Реферат на тему ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОСТИХ ЕФІРІВ - Хімія - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОСТИХ ЕФІРІВ. Прості ефіри відносяться до органічних сполук, що містять кисень з загальною формулою Найчастіше прості ефіри одержують із спиртів в присутності водовіднімаючих засобів . Це процес міжмолекулярного дегідратації сприту і іде за схемою Вихідними продуктами синтезу простих ефірів можуть бути спирти і галогеналкіни Отже ефіри можна розглядати як 1. ангідриди спиртів 2. Продукти заміщення атому водню в гідроксилі спирту на R 3. Похідні води, в молекулі якої атоми водню заміщені на R Якщо в молекулі ефіра різні радикали такі ефіри називаються змішаними. Фізичні властивості. Низькомолекулярні ефіри летючі і є енертними речовинами нейтрального характеру з характерним запахом. Високомолекулярні ефіри – тверді кристалічні речовини. Ефіри погано розчинні у воді, мають меншу густину, ніж вода, добре розчинні в органічних розчинниках і самі розчиняють багато органічних сполук. Ефіри стійкі до дії лугів і лужних металів. Ця властивість дозволяє використовувати їх в якості розчинників. Хімічні властивості. Прості ефіри легко окислюються навіть киснем повітря, утворюючи вибухонебезпечні пероксиди і гідропероксиди. Це слід враховувати при одержанні, і дектифікації, зберіганні і застосуванні ефірів. Характерною властивістю є їх здатність утворювати аксонієві солі з концентрованими кислотами. Малостійка сполука легко розкладається в присутності Н2О ефір медичний ефір для наркозу (відрізняється ступенем чистоти) дієтиловий ефір Одержання Дегідратація спирту в присутності Н2SO4 Етилсірчана кислота взаємодіє з надлишком етилового спирту, утворюючи дієтиловий ефір. Реакцію приводять в спеціальних апаратах ефірізаторах. Після очистки від домішок і сушки, проводять перегонку і відгон збирають при t = 34-35 0С Властивості Прозора, рухома, легко спалахуюча, летюча рідина з своєрідним запахом, пекуча на смак. Розчинна в 12 частинках води, змішується в усіх співвідношеннях з органічними розчинниками. Суміш парів з О2 і закисом азоту легко вибухає. Ідентифікація 1. t кипіння 34-35 0С 2. S = 0,713 – 0,714 Домішки В процесі виробництва і при зберіганні можна поділити на 4 групи 1. ненасичені сполуки (етилен, вініловий спирт, запах) 2. альдегіди (оцтовий) – реактив Неслера 3. кислоти (оцтова, сірчана, серниста) – визначають межу кислотності. 4. Пероксиди – найнебезпечніша домішка – вибухонебезпечна з розчином К1 який окислюється до 12 і забарвлює ефір в жовтий колір. Щоб звільниттися від домішки пероксидів до препарату додають . Іде відновлення перексиду і окислення При проведенні аналізу перш все виявляють наявність перкосидів, поблизу не повиино бути воню. Слід памятати про вогне- і вибухонебезпечність. Зберігання В добре закупорених скляних оранжевого скла в захищеному від світла місці і подалі від вогню. Склянки закупорюють кркровими пробками (гумові розбухають від парів ефіру, а скляні не дають герметичності) і заливають цинк-желатиновою масою. Ефір для наркозу зберігають в добре закупорених склянках оранжевого скла, в умовах, що виключають дію О2 і не допускають утворення пероксидних сполук. Закупорюють корковим корком під який підкладають цинкову фольгу (відновлює пероксиди і альдегіди), а поверх заливають спеціальною масою. Кожні 6 місяців повний хімічний аналіз згідно ДФ Х. Застосування 1. Ефір для наркозу – засіб для інгаляційного наркозу 2. Ефір медичний для приготвування настоянок, екстрактів, лікарських форм для зовнішнього застосування. Дімедрол -диметиламіноетилового ефіру бензогідрату гідрохлорид Арилаліфітичний ефір (наявність ароматичних радикалів в молекулі аліфахисної спрлуки). Одержання Взаємодією бензогідрату з Z/х n-диметиламіноетилхлориду в присутності мрів Властивості Білий дрібнокристалічний порошок без запаху, гіркого смаку, на язиці викликає відчуття оніміння (затерпання). Гігроскопічний. Легко розчинний в воді спирті, хлороформі. Погано в ефірі, бензолі. Ідентифікація 1. Утворення аксонієвих солей Яскраво жовте забарвлення – червоно-цеглисте 2. Гідроліз при t0 з НС1 розведеною Після перекристалізації визначають t0 плавлення t= 620-670С. 3. Реакція на С1- іон (з ) Кількісне визначення Метод нейтралізації в невожному середовищі титракт: 0,1 р-н НС1О4 (хлорна кислота) індикатор: кристалічний фіолетовий середовище: б/в оцтова кислота в присутності ацетату Нg (ІІ) зміна забарвлення до зеленоблакитного 3. Метод аргентометрії (по зв’язаній НС1) Зберігання В добре закупореній тарі в сухому захищеному від світла місці (гігроскопічний і гідролізує під дією вологи) Застосування Протигістамінний і легкий снодійний ВРД = 0,1 ВДД = 0,25 Форма випуску Порошок, таблетки, Складні ефіри Це похідні кислот, водень карбоксильний групи яких заміщений R. Або похідні спиртів, в яких Н заміщений залишком кислотиОтримують складні ефіри реакцією етерифікації в присутності водовіднімаючих засобів Низькомолекулярні складні ефіри – рухомі рідини з характерним запахом, високомолекулярні – тверді речовини. Всі складні ефіри нерозчинні в Н2О і добре розчинні в органічних розчинниках. Характерна властивість складних ефірів – здатність легко гідролізуватись. Гідроліз каталізується присутністю лугів, кислот, t0, присутність окислювачів і відновників. По продуктах гідролізу проводять ідентифікацію складних ефірів. Загальна реакція на складні ефіри – утворення гідроксоматів, які переважно є забарвленні. Іде лужний гідроліз (рН > 13) в присутності гідроксиламіну – утворюється гідроксамова кислота, яка при дії з солями важких металів ( ) утворює забарвленні гідроксомати. Ця реакція є груповою на похідні карбонових кислот. Загальний принцип кількісного визначення: гідроліз титрованим розчином лугу, надлишок якого відтитровують кислотою Фармакопейні препарати Амілнітрит – складний ефір азотистої кислоти: ізоаміловий ефір азотної кислоти. Рідина з фруктовим запахом, легко спалахує. Спазмалітичний (кронаркорозширюючий засіб) Складний ефір азотної кислоти і спирту гліцерину – тринітрат гліцерину Одержання При t = -15 С пропускаючи безводний гліцерин через суміш конц. Нітрогліцерин Властивості Безколірна масляниста рідина солодкого смаку. У воді малорозчинні, добре розчинна в органічних розчинниках. Характерна особливість. Отруйний. При стришуванні, або при t 1800, або від удару вибухає внаслідок розкладу Тому коли розлито спиртовий розчин нітрогліцерину і є небезпека вибуху після випаровування спирту, необхідно пролитий нітрогліцерин обробити розчином лугу - , щоб гідролізувати нітрогліцерин. Продукти гідролізу є безпечні (це гліцерин і сіль ) Ідентифікація Проводять після гідролізу 1.блакитне забарвлення 2. гліцерин – після окислення лугом утворюється гліцерин і сіль азотної кислоти, потім з гідросульфатом К (бісульфат К – за ДФ) гліцерин Кількісне визначення Метод спектрофотометрія На спектрофотометрій при А=410 Нм продукта взаємодії препарату з фенолом – 2,4- дисульфокислотою в аміачному середовищі забарвлена в жовтий колір. Концентрація по калібровочному графіку. Зберігання В невеликих кількостях, в добре закупореній тарі, в прохолодному захищеному від світла місці подалі від вогню. Застосування 2 препарати: застосовують як коронаркорозширюючий засіб при стенокардії 1 таблетка = 3 крп. 1% р-ну ВРД = 4 краплі (1 ½ табл) ВДД = 16 крапель (6 табл) Дія повільна і тривала. Прийом під язично. Препарат – сустак – пролонгована дія.
1 2 3 4 5 Категория: Хімія \| Добавил: Aspirant (03.05.2013)
Просмотров: 250 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: