РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Визначні пам’ятки стародавнього Галича, Галицькі музеї - Краєзнавство - Реферати - Каталог статей

Визначні пам’ятки стародавнього Галича, Галицькі музеї Визначні пам’ятки Стародавнього Галича Візитною карткою минувшини нашого краю, безперечно, залишається Галич — стольне місто галицьких князів. Воно виросло на високих пагорбах, які однаково є привабливими взимку чи влітку, навесні чи восени. Там, де дві ріки — Луква і Лімниця — наввипередки поспішають до Дністра, колись у сиву давнину поселилися наші предки. Родючі поля, на яких вони сіяли жито-пшеницю, забезпечували їх хлібом насущним, а висока гора з священним Крийлісом слугувала захистом у разі небезпеки — нападу ворогів. Ніхто зараз не може достеменно сказати, скільки часу минуло відтоді. Та й, зрештою, хіба це тепер важливо, коли ми, нащадки тих далеких пращурів, так зжилися з рідною землею, що, здається, були на ній вічно. Саме тут, на галицьких пагорбах, багато віків тому почало битись серце неповторної частинки України — Галичини, ймення якому Галич. Тепер давній Галич — заповідник. Заповісти нам він хоче не тільки свою багату історію і славні діла великих галичан, але й пам'ять про минуле. Польща, яка у 1349 році захопила землі Галичини і приєднала їх до своїх володінь, з певною байдужістю поставилася до долі Галича. Правда, поляки не робили спроби перейменувати місто, хоча його історія і не в'язалась з історією польської корони. Навпаки, саме за польських часів над галицькою пристанню, де уже зародився осередок нового міста, було збудовано укріплений замок. Розміщувався він на високій Замковій горі, у північно-східному куті Прилуквинської височини. Вибране для замку місце було досить вдалим, з трьох боків гора мала стрімкі схили і лише четвертий потребував захисного рову. Галицький замок не випадково зводився на краю гори. Гадаємо, що раніше схил був пологим. Коли на ньому були зведеш стіни, а також внутрішні приміщення, вони були засипані землею, що бралася з рова, який мав відмежувати замок від південної частини височини. Адже, як твердять дослідники, на глибині 4-8 метрів під цитаделлю замку є підземелля, що має два поверхи. У них колись розміщувалась відома у середньовіччі тюрма. Окремі підземні приміщення використовувались як склади пороху, зброї чи провіанту на випадок нападів ворогів. Наразі на Галицькому замку ведуться реставраційні та відновлювальні роботи. Уже відбудована Шляхетська вежа і частина оборонної стіни. На черзі спорудження каплиці Святої Катерини, а також розкриття і консервація підземної частини В'їзної вежі з північно-східного боку. Стрімкими сходами спускаємось із Замкової гори до центру сучасного Галича. Перед нами відразу постає церква з недавно збудованою дзвіницею. Цей архітектурний витвір своїм завершенням прив'язується до купола церкви Різдва Христового. Дзвіниця має дві цікаві деталі. Перша - на ній встановлено старий дзвін, котрий ще у 1897 р. подарувала церкві родина Маркевичів. На відміну від дзвіниці церкви Різдва Христового має глибоке коріння. Побудована вона в середині ХІV ст. на місці попередньої дерев’яної. У другій половині ХVІІ ст. деякий час була кафедрою Галицько-Львівської єпархії. Особливістю церкви є те, що вона не має західного входу. Церкву кілька разів ремонтували. У 1998 о. позолочено її купол. Ще один об'єкт, який обов'язково треба відвідати у Галичі, - храм Св. Пантелеймона. Це єдина споруда, яка збереглася із XIII сто-ліття. Давній храм на Виноградній горі дивом уцілів впродовж віків. Тільки стоячи під стінами собору, можна переконатися, якою досконалою у ті далекі часи була техніка обробки каменю, які при-краси витісували з нього галицькі майстри. Коли проводиш рукою по стінах собору, відчуваєш, що ти на-справді доторкаєшся до минулого. Це відчуття, яке охоплює тут зав-жди, стає частинкою твоєї душі. На тесаних бло-ках собору багато графіті (написів і малюнків). Найвідомішим і най-поширенішим є розквітлий хрест, або, як ми його називаємо, - «хрест у човні». Зараз цей знак є логотипом Національного заповідника «Давній Галич» і центральною складовою герба і прапора Галича. Галицькі музеї Історичні місця Галича-Крилоса здавна привертали увагу на-уковців і, насамперед, археологів. У 60-х pp. XX ст. у Крилосі почав працювати філіал Івано-Фран-ківського краєзнавчого музею. Самостійною культурно-освітньою одиницею музей став у 1990 році, а з 1994 увійшов до складу Націо-нального заповідника «Давній Галич». Що зараз цікавого у Музеї історії Галича пропонується для огляду відвідувачів? Насамперед, привабливо виглядають оновлені екс позиції археологічного відділу. В залі середньовічного Галича туристи мають змогу оглянути макет панорами княжого града, що відтворює центральну частину міста та околиці з численними оборонними укріпленнями та монастирями, які оточували Галич з чотирьох сторін світу. У вітринах та в експозиції музею представлені оригінальні знахідки, віднайдені під час археологічних розкопок, а деколи й випадково простими людьми на поверхні землі після оранки. Є тут унікальні керамічні полив'яні плитки, які не мають аналогів у давньоруській кераміці. Серед виробів з кістки виділяються стилоси (писала), у яких один кінець загострений, а інший прикрашений рельєфним зображенням тварин. Ювелірні вироби представлені позолоченими медальйонами, прикрашеними перегородчастою емаллю, срібними кульчиками, срібними пластинками, браслетами. На Крилоській горі у 1947 р. під час копання колодязя було знайдено скарб арабських срібних монет-дирхемів, загальною кількістю більше 1000 штук. Зі зразків зброї у музеї є залізні мечі, наконечники стріл, бойове спорядження галицького дружинника. Про освіченість галичан у середні віки свід-чать віднайдені клейма майстрів, а на денцях посудин зображений символ свастики, або, як його називають у Галичі, - знак «сонця білих хорватів» Особливо цікавими для огляду є численні кам'яні рельєфні та литі бронзові іконки, кам'яні хрестики різної величини, що входили до складу жіночих прикрас, різні види нагрудних хрестиків-енколпіонів. Все це свідчить про те, що наші предки були глибоко віруючими людьми і ця традиція залишається незмінною впродовж віків. На продовження теми хочемо нагадати, що колись у Галичі був золотий хрест із прикріпленим шматком дерева, на якому був роз-п'ятий Ісус Христос. Зараз він зберігається у Вавелі біля Кракова. Поляки вивезли його у 1340 році. Розкиданими по світу є такі галицькі реліквії, як Крилоське Євангеліє 1144 р. (зберігається у Третьяковській галереї в Москві), Галицьке Євангеліє 1266-1301 pp., переписане пресвітером Георгієм з болгарського оригіналу (зберігається в Публічній бібліотеці м. Санкт-Петербурга). Чимало цінних речей з княжого Галича знаходиться у музеях Львова та Івано-Франківська. В краєзнавчому музеї останнього, до речі, знаходиться кам'яний саркофаг, у якому було поховано одного з найвидатніших володарів Галицької землі - Ярослава Осмомисла. Зі спорудженого ним у середині XII ст. Задум створити музей просто неба на Івано-Франківщині виник ще в радянські часи. На початку 80-х pp. минулого століття на виділену площу, що складала 6,8 гектара, було перевезено та встановлено 5 архітектурних об'єктів. Пізніше, на жаль, будівництво припинилося і відновилося тільки в 1994 p., коли музей увійшов до складу Націо-нального заповідника «Давній Галич». Нині в ньому встановлено 11 пам'яток, що представляють чотири етнорегіони Прикарпаття: Покут-тя, Опілля, Бойківщину та Гуцульщину. А взагалі, згідно з генераль-ним планом забудови Музею, у ньому передбачається розмістити 26 об'єктів. Експонати, розміщені у середині перелічених будівель, від-повідають інтер'єрам селянського житла середини - кінця XIX сто-ліття. Тут можна побачити великі колекції посуду (тарілки, горнята, глечики), збірки народних тканин, вишивок та одягу, сільський рема-нент, предмети побуту, ритуальні атрибути. Все це відповідає регіональному колориту культури Прикарпаття.
1 2 3 4 5 Категория: Краєзнавство \| Добавил: Aspirant (15.06.2015)
Просмотров: 372 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: