РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Коломия під час І світової війни - Краєзнавство - Реферати - Каталог статей

“Коломия під час І світової війни” В добу першої світової війни (1914-1918 рр.) Коломия знаходилася в епіцентрі театру воєнних дій (від 15 вересня 1914 р.). 15 вересня 1914 р. в Коломию вступили російські війська. Москалям все було не так. Зруйновано пам'ятник Т.Шевченка, заборонено видання українських газет та книг, закрито українські книгарні і бібліотеки, припинено діяльність товариства "Просвіта", навчання українською мовою в школах, зазнала утисків греко-католицька церква. Заборонено видання українських часописів і книг, закриті громадсько-політичні організації, припинено діяльність т-ва "Просвіта", понищено німецькі колонії, вбито десятки українців і чужинців. 02.12.1914 р. за розпорядженням губернатора м. Чернівці та камер-юнкера двору Його імператорської величності С.Д.Евреїнова, начальником Коломийського повіту Чернівецької губернії було призначено князя Лобанова-Ростовського. 1 листопада 1918 р., коли було проголошено ЗУНР, військовий комітет перебрав владу і в Коломиї. Та це ніяк не відміняло Першу світову війну. 15 грудня 1918 р. місто провело на фронт 3-й Коломийський курінь. Сотні коломиян пішли добровольцями в УГА. 15 травня 1919 р. більш як 100-тисячна польська армія прорвала український фронт, 24 травня в Коломию увірвалися румуни, а 16 липня УГА змушена була перейти річку Збруч. Ще на передодні І світової війни за короткий час в 1914 році були зорганізовані 50 товариств "Січових Стрільців". Січовий здвиг у Львові, як раніше в Коломиї, Снятині і Станіславові, закінчився масовими військово-спортивними вправами стрілецьких підрозділів. Тоді, як пишуть дослідники, при Українському Січовому Союзі повстала стрілецька секція, яку назвали "Стрілецьким товариством", власне вона стала ключовою силою, яка у Львові здійснила переворот, зайняла стратегічні об’єкти. На Львівській ратуші замайорів синьо-жовтий прапор, що сповістив галичанам про утворення Української держави. 1 листопа-да Національна Рада звернулася "До населення цілої держави". В зверненні говорилося: "Український народе! Голосимо Тобі вість про Твоє визволення з віковічної неволі. Від нині Ти господар своєї землі, вільний горожанин Української Держави. Дня 19-го жовтня Твоєю волею утворилася на українських землях бувшої Австро-Угорської монархії Українська Держава і її найвища власть Ук-раїнська Національна Рада. З нинішним днем Українська Національна Рада обняла власть в столичнім місті Львові і на цілій території Української Держави. Український народе! Доля Української Держави в Твоїх руках. Ти станеш, як непобідний мур, при Українській Національній Раді і відіпреш усі ворожі замахи на Українську Державу. Заки будуть ус-тановлені органи державної власти в законнім порядку, українські організації по містах, повітах і селах мають обняти всі державні, краєві і громадські уряди, в імени Української Національної Ради виконувати власть. Після відомих листопадових подій пішла хвиля встановлення української влади в Галичині. Оскільки український військовий комісаріат намагався, в першу чергу, закріпити військо у Львові, в провінції він надсилав інструкції без визначених дат дій. Дослідники правильно писали, що ці інструкції не подали навіть приблизно ре-ченця виступу. Провінційні військові осередки, як видно з публікованих досі спогадів, не поспішали з працею. І саме в цей час Коломия подала приклад: як і у Львові, владу в місті взяли українці. У фундаментальній праці "Історія українського війська" читаємо: "Найраніше почали працю старшини-українці ко-ломийського гарнізону. Ініціативі коломийських старшин допоміг фронт, що гарнізон цього міста мав кадри аж трьох українських полків. Там і перебрання влади, завдяки щасливому випадкові, пере-ведено найгладше. Саме 31 жовтня приїхав до Коломиї з Наддніпрянщини один курінь 24 п.п. Його відправляли на італійський фронт. Але вояки відмовились від'їжджати з рідного міста й віддалися на послугу місцевого Військового комітету. Тим чином Коломия в одну мить опинилися в українських руках." Хто були ці коломийські старшини, що взяли владу в Коломиї? Історичну роль відіграв Коломийський український військовий комітет, яким керував поручник Володимир Бемко. Коломийський вояк австрійської армії, він проявив хоробрість на сербському та італійському фронтах і дослужився чину поручника. Бемко став ініціатором утворення таємного Військового комітету в Коломиї. За сигналом Львова він організував в Коломиї переворот. Йому допома-гав поручник Омелян Паліїв. Саме вони змогли перетягнути на свій бік піхотний кавалерійський полк, найменувавши його "24 полком імені гетьмана Дорошенка". 36 полк стрільців назвали "36-им пол-ком імені гетьмана Мазепи". Створивши українські збройні сили, коломийські старшини здійснили переворот в Коломиї рівночасно з львівськими подіями. До Коломийського військового комітету були включені й інші ук-раїнські старшини, що взяли як військову, так і цивільну владу в місті. Окружним військовим командантом став сотник Теодор При-мак, його ад'ютантом — хорунжий Іван Данищук, а заступником за-лишився поручник Володимир Бемко. Весь Коломийський штаб української влади очолив Володимир Паліїв, який фактично визначив усі урядово-військові пости не лише в Коломиї, але й по всьому Покуттю. Командантом 24-го піхотного полку був призначений сотник Франц Тінкль, пізніший командант 2-ї Коломийської бригади під Львовом; командантом гарматного пол-ку став сотник Роман Шипайло; командантом запасного куреня 36-го полку стрільців був поручник Омелян Тарновецький. Командантом міста став поручник Степан Галібей, командантом поліції — чотар Іван Василишин, телефонічної сотні — хорунжий Кабарівський, інтендантом став поручник Михайло Тарух, капела-ном залоги о. Микола Ясевич. Вишколом керував сотник Рімаль. Тоді ж була визначена повітова команда. Повітовий комісаріат очолив Іван Стрийський; начальником військового суду було призна-чено сотника-авдитора Жука і сотником Зволинського. Начальником окружного суду був радник Чернявський; шкільну інспекторатуру вів Василь Витвицький, а директором української Коломийської гімназії залишився професор Прокіп Мостович. Підрозділи українських військових сил були в Заболотові, де піхотним вишколом командував поручник Яків Голота; в Городенці командантом став сотник Світлик, а в Снятині і Кутах керував сот-нею Небиловець. В Печеніжині окружний військовий командант Тео-дор Примак призначив на посаду голови повітового комісара ЗУНРу Михайла Геника-Березовського. Все це дає підстави стверджувати, що головний Український військовий штаб в Коломиї в період ЗУНРу зміг організувати збройні сили і уряд не лише в Коломиї, але й у всьому Покутському краю. Він зміг мобілізувати військові курені, які надсилав на допо-могу під Львів для боротьби з наступаючими польськими силами ге-нерала Галлера. Самі сучасники визнавали, що Покуття стало в час ЗУНРу найкращою зорганізованою округою Східної Галичини.19 Коломийський першолистопадовий зрив залишив цікаві спогади в очевидців цього осіннього сонячного дня. "Той великий, про-пам'ятний день відродження волі, — писала очевидець подій Миро-слава Дубляниця, — день завершення леліяної в серці державниць-кої ідеї, коли Українська Національна Рада перебрала владу, зали-шиться на все життя найкращим днем. Чи спроможня передати на папір ті почування, що виливались сльозами радості? Від тих почу-вань завмирали слова на устах, тільки шепіт заносив подяку Всемо-гутньому Богові. Незабутні перші хвилини служіння незалежній Україні! Чудо-вий морозний ранок. На щоглях синьо-жовті прапори, могутня пісня несеться над їх шелест — це новобранці напливають з округи. Зроїлись біля "Народного дому" — очі горять, щоки палають. Боро-тись, будувати, обновити життя, показати світові нашу зрілість, си-лу, культуру. Організувати жіночі бойові частини... Головна площа біля Коломийського ратуша неначе муравище — море голів. Окружний командант полковник Примак — на сивому коні, з булавою в руках, виряджений no-гетьманському. На трибуні наші церковні, військові й цивільні достойники, представники жіноцтва Олена Витвицька й Емілія Левицька... Ольга Примак-Голота згадувала: "В історії кожного народу, як і в житті кожної людини, є веселі і сумні хвилини. Веселим днем в історії Української Галичини був день 1-го листопада. В той час я ще була дуже молода, але те, що я пережила, глибоко закарбувалося у моїй пам'яті, що ще й сьогодні ті події стоять мені живо перед очи-ма... На другий день була неділя. Били дзвони. Повна церква людей. Маса народу на вулицях. Всі сміялись, тішились і радості не було кінця. Коли ми вертались додому, ми бачили вже великий синьо-жовтий прапор на ратуші і такий же великий на суді і пошті". Іван Кузич вірно підмітив, що "військовий переворот в Коломиї 1-го листопада 1918 року переведений був блискуче, може найкраще в усій Галичині" Коломия в період існування стала кузнею підготовки ук-раїнських військових кадрів. У грудні 1918 року окружна військова команда відкрила в Коломиї старшинську школу піхоти, де спочатку навчалося 35 курсантів. На початку 1919 року налічувалося в трьох чотах 100 курсантів віком від 18 до 25 років, з них більшість були підстаршинами австрійської армії і легіону Українських Січових Стрільців. Стрільці-курсанти, як добровольці, були свідомі свого національного обов'язку. Вони квартирували в касарнях, вправляли-ся у військовому навчанні над Прутом. Вже на першому році відбувся перший їх випуск. Вишколена коломийська старшина пізніше прославила себе в бо-ях з поляками і більшовиками. Легендою вкрив свою військову діяльність 1-й коломийський гарматний полк УГА. З невеличкої ко-ломийської батареї, яку організував у 1918 році сотник В. Тотоєскул, він переріс у 1-й гарматний полк 1-ї бригади УСС, що скла-дався з 6-ти батарей. Ним керував безстрашний сотник Ярослав Воєвідка. Полк прийняв своє бойове хрещення під Львовом. Після переходу за Збруч прославив себе на Великій Україні. Смертю хо-робрих загинув 30 березня 1920 року в містечку Піщаниці командир Коломийського гарматного полку Ярослав Воєвідка. Невмирущою славою покрив себе в національно-визвольних зма-ганнях 1918 — 1920 років легендарний Гуцульський курінь. Його історія починається з листопадових подій 1918 року. Піхотна сотня, яка в основному складалась із вихідців з Гуцульщини, з пам'ятного 1 листопада переросла в курінь, що був сформо-ваний в м. Коломиї.2>Чотар Української Галицької Армії Степан Сулятицький згадував: "Зародком Гуцульського куріня була піхотна сотня, яку сформував чотар УСС Гриць Голинський, пізніший по-ручник, командант цього куреня. Кадра цієї сотні була в Коломиї, де був і сам її командант, а сама сотня, з браку місця, була розташова-на біля Городенки. У склад сотні входили тільки добровольці". У Коломиї легендарна сотня урочисто склала присягу на вірність Україні. Ольга Примак-Голота, як очевидець присяги Гу-цульського куреня, згадувала: "Ще один день залишився мені в пам'яті — день присяги Гуцуль-ського куреня. На середині ринку стояло підвищення, де чекала старшина. Нарешті зі співом маршерували гуцули. Вони не були в мондурах, а в своїй святковій ноші. Те вра-ження важко описати. Вони всі були добровольці і прийшли складати присягу Україні. Ко-манда відбирала присягу. Але в моїй пам'яті залишився образ священика, який їхав попереду на коні. Він був в мондурі ка-пелана, а побіч нього на ма-ленькому конику їхав хлопчик, може, 12—13 років, син свяще-ника. Він мав на собі кожушок і військову шапочку, а на ній синьо-жовта стрічка... Такі хви-лини не забуваються, і я щас-лива, що це бачила і пам'ятаю, і можу тепер своїм дітям і вну-кам оповідати про славний пер-ший листопад у Коломиї" Після пам'ятного 1-го листопада 1918 р. полк Січових Стрільців переріс у бригаду. Щодо Гуцульського куреня, то він діяв са-мостійно, на правах полку, на фронтах у напрямі Хирів. Він скла-дався з чотирьох бойових сотень, сотні скорострілів і чоти саперів. "Це їм припала честь і вічна слава за бравурний виступ під Вовчуха-ми, де Гуцульський курінь проломив польський фронт і поєднався з оперативною групою Північ, їх полковник Вітовський в денному на-казі називав — старшин, підстарший і вояцтво — лицарями і підніс їх до гідності лицарів", — згадував Іван Кузич. Пізніше Гуцульський курінь входив до складу II (Самбірської) бригади Української Галицької Армії, відомий був боями на відтинку Хирів — Перемишль під час офензиви УГА в Галичині 1919 р., в по-ході на Київ і на Вапнярському напрямі в складі Армії Української Народної Республіки 1919 року. За цей період Гуцульський курінь пройшов важкий, але славний похід як в Галичині, де протистояв польській армії Галлера, так і на Великій Україні, переніс важкі ви-пробування в чотирикутнику смерті. Отже, під час першої світової війни три окупації російськими царськими військами зруйнували місто та його інфранструктуру, ускладнили життя містян, було зруйновано пам'ятник Т.Г.Шевченкові. Коломийська площа Ринок під час І світової війни Список використаної літератури Грабовецький В. Історія Коломиї. – К., 1996. Енциклопедія Коломийщини. – К., 1998-2004.
1 2 3 4 5 Категория: Краєзнавство \| Добавил: Aspirant (25.06.2015)
Просмотров: 414 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: