РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Українські народні пісні присвячені порам року - Краєзнавство - Реферати - Каталог статей

Відгомін весняної новорічної обрядовості зустрічається у фольклорі багатьох народів. У білорусів та українців — це весняна тематика ба-гатьох колядок і щедрівок, у росіян — знамените свято масляниці. Крім того, у білорусів існує жанр весняних величальних пісень, що назива-ються волочебними. В українців (в Галичині, на Надсянні) існують схожі за функцією риндзівки. І ті і другі виконуються весною при обході дворів — на зразок новорічного колядування. Крім свята весняного рівнодення, що було водночас і березневим Новим роком, у стародавніх слов'ян відзначалося також свято зимового сонця — його поворот на літо. Прикметою служило поступове збільшен-ня дня у грудні. Свято зимового повороту сонця у багатьох слов'янських землях називається ще й зараз керечун (Західна Україна), коронуй (в Росії), kracun (у Словакії). Назва походить від коротких грудневих, днів. Наприкінці І тисячоліття до н. е. і в перші століття нової ери старо-давні слов'янські традиції керечуна і свята весняного рівнодення зіткну-лися спершу з давньоримськими сатурналіями 55 (в той час слов'янські землі примикали до окраїнних провінцій величезної Римської імперії), а пізніше з християнством. Зміщення новорічних свят з весни на 1 січня почалося на Україні у XIV ст.— під впливом прийнятого у Європі січневого літочислення. Але серед народу довго ще початком Нового року вважали весну і час ра-хували «літами». В Росії дату 1 січня було закріплено Петром І у 1700 р. Під тиском християнства язичницькі новорічні обряди і пісні пересу-нулися з весни на період з 24 грудня по 1 січня (старого стилю). Зрідка також трапляється виконання колядок і щедрівок 6 січня (на водо-хрестя). У різних місцевостях були свої відміни. Наприклад, на Черні-гівщині, Волинському Поліссі, в Галичині, Буковині та Закарпатті об-ходи дворів починали з 24 грудня. В українському фольклорі існує два види новорічних пісень — ко-лядкн та щедрівки. Назва щедрівка походить від щедрого вечора — як здавна називали вечір під Новий рік. Колядка, як припускають,— видозміна латинського calendae (так у стародавньому Римі називалися перші дні місяця) або kalandai — від назви нового року у Візантії. Цей вплив позначився також на назвах новорічних свят у інших народів: у болгар коленде, у румун колінда, у абхазців коланда. Але самі пісні — колядки і щедрівки — як вище було показано, набагато давніші за ці назви. Тематика новорічних пісень Серед усіх слов'янських народів новорічна пісенність найбільше роз-винена в українців. Менше пісень в Білорусії і тільки окремі зразки зафіксовано в Росії (серед них такі своєрідні, як овсени, виноградья.). У змісті колядок і щедрівок виразно виділяються дві групи образів: землеробство і сім'я. Новорічні обряди здавна наповнювалися турботою 58 Сатурналії — святкування яа честь Сатурна, бога посівів і землеробства. Відбу-валися у Римі між 17—24 грудня. про долю майбутнього врожаю. Не тільки співали «В полі, полі плужок ходить», але, наприклад, парубки, що водили «Маланку» у Подністров'ї, вносили з собою до хати плуг або чепіги і робили вигляд, що орють. Відголоски віри у чудесну силу слова (вербальна магія) знаходяться у структурі пісень: більшість з них двочастинні — складаються із за-співу і приспіву. Саме у приспіві лунають часто формули побажань та звертань на зразок: «Щедрий вечір», «Добрим людям на здоров'я!», «Святий вечір!». А у звертанні «Ой дай боже!» простежується спадко-ємність від язичництва, коли подібне звертання звучало «Ой Даждь-боже!» — тобто, звеличувався язичницький бог сонця, в ім'я якого па-лали ритуальні вогні в дні весняного рівнодення. Пісні сповнені побажаннями прибутку в господарстві, особливо ху-доби: «Там овечки покотились, а ягнички народились». Практичногоспо-дарськими міркуваннями селянина пояснюється зближення землероб-ських і сімейних мотивів: добробут залежить не тільки від матеріаль-них статків, але від щасливої і великої родини. Через це родинні і шлюбні побажання постійно лунають в колядках та щедрівках: Що в нашого панотця Золотії ворітця, А за тими ворітьми Стоять стовпи золоті, А за тими стовпами Стоять столи заслані, А за тими столами Сидить батько з синами. і Сидить батько з синами, Пише лист перами. Що на небі молодик — Да то сам чоловік, Що на небі зоря — Да то його жона, Що на небі зірочки — Да то його діточки. Внаслідок того, що колядки і щедрівки майже завжди звернені до конкретних членів родини, їх можна поділити на чотири групи: пісні господареві, господині, парубкові, дівчині. В колядках господареві основні мотиви — аграрно-господарчі та сі-мейно-побутові. Йому бажають багатства, здоров'я, його родині — щас-тя. Господар порівнюється з місяцем, його дружина — з сонцем або зо-рею, діти — зіроньками; або дружина — з калиною, діти — з квітами, сам господар — з виноградом. Внаслідок переліку складу родини вини-кають постійні порівняння та епітети, часто з варіантами (див. вище текст «Що в нашого панотця»). У піснях господині вона вславлюється як дружина, мати, хазяйка. В окремих випадках жіноча привабливість підкреслюється тонкими гу-мористичними засобами: А в дядька Тимка гарна жона: По двору ходить, як місяць сходить, У хату ввійшла, як зоря зійшла, За стіл сідає, як золото сяє. Не садіть, дядьку, жінки коло віконця, Коло віконця, коло дірочки, Бо вкрадуть дядину замість дівочки. M Парубок зображується майбутнім господарем, звитяжним лицарем. Нерідко зображення військових доблестей поєднується із тематикою ко-хання. Дівчина оспівується у трьох ракурсах: її краса та вбрання (вона рівна королівні), її вправність у господарстві (вона вміє і шити, і пряс-ти, і куховарити), і, нарешті, вона величається як майбутня наречена, їй зичать щасливого кохання, весілля. Причому це може робитися не прямо, а через показ весільної атрибутики: Що у полі, полі стояла береза. Щедрий вечір, добрий вечір Добрим людям на здоров'я! А на тій березі золотая корка, А з тії корки — золотая чашка, А із останків — золотая чарка, А із обрізків — золотий перстеник. По традиції зберігаються художні образи, які колись були «магіч-ними», а тепер це не більше як поздоровлення, висловлювані в дещо гіперболізованих формах. Насиченість колядок і щедрівок піднесеними образами, метафорами (господар — місяць тощо) виникла у часи, коли існувала віра у надприродну силу слова: те, що сказане — так вірили — має збутися. І новорічні пісні зберегли сліди цієї «магії> словесних по-бажань-заговорів. Серед них помітно три лінії: захист людини від дії ворожих сил, забезпечення господарчого та сімейного добробуту, перед-бачення майбутнього (ворожба, побажання тощо). Усі ці риси змісту направлені на ідеалізацію та поетизацію селянського побуту, сповненого в будні тяжкої праці. Виконання колядок та щедрівок Від інших народних пісень виконання новорічних пісень відрізняєть-ся рядом особливостей. 1. Колядки і щедрівки співаються конкретному адресатові, а після виконання співаки отримують якусь винагороду. Через це виконання складається з чотирьох послідовних дій, які передбачають не лише спів, але й дотримання певних правил етикету. Підійшовши під вікно чи до дверей, колядники запитують ім'я того, кого їм належить величати. Гукають усі гуртом або хтось один: «На кого співать?» Або: «Дозвольте колядувать!» чи «Кому колядувать?» тощо. Господарі відповідають, називаючи, як правило, ім'я хлопця чи дівчини, господаря або господині. Тоді зачинає один, інші підхоплюють. Далі до кінця співають гуртом, без сольного заспіву (але буває і з сольним зачином). Доспівавши, усі гуртом вигукують: «Добрий вечір!» або «Добрий день!» (в першосічневих щедрівках). Нерідко до цього додаються ще якісь слова, наприклад: «Сто кіп вівса і колядка уся! До-брий вечір!» 2. Особливістю виконання колядок та щедрівок є й організований характер колядних гуртів. До колядування готуються заздалегідь. В групу від 4—5 до 8—10 осіб (зрідка більше) об'єднуються парубки, або парубки і дівчата з одного кутка села. Заспівувач або староста зветься на Правобережжі березою. В гурт входять міхоноша, на Гу-цульщині — також трембітар та скрипаль, іноді ще — два-три танцю-ристи, і рядові співаки. 3. Виконання новорічних пісень випливає з вікового і статевого по-ділу колядних гуртів. Існує п'ять видів об'єднань: дитячі (хлопчики, рідше хлопчики і дівчатка) віком 7—12 років, хлопчачі («підпарубчаки» 14—16 років), парубочі гурти, мішані гурти (парубки та дівчата шлюб-ного віку), а також гурти із сімейних пар старших людей. У різних місцевостях були свої традиції. Вказані різновиди гуртів показові для Поділля. Різновиди зимових обрядових пісень 1. Дитячі колядки та щедрівки та речитативні вітання. Вони більше поширені на Лівобережжі і на Поділлі. На думку В. М. Гнатюка5б, новорічні та різдвяні дитячі пісеньки, особливо жартівливого змісту — бурсацького походження. Не виключено, що «миркачі» — спудеї (учні духовних закладів XVII—XVIII ст., що співали новорічні пісні) дійсно були творцями частини бурлескних коляд і пародій. Існував, однак, ще один стимул дитячої творчості. З глибокої давнини ведеться звичай так званого «першого полазника» — тобто, першого відвідувача у день 1 січня. За повір'ям, що існувало колись у багатьох народів світу, «по-лазник» впливав на події майбутнього року. Це були відголоски так званої ініціальної магії (система ритуалів перед початком роботи, війни 56 Див.: Колядки і щедрівки. Зібрав Володимир Гнатюк. В 2 т. Львів, 1914. Т. 2. С. XIV. племен, сівби тощо). Позитивно впливати на перебіг майбутнього мог-ли, за повір'ям, тварини (яких також використовували в ролі «полазни-ків» — заводили, наприклад, в хату корову) та діти. Залишки цих язичницьких ініціальних вірувань і пояснюють звичай приймати дітей-щедрівників зранку 1 січня. Дитячі колядки та щедрівки мають такі особливості: короткі тексти (часто жартівливого змісту), речитативно-декламаційний склад або простенькі наспіви: 2. Центральну і найбільшу групу становлять світські колядки та щедрівки, виконувані дорослими (парубками, мішаними гуртами, гурта-ми із сімейних пар). Ці пісні лежать в основі усієї новорічної обрядо-вості, їх розгляду присвячено майже весь даний розділ. 3. Окрему категорію щедрівок становлять пісні про Маланку. Вони локалізовані: їх поширення охоплює Подністров'я (відповідні частини Поділля і Молдавії). Лише обмежено «Маланка> зустрічається в Ки-ївській, Полтавській областях та в Галичині. «Маланка» як обряд зу-стрічається у молдаван, які, напевно, запозичили його в українців, але зараз він став частиною молдавського фольклору. Для пісень про Маланку показовий складочисловий розмір (5+4), третна ритмізація (зовні це часто розмір 3/8). 4. Як і «Маланка>, окремо виділяється Інша новорічна вистава — «Коза». Пісні про козу належать до колядкового типу, їх розмір (5+5). Від власне колядкових типів пісні про «Козу» відрізняються такими ри-сами: в них немає приспіву, наспів часто складається з двох остинат-них фігур (які чергуються, повторюються): Складніші наспіви внаслідок нескінченного варіювання можуть пе-реростати в деяку подібність розвинених музично-драматичних «сце-нок». 5. Церковні колядки з погляду текстів не становлять особливого інтересу (здебільшого їх джерелом були християнські моралізаторські притчі та епізоди біографії Христа). Але наспіви багатьох церковних колядок часто виразні, досконалі і не відрізняються від фольклорної мелодики (або близькі до неї). Народ переробляв або створював зано-во ці мелодії. Тому вони заслуговують на увагу. К. Квітка писав: «Коли в історії композиторської музики Росії та Західної Європи композитор-ські твори церковного характеру не ігноруються, то непослідовно було б ігнорувати і цей розділ колядок»57. Сказане підтверджується репер-туаром Українського державного академічного народного хору імені Г. Верьовки, який виконував колядку «Добрий вечір тобі, пане госпо-дарю». Кращі наспіви варті того, щоб їх співати. Серед деяких особ-ливостей цих наспівів — вживання секвенцій (в народних наспівах вони не вживаються) та виразний гомофонно-гармонічний склад мелодики. Мелодика, ритміка, ладова будова, багатоголосся колядок та щедрівок За складом мелодики колядки та щедрівки належать до обрядових наспівів. Тому амбітус їх рідко перевищує квінту (не рахуючи пристав-них тонів, що осйівують устої, зокрема субкварт, рідше — субсекунд). Проте широкоамбітусні наспіви колядкам все ж більш властиві, ніж ін-шим обрядовим пісням. Пояснюється це тим, що на колядки справив вплив гомофонно-гармонічний стиль. Мелодико-інтонаційний колорит колядок і щедрівок має такі особли-вості:— структурну чіткість, яка проявляється в заокругленості поспівок, розмежуванні основної частини строфи і приспіву;— переважає тип моторної мелодики, меншою мірою вживано канти-ленні наспіви; 57 Квитка /С. Песни украинских зимних обрядовых празднеств//Избр. труды. Т. I. С. 137.— майже не зустрічається речитативно-парландовий тип мелодики, але зате широко вживано мелодекламацію (особливо в дитячих пісень-ках);— характерним моментом колядування є розмовні ритмізовані по-здоровлення, вітання, приказки, їх, звичайно, цілком до явищ мелодики зараховувати не можна, але поряд із співом ритмізовані хорові репліки створюють той неповторний колорит інтонаційної стихії, який і стано-вить своєрідність колядних обрядів. До таких розмовних явищ нале-жать згадані вище «На кого співать?», «Добрий вечір!» та ін., різні приказки («Дайте доходу, а то знесу хату в воду, а від води — ще бог зна куди!»). Ладові структури колядок і щедрівок належать до типово обрядового пласта, як і мелодика, однак не до найдавнішої його частини. Існує чітка поляризація наспівів на мажорні і мінорні,— значно сильніша, ніж в інших обрядових жанрах. Це — вплив мажоро-мінору. За внутрішньою будовою ладових структур колядки та щедрівки показують велику різ-номанітність. В загальних рисах ладові структури класифікуються так. 1. «Хордні> системи: трихорди («Щедрик> М. Леонтовича); тетрахорди — найчас-тіше або іонійського або еолійського виду: пентахорды («Ой там за горою» М. Леонто- вича, наспів у верхньому голосі), гексахорди — вони виникають здебільшого внаслідок розширення пентахордної основи за рахунок верхніх звуків оспівування. 2. «Тонні» системи — майже виключно трапляється лише тритонікз в межах квар-ти. Варіант — кварта із ввідним тоном до вершини: 3. Комбіновані системи — найбільш поширені. Принцип розгортання наспівів єди-ний— поєднання або чергування поспівок різної форми і звукорядно-висотної будови. У пісні «Го-го-го, коза» (див. пр. 13) на зміну малотерцевому трихорду (перші три такти) приходить тетрахордова поспівка. Це досить простий зразок. Частіше, однак, наспів не розпадається на такі відокремлені поспівки, а становить органічну єдність, в якій не завжди легко виявити і відокремити складові елементи ладу. Наприклад, у щедрівці «В полі, полі плужок ходить» (з обробок М. Леонтовича) має місце почерго-ве зміщення двох пентахордів — спершу з опорою на соль, потім на ре і в кінці знову на соль. Така особливість цього наспіву випливає з того, що в основі інтонаційної ло-гіки тут лежить змінність (головні опори соль і ре). 4. Діатонічні системи (гептахорди) — їх загалом небагато. Зразком може бути сОй гордопишний пан господар» М. Леонтовича. 5. Мажоро-мінор. Октавних мажорних і мінорних ладів, як і гептахордів, зустрі-чається дуже небагато. Але в колядках та щедрівках поширені неповні мажоро-мінор-ні звукоряди (особливо гармонічний мінор і натуральний мажор та лади з паралель-ною змінністю). Колядки та щедрівки серед обрядових жанрів зазнали найбільшого впливу європейського мажоро-мінору. Найбільше народна основа зовні проступає у вузькоамбітусності наспівів. Мажоро-мінор же вніс деяку хроматизацію і певною мірою функціоналізм. Проте в більшості випад-ків в наспівах з достатньою чистотою збереглися давні ладові основи. Порівняно з іншими обрядовими жанрами в колядках та щедрівках набагато ширше вживається не тільки унісонно-гетерофонне, але й еле-менти гомофонно-гармонічного багатоголосся. Поширена втора. Інколи вона поєднується з простими прийомами підголоскового співу. Специ-фічно колядковим є антифонний спів, який виникає в процесі чергуван-ня соліста-хору (береза—хор) або двох груп колядників: 17 К. Квітка припускає, що традиція, коли частина гурту вступає з новим текстом тоді, як інші ще доспівують попередні слова, виклика-ється практичними міркуваннями: колядникам треба обійти багато дво-рів і вони скорочують таким чином час на виконання пісні. При цьому не порушується урочистість співу. Такий суто практичний розрахунок призвів, як видно, до цікавого і загалом рідкісного для фольклору анти-фонарію. 75 Народний театр. Вертеп. «Коза». «Маланка» Зустріч Нового року супроводиться не тільки піснями, але й спеціаль-ними виставами — живими і ляльковими. Ще й зараз в західних обла-стях парубки носять вертепну шопку (спеціальну скриньку з ліпленими фігурками) та розігрують вистави. До прийняття християнства на Русі язичництво було основною іде-ологією давніх слов'ян. Стародавні язичницькі ігрища (Купало, Руса-лії, поховальні культи тощо) супроводжувалися ряженням, масками, танцями, співами. Величезного розвитку дістала «сміхова культура»58 (в тому числі і під час поховань). Саме з тих часів бере початок тра-диція скоморохів, перевдягань, весільної «циганщини», новорічних «смі-хових» (гумористичних) вистав — вертепу, «Кози», «Маланки» та ін., гулянь на масляну, поширених в Росії. Елементи народного театру традиційно прикріплені до пізніших різдвяних свят. Саме в період зустрічі Нового року на Україні відбу-валися вертепні вистави (вертеп — печера, яр). Ляльковий вертеп відо-мий з XVI ст. Дія розігрувалася на двох поверхах скриньки: перша (релігійна) частина засновується на легенді про народження Христа. Друга частина — світська. Складається вона з ряду побутових сценок, учасники яких — Дід, Баба, Москаль, Дяк, Лях, Корчмар,'Запорожець, Циган, Цирульник та ін. Центральною фігурою був Запорожець. Він розповідав про свої подвиги, розправлявся з гнобителями народу, а в кінці примушував тікати Ляха, Корчмаря і навіть саму Смерть з чор-тами. Запорожець грав на бандурі, співав, усі танцювали. У першій (релігійній) частині звучала музика культового змісту (канти, псальми тощо), а також релігійні колядки. Друга — повністю спирається на народно-пісенний і танцювальний матеріал. Запорожець співав патріотичну пісню «Та не буде лучче, та не буде краще», розігру-валася інтермедія за змістом відомої пісні «Ой під вишнею, під череш-нею». Звучало багато інструментальних мелодій, в тому числі різних національностей — залежно від того, який персонаж діяв на сцені («Ка-маринська», «Полька», «Краков'як» тощо). Ляльковий вертеп зараз не зустрічається, але на заході України продовжує виставлятися живий вертеп, де ролі виконуються хлопцями, що відповідно перевдягнені і розмальовані. Вони ж співають ряд коля-док. Серед дійових осіб вертепу, який виставляється в селах Збаразь-кого району Тернопільської області,— Пастушки (хлопці-підлітки), Бі-да, Дід, Чорт, Корчмар. Вертеп виставляється у хаті. Перед цим госпо-дарів запитують, чи може до них «зайти вертеп». Склад вертепу буває двох видів: з шопкою або з шестикутною зіркою. Заходячи до хати, вертепники ставлять шопку або зірку, і коло цього місця розпочинають виставу. Вертеп — це справжній театр 59. Є сюжет, ролі, зав'язка, кульмінація, розв'язка дії, декорації, окреслюється навіть «сцена» — місце біля шопки чи зірки. Це музична вистава, бо вона супроводжується ліснями, у вер- 68 Термін М. Бахтіна. Див.: Бахтин М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. М., 1965. С. 5. 59 Див.: Федас Я. Ю. Український народний вертеп. К., 1987. -те тепі беруть участь музики. Кожен учасник вертепу знає напам'ять усі ролі, тому ролі взаємозамінні. Але конкретний діалог чи монолог, як првило, імпровізується (хоча є зошити з записаними текстами). Великого поширення дістала новорічна вистава «Коза». Відома вона практично по всій Україні. Дійові особи — Коза (парубок у вивернутому кожусі, він тримає дерев'яну голову кози із рухомою щелепою, яка може при потребі клацати), Дід (він веде козу за мотузку), Лікар, Городо-вик, Торговець та ін., хор парубків, які співають колядку «Коза». Дія розгортається в перебільшено-гумористичних формах. Гурт заходить в хату, Дід заводить Козу. Починається колядка про козу. З моменту, коли Дід ударив Козу і вона «умерла», дія переходить в діалог. Тор-говець намагається купити Козу, Дід торгується. З'являється Лікар, який виліковує Козу. Та оживає і все закінчується загальним танцем під спів парубочого хору. В кінці Міхоноша з Козою обходять господарів і збирають гостинці. Головне у цьому нехитрому сюжеті — жвавість, до-тепність, винахідливість. Вистава завжди викликає посилений інтерес. Особливого поширення «Коза» набула в лісовій і лісостеповій частині України. У самому факті водіння кози поєдналися, як мінімум, три джерела: звичай «першого полазника», відголоски римських сатурналій і давньогрецьких діонісій (головним героєм їх був козлоногий бог Діо-ніс — покровитель рослинності і родючості), пережитки язичницьких ігрищ з перевдяганням і масовими «сміховими» обрядами. Інша новорічна пісня-вистава «Маланка» також парубоча вистава. Один перевдягається Маланкою, інший — Циганом, ще який — Дідом. Буває, що разом з Маланкою водять «Козу». Циган може водити Вед-медя (перевдягненого парубка), або Коня (двоє хлопців, накриті якоюсь накидкою). Гурт співає щедрівки, а також пісню про Маланку. У хаті Маланка жартує, робить «бешкет», Циган нишпорить по хаті, Дід сва-риться з Бабою і т. д. Походження «Маланки» менш ясне, але за усіма ознаками, ця вистава не така давня, як «Коза». В язичницькі часи рядження мало магічну функцію. Однак вже з XIX ст. воно втратило первісне значення і стало звичайною новорічною розвагою. Про це свідчить і той факт, що усі три розглянуті вистави — вертеп, «Коза» і «Маланка» — мають спільних персонажів. Отже, колиш-ній розподіл масок і одягу втратив ритуально-магічне значення, пере-творившись в елементи гумору і святкових жартів. ВЕСНЯНКИ Походження весняних обрядів і пісень Святкування приходу весни поширене у різних народів. Напевно, об-ряди зустрічі весни існували ще у первісно-общинному суспільстві, але особливої ваги вони набрали в епоху бронзи, у період інтенсивного роз-витку землеробства. Стародавнє населення Європи весняним співам і обрядам надавало магічного значення: кличучи весну, вірили, що за-говірні формули і ритуальні дії сприяють швидкому пробудженню при-роди.
1 2 3 4 5 Категория: Краєзнавство \| Добавил: Aspirant (20.06.2015)
Просмотров: 1315 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: