РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Методи демографічного прогнозування - Краєзнавство - Реферати - Каталог статей

Методи демографічного прогнозування Стосовно статистично-математичного апарату, всі прогнозні технології можна поділити на: • експертні, оціночні; • статистичні. Експертні, оціночні технології базуються на судженнях і висновках експертів. Статистичні технології прогнозів ґрунтуються на статистичних методах аналізу історичних даних. У загальному випадку статистичні технології використовують тоді, коли 1. попередні дані поєднані причинно-наслідковими зв'язками; 2. попередні дані можуть бути піддані кількісному опису; 3. дослідник вважає, що попередня модель явища буде існувати й у майбутньому. На практиці застосовують обидві технології прогнозування. Проте, якщо дослідник бачить майбутнє значною мірою залежним від минулого, то ефективними будуть статистичні технології. А чим більш очікуване майбутнє відрізнятиметься від минулого сценарію розвитку, тим більше треба залучати експертні оцінки. Основними методами демографічного прогнозування є: методи, засновані на застосуванні тієї або іншої математичної функції — екстраполяційний і метод пересування за віковими групами, або когортно-компонентний метод. При моделюванні динаміки демографічних процесів (чисельності населення, середньої тривалості життя, сумарного коефіцієнту народжуваності, тощо) застосовують такі види моделей: лінійна, поліноміальна, геометрична модель та S- подібні (логістичні) криві Гомперця та Пірла-Ріда . де P0, Pt —чисельність населення відповідно на початок періоду та на кінець прогнозного періоду; Лінійний тренд застосовують там, де демографічне явище має рівномірний розвиток — незмінні в часі абсолютні прирости. У загальному випадку рівняння має вигляд: де t — змінна часу; a — рівень ряду динаміки при t = 0; b — абсолютний приріст. Якщо записати це рівняння стосовно динаміки чисельності населення, то одержимо: r — абсолютний приріст населення за період; t — період часу, як правило, представлений у роках. При розвитку зі змінним прискоренням (уповільненням), основну тенденцію описують поліномами р-го ступеня: r—темп зростання; t — змінна часу. Геометричні моделі демографічних процесів описують так: У реальності для прогнозування чисельності населення лінійна функція і поліноми практично не використовується, оскільки припущення про незмінність абсолютних середньорічних приростів може бути відносно правильним лише для дуже коротких періодів часу (не більш 5 років). r —темп зростання; — та кривою Гомперця (9.7): Якщо тенденція спочатку характеризується зростанням (уповільненням), а в кінці періоду рівні ряду динаміки досягають певної межі, після якої темпи зростання (уповільнення) наближаються до нуля, то такий тип динаміки описують логі- стичною кривою. Наприклад, Пірла —Ріда (9.5): де А—рівень значення У4, при якому відбудеться насичення. Тобто при t = °° , рівень У^=A. В — константа, яку знаходять за співвідношенням: Виходячи з минулої демографічної динаміки можна добирати будь-яку функцію, що найближче її описує. Однак у кожному такому випадку ця функція має емпіричний характер, і не існує ніякого загального математичного закону демографічної динаміки. Нині розроблені спеціальні комп'ютерні програми, що дозволяють прогнозувати динаміку чисельності населення, а також будь-якого іншого демографічного явища за допомогою добору функцій. Як приклад укажемо тут розроблену Е. Арріа- гою з Міжнародного Програмного Центра Бюро цензів США систему спеціальних електронних таблиць PAS, а також більш універсальні статистичні пакети Statistica, Datafit, NCSS-PASS та ін. Когортно-компонентний метод Метод компонентів, або метод пересування за віковими групами відкриває перед прогнозистом ширші можливості. На відміну від екстраполяційного методу у прогнозуванні чисельності населення, він дозволяє одержувати не лише загальну чисельність населення, але і його розподіл за статтю та віковими групами. Метод компонентів був розроблений американським демографом П. Велптоном (Р.К. Whelpton, 1893-1964). Подвійна назва цього методу демографічного прогнозування (когортно-компонентний метод, або метод пересування за віковими групами) пов'язана з тим, по-перше, що його застосування засноване на використанні рівняння демографічного балансу, про яке йшла мова у розділі 3: де P0 і Pt — чисельність населення відповідно на початок і кінець періоду (року); N—число народжень за період; M — число смертей за період; I — міграційний приплив за період; E — міграційний відтік за період. При цьому N, M, I, E—називають компонентами зміни чисельності населення за період (рік). По-друге, з тим, що дані про чисельність окремих статево- вікових груп пересуваються щороку в наступну вікову групу, а чисельність нульової вікової групи визначається на підставі прогнозу річного числа народжень і дитячої смертності. Сутність методу компонент полягає у «відстеженні» руху окремих когорт у часі відповідно до заданого (прогнозними) параметрами народжуваності, смертності і міграції. Починаючи з моменту початку прогнозу, чисельність населення кожної вікової групи зменшується відповідно до прогнозних повікових імовірностей смерті. З вихідної чисельності населення кожного віку віднімається число померлих, а ті, хто залишився в живих стають на рік старшими. Прогнозні повікові рівні народжуваності використовують для визначення числа народжень на кожний рік прогнозного періоду. Народжені також зазнають впливу смертності відповідно до прийнятих її рівнів. Метод компонентів враховує також повікові інтенсивності міграції (прибуття і вибуття). Процедура повторюється для кожного року прогнозного періоду. Тим самим визначають чисельність населення кожного віку і статі, загальну чисельність населення, загальні коефіцієнти народжуваності, смертності, а також коефіцієнти загального і природного приросту. При цьому прогнозні розрахунки можна здійснювати як для однолітніх вікових інтервалів, так і для різних вікових груп (5-літніх або 10-літніх). Техніка перспективних розрахунків в обох випадках однакова. Як правило їх проводять окремо для жіночого і чоловічого населення, а також для міського і сільського. Чисельність населення обох статей і його вікова структура знаходять простим підсумовуванням чисельності жіночого і чоловічого населення. При цьому всі прогнозні параметри народжуваності, смертності і міграції можуть мінятися для кожного року або інтервалу років прогнозного періоду. Розглянемо, як обчислюють прогноз когортно-компонен- тним методом на прикладі однорічних вікових інтервалів для жіночого населення. Перший крок. Визначаємо числа тих, хто доживуть у кожному наступному році прогнозного періоду із початкової когорти. Для цього початкову чисельність когорти множимо на коефіцієнт пересування віку, або коефіцієнт дожиття (к) з відповідної таблиці смертності (чоловічої, жіночої). Це відношення табличних чисел тих, хто живуть у стаціонарному населенні у наступному віці, до числа тих, хто жив у попередньому віці: де Lx і L+ — числа тих, хто живуть у віці х та х + 1 за таблицями смертності. Отже, прогнозна чисельність буде обрахована як: де Pjr+1~ чисельність жіночого населення у віці х+1 років у момент часу t^P^ — чисельність жіночого населення у віці х років у момент часу to (базовий рік прогнозу). Якщо прогноз проводять з урахуванням міграції та за наявністю відповідної інформації (повікові сальдо міграції), то формула обрахунку приймає вигляд: де Mx — сальдо повікової міграції. Аналогічну процедуру застосовують до кожного аналізованого віку. Схему розрахунків ілюструє таблиця 9.1. Другий крок. Знаходження числа тих, хто народиться за кожен рік прогнозного періоду. Чисельність вікової групи 0 років у момент часу t: розраховують на основі показників про повікову чисельність жінок реп- родуктивного віку та відповідні повікові показники народжуваності. Число народжених протягом року дорівнює сумі добутків повікових коефіцієнтів народжуваності на середньорічну чисельність жінок відповідного віку: де В J — річне число народжень вікової групи 0 років у момент часу t: fx — повікові коефіцієнти народжуваності; Рх — середньорічна чисельність жінок у віці х років. Далі одержують чисельність народжених дівчат та хлопців. Для цього множать на 5 — частку дівчат серед народжених, яку беруть 0,485 (це відповідає вторинному співвідношенню статей, яке дорівнює 105 хлопчиків на 100 дівчат). Третій крок. Визначення чисел тих із народжених, хто залишиться в живих у кожному наступному році прогнозу. Отже, отримане число народжень коректують за допомогою прийнятої для прогнозу функції дожиття, а також за допомогою відомостей про сальдо міграції для цього віку, одержують чисельність населення віку 0 років на початок наступного року. Фактично ця процедура вже була описана на першому кроці прогнозних розрахунків. За результатами прогнозних підрахунків отримують як загальну чисельність населення, так і його статево-вікову структуру, а також, на основі цих абсолютних даних обчислюють загальні коефіцієнти народжуваності і смертності, природного приросту. В наш час обчислювальні процедури цілком передані відповідним комп'ютерним пакетам. Зокрема, необхідно вказати на такі розроблені ООН пакети, як DemProj і Spectrum, Mortpak, що дозволяють практично миттєво прогнозувати чисельність і структуру населення. Бюро цензів США розробило комп'ютерну програму RUP, що реалізує метод компонентів. Неодмінною умовою застосування когортно-компонент- ного методу є попередня розробка прогнозів народжуваності, смертності і міграції. Прогнозування динаміки демографічних процесів вимагає великої аналітичної роботи, знання закономірностей зміни народжуваності, смертності, міграції, їхнього зв'язку із соціально-економічними факторами. Якщо точність і надійність вихідної інформації про чисельність і структуру населення не викликають сумнівів, то наступними кроками в прогнозуванні є висування гіпотез про майбутні тенденції народжуваності, смертності і міграції. При цьому необхідне ув'язування цих гіпотез між собою. Можна навіть сказати, що таке прогнозування в чомусь є сполученням науки з мистецтвом. Прогнозування смертності Найбільш розробленими у методичному плані є прогнози смертності. Вони можуть здійснюватися двома шляхами: перший з них припускає, що спершу прогнозують загальний рівень смертності, представлений у вигляді середньої тривалості майбутнього життя, а потім проводять оцінку повікових рівнів смертності для кожної прийнятої в прогнозі величини середньої тривалості майбутнього життя. Другий шлях, навпаки, припускає зворотний порядок прогнозування загального і повікових рівнів смертності: спершу визначають повікові показники, а потім, на їхній основі, обчислюють прогнозну величину середньої тривалості майбутнього життя. У будь-якому випадку, перший з цих етапів, у свою чергу, складається з двох стадій: 1. визначення величини середньої тривалості майбутнього життя, або повікових значень смертності, на ту або іншу дату в майбутньому; 2. визначення тренда даної величини між базовим роком і роком, для якого робиться розрахунок. Друга стадія є в основному чисто технічною операцією, яку розв'язують за допомогою добре відомих математичних прийомів інтерполяції динамічного ряду. Визначення ж майбутнього показника (величини середньої тривалості майбутнього життя, або повікових значень смертності) має більш творчий характер і є реальною науковою задачею, розв'язання якої вимагає проведення спеціального дослідження. Для визначення прогнозних значень середньої тривалості майбутнього життя, або повікових значень смертності, найчастіше застосовують наступні методи: екстраполяція; метод «закону» смертності; референтне прогнозування, або прогнозування за аналогією (у трьох різновидах — (1) порівняння з типовими таблицями смертності; (2) порівняння з більш «просунутим» населенням і (3) порівняння з «оптимальною» таблицею смертності, розрахованою для «ідеальних» умов); прогнозування, засноване на аналізі динаміки і прогнозі причин смертності. Вибір конкретного методу залежить від цілей прогнозування, приступності і надійності демографічної інформації, а також, що важливо, від розміру ресурсів, які має у своєму розпорядженні демограф-прогнозист. Прогнозування народжуваності Наступним етапом прогнозування є прогнозування народжуваності, тобто або сумарного коефіцієнта народжуваності, або повікових коефіцієнтів народжуваності. В наш час для прогнозування рівня народжуваності застосовують різні методи, починаючи від простої екстраполяції її тенденцій у майбутнє, до спроб розробки і застосування математичних моделей, що враховують взаємозв'язок рівня народжуваності та її соціально- економічних факторів. Одним з можливих підходів до рішення подібного роду задач є застосування методу множинної регресії. Проте, більшість прогнозів народжуваності, однак, виконують за допомогою більш доступних і менш дорогих методів. За сучасних умов усе більшу роль у прогнозуванні народжуваності відіграють відомості спеціальних статистичних обстежень і соціологічних опитувань, метою яких є виявлення репродуктивної поведінки населення. Вище, у розділі 5, вже йшла мова про подібні дослідження бажаного числа дітей, ідеального числа дітей тощо та їхню роль у вивченні народжуваності і відтворення населення в цілому. Література 1. АкимовА.В. Мировое население: взгляд в будущее / Рос. Акад. наук, Ин-т востоковедения.— М.: Наука, 1992.— 199 с. 2. Араб-Оглы Э.А. Демографические и экологические прогнозы. — М., 1978. 3. Басалаева Н.А. Моделирование демографических процессов и трудовых ресурсов.— М.: Наука.— 1978.— 87 с. 4. БахметоваГ.Ш. Методы демографического прогнозирования.- М.: Финансы и статистика.,1982.— 159 с., граф. 5. Бедный М.С. Демографические процессы и прогнозы здоровья населения. — М., 1972. 6. Боярский А.Я, Валентей Д.И., Кваша А.Я. Основы демографии. — М., 1980. 7. Венецкий И.Ґ. Математические методы в демографии. — М., 1971. 8. Венецкий И. Ґ. Статистические методы в демографии.- М, 1977.-208 с. с табл. 9. Волина Г., Вуколова С., Никитина С. Прогноз численности Российской Федерации до 2010 года. // Вопросы статистики № 10, 1997. - С. 67 - 75. 10. Геець В., Ревенко А. Соціально-економічна статистика та прогнозування // Статистика України.- 2000.- № 2.- С.14 - 17. 11. Демографические прогнозы / Сб. ст. Под ред. А.Г. Волкова.- М.: Статистика, 1973.- 167 с. с табл. 12. Демографические прогнозы. — М., 1973. 13. Демографические процессы и их закономерности / Под ред. А.Г.Волкова. — М., 1981. 14. Демографический энциклопедический словарь. — М., 1985. 15. Демографічні перспективи України до 2026 року. - К., 1999. - 55 с.: іл., табл. 16. Демографічна ситуація: сучасні проблеми та перспективи. З послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році» http://www.gmdh.net/pop/uarticle.htm 17. Єріна А.М. Статистичне моделювання та прогнозування: Навч. Посібник.- К.:КНЕУ,2001.-170 с. 18. Имитационные модели в демографии: Сб. ст. / Под ред. А.Г. Волкова.— М.:Статистика, 1980.— 207 с.,граф. 19. Курс демографии / Под ред. А.Я.Боярского. — М., 1974. 20. Медков В.М. Демография: Учебное пособие. — Ростов- на-Дону: «Феникс», 2002. — 448 с. 21. Методология демографического прогноза. — М., 1988. 22. Методы исследования. Демография: проблемы и перспективы. — М., 1986. 23. Миграция населения: прогнозы, факторы, политика. — М., 1987. 24. Модели демографических связей. — М., 1972. 25. Муромцева Ю.И. Трудовой потенциал Харьковщины (Статистическая оценка и прогноз) // Бизнес информ № 7—8, 2002.- C. 51-54. 26. Позняк О. Скільки нас буде у 2025, 2050, 2075 роках?: [Прогноз щодо чисельности населення України] // Дзеркало тижня. - 2001. - 15-21 груд. - С. 13. 27. Романюк А. Демографічний прогноз як передбачення, моделювання і перспективний аналіз // Демографические исследования.- К.: Наукова думка.- 1993.- Вып 17.- С. 70 - 90. 28. Романюк А.І. Демографічні студії: Вибрані праці / Ін-т економіки НАН України; Гол. ред. В.С. Стешенко.- К.: Ін-т економіки, 1997.- 303 с.: іл. 29. Руднєв С. А., Глушач Ю.С. Основи демографічної статистики. Навч. Посібник.- Харків, 1997.- 44 с. 30. Руднев С. А. Статистические методы прогнозирования демографических процессов.- Х.: ХГУ, 1991.- 36 с. 31. Рыбаковский Л. Л. Миграции населения: прогнозы, факторы, политика.- Отв. ред. Т. И. Заславская.- АН СССР. Ин-т социол. исслед.- М.: Наука, 1987.- 199 с. 32. Рыбаковский Л.Л. Методологические вопросы прогнозирования населения.- М.: Статистика, 1978.- 208 с. ил. 33. Социальная статистика: Учебник/ Под. ред. чл.-кор. РАН И.И. Елисеевой.- М.: Финансы и статистика, 1997. - 416 с. 34. Статистический анализ в демографии: Сб. статей / Под. ред. А.Г. Волкова.- М.: Статистика, 1980. - 165 с., рис. 35. Статистический словарь / Гл. ред. М. А. Королев.- 2-е изд., перераб. и доп.- М.: Финансы и статистика.- 1989.- 623 с.: ил. 36. Стефановський А. Деякі питання вдосконалення методики демографічного прогнозування і побудови таблиць смертності. // Демографічні дослідження.Вип 20.- К.,1997.- С. 70-80. 37. Стеценко С. Г., Козаченко И. В. Демографическая статистика: Учеб. пособие для эк. спец. вузов.- К.: Вища школа, 1984.- 407 с., ил. 38. Стеценко С. Г., та ін. Статистика населения.- К.,1993.- 254 c. 39. Экономическая статистика: Учебник/ Под. ред. Ю.Н. Иванова.- М.:ИНФРА-М, 1998.- 480с. 40. Brown Robert L. Introduction to the mathematics of demography ACTEX Publications , Winsted & Avon, Connecticut, 1991.- 230 p. 41. Craig H. Davis. Demographical Projection Techniques for Regions and Smaller Areas, Vancouver: UBS Press, 1995.- 116 p. 42. Plane David A., Rogerson Peter A. The Geographical Analysis of Population with Applications to Planning and Business, N.Y.: Wiley, 1994.- 105p.
1 2 3 4 5 Категория: Краєзнавство \| Добавил: Aspirant (16.06.2015)
Просмотров: 461 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: