РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Молодятин – моє село - Краєзнавство - Реферати - Каталог статей

Молодятин – моє село ВОЇНИ УПА Під час першої світової війни багато наших односельчан були мобілізовані в Австро-Угорську армію де воювали в Італії під Автро-Угорськими прапорами. Під час утворення західноукраїнської республіки (ЗУНР) багато мешканців села пішли в Українську Галицьку Армію (УГА), а саме: Андрусяк М., Сметанюк О., Петрук І., Чемерис І. Жупник П., Кваснюк М., Кваснюк П., Жупник В., Козьмин Р., Лазарук М., Зелінський М. Після злуки з УГА з українсько-народною республікою у січні 1919 року наші односельчани служили в Січових стрільцях. В 1943 р. формувалася українська Стрілецька дивізія “Галичина. З нашого села в дивізію поступили такі селяни: Сидорук М., Гриньків П., Горецький М., Федюк В. і ряд інших. 17 вересня 1939 року Радянські війська ввійшли в наше село. Першою жертвою села став Дохторюк з сім’єю: в складі 7 чоловік, якого вивезли в Омську область, як ненадійного. 22 червня 1941 р. почалась Друга Світова війна , де багато мешканців села були мобілізовані у Радянську армію, а саме Федюк М., Сидорук В., Яремчик І., Марків В., Петра І., і ряд інших. В урядах УПА було багато зв’язкових дівчат. Багато мешканців села були засуджені, а саме Жупник Микола П. 25 р. режимних таборів із позбавленням прав на 5 р., покарання відбував у Воркуті. Стефурак В.І. – 10 р., Луцак В.О. – 25 р. Пнівчук Олена – 10 р., Городенко Настя – 10 р., Туліщук Олекса і Сметанюк Іван засуджені на 10 років ВТК які загинули в Радянсько-концентраційних таборах. Село Молодятин розташоване в північно-східній частині Гуцульщини. Відоме воно ще з 16 ст. хоча знайдені тут сокири-кельти доби пізньої бронзи засвідчують, що люди тут жили з прадавніх часів. Первісна назва села – Дем’янівка, тепер куток. Первісна назва села Демянівка можливо походить від імені жителя Дем’ян, але це була заслужена перед людьми людина, можливо воїн, а можливо старійшина роду. Послідуюча назва села Молодятин, як переказують старі жителі, стверджуючи, що чули ці слова від своїх предків, походить від молодої пари закоханих людей, що були вірні в коханні і гаразді, але не захотіли з якихось невідомих нам причин жити в Демянівці і перебрались за її межі. Посилились вони приблизно в теперішній горішній частині села, де є Барткова криниця. Можливо, їм хтось або щось загрожувало, а можливо, життя заставило їх поселитись в непролазних хащах. Назва села, як гадаємо, походить від слів ”молодь” і ”тин”. В топоніміці слов’ян слова “тин” означало охоронні, зміцнюючи укріплення навколо об’єкту. Тин – найпростіший тин дерев’яної фортечної стіни. З півдня Молодятина маємо вершину “Брунькова гора”, з півночі пасмо хребта, що простягається від гори Лисеня до Дем’янівки. Між ними є і “Кермен”. Знаходяться тут і потічки, носять вони назву урочищ: Кобилиця, Пунчава, Драничка. В кінці 16 ст. першої половин 17 ст., за актами навколо Печеніжина виникають села Молодятин, Слобода, Рунгури, Дем’янівка. ПИСЬМЕННИКИ СЕЛА У селі Молодятин 20 лютого 1881 року народився Ярослав Іванович Веселовський – український публіцист. Навчався в Коломийській гімназії. Закінчив юридичний факультет Львівського університету. Редагував тижневик “Поступ” (1902-1904) в Коломиї, газету “Буковина” (1904-1906) в Чернівцях, видання товариства “Просвіта” (1906-1910) у Львові, тижневик “Неділя” (1911-1912 рр.) де опублікував свої твори. Перекладав вірші О.С. Пушкіна, М.Лермонтова, М.Лєскова, М.Горького. Помер Ярослав Іванович Веселовський 21 червня 1917 р. у місті Віллішгоф, поблизу Відня, на 36 році життя. Похований там же. Тепер могила його загубилась. На старому цвинтарі в селі похований батько Ярослава Веселовського – Іван Веселовський (1831) що помер 16 лютого 1890 р. на 59 р. життя та сестра Анна Веселовська 1890 р. На жаль ці могили занедбані. Сьогодні в селі проживає письменниці Ганна Косюк, колишні випускниця Молодятинської школи, яка написала вірш “Село моє ріднесеньке” і пісню “Мій Молодятин”. Проживала і померла письменниця, поетеса Іванна (Жовківська) Сметанюк, яка народилася на Львівщині в небагатій, проте релігійній сім’ї, в часи лихоліття була зв’язковою українського підпілля, яка пройшла шлях випробувань через табори. З 1954 року Іванна Жовківська жила в селі Молодятин. У 2002 році вийшла збірка “Пташине яєчко”. МІЙ МОЛОДЯТИН Розквітають сади навесні, Все, мов в казці, кругом оживає Ця чарівність весни на селі Молодятин наш прикрашає. Приспів: Молодятин, Молодятин, Я люблю тебе серцем й душею. Молодятин, Молодятин, Ти красиве й розкішне село. Як заглянути в кожну домівку. Всюди буйне життя розцвіло. А як осінь загляне в село. Мов барвистий килим намалює. Всіх прихожих полонить теплом, Молодятинцям радість дарує. Приспів: Серед буків, смерек і ялин. Дзвінко пісня весела лунає. Запальний наш гуцульський танок Прикарпатське село звеселяє. Приспів: На забавах святкових у нас, Як троїста музика заграє, То бадьора усмішка в цей час На веселих устах не згасає. Приспів: Розквітають сади навесні, Зеленіють ліси у Карпатах Лиш смерічки стрункі й осяйні Все стоять у задумливих шатах. Приспів: ЦЕРКВА В давні часи в селі поселились і жили різні люди, і як віруючі вони були: греко-католики, латиняни, іудеї. Переважали греко-католики (уніани). В довоєнний період (до 1946 р.) в селі було три культові заклади: Греко-католицька (з 1946 православна) церква, що є діючою і і тепер; Церква євангельських християн-баптистів в Дем’янівці; Польський (католицький) костел, тепер на тому місці магазин. В ХVІІ ст. в Дем’янівці була збудована дерев’яна церква, яку спалили могнолотатари. Пізніше вона була відновлена в Дем’янівці і стояла неподалік від центра села в Дем’янівці. Тепер на тому місці, неподалік від клубу є хрест, що засвідчує про колишнє місце культового приміщення. Тепер діюча церква Молодятина збудована в 1896 році і має назву “Успення пречистої Діви Марії”. Вона з дерева і відзначається високими архітектурними формами, з трибуною. 1902 році патроном церкви був “його величність цісар Австро-Угорщини Юранц-Йозеф Габсбург”. В 1902 році Молодиянський парох Шухевич Теофія (1850-1918 рр.)мав дотації від держави і церкви. ОСВІТА В селі жителі придавали немало сил для освіти молоді. Уже в 1838 році згадується школа парафіяльна, в 1856 році була школа тривіальна (загальна). В 1891 р. в школі тривіальній навчалось 26 хлопчиків і 2 дівчинки. Вчителем школи був Микола Шевидзуський. В 1902 р. село має уже школу двокласну, а з 1903 року – однокласну з двома силами, в 1925 році відновлено школу двокласну. В 1929 році в селі створено школу трикласну, утраквістичну (двомовну). В 1931 році школа чотири класова (двомовна). В час війни (1941-1945) заняття в школі майже припинилося. В 1945 році було відновлено навчання в школі початковій. Приміщення школи було пошкоджено. Жителі села своїми силами завезли деревину, розібрали костел, євангельську церкву. Таким чином було відновлено школу. Діти навчались тимчасово в хатах жителів села Шкварчука Дмитра, Стефурака Івана та ін. З 1919 року в селі почала діяти семирічна школа, тепер дев’ятирічна. Сучасне приміщення школи побудовано в 1968 році. Першим директором школи в 1945 р. Була Савчук (Гаврилюк) Євдокія Миколаївна. До війни було майже 50% селян, які не вміли читати і писати. Зараз всі вміють читати і писати. Немало людей здобули вищу і середню спеціальну освіту. Більшість вчителів, які працюють в школі, є випускниками школи. Зараз директором школи є Жупник Ярослав Васильович.
1 2 3 4 5 Категория: Краєзнавство \| Добавил: Aspirant (13.06.2015)
Просмотров: 448 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: