Главная Регистрация Вход RSS

Главная » Статьи » Реферати » Історія України

---

ЗМІСТ 1 УКРАЇНСЬКА НАЦIОНАЛЬНА ПОЛIТИКА В 1941 РОЦI. 2 ПАРТИЗАНСЬКА АКЦIЯ УПА. 3 УКРАЇНА В 1942 РОЦI. 5 ДВI ФАЗИ БОРОТЬБИ ПРОТИ ГIТЛЕРА. 6 ПЕРЕГОВОРИ: "УПА - РАДЯНСЬКІ ПАРТИЗАНИ","УПА - НIМЕЦЬКА ВЛАДА" 7 КОРIННИЙ ПЕРЕЛОМ - 1943. ПЕРЕГОВОРИ З ПОЛЬСКИМ ПIДПIЛЛЯМ. 8 РОЗКОЛ УПА НА ДВI ГРУПИ. 8 МАСОВI ЖЕРТВИ ЛЕНБЕДIВСЬКОЇ ДИКТАТУРИ. 9 КОТЛОВИНА СМЕРТI. 9 Українська нацiональна полiтика в 1941 роцi. Початок ВВВ став поштовхом до нового розвитку подiй на Україні: повне завоювання українських земель нiмцями i досить-таки лiберальна полiтика окупацiйной влади до населення.Також спостерiгалась активнiсть всiх тих рухiв, котрi при радянськiй владi працювали у пiдпiллях. Та перше захоплення нiмцями ("хай буде сам чорт, аби лише не бiльшовик") змiнилось більш реалистичними поглядами на новоявленого окупанта України. В звязку з цим виникає ситуацiя iснування української офiцiальної i неофiцiальної полiтики, котру пiдтримує уряд Української Народной Республiки, ОУН, Союз Монархiстiв. Та ОУН (С.Бендери) не чекаючи розвитку подiй 30 червня 1941 року прийняла полiтичні акти: "Акт проголошення Української держави" i "Акт консолiдацiї українських полiтичних сил". Змiст цих документiв заключався в тому, що необхiдно тримати зброю в руках до тих пiр, поки не буде створена Суверенна Українська влада. Робився акцент на спiльну роботу з нiмцями. Цiкаве те, що цю iдею створення влади пiд нiмецьким протекторатом благословив сам митрополит Шепетицький. На чолi виконання цього "декретом" С.Бетдерою було поставлено Ярослава Стецька. Але, як потiм виявилось, то були несерйознi кроки, митрополита було введено в оману, та й самi нiмецькi властi не маючи спочатку нiчого проти акту про українську незалежну державу, почали проводити реакцiйнi заходи щодо "Влади Стецька". На горизонтi iсторiї в той час з'являєтся Iван Легенда, "Лейтенант Легенда", провiдник групи С.Бендери, який став мiнiстром полiтичної координацiї у війскових сил, своїми указами наробивший таких справ, що репутацiю актiв було сильно пiдірвано (наприклад, було анульовано 4-й унiверсал Україньской Центральної Ради вiд 22.01.1918 року). Взагалi цi укази пiдлягають справедливій критицi, бо переважно - в анархiї i дезорiєнтациiї масс, у появi юридично-державного дуалiзму вони зiграли головну роль. Це вже не кажучи про їх повну безграмотмотнiсть з точки зору законностi як дiпломатичної так i революцiйної. Підіймалось питання i про нацiональну українську армiю, отрий теж залишився невирiшенним через некомпетентнiсть. В реальностi ж основною лiнiєю "Великої полiтики" української думки були наступнi тези: 1. Суверенiтет України, 2. Ворог України: - Всеросiйска имперiя (i коммунiзм); - нова Росiя, якщо не вiдмовится вiд своїх претензiй на Україну як на свою, "законну" частину; - Германiя; - Польша; 3. Боротьба за суверенiтет лиш з принципу етнографiї; 4. Продовжувати антиворожу пропаганду. Але як виявилось на дiлi, люди на окупованих землях вiдмежувалися вiд полiтичних партій. Тому проводиться полiтика заслання "агiтаторiв", "комiссарiв" в Центральну та Схiдну частину України, при цьому яскраво видно протистояння iдей ОУН: крила пiд головою Мельника i "Бендерівцiв". Та агiтацiя мала реальнi наслiдкi (змiнювались кадри державного сектора). Однак нiмцi заборонили всеякi полiтичнi органiзацiї i "Держава" С.Бендери розпалась. Так чи iнакше, Україна в цей перiод не мала вибору: в будь-якому випадку вона залишалась пiд владою Германiї чи Радянської Росiї. Виникає єдино вiрна реакцiя українцiв - починається пiдпiльне озброєння. А сам український антикоммунiстичний центр було розподiлено по таким центрам : - полiсся (УНР); - буковина (ОУН); - львiвський (С.Бендера). Партизанська акцiя УПА. 22 червня 1941 року замiсть Українського Национального Вiдродження з'явилась Українська Повстанська Армiя. Вiйсковi дiї ведуться в основному проти НКВД. Також проводяться акцiї по захопленню транспорту i трудоресурсiв у бiльшовиків, збір зброї. В Сарнах з'являється школа "мiлiцiонерiв" яких готує для себе німецька армiя. Як стверджує Т.Б.Боровець набiр українцiв був "iдеологiчно" підготовано як "воЇнів Полiської Січi". Коротше кажучи це була спроба, використуючи можливости пiдготовки більш вiйскової нiж якоiсь iншої, пiдготувати кадри для украiнської армiї. Перша вiйськова акцiя УПА проходила на територiї Полiсся, котра в принципi була "нiчийною землею". Нiмцi швидко пройшли це мiсце, залишивши за собою розрiзненими частини радянських вiйск, яки після цього стали об'єднуватись в партизанскi загони. Коротко про платформу "За що бореться УПА" можна сказати, що: ? це народна українська армiя, її членами можуть стати всi українцi; ? непiдлежiсть жоднiй полiтичнiй партiї, дiї її пiдкорюються законам лише Влади Української Держави; ? боротьба проти всiх окупантiв України для вiдродження суверенної Української держави; ? визнання принипiв демократiї, рiвноправності, законiв про людину, рiвнопризнання всiх вiр i релiгiй; ? пiдтримка всiх форм власнностi, захiст людини вiд державного капiталiзму; ? в промисловому i сiльскогосподарському вiдношенню Україна повинна розвиватись сама, як велика держава, кожна трудова людина - акціонер; земля - для трудiвникiв; державне, кооперативне та приватне хліборобство, планова перебудова економiки; ? вiльна праця, культурнi, медiчни i iншi питання. 20 серпня 1941 року по всьому Полiссю, разом з вiйсковими формуваннями Бiлоруської Самооборони розпочався наступ Полiської Січi. Це такi райони як: Туров-Мозир, Олевск-Звягиль (Новгород-Волинський), так названа "лiнiя Сталiна", Бобруйск-Гомель-Коростень. Було зайняте мiсто Олевск, очищено вiд бiльшовицьких формувань богато областей. Пiдбивши короткi пiдсумки можна сказати: Ця операцiя мала нацiональний, полiтичний i вiйсково-стратегiчний характер; Операцiю викликала "нахабно-захватницька” полiтика комунiстичної Москви по вiдношенню до Бiлорусiї i України"; В операції приймало участь бiльш 15 тис. чоловiк (10 тис. українцiв i 5 тис. бiлорусiв) з обох сторон; Вона показала переваги слабоозброєнної, погано органiзованної та багатої народним духом i почуттям нацiональної гiдностi спiльної армiї українцiв i бiлорусiв над достатньо сильними червоними партизанскими загонами та формуваннями. Завважаємо, що нiмецькi вiйска нiякої участi у вiйськових дiях не приймали, озброєнням та iншим бойовим знаряддям Полiську Сiч та загони Бiлоруської самооборони не забезпечували, а навiть, навпоки, деколи заважали й обмежували розвиток подій. Але 15 листопада 1941 року Полiська Сiч УПА була самолiквiдована. По плану зброю було сховано, а людей розпущено додому. Залишився лише Олеський гарнiзон, якiй проїснував на декiлька днiв довше. Отже, виконавши свiй бойовий обов'язок, ця "армiя без держави" - Полiська Сiч припинила своє iснування. Але у бiйцiв не зникло бажання боротись проти ворогiв рiдної України. Україна в 1942 роцi. Штаб бувшої Полiської Січі роздiлився - одна частина людей вiдiйшла вiд справ, друга оголосила пiдпiльно-бойовi акцiї органiзацiї УПА. Її штаб був розташований в лiсництвi Людвiпольского району. На початку 1942 роцi Т.Бульба-Боровець зустрiчається з президентом Уряду А.Левицким. Була змальована така полiтична ситуацiя на Українi: ? заборона нiмецькою владою прав українськой нацiї на самостiйность i незалежнiсть; ? жорстока окупацiя, варварство в економiцi, iнших областях; ? знищення культурних та етнологичних цiнностей ("рабам не потрiбна освiта, їх справа - чорна робота"); ? массовi облави; дiї агентiв НКВС, бiлогвардiйцiв та iнш; ? внутрiшня партiйна мiжусобиця нацiоналiстiв. Таким чином склалась катастрофiчна ситуацiя. I зносити все покiрно вiд нового окупанта не можливо, i пiдняти нове повстання теж не можна. Домовились бити нiмцiв, але не шляхом загального повстання, а окремими "лiтучими бригадами" - починаючи з часу, коли Гiтлер вийде до Волги. Одним з головних осiб майбутнiх дiй був полковнiк I.Литвиненко, зв'язний Президента. Отже, вже весною 42-го паралельно гiтлерiвськiм окупацiйним i полiтичним силам, стала дiяти система прихованої суверенної української влади, охрешеної "Лісовим царством". Боротьба має вестися в полiтично-пропогандистському та вiйсковому напрямках (вiйна як з цiвiльною адмiнiстрацiєю Гiтлера, так i воєнні дiї на захiдному фронтi). Заслуговують на увагу й говi аспектми партизанскої тактики УПА: - органiзацiя складається з невеликих партизанських груп; - тактика "з -пiд землі i пiд землю"; - дiяти скрiзь, та не попадатись; - жорстока пiдлеглисть командирам; - знаходитись постiйно в русi; - нiчнi напади, сiючi панiку; - розвiдка й контррозвiдка. Дiйсно, це iдеальна програма для невеликих загонiв партизан.I ось вже пiд кiнець весни 42-го всi головнi задачi по реорганiзацiї армiї були виконанi. В цей час на Українi проходить злодiйский масовий терор гестапо. Виникає голод, багато концтаборiв та iнше - жити стало неможливо тяжко. I "Лiс" стає єдиним притулком для людей. Двi фази боротьби проти Гiтлера. 16 квiтня 1942 року - це початок "першої фази" цiєї боротьби. Пять лiтучих бригад займаються партизанською вiйною: йде поповнення в ряди борцiв з числа тих, хто втікає вiд гiтлерiвських арештiв, була в наявностi чудова розвiдка, спiвробiтництво з українською полiцiєю - нiмцi переполошилися, вони побачили "величезну армiю", а диверсiї українськiх партизанiв на шляхах не давали спокiйно жити всiм структурам "нової" адмiнiстрацiї. Але це була вiйна лише i лише з адмiнiстративними оорганами. Цiкаво, що Головна Команда УПА написала лист до Коха в стилi "запорожцi пишуть до турецького султана", в якому роз'яснювала свої дiї вiдносно Германiї i Росiї. У колах українського полiтичного i воєнно-революцiйного пiдпiлля влітку 42-го не було згоди та єдності щодо поглядiв на методи боротьби. Група С.Бендери (М.Лебiдь) стояла на пасивному шляху без партизаських диверсiй: "партизани - це агенти ..... з ними нам не по дорозi" тим самим зупиняючи зусиля УПА. Друга фаза партизанської боротьби заключалась в тому, що зважаючи на особливо тяжкий стан влітку 1942 року видається указ всiм "лiтучим бригадам" бити ворога на всiх пунктах воєнно-стратегiчного значення а особливу увагу звернути на систему транспорту та тилового забезпечення - вiд Чорного моря й до Бiлорусiї i Балтики. Можна видiлити таку операцiю як Шепетiвська, що мала бiльш демонстрацiйний нiж диверiйний характер. Проведено її було блискуче. Крiм того, були випадки визволення вiйсковополоненних шляхом нападiв на ешелони. Таким чином партизанскi загони показали свою силу, з ними стали рахуватись. Настав новий рубiж, рубiж переговорiв. Переговори: "УПА - радянські партизани","УПА - нiмецька влада" Як повiдомляє Бульба-Боровець та iншi, фактично в 41-42 роках на територiї України радянські партизани не iснували як реальна сила: загони пiд командуванням генерала Бiлова, Ковпака було розбито. Але з радянської сторони була добре органiзована розвiдка, дотого ж потрiбно зважити й на все зростаючу недовiру простого народу до окупантiв. Єдиною силою, котра могла вести вiйну проти нiмцiв була УПА. Москва вирiшила (в зв'язку з вдвлими операцiями УПА) змiнити вiдношення й курс своєi полiтики у вiдносинах з українською армiєю: з радянськой сторони з'являються пропозицiї розпочати переговори "не дивлячись на минулу антiбiлбшовицьку компанiю i помiлки з обох сторiн". В червнi 42-го в трикутнику Олевсько-Рокитно-Городище було закинуто радяннський партизанський загiн пiд командуванням Медведєва для охорони радянської делегацiї i, як виявилось згодом не лише для цього. Пропозицiя Генштабу СРСР були такі: - припинити ворожнечу (УПА i радянські партизанскі загони); - злиття УПА з Червоною Армiєю i на основi цього отримати допомогу; - припинити антирадянську пропаганду в УПА ; - пiдняти загальне повстання на Українi; - всiм членам УПА гарантувалась амнiстия за мiнучi грiхи. Вiдповiдь УПА не затрималась: УПА - суверенна вiйськова одиниця УНР, з чужою армiєю не з'єднається, може бути лиш спілка; українськи вiйсковi сили, що перебувають у станi вiйни з СРСР з 1917 року, готовi згодитись на мир i на вiйськовий союз проти Германiї, якщо СРСР признає суверенiтет; загальне повстання на Українi буде пiдняте лише в тому випадку, коли вiдкриєтся захiдний фронт ї у всiй Європi з'являться також умови для повстання, iнакше заколот приречений на невдачу i загрожує винишенням всiєї української нацiї. Вiдповiдь Генштабу була така, що в якости суверенної держави признавалась лише УРСР, процес дружнiх переговорiв всiляко пiдтримувався і було дано згоду на перемир’я й нейтралiтет. Та переговори явно затягувались зi сторони УПА. Так чi інакше до грудня 42-го переговори нi до чого не привели. Загiн Медведєва почав набирати силу, а Москва зимою 42-43-го проголосила українських нацiональних партизанiв "бандитами". Першi переговори з нiмцями вiдбулися 23 листопада 42-го року з шефом СД Волинi i Подiлля Пiцом. Цi й подiльшi переговори також нiчого конкретного не принесли. Корiнний перелом - 1943. Переговори з польским пiдпiллям. Розпочався Сталінградський наступ. Нейтралітет з радянськими партизанськими загонами було розiрвано - Москва вимагала рiшучих дiй проти нацiонально-визвольних органiзацiй. Почались частi бої з партизанскими загонами бiльшовикiв. Зимою 1943 УПА робить спробу зв'язатись з польским пiдпiлям з метою припинити українсько-польську ворожнечу, нормалiзувати вiдносини й налагодити контакт мiж УПА й Армiєю Крайовою. Але недальновидна полiтика польського народу, а вiрнiше кажучи екзильного уряду в Лондоні - руками СРСР та схiдних союзникiв знищити Германiю, а руками росiян i нiмцiв задушити нацiонально-вивозльний рух на Україні, щоб знову окупувати Захiдну Україну - пiдвела УПА до факту про: 3 -й вiдкритий фронт - польский. Розкол УПА на двi групи. Iдеалогiчно-програмнi розбiжностi й партійна нетерпимість окремої групи С.Бендери (очолював Микола Лебедь (Максим Рубан) як плiдник ОУН -С.Бендерi) привела до того, що ця органiзацiя вiдважилась на такий крок: вона признала форму боротьби УПА проти нiмцiв та більшовиків i запропонувала розпочати переговори про спiльнi акцiї всiх революцiйних сил на Україні в лавах УПА! 9 квiтня 1943 року такi переговори почалися. Пропозицiї вiд ОУН - С.Бендери були такi: 1. Не визнавати політичної залежності від УНР, а пiдкоритись УПА, полiтичної лінiї ОУН - С.Бендери. 2. Признати акт державностi вiд 30.6.41 як єдину конституцiю України. 3. Вiйсковиi вiддiл ОУН - С.Бендери включити до складу УПА, зробити спiльний штаб пiд тiєю ж вивiскою - УПА. 4. Вiдкрити в УПА iнститут партийних комiсарiв i службу безпеки. 5. Проголосити загальне революцiйне повстання на Українi. 6. Очистити територiю майбутнього повстання вiд польского населення. Нове керівництво УПА зробило такi наступнi кроки, якi привели до кривавих рiк весною-лiтом 43-го - палило польськi села, проголосило мобiлiзацiю i 3-й крок нацiональної револююцiї i загальне повстання українцiв проти німців, спровокувала всю українську полiцiю, давши нiмцям багату поживу до тюрем , повністю дезорієнтувало їх. В зв'язку з цим в липнi цього ж року отаман Тарас Бульба-Боровець перейменував свою частину УПА в "Українську Народну Революцiйну Армiю" (УНРА). Масовi жертви Ленбедiвської диктатури. Тепер треба роздивитись шляхи 2-ох армiй - УПА та УНРА. УНРА стала розвиватись, вiдповiдно обставинам, по лiнiї зменшення свого складу i переходу в глибоке пiдпiлля при нарастаючiй загрозi радянсько - комунiстичноi диктатури, УПА ж навпоки, збільшувало свої лави, впритул до виникнення на Полiссi та і Волинi цiлих партизанских республик, в яких дiяли свої економiчнi реформи, i були втiленi закони, якi заставляли жителiв забезпечувати всiм необхiдним членiв УПА. Ведеться також, "внутрiшня" вiйна проти бувшого УПА-УНРА. Їх розцiнюють як ворожих агентiв, i якщо вони не переходять на сторону УПА - на мiсцi розстрiлюють. УНРА досить тактично реагує на це - вони починають маневрувати, щоб не допустити братовбиства. Це мотивувалось А.Левицкiм як : 1. не потрiбно збiлбшувати армiю перед новою окупацiєю України Червоною Москвою; 2. не є полiтично доцiльною боротьба армiї без держави в пiдпiллi за панiвне положення серед свого народу. Це буде лише тодi, коли з'явиться державна влада. Котловина смертi. Пiд осiнь 1943 року Полiсько-Воинська котловина стала ареною масової смертi. Сюди стiкались, перед загрозою швидко насупаючого фронту, люди з усiєї України. Перед УПА, сконцентрованою саме в цьому районi (бiля 100000 чоловiк, але погано органiзованих i озброєних) знову партия Лебедева ставить задачi, якi не виконуються: очищати українськиі землi вiд полякiв, нищити внутрiшнiх ворогiв, вести вiйскову боротьбу проти нiмцiв та iнше. Всi республики Лебедева були знищенi авiацiєю нiмцiв, радянськi партiзани ходили впродовж i впоперек цiєї "держави", Медвєдєв дiяв в маленькому Чуманському лiсi пiд Луцьком, стрiляв i викрадав нiмецькiх генералiв, а Ковпак зробив свiй рейд вiд Брянську до Карпат, де був розбитий нiмцями. Бiйцi УПА втратили ту гнучкiсть i блискавичнiсть дiй в нападi, вели героїчнi бої з вiдступаючими нiмцями й частинами радянських вiйск. Але скрiзь потiрпiли поразку. Почалася панiка в рядах армiї, люди тiкали в лiс, служба безпеки у вiдповiдь проводила репресивнi заходи проти залишившихся. У самiй Полiської котловинi збиралось все бiльше людей. I це ставало небезпечним - клiцi радянсько-нiмецького фронту сходились саме в цьому мiсцi, до тогож там дiяли не лише богаточисленнi радянськi партизанськi загони, але i "внутрiйшнiй" ворог - вiдділ СБ (служба безпеки) Лебедева. Це все вело до катастрофи i так воно й сталося. 18 листопада 43 року Рада Головного Комiтету УНРА винесла наступний план: ? таємно спробувати пiдписати мiр з нiмцями i добитися евакуацiї цивiльного населення на терирорiю Польшi або Австрії; ? звiльнити С.Бендеру з цiлью задоволнити Лебедева i створити єдину пiдпiльну армiю УПА; ? УНРА перевести в глибоке радянське пiдпiлья, як зброю партизанських акцiй; ? очолити делегацiю доручити Т.Бульби-Боровцю. З 15 на 16 листопада було пiдготовано меморандум до нiмецького командування, що складався з семи пунктiв (аналогiчно) плану УНРА. 17 листопада делегацiя виїхала в Рiвно, 30-го була в Берлінi, а 1-го грудня її членiв було заарештовано й кинуто до Саксегазеньского замку. Поведiнку нiмцiв можна зрозумiти: вони мали ще надiю вiдсунути схiдний фронт і сам Гiтлер був проти любих нацiональних армiй при нiмецькiй. Але 44-й принiс корiннi переломи в поглядах на цю проблему. Весною 44-го верховне командовання УПА перенесло свiй штаб з Волинi в Карпати. Всі вiйсковi частини отримали наказ залишитись на мисьцях, переходити пiд радянську окупацiю i продовжувати боротьбу в пiдпiллi. Крим того нехтуючи своїми ж принципами, монопартия Лебедева проголосила народження Української Головної Визвольної ради при УПА як її головного полiтичного фронта. На мiй погляд, цiкавиш є той факт, що не була опублiкована навiть платформа УГВР, членами котрої, по сутi, були тiж представники ОУН (С.Бендери). Цiкаво й те , що в жовтнi 44-го вся група УГВР, ОУН, УПА i СБ - Лебедем виїхала в Германiю i стала називати себе не iнакше як "Закордоннi частини ОУН", "Закордонне представництво УГВР". Утворився iсторичний парадокс "Закордоннi частини ОУН", "Закордонне представництво УГВР" являлися на дiйсностi представниками самих себе. Маємо сказати що спiльне з УПА i УНРА в рiзних частинах України дiяли i iншi партизанськи формацiї. Прикладом може служити Легіон національної самооборони під командуванням полковника армії УНР Войноровського-Гальчевського.

1 2 3 4 5 Категория: Історія України | Добавил: DoceNt (09.09.2016)

Просмотров: 831 | Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0