РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Чисельність населення та його склад - Краєзнавство - Реферати - Каталог статей

Чисельність населення та його склад Абсолютна чисельність населення Середня (середньорічна) чисельність населення Першим показником, з якого починається аналіз населення і його змін, є абсолютна чисельність населення, яка характеризує загальну величину населення, кількість людей, що проживають на відповідній території у конкретний момент часу. Абсолютна чисельність населення є моментним показником, тобто стосується точного моменту часу. Відомості про абсолютну чисельність населення одержують у результаті переписів населення, або розрахунковим шляхом, виходячи з інформації про число народжених, померлих і сальдо міграції. Сучасні переписи населення й демографічна статистика розрізняють наявне і постійне населення, про що вже згадувалося раніше. Абсолютна чисельність населення постійно змінюється в часі. Різницю між величинами абсолютної чисельності населення в ті або інші моменти часу називають абсолютним приростом населення. Абсолютний приріст населення може бути і від'ємною величиною (якщо чисельність населення зменшується). Наведемо дані про величину абсолютного приросту населення України за ряд років (рис. 3.1). Чисельність населення території змінюється завдяки дії двох процесів — природного руху населення і механічного руху (міграції). Величина абсолютного приросту чисельності населення таким чином, залежить від чотирьох складових: чисел народжень і смертей, а також чисел іммігрантів і емігрантів, виявлених протягом розглянутого періоду. Різницю між числом народжень і смертей за період називають природним приростом, що є підсумком т.зв. природного руху населення. Різницю між імміграцією й еміграцією (прибуттям і вибуттям) називають міграційним приростом, або сальдо міграції. Населення, у якому відсутня зовнішня міграція, називають закритим. У протилежному випадку говорять про відкрите населення. Природний приріст і сальдо міграції є компонентами зростання чисельності населення за період. Знаючи величину цих компонентів, можна побудувати т.зв. рівняння демографічного балансу. Якщо ми знаємо чисельність населення в початковий момент часу P(0), число народжених за період часу (t- 0) N, число померлих за цей же період M, число прибулих І і число вибулих E, то ми можемо розрахувати P(t), — чисельність населення в момент часу t: Абсолютна чисельність населення, як вже згадувалося, є моментним показником. Її або обчислюють на дату перепису, або розраховують за допомогою рівняння демографічного балансу за станом на 1 січня або будь-яку іншу дату року. Проте демографічні події — народження, смерті, шлюби, розлучення, прибуття і від'їзди — відбуваються протягом того або іншого періоду часу. Довжина цього періоду може бути різною, але демографія найчастіше оперує періодами, довжина яких дорівнює 1 року. Усі статистичні показники названих демографічних процесів стосуються певного періоду, тобто є періодичними. Звідси виникає проблема порівнюваності періодичних даних про демографічні процеси з моментними даними про чисельність населення. До того ж чисельність населення на початок періоду й на кінцевому етапі відмінні, оскільки населення постійно змінюється. Для вирішення цієї проблеми моментні показники чисельності населення переводять у періодичні за допомогою усереднення чисельності населення, тобто розрахунку показника, що характеризує населення не на якийсь момент часу, а за період у цілому. Цим показником є показник числалюдино-років, прожитих населенням за період, або його наближення — середнє населення. Показник числа людино-років, прожитих населенням за період, дозволяє точніше врахувати той факт, що різні люди в межах того самого періоду часу проживають різні його частки. Частина людей живе тут весь розрахунковий період від його початку до його кінця, решта ж може або вмерти в той чи інший момент усередині даного періоду, або виїхати, або ж, навпаки, народитися чи приїхати. Деякі з народжених усередині періоду не доживуть до його кінця. Отже, кожна людина з певного населення може прожити в ньому або весь період часу, або якусь його частину (частку). Щоб врахувати ці розходження, і розраховують показник загального числа прожитих людино-років. Для цього підсумовують частини часу, прожиті протягом досліджуваного періоду кожною людиною. При тому показники про тих, хто прожив весь цей період часу, беруться з вагою, рівною 1, для інших же — з вагами, рівними прожитій ними частині (частці) цього періоду. Одним з таких показників є населення на середину періоду, що є наближеним значенням загального числа прожитих лю- дино-років. Такий показник звичайно використовують для періодів, які дорівнюють року, якщо існує добре налагоджена щомісячна статистика демографічних подій і відсутні різкі коливання в чисельності населення всередині розрахункового періоду. Інші показники базуються на використанні того або іншого методу розрахунку середньої хронологічної. Застосування конкретного методу розрахунку середньої хронологічної залежить від того, яку застосовують математичну модель зміни чисельності населення всередині періоду. Звичайно вважають, що населення змінюється або рівномірно (лінійно, в арифметичній прогресії), або з постійним темпом (експоненційно, у геометричній прогресії). Якщо беруть гіпотезу рівномірної зміни, тобто населення за однакові проміжки часу змінюється (зростає або зменшується) на ту саму величину, то середнє населення розраховують як на- півсуму чисельностей населення на початок і кінець періоду: де р — середнє населення; Р0 і Pt, — відповідно населення на початок і кінець періоду. До речі, використання показника населення на середину періоду ґрунтується саме на припущенні про те, що чисельність населення змінюється лінійно. При цьому чим коротший період часу, тим точнішим наближенням загального числа прожитих людино-років є населення на середину періоду. Тому звичайно цей показник використовують тільки для періодів в один рік. Цей показник тим точніший, чим ближча гіпотеза рівномірності (лінійності) до реальності. Формула (3.1) існує також у трохи іншому, але математично тотожному вигляді: Ет +М„„ пр пр . . . де — напівсума природного і механічного приросту населення. Формулу (3.1) застосовують тільки для річних періодів, оскільки рівномірна зміна чисельності населення на значних проміжках часу не завжди є можливою. У цьому випадку середнє населення називають середньорічним населенням. Якщо мова йде про триваліші періоди часу, то для розрахунку середнього населення використовують інші методи. Зокрема, якщо відомі дані не лише на кінцеві, але й на проміжні дати, то застосовують формулу середньої хронологічної. Для тривалих періодів часу, коли гіпотеза рівномірності не працює, необхідно застосовувати гіпотезу зміни чисельності населення з постійним темпом приросту: Демографічний склад населення Під структурою (складом) населення розуміють його розподіл відповідно до значення якої-небудь ознаки. Для побудови структури може бути використана будь-яка характеристика, що становить інтерес для дослідника. При вивченні населення переважними об'єктами аналізу науковців є наступні групи структур і характеристик: • Статево-віковий склад населення (структура) — розподіл населення за віком і статтю. Це головні аскриптивні (що фіксуються при народженні) характеристики населення. • Шлюбний склад населення — розподіл населення за шлюбним станом. • Сімейний склад населення — розподіл населення за сім'ями різного типу та станом індивіда у сім'ї. • Характеристики віталістичних (демографічних) подій, тобто характеристики, що стосуються народжень і смертей, шлюбів і розлучень: вік одруження, порядковий номер шлюбу, число народжених дітей, вік при народженні дитини, число вагітностей, генетичні інтервали, число народжень, число смертей, число мертвонароджених та ін.; • Етнічний склад населення — розподіл населення за національністю, рідною мовою. Основним джерелом при визначенні етнічного складу населення й аналізі динаміки чисельності народів є матеріали переписів населення. У переписах більшості країн є ряд питань, що дають відомості про етнічну структуру. Щоб уникнути різних помилок у визначенні етнічної належності при підготовці до перепису складають словники національностей, у яких перелічуються народи, що живуть у країні, із усіма варіантами їхніх назв і самоназв. Одні питання дозволяють прямо визначити етнічну належність опитуваного, інші — лише опосередковано. До прямих показників етнічної структури населення відносять питання, що фігурує в багатьох переписах, про рідну мову. Цей показник досить об'єктивний і в більшості випадків тісно пов'язаний з етнічною належністю. При відсутності прямих даних про національну належність для визначення етнічної структури населення, крім відомостей про рідну мову, використовуються ще й інші непрямі показники: розмовна мова, знання інших мов, місце народження, громадянство (підданство), конфесія, расова належність. Зараз у світі нараховують близько 1000 національностей, в Україні проживає більше 100. • Економічний склад населення — це такі характеристики, як джерело доходу, статус зайнятості, професія, галузь та ін.; До них належать і найбільш узагальнюючі характеристики — коефіцієнти економічної активності, зайнятості і безробіття. Зараз статистика до економічно активного населення відносить населення віком від 15 до 70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг, або осіб, зайнятих економічною діяльністю, яка приносить доход, і безробітних ( за визначенням Міжнародної Організації Праці (МОП)). А до економічно неактивного населення (поза робочої сили ) відносять осіб, що не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні. Коефіцієнт економічної активності КА і коефіцієнт економічної неакіивності (пасивності ) КНА визначають як: де РА — економічно активне населення; РНА — економічно неактивне населення; Р — середньорічна чисельність населення. Зайнятою вважається особа, яка відпрацювала протягом тижня не менше 4-х годин ( в особистому підсобному сільському господарстві — не менше 30 годин ) незалежно від того, чи була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова, або інша робота. Безробітні, згідно визначення МОП, це особи у віці 15 — 70 років (зареєстровані та незареєстровані у державній службі зайнятості ), які одночасно задовольняють трьом вимогам: 0 не мають роботи ( прибуткового заняття ); 0 шукали роботу, або намагалися організувати власну справу на обстежуваному тижні; 0 готові були приступити до роботи протягом наступних двох тижнів. де КЗ, КБ — відповідно коефіцієнти зайнятості та безробіття; З — чисельність зайнятих; Рівень зайнятості в Україні визначається як відношення чисельності зайнятого населення до всього обстеженого населення, або населення відповідної вікової групи. Рівень безробіття — відношення кількості безробітних до економічно активного населення, або до працездатного населення працездатного віку. Якщо у чисельнику подаються дані лише про чисельність офіційно зареєстрованих безробітних, то одержують коефіцієнт офіційно зареєстрованого безробіття. Вищезгадані показники розраховують за формулами: Б — чисельність безробітних; Р15-70 — чисельність населення віком від 15 до 70 років; РА — чисельність економічно активного населення. У такому вигляді коефіцієнт зайнятості показує, яка частина населення, що може працювати, працює; а коефіцієнт безробіття — яка частина з тих, хто має потребу працювати, не може її реалізувати. • Характеристики домогосподарства: тип домогосподар- ства, його розміри та ін. • Соціальні склад населення — розподіл населення на соціальні групи, класи. • Освітній (культурний) склад населення — розподіл населення за ознаками: грамотність і освіта, навчання в школі (для дітей і підлітків), число років навчання, тощо. • Міграційні характеристики: місце народження, скільки часу живе у відповідному населеному пункті та ін.; • Характеристики розміщення населення — належність жителів до певної території (країни, району), щільність розселення та найголовніші ознаки , які тут цікавлять демографа — це міське чи сільське місце проживання. Жителів уважають міськими, залежно від критеріїв віднесення населених пунктів країни до міст. У різних країнах існують різні критерії, проте головні з них — це чисельність мешканців населеного пункту, законодавчий критерій та економічний. Так, в Україні до міських поселень відносять населені пункти, що мають чисельність жителів понад 10 тис. чол., (за критеріями ООН — 20 тис. чол.), де за 50% мешканців зайнято несільськогосподарською працею і такому населеному пункту надано статус міста у законодавчому порядку. Якщо населений пункт не відповідає вищезгаданим критеріям, то його вважають сільським. В Україні, як і в інших країнах, існують відмінності між етнічною належністю, місцем проживання, освітнім станом, тощо. Так, наприклад, із 11,3 млн. росіян, що мешкають в Україні, 87% проживають у містах, по 91% білорусів і євреїв є також жителями міст, основні мешканці сіл — це румуни (75%), молдавани (67%), болгари (58%). Якщо середнє число осіб віком від 15 років, що мають вищу освіту в Україні становить 85 осіб на 1000, то для болгар — 66, поляків — 69, білорусів — 116, росіян — 158, євреїв — 358. Вивчення різних структур населення є важливим при аналізі і прогнозуванні у демографії, оскільки всі ці структури більшою чи меншою мірою впливають на відтворення населення. Відомо, що смертність серед осіб з вищою освітою нижча за смертність осіб, які мають лише середню освіту, народжуваність серед сільських мешканців вища за міських, народжуваність серед кримських татар в Україні вища, ніж в українців тощо. Показники, названі вище, та інші ознаки фіксують під час переписів і поточного обліку демографічних подій. На їх основі будують узагальнені дані про склад населення за цими ознаками. Однак демографів перш за все цікавлять ті характеристики і структури населення, що безпосередньо пов'язані з відтворенням населення, зміни яких мають безпосередній і найбільший вплив на це населення. Такі структури називаються демографічними. Основними демографічними характеристиками є стать, вік і шлюбний стан. Відповідно, основними демографічними структурами є статева, вікова і шлюбна структури населення. Література 1. 1997 Україна. Людський розвиток. Звіт. ПРООН.— К., 1997.- 88 с. 2. Боярский А.Я. Режим воспроизводства населения и состав семьи // Проблемы демографической статистики. — М., 1966. 3. Буржуа-Пиша Ж. Анализ населения в процессе его стабилизации //Демографические модели. — М., 1977. 4. Волков А Г. Измерение и анализ демографических процессов. Демографические коэффициенты // Вестник статистики. — 1981. — № 1. 5. Демографический энциклопедический словарь. — М., 1985. 6. Казьмина О.Е., Пучков П.И. Основы этнодемографии. Учебное пособие. http://www.auditorium.ru/books/319/ index.html 7. Козлов В.И. Динамика численности народов. — М., 1969. 8. Курило П.А. Демоэкономическое изучение качества населения (статистический анализ по материалам Украины ).- Автореф. дис. канд. экон. наук.- К.,1992.- 24 с. 9. Курс демографии: Учеб. пособ. для студентов экон. спец. вузов / А.Я. Боярский, Д.И. Валентей, А.Г. Вишневский и др.: Под ред. А.Я. Боярского.- 3-е изд. перераб. и доп.- М.: Финансы и ситатистика, 1985.- 391 с. 10. Методологічні рекомендації з питань статистики населення. http://www.ukrstat.gov.ua/metod_polog/naselen/sn.htm 11. Народонаселение. Энциклопедический словарь. — М., 1994. 12. Население и трудовые ресурсы: Справочник / Сост. А.Г. Новицкий.- М.: Мысль, 1990.- 398 с. 13. Пирожков С.И. Демографические процессы и возрастная структура населения. — М., 1976. 14. Підсумки Всеукраїнського перепису населення 2001 року. ttp://www.gmdh.net/pop/ustat5.htm 15. Природний рух населення на Україні в 1986 — 1990 роках. Статистичний довідник. — Київ, 1991. 16. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року: /Повідомлення Державного комітету статистики України. // Статистика України. — 2002. — № 4. — С. 77-85. Экономическая статистика: Учебник/ Под. ред. Ю.Н. Иванова.— М.:ИНФРА-М, 1998. — 480с. 17. Россет Э. Старение населения — демографическая проблема XX века // Проблемы народонаселения: Сборник переводных статей. — М., 1977. 18. Социальная статистика: Учебник/ Под. ред. чл.-кор. РАН И.И. Елисеевой.— М.: Финансы и статистика, 1997.— 416 с.: ил. 19. Статистический словарь / Гл. ред. М. А. Королев.— 2-е изд., перераб. и доп.— М.: Финансы и статистика.— 1989.— 623 с.: ил. 20. Стеценко С. Г., Козаченко И. В. Демографическая статистика: Учеб. пособие для эк. спец. вузов.- К.: Вища школа, 1984.— 407 с., ил. 21. Стеценко С. Г. та ін. Статистика населения.— К.,1993.— 254 с. 22. Стешенко В., Піскунов С., Піскунов В. Старіння населення України: стан, етнічні особливості, перспективи. // Демографічні дослідження.Вип 20.— К.,1997.— С. 125 — 146.
1 2 3 4 5 Категория: Краєзнавство \| Добавил: Aspirant (13.06.2015)
Просмотров: 621 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: