РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Демографія. предмет і методи дослідження - Краєзнавство - Реферати - Каталог статей

Демографія. предмет і методи дослідження План 1. Об'єкт і предмет демографії 2. Методологічні засади демографії 3. Міжпредметні зв'язки демографії Об'єкт і предмет демографії Демографія належить до числа наук, що вивчають населення (народонаселення). У більшості демографічних праць терміни «населення» і «народонаселення» використовуються як синоніми. Під народонаселенням, або населенням, у демографії розуміють сукупність людей, що проживають на певній території (від усієї земної кулі до маленького району). Демографія — це наука, що досліджує закономірності відтворення населення. Під відтворенням населення мають на увазі постійне оновлення населення внаслідок природного руху (народжень і смертей), механічного руху (міграцій — пересувань людей з однієї території на іншу) і соціального руху (переходів людей з одних станів в інші). Слово «демографія» утворене з грецьких демос — народ і графо — пишу, тобто буквально може бути перекладене як народо- опис. Уперше термін «демографія» для позначення науки про відтворення населення застосував французький вчений А. Гійяр у роботі «Елементи статистики людини, або Порівняльна демографія» (1855 р.). У 1871 р. німецький статистик Е. Енгель запропонував розрізняти дисципліни: «демологію» (від грецьких демос і логос слово, навчання) і «демографію». На думку Е. Енгеля, перша з них повинна розкривати сутність процесів, що відбуваються в населенні, а інша — лише описувати їх. Од- нак такии розподіл не був схвально сприинятии, і за всією наукою закріпилася назва «демографія». Утім, іноді демологією позначають одну з галузеИ демографічної науки — теоретичну демографію. Набагато ширше в XIX ст. при вивченні населення застосовували термін «статистика населення». Треба визнати, що демографія дійсно зароджувалася на базі статистики і лише потім у результаті спеціалізації виділилася в самостійну науку. Що ж стосується статистики населення (або демографічної статистики), то цією назвою нині позначають окрему галузь знання, що водночас є частиною демографії і статистики. Ця галузь фактично є застосуванням статистичних методів дослідження при збиранні, обробці И аналізові даних про населення (Иого чисельності, структури, розміщення, відтворення). Утім, нерідко під демографічною статистикою розуміють саму сукупність числових даних про населення і демографічні процеси, а іноді і практичну діяльність щодо збирання, обробки И аналізу даних про населення. Статистика населення, крім власне статистичних методів, використовує також і суто демографічні. З іншого боку, загальна демографія у своїх дослідженнях широко звертається до статистичних методів і користується матеріалами, що дає статистика населення. Так само як і статистика, демографія вивчає в першу чергу кількісні закономірності розвитку населення і Иого кількісні характеристики. Правда, останнім часом певну увагу в демографії почали приділяти і якісним характеристикам населення. З'явилося навіть спеціальне поняття «якість народонаселення», що включає в себе цілу систему характеристик населення (освітніИ рівень, професіИна структура, стан здоров'я та ін.). Як самостіИна наука демографія оформилася в другіИ половині XIX ст., хоча зародки її з'явилися набагато раніше. Предтечею демографії традиціИно вважають Дж. Граунта (J.Graunt), автора книги «Природні і політичні спостереження, зроблені за бюлетенями смертності» (Лондон, 1662). Якщо попередні роботи про населення містили лише абстрактні міркування, то Дж. Граунт у своєму дослідженні використовував статистичні матеріали бюлетенів смертності (що публікувалися в Лондоні з 1629 р.) і дав їх глибокиИ науковиИ аналіз, якиИ дозволив Иому визначити деякі біологічні і соціально-економічні фактори смертності. Крім того, на основі статистичного матеріалу він виявив ряд демографічних закономірностей, таких, наприклад, як співвідношення хлопчиків і дівчат серед немовлят, частку чоловіків і жінок у населенні, рівні повікової смертності, розходження показника смертності в містах і сільській місцевості та ін. Дж. Граунт першим склав таблицю смертності. Дослідження Дж. Граунта продовжив його друг і послідовник В. Петті, який започаткував школу так званих політичних арифметиків. З найбільш відомих європейських дослідників, що здійснювали в XVII-XVIII ст. аналіз статистичних даних про населення, можна назвати Е. Галлея і I. Зюссмільха. Дослідження населення в Україні пов'язані з іменами К. Зиновієва, Г. Но- вицького, О. Ригельмана. У Росії першим до демографічних сюжетів звернувся М. Ломоносов. На рубежі XVIII і XIX ст. великий резонанс викликала книга англійського священика Т. Мальтуса «Дослідження про закон народонаселення». У цій праці Т. Мальтус (Th. Malthus) висловив велике занепокоєння з приводу існуючих тенденцій демографічного розвитку. Відправним моментом його роботи був постулат про невідповідність між можливостями росту населення, з одного боку, і наявними в розпорядженні людей засобами до існування — з іншого. Хоча не всі положення концепції Т. Мальтуса сьогодні можуть бути прийняті, його безсумнівною заслугою є доказ залежності людини від навколишнього середовища, залежності, що безпосередньо випливає з потреб людини в засобах існування. Дуже важливим є і те, що Т. Мальтус привернув увагу дослідників і широкої громадськості до показників росту чисельності населення і порушив питання про можливості його регулювання, зокрема про необхідність планування народжуваності. !деї Т. Мальтуса вплинули на розвиток науки про населення в XIX ст. У XIX ст. продовжувалося подальше нагромадження емпіричних даних, великих успіхів було досягнуто в розвитку системи обліку населення й в аналізі різних статистичних матеріалів. Найбільший інтерес у вчених викликали показники смертності, оскільки вони в той час дуже сильно коливалися. Почалося вивчення й інших демографічних процесів. Розвиток демографічних досліджень привів до того, що в другій половині XIX ст. з'явилася потреба в розв'язанні деяких теоретичних проблем, зокрема розгорнулася дискусія про предмет демографії. Саме в цеИ період, як уже вказувалося, було запропоновано і саму назву для цієї науки. У західно- і центральноєвропеИських країнах помітниИ внесок у розвиток демографії в минулому сторіччі внесли А. Кетле (Бельгія), А. ГіИяр (Франція), Г. МаИр (Німеччина), У. Фарр (Англія) К. Герман, П. Семенов-Тян-ШанськиИ, А. Чуп- ров, Ю. Янсон (Росія), в Україні — М. Маркевич, В. Каразін, І. Ланг, О. ПавловськиИ та інші вчені. У XX ст., особливо в другіИ Иого половині, інтерес до демографічних проблем різко зріс. З одного боку, він був зу- мовлениИ пропагандою контролю над народжуваністю, з іншого боку — приИняттям у Франції, а пізніше И в інших країнах законів, що заохочують народжуваність. Поряд з подальшим розвитком ідеИ, висловлених ще в попередньому сторіччі, у XX ст. у науці з'явилися і нові демографічні концепції. Нововведенням порівняно з XIX ст. було, зокрема, вивчення зв'язків між демографічними і соціальними характеристиками, а також між демографічними фактами та історичними подіями. Широкого розмаху набули дослідження, що мали на меті виявити залежність демографічних характеристик від особли- востеИ і рівня історичного розвитку. Відзначалися розходження природного відтворення населення в примітивних, доіндус- тріальних та індустріальних суспільствах, визначалися особливості демографічної поведінки міського і сільського населення. Закордонні дослідники наголосили на необхідності вивчення відповідності чисельності населення рівневі соціально-економічного розвитку. Виходячи з цього, вважали вони, повинні регулюватися темпи зростання населення. Об'єктом особливого аналізу в XX ст. стала статистика народжуваності: виявлялися її розходження по регіонах, оцінювався вплив на показники народжуваності таких факторів, як професія, соціальна приналежність, релігія та ін. Останнім часом дослідники звертають усе більшу увагу на те, як впливає на демографічні показники екологічна ситуація. Із закордонних учених-демографів, що плідно і ефективно працювали в XX ст., слід назвати Дж. КеИнса, А. Сові, У. Фог- та, Дж. Хакслі, Ф. Осборна, Г. Борстрома, Дж. Роббінса, П. Ер- ліха, Г. Тейлора, Р. Пресса. За часів СРСР варто згадати серйозні дослідження, здійснені М. Птухою, Ю. Корчак-Чепурківським, С. Ново- сельським, В. Паєвським, О. Квіткиним, А. Боярським, Б. Ур- ланісом, Д. Валентеєм, А. Квашею. Сучасні центри демографічних досліджень в Україні пов'язані з Iнститутом економіки НАН України (В. Стешенко, В. Піску- нов, О. Хомра, Л. Чуйко), Радою з вивчення продуктивних сил України (Е. Лібанова), Національним інститутом стратегічних досліджень (С. Пирожков), Шститутом економічного прогнозування НАН України (А. Ревенко). Методологічні засади демографії Як і будь-яка інша наука, демографія має свій визначений комплекс прийомів. Сюди входять як загальнонаукові (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення й ін.), так і спеціальні методи демографії і деяких суміжних з нею наук. Демографічні процеси ще здавна були й продовжують залишатися одним з головних об'єктів застосування статистичних методів. Масовий характер демографічних явищ, більш- менш стійка їх закономірність, порівняна легкість спостереження демографічних подій — все це складало підґрунтя для розвитку статистики, не кажучи вже про практичну необхідність вивчення населення. Без статистичних методів опис і аналіз демографічних процесів є неможливим. Дійсно, демографічні процеси як масові явища, що складаються з множини випадків народжень, смертей, міграцій, шлюбів і т. п., доволі однорідні, оскільки мова йде про переходи осіб з одного демографічного стану в інший. I хоч кожна людина та її життя єдині й неповторні, завжди можна виділити досить однорідну й достатньо чисельну групу осіб, схожих за виявленням у них певних ознак, і вважати несуттєвими розбіжності між ними стосовно інших ознак. Тому демографічні події можна розглядати як випадкові величини, і, отже, до них можна застосовувати положення теорії ймовірностей. Демографічні процеси мають і такі важливі властивості, як варіація ознак. Тому ті або інші закономірності в них описують лише в середньому, за умови достатньо великого числа спостережень. Отже, тут можливе застосування імовірнісних і сто- хастичних моделеИ, які дозволяють розрахувати вірогідність того, що певне значення шуканої величини буде міститися у межах відповідного інтервалу. Саме за допомогою статистичних методів можна знаИти у зміні демографічних подіИ певну тенденцію, що проявляється при суцільніИ обробці великого числа індивідуальних значень. Ця тенденція вільна від впливу випадкових коливань, більш-менш точно виражає закон, котрому підкоряється у своїИ зміні відповідне явище. За допомогою методу статистичних групувань упорядковується уява як про населення в цілому, так і про Иого структурні компоненти, оскільки статистична сукупність населення є складною багатоструктурною системою. Ознаки населення залежно від мінливості И періоду набування поділяються на вроджені та набуті протягом життя; залежно від форми вираження — кількісні та якісні; залежно від характерних рис — демографічні И соціально-економічні. Більшість ознак, властивих населенню, є атрибутивними, а кількісні ознаки населення, як правило, дискретні (за винятком часу ), що дозволяє проводити всі види статистичних групувань — варіаціИні, або структурні, типологічні, аналітичні, комбіновані і багатомірні групування. Типологічні групування здіИснюють у першу чергу, оскільки необхідно узагальнити первинну статистичну інформацію та на основі виділення соціально-економічних типів, явищ, прослідкувати їх структуру, розвиток, різноманітність Типологічні групування потребують також попереднього якісного теоретичного аналізу, оскільки вибір ознаки групування частіше за все спирається на відомості з інших наук. Таким чином, метод групувань допомагає виділити однорідні групи і тим самим визначити межі і можливості використання інших методів. У демографії широке використання має метод статистичних показників, а саме, абсолютних, відносних і середніх величин. Абсолютні величини одержують безпосередньо під час статистичного спостереження, і вони є вихідними характеристиками процесу руху населення. До числа абсолютних величин, що характеризують рух населення, відносять чисельність населення на певний критичний момент, число шлюбів, розлучень, народжень, смертей та ін., такі характеристики динаміки чисельності населення як природний і механічний приріст (убуток) населення. Порівняння й зіставлення — необхідний елемент статистичного аналізу, який стає можливим через використання відносних величин. Демографічні коефіцієнти використовують для вимірювання частоти демографічних подій, опису та аналізу демографічних процесів і структур при вивченні їх змін у часі і просторі, для різного роду порівнянь. Загальноприйнята система й класифікація демографічних коефіцієнтів відсутня. Відповідно до специфіки відображуваних ними відносин виокремлюють два класи : А — коефіцієнти швидкості зміни (руху) населення та інтенсивності демографічних процесів та В — структурні коефіцієнти. Жодний аналіз не може обійтися без узагальнень, а отже, і без використання середніх величин. Для розрахунку середньої чисельності населення застосовують середні арифметичні мо- ментного ряду динаміки. Для порівняння певного явища у часі, просторі, чи з нормою (стандартом ) демографія використовує і такі відносні величини як індекси. !ндексний метод використовують при застосуванні методів стандартизації демографічних коефіцієнтів, зокрема, при вивченні народжуваності, смертності. Цей метод дозволяє виключати при зіставленнях вплив розходжень у складі населення порівнюваних територій (порівнюваних проміжків часу). Наприклад, якщо в населення двох територій спостерігають різні показники народжуваності, то це може бути викликане як різною інтенсивністю цього процесу в людей одного віку, так і розходженнями у віковій структурі (зрозуміло, що скорочення частки молодого віку веде до зменшення загального показника народжуваності). Метод же стандартизації дозволяє показати демографічні процеси в «чистому вигляді». Проте, можливості індексного методу цим не обмежуються, оскільки індекс — складний відносний показник і може характеризувати зміни масових явищ, що складаються не тільки з однорідних, а й з неоднорідних елементів. За допомогою цієї властивості індексного методу стає можливим порівняти одразу кількісні і якісні характеристики населення. А саме таким індексом на даниИ момент є індекс людського розвитку (ІЛР), якиИ почали активно застосовувати в демографічних та соціально-економічних дослідженнях. Вимірювання людського розвитку за допомогою індексу людського розвитку було запропоноване в рамках Програми розвитку ООН і використане в її першому річному звіті за 1990 рік. Перші опубліковані дані про ІЛР в Україні маємо на початок 1995 року. ЦеИ показник, крім середнього доходу, включає дані про тривалість життя (очікувана тривалість життя при народженні дитини) і рівень освіти (різні ступені грамотності). Демографія, перетинаючись із статистикою виробила так звані демографічні таблиці. Демографічні таблиці являють собою систему імовірнісних характеристик повікових інтенсив- ностеИ демографічних процесів. Першими були складені таблиці смертності, пізніше — таблиці інших демографічних процесів (шлюбності, народжуваності И ін.). Демографічні таблиці використовують для опису демографічних процесів як у реальних, так і в умовних поколіннях. За шкалу таблиці береться час, що проИшов з моменту формування покоління. Це може бути вік, тривалість шлюбу та ін. Застосовують у демографії і метод побудови демографічних моделеИ. Широке застосування моделювання обумовлене неможливістю здіИснення чистого експерименту, що припускає всілякі повторення. Складання різних моделеИ — це вже застосування математичних методів у демографії. З їхньою допомогою також розраховують демографічні показники і визначають оцінки, складають прогнози. До демографічних методів дослідження, зокрема, належать методи поздовжнього і поперечного аналізу. Метод поздовжнього аналізу одержав таку назву в зв'язку з тим, що при Иого застосуванні дослідник Иде ніби «уздовж» життя визначеної групи людеИ. ЦеИ метод застосовують для вивчення динаміки якого-небудь демографічного процесу протягом життя одного покоління. При використанні цього методу демографічні події описують у когортах. Когортами називають сукупності людеИ, що одночасно вступили в тоИ або іншиИ стан, наприклад народилися в тому самому ж році, уклали шлюб у тому самому році та ін. Тому цей метод називають ще методом реального покоління, або когортним. Метод поздовжнього аналізу дозволяє при порівнянні частоти демографічних подій у різних когортах на різних етапах їхнього життя одержати досить надійні дані не лише про динаміку демографічних процесів, але і про вплив на неї зовнішніх умов. Поздовжній аналіз дозволяє також виявити календар демографічних подій, тобто їхній розподіл за періодами життя когорти. Однак метод поздовжнього аналізу має і свої недоліки. По-перше, при його використанні необхідно мати досить докладні дані за багато років про народження, шлюби, розлучення, смерті та ін., що на практиці не завжди є можливим. По-друге, оскільки повні відомості про число тих або інших демографічних подій можна зібрати лише після виходу когорти з даного демографічного стану, то отримана таким чином інформація становить в основному лише історичний інтерес. Недоліки методу поздовжнього аналізу певною мірою компенсуються за допомогою іншого демографічного методу — поперечного аналізу, що дозволяє представити сучасний стан демографічних процесів. Суть цього методу полягає в наступному. Вивчаючи населення, дослідник має дані про його чисельність і статево-віковий склад на дату останнього перепису, а також матеріали поточного статистичного обліку різних демографічних подій (народжень, смертей та ін.) за роки, що близькі до дати перепису. Маючи дані про віковий склад населення, реальні покоління можна ніби «розсікти» зверху донизу. Одночасно використовують матеріали поточного статистичного обліку про число демографічних вікових подій (наприклад, про число померлих за віком). Таким чином здобувають повікові характеристики демографічної події (у нашому прикладі смертності) гіпотетичного, або умовного, покоління, тобто умовної сукупності людей, для якої припускають, що протягом життя цих людей інтенсивність демографічних процесів у кожному віці буде така ж, яка існує в сучасний період. У такому випадку людей різного віку, що живуть у даний час, умовно розглядають як належних до того ж самого покоління. Оскільки при цьому дослідник думкою йде «поперек» лінії життя, метод одержав назву поперечного аналізу, а оскільки доводиться мати справу з гіпотетичним, або умовним, поколінням, цей метод ще називають методом умовного (гіпотетичного) покоління. Метод поперечного аналізу — один з наИпоширеніших у демографії через те, що для Иого застосування потрібні дані усього за рік- два. Він дозволяє судити про сучасниИ стан демографічних процесів, однак при різких змінах характеру демографічних процесів за короткиИ проміжок часу цеИ метод може дати перекручену картину. До відносно нового напрямку в демографії належить метод потенційної демографії, науки, яка виникла з тих труднощів, що мали місце у традиціИніИ демографії, як новиИ підхід до вивчення демографічних процесів та доповнення існуючих методів їх вивчення. Автор цього напрямку Лібман Герш, швеИцарсь- киИ демограф, почав публікацію наукових статеИ з 1940 року. ПодальшиИ детальниИ опис праць Л. Герша та їх популяризацію зробив польськиИ демограф Е. Фільрозе. ЖиттєвиИ потенціал характеризує кількість маИбутніх років життя особи або групи осіб певного віку, обчислену за умови збереження наявного рівня повікової смертності на підставі таблиць смертності. ЖиттєвиИ потенціал вимірюють у людино-роках, і він може бути розрахованиИ як на весь період життя (повниИ потенціал), так і для певного Иого інтервалу ( частковиИ потенціал), наприклад, на період трудової діяльності. ЖиттєвиИ потенціал особи у точному віці х- є середня очікувана тривалість життя у цьому віці. СукупниИ життєвиИ потенціал населення, таким чином, розраховується як сума життєвих потенціалів усіх, хто живе. ЖиттєвиИ потенціал, що визначається як середня у розрахунку на одну особу — є одиничниИ життєвиИ потенціал. Загальна кількість років маИбутнього життя особи або групи осіб — це загальниИ, або повниИ життєвиИ потенціал, якиИ можна поділити на часткові життєві потенціали, або кількість прожитих років у різні періоди життя, чи в різні календарні періоди. ЖиттєвиИ потенціал певної групи населення залежить від числа осіб, що входять до її складу, вікової структури групи і середньої тривалості маИбутнього життя для окремих вікових груп. Зміни життєвих потенціалів групи населення визначаються чисельністю народжених і померлих, структурою померлих за віком, середньою тривалістю маИбутнього життя для окремих вікових груп, старінням населення, а також чисельністю прибулих і вибулих та за їх віковою структурою. Для наочного представлення демографічних процесів використовують графічні методи: графіки, схеми, діаграми, малюнки й ін. При дослідженні демографічних процесів і структури населення певної території чималу допомогу надають карти (щільності, етнічні й ін.), картодіаграми, картограми. У демографії є й свої власні графічні прийоми. До їхнього числа належить побудова статево-вікових пірамід. Важливе місце в демографії приділяють і побудові так званої демографічної сітки, що дозволяє одержати чисельні значення деяких величин, які безпосередньо не можна спостерігати, а також показати динаміку чисельності груп населення в часі. Демографічна сітка, сітка Лексиса (Lexis diagram) — це графічне зображення сукупностей людей та подій в їхньому житті, призначена для обчислення головних характеристик демографічних процесів у генерації та аналізу їх перебігу в часі. Вона була розроблена в кінці XIX ст.. німецьким статистиком В. Лек- сисом. З середини XX ст. частіше почали використовувати сітку французького демографа Р. Пресса. Принципи побудови цих двох діаграм однакові, відрізняються розташуванням ліній життя і ліній часу (див. рис. 1.1, 1.2). Демографічна сітка зображає у прямокутній системі координат зменшення у часі чисельностей когорт у результаті демографічних подій. На горизонтальній осі відлічують календарний час, на вертикальній — тривалість перебування у тому чи іншому демографічному стані (або власний час когорти — вік, тривалість шлюбу). Осі координат поділяють на однакові відрізки, які відповідають тим самим одиницям часу та тривалості стану, а перпендикуляри до осеИ, проведені з граничних точок цих відрізків, утворюють сітку з квадратів із стороною, яка відповідає одиниці часу. Міра подрібненості шкал залежить від швидкості зміни когорти під впливом досліджуваного явища. Так, при вивченні смертності серед немовлят шкали розбивають по місяцях, іноді по тижнях і днях; для інших демографічних процесів — як правило, по роках, рідше по п'ятиріччях. Аналіз демографічних подіИ на демографічніИ сітці здіИснюють за допомогою трьох різновидів паралельних лініИ: горизонтальних лініИ віку, вертикальних лініИ часу (ізохрон), що поєднують ті самі моменти часу, та діагональних лініИ життя, які вдуть зліва праворуч нагору під кутом у 45°. Назви лініИ пов'язані з тим, що демографічна сітка була розроблена для вивчення смертності. Нині приИоми аналізу за допомогою демографічної сітки узагальнені И стосовно інших демографічних процесів — шлюбності, народжуваності, припинення шлюбу. У цьому разі на горизонтальніИ осі відлічують календарниИ час входження у будь-якиИ конкретниИ стан (наприклад, при вивченні шлюбності — час народження або досягнення мінімального шлюбного віку, при вивченні припинення шлюбів — час укладання шлюбу тощо), а на вертикальніИ осі — тривалість перебування у цьому стані (наприклад, вік, тривалість шлюбу тощо). Життя людини (або час перебування її у тому чи іншому демографічному стані) зображують на демографічніИ сітці лінією життя, яка починається на осі абсцис у точці, що відповідає даті народження або входженню у конкретниИ стан, наприклад, укладанню шлюбу. На лінії життя точками подіИ можуть бути позначені різні демографічні події у житті людини: народження дитини, припинення шлюбу, нарешті, смерть. Кінцева точка лінії життя символізує вихід людини з того чи іншого демографічного стану. За допомоги лінії часу (ізохрони), що проходить через точки, в яких різні люди досягають одного И того самого моменту календарного часу, точку демографічної події можна спроектувати на вісь абсцис і з'ясувати, в якиИ момент відбулася подія, а за допомоги лінії віку, що проходить через точки досягнення людьми одного И того самого точного віку, — на вісь ординат і з'ясувати, в якому віці вона відбулася. Це випливає з такої залежності: дата настання події дорівнює даті входження у певний стан плюс тривалість перебування у цьому стані на момент настання події (або на момент спостереження). Це стає можливим завдяки тому, що відлік часу та тривалості стану здійснюють в тих самих одиницях часу (роках). Отже, демографічна сітка дає можливість за будь-якими двома координатами точки події визначити її третю координату, наприклад, за датою народження людини та датою її смерті встановити точний вік смерті; за датою смерті та точним віком смерті — дату народження; за датою народження та точним віком смерті — дату смерті. Крім того, демографічна сітка дозволяє правильно співвіднести ці події з тими чи іншими генераціями або інтервалами тривалості стану. Послідовно віднімаючи від числа людей точного віку числа подій, що відбулися в інтервалах віку, можна визначити для конкретної генерації послідовність значень чисельності людей точного віку, які не можна отримати за даними безпосереднього спостереження, й подати зменшення когорти під впливом досліджуваного процесу. Отже, суворо відповідно до теорії обчислюють емпіричні значення конкретних ймовірностей демографічних подій для кожного інтервалу віку або тривалості стану. При аналізі за допомогою демографічної сітки розглядають не окремі точки та лінії, а їх множини, що охоплюють сукупності людей та подій. Відповідні точки та лінії на демографічну сітку не наносять, а лишень уявляють. Звичайно такі сукупності подають на кресленні для певних, найчастіше річних відрізків часу або віку. Так, усі люди, лінії життя яких починаються на відрізку осі абсцис, відповідній календарному року, належать одній генерації, всі вони ровесники (див. рис. 1.3, 1.4). Усі люди, лінії життя котрих перетинає лінія віку, — однолітки, вони мають однаковий точний вік. Оскільки вік вимірюють звичайно у цілих роках, сукупність однолітків зображають на демографічній сітці не лінією, а смугою. Сукупність людей (звичайно з річної генерації), котрі досягли того самого значення точного віку, називають 1- ою сукупністю населення. До неї також можуть належати люди, які досягли точного значення тривалості перебування в певному демографічному стані (див. рис. 1.5). Усі люди, лінії життя котрих перетинає лінія часу, — сучасники, вони перебувають на цей момент у конкретному демографічному стані (живуть, перебувають у шлюбі тощо). Якщо це момент перепису населення або обстеження, то ізохрону називають лінією перепису. Точка перетину такої лінії з віссю календарного часу вказує критичний момент перепису. Сукупність таких людей (звичайно з однієї генерації) називають другою сукупністю населення. Вона охоплює або людей, які досягли в певному демографічному стані конкретного календарного моменту, або людей, що народилися протягом того самого календарного періоду і дожили до того ж самого конкретного календарного моменту (див. рис. 1.5). На демографічній сітці виокремлюють також сукупності подій, що відбулися з людьми певних генерацій у рамках певних відрізків часу або віку. Перші сукупності подій охоплюють у житті генерації (когорти) точки однойменних подій, що відбулися в інтервалі віку. Другі сукупності подій охоплюють у житті генерації точки подій, що відбулися у певний період часу. Треті сукупності подій охоплюють події, що відбулися в інтервалі віку за певний період (див. рис. 1.5). Кожна з цих сукупностей подій визначена координатами двох ознак. Знаючи їх, можна наближено визначити координати сукупності за третьою ознакою. На демографічніИ сітці зображають також сукупності подіИ, обмежені всіма трьома координатами (часом народження або вступу до певного демографічного стану, календарним часом спостереження та тривалістю стану). їх називають елементарними сукупностями подіИ. їх кількісні значення можуть бути отримані за поточного обліку, коли для подіИ, врахованих упродовж календарного року, фіксують також період входження людеИ у певниИ стан, в якому ці події відбулися, И тривалість перебування у цьому стані, наприклад, час народження і вік. Для кожної генерації розрізняють два різновиди елементарних сукупностеИ подіИ залежно від розташування трикутників щодо їх гіпотенуз, які обмежують інтервали часу вступу в певниИ стан (час народження, одруження тощо): горішні і долішні (див. рис. 1.5). Фігури И лінії на демографічніИ сітці позначають звичаИно цифрами або літерами, які вказують початок і кінець відрізку лінії або точки перетину лініИ, що утворюють ту чи іншу фігуру. Демографічна сітка дає наочне зображення демографічних процесів як у реальніИ генерації, для ровесників, так і в гіпоте- тичніИ генерації, для сучасників, а також уявлення про формування сучасного складу населення або його груп з представників різних генерацій. Це допомагає зрозуміти вплив минулих демографічних подій у різних генераціях на сучасний склад населення; використання демографічної сітки полегшує розрахунки при поздовжньому аналізі, поперечному аналізі, а також при обчисленні демографічних таблиць — все це робить демографічну сітку важливим засобом демографічного аналізу. Принципи її побудови можуть бути успішно застосовані при вивченні не лише демографічних, але й соціальних процесів — міграції, соціальних переміщень населення, зміни його здоров'я та низки інших. Останнім часом у демографії почали активніше застосовувати соціологічні методи при вивченні різних факторів народжуваності, смертності, міграції, шлюбності, розлучуваності — спостереження, опитування за спеціально розробленими анкетами, тести тощо. Міжпредметні зв'язки демографії Як відомо, населення вивчає не лише демографія, але і значний комплекс інших наук, з якими демографія має тісні зв'язки. Вище вже йшлося про зв'язок демографії зі статистикою населення, матеріали якої слугують у демографії джерелом даних, а методи застосовуються в дослідженнях. Широке використання в демографії математичних методів зумовлює її зв'язок з математикою. Перебуваючи у системі економічних наук, демографія користується даними інших економічних наук (політичної економії, економіки промисловості та ін.), оскільки демографічне відтворення населення залежить і від загального рівня розвитку країни, і від співвідношення в її економіці різних галузей (наприклад, промисловості і сільського господарства). При вивченні міграцій і розміщення населення по території демографія вступає в тісні контакти з географією, насамперед з географією населення. При аналізі особливостей відтворення населення в різні історичні періоди демографи широко звертаються до історичних матеріалів. Розуміння розходжень демографічних характеристик у різних народів неможливе без знаИомства з даними етнології. Вивчення народжуваності, смертності, тривалості життя вимагає кооперації демографії з медичними дисциплінами: соціальною гігієною, геронтологією И ін. Вплив навколишнього середовища на процеси відтворення не можна адекватно розкрити без залучення даних екології. Дослідження відтворення населення вимагає всебічних знань про родину, що дає демографії в першу чергу соціологія. За допомогою соціології демографія досліджує соціальні фактори відтворення населення, відмінності демографічної поведінки різних соціальних груп. Оскільки на показники народжуваності, шлюбності і розлучуваності певниИ вплив має діюче в країні законодавство, демографії доводиться мати справу з правовими матеріалами. Перерахування зв'язків демографії з іншими галузями знань можна було би продовжити И далі, оскільки для сучасної науки взагалі дуже характерним є активне міждисциплінарне співробітництво і комплексне вивчення об'єкта дослідження. Зв'язки демографії з іншими науками виявилися настільки тісними И органічними, що на їхньому стикові виникли нові суміжні наукові дисципліни. Так, на перетині інтересів демографії И історії утворилася самостіИна дисципліна — історична демографія, метою якої є вивчення закономірностеИ відтворення населення в різні історичні періоди. Суміжне положення заИ- має і така дисципліна, як економічна демографія, що аналізує взаємозв'язки економічного розвитку і відтворення населення. На межі демографії И етнології з'явилася етнічна демографія (ет- нодемографія). Оскільки різні науки, що вивчають населення, тісно переплітаються у пізнанні свого об'єкта дослідження, склалася цілісна система наукових знань про народонаселення. Контакти, що виникли спочатку між двома науками, поступово розширювалися, залучаючи до себе все нові дисципліни. У результаті складні соціально-демографічні явища почали досліджувати комплексно, зусиллями і методами різних наук. З'явилася також можливість одержувати нові інтегральні знання, які кожна наука окремо не могла б дати. У системі знань про народонаселення демографія, безперечно, заИмає центральне місце. Література 1. Борисов А. Демография . Учебник для вузов Изд. третье, исправленное и доп. — М.: Нота Бене Медиа Трейд Компания. - 2003. - 344 с. 2. Боярский А.Я. Население и методы его изучения. — М., 1975. 3. Буржуа-Пиша Ж. Анализ населения в процессе его стабилизации //Демографические модели. — М., 1977. 4. Венецкий И. Ґ. Математические методы в демографии. — М., 1971. 5. Венецкий И. Ґ. Статистические методы в демографии. — М, 1977.- 208 с. 6. Вишневский А.Г. Воспроизводство населения и общество. История, современность, взгляд в будущее. — М., 1982. 7. Волков А.Г. Измерение и анализ демографических процессов. Демографические коэффициенты // Вестник статистики. — 1981. — № 1. 9. Демографические проблемы социалистического общества. — М., 1991. 10. Демографические процессы в СССР : Сб. науч. тр. / Отв. ред. А. Г. Волков.-М.: Наука, 1990.-208 с. 11. Демографический энциклопедический словарь. — М., 1985. 12. ИвановВ.Н., Маслова О.М. Применение социологических методов при изуче-нии народонаселения в СССР /Демографическое развитие СССР в послевоенный период: Советские доклады к французско-советскому семинару по проблемам демографии. Париж, декабрь 1984 г. — М., 1984. 13. Казьмина О.Е., Пучков П.И. Основы этнодемографии. Учебное пособие. http://www.auditorium.ru/books/319/index.html 14. Корчак-Чепурковский Ю.А. Избранные демографические исследования. — М., 1970. 15. Курило И.А. Демоэкономическое изучение качества населения (статистическиИ анализ по материалам Украины ). — Автореф. дис. канд. екон. наук.— К.,1992.— 24 с. 16. Курс демографии: Учеб. пособ. для студентов экон. спец. вузов / А.Я. БоярскиИ, Д.И. ВалентеИ, А.Г. ВишневскиИ и др.: Под ред. А.Я. Боярского.— 3-е изд. перераб. и доп.— М.: Финансы и статистика , 1985.— 391 с. 17. Литература о народонаселении. БиблиографическиИ указатель (1979 — первая половина 1983 гг.). — М., 1987. 18. Медков В.М. Демография: Учебное пособие. — Ростов- на-Дону: «Феникс», 2002. — 448 с. 19. Мерков A. M. Демографическая статистика // Статистика населения. — М., 1965. 20. Место демографии в системе наук. — М., 1975. 21. МиловидовА.С. Годы жизни и годы труда.-М.: Финансы и статистика.— 1983.— 118 с. 22. МозговаГ.И. Краткая история развития демографических сеток // Вопросы воспроизводства населения и демогра- фическоИ политики. — М., 1982. 23. Мольнар Л. Применение социологических методов в демографических исследо-ваниях //Проблемы народонаселения. — М., 1977. 24. Народонаселение стран мира: Справочник. — М., 1984. 25. Народонаселение. ЭнциклопедическиИ словарь. — М., 1994. 26. Народонаселение: прошлое, настоящее, будущее. — М., 1987. 27. Население мира: ДемографическиИ справочник. — М., 1989. 28. ПершиИ ВсеукраїнськиИ перепис населення : історичні, методологічні, соціальні, економічні, етнічні аспекти.-К, 2001 29. Пирожков С. И. ТрудовоИ потенциал в демографическом измерении. — Киев, 1992. 30. Пресса Р. Народонаселение и его изучение //Демогра- фическиИ анализ. — М.,1966. 31. ПрибитковаІ.М. Основи демографії: Посібник для студентів гуманітарних і суспільних факультетів вищих навчальних закладів .— К.: «АртЕк», 1997.— 256 с. 32. Роубичек В. Демографические прогнозы и потенциальная демография //Демографические прогнозы. — М., 1973. 33. Саганенко Т.П. Социологическая информация. Статистическая оценка надежности данных социологического исследования. — Л., 1979. 34. Система знаниИ о народонаселении. — М., 1976. 35. Советская демография за 70 лет. — М., 1987. 36. Сови А. Общая теория населения. — М., 1977. — Т.2. 37. СтатистическиИ анализ в демографии: Сб. статеИ / Под. ред. А.Г. Волкова.- М.: Статистика, 1980.-165 с., Новое в зару- бежноИ демографии. 38. СтатистическиИ словарь / Гл. ред. М. А. Королев.— 2-е изд., перераб. и доп.— М.: Финансы и статистика.— 1989.— 623 с. 39. Стеценко С. Г., Козаченко И. В. Демографическая статистика: Учеб. пособие для эк. спец. вузов.— К.: Вища школа, 1984.- 407 с., ил. 40. УрланисБ.Ц. История одного поколения. — М., 1968. 41. Фильрозе Э. Очерк потенциальноИ демографии. — М., 1975. 42. Хорев Б. С. Методологические вопросы формирования и развития демографии и географии как систем наук // Проблемы взаимосвязи общественных и естественных наук: М.: Наука, 1987.- С. 155 - 163. 43. Шелестов Д.К.. Демография. История и современность. — М., 1983. 44. Щербаков А.П., Мдинарадзе М.Г. Основы демографии и государственноИ политики народонаселения: Учебное пособие для вузов М, 2005. - 208 с.
1 2 3 4 5 Категория: Краєзнавство \| Добавил: Aspirant (15.06.2015)
Просмотров: 1125 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: