РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Історія Англії та Ірландії - Історія всесвітня - Реферати - Каталог статей

Вступ Хоча Ірландія стала незалежною державою, проте, багато проблем залишилося не вирішеними, зокрема, це стосується релігійного протистояння католицького та протистанського населення. Напружена ситуація складалася навколо провінції Ольстер, адже ольстерська проблема зародилася ще в XVII-XVIII століттях і була наслідком колоніально-імперіалістичної політики Великобританії щодо розколу Ірландії. Історія цієї країни повчальна в багатьох відношеннях. Вона свідчить про трагічну долю народу, який став ще в ХІІ ст. жертвою іноземного завоювання і в повній мірі випробувавшого тягар багатовікової експлуатація і національного пригнічення. Удари нанесені ірландському народу багатовіковим коленіальним становищем, не загоїлись і до цих пір. Актуальність теми полягає в тому, що нам дається можливість розглянути політику англійської влади і їх ольстерських прихильників по відриву Ольстера від Ірландії, яка проводилася протягом останніх двох століття, і яка мала нерозривний зв’язок з історією всього національно-визвольного руху в Ірландії. Адже дана тема дипломної роботи не є повністю розкрита в сучасній історіографії, багато питань діяльності політичних організацій, зокрема, феніїв та партій гомрулерів не є об’єктивно висвітлена в англійській та радянській історіографії. Друга характерна риса ірландської історії, яка робить її досить актуальною з точки зору засвоєння уроків минулого і розуміння багатьох сучасних процесів, - це уперта, безперервна, яка набирала з кожним століттям нову силу, боротьба народних мас проти національного гніту, яка постійно перепліталася з соціальним протестом проти експлуатації. Актуальним є питання проведення третьої виборчої реформи в Англії, яка значно розширила число виборців не лише в метрополії, але й в самій Ірландії і саме тому вона неоднозначно висвітлювалася в історіографії. Об’єктом даної дипломної роботи виступає Англія та її колонія Ірландія у другій половині ХІХ століття. Предметом даної роботи є політика англійського уряду, щодо врегулювання ірландського питання, яке в другій половині ХІХ століття набуло гострого протиріччя та реформи проведені ліберальним урядом в галузі виборчого законодавства, які відіграли важливу роль в подальшій демократизації суспільства. Мета дослідження – визначити основні причини та форми національно-визвольної боротьби ірландського народу за свої політичні права та незалежність, а також наслідки, які мала проведена третя виборча реформа на подальший політичний устрій Великобританії. Виходячи з мети дипломної роботи перед автором постало ряд завдань, а саме: розкрити політичне становище Ірландії у складі Британської імперії в другій половині ХІХ століття; визначити історичні передумови та особливості діяльності ірландської політичної організації феніїв; прослідкувати за процесом встановлення нових форм та методів боротьби ірландського народу за незалежність; висвітлити основні етапи парламентської боротьби ірландських депутатів за гомруль (самоуправління); розкрити основні причини, умови та значення проведення третьої виборчої реформи в Англії; висвітлити на скільки розкрита тема дипломної роботи в історіографічні літературі. Хронологічні рамки дипломної роботи охоплюють другу половину ХІХ століття – це період зростання національно-визвольної боротьби ірландського народу за свої політичні, економічні і соціальні права, а також період проведення важливих реформ в Англії, зокрема, парламентської. Практичне значення: при умові подальшого доопрацювання, дана дипломна робота може бути використана для доповідей на конференції, підготовки рефератів, написані курсових робіт. Методологічна база: при роботі над темою автор приходить до розв’язання дослідницьких, конкретно історичних завдань, керуючись принципами об’єктивності та історизму. При написанні даної дипломної роботи було використано ряд джерел та опрацьовано спеціальну монографічну літературу. До джерельної бази відноситься “Хрестоматия по новой истории” [1. 2], в якій зібрано ряд документів та актів, що містять повідомлення про важливі події політичного життя Великобританії другої половини ХІХ століття. Зокрема, містяться документи про заснування ірландської Земельної Ліги, а також про боротьбу між консерваторами і лібералами навколо проекту третьої парламентської реформи. До загальних праць відноситься “История Ирландии” [2. 23], де автори характеризують специфіку і своєрідність соціально-економічного і політичного розвитку Ірландії. В книзі дана аргументована характеристика особливості формування ірландської нації, в яку органічно вились як автохтонні кельтські елементи, так і прибулі, кількісно менші – англо-шотландські. Значний інтерес в “Истории Ирландии” представляє аналіз соціально-економічних і політичних проблем з кінця 50-х років ХІХ століття, коли відбулися певні зрушення в розвитку як ірландського півдня так і півночі. Щодо книги А. А. Мортона “История Англии”[2. 47], характеризуючи епоху імперіалізму Мортон повністю стоїть на позиціях марксизму. Автор детально зупиняється на історії робітничого руху в Англії, починаючи з професійного руху другого і третього десятиліття ХІХст., включаючи чартизм і закінчуючи професійним рухом 60-70-х років, і соціалістичним рухом 80-х і 90-х років. В загальному “История Англии” має багато недоліків, оскільки написання на принципі суб’єктивізму з ідеологічним забарвленням. До загальних праць відноситься також книга М. А. Ерофеева “Очерки по истории Англии 1895-1917” [2. 21], де охоплено значний період англійської історії, пов’язаний з промисловим переворотом і перетворення Англії в “Майстерню світу”, зі створенням гігантської колоніальної імперії, зі загостренням класових протиріч в країні, що вилилося в чартистський рух. Автор розглядає особливості англійського імперіалізму, демонструючи їх на багато чисельних прикладах, зокрема, по відношення до Ірландії. Також при написанні бакалаврської роботи було використано такі посібники і загальні праці як “Всемирная история” [2. 10], О. Егер “Новейшая история” [2. 16], “Нова історія” [2. 48], “Краткая история Англии” [2. 37] та ряд інших, в яких дається загальна характеристика історичним процесам та політичним подіям, які відбувалися в Англії та Ірландії в другій половині ХІХ століття. Що ж до монографічної літератури, то тут слід виділити монографію Лием де Пеа “Расколотый Ольстер” [2. 42], де на початку всім розповідає про перші два століття (XVII-XVIII) “ольстерської колонії”, коли зародилася сама ольстерська проблема і був закладений її фундамент. В центрі розповіді – політика Англії на Півночі Ірландії з метою перетворення його в головну опору держави над “Зеленим островом”. Книга Лием де Пеа не залишає ніяких сумнівів, що саме неподолання розвитку національно-визвольної, а з початку ХХ століття антиімперіалістичної боротьби ірландського народу за свою незалежність, являється головною причиною консолідації ольстерської реакційної верхівки і британських правлячих кругів в змові проти майбутнього Ірландії. Якщо не можна утримати Ірландію як англійське колоніальне володіння силою, то потрібно її розколоти. Крім цього важливе значення мають монографії П. Керженцева “Ирландия в борьбе за независимость” [2. 26] та Т. А. Джексона “Боротьба Ирландии за независимость” [2. 14], де простежується короткий огляд історії Ірландії з кінця XVІІІ століття до створення незалежної ірландської держави. В монографіях дається характеристика діяльності революційних організацій феїнів, Земельної Ліги, партії гомрулерів, які стали причиною пробудження національної свідомості у боротьбі проти реакційних кругів англійського уряду. До визначених наукових доробків про проблеми національно-визвольного руху в Ірландії належать статті А. Д. Колпакова “Актуальные проблемы истории Ирландии и ирландская историческая наука” [2. 33], “Ирландия – остров мятежный” [2. 34], “Раскол Ирландии: виновники и жертвы”, в яких автор розкриває наполегливу боротьбу ірландців за свої політичні права, а також дає характеристику англійській історичній науці, яка висвітлювала ці протиріччя. Щодо англійські третьої виборчої реформи та діяльності найвпливовішої партії другої половини ХІХ століття – ліберальної, дає характеристику С. А. Колпаков у своїх статтях “Идеология и политика либеральной партии Великобритании в 80-е годі ХІХ века” [2. 30] та “Проблема государства в програме социальных реформ английских радикалов середины 80-х годов ХІХ века” [2. 31], в яких розкриваються ступені лібералізації політичного життя Великобританії та проведення важливих економічних реформ, зокрема, виборчої. При написанні бакалаврської роботи було також використано статті М. А. Ерофеева “Английский колониализм и стереотип Ирландца в ХІХ века” [2. 18], “Великий голод” 1846-1848 годов в Ирландии” [2. 19]. Л. Ф. Туполева “Газета “Лейборд уолд" и ее роль в ирландском рабочем движении” [2. 61], “Джеймс Конноли и образование ирландской социалистической республиканской партии” [2. 62], С. А. Кушнира “Первый бойкот” [2. 41], В.В Соргана “Современная историография Великобритании” [2. 55], Борга М. А. “Народная история” в современной английской историографии” [2. 6] та ряд інших. Структура дипломної роботи передбачає вступ, чотири розділи, висновки, список використаних джерел та літератури. РОЗДІЛ І. Історіографія проблеми дослідження. По історії Англії та Ірландії написано багато монографій та наукової літератури. Проте щодо висвітлення проблеми їх взаємовідносин, то до цього питання більшість авторів або незверталась, або висвітлювала його необ’єктивно. Це насамперед стосується англійської та радянської історіографії. Серед української наукової літератури не існує спеціальних праць, які б відпвідали повному висвітленню теми даної дипломної роботи. Книга спеціаліста по історії англійського парламентаризма XVIII-XIXст., доктора історичних наук М. П. Айзенштата, “Великобритания нового вермени. Политическая история”, являє собою курс лекцій. В книзі знайшли відображення ідеї і представлення автора про розвиток політичної системи Великобританії в новий час. Вона представляє значний інтерес перш за все тому, що в ній систематизовані матеріали про розвиток і функціонування англійської парламентської системи і режиму конституційної монархії від середини ХVІІ до початку ХХст. [2. 1]. У вступі автор пояснює, що цей процес відбувався не тільки в стінах парламенту, але і відображав зміни в суспільстві, які сприяли активізації різних прошарків населення, створенню і діяльності політичних партій в країні, що впливали на характер парламентської системи і конституційної монархії в цілому. Монографія складається з п’яти частин, де послідовно проаналізовано розвиток і зміцнення парламентських механізмів в англійському суспільстві. Автор розглядає довгий і важкий шлях створення цієї системи, боротьби короля і парламенту за свої прерогативи. М. П. Айзенштат писав, що не дивлячись на існування парламенту, довший час правління в країні в цілому було в значній мірі авторитарним, виражаючи інтереси окремих груп аристократії [2.55, 2.1]. Значної уваги приділено складанню партійної системи, формуванню партій лібералів і консерваторів, а потім радикалів [2. 4]. Розкриті зусилля останніх в боротьбі за створення громадянського суспільства і демократизацію англійської політичної системи. Велике місце в книзі займає висвітлення боротьби за парламентську реформу 1832, 1867, 1884рр., дані їх аналіз і оцінка. Автор показує і обмеженість, і велику позитивну роль реформи в життя суспільства. Саме з прийняття цих реформ влада ставала дійсно представницькою, а монархія – по-справжньому конституційною. Проте в монографії існує ряд недостатків. Іноді розвиток політичної ситуації дано ізольовано від основних процесів, які відбувалися в суспільстві. Так, наприклад, нема навіть згадки про чартизм, який був тісно зв’язаний з реформою 1832р. і, який визначив цілу епоху в політичному житті Англії: адже це був перш за все політичний рух. Потрібно було показати і впив ірландської проблеми на формування англійської політичної системи. Деякі твердження автора суперечливі. В цілому ж книга М. П. Айзенштата являється дуже цінним посібником [2. 1]. Праця радянського дослідника М. Е. Орлова “Робочий класс Великобритании и освободительная борьба ирландского народа” [2. 19] досліджує історію взаємодії робітничого руху Великобританії і національно-визвольного руху в Ірландії з середини ХІХ століття і до початку 80-х рр. ХХ століття. В монографії показано відношення класових організацій британського робітничого класу – Конгреса тред-юніонів і лейбористської партії – до ірландського питання, до діяльності організацій ірландської визвольної боротьби. Значне місце займає аналізі відношення робітничого руху Великобританії до подій в Північній Ірландії (70-х початку 80-х рр. ХІХст.). Адже національний рух в Ірландії завжди складали невід’ємну частину революційного процесу у Великобританії, оскільки їх вимоги – боротьба проти поміщицького землеволодіння, за визволення від колоніального гніту, - постійно відповідали головним вимогам суспільного прогресу у відповідний історичний період. Проте, дана стаття М. Е. Орлова не досить об’єктивно висвітлює взаємини ірландців з англійцями, вважаючи, що всі проблеми створюють правлячі кола Великобританії. Сучасний етап ознаменований важливими змінами в британській історіографії робітничого руху [2. 55]. Своєрідною “точкою відліку” нового періоду її розвитку переважно вважають монографію Е. П. Томпсона “Формирование английского рабочего класса”, яка побачила світ в 1963р. Гострі розмежування в британській історіографії виявились в трактуванні першого великого етапу робітничого руху Великобританії – кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ століття. У монографії Л. Е. Кертмана “Географія, історія і культура Англії” зроблена спроба систематичного викладання географії, історії і культури Англії з найдавніших часів до 1980-х рр.. Деякі загальні принципи побудови книги коротко можуть бути охарактеризовані наступним чином: автор намагався розглядати громадянську історію Англії в органічному зв’язку з розвитком економіки і національної культури. Економічне, соціальне, політичне і духовне життя сьогоднішньої Великобританії тісними зв’язками пов’язане зі всією історією країни, включаючи і найбільш ранній період становлення англосаксонського суспільства [2. 27, 2. 28]. Вагомий внесок в розвиток історіографічного дослідження зробив видатний радянський вчений М. А. Єрофеєв, який написав ряд наукових праць по даній проблематиці. Найбільш відомі серед них є: “Английский колониализм и стереотипы Ирландца в ХІХ веке”, “Великий голод” 1846-1848 годов в Ирландии”, “Очерки по истории Англии 1815-1917 гг.”, “Американо-канадский центр по изучению истории Великобритании”, в яких він висуває свою точку зору щодо проблеми національної боротьби ірландського народу проти гнобительської політики англійського уряду [2.17, 2.18, 2.21, 2.19]. В статті “Американо-канадский центр по имзучению истории Великобритании”, автор розповідає про вивчення історії Великобританії у таких країнах як США і Кнада, вважаючи що цьому сприяло ряд причин, а саме тому, що багато жителів США і Канади виводять з Англії батьківщину своїх предків. Адже дослідженням англійської історії в США і Канаді займалися і займаються багато вчених, а в деяких, найбільш знаменитих і багатих університетах над цією тематикою працюють навіть групи дослідників [2. 17] Однією із найвідоміших книг Єрофеєва Н. А. є “Очерки по истории Англии 1815-1917гг.”, в якій автор охоплює досить великий період англійської історії, адже саме в цей час відбуваються переломні події, які вплинули на подальший економічний і соціальний розвиток країни. Автор також розкриває і зовнішню політику, яка спрямовувалася на побудову великої колоніальної імперії та боротьби за світову гегемонію [2. 21]. Проте, дана праця містить ряд недоліків, адже автор занадто сильно критикує внутрішню політику англійського уряду по відношенню до робітничого класу та будь-яких соціальних протестів, особливо тих, які виникали в Ірландії. І тому деякі твердження автора суперечливі, найбільш це стосується пояснення промислового перевороту і перетворення Анлії в “майстерню світу”. В статті С. И. Кангуна “Социальные аспекты движения фениев в Ирландии” [2. 25] розкривається вплив соціального фактору, соціального становища населення Ірландії та їх боротьбу проти програми ірландської організації феніїв, які важливу увагу приділяли аграрному питанню і розуміли про всю важливість його вирішення для Ірландії. В останні три десятиліття російське англознавство значно розширило і поглибило масштаби своїх досліджень у вивченні англійської політичної історії. Предметом дослідження російських істориків в більшості являється формування колоніальної ідеології і її вплив на різні етапи англійського суспільства. І надалі зберігає актуальність праця М. А. Ерофеєва “Английский колониализм в середине ХІХ века”, яка присвячена аналізу основних рис колоніальної ідеології, яку він розглядає в тісному зв’язку з питанням національно-визвольної боротьби ірландського народу. Поряд з цим фундаментальним дослідженням проблеми колоніальної ідеології і її впливу на різні етапи англійського суспільства і політичні партії, прослідковуються також в працях і статтях 70-90-х рр. таких істориків, як С. А. Богомазов, В. В. Грудздинский, Н. В. Дронова, О. І. Жигаліна, І. П. Субботіна. Ще одним знаменитим англознавцем радянської школи був Л. Ф. Туполєв, який написав ряд відомих праць, серед яких можна відзначити – “Газета “Лейборуолд” и ее роль в ирландском рабочем движении” та “Джеймс Конноли и обазование ирландской социалистической республиканской партии”. В даних статтях автор розкриває світогляд Джеймса Коннолі, етапи його формування, особливо тоді, коли він працював у Шотландській соціалістичній федерації. Ця організація була заснована в 1884 році, а сам Коннолі в неї вступив 1889р. і став провідним її діячем [2.61, 2.62]. На даний час проблемою англо-ірландських відносин займається російський дослідник М. В. Тихонов. У 2004 році він написав монографію “Джон Брайт и проблема самоуправления Ирландии”, в якій він розкрив всю суть соціально-політичної боротьби ірландців за свої права у другій половині ХІХ століття [2. 56]. Джон Брайт (1811-1889) був політиком високого рангу. Разом з Р. Кобденом він очолював так звану “манчестерську партію” яка ввійшла з вігами і пілітами в ліберальну партію в 1859 році, в якості її лівого крила. І так, в середник ХІХ століття англо-ірландська унія стала тріщати по швам. Ірландський народ все рішуче вимагав незалежності. Це прекрасно розуміла передова британська спільнота. Автор намагався коротко висвітлити ситуацію, яка склалася в другій половині ХІХ століття – це боротьба ірландських політиків за гомруль (самоуправління), розповідає про основні концепції, які виникли в колах британського уряду по розв’язанню ірландської проблеми, а також охарактеризував дві виборчі парламентські реформи, які були проведені 1867 та 1884 роках, розкривши при цьому зміни, що відбулися в розстановці політичних сил в парламенті перед цими виборами. Отже, праця М. В. Тихонова написана з використанням широкої джерельної бази, аналізі історіографічної літератури попередників дослідника і тому користується великою популярністю. Досить цікавою є стаття Б. Т. Кабанова “Проблемы новой и новейшей истории на страницах журнала “JOURNAL OF BRITISH STUDIES” [2.24]. На сторінках цього журналу розглядається історія ліберальної партії: Так, М. Теммел (Сіетельський університет) вияснює причини відставки У. Гладстнона з посади лідера ліберальної партії в 1874-1875рр. Автор виділяє, що саме розбіжності в політичних поглядах Гладстона і більшості членів партії по питанням освіти і церкви відіграло головну роль в його відставці. Кабанов намагався систематизувати всі статті даного журналу у своїй монографії, при цьому перевіряючи їх правдивість. З появою нової книги доктора, професора Ліем де Пеа “Расколотый Ольстер” історія збагатилась новим цінним дослідженням. Перед нами багатопланове видання, автор якого поставив ціль показати розглянуту ним ірландську проблему у взаємозв’язку з колоніальною імперіалістичною політикою Великобританії. Автор вперше використовує документи із архіві зовнішньої політики Великобританії [2.42]. Цінною якістю праці є широке використання невідомої до цього ірландсько мовної літератури і опублікованих історичних джерел. Книга складається із вступу – де він розповідає як зародилася ольстерська проблема і був закладений її фундамент та трьох частин. На протязі всієї книги Ліем де Пеа аналізує проблеми відносин Ірландії з Англією напередодні революції 1921 року. Автор переконливо обґрунтовує багатовекторність вирішення ірландського питання, виходячи із взаємовідносин народів. Значне місце в монографії виділено аналізу економічної політики Великобританії по відношення до ірландців. В цілому слід відзначити, що книга Ліем де Пеа «Расколотый Ольстер» являється вкладом в дослідження історії Ірландії. Читач дістав можливість вперше ознайомитися з багатьма раніше невідомими матеріалами і поглядами істориків, політиків. Ще однією досить відомою і актуальною на цей час є монографія Ш. Гарланда “Трудная задача достижения единства, мира и свободы в Северной Ирландии” [2.12]. Монографія написана гарною літературною мовою, вдало вибрана назва теми роботи. Автор розповідає в даній монографії про витоки конфлікту в Північній Ірландії та методи, які використовувала влада для його придушення. Саме ці методи і стали головною причиною неможливості остаточного врегулювання цього питання, та досягнення миру на острові. Праця англійського дослідника Гелла Т. Н. «Либерализм и «новый империализм» в Великобритании в 80-90-х годах ХІХ века» дістала визнання не лише на батьківщині, але і в світовій історіографії. Особливо увага приділена в роботі аналізу ліберальної течії і пов’язаної з нею політики «нового імперіалізму». Безумовно, політику і практику ліберальних торі в 80-90-хрр. ХІХ століття слід розглядати в загальному руслі розвитку європейського лібералізму і визначити їх місце в цьому процесі. Необхідно також відмітити, що боротьба торі і вігів відбувалася на фоні загального загострення політичної ситуації у Великобританії, виступів населення за розширення громадянських прав, за парламентську реформу. В русі за парламентську реформу в другій половині ХІХ століття (1867, 1884, 1888рр.) знайшли відображення процеси боротьби у широких прошарків англійського суспільства за демократичні права [2.13]. Що стосується «ірландського аспекту» теми, то він потребує дальшої розробки. Боротьба ірландців за рівні права католиків з протестантами являлася каталізатором події, які відбувалися в самій Англії. Характерною рисою англійської історіографії був зростаючий інтерес до історії колоній і колоніальної політики, особливо це стосувалося її «внутрішньої колонії». Англійська історіографія намагалась пояснити правильність цієї політики. Для пропаганди цих цілей був створений Королівський імперський інститут, а потім і Ліга імперської федерації, яка виступала за встановлення більш тісних економічних і політичних зв’язків між Англією і окремими частинами імперії. Яскраве цьому підтвердження монографія Котова С. А. “Английский политический строй на рубежи XIX-XXвв. в освящении русской либерально-буржуазной публицистики” [2.36], Крилова Л. С., Осінова Т. М. “Ирландцы против британских колонизаторов” [2.38]. Для сучасного етапу англійської історіографії характерний перехід на помірковано-ліберальні тенденції. Історики все рідше почали захищати і виправдовувати минуле англійського капіталізму, більшість з них почали помірковано і обережно його критикувати. Проблемою дослідження історії Ірландії займався відомий російський дослідник Е. Ю. Поляков. Серед найбільш відомих і популярних його праць можна назвати: «Северная Ирландия: истоки конфликта» [2.50], «Становление демократии в Ирландии: борьба двух тенденций. Демократия в Западной Европе в XIXв.» [2.51]. В першій своїй статті автор досліджує витоки протистояння ірландців і англійців, а також проблема Ольстерської кризи. В другій статті Поляков розкриває етапи встановлення демократії в Ірландії, при цьому відзначає, що цей процес відбувався досить нестабільно. Серед сучасних спеціалісті, які займаються вивченням цієї проблематики дослідження можна відзначити: О. Шахназарова, С. Черницького, В. Трухановського, М. Сиротинську та інших. Отже, історіографія проблеми дослідження перебуває на початковому етапі, оскільки праць, які б характеризували ірландське питання у другій половині ХІХ ст. дуже мало. Адже більшість істориків, особливо англійських, віддавали перевагу дослідженню колоніальної політики, ніж внутрішньої. Також дослідження третьої виборчої реформи не знайшло широкої підтримки серед радянських істориків, а пізніше і вітчизняних. В радянській історіографії цю реформу в більшості пов’язували з робітничими виступами, внаслідок чого англійські правлячі кола змушені були піти на поступки і провести виборчу реформу, яка значно розширила виборчий ценз серед англійського та ірландського населення. Хоча тут слід сказати, що виборчі реформи, які були проведені в 1867 і 1884рр. зробили великий крок в демократизації та лібералізації суспільства не лише в Англії, але і в Західній Європі, де ці реформи дістали значну підтримку.
1 2 3 4 5 Категория: Історія всесвітня \| Добавил: DoceNt (03.11.2016)
Просмотров: 694 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: