РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Англія в ХІ – ХV століттях - Історія всесвітня - Реферати - Каталог статей

Англія в ХІ – ХІІ століттях. Нормандське завоювання Англії. Розвиток Англії після завоювання. Едуард Праведний правив, не маючи дітей, і герцог Нормандський хотів бути наступником англійського престолу. Нормандське герцогство – феодальне володіння на півночі Франції. У 1066 р. помер Едуард і Вільгельм Нормандський послав своїх представників, щоб вони прийняли присягу від англійців. Папа римський, вважаючи, що католицтво в Англії ще не зміцніло, дав згоду на організацію хрестового походу, і Вільгельм Нормандський організував його, зібравши до 7 тис. чол. війська. До 2 тис. чол. складала важкоозброєна кіннота, інші – піхота. На невеликих кораблях Вільгельм відправив їх в Англію. Гарольд теж збирав військо, але перед висадкою Вільгельма на півночі Англії висадились данці, разом з ними був брат Гарольда, який теж претендував на престол. Гарольд кинувся до Йорка (на північ) і там 25 вересня 1066 р. відбулася битва. Через 3 дні на півдні висадився Вільгельм. Гарольд не встиг зібрати нове військо. Не всі феодали його підтримали. 14 жовтня – битва між англійцями і Вільгельмом Нормандським. Спочатку перемагали англійці, але Вільгельм вдав, що утікає, а потім із засідки вдарив (при Гастінгсі). Битва біля Гастінгса закінчилась перемогою Вільгельма. Нормандці зайняли Лондон, Тауер. Вільгельм почав роздавати землі і посади своїм сторонникам. Повстання придушувалися. Землі приходили у запустіння. Але відразу забрати землі у всіх Вільгельм не міг. Особливості формування феодальних відносин в Англії: землі Вільгельм відбирав поступово і поступово надавав своїм прибічникам. Величезні земельні масиви одержали феодали – у 10-20 разів більше, ніж у Європі. Але володіння були розкидані. В одного – і на заході, і на сході. Крім того, такий феодал не міг організувати боротьбу проти феодала; після завоювання Вільгельм оголосив, що всі землі належать королю. Тут не діяв французький принцип вассалітету (“Васал мого васала – не мій васал”). Всі феодали в Англії були васалами короля. Він був сеньйором для всіх феодалів. Усі землевласники склали йому присягу. Солсберійська присяга – всі феодали принесли присягу королю у 1086 р. Влада короля була централізована. В ході завоювання верхівка класу феодалів англосаксів була знищена і замість неї прийшли нормандці. А нижчі верстви феодальної верстви були англосаксами. Відносини між верхівкою класу феодалів і нижчими верствами феодалів, як між завойовниками і завойованими, були ворожими. А нижча верства феодалів була відкрита знизу, хто мав певний дохід – міг ним стати. Вільгельм провів у 1086 р. перепис населення в Англії. Всі ці дані були занесені в “Книгу страшного суду”. Дані давали під присягою, звідси й назва. Дані брали у шерифів, баронів, вільних селян, духовенства. Брали 3 цифри: до завоювання, на момент завоювання і після нього. Із 38 графств Англії були описані 34. Виявилось, що значна частина вільних селян в результаті перепису опинились в категорії залежних. Різко пішов у гору процес феодалізації. Кількість залежних селян зросла від 38 до 60 %. Були феодальні помістя з манором і селянськими наділами. Залежні селяни – віллани, мали невеликий наділ (до 30 акрів). Була категорія бердаріїв – з наділом 710 акрів землі. У ХІІ ст. вони злились з вілланами. Категорія коттаріїв (коттерів) – малоземельні з 3 – 5 акрами землі. Були ще раби (серви). Але протягом усіх середніх віків у Англії існували й вільні селяни. Міста виникали на землях феодалів, але, якщо починалась боротьба міст з феодалом, то це означало боротьбу проти короля. Тому міста в Англії не одержали незалежності. Але вони одержували щляхом викупу право збирання податків, утворення цехів і т.ін., ці вольності затверджувались королем, але вони не були здобуті силою. Існує теорія Стефенсона, суть котрої в тому, що засновниками міст були французькі купці в Англії. Левицький критикує цю теорію і говорить, що засновниками міст були ремісники. У Вільгельма І (Завойовника) було три сини: Роберт (в Нормандії), Вільгельм (в Англії) і Генріх (молодший). Вільгельм після смерті батька захопив казну і престол. У 1089 р. Вільгельм, прозваний Рудим, почав боротьбу з церквою. Намагався не призначати вищих церковних осіб і, поки не було єпископів, прибутки їх йшли королю. Але папа римський з ним не рахувався і призначав єпископів сам. Лісами теж володів король. Боротьба з Шотландією і Уельсом. Розширюються англійські володіння. У 1096 р. Вільгельм захопив Нормандію (за 10 тис. марок, які позичив Роберту, що йшов у І хрестовий похід). У 1100 р. Вільгельм був убитий на полюванні. Престол перейшов до Генріха. Генріх звернувся з “Хартією вольності Генріха І” – маніфестом. Правив протягом 1100 до 1135 рр. Обіцяв все всім: церкві – що не втручатиметься в її справи; феодалам – привілеї; народу – закони королшя Едуарда. Одержав підтримку всіх верств суспільства. Повинності рицарів обмежувались лише військовою службою. Генріх мав успіх у боротьбі з Робертом Нормандським. У 1105 р. Генріх здійснив похід у Нормандію, взяв у полон Роберта, але потім випустив. Влада короля за Генріха стала необмеженою. Але вся повнота влади була у малої ради – оточення короля. Велика рада скликалася три рази на рік, мала – постійно. Утворена була палата шахової дошки. Тут шерифи звітували про збирання податку. Територія країни ділилась на графства на чолі з шерифом. На місцях – сотні і общини на чолі з виборними. Виборна система на місцях. Було і старе ополчення. Генріх І не залишив прямого наслідника чоловічої статі. Боротьба за престол після його смерті розгорілась між дочкою Матільдою і племінником Стефаном. У Матільди ІІ – шлюб з графом Анжуйським Плантагенетом, у них був син – Генріх Плантагенет. Південний схід підтримав Стефана, північний захід – Матільду. Це була справжня війна. Боротьба спустошувала країну. Врешті решт претенденти на престол домовились між собою. Королем за домовленністю у 1153 р. став Стефан, а після його смерті – Генріх, син Матільди. Реформи Генріха ІІ та їх значення. Стефан помер у 1154 р. і королем став Генріх ІІ Плантагенет. Він одружився з принцесою Аквітанії, дочкою герцога Алієнорою і заволодів південно-західною Францією. Був на престолі протягом 1154 – 1189 рр. В той час існувала одна держава на чолі з Анжуйською династією – Англія + французькі володіння. Генріх ІІ проводить ряд реформ: І – церковна. В час правління Стефана церковники добилися більшої незалежності. Вони підлягали лише церковному суду, а не світському. Генріх ІІ був за те, щоб священика, який вчинив злочин, позбавити сану і судити світським судом. Архієпископ Кентерберійський Фома Бекет виступив проти реформ Генріха ІІ. Фома Бекет і Генріх ІІ разом росли. Це була світська особа, яку король зробив архієпископом Кентерберійським. Але честолюбний Фома Бекет став ворогом Генріха ІІ. Генріх підіслав вбивць і вони вбили Фому Бекета. Це викликало обурення. Генріх ІІ виправдовувався, що це не він, що його неправильно зрозуміли підлеглі, що він лише хотів заарештувати архієпископа. Він покаявся і одержав кару – 70 ударів палицею, зате уник відлучення від церкви. ІІ судова реформа: феодальний суд – для залежних селян; “божий суд” – взяти розпечене залізо, руку встромити в окріп і т.п., щоб з’ясувати, чи винна людина; вільний королівський суд – тільки для вільних людей. Кріпаки не мали права звертатись до нього. ІІІ – Закон про озброєння (Асіза про озброєння) передбачав, яку зброю повинна мати вільна особа згідно з майновим становищем. “Щитові гроші” сплачували ті, хто не хотів служити, або не міг справити обладунки рицаря. Отже, від військової служби вільний, але недостатньо заможний, міг відкупитись. ІУ – в 1184 р. – “лісова асіза” – закон про ліс. Власник лісу – король. Посилена була відповідальність за полювання в королівіському лісі. Навіть збирання ягід в ньому заборонялось. Останній період правління Генріха ІІ був затьмарений боротьбою з синами. За його життя був коронований син – Генріх “молодий король”. Всього було чотири сини. Генріх ІІ помер і королем став Річард (1189 – 1199 рр.). Він пішов у ІІІ хрестовий похід (з Барбароссою і французьким королем). Коли Річард повертався, його в Німеччині схопили. Він звільнився. У 1199 р. помер. Королем став Джон (Іоанн) Безземельний. Список літератури: Взаимосвязь социальных отношений и идеологии в средневековой Европе. – М., 1983. Всемирная история. – М., 1957. Господстующий класс феодальной Европы. – М., 1989. Гутнова Е.В. Классовая борьба и общественное сознание крестьянства в средневековой Западной Европе (ХІ – ХV ст.). – М., 1984. Европа в средние века: экономика, политика, культура / Сб. статей к 80-летию академика Сказкина С.Д. – М., 1972. Идейно-политическая борьба в средневековом обществе. – М., 1984. История крестьянства в Европе. Эпоха феодализма. В 3-х томах. – Т. І-ІІ. – М., 1985, 1986. Классы и сословия средневекового общества / Под ред. Удальцовой. – М., 1988. Проблемы развития феодальной собственности на землю. – М., 1979. Самаркин В.В. Историческая география Западной Европы в средние века. – М., 1976. Феодальная рента и крестьянские движения в Западной Европе ХІІІ – ХV вв. – М., 1985. История средних веков / Под ред. С.П. Карпова. – М., 2000. – Т. 1. История средних веков / Под ред. С.П. Карпова. – М., 2000. – Т. 2. Влась и политическая культура в средневековой Европе. – М., 1992. Европейское дворянство ХVІ – ХVІІ вв.: границы сословия. – М., 1997. Средневековая Европа глазами современников и историков: Книга для чтения в шести частях. – М., 1994. – Ч. ІV – V. История средних веков. Европа. – Минск, 2000. Кардини Ф. Истоки средневекового ріцарства. – М., 2000. Политические структуры эпохи феодализма в Западной Европе (VІ – ХVІІ вв.). – Ленинград, 1990. Мировая культура. Средневековье. – М.: Алтейа, 1996. Контамин Ф. Война в серние века. – СП (б): Ювента, 2001.
1 2 3 4 5 Категория: Історія всесвітня \| Добавил: DoceNt (31.12.2016)
Просмотров: 430 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: