РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Фідель Кастор – політична діяльність - Історія всесвітня - Реферати - Каталог статей

Вступ Його називають месією революції, несамовитим оратором, який зачаровує мільйонні натовпи, останнім динозавром комуністичної епохи, що минає. Мало не п’ять десятиріч він керує Кубою. Його борода й темно-оливковий френч уже ввійшли в історію. Становлення Ф.Кастро як революційного та політичного діяча Лідер кубинської революції, прем’єр-міністр і президент Куби Фідель Кастро Алехандро Рус народився 13 серпня 1926 р. в селищі Біран кубинської провінції Ор’єнте (точна дата і навіть місяць народження Фіделя не відомі або приховуються; за іншими даними, він народився 13 квітня 1926 р., а є дані, що в 1927 р.) у сім’ї латифундиста. Але перш ніж стати кубинським плантатором, його батько Анхель Кастро був галісійським селянином. У 1898 р. його забрали в іспанську армію і послали приборкувати визвольний рух на острові. Повоювати Анхель не встиг: Куба стала формально незалежною. Острів йому сподобався, і на початку XX ст. бідний навспільник переселився сюди в пошуках кращого життя. Спочатку влаштувався нічним сторожем на шахтах Дайкірі, потім будував залізницю. Зібравши грошенят, купив кілька упряжок биків і став підрядником — возив цукрову тростину на переробку. Доходи вклав у землю: придбав ділянку цілини, сам обробляв її та поступово розширював. Урешті-решт володіння сім’ї становили без малого 10 тис. га. І стільки ж орендували. І лише тоді А.Кастро стали іменувати доном Анхелем. Його дружина — теж селянка — Ліна Рус Гонсалес народила сімох: Анхелу, Рамона, Фіделя, Рауля, Хуану, Емму і Агустину. Мати дуже хотіла дати дітям освіту й час від часу вмовляла скупуватого чоловіка не жаліти на це грошей. Фідель виявився здібним. Учитися він пішов, коли йому ще не випонилося й чотирьох років. Потім — дві єзуїтські школи, а в 1945 р. він закінчив коледж «Белен», який вважався кубинським Ітоном. У випускній характеристиці вчителі написали: «Вирізнявся завжди в усіх дисциплінах, пов’язаних з літературою. Його успіхи блискучі. Зумів завоювати любов і захоплення у своїх товаришів. Не сумніваємося, що він заповнить яскравими сторінками книгу свого життя». У Гаванському університеті Фіделя відразу обирають до складу керівництва студентської організації юрфаку. Але факультетські рамки для нього тісні. У 1947 р. він бере участь у підготовці експедиції в Домініканську Республіку для повалення тамтешнього диктатора Трухільйо. Правда, організацією цієї справи займалися недосвідчені люди, а серед добровольців було дуже багато балакучих шукачів пригод. Без зброї і чіткого плану вони завантажилися на пароплав, відчалили. І незабаром побачили, що навперейми йдуть військові кораблі. Фідель не став чекати розв’язки: стрибнув з борту в нічне море і поплив до берега. Так вдалося уникнути арешту. Згадуючи роки навчання на юрфаці, університетський друг майбутнього команданте Альфредо Гевара зазначав: «Фідель був шукачем справедливості. Це був хлопець, заряджений такою жадобою діяльності, що з нього міг вийти другий Хосе Марті (кубинський революціонер і письменник, ідеолог та організатор визвольного руху, боротьби проти іспанського владарювання на Кубі. — Прим. ред.). Але не дай Бог, якщо цей згусток енергії вийде з-під контролю!» Заняття політикою не приносили ніякого доходу, а у Фіделя вже була на руках сім’я. Тому він разом з двома іншими адвокатами, Хорхе Аспіасо Нунес де Вільявісенсіо та Рафаелем Росенде Вігоа, створив невелику адвокатську контору. Всі троє належали до тих випускників, які вступають у життя самостійно, без допомоги багатих батьків. Відомо, що Фідель вів справу однієї бідної селянської сім’ї з містечка Мелена-дель-Сур, яку хотіли зігнати з землі, що належала їй, власники цукрового заводу «Мерседітас». Завдяки участі Фіделя благополучно вирішилася аналогічна справа для групи селян з містечка Санта-Крус-дель-Сур. Він виступав як адвокат групи робітників центрального ринку, які стали жертвою свавілля адміністрації та місцевої жовтої профспілки. Великої популярності в 1951 р. набув процес у «справі групи студентів Гаванського університету», яких звинувачували в порушенні громадського порядку. Фідель так блискуче, з юридичної точки зору, побудував захист і провів його настільки яскраво, що голова трибуналу був змушений привітати його зі зразково виконаним завданням. Але, зрозуміло, найбільшими і найгучнішими кримінально-політичними справами були викриття Фіделем беззаконних дій тодішнього президента країни Пріо Сокарраса та його зв’язків з гангстерськими групами. Фіделю вдалося зібрати компрометуючі матеріали на П.Сокарраса. Із цих матеріалів було видно, що свого часу одного з великих землевласників на ім’я Еміліо Фернандес Мендигутія було віддано під суд за звинуваченням у згвалтуванні 10-річної селянської дівчинки. Його адвокатом на процесі виступав П.Сокаррас, який на той час ще не займав пост глави держави, а займався приватною адвокатською практикою. Вирок був такий: 6 років тюремного ув’язнення і 10 тис. песо грошового відшкодування батькам потерпілої. Минуло небагато часу, П.Сокаррас став президентом республіки й особистим декретом помилував злочинця. Але Фідель установив, що, вийшовши на волю, Е.Мендигутія став грати роль підставної особи, на ім’я якої президент Куби та його родичі отримували землі. Таким шляхом П.Сокаррасу вдалося скупити значні площі земель у передмістях Гавани, на яких будувалися вілли, що продавалися потім за спекулятивними цінами. Для того щоб надані матеріали були ще більш вражаючими, Фідель задумав провести кінозйомку не тільки цих маєтків, а й незаконного використання для їх обробки державних технічних засобів і робочої сили. Разом зі своїм другом Рене Родрігесом Крусом, який мав навички кінооператора, він уночі непомітно проник на територію володінь П.Сокарраса. Так удалося зняти, як за наказом П.Сокарраса вранці в маєтки привозили на вантажівках солдатів, котрі цілими днями займалися будівельними та садово-городніми роботами, під час яких до того ж використовувалася техніка (трактори, бульдозери), що належала Міністерству громадських робіт. Іноді, коли з’являлося кілька зайвих песо, Фідель орендував за $20 за годину приватну авієтку і вів кінозйомку з повітря. Зібрані з величезним ризиком матеріали дозволили Фіделю порушити кримінальну справу проти президента країни, якого він звинуватив у незаконному придбанні майна, порушенні основних положень трудового законодавства, в перекрученні функцій збройних сил Куби, в насадженні латифундій і т.д. Викривальні відомості публікувалися, як правило, в дуже популярній гаванській газеті «Алерта» і передавалися по радіо «Голос Антильських островів». У лютому 1952 р. Фідель зважився на надзвичайно небезпечну справу — виявлення зв’язку між урядом, що погрузнув у махінаціях, і злочинно-кримінальним світом гангстерів. Йому вдалося зібрати унікальний матеріал, який був опублікований у газеті «Алеута». 20 лютого 1952 року. Фідель дав історичний аналіз появи на Кубі гангстеризму як соціального явища, прослідив со ціальний склад людей, котрі втягувалися в цю діяльність, розібрав причини, з яких політичні діячі стали активно використовувати це явище у своїх інтересах. А потім дав приголомшливої сили матеріал, указавши, що президент країни особисто вручав керівникам злочинного світу по 18000 песо щомісячно в конвертах плюс надав їм у цілому 2000 посад у різних ланках державного апарату, де гангстери тільки одержували зарплату, ніколи не буваючи на роботі. Фідель поіменно назвав осіб, які приходили в міністерства і відомства для отримання виділених на ту чи іншу банду чеків. Він звинуватив президента республіки в тому, що той «купував і продавав убивства». За свідченнями очевидців, цей відчайдушний крок Ф.Кастро змусив усіх остовпіти від жаху. Відзначають, що в той час «ніхто не дав би й сухої мухи за життя Фіделя»; вважали, що його буде вбито найближчим часом, тому що ніхто ніколи не наважувався сказати вголос навіть тисячної частки того, що публічно викрив Фідель. Дотепер дехто мучиться в пошуках відповіді на запитання, чому він залишився живий. Але найкращим захистом Фіделю й цього разу стала повна підтримка громадськості, безмежна особиста сміливість і постановка питання в широкій політичній площині. Фідель відчув, що суспільство, країна втомилися від політичного терору, що серед самих гангстерів з’явилися ознаки бродіння та незадоволеності тією брудною роллю, яку їм відводять політикани, і завдав точно розрахованого, нищівного удару. Основні дати політичної діяльності Ф.Кастро · 10 березня 1952 — на Кубі відбувається військовий переворот, очолений Фульхенсио Батистой. Фідель відразу ж відкрито виступає проти нової влади, пізніше приступає до підготовки збройного виступу. · 26 липня 1953 — Фідель очолює збройний виступ проти режиму Батисти — штурм казарм Монкада в Сантьяго-де-Куба. Виступ закінчується невдачею, велика частина заколотників загинув, інші (у тому числі Фідель) схоплені і віддані суду. Цей день вважається датою підстави «Руху 26 липня». · 16 жовтня 1953 — Фідель виступає на суді зі своєю знаменитою промовою «Історія мене виправдає». Суд приговорюэ його до 15 років тюремного ув'язнення. · 15 травня 1955 — Фідель і його соратники звільнені по амністії. · 7 липня 1955 — Фідель емігрує в Мексику для підготовки нового виступу. · 8 (чи 9) липня 1955 — Фідель знайомиться з Че Геварой. · 25 листопада 1956 — Фідель на чолі загону з 82 бійців відпливає з мексиканського порту Тукспан на Кубу на яхті «Гранма». · 2 грудня 1956 — загін Фіделя висаджується на узбережжя Куби. · 5 грудня 1956 — у ході першого бою загін Фіделя розбитий, що залишилися бійці (17, по іншим даної, 22 чи 12 чоловік, включаючи молодшого брата Рауля і Ернесто Че Гевару) вкриваються в горах Сьерра-Маестра. · 17 січня 1957 — бій у ріки Ла-Плата, перша (і успішна) операція партизанського загону Фіделя. · 1957—1958 — Повстанська армія Фіделя веде партизанську війну проти урядових військ, поступово захоплюючи контроль над територіями на південно-сході острова. · 1 січня 1959 — опір урядових військ фактично припинено, Фульхенсио Батисту залишає Кубу. Цей день вважається датою перемоги революції й оголошений національним святом Куби. · 2 січня 1959 — війська Повстанської армії на чолі з Фиделем займають місто Сантьяго-де-Куба. Фідель повідомляє про перемогу революції. · 8 січня 1959 — Фідель на чолі колони Повстанської армії вступає в столицю. · 16 лютого 1959 — Фідель займає посада прем'єр-міністра Куби. · 3 січня 1961 — США розривають дипломатичні відносини з Кубою. Фактичний початок економічної блокади Куби, що продовжується донині. · 17-21 квітня 1961 — операція в бухті Кочинос (Плайя-Хирон). Близько 1500 збройних кубинських емігрантів при морській підтримці військ США висаджують десант, наміряючись захопити місто, оголосити про створення нового уряду і відкрити можливості для американського військового вторгнення. Через 3 дні «гусанос» були розбиті, більшість потрапило в полон. Фідель командує відображенням нападу й особисто бере участь у боях. · 2 грудня 1961 — Фідель Кастро офіційно повідомляє себе марксистом-ленінцем, а свій курс — соціалістичним. · 23-28 жовтня 1962 — Карибська ракетна криза. · 23 травня 1963 — Фиделю Кастро вручена зірка Героя Радянського Союзу. · 1965 — Фідель Кастро перетворить «Рух 26 липня» у Єдину партію соціалістичної революції Куби. · 1 жовтня 1965 — партія перейменована в Комуністичну партію Куби, Фідель обирається Першим секретарем ЦК партії. · 2 грудня 1976 — Фідель займає посада голови Державної ради Куби. · 26 серпня 1985 — Фідель кидає курити. · Листопад 2005 — у секретній доповіді ЦРУ затверджується, що Фідель Кастро з 1998 року страждає хворобою Паркінсона. Кастро на це заявляють: «Вороги Куби не единожди ховалися мене, видаючи бажане за дійсне. Однак ніколи я не почував себе краще, ніж зараз. У чергов раз ЦРУ, що поставив мені діагноз, сіло в глибоку калюжу», — ці слова Фідель Кастро вимовляє в пятичасовой мови перед студентами і викладачами Гаванського університету — усі п'ята година Фідель Кастро говорила коштуючи, жодного разу не присівши і жодного разу не збивши у своїй мові. · 31 липня 2006 — Секретар Фіделя Кастро Карлос Валенсиаго зачитує в ефірі кубинського телебачення лист Фіделя Кастро, у якому той повідомляє, що йому зроблена операція і що він буде залишатися в постелі ще кілька тижнів. У листі повідомляється, що причиною операції став кровотеча в кишечнику, можливо, викликане стресом після його поїздки в Аргентину і по Кубі. Фідель Кастро тимчасово передав свої повноваження глави держави, головнокомандуючого ВР Куби і керівника Комуністичної партії Куби своєму молодшому брату Раулю. Відповідно до статті 94 Конституції Куби, «у випадку чи хвороби смерті голови Державної ради його обов'язку буде виконувати перший віце-президент Держради». Рауль Кастро (на 5 років моложе Фіделя) займає посада першого заступника голови Держради, другого секретаря Компартії Куби і міністра оборони. Фідель назвав свого брата спадкоємцем ще в 2001 році, після того, як знепритомнів на мітингу в Гавані: «Він краще усіх підготовлений і має найбільший досвід». Фідель одночасно називає інших можливих майбутніх лідерів Куби, кожний з який повинний узяти на себе керівництво однієї з трьох урядових програм, що раніше координував сам Фідель Кастро. · Координатором програми суспільного здоров'я стає член політбюро ЦК Компартії Куби, міністр охорони здоров'я Хосе Рамон Балагер Кабрера. Освітню програму будуть курирувати члени політбюро Хосе Рамон Мачадо Вентура і Естебан Ласо Ернандес. Координатором програми розвитку енергетики Куби стає член політбюро, секретар ради міністрів Карлос Лахе. Відзначається, що він був посередником у переговорах Фіделя Кастро і президента Венесуели Уго Чавеса. · У посланні зазначені обличчя, що повинні контролювати фінансові потоки в державі — Карлос Лахе, керівник Центробанку Куби Франсиско Соберон Вальдес і міністр закордонних справ Фелипе Перес Долі. · Звертання Фіделя Кастро до нації багатьма сприймається як заповіт, автор якого заявляє: «У мене немає ні найменшого сумніву в тім, що наш народ і наша революція будуть до останньої краплі крові захищати наші ідеї. Імперіалізм ніколи не розтрощить Кубу!» · 2 серпня 2006 Новим листом до народу Куби Фідель Кастро повідомляє інформацію про своє здоров'я державною таємницею. · 28 жовтня 2006 року після півторамісячної перерви кубинське телебачення показало кадри, на яких Фідель Кастро звернувся до народу і спростував слухи про свою кончину. Література Бородаев В. А., Леонов Н. С. Фідель Кастро. Політична біографія. — М.: ТОВ «Рекламно-комп'ютерне агентство газети „труд“», 1999. — 448 с. Белфор С. Фідель Кастро — Ростов н/Д: Фенікс, 1997 — 320 стор. Гавриков Ю. П. Фідель Кастро. Шалений команданте Острова волі — М.: Віче, 2006 — 368 стор. ISBN 5-9533-1145-1
1 2 3 4 5 Категория: Історія всесвітня \| Добавил: DoceNt (31.12.2016)
Просмотров: 433 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: