РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Припинення шлюбу, показники шлюбності - Краєзнавство - Реферати - Каталог статей

Припинення шлюбу, показники шлюбності План 1. Припинення шлюбу 2. Показники шлюбності і припинення шлюбу Припинення шлюбу є ще одною важливою детермінантою відтворення населення. Припиненням шлюбу в демографії називають розпад шлюбного союзу внаслідок смерті одного з членів подружжя або розірвання шлюбу. В умовах високої смертності населення головною причиною припинення шлюбу є смерть одного з членів подружжя, за умов же низької смертності — розірвання шлюбу. Овдовіння, або припинення шлюбу внаслідок смерті одного з членів подружжя, залежить від структури смертності й знижується зі зростанням тривалості життя. Демографічна роль овдовіння визначена його внеском у збільшення шлюбоздат- них контингентів. За відсутності заборони на повторні шлюби зростання інтенсивності овдовіння веде до збільшення загальної кількості випадків укладання шлюбу впродовж життя. Але водночас підвищення частоти овдовіння супроводжується зростанням загального рівня смертності, адже овдовілі помирають частіше, ніж одружені. Крім того, овдовіння зумовлює зниження рівня народжуваності. Проте за поширення внутрісімейно- го регулювання дітонародження, коли більша частина народження дітей припадає на перші роки шлюбу, його вплив на цей процес помітно слабшає. Зниженню овдовіння сприяє зростання частоти розлучень, оскільки певна частина шлюбів розпадається ще до смерті одного з членів подружжя. Розлучення — це розірвання шлюбу в органах запису актів цивільного стану або, в спеціально передбачених законодавством випадках, за рішенням суду за життя обох чоловіка і жінки. Розлучення здійснюють за заявою одного або обох членів подружжя, або за заявою опікуна одного з членів подружжя, що визнаний судом недієздатним. Законодавство також установлює порядок розірвання шлюбу і правила, що регулюють взаємини колишнього чоловіка і жінки після розлучення. Розлучення як соціальний феномен вивчають у праві, соціології і соціальній психології. В Україні виділяють такі законні підстави припинення шлюбу: а) смерть одного з подружжя; б) оголошення в судовому порядку померлим одного з подружжя; в) розірвання шлюбу шляхом розлучення за заявою одного з подружжя або їх обох. Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України громадянин може бути в судовому порядку оголошений померлим в разі, коли в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування протягом трьох років, або якщо він пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку, — протягом шести місяців. Питання про оголошення громадянина померлим розглядає районний (міський) суд за місцем проживання заявника. Згідно зі ст. 264 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду про оголошення громадянина померлим є підставою для реєстрації смерті в органах ЗАГСу і видачі свідоцтва про смерть. При взаємній згоді на розірвання шлюбу подружжя, яке не має неповнолітніх дітей і у яких відсутні майнові суперечки, розірвання шлюбу проводиться в органах ЗАГСу (ст. 41 КпШС України). Одним із способів розірвання шлюбу є судовий. Шлюб розривається судом у випадках, коли у подружжя є спільні неповнолітні діти, коли один із подружжя не погоджується на розлучення та коли у подружжя, яке бажає розірвати шлюб, є майнові суперечки, позовна заява про які заявлена разом з вимогою про розірвання шлюбу. Судова практика виходить з того, що підставами для розірвання шлюбу є: зловживання одним із подружжя спиртними напоями; коли це суперечить моральним принципам іншого члена подружжя; тривале фактичне окреме проживання подружжя, яке є, як правило, наслідком того, що у чоловіка, або в обох членів сім'ї, є інша сім'я; явна нездатність одного з подружжя до дітонародження. При розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен встановити справжні причини розлучення, з'ясувати фактичні взаємини подружжя і зобов'язати вжити заходів до їх примирення (ч.1 ст. 40 КпШС України). Примиренню подружжя сприятиме відкладення справи строком до шести місяців, як передбачено ч. 4 ст. 176 Цивільного процесуального кодексу України. Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими (ч. 2 ст. 40 КпШС України). Шлюб припиняється з часу реєстрації розлучення в книзі записів актів про розірвання шлюбу, тобто датою припинення шлюбу є не день винесення судом рішення про розірвання шлюбу, а дата реєстрації розлучення в органі ЗАГСу. Реєстрація розірвання шлюбу провадиться за місцем проживання подружжя або одного з них за заявою подружжя по пред'явленні копії рішення суду про розірвання шлюбу, що набуло законної сили, а також квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита. Демографія вивчає масовий процес розірвання шлюбів у населенні, або когорті, тобторозлучуваність, а також вплив роз- лучуваності на процес відтворення населення, окремі демографічні процеси і на формування шлюбно-сімейної структури населення. Зокрема, демографа розлучуваність цікавить як фактор, що поряд з овдовінням визначає число осіб, що можуть одружитися повторно, а також її вплив на народжуваність. Фактори розлучуваності Питання про причини розлучення і фактори розлучуваності досліджені недостатньо повно. Одним з важливих факторів, що визначають рівень розлучуваності, зокрема є шлюбно-сімейне законодавство. Так, 1965 року був виданий Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про деякі зміни порядку судового розгляду справ про розірвання шлюбу», в результаті чого у 1966— 1968 роках показники розлучуваності різко зросли у порівнянні з 1965 роком. У1968—1970 роках шлюбно-сімейне законодавство України було знов переглянуте у бік спрощення процедури розлучення, яке для членів подружжя, що не мали неповнолітніх дітей й розлучувалися за обопільною згодою та без спірних питань, почало допускатися у позасудовому порядку, через ЗАГС. Основне місце при розлучуваності належить демографічним і соціально-економічним факторам. Так, істотну роль відіграє вік чоловіка і жінки. Ця демографічна складова виступає в трьох різних модифікаціях: вік вступу в шлюб, вік у момент розлучення, різниця у віці між дружиною і чоловіком. Що стосується першого, віку вступу в шлюб, то дослідження показують, що ймовірність розлучення змінюється в такий спосіб: спершу вона знижується від високих значень, властивих шлюбам, укладеним у дуже молодому віці, а потім знову підвищується для шлюбів, укладених у старшому віці. Найменшу імовірність розлучення демонструють шлюби, укладені у віці максимальної шлюбності. Що стосується віку на момент розлучення, то розлучу- ваність має максимум у віковому інтервалі 20-30 років, а потім плавно знижується до вкрай низьких рівнів у віці старшому 50 років. При цьому вік максимальної ймовірності розлучення в жінок нижчий, ніж у чоловіків. Велика різниця у віці чоловіка і дружини підвищує ймовірність розлучення, при цьому ця імовірність вища в тих випадках, коли дружина старша за чоловіка. Іншим демографічним фактором розлучуваності є тривалість шлюбу. Так само як і залежність розлучуваності від віку, залежність від тривалості шлюбу має дзвоноподібний характер: спершу йде підвищення ймовірності розлучення, причому максимум припадає на рубіж між першим і другим п'ятиліттями шлюбу, а потім ця імовірність поступово знижується. Деяку роль у детермінації частоти розлучень відіграє порядковий номер шлюбу. Xоча даних з цього питання замало, проведені дослідження показують підвищену частоту розлучень для повторних шлюбів. Цю тенденцію виявляють як вітчизняні, так і закордонні матеріали. Важливим фактором розлучуваності є число дітей у сім'ї. Показники демографічної статистики говорять про те, що ймовірність розлучення в бездітних родинах і родинах з однією дитиною вища, ніж у родинах із двома і більше дітьми. Важливим фактором розлучуваності роль якого нині зростає, є суспільна думка про розлучення і про припустимі його причини. Матеріали спеціальних соціологічних досліджень показують, що має місце не лише збільшення толерантності суспільства стосовно розлучення, але й змінюється структура причин і мотивів, за якими розлучення вважають не тільки припустимим, але навіть прийнятним і чи ледве не обов'язковим. Причому зміна мотивів розлучення йде у напрямку від визнання можливості розлучення за цілком поважних причин (безплідність одного з членів подружжя, доведена зрада тощо) до визнання його можливості й навіть обов'язковості у випадку відсутності любові між партнерами. Показники шлюбності і припинення шлюбу Як ми вже згадували, демографічне явище шлюбності у широкому розумінні складається з процесів укладання шлюбу та його можливих „варіантів розвитку» — овдовіння і розлучення. У демографії шлюбність вимірюють суцільною системою показників, що з різних боків характеризує тенденції її формування і зміни. Демографічний аналіз шлюбності базований на відомих вже з попередніх розділів показниках.* Абсолютні показники Вихідним показником виступає абсолютне число шлюбів, укладених (тобто зареєстрованих) за той або інший період часу, звичайно за рік. Абсолютне число шлюбів характеризує валові обсяги шлюбності в країні або регіоні. Його можна використовувати також і для одержання первісного уявлення про тенденції зміни шлюбності в часі. Однак цим цінність зазначеного показ- ника й вичерпується. Для характеристик припинення шлюбу використовують відповідно абсолютне число розлучень та абсолютне число овдовінь. Із малюнка 6.1 бачимо, що в Україні за вказане 12-річчя значно скоротилася кількість укладених шлюбів: з 482,8 тис. у 1990 році до 317,2 тис. у 2002 році, а кількість розлучень суттєво не змінилася — з 192,8 тис. у 1990 році до 183,5 тис. у 2002. Як і будь- який інший абсолютний демографічний показник, числа шлюбів (розлучень) дуже залежать від загальної чисельності і від демографічної структури населення, у т.ч. і від уже сформованих пропорцій у шлюбній структурі населення. А ми знаємо, що в Україні за цей час відбулося значне скорочення чисельності населення, зміни вікової структури — старіння, тому абсолютні дані про шлюби і розлучення — це лише початок аналізу—для повної картини цього явища необхідні відносні показники.* Загальні коефіцієнти Шлюбність належить до числа процесів, для яких характерні повторні події. Шлюб за сучасних умов можна взяти кілька разів протягом життя. Інша справа, що перший (а також другий, третій та ін.) шлюб можна взяти лише один раз. Серед відносних показників шлюбності найпершим є загальний коефіцієнт шлюбності (с), що дорівнює відношенню числа укладених шлюбів до середнього (середньорічного, якщо мова йде про рік) населення: де С —число укладених шлюбів, або осіб, що уклали шлюб, Р — середня чисельність населення за період Т. де D — число розлучень за період. Як правило, розрахунки ведуть за період, який дорівнює 1 року. Тому формулу можна записати як: За аналогією обчислюють і загальний коефіцієнт розлучуваності (d): Загальні коефіцієнти шлюбності і розлучуваності вільні від впливу загальної чисельності населення: як і всі загальні коефіцієнти, вони залежать від особливостей демографічної структури, насамперед вікової і шлюбної. Знаменник дробу містить у собі і кількості дітей у віці до 15 років, і тих, хто вже є одруженим, або розлученим. Природно, що частки тих та інших у різних населеннях досить сильно варіюють, а отже, впливають на відповідний загальний коефіцієнт: чим більші ці частки, тим менший за інших рівних умов загальний коефіцієнт. Тому, як і за іншими загальними коефіцієнтами, можна лише приблизно, грубо оцінити рівні шлюбності і розлучуваності. Точніший вимір цих рівнів забезпечують спеціальні коефіцієнти, а також ряд інших показників, про які мова йтиме нижче.* Спеціальні коефіцієнти Розраховують окремо для всього населення в шлюбоздат- ному віці (15 років і більше), а також для шлюбоздатного населення окремо чоловіків і жінок, що не перебувають у шлюбі. Крім того, розраховують і спеціальні коефіцієнти шлюбності для перших шлюбів. Спеціальний коефіцієнт шлюбності для населення шлюбоздатного віку розраховують за формулою: де Р15+ — населення шлюбоздатного віку — старше 15 років. Цей коефіцієнт має певний недолік, оскільки включає населення яке перебуває в шлюбі, разом з тим, що не перебуває в шлюбі. Оскільки шлюби укладають особи шлюбоздатного віку, які не перебувають у шлюбі, то більш інформативним для демографії є показник, вирахований на основі співвіднесення чисельності осіб, що уклали шлюб до чисельності населення шлюбоздатного віку, яке не перебуває у шлюбі. Цей показник називають чистим спеціальним коефіцієнтом шлюбності : Так само розраховують спеціальні коефіцієнти шлюбності окремо для кожного шлюбного статусу, тобто для тих, хто ніколи не був одруженим (спеціальні коефіцієнти шлюбності для перших шлюбів), для вдових і для розлучених. У цьому випадку в чисельнику подають відповідно або число перших шлюбів, або число шлюбів вдових або розлучених, а в знаменнику — чисельність чоловіків або жінок відповідного шлюбного статусу (тих, хто ніколи не перебував у шлюбі, вдових або розлучених). Аналогічно розраховують спеціальні коефіцієнти шлюбності для жіночого і чоловічого шлюбоздатного населення. Оскільки достовірні дані про шлюбну структуру населення звичайно одержують тільки при переписах населення, спеціальні коефіцієнти шлюбності розраховують, як правило, тільки для років, близьких до перепису. Спеціальні коефіцієнти шлюбності дозволяють проводити точніші територіальні порівняння (між країнами, різними регіонами однієї і тієї ж країни), а також порівнювати шлюбність у різні періоди часу. Однак спеціальні коефіцієнти шлюбності не вільні від впливу вікового складу шлюбоздатного населення. Тому, крім спеціальних коефіцієнтів для всіх перерахованих вище категорій населення, розраховують також повікові коефіцієнти шлюбності. Останні розраховують стосовно або шлюбоздатного населення, або всього населення кожного віку. У першому випадку вони називаються спеціальними повіко- вими коефіцієнтами шлюбності і показують чисту інтенсивність цього процесу в окремих вікових групах. Вони дорівнюють відношенню числа шлюбів, укладених особами певного віку, до середньорічної чисельності шлюбоздатного населення цього віку. Ці коефіцієнти також можуть бути розраховані як для усього шлюбоздатного населення, так і окремо для чоловіків і жінок або для кожного шлюбного стану. Найчастіше спеціальні повікові коефіцієнти шлюбності розраховують для перших шлюбів, тобто для неодружених (що ніколи не перебували в шлюбі), а також для повторних шлюбів (без поділу на вдових і розлучених). Розрахунок повікових коефіцієнтів шлюбності також можливий тільки для років, близьких до перепису населення. Спеціальний коефіцієнт розлучуваності дорівнює відношенню числа розлучень за період до середнього числа існуючих шлюбних пар на середину того ж періоду (звичайно за даними перепису населення). Крім спеціального коефіцієнта розлучуваності для всіх шлюбних пар розраховують також повікові спеціальні коефіцієнти (окремо для кожної статі). Ці коефіцієнти дорівнюють відношенню числа розлучень чоловіків або жінок певного віку до середньої чисельності одружених (заміжніх) у певному віці за той або інший період. Свого максимуму повікові спеціальні коефіцієнти розлучуваності сягають у чоловіків у віці 25-29 років, у жінок — 20-24 років. Ще одним різновидом спеціальних коефіцієнтів розлучуваності є спеціальні коефіцієнти розлучуваності за тривалістю шлюбу. У свою чергу їх поділяють ще на коефіцієнти, розраховані стосовно загального числа шлюбів, укладених певне число років тому, і на коефіцієнти, розраховані стосовно числа шлюбів, укладених певне число років тому і збережених до відповідного часу. Коефіцієнти 2-го виду називають також приведеними числами розлучень. Вони точніші за коефіцієнти 1-го виду, оскільки поряд з розлучуваністю враховують також і ов- довіння. Сума наведених чисел показує, скільки шлюбів з кожної 1000 або 100 шлюбів, укладених певне число років тому, закінчується розлученням протягом усього життя.* Часткові коефіцієнти Серед часткових коефіцієнтів розлучуваності можна назвати коефіцієнти для чоловіків і жінок, для міського і сільського населення та ін. Найбільш важливу роль у демографічному аналізі розлучуваності відіграють повікові коефіцієнти розлучуваності — відношення числа розлучень чоловіків або жінок за той або інший період часу до їх середньої чисельності за той же період. Показник характеризує частоту розлучень в осіб різного віку. Ще однією характеристикою розлучуваності є відношення річного числа розлучень до річного числа шлюбів. Цей показник називають індексом розлучуваності. Крім показника для всього населення обчислюють і повікові індекси розлучуваності. Однак, ці показники непридатні для характеристики інтенсивності розлучуваності, тому що річне число шлюбів аж ніяк не дорівнює тому числу шлюбів, що теоретично могли би бути розірваними. До того ж величина індексу розлучуваності значною мірою залежить від числа щорічно укладених шлюбів.* Сумарні коефіцієнти За допомогою повікових коефіцієнтів шлюбності розраховують кумулятивні (накопичені до визначеного віку) і сумарні (накопичені до 50 або 70 років) коефіцієнти, що показують середнє число шлюбів (всіх або тієї чи іншої черговості) у розрахунку на одну жінку (чоловіка) реального або умовного покоління. Сумарні коефіцієнти характеризують ту частку населення, що одружується хоча б один раз у житті. Сумарний коефіцієнт шлюбності до віку 70 років дорівнює сумі повікових і розраховується за формулою: де h — довжина вікового інтервалу, Сх — повікові коефіцієнти шлюбності. При цьому шлюби, укладені після 69 років, умовно відносять до попередньої вікової групи. Сумарний коефіцієнт шлюбності можна розраховувати як для всіх шлюбів, так і для шлюбів кожної черговості. У випадку реального покоління сумарний коефіцієнт узагальнено характеризує частоту укладання шлюбів у певному поколінні. Він залежить від безшлюбності, і від поширеності повторних шлюбів, але не залежить від віку одруження. Сумарний коефіцієнт перших шлюбів показує частку покоління, що взяло перший шлюб. Його доповнення до 1 є показником рівня безшлюбності. Сумарний коефіцієнт повторних шлюбів показує поширеність повторних шлюбів у поколінні. Аналогічно одержують сумарний коефіцієнт розлучуваності, що показує середнє число розлучень протягом життя когорти (реальної або умовної).* Таблиці шлюбності Таблиці шлюбності це статистичні моделі шлюбного процесу в населенні, вони дають кількісні характеристики шлюбності і безшлюб'я. Перша таблиця шлюбності була побудована швейцарським пастором І. Мюре у 1764 році. А з кінця XK ст. ці таблиці почали будувати у більшості розвинутих країн. Таблиці шлюбності бувають декількох видів. Залежно від тривалості дошлюбного періоду та черговості шлюбу, будують таблиці шлюбності одинаків, а також таблиці шлюбів наступної черговості для удових і розлучених. За ознакою зміни дошлюбного стану — будують комбіновані і чисті таблиці шлюбності. Комбіновані таблиці містять ймовірності вступити у шлюб та померти, не узявши шлюб. У чистих таблицях є лише одна ймовірність — узяти шлюб. Як і всі інші демографічні таблиці, таблиці шлюбності можна будувати за методом умовного, або реального покоління. Першим показником таблиці шлюбності, як і в інших демографічних таблицях, є вік -х. Початковий вік для таблиці шлюбності беруть 15 років, закінчуючи максимально можливим віком — 100 років, або 50, як вік припинення дітородного періоду. За віковий інтервал у таблицях шлюбності беруть один рік, рідше — 5. Наступний за віком показник — lsx — число тих, хто доживає до віку х років і не перебуває у шлюбі. Початкову когорту беруть 1000 або 10000. У таблиці шлюбності для перших шлюбів число осіб, що не одружилися у віці 50 років є показником остаточного безшлюб'я. У комбінованій таблиці шлюбності розраховують наступні повікові ймовірності: с°х — ймовірність укласти шлюб; qsx — ймовірність померти, не уклавши шлюб; gx _ ймовірність виходу з числа одружених, яка дорівнює сумі двох попередніх імовірностей; р"х — ймовірність перейти у наступний вік зі збереженням неодруженого статусу. Визначають як: На базі чисел тих, хто доживає до віку х років і не перебуває у шлюбі та ймовірностей, обраховують повікові числа тих, хто укладає шлюб С°х та числа тих, хто помирає не одружившись d. x Ще одним важливим аналітичним показником таблиці шлюбності є середній вік одруження (укладання шлюбу) . У демографічному аналізі, говорячи про вік одруження, мають на увазі час, що минув між датою народження і датою укладання шлюбу. Оскільки дані таблиці шлюбності являють собою варі- ацшний ряд розподілу шлюбів за віком, то можна обчислити і характеристики центральної тенденції для цього ряду розподілу: середній вік укладання шлюбу, а також медіанний і модальний вік. Ці показники можуть бути розраховані як для всіх шлюбів, так і для шлюбів будь-якої черговості, найчастіше, зрозуміло, для першого.* таблиці припинення шлюбу Вивчення припинення шлюбу має не менше значення, ніж вивчення самої шлюбності. За різними соціологічними опитаннями населення, втрата близької людини або розлучення є найвагомішою причиною стресу. Отже, припинення шлюбу негативно впливає не лише на народжуваність, а й головним чином є фактором підвищення рівня смертності у працездатному віці. Таблиці припинення шлюбу будують за тривалістю шлюбу та за віком членів подружжя (для чоловіків і жінок окремо). У таблиці припинення шлюбу за віком дружини враховують і вік чоловіка, причому, вважають, що жінка у віці х років може перебувати у шлюбі з чоловіком віку x+l років, де l — середній лаг віку членів подружжя для кожного значення х. Таблиці припинення шлюбу за тривалістю шлюбу будують для когорт конкретного віку, що перебувають у шлюбі. Таблиці припинення шлюбу є комбінованими таблицями, оскільки враховують одразу декілька можливих подій у шлюбі: смерть чоловіка, смерть жінки, розлучення. Таблиці будують для початкової когорти 10000, або 100000 чол. від шлюбоздатного віку до максимального — 100 років. Таблиці припинення шлюбу можуть бути повними (з однорічними віковими інтервалами) та короткими (де інтервал більше 1 року). Основні показники таблиць припинення шлюбу такі: 1. вік (х), або тривалість перебування у шлюбі (z); 2. числа осіб, що доживають до наступного року зі збереженням шлюбного стану (lm ); 3. ймовірність померти для жінки (qfx) або (qQ; 4. ймовірність померти для чоловіка (qmx), або (qmz); 5. ймовірність розлучення (qdx), або (qdz); 6. ймовірність припинення шлюбу (зміни шлюбного стану) : rx = qfx+qmx + qdx — для таблиць припинення шлюбу за віком членів подружжя, та rz = q>z + qmz + qdz — для таблиць припинення шлюбу за тривалістю шлюбу. 7. ймовірність дожиття до наступного року у шлюбному стані у таблицях не наводиться, але її можна розрахувати як 1 — rx (Г) 8. як і в таблицях смертності, наступні показники являють собою абсолютні числа тих, хто помирає в інтервалі віку — Мх (жінки ), Mmx (чоловіки) та тих, хто розлучується — D°x для таблиць припинення шлюбу за віком членів подружжя, для для таблиць за тривалістю шлюбу відповідні показники записують з індексами z; 9. середню тривалість перебування в шлюбі Z для таблиць припинення шлюбу за віком членів подружжя обраховують як різницю між середнім віком припинення шлюбу і середнім віком одруження. Для таблиць за тривалістю шлюбу середню тривалість перебування в шлюбі визначають як середню зважену із значень Z, вагами слугують числа припинення шлюбів R: 10. аналогічно, як і в таблицях смертності, визначають середнє число років, що належить прожити в шлюбі есх. Література 1. Аннотированная библиография работ по проблемам семьи в СССР (1957-1971 гг.). - М., 1972. - Вып.1-2. 2. Антонов А.И., Борисов В.А. Кризис семьи и пути его преодоления: Научныш доклад. — М., 1990. 3. Белова В.А. Повторные браки и рождаемость // Социально-демографические исследования брака, семьи, рождаемости и репродуктивныгх установок. — Ереван, 1983. 4. Белова В.А. Число детей в семье. — М., 1975. 5. Ьестужев-Лада И.В. Семья и быт: ретроспектива и перспектива // Социально-демографические проблемы развития советского общества. — М., 1982. 6. Ьондарская Г.А. Рождаемость в СССР: Этнодемографи- ческий аспект. — М., 1977. 7. ЬорисовВ.А. Перспективы рождаемости. — М., 1976. 8. Ьоярский А.Я. Режим воспроизводства населения и состав семьи // Проблемы демографической статистики. — М., 1966. 9. Брак и семья. Демографический аспект / Под ред. А.Г. Волкова и Л.Е.Дарского. — М., 1975. 10. Брачность, рождаемость, семья за три века. Сборник статей / Под ред. А.Г.Вишневского и И.С.Кона. — М., 1979. 11. Васильева Э.К. Семья и ее функции: Демографо-статис- тический анализ. — М., 1975. 12. Венецкий И. Г. Статистические методы в демографии.- М, 1977.- 208 с. с табл. 13. Вишневский А.Г. Демографическая революция. — М., 1976. 14. Волков А.Г. Изучение семьи — важнейшая тема переписи населения // Вестник статистики. — 1977. — № 5. 15. Волков А.Г. Семья — объект демографии. — М., 1986. 16. Волков А.Г. Семья как фактор изменения демографической ситуации //Социологические исследования. — 1981. — № 1. 17. Волков А.Г, Дарский Л.Е. Демографическое развитие семьи // Демографическое развитие в СССР.- М., 1985 18. Воспроизводство населения и демографическая политика в СССР / Отв. ред. Л.Л.Рыбаковский. — М., 1987. 19. Воспроизводство населения СССР / Под ред. А.Г.Вишневского и А.Г.Волкова. — М., 1983. 20. Голяченко О. Морально-етичні причини вмирання української людності http://www.universum.org.ua/journal/2003/ goliach_7.htm 21. Дарский Л.Е, Ильина И.П., Тольц М.С. Изменения в брач- ности и их влияние на рождаемость // Воспроизводство населения СССР / Под ред. А.Г.Вишневского, А.Г.Волкова. — М., 1983. 22. Демографические проблемы семьи / Под ред. Н.М.Ри- машевской. — М., 1978. 23. Демографическое поведение семей. — Ереван, 1975. 24. Демографічна ситуація: сучасні проблеми та перспективи. З послання Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році" http://www.gmdh.net/pop/uarticle.htm 25. Ильина И.П. Влияние войн на брачность советских женщин // Брачность, рождаемость, смертность в России и в СССР / Под ред. А.Г.Вишневского. — М., 1977. 26. Казьмина О.Е., Пучков П.И. Основы этнодемографии. Учебное пособие. http://www.auditorium.ru/books/319/ index.html 27. Киселева Т.П., Синельников А.Б. Эволюция брачно-се- мейной структуры населения СССР в послевоенный период. — М., 1984. 28. Козлов В.И. Национальности СССР. Этнодемографи- ческий обзор. — М., 1982. 29. Корчак-Чепурковский Ю.А. Избранные демографические исследования. — М., 1970. 30. Курман М.В. Динамика среднего числа детей в семье в СССР // Подрастающее поколение. Демографический аспект. — М., 1981. 31. Лакиза-СачукН.Н. Внуки и прародители в многопоколенных семьях // Подрастающее поколение. Демографический аспект. — М., 1981. 32. Лакиза-Сачук Н.Н. Современные тенденции формирования поколенной структуры семьи в СССР // Региональные особенности воспроизводства населения и вопросы демографической политики. — Ереван, 1983. 33. Морова Е.М. Некоторые вопросы статистического анализа разводов // Вопросы демографии: Исследования, проблемы, методы! / Под ред. А.Г.Волкова, Л.Е.Дарского, А.Я.Кваши. — М., 1970. 34. ПоллякТ.С. Бюджет и семья // Экономическое обозрение. — 1930. — № 3. 35. ПрибитковаІ.М. Основи демографії: Посібник для студентів гуманітарних і суспільних факультетів вищих навчальних закладів /.- К.: «АртЕк», 1997.- 256 с.: іл. 36. Прибыткова И.М. Эта непобедимая ячейка // Философская и социологическая мысль. — 1994. — № 1-2. 37. Проблеми соціально-демографічного розвитку та соціальна політика в Україні http://www.niss.gov.ua/book/strateg2 38. Проблемы быта, брака и семьи. — Вильнюс, 1970. 39. Птуха М.В. Индексы брачности. Этюд по теории статистики населения // Бюллетень Киевского губстатбюро. — 1922. — № 2. 40. ПтухаМ.В. История первой таблицы брачности // Вестник статистики. — 1925. — Кн.21. № 4-6. 41. Птуха М.В. Очерки по истории статистики XVII—XVIII веков. — М., 1945. 42. Пустоход П., Трацевський М. Шлюбність на Україні // Праці Демографічного інституту. — Київ, 1930. 43. Развод. Демографический аспект: Сборник статей / Под ред. А.Г.Волкова., Л.Е.Дарского. — М., 1979. 44. Роубичек В. Использование моделей жизненного цикла для изучения структуры потребительских расходов семьи // Демографические проблемы семьи. — М., 1978. 45. Семья и здоровье. Библиографический указатель отечественной и зарубежной литературы (1979-1985 гг.). — М., 1985. 46. Семья как объект социально-демографических исследований. — Л., 1974. 47. Синельников А.Ь. Сколько детей нужно иметь, чтобы население не стало уменьшаться? // Рождаемость: известное и неизвестное. — М., 1983. 48. Сифман Р.И. Динамика рождаемости в СССР (по материалам выборочных обследований). — М., 1985. 49. Социальная статистика: Учебник/ Под. ред. чл.-кор. РАН И.И. Елисеевой.- М.: Финансы и статистика, 1997.— 416 с.: ил. 50. Статистический словарь / Гл. ред. М. А. Королев.- 2-е изд., перераб. и доп..- М.: Финансы и статистика.— 1989.— 623 с.: ил. 51. Стеценко С. Г., Козаченко И. В. Статистика населения: Учеб. пособие для эк. спец. вузов.— К.: Вища школа, 1984.— 407 с., ил. 52. Стеценко С. Г. та ін. Демографическая статистика.— К.,1993. 53. Струмилин С.Г. К проблеме рождаемости в рабочей среде //Струмилин С.П. Избранные произведения: В 5-ти т. — М., 1964. — Т.3. 54. Тольц М.С. Брачность населения России в конце XIX — начале XX в. // Брачность, рождаемость, смертность в России и в СССР. — М., 1977. 55. Іольц М.С. Разводы и современный уровень рождаемости // Проблемы воспроизводства и занятости населения. — М., 1984. 56. Урланис Б.Ц. Понятие семьи в переписях населения // Вестник статистики. — 1958. — № 7. 57. Харчев А.Г., Мацковский М.С. Современная семья и ее проблемы: Социально-демографическое исследование. — М., 1978. 58. ХарчевА.Г, Голод С.И. Профессиональная работа женщин и семья. — Л., 1971. 59. Харьковская область: Природа, население, хозяйство.— 2-е изд. перепаб. и доп./ А. П. Голиков, А.Л. Сидоренко и др.; Под. ред. А.П. Голикова, А.Л. Сидоренко.— Х.:»Бизнес Ин- форм», 1997.- 288 с. 60. Хоменко А.Л. Семья и воспроизводство населения // Хо- менко А.П. Избранные произведения. — М., 1980. 61. Чуйко Л.В. Браки и разводы: Демографическое исследование на примере Украинской ССР. — М., 1975. 62. Чуйко Л.В. Изменение социально-экономических функций семьи и их влияния на воспроизводство населения // Экономические аспекты воспроизводства населения. — Киев, 1979. 63. Чуйко Л.В. Исследование демоэкономических проблем брака и семьи в трудах А.П.Хоменко //Демографические исследования. — Киев, 1991. — Вып. 15. 64. Эволюция семьи в современном обществе. — М., 1989. 65. Эглише П.А. Иерархия потребностей и репродуктивное поведение// Проблемы уровня жизни и демографии: Межведомственный сборник научных трудов. — Рига, 1979. 66. Экономическая статистика: Учебник/ Под. ред. Ю.Н. Иванова.- М.:ИНФРА-М, 1998 - 480с. 67. Янкова З.А., Ачильдиева Є.Ф., Лосева O.K.. Мужчина и женщина в семье. — М., 1983. 68. Янсон Ю.Э. Сравнительная статистика населения. — СПб., 1892. 69. Aldous J., Hill R. International bibliography of research in marriage and the family, 1900-1964. — Minneapolis, 1967. 70. BellR. Marriage and family interactions. — Homewood, 1971. 71. Carter H, Gl/ck P.C. Marriage and divorce. A social and economic study. — Cambridge; London, 1976.
1 2 3 4 5 Категория: Краєзнавство \| Добавил: Aspirant (28.06.2015)
Просмотров: 767 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: