РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Французи: національний характер, символи, мова - Краєзнавство - Реферати - Каталог статей

Французи: національний характер, символи, мова У Франції люблять розповідати наступний анекдот: «Одного разу Бог створив Францію. Його творіння виявилося таким досконалим, що він сам прийшов в захоплення і вигукнув: «Такого багатства природи, різноманітності пейзажів і м'якості клімату ніде більше в світі не існує! Дійсно, я несправедливий до інших народів. Треба це виправити. І щоб відновити справедливість. Бог створив французів...» Цей самокритичний і повний іронії жарт добре передає одну типову рису французів: прагнення посміятися над собою і одночасно уважно вглядітися в себе, пізнати свою власну лице, Fidentite. Відомий французький історик - Жюль Мішель (1798-1874) - свого часу сказав: «L'Angleterre est un Empire, L’Allemagne un pays, une race, la France est une personne.» «Англія - це імперія, Німеччина - це країна, народність, а Франція - це людина». Говорити про Францію можна нескінченно. Будучи європейською країною, вона багато в чому відрізняється від своїх сусідів. Перш за все зорово. Про Європу говорять, що її основні кольори жовтий і сіро-зелений. Франція ж багатоколірна. У цій багатоколірності виділяються синій і червоний кольори. Це кольори її міст, домів, вулиць, потягів, машин, одягу. Це кольори її прапора. Сучасний трибарвний прапор був установлений Наполеоном в 1812 році. А раніше, починаючи з 1789 року, прапор був двобарвним, червоно-синім, також як і кокарди національної гвардії Парижа. Пізніше Ла Файєт (генерал і політичний діяч, лідер ліберального дворянства) додав білий колір на знак пошани до короля. Порядок кольорів був такий: білий в центрі, синій і червоний по кутах. Наполеон змінив форму прапора - з квадратного він став прямокутним - і змінив розташування кольорів: зліва направо - синій, білий, червоний. Такого ж кольору шарф мера і його заступників під час здійснення офіційних церемоній. Оскільки прапор Франції трибарвний, слово couleurs в результаті метонімічного перенесення стало позначати прапор. Це значення зафіксоване, зокрема, у виразі «rendre les honneurs aux couleurs» - салютувати прапору. Сам факт вибору емблеми для країни говорить про її характер. Франція, напевно, одна з рідкісних країн, яка не вибирала як емблему якого-небудь дикого звіра, символізуючого силу, гордість або жорстокість, такого, як лев, орел, ведмідь або пантера. Її емблема - галльський півень. Півень є також для французів символом мужності і бійцівських якостей – тому про донжуана кажуть: «Це красивий півень,про задираку - «Він б'ється як півник,а про першого хлопця на селі - «Це сільський півень. Півень також використовується як флюгер на дзвіницях соборів, указуючи напрям вітру. До речі, звичайне розташування села - навколо дзвіниці. Цей факт знайшов віддзеркалення в прислів'ї (Місце дзвіниці посеред села). Часто село асоціюється у французькій мові з дзвіницею. Тому поїхати в рідні місця описується у французькій мові як «відвідати свою дзвіницю», «ніколи не покидати свої рідні місця» також описується як «не покидати свою дзвіницю» Слово pont (міст) входить в багато французьких прислів'їв. Стародавнє французьке прислів'я свідчить, що диявол в давнину був будівником мостів. Коли до нього зверталися з проханням закінчити міст, він вимагав як нагороду душу першої істоти, яка вступить на цей міст. І люди старалися першими пустити на цей міст кішку або собаку. Мости оспівуються французами в піснях, поемах. Франція - це країна, де історія матеріальної і духовної культури тісно переплетені. Навіть знаменитий французький хліб у вигляді довгого батона має свою історію, пов'язану з французькою революцією. 26 Брюмера 11 року (15 листопада 1793 р.) Конвент видав указ, який наказував всім булочникам випікати однаковий білий хліб, хліб рівності, оскільки всі громадяни повинна бути рівні, а різниця між багатими і бідними повинна зникнути. Проте французи вважали і вважають, що всякий хліб хороший («tout pain est saint а qui а faim») і що кожен їсть свій хліб. І протягом тривалого часу бідні харчувалися круглим чорним хлібом, що на половину складається з висівок. Довгі ж білі батони, які випікалися в основному в Парижі, були явищем особливим, тому цей хліб називали незвичайним, фантастичним («pain de fantaisie»). Тільки починаючи з 50-х років XX століття цей хліб стає повсякденним для всіх французів. Зараз французький батон має строго визначену величину: 80 см в довжину, 6-7 см завширшки і важить 300 грамів, він особливо цінується завдяки своїй хрусткій скориночці. У ньому майже немає м'якоті. Тому для бутербродів використовується інший різновид хліба - хліб з м'якоттю («pain de mie»), який продається вже розрізаним на шматочки і обгорнутим для збереження в спеціальну прозору обгортку. З хлібом пов'язані і деякі забобони французів. Один з них з'явився ще в XV столітті. У Парижі у той час жоден булочник не хотів продавати хліб кату. Карлу VII довелося видати спеціальний указ, що зобов'язує булочників обслуговувати і ката. Підкорившись цьому указу, булочники проте виразили своє незадоволення тим, що перевертали хліб, призначений кату, щоб він відрізнявся від решти хліба. Тому вважається, що перевернений хліб приносить нещастя. Один з різновидів хліба - рогалик (croissant - булочка у вигляді ріжка) - улюблені ласощі французів, без яких не обходиться святковий сніданок. Ця булочка привезена до Франції з Австрії Марією-Антуанетою, яка стала дружиною Людовика XVI. Легенда розповідає, що в 1683 році саме віденські булочки розгадали стратегію турок, що дозволило австрійській армії отримати над ними перемогу. В ознаменування цієї події булочники створили булочку з листкового тіста у вигляді серпа (емблеми турецького прапора) і піднесли її австрійському імператору. Ця булочка прижилася у Франції. У Парижі була спеціальна булочна на вулиці Рішельє, в якій випікали тільки рогалики. Зараз у Франції за тиждень продають не менше 50 млн. рогаликів, кожен третій француз з'їдає рогалик за недільним сніданком. Та все ж у французькій мові саме слово pain (хліб), що виявляється найстародавнішим, символізує життя, достаток. благополуччя. Ми знаходимо у французькій мові багато образних порівнянь, пов'язаних з хлібом: ніжний, як свіжий хліб («tendre comme du pain frais»), добрий, як хліб («bon comme le pain»), сумний, як день без хліба («triste comme un jour sans pain»). Про людину, що побувала в багатьох місцях і багато що побачила, говорять: «Він поїв різного хліба» («Il а mange plus d'un pain»). Справді, у кожного народу свої вдачі, звичаї, слова. Ubi homines sunt modi sunt - де люди, там звичаї - немає вислову, вірнішого за цей. Ми можемо ще додати: де звичаї, там зразки і слова.
1 2 3 4 5 Категория: Краєзнавство \| Добавил: Aspirant (13.06.2015)
Просмотров: 494 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: