РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Свалява – історія та сучасність - Краєзнавство - Реферати - Каталог статей

Свалява – історія та сучасність Вперше Свалява згадується у документах ХІІ ст.. Як село, вона також зафіксована в латинському тексті за 1236 рік. Тоді це невелике поселення з навколишніми землями належало угорському феодалу Бетке. Згодом воно перейшло до рук угорських королів, які дарували його різним магнатам, великим землевласникам. Все ж примітним є те, що в другій половині ХІІІ ст. Свалява, як зазначається в королівській грамоті 1264 р. опиняється "по той бік засіки", тобто кордону, який проходив між Свалявою і Чинадієвом (приблизно по сучасній межі Свалявського і Мукачівського районів). А за давньоруським літописом Свалява і землі на північ від "засіки" входили в ті часи до складу Галицько-Волинського князівства. Етимологія назви Свалява походить від від слов'янського кореня "сіль" (Золява, Солява, Сольва). Виникнення її відноситься до тих стародавніх часів, коли сіль з Мармароської жупи транспортувалася в сусідні краї. Згодом поселення Сольва знову стає на довготривалий період власністю угорських королів, а в XVI ст. ним володіли навіть трансильванські князі (теперішня Румунія). Затим вся Свалявщина перебувала під владою Австрійської монархії., У 1648 році в Сваляві було 53 господарства селян-кріпаків. Тільки один з них володів повним наділом (телекомом), а решта – мали невеликі ділянки. 14 селян були безземельними. Кожен селянин сплачував поміщикові податки із житла (ценз), "суху корчму", десятину з урожаю та продуктів тваринництва, а також відбував панщину. Соціально-економічне гноблення поєднувалося з національним – наслідком відірваності Закарпаття від своєї слов'янської батьківщини й засилля німецьких та угорських феодалів. Терпіли мешканці Сваляви і релігійні утиски. Оскільки їх володарі дотримувалися католицького або реформатського обрядів, православ’я тут переслідувалося. Обидва православні попи, на відміну від католицьких і реформатських служителів, не мали привілеїв і повинні були платити Чинадіївській Домінік церковну десятину. Жорстока експлуатація, безперервні війни й міжусобиці феодалів призводили до зубожіння і розорення свалявців. У 1657 р. Свалява була спустошена військами польського магната Любомирського. Перепис 1688 р. свідчить, що з 54 кріпацьких родин Сваляви 31 загинула від війн та епідемій, а 8 не могли платити податків. Не мирячись з такою смутою, свалявці брали участь в загальнонародному повстанні курців під проводом Ференца Ракоці. Повстання було придушено і населення продовжувало бідувати. Свалява залишалася власністю королівського двору, а з 1728 р. вона входила до домінії австрійської сім'ї Шенборнів. Але наприкінці XVIII ст.. у краї посилюється господарська діяльність. Цікаво, що згадуваний Ракоці вже під час свого походу 1709 р. відвідав свалявські джерела мінеральних вод і розпорядився доставити "Мінералку" до Росії, до двору Петра І, з яким він вів переговори. Там свалявський "квас" високо цінували. Починаючи з 1790 р. Свалява стає значним населеним пунктом, отримує право на щорічне проведення ярмарку, де продавали худобу, вироби з дерева, скла , лози і глинпи. Розпочалося будівництво шляхів і мостів. За даними 1834 року в Сваляві проживало 582 чоловіки. Скасування в 1848 р. кріпацтва в дечому поліпшило становище людей. В 1881 р. через Сваляву прокладено магістральну залізницю Львів – Відень. Це дало можливість експортувати мінеральну воду за межі регіону і для цього налагоджено виробництво пляшок. В 1855 р. в Сваляві налічувалося 114 будинків. Селянські хатки складалися з одного маленького житлового приміщення і суміжного з ним хліва або комори. В 25 хатках не було навіть комор. Погане житло і хронічний голод були причиною частих епідемій. В 1873 році, тільки з 9 по 23 червня, від епідемії холери померло 28 чол., а 20 захворіло. В 70-х роках XIX століття домінія Шенборна-Бухгейма розширює вирубку лісу, який реалізується на місцевих ринках, а також в Угорщині і за її межами. В Сваляві починає діяти склотарне підприємство, на якому працювали 50 робітників. Воно виробляло пляшки та віконне скло. Розвиваються кустарні промисли, зокрема виробництво дерев'яних та плетених меблів. Проникнення в сільське господарство товарно-грошових відносин і ріст податків збільшували заборгованість селян. В 1874 році борги села тільки по прямих державних податках становили 1466 форинтів. Щоб розрахуватися з державою селяни змушені були закладати землю, внаслідок чого потрапляли в руки лихварів а там і втрачали наділи. Свалявська біднота жила впроголодь. Свого хліба вистачало лише на 2 місяці а купити не було за що. І люди шукали порятунку від боргів та голоду в еміграції «Коли б я дозволив,— писав з цього приводу окружний начальник,— в селі через 2 місяці залишились би лише торговці-лихварі і священики». В кінці ХІХ на початку XX століття з Березької жупи, до складу якої тоді входила Свалява щорічно емігрувало по 6 чол. з кожної тисячі жителів. Важкі умови праці, постійні злидні, знущання поміщиків і підприємців вели до зростання незадоволення ремісників, селян і робітників. В 1890 році відбувся стихійний страйк робітників склотарного підприємства, до яких приєдналися селяни, зайняті на лісових роботах. Виступ закінчився невдало, але він сприяв і виникненню першої соціал-демократичної групи в Сваляві (1899 р.). На визрівання революційної свідомості свалявців мали вплив розповіді односельчан, які виїжджали на заробітки у поміщицькі господарства інших жуп Угорщини і там включались у страйкову боротьбу. Розвиток капіталізму привів до зміни структури економіки та соціального складу населення Сваляви. В 1895 році тут налічувалося 2 великі господарства, з земельною площею понад 100 гольдів, 106 куркульських і середняцьких господарств, і 23 господарства малоземельних селян. Домінії Шенборна-Бухгейма належало 71691 гольд, в т.ч. 646 гольдів орної землі, і 68897 гольдів лісів. З числа розореного селянства в Сваляві формувався пролетаріат. В кінці ХІХ століття тут налічувалося 289 сільськогосподарських робітників і 23 чол. дворової челяді. Все працездатне населення села за своїми заняттями розподілялося так: у сільському господарстві було зайнято 496, ремеслі - 114, торгівлі - 46, на транспорті - 45 чол. Службовців і жандармів проживало - 28, поденщиків - 27, слуг - 58, інших - 36 чоловік. Національний склад свалявців в цей час визначити важко: під час перепису 1900 року всі українці були записані угорцями, а багато євреїв - німцями. Більшість мешканців Сваляви була неграмотною, на їх освіту власті майже не звертали уваги. У церковнопарафіальній школі, яку відвідувало 188 учнів, працювало лишаї 2 вчителі. Значна кількість дешевої робочої сили і великі запаси деревини в районі Сваляви привернули увагу віденської фірми "Голуганелсактіен-Гезельшафт". Її будапештське відділення купило у графа Шенборна ділянку землі (11 400 гольдів) і почало будувати тартак на 5 пилорам та лісовозну дорогу до с. Ізвора. Для експлуатації купленого у Шен борна лісу (20 тисяч гольдів) і лісопилки в 1908 році створюється акціонерне товариство "Сольва", в якому брали участь німецькі, англійські, французькі та американські капіталісти. Основний капітал фірми через два роки становив 3600 тис. крон. Протягом 1910-1911 рр. товариство "Сольва" побудувало в Сваляві лісохімічний завод для сухої перегонки дерева. Лісохімічний завод переробляв щороку 100 тис. складометрів букової деревини і був на той час одним з найбільших в Європі підприємств подібного роду. На лісопилці і заводі працювало 1000-1400 робітників. Жорстока експлуатація на Свалявському лісохімічному заводі викликала в 1914 році масовий страйк. Страйкарі вимагали поліпшення умов праці, підвищення заробітної плати. Але ці вимоги не були задоволені. Робітники "Сольви" страйкували також і в наступні роки. Під час І світової війни російські війська під командуванням генерала Фесенка подолали Венецький перевал і 19 жовтня 1914 року досягли Сваляви й Уклина. Населення радісно зустрічало своїх єдинокровних братів і допомагало чим могло. Повернувшись у Сваляву, австрійські карателі жорстоко розправилися з її жителями, дотла розграбувавши її. Війна різко погіршила становище людей Сваляви. Майже всі дорослі чоловіки були мобілізовані в армію. Робітничі і селянські сім'ї залишились без будь-якого забезпечення. Після розпаду Австро-Угорської монархії свалявці разом з усіма українцями Закарпаття виявили прагнення до об'єднання з Україною. Про це вони заявили на Народному з'їзді, який вібувся у Сваляві 8 грудня 1918 року під головуванням М.Комарницького, в заяві йшлося: "Віками мріють закарпатські українці жити в єдиній братерській сім'ї з українцями, що по той бік Карпат… Ми бажаємо возз'днатися з такою Україною, де б не було панів, щоб земля належала простим селянам, а заводи і фабрики – народу. А в школах щоб навчались наші діти на рідній мові". Для видання цього важливого документа до Стрия було відряджено В.І. Желєзняка. Видрукована і доставлена з великими труднощами, листівка розповсюджувалася в Свалявському, Мукачівському і Хустському округах. 23 березня 1919 року в Сваляві було проголошено Радянську владу, але вже в кінці квітня 1919 року Свалява була відрізана інтервентами від основних центрів, де існувала Радянська влада, та окупована чехословацькою армією і на два десятиріччя місто відійшло до Чехо-Словаччини. У 1928 році Свалява стала центром новоствореного адміністративного округу, який об'єднав Свалявський, Нижньоверечанський і Чинадієвський територіальні регіони. У цей період оновилась економіка краю, відкрито велику горожанську школу, розгорнула діяльність "Просвіта" з мережею читалень і бібліотек. Разом з тим, давалося взнаки масове безробіття і багато свалявців змушені виїжджати на заробітки у чужі країни. Революційні виступи робітників Сваляви продовжувались і в двадцятих роках. Власті хотіли зломити робітників терором, все частіше вдаючись до сили. 3 серпня 1924 року проти 8 тис. робітників та селян Свалявського округу, які вийшли на демонстрацію протесту проти війни і підготовки нападу імперіалістів на СРСР, були кинуті загони жандармів. Вони спровокували сутичку і вбили декількох робітників, багато демонстрантів було поранено, заарештовано і кинуто до в'язниці. Свалявська "Кривава Неділя" стала відома всій Європі. З обуренням засуджували ганебні дії буржуазії робітники Чехословаччини. Свідомі українці стали на шлях боротьби за національну незалежність, яка увінчалася проголошенням Карпатської України в 1938-1939 роках. Угорські поневолювачі при підтримці фашистської Німеччини потопили у крові молоду республіку. Та найбільш перспективного розвитку Свалява набула після возз'єднання Закарпаття з Україною за договором між Чехословаччиною та СРСР підписаним 29.06.1945 року. Надання Сваляві в 1957 році статусу міста районного підпорядкування відкрило йому нові стартові можливості. На сьогодні Свалява – місто районного значення з населенням 18600 чоловік і входить в Асоціацію міст України. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: "Історія міст і сіл УРСР. Закарпатська область". Головна редакція Української Радянської енциклопедії. К.1969. – С.– 530-535. "Энциклопедия Подкарпатской Руси". Іван Поп. Ужгород. 2006. – С.– 324 "Свалява. Туристичний путівник". Тернопіль "Збруч". 2004.– С.– 9.
1 2 3 4 5 Категория: Краєзнавство \| Добавил: Aspirant (27.06.2015)
Просмотров: 490 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: