. Кожен музичний інтервал має дві величини: ступеневу і тонову. Ступенева величина інтервалу - це величина, яка визначає кількість основних ступенів діатонічного звукоряду, які охоплює даний інтервал. Ступенева величина інтервала позначається арабською цифрою, яка вказує на кількість ступенів, що охоплює даний інтервал і відповідає його назві. Для назви інтервалів використовують латинські порядкові числівники: Прима - охоплює 1 ступінь, що двічі повторюється і позначається цифрою 1. Секунда - охоплює 2 ступені і позначається цифрою 2. Терція - охоплює 3 ступені і позначається цифрою 3. Кварта - охоплює 4 ступені і позначається цифрою 4. Квінта - охоплює 5 ступенів і позначається цифрою 5. Секста - охоплює 6 ступенів і позначається цифрою 6. Септима - охоплює 7 ступенів і позначається цифрою 7. Октава - охоплює 8 ступенів і позначається цифрою 8. Можлива інша система позначення ступеневої величини інтервалів. Зокрема, С.І.Танєєв пропонував визначати ступеневу величину інтервалу, таким чином - цифра відтворює кількість проміжків між ступенями інтервалу. За цією системою: прима-0, секунда-1, терція-2, кварта-3, квінта-4, секста-5, септима-6, октава-7. Тонова величина інтервалу - це величина, яка вказує на кількість тонів або півтонів, що містить даний інтервал. Тонова величина може бути виражена цілими, дробовими і мішаними числами (наприклад: 1 тон, 1/2 півтон, 1 1/2 півтора тону). За тоновою величиною інтервали поділяються на дві групи: чисті інтервали; великі та малі інтервали. Крім того, кожен з тих інтервалів може бути змінений у бік розширення або звуження і називатись збільшеним, двічі збільшеним, зменшеним, двічі зменшеним. Теоретично кожен інтервал може збільшуватись і зменшуватись в будь-яку кількість разів, крім прими, яка не може бути зменшена. Класифікація інтервалів Всі інтервали розподіляються на: 1) за часовим співвідношенням а) мелодичні, б) гармонічні; 2) за відношенням до октави а) прості, б) складні; 3) за положенням в музичній системі а) діатонічні, б) хроматичні; 4) за слуховим враженням (фонізмом) а) консонанси, б) дисонанси; 5) за положенням в тональності а) стійкі, б) нестійкі. Способи відтворення інтервалів бувають двох видів: мелодичні і гармонічні. Мелодичним називається інтервал, звуки якого йдуть послідовно один за одним. Причому, в залежності від того, в якому порядку будуть взяті звуки інтервалу, він може бути висхідним або низхідним. Висхідним він є під час руху від основи до вершини. Низхідним він є під час руху від вершини до основи, Висхідні інтервали часто несуть в собі активність, енергію, динаміку, а низхідні - спад напруги, згасання, заспокоєння. Гармонічним називається інтервал, звуки якого звучать одночасно. Гармонічний інтервал сприймається як цілісна співзвучність, має своє забарвлення, індивідуальний колорит, тобто фонізм. З появою гармонічних інтервалів складається звукова вертикаль музики. Звуки гармонічних інтервалів записуються один над одним і можуть мати два штилі у різні сторони або один в одному напрямку. Не можуть записуватися один над одним лише звуки прими і секунди. Простими називаються інтервали, які розміщуються в межах октави. До них належать інтервали від прими до октави: прима, секунда, терція, кварта, квінта, секста, септима, октава. Складними називаються, інтервали, які виходять за межі октави. Вони складаються з октави і простого інтервалу. Таким чином, основа та вершина складених інтервалів завжди знаходяться в різних октавах. Складені інтервали в межах двох октав мають свої назви латинських порядкових числівників: Нона - секунда через октаву, охоплює 9 ступенів; Децима - терція через октаву, охоплює 10 ступенів; Ундецима - кварта через октаву, охоплює 11 ступенів; Дуодецима - квінта через октаву, охоплює 12 ступенів; Терцдецима - секста через октаву, охоплює 13 ступенів; Квартдецима - септима через октаву, охоплює 14 ступенів; Квінтдецима - дві октави, охоплюють 15 ступенів. Складені інтервали як і прості, що входять до їх складу можуть бути чистими, великими, малими, збільшеними і зменшеними. Так ундецима, дуодецима, квінтдецима є чистими (ч.11; ч.12; ч.15), нона, децима, терцдецима, квартдецима є великими і малими (м.9; в.9; м.10; в.10; м.13; в.13; м14; в.14). Інтервали, що перевищують діапазон двох октав називається ультра широкими. Тонова величина таких інтервалі включає кількість тонів простих інтервалів та шість тонів кожної октави, що входить до їх складу. Наприклад: мала секунда через дві октави, чиста квінта через три октави. В музиці існує дві системи - діатонічна і хроматична. Тому всі інтервали теж поділяються на дві групи діатонічні і хроматичні. Діатонічними називаються інтервали, що будуються на основних ступенях діатонічного звукоряду. До них належать всі великі, малі, чисті та тритони (в тому числі і ті, що будуються у гармонічному виді). Хроматичними називаються інтервали, які утворені хроматичними ступенями. Це можуть бути два хроматичні ступені або один хроматичний, а другий діатонічний. До них належать збільшені і зменшені (за винятком тритонів), двічі збільшені, двічі зменшені, що утворилися в результаті зміни ступенів діатонічного звукоряду. За характером звучання гармонічні інтервали поділяються на дві категорії - консонуючі і дисонуючі. Консонансами (від лат. consono - відповідне звучання) називаються ті інтервали, які звучать узгоджено, благозвучно, звуки яких зливаються, доповнюючи один одного. Консонанси в свою чергу поділяються на три види: абсолютні або цілком досконалі консонанси; досконалі консонанси; недосконалі консонанси. Дисонансами (від лат. dissono - нестройне звучу) називаються інтервал, які звучать різко, звуки яких не зливаються. До них належать мала і велика секунди, мала і велика септими, а також збільшена кварта і зменшена квінта (м.2; в.2; м.7; в.7; зб.4; зм.5). Стійкими називаються інтервали в яких обидва звуки є стійкими і входять в тонічний тризвук, тобто будуються на І, III, V ступенях. Нестійкими називаються інтервали в яких обидва або один звук нестійкий, тобто не входить до тонічного тризвука. Енгармонізм інтервалів. У рівномірно-темперованому строї кожен звук має три різних варіанти запису. Це виходить з того, що кожен звук має дві, енгармонічні заміни (за винятком соль дієз і ля бемоль, які мають по одній енгармонічній заміні). Енгармонічно-рівними називаються інтервали, що звучать однаково, але мають різну назву та запис. Тому підчас енгармонічної заміни інтервала незмінною залишається тонова величина, тоді як ступенева може змінюватись, а може не змінюватись. Є два види замін: пасивна або несправжня енгармонічна заміна; активна енгармонічна заміна. Пасивною є така енгармонічна заміна інтервалу, коли ні тонова, ні ступенева величина не змінюється. Пасивним енгармонізмом користуються для спрощення запису нот, що створює зручність їх прочитання. Активною є така енгармонічна заміна інтервалу, коли при незмінній тоновій величині змінюється ступенева. Активна енгармонічна заміна змінює інтервал, зокрема змінює його фонізм (замість консонансу дисонанс) та стійкість (замість стійкого нестійкий), яким потрібно розв'язання. Слід мати на увазі, що енгармонічні інтервали звучать однаково лише на інструментах з фіксованою висотою звуків, таких як фортепіано. На інструментах з нефіксованою висотою звуку, таких як струнно-смичкові, духові інструменти та під час співу кожен інтервал звучить інтонаційно індивідуально. Обернення інтервалів. Оберненням називається результат перенесення нижнього звуку на октаву вверх, або верхнього звуку на октаву вниз. При оберненні виникає новий інтервал, який разом з початковим складає чисту октаву. Сума числових позначень кожної пари таких інтервалів дорівнює 9. Сума тонів взаємообернених інтервалів дорівнює б. Так чисті інтервали обертаються в чисті, малі в великі, великі в малі, збільшені в зменшені, зменшені в збільшені, двічі збільшені в двічі зменшені, а двічі зменшені в двічі збільшені. Діатонічні інтервали обертаються в діатонічні, хроматичні в хроматичні, консонанси обертаються в консонанси, а дисонанси в дисонанси. Обернення складних інтервалів може відбутися одним з наступних способів: 1)один із звуків складених інтервалів переноситься на дві октави в бік протилежний його місце знаходженню(основа вверх або вершина вниз), а другий при цьому залишається на місці; 2)обидва звуки одночасно переносяться на одну октаву назустріч один одному. В обох випадках виникає простий інтервал. Інтервали на ступенях натуральних ладів. На основних ступенях натуральних видів мажорних і мінорних ладів зустрічаються всі діатонічні інтервали (чисті, великі, малі, тритони). Звуковий склад інтервалів у паралельних тональностях, взятих у натуральному виді, завжди однаковий, тільки ступені, на яких вони будуються, будуть різними. Інтервали на ступенях гармонічних ладів. В гармонічному мажорі та мінорі є інтервали, які будуються тільки в гармонічних ладах. Вони отримали назву характерні інтервали. В мажорі внаслідок пониження VI ступеня утворилися дві пари взаємо-обернених інтервалів - зб.2 і зм.7, зб.5 і зм.4. Збільшені інтервали утворюються від пониження VI ступеня, це збільшена секунда і збільшена квінта, відповідно, зменшена септима будується від VII ступеня, а зменшена кварта від III ступеня. В мінорі внаслідок, підвищення VII ступеня, теж утворюються дві пари взаємообернених інтервалів. Зменшені інтервали утворюються від підвищення VII ступеня, це зменшена септима та зменшена кварта, відповідно їх обернення збільшена секунда будується від VI ступеня, а збільшена квінта від III ст. Отже, збільшена секунда як в гармонічному мажорі, так і в гармонічному мінорі будується на УІ ступені. Тритони - це інтервали, які мають по три тони. До них належать збільшена кварта та зменшена квінта. Між собою ці інтервали відрізняються ступеневою величиною: зб.4 має 4 ступені, а зм.5 - 5 ступені . В ладі є дві пари інтервалів: діатонічні і хроматичні. Діатонічними називаються тритони, які будуються на ступенях натурального мажору і мінору. Хроматичними називаються інтервали, які будуються на ступенях гармонічного мажору і мінору. В мажорі діатонічна пара будується на таких ступенях: зб.4 на IV ступені, а зм.5 на УII(зб.4 між IV і VI, а зм.5 між VII і IV). Збільшена кварта складається з двох нестійких ступенів - IV і VII, розв'язується двостороннім рухом малими секундами в сторону збільшення у м.6. Зменшена квінта складається з двох нестійких ступенів - VII і IV, і розв'язується двостороннім рухом малими секундами в сторону звуження у в.3. У гармонічному мажорі хроматична пара тритонів будується на таких ступенях:зб.4 на 0УІ ступені, а зм.5 на II ступені,(зб.4 між 0VI і II, а зм.5 між II і 0VI ). Збільшена кварта складається з двох нестійких ступенів 0VI, II і розв'язується двостороннім рухом обох голосів у сторону збільшення, причому нижній звук 0VІ рухається на м.2 вниз, а верхній II рухається на в.2 вверх і розв'язується у в.6. Зменшена квінта складається з двох нестійких ступенів ІІ, 0УІ і розв'язується двостороннім рухом обох голосів у сторону звуження, причому нижній звук II рухається на в.2 вверх, а верхній 0УІ на м.2 вниз і розв'язується в м.3. В натуральному мінорі діатонічна пара будується на таких ступенях: зб.4 на VI ступені, а зм5 на II ступені. Збільшена кварта складається з двох нестійких VI, II ступенів і розв'язується двостороннім рухом обох голосів малими секундами в сторону збільшення в м.6. Зменшена квінта складається з двох нестійких ступенів II, VI і розв'язується двостороннім рухом малими секундами в сторону звуження у в.3. В гармонічному мінорі хроматична пара інтервалів будується на таких ступенях:зб.4 на IV , а зм.5 на #УII. Збільшена кварта складається з двох нестійких ступенів IV, #VII і розв'язується двостороннім рухом обох голосів у сторону збільшення, причому нижній звук IV рухається на в.2 вниз, а верхній #УІІ рухається на м.2 вверх і розв'язується у в.3. Зменшена квінта складається з двох нестійких ступенів #VII, IV і розв'язується двостороннім рухом обох голосів у сторону звуження, причому, верхній звук IV рухається на в.2 вниз, а нижній #УІІ на м.2 вверх і розв'язується в.3. Акустичне розв'язання. Всі гармонічні інтервали поділяються на дисонанси і консонанси. Перші за своїм фонізмом завжди нестійкі, другі являють собою ту або іншу ступінь стійкості. Тому будь-який дисонанс вимагає свого акустичного розв'язання, тобто переходу в консонанс. Відомо, що акустичними дисонансами є лише секунди (в.2, м.2), септими (в.7,м7) і тритони(зб4,зм5). З двох звуків, які складають інтервал секунду, дисонуючим(тобто тим звуком, який вимагає розв'язання) у строгому голосоведенні є нижній звук, а верхній є вільний і розв'язання не вимагає. Тому верхній звук секунди можна залишити на місці або робити висхідний стрибок на ч4, а нижній рухається тільки на секунду вниз( це може бути м.2 або в.2). Таким чином в.2 має чотири розв'язання, а м.2 тільки два розв'язання. В септими дисонуючим, навпаки, буде верхній звук, а нижній-вільний від розв'язання. Розв'язання проводиться аналогічним способом: верхній голос йде на секунду вниз(м.2 або в.2), а нижній стоїть на місці або робить висхідний стрибок на ч.4. Таким чином, м.7 має чотири розв'язання, а в.7 - два розв’язання. Ладове розв'язання . Нестійкі консонанси підпорядковані закону ладового тяжіння і розв'язуються у стійкі консонанси. Ладове розв'язання здійснюється на основі існуючих в ладу секундових тяжінь і частково кварто-квінтових тяжінь. Техніка ладового розв'язання інтервалів на основі секундових тяжінь така: 1. Перш за все треба визначити тональність, в якій зустрічається даний інтервал. 2. Якщо інтервал, утворений двома нестійкими звуками, то під час розв'язання кожен з них повинен плавно перейти за своїм тяжінням в найближчий стійкий звук, внаслідок чого утворюється стійкий інтервал. Одночасний рух обох голосів може бути паралельний або протилежний, але при цьому слід уникати руху паралельними квінтами і октавами. 3. Якщо даний нестійкий інтервал складається з одного нестійкого звуку, а другого стійкого, то перший розв'яжеться в найближчий стійкий ступінь, а другий залишиться на місці. Деякі додаткові обставини, які потрібно врахувати при розв'язанні: а) півтонове тяжіння завжди відчувається гостріше цілотонового, тому таке розв'язання завжди буде більш переконливим; б) при однакових інтервальних співвідношеннях між нестійким звуком, і оточуючими його стійкими краще розв'язувати в більш стійкий звук; в) деякі інтервали як, наприклад секунда на V і VII ступенях не можуть бути розв'язані на основі лише ладових тяжінь(так як секунда в приму не розв'язується). Для більш повного розв'язання треба використовувати подвійне розв'язання, тобто поєднання спочатку акустичного, а потім ладового. Не слід розв'язувати септиму прямо в октаву так, як ці інтервали являються оберненням секунди і прими. Розв'язання деяких септим у тоніку проводиться найчастіше через проміжні інтервали, які відповідають ладовим функціям домінанти і субдомінанти. Якщо секундові тяжіння мають яскраво виражене мелодичне положення, то кварто-квінтові засновані на ладогармонічних функціональних зв'язках: це тяжіння основних звуків домінанти та субдомінанти до тоніки. П'ятий ступінь ладу, який за своєю природою є стійким звуком, разом з нестійкими звуками починає звучати нестійко. Найближче оточення п'ятого ступеня - нестійкі звуки, тому він розв'язується стрибком на кварту вверх або вниз в тоніку. Субдомінанта теж може розв'язуватися безпосередньо в тоніку. Виражальність мелодичних інтервалів. Властивості інтервалів формувалися багатьма чинниками. На їх вражальність впливає стійкість і нестійкість ступенів, з яких вони складаються, метро ритмічне положення у мелодичній лінії, оточення іншими інтервалами, темпові, регістрові та динамічні умови тощо. Але найсуттєвішою стороною інтервалу, що визначає його властивості, є мелодична та гармонічна форма викладу. Мелодична прима як найпростіша інтонація у мелодичному русі завжди підкреслює ступінь, а на початку мелодії привертає увагу до подальшого розвитку. Прима може вінчати вершину мелодичної хвилі, підкреслювати кульмінацію. Крім того вона може закінчувати музичний розвиток, додаючи йому стійкості та завершеності. Висхідна октава переносить мелодію у більш високий регістр, утворюючи емоційну вершину, з якої, наче з джерела, витікає струмок висхідних мелодичних інтонацій. Низхідна октава, навпаки, сприймається як спад напруги, який може стати поштовхом до подальшого розвитку. Великі та малі секунди створюють основу для мелодичного руху. Але низхідна мала секунда виділяється серед інших і сприймається як інтонація жалю, скорботи, інтонація печалі. Мелодична збільшена секунда є специфічним інтервалом, характерним для деяких національних музичних культур. Великі септими у мелодіях майже не зустрічаються через складність інтонування та спрямованість у ще більший інтервал-октаву. Вони завжди привертають до себе увагу значною напругою інтонацій. Малі септими звучать більш м'яко і досить поширені у мелодіях різних епох і стилів. Подальший поступовий рух у протилежному напрямку знімає напругу широкого мелодичного ходу, надає рівноваги музичному розвитку. Великі та малі терції є важливими інтервалами у гармонії. На їх основі будується більшість акордів. Тому рух терцій найбільш повно виявляє ладогармонічну сторону мелодії. Сексти стали найвиразнішим мелодичним інтервалом у ліричній музиці і набули певних стилістичних та жанрових ознак. Вони надають мелодіям широти, розмаху та експресії. А висхідні сексти на п'ятому ступені мажору та мінору-ще й яскравого ладового забарвлення. У висхідному русі чисті кварти звучать активно, мужньо, заклично. У низхідному, навпаки, несуть в собі спад емоційної напруги, гальмують рух. Висхідна чиста квінта може сприйматися як запитання, а низхідна як відповідь. Цілком природно, що після широкого ходу на квінту, мелодія розвивається у протилежному напрямку. Збільшена кварта на четвертому ступені в мажорі та на шостому в мінорі - досить напружений інтервал. Ступені, що її складають, нестійкі і мають гостре півтонове тяжіння до розширення інтервалу. Зменшена квінта на сьомому ступені мажору та на другому мінору також звучить нестійко і напружено. Інтервали та їх численні комбінації визначають інтонаційний зміст мелодії, надають їй неповторної індивідуальності, роблять її стилістично визначеною.
1 2 3 4 5 Категория: Культура \| Добавил: DoceNt (25.11.2015)
Просмотров: 1353 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: