РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Завоювання Кортесов країни ацтеків - Історія всесвітня - Реферати - Каталог статей

Завоювання Кортесов країни ацтеків Ернандо Кортес, сии збіднілого іспанського дворянина з Естремадури, замолоду був гультяєм, яких мало. В компанії інших нероб він так допік доброчесним городянам своїми пиятиками, бешкетами та всякими витівками, що кінець кінцем мусив дати драла, рятуючись од міських охоронців порядку. За тих часів молодий іспанський дворянин, що попав у неласку, мав великі можливості пуститися по білому світу шукати пригод. Це ж був 1504 рік; не минуло ще й дванадцяти літ після першої експедиції Колумба до Західної Індії. Про золоті скарби на Антільських островах ходили такі чутки, що від них могла запаморочитись голова не тільки у запального Кортеса, а навіть у найстарішого жителя Іберійського півострова. Отож Кортес вирушив у морську подорож і висадився на острові Сан-Домінго. 1511 року він разом з Веласкесом вибрався завойовувати Кубу, причому уславився не тільки парубоцькими вигадками, але й жорстокістю до островитян-індіанців, які одчайдушне оборонялися від страхіття білої навали. Підкоривши острів, Веласкес став на ньому губернатором, а Кортес дістав у власність чимало земель і золоті копальні. Незабаром він нажив ще й чималий маєток, «заплативши за нього,— як писав Іспанський літописець XVI століття,— життям бог знає скількох індіанців». Дуже можливо, що, оженившись, Кортес, як і багато інших колонізаторів, дожив би до кінця своїх днів, спокійно пожинаючи плоди праці рабів-Індіанців, коли б острів не облетіла блискавкою звістка про нові відкриття. 1518 року Хуан де Гріхальва дослідив, північний і західний береги Юкатану. Од місцевих індіанських племен він дізнався, що в глибині материка є могутня, густо населена і багата на золото країна ацтеків. Ця новина була для Кортеса, мов іскра для бочки з порохом. Губернатор Веласкес надумав послати в ті місця військову експедицію, і Кортес усякими правдами й неправдами, пообіцявши взяти на себе частину витрат, добився того, що став на чолі її. На Кубі, в портовому містечку Сант-Яго новоспечений адмірал армади вже спорядив шість кораблів і найняв три сотні солдатів, коли Веласкес передумав і скасував призначення. Знаючи непокірливий і зухвалий характер Кортеса, губернатор сам сів на коня й помчав у порт, щоб особисто усунути його від керівництва. Та тільки-но Веласкес під'їхав до порту, як Кортес поспішно підняв вітрила і, глузуючи над губернатором, вийшов у море. Проте експедиція ще не була готова до подорожі: не вистачало кораблів, людей і насамперед харчів. Порвавши з представником влади, Кортес мусив вдатися до піратських методів, щоб здобути собі все необхідне. У порту Масаса на Кубі він конфіскував усі, які тільки попали до рук, запаси продовольства, забравши його навіть з королівських фольварків. У Трінідаді захопив корабель з вантажем, який щойно прибув з Іспанії. За ці витівки губернатор міста хотів арештувати Кортеса як звичайного грабіжника, але той спрямував на місто гармати й пригрозив, що не залишить там каменя на камені. Наляканий сановник, піймавши облизня, перестав сперечатися з небезпечним авантурником. В іншому порту Куби — Сан-Антоніо — армада закінчила, нарешті, всі приготування і в лютому 1519 року вирушила у відкрите море, взявши курс на Юкатан. Тепер вона складалася з 11 кораблів, на яких було 110 матросів, 566 солдатів і 200 індіанців-носильників. Силу цієї невеличкої армії становила кавалерія — 11 коней, і насамперед артилерія з 10 важких і 4 легких бронзових гармат. На озброєнні піхоти були луки, списи, рапіри, 32 арбалети і 13 аркебузів. Флотилія стала на якір у гирлі річки Табаско на Юкатані. Русло було дуже мілке для кораблів, тому Кортес узяв частину екіпажу й вирушив човнами у верхів'я річки, до столиці табасків. Гріхальва розповідав, що це плем'я прийняло його досить прихильно. Проте з берегів, де в гущавині мангових дерев і всяких витких рослин причаїлися сотні човнів з індіанцями, зненацька посипались стріли й каміння. І ось уже іспанські шлюпки змішалися з хвилястою бородою, хоч самі вони не мали ні бороди, ні вусів. Легенда твердить, що білий бог прибув з "країни, де сходить сонце", на крилатому кораблі (ацтеки не знали вітрил) і вийшов на землю там, де тепер став своїм табором Кортес. Білий бог навчив індіанців ремеслам і добрим звичаям, дав їм мудрі закони та релігію і створив країну, в якій вирощували бавовник різних кольорів і кукурудза родила так, що качани були завбільшки з людину. Здійснивши свою місію, білий бог повернувся туди, звідки прибув. У індіанців існувало декілька переказів про його зникнення. Одне з них розповідає, що Кецалькоатл упав навколішки над індіанськими пірогами, а воїни стрибали в воду, не припиняючи запеклої боротьби. Через деякий час іспанці змогли вибратися на берег і почали стріляти з аркебузів. Постріли з незнаної зброї справили на індіанців таке враження, що вони кинулися врозтіч, і Кортес швидко зайняв їхню столицю. Назавтра зібралась армія табасків - кілька десятків тисяч воїнів. З страшними криками й свистом індіанці пішли в атаку. Гармати Кортеса відкрили вогонь; індіанці густо вкривали трупами землю, але й це не могло їх зупинити. В останню мить у тил тубільцям вдарила іспанська кавалерія. Індіанці ніколи в житті не бачили коней, і тепер, уздрівши прудких потвор, які так страшно форкали та іржали, Вони покидали зброю і повтікали хто куди. Двох полонених вождів Кортес послав до короля табасків, пропонуючи укласти мир. Незабаром прийшов сам король на чолі численного Ігучту, приніс щедрі дари з золота й привів двадцять індіанських невільниць; серед них була і вродлива Маліналь, яку іспанці назвали Мариною-майбутня перекладачка, коханка й помічниця Кортеса в підкоренні її побратимів. Уклавши мир з табасками, конкістадори повернулися на кораблі і 29 квітня 1519 року стали табором у тому місці, де тепер лежить місто Веракрус. Навколо були безмежні болотисті джунглі, з яких виділялись отруйні випари. Але місцеві індіанці зустріли прибульців далеко привітніше, ніж табаски. Вони вмить спорудили навколо табору тисячі куренів з гілок і заметушилися, щоб нагодувати гостей овочами та смаженою свійською птицею. Головний індіанський вождь Теутіле дав іспанцям щедрі подарунки - бавовняні тканини, плащі, майстерно гаптовані перами екзотичних птахів, і корзини, наповнені різноманітними виробами з золота. Кортес попросив його послати кур"єра до володаря ацтеків Монтесуми - сповістити про те, що прибули іспанці, які хочуть відвідати його в столиці. Сім днів чекали конкістадори на відповідь. З усіх боків їх оточували буйні, повні задушливої вологи тропічні зарості: мангові дерева, розложисті червоні дерева й пальми, високі очерети й трави, ліани, схожі на зміюк, різні виткі рослини, всипані екзотичними квітками. В цих густих заростях літало безліч барвистих колібрі, величезних метеликів і всяких птахів з яскравим пір’ям. Тим часом у палаці Монтесуми точилися безперервні наради. Столицю ацтеків Теночтітлан, яку пізніше назвали Мехіко, огорнуло почуття страху і непевності. Володар країни і придворні сановники не могли наважитися на якийсь рішучий крок. Чому цей багатомільйонний народ воїнів перелякався жменьки чужинців із-за моря? Винуватцем був у всьому бог ацтеків Кецалькоатл. Ацтеки уявляли його як білу людину з бурхливим Атлантичним океаном, гірко заплакав і кинувся у вогнище. Попіл його піднявся в повітря і перетворився на зграї птахів, а серце повисло в небі як ранкова зоря. Проте в Мачу-Пікчу все можливо…
1 2 3 4 5 Категория: Історія всесвітня \| Добавил: DoceNt (12.10.2016)
Просмотров: 266 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: