РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: - Культура - Реферати - Каталог статей - Рефераты курсовые сочинения аудиокниги

Інструментальну музику М.Лисенко почав писати в Лейпцигу під час навчання в консерваторії (1868-1869 рр.). Цьому сприяли його заняття з фортепіано, композиції, теорії музики, а також інтенсивне музичне життя Лейпцига, завдяки чому він мав мож-ливість ознайомитися з великою кількістю творів західноєвро-пейської інструментальної музики різних стилів (бароко, класи-цизму та романтизму). У Лейпцигу Лисенко написав квартет (d-moll) для двох скрипок, альта і віолончелі (три частини) [1868 р.], одну частину симфонії (Allegro) [1869 р.], тріо для двох скрипок і альта (чотири частини) [1869 р.]. У цих інструментальних тво-рах простежується засвоєння західноєвропейської музики класич-ного й ранньоромантичного стилів. Також помітне й звертання до українського народно-пісенного мелосу. (у квартеті в II частині - "Ой не світи, місяченьку" та в III частині - "Ой під го-рою, під перевозом"). Звертання до фольклорної інтонаційності свідчить, що в цих перших творах М.Лисенко прагнув створити музику, яка б відзначалася національною характерністю. Це був етап засвоєн-ня як досягнень стильових особливостей професійної західноєв-ропейської музики, так і українського фольклору. Більш яскравого національного колориту М.Лисенко досяг в інструментальних творах 70-х років - у симфонічній фантазії "Ук-раїнський козак-шумка" (1872 р.), в якій варіюються народні ко-зачкові теми, та у "Фантазії на дві українські народні теми" (для скрипки або флейти і фортепіано), де варіаційне розвивається лірична народна пісня "Хлопче, молодче" і танцювальна "Ой ти, Ґандзю милостива". М. Лисенко зробив транскрипції деяких фортепіанних творів для струнних інструментів: "Сум" (елегія для віолончелі і фортепіано) є перекладом п'єси "Елегія" ("Журба") для фортепіано. Його "Ро-манс" для скрипки і фортепіано являє собою переклад з одноймен-ного твору для фортепіано; мініатюра "Хвилина розчарування" для скрипки і фортепіано - це переклад з твору "Момент розпачу" для фортепіано. Найбільше творчих здобутків в інструментальній музиці Лисен-ко досяг у фортепіанній творчості. Для музичної мови його фор-тепіанних творів у цілому характерна дохідливість, емоційна відкритість. На високому професійному й художньо-му рівнях фортепіанної музики позначилося те, що Лисенко був блискучим піаністом, віртуозом, який постійно концертував як соліст й ансамбліст. У своїй музичній освіті композитор присвятив найбільше часу вдосконаленню піанізму. Як піаніст-виконавець він виступав до кінця свого життя. Фортепіанна музика Лисенка, яка нараховує близько 60-ти творів, також є важливою частиною творчої спадщини компози-тора. У формуванні інтонаційно-слухового фонду М Лисенка знач-ну роль відігравала західноєвропейська фортепіанна музика, яку він як піаніст виконував з дитинства. Через це на його музичне мислення, що проявилося у фортепіанних творах, значний вплив мала його піаністично-виконавська діяльність. У фортепіанній музиці М.Лисенка простежується засвоєння досягнень західноєвропейсь-кої романтичної музики. Особливий вплив на композитора мала музика Шопена. Один зі своїх пізніх творів - "Експ-ромт", ор.38 (gis-moll) Лисенко створив навіть як наслідування стилю видатного польського композитора. Про це свідчить його ремарка: "у стилі Шопена". М.Лисенко як талановитий композитор зумів творчо перевтілити й асимілювати романтичні інонаціональні здобутки і створити інди-відуальний стиль у фортепіанній музиці з національною увиразненістю. Хоч фортепіанну музику в романтичному стилі писали й інші українські композитори - попередники і сучасники Лисенка, про-те тільки в нього український романтичний сталь фортепіанної музики набув найбільш сформованого вигляду. У ньому яскраво виділяються дві стильові лінії. Перша -"народна" стильова лінія з переважанням фольклорної інтонаційності наявна у фортепіанних творах з народною тематикою й образністю. Вона простежується у фортепіанних мініатюрах, створених на основі народнопісенних цитат ("Без тебе Олесю", "Пливе човен води повен", "Ой, зрада, карі очі, зрада", в "Українській сюїті у формі старовинних танців на основі народних пісень", у двох рапсодіях на українські народні теми, в "Епічному фрагменті" (C-dur), "Ескізі в дорійському ладі", у двох маршах – "Кубанському" й "Запорізькому" тощо). У більшості фортепіанних творів М.Лисенка проявилася друга - "лірико-психологічна" стильова лінія романтичного типу. У них переважає індивідуально-авторська інтонаційність. У цій групі творів значне місце посідає романтична лірика. Цим творам при-таманна щирість, теплота й задушевність. У фортепіанному доробку М.Лисенка домінуючими є фортепі-анні мініатюри, притаманні романтичній європейській музиці: "пісні без слів", ноктюрни, баркарола, елегії, експромти, романс, ескізи, рондо, різні танці (вальси, мазурка, полонези), цілий ряд програмних п'єс. Серед них найбільше ліричних мініатюр. Чільне місце в романтичних мініатюрах М.Лисенка займає інтимна лірика, суб'єктивна лірико-психологічна образність. У них яскраво про-явився характерний для романтизму ліризм, що є породженням підвищеної уваги до всього особистісного. У цих творах передано ліричне самовираження митця, розкриті його особисті почуття й переживання. Серед них є твори, які зву-чать як вилив почуття кохання ("Романс", "Признання", "Пісня кохання"). У багатьох мініатюрах відбився ніжно-ліричний стан душі композитора (у "піснях без слів", ноктюрнах, елегіях, барка-ролі та ін.). У деяких творах втілені драматичні переживання ("Мо-мент розпачу") й елегійний настрій ("Елегія", "Журба", "Сумний спів''). У ліричних мініатюрах трапляються твори і з світлою лірич-ною образністю ("Враження від радісного дня"). Передаючи різні душевні стани в ліричних мініатюрах, Лисенко досяг глибокої об-разної психологізації. Назви його програмних творів конкретизу-ють ці емоційно-психологічні стани. Для "озвучення" багатоманітних ліричних почуттів М.Лисенко використовував інструментальну кантилену ("спів фортепіано"), яка поєднувала вокальне й інструментальне начала. Вона прита-манна більшості ліричних мініатюр композитора. У ліричних мініа-тюрах він створив фортепіанну кантилену з українською національ-ною специфікою. Особливості кантиленної мелодики творів М.Лисенка тісно пов'язані з українською народнопісенною мелодикою. Від неї в ліричних кантиленних мелодіях його творів - коротке "вокаль-не дихання", особливості tempo rubato. Створене композито-ром українське фортепіанне bel canto вимагає при виконанні відтворення духу й специфіки українського народно-пісенного та романсового мелосу. Така кантилена простежується в бага-тьох ліричних мініатюрах Лисенка ("Пісні без слів" (ор.9, e-moll), "Ноктюрні" (ор.9, b-moll), "Баркаролі" (ор.15, e-moll), у програм-них мініатюрах ("Колискова пісня", "Мрія", "Журба", "Сумний спів", "Елегія" та ін.)). У ліричних мініатюрах М.Лисенко використовував типову для європейської романтичної фортепіанної мініатюри фактуру. Час-то вживалася фактура, в якій мелодія віддаляється від акомпанементного фону або зливається з огортаючим її фактурним та гар-монічним фоном. Трапляються в ліричних мініатюрах і типові для фортепіанного романтизму віртуозні фігурації та пасажі з орна-ментальним плетивом виразових інтонацій. У фортепіанних мініатюрах Лисенка простежується також характерна для романтичного стилю багатоелементність та полімелодизація фактури. Створюючи полімелодизацію фактури, ком-позитор використовував деякі особливості народного багатого-лосся. У фактурах ліричних мініатюр Лисенко використовує також поєднання двох пластів. У відтворенні різних відтінків емоційного ліричного стану знач-ну роль відіграє гармонія, яка відзначається колористичністю й виразністю. Для створення національного колориту композитор іноді використовує модалізми, що поєднуються з мажорно-мінорною системою. У формах ліричних мініатюр М.Лисенка проявилася характер-на для романтизму текучість, яка часто досягається варіантним розвитком тематизму, властивим й іншим жанрам творчості ком-позитора. Варіантний розвиток тематизму приводить до його онов-лення, переходу в нову якість. Композитор часто використовує гармонічне й фактурне варіювання. У ліричних мініатюрах М.Лисенка іноді зіставляються два музичні образи ("Ноктюрн" b-moll, ор.9, "Пісня без слів" e-moll та ін.). У мініатюрах М.Лисенка простежуються еволюційні тенденції, і в пізній період творчості композитора зароджуються нові риси. Помітне його прагнення до лаконічності вислову, поглибленої пси-хологізації. М.Лисенко створив ряд програмних мініатюр, які є своєрідними настроєво-психологічними ескізами ("Журба", "Момент розпачу", "Момент зачарування", "Знемога та дожидання" та ін.). Фортепіанні мініатюри, які виражали особистісні настрої, Лисенко об'єднував у цикли, що було характерною тенденцією романтизму. На початку XX ст. композитор створив декілька таких циклів. Деякі з них побудовані за принципом контрасту, як, на-приклад, три п'єси з "Альбому літа 1900 р." (ор.37): "Признання", "Пісня кохання", "Серенада"; дві п'єси з "Альбому особистого" (ор.40): "Момент розпачу", "Момент зачарування"; три п'єси з "Альбому літа 1902 р." (ор.41): "Знемога та дожидання", "Вра-ження від радісного дня", "Елегія" (про дві останні п'єси цього циклу вже йшлося вище). В окремий цикл композитор об'єднує й три ліричні п’єси, створені на основі народних пісень: "Без тебе, Олесю", "Пливе човен води повен", "Ой, зрада, карі очі, зрада". Таким чином, у фортепіанній творчості М.Лисенка яскраво про-явилися інтимно-камерні тенденції. Серед фортепіанних мініатюр М.Лисенка є твори з іншою об-разністю, також типовою для романтизму. До них належать рух-ливі мініатюри концертно-віртуозного характеру. У фортепіанній творчості М.Лисенка широко представлені й типові для романтичної фортепіанної музики танцювальні жанри - мазурка, вальси, полонези, тарантела. Для М.Лисенка, як і для інших романтиків, танці, написані для фортепіано, не мали при-кладного значення, а були високохудожніми музичними творами. Через танець розкривався романтичний художній світ. У творі "Мазурка" (C-dur, ор.14) простежується поетизація цього танцю. В граціозному образі поєднується танцю-вальне й ліричне начала. Композитор відтворив у ній польський народний колорит, спираючись при цьому на шопенівські традиції. Зразком стрімкого темпераментного танцю є "Тарантела", а інтим-ної лірики - "Меланхолійний вальс" (ор.17, № 2) та вальс "Розлука". М.Лисенко написав також великі за розміром танцювальні п'єси концертно-віртуозного характеру, що посідають проміжне місце між мініатюрою і великою формою: два "Концертні вальси" (ор.6 та ор.17, № 2) і два "Концертні полонези" (ор.5 та ор.7). М.Лисенко звертався й до старовинних західноєвропейських танців, яким надавав українського колориту. До них належать два "Гавоти" (ор.22, ор.29). "Гавот" ор.22 створений на тему українсь-кої народної пісні "Ходить гарбуз по городу". М.Лисенко написав ряд фортепіанних творів, які пов'язані з історичною тематикою. Про це свідчать програмні назви або му-зичний зміст цих творів. У них особливо яскраво проявилися тен-денції синтезу національного та інонаціонального й створення нової якості національного стилю. Героїчний образ козацтва розкритий у маршових жанрах: "Обозному марші", "Кубанському марші" (він має епіграф: "Слав-не було Запоріжжя всіма сторонами"), "Запорізькому марші". Ці твори композитор написав на початку XX ст. Як транскрипції для фортепіано Лисенко створив свої хорові обробки героїчних козаць-ких пісень: "Максим козак Залізняк", "Гей не дивуйте, добрії люди". Музичний зміст двох рапсодій на українські народні теми, дають підставу припустити, що вони могли бути навіяні образами історичного минулого (часів Козаччини). Жанр рапсодії був поширеним в європейській романтичній інстру-ментальній музиці. Композиторів-романтиків приваблювала вільна форма рапсодій та використання в них пісенних і танцювальних народних тем. Фортепіанна творчість М.Лисенка піднесла цей жанр на висо-кий професійний і мистецький рівень. Значна заслуга композито-ра полягає в тому, що він створив національно виразний українсь-кий романтичний стиль у фортепіанній музиці - в різних жанрах, - як у мініатюрних, так і у великих формах. Таким чином, М.Лисенко проявився в усіх жанрах творчості як композитор-новатор. Він збагатив їх новим змістом, новою му-зичною образністю та стилістикою. У кожному з музичних жанрів була створена нова якість національного стилю й зароджувалися ті стильові риси, які розвинулися в українській музиці XX ст.
1 2 3 4 5 Категория: Культура \| Добавил: DoceNt (30.11.2015)
Просмотров: 479 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: