РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Рід, плем’я, народність, нація. - Краєзнавство - Реферати - Каталог статей

Рід, плем’я, народність, нація. Поняття етносу. Рід, плем'я, народність, нація Різнопланове і глибоке розкриття сутності суспільного життя людини неможливе і поза розумінням такого явища, яке окреслюється поняттям "етнос". Поняття етносу достат-ньо глибоко і ґрунтовно розроблялося багатьма видатними діячами вітчизняної та зарубіжної культури. Вони розглядають етноси як особливі соціальні спільноти, які органічно поєднують біосферу та соціосферу, містять у собі значною мірою характеристики природної спільноти. Ет-носи — це біофізичні реальності, здатні бути оповитими соці-альною оболонкою, втіленими в ту чи іншу суспільну форму. Етноси формуються під впливом природної належності людського угруповання до певного географічного середовища, кліматичних умов, ландшафту, рослинного і тваринного світу. Етнічне буття людини прив'язане до певної місцевості з її географічними особливостями, що позначається на особ-ливостях побуту і культурі, на характері людей, традиціях, звичаях, спільній історичній долі та інших об'єднавчих фак-торах, що далеко виходять за межі географічного середови-ща. Етнос характеризується і певною спільністю психічних рис індивідів, що входять до його складу, які формуються під впливом природнокліматичних умов. Проте етнос, бу-дучи за своїм походженням пов'язаним із природою та три-валою генетичною еволюцією, свої головні характеристики отримує в соціально-культурному оформленні, і вони передаються від покоління до покоління через історичну пам'ять, через засвоєння культурних надбань, традицій тощо. Етнос як такий є не суто природним утворенням, а його історичною асиміляцією в культурі, що здійснюється багатьма по-коліннями людей. Отже, етнос — це група людей, яка історично склала-ся на певній території і характеризується спільністю мови, культури, побуту, звичаїв, традицій, способу жит-тя та особливостями психічного складу. Етнос як суспільно-природне утворення слід відрізняти від історичних спільнот людей, таких як рід, плем'я, на-родність, нація, які хоч і формуються на основі певних етніч-них спільнот, проте є продуктом історії, соціокультурними утвореннями. Групи кровних родичів, що ведуть своє походження за од-нією лінією (материнською чи батьківською), усвідомлюють себе нащадками спільного предка (реального чи міфічного), мають спільне родове ім'я, утворюють таке об'єднання, як рід. Він виникає з первісного людського стада найвірогідніше на рубежі нижнього і верхнього палеоліту як осередок суспільно-го співжиття та регулювання шлюбних стосунків. Рід обирає старійшину чи вождя й може змістити його з цієї посади; ре-гулює шлюбні стосунки; стежить за рівним поділом майна померлих членів роду; здійснює взаємодопомогу, захист і кровну помсту; має своє ім'я, спільне місце поховання й демокра-тичні збори, де вирішуються основні питання життєдіяль-ності. Етнографічні, історичні, археологічні факти свідчать, що визначальними рисами родових відносин є: рівність усіх членів роду; відсутність майнових відносин між родичами; суворе дотримання екзогамії. Отже, цілком аргументованим є таке твердження: рід — це заснована на кровних зв'язках історична форма спіль-ності людей. Родова спільнота є однією з необхідних умов виникнен-ня племені. Характерними рисами раннього племені є: на-явність племінної території, відокремленої від території сусідніх племен умовними рубежами; певна економічна спільність і взаємодопомога одноплемінників, що виражаєть-ся, наприклад, у колективних полюваннях; єдині племінна мова, культура, самосвідомість, традиції, самоназва. Плем'я утворюється на основі родів, які мають спільне походження і базується, на кровноспоріднених зв'язках між його членами. Саме кровноспоріднений зв'язок, який об'єд-нав два чи кілька родів, перетворює їх на плем'я. Розвинуті племена мали племінне самоврядування, яке складалося з племінної ради, військових та цивільних вождів. Розклад родоплемінних відносин відбувається у зв'язку зі становленням обміну і приватної власності. Рід, як відомо, не мав майнових відносин. Плем'я вже не могло без них обі-йтися. Радикальні зміни у стосунках між людьми були вне-сені суспільним поділом праці, зміною характеру діяльності. Поділ праці дав значний поштовх розвитку виробництва, сприяв підвищенню продуктивності праці, зумовив форму-вання надлишкового продукту та обміну. Обмін діяльністю, а згодом і надлишковим продуктом зумовив нерівномірність його концентрації у різних членів племені, виділення бага-тих і бідних родів, появу племінної знаті, племінної верхівки, посилення ролі військових вождів, військового керівництва, яке нерідко захоплювало і цивільну владу в племенах. Таке тлумачення родоплемінних відносин приводить до висновку: плем'я — це історична форма спільності людей, що ґрунтується на родових відносинах та суспільному поділі праці, які визначають розрізненість племен за те-риторією, мовою, культурою, організацією життєдіяль-ності. На зміну племенам прийшла нова історична форма спіль-ності людей — народність. Народність виникає з потреби збереження тієї внутріш-ньої спільності людей, що сформувалася під впливом їхньо-го проживання на одній території, в єдиному соціокультурному середовищі, спілкування однією мовою, співжиття в межах спільних традицій, звичаїв, рис характеру. Початок формування народностей належить до періоду консолідації племінних союзів і виявляється у поступовому змішуванні племен, зміні попередніх (кровноспоріднених) зв'язків територіальними. Першими склалися народності рабовласницької епохи: давньоєгипетська, давньоеллінська та ін. У Європі процес утворення народностей завершився пе-реважно в період феодалізму: давньоруська, польська, фран-цузька та інші народності. В інших частинах світу цей процес тривав і в наступні епохи. Народності звичайно складалися з кількох племен, близьких за своїм походженням та мовою (наприклад, польська — з слов'янських племен: полян, віслян, мазовшан та ін.), або з різномовних племен, що змішува-лись у результаті завоювання одних племен іншими (напри-клад, французька — із галльських племен, римських колоністів та германських племен: франків, вестготів, бургундів та ін.).)У процесі формування народностей, у міру посилення зв'язків між окремим їхніми частинами, мова одного з етніч-них компонентів (більш численного чи більш розвинутого) стає спільною мовою народності, а інші племінні мови зводяться до діалектів, а іноді й зовсім зникають. Утворюється терито-ріальна, культурна і господарська спільність зі спільною са-моназвою. Становлення держави сприяло зміцненню народ-ностей, але в процесі історичного розвитку народності могли не збігатися з державами ні територією, ні мовою. Отже, народність — це форма спільноти людей, яка історично виникає за родоплемінною спільністю і форму-ється на певній території при натурально-господарчій діяльності у процесі злиття, консолідації різних племен завдяки створенню єдиної мови, культури, традицій, обрядів. Подальший розвиток суспільного життя привів до виник-нення нової, етносоціальної спільноти людей — нації. У світовій суспільній думці немає одностайності у визна-ченні поняття "нація". Одні вчені визначальною ознакою нації вважають "національний дух", "національну само-свідомість", "національний характер", що сформувалися на ґрунті спільної долі, другі — трактують націю як "несвідо-му психічну спільність", треті — зводять націю до спільно-ти людей, котрі однаково мислять. Існують географічні, біо-логічні, психологічні тлумачення нації. Тому безсумнівним буде твердження про те, що, визна-чаючи поняття "нація", слід органічно поєднувати та вра-ховувати і соціально-економічні, й етнічні, і соціокультурні, і духовні фактори. Націю можна трактувати як спільність людей, що фор-мується завдяки єдності таких засад." - По-перше, територіальних: кожна нація має свою те-риторію, "життєвий простір". - По-друге, етнічних: нація формується, як правило, з людей одного етнічного складу. Етнічні ознаки — це само-свідомість, мова, усвідомлення спільності походження, єди-ної історії, традицій. - По-третє, економічних: спільність господарських зв'язків універсального рівня консолідує людей, пов'язує єдиною справою, сподіванням на позитивні результати. - По-четверте, загальнокультурних: мови, традицій, зви-чаїв, обрядів, що передаються від покоління до покоління, з уст в уста. Немає мови — немає і нації. Нація також згасає, якщо втрачається її культура, порушуються традиції, нехтуються звичаї, забувається історія. - По-п'яте, психологічних: нація має спільні риси пси-хічного складу, які формуються в процесі спільного життя, діяльності, спілкування. Усі згадані засади потрібно розглядати лише в їхньому органічному взаємозв'язку та взаємозумовленості. Абсолю-тизація будь-якої з них призведе до викривленого розуміння нації. Саме виходячи з ідеї взаємозумовленості та органіч-ного взаємозв'язку окреслених засад, можна і слід визнача-ти, що нація — це духовна спорідненість природно-соціально визначеного(их) етносу(ів). Таке визначення є достатньо ефективним, якщо зверну-ти увагу на те, як визначалося поняття "природа" у поперед-ньому розділі та як визначаються поняття "соціальне", "со-ціум" на початку цього розділу підручника. Окрім цього, пра-цездатність такого визначення підкреслить подання розумін-ня поняття "національні відносини". Національні відносини є важливою складовою соціаль-них відносин, які органічно входять до їхньої системи і ма-ють порівняно самостійний статус. Зазнаючи впливу, напри-клад, економічних, політичних, побутових відносин, націо-нальні відносини зі свого боку чинять зворотну дію, вносять колорит в усі сфери суспільного життя. Національні відносини існують у таких основних формах: взаємовідносини між націями, міжособистісні стосунки пред-ставників різних націй, взаємини між людьми однієї і тієї ж нації.
1 2 3 4 5 Категория: Краєзнавство \| Добавил: Aspirant (18.06.2015)
Просмотров: 631 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: