РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Демографічне прогнозування - Краєзнавство - Реферати - Каталог статей

Демографічне прогнозування Демографічному прогнозу належить важливе місце в комплексі соціально-економічного прогнозування. Об'єктом демографічного прогнозування є населення та його відтворення, яке відбувається під впливом, часом суперечливим, різноманітних соціально-демографічних чинників. Тому розробка демографічних прогнозів потребує врахування досягнень багатьох суспільних наук. Як і будь-який інший, демографічний прогноз являє собою науково обґрунтоване передбачення майбутнього розвитку демографічних процесів і явищ з урахуванням сучасних і минулих тенденцій їх динаміки. Демографічний прогноз розглядається як одне з найважливіших завдань демографії та одна з кінцевих цілей демографічного аналізу. З виключно наукових позицій особлива роль демографічного прогнозування випливає із важливішого загальнонаукового принципу, відповідно до якого цінність та плідність будьякої наукової теорії не тільки і не стільки визначається тим, якою мірою теорія пов'язує воєдино накопичені наукові факти, скільки здатністю теорії передбачити нові, раніше невідомі властивості та явища [12, с. 241]. Інформаційною базою для розробки прогнозів є результати демографічного аналізу та прогнозні дані щодо передбачуваних змін чинників, які впливають на перебіг демографічних подій. Головна мета демографічного прогнозу полягає у визначенні кількості та віково-статевого складу населення країни в цілому чи окремих її територій у майбутньому. Тобто прогноз повинен давати уявлення про характер розвитку тих процесів і явищ, які досліджуються, а також розкривати умови різних варіантів їх розвитку. Крім того, він має включати дані про засоби досягнення передбачуваних результатів та про можливі наслідки прогнозованих процесів і явищ. Такі дані необхідні насамперед при розробці прогнозів соціально-економічного розвитку країни, регіонів, галузей економіки. Вони також є базою для перспективних розрахунків щодо змін попиту на товари й послуги. Наприклад, дані про віково-статеву структуру населення необхідні для розробки перспектив розвитку мережі медичного обслуговування та професійної структури підготовки медичних кадрів, програм соціального забезпечення, розвитку сфери освіти тощо. Прогнозними розрахунками кількості населення займаються наукові установи, державні, громадські та приватні структури. Здійснюються вони в різних масштабах — від окремих поселень, регіонів, країн до світу загалом. Спеціальні дослідження показують, що спроби передбачити майбутню кількість населення мають багатовікову історію. «Ще мислителі та державні діячі Давнього Риму та Давньої Греції намагались знайти способи оцінити зростання населення. Цій проблемі присвячено філософські та економічні трактати періоду феодалізму та зародження індустріального суспільства. Перші спроби не лише передбачити, а й обґрунтувати прогнози населення датуються кінцем XVII — початком XVIII ст.» [25, с. 353]. Не вдаючись до детального висвітлення історичних етапів розвитку демографічного прогнозування, зазначимо, що перші прогнозні розробки кількості населення в Україні здійснили у 20-х — на початку 30-х років вітчизняні вчені Ю. О. Корчак-Чепурківський, М. В. Птуха, А. П. Xоменко. Попри деяку недосконалість прогнозних гіпотез розвитку населення, спроби скласти перші прогнозні розрахунки кількості населення УРСР були важливою віхою у становленні вітчизняного демографічного прогнозування» [33, с. 49]. У повоєнні роки розробкою прогнозних показників кількості населення та його структури займалися статистичні відомства країни під керівництвом відомого організатора демографічної статистики I. З. Коваленка. Фундаментальною роботою в цьому плані була розробка демографічного прогнозу на період 1961-1981 рр. Аналогічний прогноз розробив також і Ю. О. Корчак-Чепурківський. Систематично демографічні прогнози почали розроблятися в Україні з 1963 р., коли при Держплані республіки був створений обчислювальний центр (з 1975 р. — ГоловНДЮЦ Держплану, з 1992 р. — Ыститут проблем інформатики Мінекономіки, з 1995 р. — Державний НД! інформатизації і моделювання економіки (ДНДПМЕ) Національного агентства з питань інформатизації при Президенті України. У його складі функціонував підрозділ, який займався проблемами демографічного прогнозування. В 1963-1997 рр. у цьому підрозділі були зібрані значні обсяги демостатистичної інформації і досвід у галузі перспективних обчислень кількості та складу населення не лише України в цілому, а й її адміністративно-територіальних одиниць. Зокрема, розроблено багатоваріантні прогнози кількості та статево-вікового складу населення України та областей на 1966-1971 рр., 1967-1971 рр., 1971-1975 рр., 1971-1981 рр., 1971-2000 рр., 1981-1991 рр., 1991-2011 рр., 1996-2025 рр. Всі прогнозні оцінки кількості населення України, виконані ГоловНДІОЦ до 1991 року, мали незначні (в межах 0,8-1,5 відхилення від фактичних даних. У 1968 і 1974 р. були виконані демографічні прогнози в Інституті економіки НАН України до 1986 р. і до 2000 р. Обидва характеризуються перебільшенням прогнозованої кількості населення України порівняно з реальною [50, с. 7]. Розробку демографічних прогнозів здійснюють також Рада з вивчення продуктивних сил НАН України, Національний інститут стратегічних досліджень, Міждержавний статистичний комітет СНД, ООН, Бюро цензів США. При розробці демографічних прогнозів важливим є знання теорії та загальних закономірностей розвитку народонаселення, а також врахування основних тенденцій відтворення населення. Серед них — подальший розвиток урбанізації, підвищення освітнього та культурного рівня населення, зміни в динаміці смертності й тривалості життя, поступове відмирання традицій багатодітності, зміни функцій сім'ї, підвищення соціальної й територіальної мобільності населення, збереження певної диференціації демографічного розвитку регіонів тощо. Щодо методології сучасного демографічного прогнозування в літературі визначено два основні його напрямки — глобальний та регіональний. Перші спроби моделювання (з використанням математичних методів) демографічних проблем світового розвитку були зроблені спеціалістами Римського клубу. Глобальний прогноз дає змогу сформулювати і певною мірою пояснити проблеми населення в загальносвітовому масштабі. Регіональне прогнозування, на відміну від глобального, має на меті отримати перспективну демографічну інформацію, необхідну для планування соціально-економічного розвитку (виробництво товарів, розвиток освіти, охорони здоров'я, спорту, житлово-комунальної сфери, торгівлі, побутового обслуговування тощо). За характером демографічні прогнози можна поділити на аналітичні (пошукові), нормативні та прогнози-попередження. Аналітичний прогноз слід розуміти як визначення очікуваного стану об'єкта прогнозування залежно від ступеня впливу різних чинників, а також окремих передумов його розвитку. Причому взяті до уваги передумови або, іншими словами, гіпотези можуть бути найрізноманітнішими. Так, до аналітичних можна зарахувати демографічний прогноз, для якого як гіпотезу розроблено передумову створення в найближчій перспективі препаратів та методів, що дадуть змогу ліквідувати смертність від злоякісних новоутворень. Аналітичний прогноз дає оцінку кількості й статево-вікового складу населення в майбутньому, зроблену на основі прогнозних тенденцій народжуваності, смертності й міграції. «Нормативне прогнозування розуміють як очікуваний стан об'єкта прогнозування, бажаний з точки зору планування. У цьому сенсі нормативний прогноз тісно пов'язаний з плануванням і може бути його основою» [42, с. 156]. Прогноз-попередження за суттю можна зарахувати до аналітичних прогнозів, проте він відрізняється від інших аналітичних прогнозів тим, що виходить з передумов несприятливого розвитку процесу на перспективу. Так, наприклад, прогнозом-попередженням може бути визначення на майбутнє кількості та структури населення за умови збереження сучасної несприятливої тенденції зниження народжуваності [42, с. 156]. Тобто, прогноз-попередження розкриває несприятливі або навіть небезпечні наслідки демографічної ситуації, що склалась, і може служити обґрунтуванням для вжиття відповідних заходів щодо попередження або пом'якшення небажаних наслідків. Найважливішою складовою демографічного прогнозу фахівців вважають прогнозний сценарій. Завдання цього етапу полягає у визначенні характеру та напрямків динаміки окремих демографічних прогнозів або їх компонентів. Крім того, прогнозний сценарій містить умови, які визначають передбачувану динаміку прогнозованих процесів. Наводимо приклад прогнозного сценарію [32, с. 36]. Сумарний коефіцієнт народжуваності для міста і села протягом найближчих двадцяти років буде незмінним, а саме: • для міста — 1,682; • для села — 2,334. Очікувана тривалість життя при народженні для чоловічого і жіночого населення в міських та сільських районах протягом найближчих двадцяти років залишиться без змін, а саме: • очікувана тривалість життя для чоловіків становитиме: для міста — 66, 2 року; для села — 64,2 року. • очікувана тривалість життя для жінок становитиме: для міста — 74,9 року; для села — 74,6 року». При детальнішому обґрунтуванні цього сценарію автори оцінюють його як оптимістичний, але малоймовірний для конкретної ситуації, що склалася в Україні. Зокрема наголошується, що «сумарний коефіцієнт народжуваності не може не зменшуватися на тлі значного спаду виробництва, різкого зубожіння населення, погіршення житлових умов, недостатнього забезпечення повноцінним харчуванням та відповідним медичним обслуговуванням...» Зазначається також, що названі причини, поряд з кризовою екологічною ситуацією, унеможливлюють підвищення очікуваної тривалості життя у прогнозному періоді. Тому цей сценарій розцінюється «як верхній і найбільш бажаний рівень розвитку демографічної ситуації в Україні» [32, с. 38]. Варіанти прогнозів передбачають припущення різних тенденцій у динаміці основних показників, тобто вони можуть вважатися незмінними (як у нашому прикладі), збільшуватися або знижуватися. Конкретний зміст прогнозного сценарію залежить від тривалості періоду, на який розробляється прогноз. Сучасна наука й практика за тривалістю прогнозного періоду вирізняє три види прогнозів: короткострокові (до 5 років), середньострокові (від 5 до 30 років) і довгострокові (більше 30 років). Здебільшого при розробці короткострокового прогнозу виходять з того, що у прогнозному періоді збережуться тенденції розвитку демографічних процесів, які мали місце в попередні роки, оскільки останні, згідно з багаторічним досвідом, характеризуються високою інерційністю. Тому в цьому випадку доцільно застосовувати так званий метод екстраполяцій, тобто перенесення тенденцій ретроспективного періоду на майбутнє. Але бувають випадки, коли різка зміна умов, що впливають на демографічні процеси, може порушити їх плавність. Тоді застосовувати цей метод недоцільно, оскільки короткостроковий прогноз повинен давати досить точні показники. Середньостроковий прогноз фахівці розглядають як самостійне наукове дослідження. Особливістю середньострокового прогнозу є те, що його слід розробляти в тісному взаємозв'язку з більш загальним соціально-економічним прогнозом та прогнозом змін характеру впливу різних соціально-економічних чинників на динаміку демографічних процесів. У зв'язку з цим розробляється кілька варіантів прогнозів. Сценарієм має бути певна ймовірність окремих з них, тому, як правило, розрізняють песимістичний, середній та оптимістичний варіанти прогнозу. Песимістичний варіант прогнозу можна розглядати як прогноз-попередження, завдання якого полягає в тому, щоб привернути увагу до негативних наслідків при збереженні негативних тенденцій, поглибленні несприятливих умов. Довгострокові прогнози мають аналітичний характер. Як правило, вони розробляються для груп країн або навіть континентів. Їх завдання полягає у створенні певної бази для формування напрямків соціальної, економічної, екологічної, демографічної політики у глобальних масштабах. Найважливішим підсумковим показником демографічного прогнозування є кількість населення, а це передбачає необхідність прогнозування народжуваності й смертності. Оскільки інтенсивність демографічних процесів змінюється залежно од віку й статі, то перспективні розрахунки населення здійснюються з урахуванням вікового й статевого складу населення. Тому для одночасного врахування впливу змін як віково-статевої структури населення, так і змін тенденцій народжуваності та смертності використовується метод «пересування віків», або «метод компонент». Сутність його можна пояснити на конкретному прикладі. Вихідним положенням є те, що населення будь-якого регіону (міста, села, району тощо) певної віково-статевої структури щороку стає на рік старшим і до наступної вікової категорії в результаті смертності переходить не вся його кількість. Отже, щоб визначити кількість населення на початок наступного (розрахункового) року, слід врахувати повікові коефіцієнти смертності, причому в статевому розрізі. Тобто, якщо відома кількість осіб у віці 30 років на початок поточного року, то для визначення кількості осіб цієї вікової групи на початок наступного року її необхідно скорочувати на так званий коефіцієнт доживання (Рх), який береться із таблиці смертності. Цей коефіцієнт означає співвідношення між кількістю населення певної вікової групи на початок попереднього року і тією кількістю групи, яка перейде до наступної вікової групи. Таким чином, метод «пересування віків» дає змогу одержати кількість населення в перспективному періоді за віковим і статевим складом. У демографічному прогнозуванні може застосовуватися також метод аналогій або метод референтного прогнозу. Цей метод базується на припущенні того, що динаміка певного демографічного процесу, який відбувається в населенні одного регіону, відбуватиметься таким же чином, як це було в населенні іншого регіону. Основа цього методу — послідовність станів еволюційного розвитку населення, тобто концепція демографічного переходу. Важливою методичною вимогою при використанні методу аналогій є обґрунтований вибір населення двох регіонів для порівняння, тобто врахування особливостей та відмінностей соціально-економічного розвитку регіонів, населення яких порівнюється, а також ступінь подібності демографічних процесів у них. Тобто де Zx та Zx+1 — кількість населення у віці 30 років (за наведеним прикладом) на початок року і кількість цього населення через рік, тобто його кількості у віці 31 рік. Загальна схема перспективного розрахунку кількості населення за методом «пересування віків» має вигляд [25, с. 296]: Водночас у літературі наголошується на складності у доборі належних аналогів населення. Це пов'язано з тим, що «віково-статева, як, між іншим, і будь-яка інша структури населення різних періодів часу мають суттєві відмінності й тому навіть близькі за значенням показники режиму відтворення населення зовсім не означають фактичного збігу за всіма параметрами. Тому часто виявляється неможливим підібрати для прогнозованого населення аналогічні показники народжуваності та смертності іншого населення, для якого в дійсності існують інші залежності між повіковими показниками» [42, с. 165]. Тому цей метод використовують як наближений спосіб розробки сценаріїв демографічного прогнозу. Більш поширеним методом розробки сценаріїв є метод експертних оцінок. Він базується на використанні для сценаріїв думок багатьох фахівців з різних галузей науки стосовно найбільш ймовірних перспективних змін у динаміці таких демографічних процесів, як народжуваність, смертність, міграція. Перевагою цього методу є забезпечення більшої обґрунтованості гіпотез, які беруться у сценаріях прогнозів. Важливе місце в демографічному прогнозуванні займають прогнози показників, що характеризують сімейну структуру населення. «Сім'я — основний споживач багатьох товарів тривалого використання. Для розрахунку попиту на них необхідні знання майбутньої кількості одинаків та сімей різного типу, зокрема молодих сімей з дітьми, сімей з трьома поколіннями тощо. Прогноз кількості й складу сімей, а також їх доходів і потреб необхідний для оцінки перспектив житлового будівництва [25, с. 353]. Разом з тим методологія розробки цього розділу демографічного прогнозу перебуває на стадії становлення. Зокрема, існують різні підходи до визначення сім'ї як об'єкта статистичного спостереження. Є відмінності в цьому питанні і в міжнародному аспекті. Так, у більшості країн світу об'єктом статистичного спостереження та прогнозу є не сім'я, а домогосподарство. У визначенні домогосподарства немає вимоги родинних зв'язків між його членами, одночасно допускається домогосподарство однієї людини. На думку фахівців, прогноз сім'ї повинен враховувати три категорії: сім'ї, одинаків та членів сімей, які живуть окремо. Один з методичних підходів до прогнозування сімейної структури населення полягає в екстраполяції різних характеристик розподілу сімей за величиною. Ыший підхід базується на залежностях між віково-статевим складом населення та його сімейною структурою. Застосовується також спосіб, що спирається на так звані коефіцієнти главенства. Ці коефіцієнти розраховуються на основі кількості глав сімей, визначених під час перепису населення. В подальшому кількість глав сімей розподіляється за статтю й віком і визначаються частки глав сімей в кількості осіб цієї статі і віку. Отримані результати і становлять коефіцієнти главенства. Екстраполюючи обчислені коефіцієнти на прогнозовану кількість населення, можна визначити прогнозну кількість сімей. Теоретично найбільш досконалим, але недостатньо розробленим методом прогнозу є моделювання відтворення сімейної структури населення. Важливою характеристикою прогнозу є його надійність або достовірність, яка визначається насамперед точністю вхідної інформації (дані перепису населення, поточного обліку демографічних подій, вибіркових обстежень тощо), а також обґрунтованістю гіпотез про очікувані зміни соціально-економічних чинників, що впливають на демографічні процеси. Підвищенню точності й обґрунтованості прогнозів сприяють також матеріали спеціальних соціологічних обстежень, які дають змогу враховувати особливості поведінкових аспектів демографічних процесів. Прикладом такого дослідження може бути вивчення намірів людей щодо народження дитини або зміни місця проживання. Безумовно, в цьому випадку важливе значення має ступінь реалізації намірів. Але спеціальні дослідження свідчать, що «для більшості регіонів країни для когорти в середньому очікувана кількість народжень може служити надійним орієнтиром при прогнозі народжуваності. В інших регіонах при формуванні прогнозу дані про очікувану кількість дітей піддаються корекції, яка пов'язана з культурою регулювання народжуваності та його ефективністю» [12, с. 246]. Точність демографічних прогнозів залежить від прогнозованого періоду: на період до 10 років розрахунки можуть бути виконані досить точно, на 25-30 років — ступінь точності знижується. Важливе значення для точності прогнозних розрахунків має стан демографічного переходу населення даної території. На точність прогнозів впливають також різного роду катаклізми стихійного, біологічного та іншого характеру. Загалом точність демографічних прогнозів значно нижча від точності розрахунків фактичного населення. Тому якщо точність прогнозних розрахунків становить до 5 %, прогноз вважається вдалим (точність переписів населення визначають в 1-2 %). В енциклопедичному словнику наголошується, що «точність сучасних демографічних прогнозів, особливо довгострокових, визначається рівнем розвитку теоретичної та прикладної демографії, загальним рівнем наукового прогнозування всіх сторін соціально-економічного життя суспільства, а також новими аналітичними та прогностичними можливостями, що надаються комп'ютерними методами. Сучасні програми значно економлять час, необхідний для проведення прогнозних розрахунків, дають змогу прораховувати різні сценарії можливої динаміки населення, а також робити розрахунки у разі неповних або дефектних даних» [25, с. 353]. Слід наголосити, що в різних варіантах демографічних прогнозів маються на увазі певні уявлення про соціально-економічні перспективи розвитку. З іншого боку, зміни динаміки демографічних процесів позначаються на характері соціально-економічних процесів. Разом з тим практика свідчить, що демографічні складові ще не знайшли гідного місця в соціально-економічному прогнозуванні. Демографи ж наголошують на винятковій важливості демографічної експертизи різних рішень. «Експертиза повинна виявляти можливий вплив запланованих заходів на демографічні процеси, як безпосередній, так і опосередкований, вказувати шляхи попередження негативних наслідків запланованих заходів» [49, c. 251]. Прогнози кількості населення світу, основних регіонів і всіх країн, що входять в ООН, здійснюються міжнародними організаціями, провідну роль серед яких відіграє Відділ народонаселення Департаменту економічної та соціальної інформації та політичного аналізу Секретаріату ООН. Ці прогнози використовуються для вироблення міжнародної стратегії розвитку, рекомендацій у сфері політики народонаселення, для вирішення глобальних і регіональних економічних, політичних і екологічних проблем. Оцінки й прогнози ООН з урахуванням нових даних про рух населення (за даними національних статистичних служб) кожні два роки переглядаються. Відповідно до прогнозу ООН, переглянутого в 1998 р., до 2050 р. кількість населення Землі досягне приблизно 10,7 млрд чол. — максимально, 8,9 млрд — у середньому і близько 7,3 млрд чол. — за мінімальними очікуваннями, тобто передбачається, що протягом найближчого півстоліття кількість населення світу збільшиться в 1,2-1,8 разу... Спеціалісти ООН вважають найбільш імовірним середній варіант прогнозу 1998 р., хоча, найімовірніше, істина лежить десь посередині між нижнім і середнім варіантами, враховуючи тенденцію завищувати величину коефіцієнта приросту населення земної кулі, що властива більшості демографів-прогнозистів, у тому числі й фахівцям з ООН. Щоправда, як видно з наведених даних, у прогноз 1998 р. вкралась інша помилка. Автори прогнозу встановили, що вони дещо переоцінили швидкість зниження народжуваності в окремих країнах, які розвиваються. На думку спеціалістів ООН, 60 % із 77,8 млн чоловік щорічного абсолютного приросту світового населення припадає лише на 10 країн, причому 36 % його — на Індію та Китай. При цьому, згідно з прогнозом 2000 р., у 39 країнах кількість населення до 2050 р. буде меншою порівняно із сучасною. Найбільше скорочення кількості населення очікується в Естонії (-46,1 %), Болгарії (-43,0 %), Україні (-39,6 %), Грузії (-38,8 %), Гайані (-33,7 та Росії (-28,3%)» [22, с. 347]. Література 1. Аналитические обозрения Центра комплексных социальных исследований и маркетинга. — Сер. «Социология». — 1996. — Вып. 56. 2. Архангельский В. Н. Демографическая политика: цели, принципы, приоритеты. — Саранск, 2000. 3. Афанасьев И. Кем будут управлять украинские лидеры в XXI веке?// Персонал. — 2001. — № 2. 4. Брисов В. А. Демография: Учебник для вузов. — М., 1999. 5. Валентей Д. И., Кваша А. Я. Основы демографии. — М., 1989. 6. Валентей С., Нестеров Л. Человеческий потенциал: новые измерения и новые ориентиры // Вопр. экономики. — 1999. — № 2. 7. Власюк О. С., Прирожков С. І. Індекс людського розвитку: досвід України. — К., 1995. 8. Гозулов А. Перепись населення России 1999 года // Вопр. статистики. — 1997. — № 3. 9. Демографические процессы и их закономерности / Под ред. Д. И. Валентея. — М., 1991. 10. Демографическое развитие и становление рынка труда Республики Беларусь: Сб. трудов. — Минск, 1996. 11. Демография: настоящее и будущее. — Саранск, 2000. 12. Демография. Современное состояние и перспективы развития / Под ред. Д. И. Валентея. — М., 1997. 13. Жилкина Т. Семейная политика и формы помощи семье. Зарубежный опыт// Международная экономика и международные отношения. — 1994. — № 1. 14. Закон України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 р. 15. Злоказов И. А. Демографическая ситуация и демографическая политика в ФРГ. — М., 1989. 16. Котлер Ф. Основы маркетинга. — М., 1992. 17. Кузнецова Е. В. Индекс человеческого развития и тенденции его изменения в России и зарубежных странах // Вопр. статистики. 1999. — № 2. 18. Курило І. О. Про демоекономічну оцінку трудового потенціалу населення та деякі проблеми його відтворення в сучасних умовах // Зайнятість та ринок праці. — К., 1998 — Вип. 7. 19. Курс демографии /Под. ред. А. Я. Боярского. — М., 1985.
1 2 3 4 5 Категория: Краєзнавство \| Добавил: Aspirant (30.06.2015)
Просмотров: 752 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: