РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Етнічна природу нагайців - Історія всесвітня - Реферати - Каталог статей

Нагайська орда (мала) є предметно причетною до історії земель півдня України. Які висновки і узагальнення діють в сучасній історіографії у проблемі етнічної природи нагайців? Нагайська орда - соціоосередок характеризований практикою двомовності: тюркська і іранська мови [2]. В питанні релігії відстежується «присутність» мусульманства і язичництва [9]. Отже, Ногайська орда - утворення поліетнічне, дворелігійне. С.А.Плетньова висловлює переконання: «По существу Ногайская орда состояла в основном из потомков половецкого населения входившего в середине ХІІІ века в состав Золотой Орды" [6, с.140]. М.Г.Сафаргалієв акцентує на неправомірності діючої схеми в оцінці нагайців: татари привласнили собі історію нагайців і це неправильно; історією нагайців інші народи і їх науки не цікавляться. Досліджуючи проблему етнічної «завантаженості» Нагайської орди, М.Г. Сафаргалієв йде шляхом оцінки висловлених попередниками припущень. А. Мусін-Пушкін: нагайці «виплили» шляхом міксації монголів з тюрками. П.Бутков: нагайці - кипчаки, зібрані під єдиний стяг Едиге [8, с.226]. Д. М. Ісхаков, посилаючись на «Чингизнаме», перелічує етноелементи, що були складовою Нагайської орди: кипчак, барин, аргун [3]. На наш погляд, половецтво криється в даному переліку не лише за етнонімом «кипчак», а й за етнонімом «аргун». Лексема «аргун» двоелементна: І-й елемент - «ар» («арій»), другий - «гун» (hun, kun - kone - кінь). В сумі ці два елементи дають поняття «кінний воїн» (вершник), що є тотожним значенню лексеми «кумавої», за якою у Анни Комнєн фігурують «кумани» руських літописів. Етнонім „аргун" можна прочитувати і як „хрещені", якщо перекладати дану лексему з сучасної осетинської. Така трактова етноніму буде виправданою, бо значна частина половців і пічонагів прийняла хрещення. До речі, етнонім „барин" так само з легкістю „прочитується" з сучасної осетинської мови, в якій елемент „бар" виступає у значенні „воля". Етнонім „барин" несе в собі інформацію „вільні" чи „воляки". Ряд дослідників віддає перевагу твердженню: нагайці - не чингизиди. Такої точки зору тримається Б.А.Кочекаєв: Едиге - нагайський князь - за походженям не Чингизид, він з племені мангит [5]. В дослідженнях В.В. Трепавлова нагайці теж не Чинзигиди [10]. Б.А.Кочекаєв і Марсель Ахметзянов називають, з - посеред інших у складі Нагайської орди, плем'я мангит, дислокуючи його в землях Башкирстану, течіями річок Кама, Уфа, Дьома, Бєлая. Жодних пояснень хто такі манги вчені не дають. Мангів (мангитів) «прочитуємо» в І тис. до н.е. в землях Північного Індостану (Пакистан), в регіоні, де привалював лісовий ландшафт, і, як доводять археологи, тривало розчищення площ для заняття землеробством. Манги - каста недоторканих в племені нага. Наги - змієпоклонники, їх тотем кобра [4, с.104]. Чи маємо право поєднувати нагів Північного Індостану І тис. до н.е. з нагайцями ІІ тис. н.е.? Чи проявляє себе ця лексема у якості етноніма в донагайординський період. Мухтар Кул-Мухаммед переконаний, що орду названо Нагайською за традицією: іменем першого правителя. Вчений заявляє, що в джерелах дочингизової епохи ні племені, ні навіть малочисельного роду під назвою «ногай» не зустрічається; згадки про таку країну і такий народ фіксовано на письмі тільки «по миновению епохи Ногай-хана». Є можливість категоричного заперечення такої оцінки: в етнонімі «піч- о- наги» чітко прочитується основа «наги» . Звідси стає зрозуміло чому літописи експансіонерів (татар) конфлікту 1223 року (битва на Калці) назвуть ще й пічонагами: «А зовуть я татари, а иныи глаголють таурмены, а друзии печенези» [7, с.130]. На наш погляд, етнонім «татари» діяв як назва збірної, конгломерату народів, серед яких були і пічонаги, які увійшли до пасіонаріїв південно-східного етнотериторіального по відношенню до Русі кута. Лексема «тотари» двоелементна: І-й елемент «тот» є буквенно-фонетичним виразом імені бога Тот. Тот - бог Луни, його вважали старшим сином бога Ра. Піч - о - наги, що залишились, як свідчить Констятнтин Багрянородний, в Заволжі могли залишатися старовірами, і поклонятися, з-посеред інших богів, Тотові, називаючи Волгу Ра. Чому ім'я саме цього божества ляже в основу збірної назви пасіонаріїв-експансіонерів? Тот - покровитель писарів, які за легендою, визначали після смерті вагу духовного в людині, що впливало на подальшу долю померлого [1, с. 305, 324, 325]. Так і тотарії, завоювавши якийсь народ, проводили його тотальний перепис, визначаючи рівень його матеріальної вагомості, економічної спроможності і, як наслідок, - об'єм виплат на свою користь. Другий елемент лексеми «тотарії» - «арії» - в перекладі з санскриту «обрані». Отже, тотарії - обрані богом Тотом на роль визначаючих місце і перспективу розвитку інших народів. Звідки залежність спільноти ХІІІ ст. н.е. від такого давнього знання? Детальний аналіз і елементарна логіка доводять, що саме наги були оберігачами знання і вони передньоазійської прописки. Тотарії (і в їх числі пічонаги) і в літописах постають як етнос передньоазійський у своїх витоках: «А называют их татары, а другие говорять таурмены, а третьи - печенеги. Иные же полагают, что это о них Мефодий, патарский епископ, свидетельствует, будто вишли они из пустыни Этривской, лежащей между востоком и севером. Ведь так Мефодий говорит, что к скончанию века явятся те, которых изгнал Гедеон, и завоюют всю землю от востока до Евфрата и от Тигра до Понтского моря, кроме Эфиопии"[7, с.130] Гедеон, суддя ізраїльський, як відомо прославився перемогою над мадіанітянами Передньої Азії. Отже, ті кого „изсече" Гедеон - передньоазійці-мідяни. Виходить, тотарії (і в їх числі пічонаги) - в історичній ретроспективі - передньоазійці: з земель сучасного Ірану і Північного Індостану, де ми «прочитуємо» нагів і мангів, які емігрували, як на наш погляд, впродовж І тис. до н.е. в Іафетів уділ на цьому етапі вже під тиском Ассирії. Закцентуємо ще на одній невипадковості. В попередньо цитованому літописному тексті йдеться про прихід-навалу («явитися тем») передньоазійців у витоках своїх, що в ХІІІ ст.. н.е. оберуть на себе назву «тотарії», на землі києворуського християнського світу. Цей прихід означатиме кінець часів («скончание времен»), а точніше носитиме епохальне значення. Цією невипадковістю, на наш погляд, є той факт, що перше зіткнення сторін конфлікту відбулося на річці під назвою Калка. Калка - відповідно до змісту міфів Центральної і Південної Азії - чергова аватара (прихід-перевтілення) Вішну на Землю, яка виникла в кінці епохи Калі - Юга, щоб сповістити про нову епоху. Калка приймає вигляд воїна на білому коні [1, с.353]. Отже, назвою річки, на якій відбувся бій, тотарії заявили себе носіями ідеології вішнуїзму - буддизму. Це була своєрідна реанімація означених ідеологій, які не являють собою різниці, а є етаповим і поступовим виразом ідеології аріїв. Вищенаведені штрихи (тільки штрихи!) до етнополітичного портрету нагайців дають право на визнання їх спадкоємцями культурного досвіду (ідеологія, мова і т.ін.) пічонагів і половців, іраномовність яких доводиться тим фактом, що Codex Cumanicus це глосарій, в якому три колонки слів, одна з яких фіксує лексику іраномовну. Література: Артур Коттерел, Рэчел Сторм. Мифология. М.: Росмэн, 2003. Ахметзянов Марсель // Звезда Поволжья. - №33-37. - 2004 Исхаков Д.М.. Тюрко-татарские государства ХУ-ХУІІ в.в. - Казань, 2004. Косамби Д. Культура и цивилизация Древней Индии. - М., 1968. Кочекаев Б.А. Ногайско-русские отношения в ХУ-ХУІІ в.в. - А.,1988. С.А.Плетнева. Кочевники средневековья: поиски исторических закономерностей. - М., 1982. Памятники литературы Древней Руси ХІ-ХУ веков. - М., 1981. Сафаргалиев М. Г. Распад Золотой Орды // Ученые записки Мордовского университета. - Саранск, 1960. - Вып.11. Селезнев А.Г., Селезнева И.А. Сибирский ислам: региональный вариант религиозного синкретизма. - Новосибирск, 2004. Трепавлов В.В. История Ногайской орды. - М., 2001.
1 2 3 4 5 Категория: Історія всесвітня \| Добавил: DoceNt (04.11.2016)
Просмотров: 210 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: