РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Проблема зовнішньої політики Угорщини (1989-2004) - Історія всесвітня - Реферати - Каталог статей

Історіографія проблеми. Проблема зовнішньої політики Угорщини (1989-2004) є на сьогоднішній день досить цікавою та актуальною. Та на жаль вона досить мало розроблена, зважаючи на свій, порівняно невеликий період. Немає спеціальних праць українських та російських дослідників, які були б присвяченні саме цьому питанню. Більшість матеріалу, який використаний при написанні цієї роботи взятий з газетних та журнальних статей, а також з мережі INTERNET. Українські дослідники розробляють переважно проблему відносин між Угорщиною та Україною, а не зовнішню політику Угорщини в цілому. Деяку частину інформації вдалося почерпнути з різноманітних довідників та енциклопедичних видань, які присвячені історії виникнення та діяльності таких організацій як НАТО та Європейський Союз. Самі ж угорські публікації можна знайти в мережі INTERNET, проте вони перекладені на російську та українську мови в дуже невеликій кількості. Джерельна база нашої проблеми є достатньою тільки для четвертого розділу нашої роботи, який стосується угорсько-українського співробітництва, оскільки дуже багато договорів, угод, меморандумів про співпрацю підписано між двома країнами і вони є доступними для дослідження. Перший розділ дипломної роботи стосується реалізації політики Угорщини щодо вступу в НАТО. Серед науково-довідкової літератури, яка використана при написанні цього розділу варто відзначити такі видання: ”НАТО – довідник [27], тут міститься дані про те, які країни є членами Північно-Атлантичного альянсу, історія створення цієї організації та її мета, а також багато іншої інформації, що стосується діяльності НАТО. Ще одним важливим виданням, що стосується даної теми є: „СІПРІ 2000: щорічник озброєння, роззброєння та міжнародна безпека”[32]. Тут показано ті заходи, які здійснює НАТО для забезпечення миру, а також наведено кілька фактів, що стосуються військової операції альянсу проти Югославії і роль Угорщини у цій акції. Серед наукових монографій і статей варто виділити статтю українського дослідника В. Дем’янця: „Реалізація політики Угорщини, щодо вступу в НАТО” [51], де автор наголошує на тих заходах, які здійснювала Угорщина перед тим як вступити до Північного альянсу. Такими були: участь Угорщини в програмі „Партнерство заради миру”, створення при генеральному штабі угорської армії у жовтні 1995 р. Євроатлантичної робочої групи, впровадження системи демократичного контролю за збройними силами. В. Дем’янець також акцентує особливу увагу на „комунікаційній стратегії” – програмі, згідно з якою серед населення проводилася, інформаційно-роз’яснювальна робота з формування відповідного ставлення щодо входження країни в альянс. Неоднозначне ставлення дослідників викликала участь Угорщини в операції НАТО проти Югославії в березні-квітні 1997 року. Російський науковець І. Нікіфоров у статті „Венгрия: фактор балканськои загадки” [71], висловив думку, що НАТО поспішало прийняти Угорщину до альянсу для того, щоб Угорщина взяла участь у військовій операції проти Бєлграда. І. Нікіфоров наголосив, що на час проведення вторгнення в Югославію, реформування угорської армії ще не було завершене і Угорщина стала членом НАТО авансом. Ще один російський дослідник Т. Гарібян у статті „Венгрия, как член НАТО” [49], розкрив важке становище Угорської республіки під час НАТОвської операції в Югославії. Як повноправний член альянсу Угорщина повинна була у всьому підтримувати дії НАТО, але оскільки Югославія є сусідньою державою, у якій проживає дуже багато угорців, Угорщина не могла брати участь у збройній акції. Т. Гарібян вказує також, що ще одним вагомим аргументом у цій справі була атомна електростанція в ПАКШІ, на кордоні з Югославією, яка легко могла стати мішенню для югославських повітряних сил. Угорський науковець Ф. Контра у статті „Двери в НАТО не стали уже” [60] стверджує, що з членством Угорщини в НАТО, Угорщина в квітні 1999року могла легко бути втягненою у війну з Югославією, після того як угорський уряд погодився пропустити через свою територію військові сили НАТО, але в останній момент альянс відновився від цього плану, Ф. Контра зауважив, що населення Угорщини висловилося проти вступу Угорщини у військову коаліцію проти Югославії, але позиція уряду була на боці НАТО . Сьогодні все більше дослідників погоджуються з думкою що Угорщина є самою слабшою ланкою НАТО . серед них Ф. Лукянов „Двери Венгрии в НАТО открыты» [62], М. Усиевич „Венгрия 10-летие реформ” [86],С. Ярчевич „Венгрия предпочла подержаную американскую авиатехнику” [89]. Ці науковці висловлюють критику на адресу угорської армії, і стверджують що вона є необороноздатною. Системи озброєнь які є Угорщини на сьогоднішній день є застарілими і держава не вживає ніяких заходів щоб обновлювати військову техніку. М Усиевич стверджує, що витрати на оборону угорської армії не відповідають НАТОвським стандартам, згідно яким повинно виділятися на армію не менше 2 % від ВВП країни. С. Ярчевич твердить, що якщо б існував механізм виключення країн з Північноатлантичного альянсу Угорщина була б першим претендентом „на виліт”. При написаннф третього розділу дипломної роботи: ”Інтеграція Угорщини до Євросоюзу” я використав з науково-довідкової літератури працю українських дослідників В. Копійки та Т. Шинкаренка „Європейський союз: заснування і етапи становлення” [25], де розповідається про історію створення Євросоюзу, кількість країн-членів цієї організації, їх права та обов’язки. А також плани на майбутнє – прийняття до ЄС нових країн. Слід також відзначити ще одне видання: ”Словник-довідник Європейського союзу” під редакцією М Марченка [33]. Тут міститься коротка характеристика країн, які входять до ЄС, поміщена інформація про керівні органи цієї організації, вказані прізвища провідних діячів. Процес розширення Євросоюзу на схід, досить чітко відобразив у своїй статті російський науковець Є Достанко „Расширения Европейского союза на восток в 1990-годы” [53] він стверджує, що Угорщина досить швидко зорієнтувалася у геополітичній ситуації в кінці 1980-х років і взяла курс на входження до провідних Європейських організацій. Є. Достанко показує ті кроки, які здійснила Угорська Республіка, щоб дістати право стати членом Європейського союзу. Угорщина брала участь у міжнародних конференціях, на яких були сформовані основні напрямки співпраці країни з Євросоюзом, проводила економічні реформи, які були однією з основних вимог Ради Європи. Ще одним дослідником зовнішньополітичної діяльності Угорщини є український науковець Б. Забарко, який Угорщина статті „ЄС і Східна Європа” [54], розкриває основні проблеми при вступі Угорської республіки до Євросоюзу . він наголошує що в Дубліні Рада Європи одобрила ідею підготовки угод про асоціацію з Польщею, Чехословаччиною та Угорщиною, а вже в лютому 1991року була підписана Вишеградська спільна декларація (Чехословаччина, Польща, Угорщина ) по координації взаємодії у сфері безпеки, розвитку ринкових реформ, екології, енергетичних і телекомунікаційних систем, національних меншин. Б. Забарко вказує і на те, що 13 грудня 1993року Угорщина була оголошена кандидатом на вступ до Європейського співтовариства. Російський науковець В. Боканенко в статті „Налево пойдешь в ЭС попадешь, направо окажешься там же” [37] показує політику Євросоюзу щодо Угорщини, а також Польщі і Чехословаччини. В. Боканенко вказує на те, що у 1994році була розроблена Ессенська стратегія, яка мала вирішити як сприяти показникам економічного росту у країнах Центрально-Східної Європи, як привести їх законодавства у відповідність з європейським правом. Дослідник вважає, що збільшення кількості товарообороту з країнами ЄС позитивно вплинуло на соціально-економічний розвиток Угорщини при цьому зменшувався товарообмін з країнами СНД. Ще одним дослідником, який розробляв проблему вступу Угорщини до ЄС є С. Солодкий. У статті „Партія, яка ставить під сумнів членство країни в ЄС або НАТО не має шансів потрапити до угорського парламенту” [79] український науковець відзначає політику уряду щодо залучення іноземних інвестицій в країну. Провідні світові компанії (Сіменс, Опель, Філіпс та ін..) придбали акції угорських підприємств і будували нові, завдяки чому фірми з залученням іноземного капіталу давали в 1999році 74% угорського експорту, на них припадало 71.2% імпорту. С. Солодкий схвалює рішення уряду провести масову приватизацію в результаті якої держава отримала від продажі близько 11 млрд. доларів. Російська дослідниця М. Смірнова у статті „Ренесанс Венгерской дипломатии” [78] висвітлює і аналізує законодавчі акти угорського уряду, які повинні були відповідати нормам країн Євросоюзу. М. Смірнова стверджує що на сьогоднішній день життєвий рівень угорців підвищився, проте він є значно нижчим від рівня громадян ЄС. Середній заробіток угорця (250-300$) становить 10% від заробітку громадянина Євросоюзу. Представником угорської науки є Ж. Сіладжі, яка у статті „Венгрия: шаг вперед, шаг назад” [76] вивчає можливі наслідки вступу країни до ЄС. Вона вважає, що обов’язковою умовою буде введення віз з сусідніми країнами, які не ввійдуть на той час до Євросоюзу, це не відповідає інтересам угорських бізнесменів, значна частина ринків збуту яких знаходиться на схід від Тиси, проте вступ до ЄС у даному випадку переважає економічні вигоди. Угорський дослідник Л. Соч у статті „2001год в Венгрии” [80] висвітлює наслідки конференцій в Готенбурзі та Лаекені, де було підтверджено, що Угорщина є одним з основних кандидатів на вступ у ЄС у 2004році. Проте Л. Соч зазначає, що Угорщині ще далеко до стандартів життя які є зараз в Євросоюзі і у цьому напрямі Угорській республіці ще потрібно дуже багато працювати. З 16-го по 18-те квітня 2003 відбувався в Афінах самміт Європейського Союзу де було вирішено остаточну дату входження Угорщини до ЄС – це 1-ше травня 2004року. Крім Угорщини членами ЄС стануть Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словакія, Словенія, Чехія, Естонія. Четвертий розділ моєї дипломної роботи присвячений проблемі угорсько-українських стосунків. Серед джерел які я використав при написанні цього розділу варто відзначити „Україна – Угорщина: збірник документів присвячений 10-річчю встановлення дипломатичних відносин (1991-2001)” [1], а також „Україна на міжнародній арені: збірник документів і матеріалів” [2]. Що стосується науково-довідкової літератури, то тут варто виділити монографію О. Задорожнього „Україна-Угорщина : міст до наступного тисячоліття” [24]. У цій роботі коротко висвітлений процес встановлення дружніх відносин між двома державами, а також розповідається про спільні проблеми та перспективи на майбутнє. Серед дослідників угорсько-українських взаємин слід відзначити В. Краснодемського, який у статті „Сусід сусіду руку подає” [61] наголошує на тому, що Угорщина одна з перших держав, що визнала незалежну Україну і встановила з нею дипломатичні відносини. В. Краснодемський вважає, що 1991рік став поворотним пунктом в угорсько-українських відносинах, що характеризувалися динамічним та взаємовигідним діалогом. Інший український науковець В. Бошицький у статті „Україна Угорщина: основа-співробітництво” [38], розглядає спільні проблеми. Які стоять перед двома державами. Однією є проблема національних меншин, оскільки в Угорщині проживає досить чисельна українська громада, а в Україні – угорська. В. Бошицький стверджує, що дві країни роблять все можливе для забезпечення прав національних меншин в Угорщині та Україні. Український дослідник Г. Беба у статті „Нові угоди між давніми друзями” [36] розкриває найважливіші етапи співпраці між обома державами. Серед документів що були підписані між Україною та Угорщиною слід відзначити угоду про партнерство у військові галузі, оскільки в двох держав є спільний кордон, а також наявність однакової військової техніки, цей документ передбачив також спільне проведення військових навчань та обмін військовими знаннями. Г. Беба відзначає ще такий важливий документ як угода про спрощений порядок перетину державного кордону особами, що проживають у прикордонних областях. Тут слід відзначити, що Угорщина не має до України претензій стосовно кордону, який визнавався за станом 1947року. О. Олійник у статті „Україна-Угорщина: разом у ХХІ століття” [74] наголошує на таких аспектах співпраці між двома державами: боротьба проти організованої злочинності, яку заохочувало вигідне географічне становище обох держав, особлива увага приділялася координації дій у боротьбі проти злочинів пов’язаних з наркотиками, тероризмом, економічними злочинами; важливою також була угода про оперативне сповіщення про ядерні аварії, обмін інформацією та співробітництво у галузі ядерної безпеки і радіаційного захисту. Український науковець відзначає, що на угорсько-українські відносини не вплинув той факт, що Угорщина набагато швидше почала просування до Європейських інституцій, в той час як українське керівництво витратило багато часу на розв’язання проблем внутрішнього характеру. Дослідник стосунків Угорщини та України М. Сорока у статті „Україна-Угорщина: без дипломатичних умовностей” [81] показує співпрацю між двома країнами у співробітництві молоді і молодіжній сфері. Контакти у цій галузі зумовлені зацікавленістю обох держав у розвитку молодіжних контактів усіх рівнів задля забезпечення наступництва у розвитку угорсько-українських відносин. М. Сорока також відзначає угоду про співробітництво у галузі культури, освіти і науки. Цей документ передбачав широкі двосторонні контакти в галузі театру, кіно, образотворчого мистецтва, музики, заохочення наукових досліджень, підготовку нових посібників та нових публікацій. Угорщина та Україна визначили основні пріоритети у економічній співпраці. Головними галузями, у яких повинно було розвиватися співробітництво стали транспортне машинобудування, енергетика, фармацевтична промисловість, хімічна промисловість, агропромисловий комплекс. М. Махінчук у статті „Співробітництво з Угорщиною має бути більш плідним” [63] зазначає що з 1997 року відбувається скорочення двосторонніх угорсько-українських економічних операцій. Країна переорієнтовує свою економіку на європейський та американський ринок з метою їхнього завоювання. Із вступом у Євросоюз який планується на травень 2004року, Угорщина повинна ввести візовий режим для українських громадян, а також для представників інших народів , чиї країни на даний момент не є членами ЄС . Це дещо негативно вплине на розвиток економічних зв’язків між двома країнами. Проте , як запевняє угорський уряд, він зробить все можливе, щоб процес перетину кордону був якнайпростіший і не обмежував контакти українців та угорців.
1 2 3 4 5 Категория: Історія всесвітня \| Добавил: DoceNt (04.03.2017)
Просмотров: 417 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: