РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Мальтус Томас та його теорії - Історія економічна - Реферати - Каталог статей

Перша половина XIX ст. пов’язана з розгалуженням, поділом класичної політичної економії на окремі течії, адаптацією ідей класиків до нових реалій соціально-економічного розвитку ,виникненнями нових поглядів на розвиток економічних процесів та явищ, формуванням критичного напряму політичної економії. Трансформація класичної політекономії у кінці XVIII – першій половині XIX ст. була зумовлена: Новою економічною ситуацією, пов’язаною із завершенням процесу первісного нагромадження капіталу та промисловою революцією, яка сприяла розвитку машинного виробництва та піднесенню економіки розвинутих країн. Утвердженням системи вільної конкуренції на основі визнання свободи підприємницької діяльності, скасування цехів, гільдій та інших феодальних обмежень господарської діяльності. Демографічними зрушеннями, швидким зростанням кількості населення, його майновим розшаруванням, загостренням соціальних суперечностей, розвитком робітничого руху; Формуваннями національних ринків, періодичними кризовими потрясіннями економік розвинених країн, загостреннями боротьби за зовнішні джерела збуту тощо. Нова економічна та політична ситуація, пов’язана з піднесеннями економіки та ускладненнями механізмів функціонування ринку, знайшла відображення у творах Д. Рікардо, Ж.Б. Сея, Т. Мальтуса, Н. Сеніора, Дж.С. Мілля, Г.Ч. Кері та інших економістів нової хвилі, які не лише зберегли класичну традицію, Але і збагатили її новими ідеями, продовживши започаткований А.Смітом багатофакторний, різнобічний та ґрунтовний аналіз економічних явищ та процесів. Не зачіпаючи засадних принципів економічних досліджень, започаткованих А.Смітом, економісти-класики стали першовідкривачами теорій, які пізніше були покладені в основу неокласичного напрямку в економічній науці. Відомий англійський економіст Томас Роберт Мальтус (1766-1834) народився поблизу Лондона у сім’ї англійського дворянина. Томас був молодшим сином і за звичаєм його чекала духовна кар’єра, оскільки він не міг претендувати на спадок. Закінчивши кембриджський університет, Т. Мальтус став англіканським пастором в Олбері. У 1796р. Він написав невеликий твір „Криза”, В якому відстоював ідеї соціальної справедливості та допомоги злиденним. Здібний до науки, англійський дослідник багато читав і проводив свій вільний час у дискусіях на філософські, економічні та політичні теми зі своїм батьком, який був високоосвіченою людиною і, на відміну від сина, з оптимізмом дивився на майбутнє людства. Не залишаючи обов’язків священика, у 1793р. Т. Мальтус став працювати викладачем у коледжу. У 1798р. Вчений анонімно опублікував невеликий памфлет під заголовком „Дослідження про закон народонаселення, або Погляд на його вплив на щастя суспільства у минулому і теперішньому, а крім того вивчення наскільки ґрунтовні наші очікування щодо знищення або пом’якшення тих злигоднів, які він породжує”. Незважаючи на те, що головною метою свого твору Т. Мальтус проголосив визначення шляхів поліпшення становища бідних верств населення, його праця викликала дискусії, а також критику та звинувачення у цинізмі й людиноненависництві. У 1803р. Вчений видав книгу під своїм іменем. Успіх ,який принесла публікація твору, спонукав автора до доповнення та вдосконалення видання. З часом зі стислого памфлету книга перетворилась у Трактат, який перевидавався за життя Т. Мальтуса шість разів що разу більшим тиражем. У 1805р. Т. Мальтус прийняв запропоновану йому кафедру професора сучасної історії і політекономії у коледжі Ост-Індської компанії. Результати його наукових досліджень знайшли відображення у виданій в 1815р. Праці „Дослідження про природу і збільшення земельної ренти”. У 1820р. Вчений опублікував важливу наукову працю „Принципи політичної економії, розглянуті в плані їх практичного застосування”. Друг Д. Рікардо у повсякденному житті, Т. Мальтус виступив у цьому творі його завзятим опонентом, висловлюючи власні міркування щодо вартості, доходів, проблем надвиробництва та реалізації. Помер вчений від хвороби серця. Видатним представником економічної думки в Англії на початку XIX ст. був Томас Мальтус, який на відміну від Дж.Мілля та Дж. Маккуллоха полемізував з Д. Рікардо, намагаючись критично переосмислити його економічні погляди. Результати наукових пошуків вченого знайшли відображення у працях „Дослідження про закон народонаселення”(1798), „Дослідження про наслідки хлібних законів”(1814), „Дослідження про природу і зростання ренти” (1815), „Принципи політичної економії”(1820) Беззастережно приймаючи ідею економічного лібералізму та примноження багатства суспільства за рахунок розвитку сфери виробництва, вчений намагався виявити фактори і передумови економічного зростання, взаємозв’язок між темпами зростання економіки та народонаселення. Можливості протидії кризам надвиробництва. Його заслугою стало збагачення класичної економічної теорії новими науковими підходами та ідеями. Переслідуючи практичну мету, „покращання участі та збільшення щастя нижчих класів суспільства”, Т Мальтус: Виклав своє розуміння проблем економічного зростання на основі дослідження взаємозалежності економічних та позаекономічних( демографічних) чинників. Т. Мальтус був переконаний в існуванні значних та нездоланних, на його думку, перешкод на шляху вдосконалення людини і суспільства. Виходячи з теорії А. Сміта та підкреслюючи „слідом за мудрецями древності, що могутність держави має вимірюватися не розміром її території, а кількістю населення”, Т. Мальтус був переконаний в існуванні значних та нездоланних, на його думку, перешкод на шляху вдосконалення людини і суспільства. Вихідною в його теоретичній побудові була думка про існування закону народонаселення: „Великого і тісно пов’язаного з людською природою закону, який діяв незмінно з часу походження суспільства... Закон цей полягає у постійному прагненні, притаманному всім живим істотам, плодитися швидше, ніж це допускає кількість харчів, що є в їхньому розпорядженні”. Розвиваючи цю тезу, вчений звернув увагу на проблему обмеженості природних ресурсів та неминуче зменшення віддачі від додаткових вкладень праці та капіталу внаслідок залучення в обіг земель гіршої якості. Виявлена Т. Мальтусом тенденція отримала назву закону „спадної родючості ґрунтів”, який став праобразом фундаментального економічного закону спадної граничної продуктивності. Головне, що хотів показати вчений – це зростання населення в геометричній прогресії(подвоєння кожні 25 років), в той же час зростання засобів існування не може бути швидшим ніж в арифметичній прогресії. Стверджував, що у всіх людських суспільствах існують природні перешкоди до розмноження населення, здатні утримати його кількість на рівні існуючих засобів існування. Вчений їх ділив на наступні групи: Добровільні(відмова від шлюбу, вдівство, пізні бездітні шлюби, відмова від народжування дітей тощо) Перешкоди, які скорочують населення, „в міру його надмірного зростання і є „перешкодами руйнівними”(важка праця, крайня злиденність, хвороби, епідемій, війни, голод). Трактував бідність як природне явище, зумовлене дією закону народонаселення. Зазначаючи, що народ повинен звинувачувати сам себе у власних стражданнях, вчений підкреслював, що бідність є наслідком „легковажності і неосвіченості”. Наголошуючи на тому, що ніякі соціально-економічні перетворення не в змозі відмінити дію природного закону народонаселення, вчений засуджував спроби подолати бідність за допомогою приватної доброчинності або державного втручання у процес розподілу доходів. Стверджував, що „Суспільний добробут має випливати із добробуту окремих осіб і для досягнення його кожен повинен турбуватися насамперед про самого себе” Вбачав роль держави у здійсненні різного роду превентивних заходів з метою встановлення такого співвідношення між населенням і засобами його існування, „яке б не викликало боротьби між ними”. Наголошував на тому, що для збереження природної рівноваги, необхідно щоб розмноження населення постійно стримувалося, шляхом добровільного самообмеження, утримання від ранніх шлюбів тощо. Водночас вчений обстоював необхідність нарощування виробництва, зростання доходів та збільшення на цій основі частки середнього класу. „Не надмірна розкіш невеликої кількості людей, - писав вчений, - але помірне багатство всіх класів суспільства становить добробут і процвітання народу”. Обґрунтував теорію розподілу на аналізі вартості створюваного продукту; збагатив класичну теорію ренти. Виступивши з критикою трудової теорії вартості Д. Рікардо та вказавши на її суперечливість, вчений поклав в основу власного підходу ідею А. Сміта щодо визначення вартості працею, яка купується. Т. Мальтус ототожнював останню з працею, витраченою на виробництво товарів. Відтак він зводив вартість до витрат виробництва, зараховуючи до останніх живу та уречевлену працю і прибуток на авансований капітал. Трактуючи прибуток як результат продуктивної здатності авансованого капіталу, англійський дослідник визначав дохід капіталіста як такий, що безпосередньо включається у вартість(ціну) товару поряд з працею і незалежно від неї. Звідси випливав цілком логічний висновок, що праця найманих робітників є джерелом лише однієї частини вартості товару – тієї, яка відповідає заробітній платі. Останню вчений зводив до прожиткового мінімуму – мінімальної кількості життєвих засобів, необхідних для підтримання фізичного існування робітників. Теорія заробітної плати Т. Мальтуса заснована на визначенні оплати праці важливим економічним чинником обмеження приросту населення. Згідно із обґрунтованим ученим „залізним законом заробітної плати” стабільна рівновага населення підтримується природним рівнем фонду оплати праці, який забезпечує робітниками фізично необхідний мінімум засобів існування. Виокремив платоспроможний попит як важливий фактор вирішення проблем реалізації. Проблема реалізації створеного продукту аналізувалась Мальтусом з кількох сторін: він намагався показати, як продукт розподіляється між класами і як реалізується його вар-тість; як цей розподіл впливає на дальше виробництво, його струк-туру і його обсяги; як зростання народонаселення позначається на розвитку виробництва та зайнятості; що спричиняє кризи надвироб-ництва за тенденції до зростання населення і які існують механізми запобігання кризам; в якому співвідношенні перебувають різні фор-ми доходів і як це співвідношення впливає на дальший економічний розвиток. У зв'язку з цим Мальтус аналізує різні форми доходів (ренту, прибуток, заробітну плату), оскільки, на його думку, саме в момент розподілу вартості на доходи формуються передумови криз надвиробництва. Заробітну плату Мальтус розглядає як частку авансованого капі-талу, яку заздалегідь визначено. Оскільки наймані робітники на за-робітну плату можуть придбати лише частину виробленого продук-ту, яка залежить від розміру заробітної плати, то реалізація решти продукту зв'язується з використанням доходів капіталістами та зем-левласниками. Капіталісту належить прибуток, - який міститься у вартості у ви-гляді надлишку. Перш ніж привласнити цей надлишок капіталіст повинен його реалізувати. Для реалізації надлишку необхідний пла-тоспроможний споживач. У ролі такого споживача виступає пере-довсім сам капіталіст, але розміри непродуктивного споживання обмежені прагненням капіталіста до нагромадження, розширення виробництва. З приводу іншої частини прибутку капіталіст вступає у відносини з іншими класами. Проблему реалізації надлишку, на думку Мальтуса, вирішують “треті особи”, до яких він відносить споживачів, котрі не беруть участі у виробництві товарів, але отримують доходи, наприклад зе-млевласники, що мають ренту. Непродуктивне споживання “третім” класом суспільства, котрий нічого не виробляє, на його думку, є ос-новою забезпечення еластичності попиту, отже, стабільності еконо-мічного розвитку. Звернув увагу на роль прибутку в забезпеченні розширеного відтворення та урівноваження сукупного попиту і сукупної пропозиції. На відміну від попередників, які вважали основною проблемою економіки нагромадження як передумову подальшого розширення виробництва, Т. Мальтус звернув увагу на проблему розподілу суспільного продукту як важливого чинника досягнення економічної рівноваги. Вперше в історії економічної думки вчений проаналізував механізм розподілу прибутку підприємців на споживання та нагромадження. Прагнучи виявити стан економіки, за якого, „враховуючи виробничі можливості і споживацькі переваги, стимули до зростання багатства будуть найліпшими”, Т. Мальтус стверджував, що „жодне значне і тривале зростання неможливе без такого рівня бережливості, який щорічно нагромаджує частину прибутку і створює надлишок продукту над споживанням”. Визначаючи основним стимулом нагромадження прагнення підприємців до отримання прибутку, вчений констатував, що останній забезпечується за рахунок збільшення платоспроможного попиту та досягнення високого рівня зайнятості населення. Слід зазначити, що зростання зайнятості Т. Мальтус не вважав фактором збільшення фонду заробітної плати. Він стверджував, що за сталих розмірів номінальної заробітної плати нарощування обсягів виробництва та зростання пропозиції товарів сприятиме зниженню цін, уможливлюючи зростання реальної заробітної плати. Таким чином, зміни, які відбуваються у межах „природного” рівня фонду заробітної плати не матимуть негативних наслідків і не вплинуть на скорочення у подальшому обсягів виробництва. Обґрунтував необхідність державного регулювання товарообміну між країнами на основі аналізу впливу міжнародної торгівлі на внутрішній економічний розвиток. Як і його попередники, вчений не заперечував значення міжнародної торгівлі як важливого чинника збільшення можливостей виробництва та вдосконалення структури попиту. Однак він звертав увагу на негативний вплив конкурентоспроможної імпортної продукції на прибутковість національного виробництва, внутрішні ціни та заробітну плату. У зв’язку з цим Т. Мальтус, на відміну від Д. Рікардо, захищав „хлібні закони”, які передбачали високе імпортне мито на хліб, та виступав за обмеження ввезення продуктів харчування. Земельна рента. У центрі теорії народонаселення Мальтуса бу-ла проблема обмежених ресурсів землі. І цілком логічно те, що у зв'язку з вирішенням цієї проблеми він формулює тезу про спадну віддачу цих ресурсів відносно потреб населення, що зростає, та за-кон спадної родючості ґрунтів. Саме такий підхід став основою для пояснення Мальтусом природи земельної ренти. Закон спадної родючості ґрунтів він формулює в нових виданнях “Нарису про закон народонаселення” та в працях “Дослідження і про природу та зростання ренти”, “Принципи політичної економії”. Суть його полягає в тім, що основою виробництва продуктів споживання для населення, що збільшується, є наявність земельних ресурсів, родючість землі та продуктивність праці в сільському господарстві. Оскільки кількість земельних ділянок з достатнім рівнем родючості грунту є обмеженою, то через збільшення кількості народонаселення в господарський оборот вимушено включають землі з низьким рівнем віддачі. Витрати капіталу на обробіток таких земель є менш продуктив-ними, ніж ті, що зв'язані з обробітком родючих земель, а послідовні додаткові витрати капіталу призводять до зменшення їхньої віддачі, тобто відбувається відносне зниження продуктивності: кожна на-ступна витрата капіталу в землеробстві буде менш продуктивною, ніж попередня. Отже, на думку Мальтуса, продуктивність праці в сільському господарстві має не тільки фізичні межі (закладений в землі потенціал), а також і економічні. Це призводить до зростання цін на сільськогосподарську продукцію. Різниця в прибутках, коли за неоднакової родючості земель вкладено однакові капітали, але отримано неоднакову кількість про-дукту, і є основою ренти на користь власника більш родючої землі. Отже, Мальтус теорію диференційної ренти формулював на підставі тверджень, що рента виникає тільки у зв'язку з переходом до обро-бітку гірших земель, який є наслідком зростання народонаселення. , Досліджуючи природу ренти, Мальтус звернув увагу на пробле-му ефективності використання капіталів у землеробстві. Він зазна-чає, що за додаткових капіталовкладень з метою штучного поліп-шення якості ґрунтів також існує різниця в розмірах отриманого продукту, а отже, рента. Але цей вид ренти зв'язаний з економічною діяльністю, залежить від ефективності додаткових капіталовкла-день, яка також має межу, адже будь-яке наступне вкладення капі-талу дає меншу віддачу, ніж попереднє, приріст родючості ґрунтів відносно приросту інвестицій знижується. Ця рента є певним стиму-лом до інвестування капіталів, але таким, що має обмежену дію. По-різному відбувається привласнення ренти: у першому випадку вона належить власникові землі, у другому — власнику капіталу. Крім того, землевласник отримує плату за використання землі — ренту, яка, на погляд Мальтуса, відрізняється за природою від рен-ти, що є похідною від родючості (плати за якість). Аналізуючи умо-ви формування ренти, Мальтус підійшов упритул до визначення аб-солютної ренти, яка формується навіть на найгірших ґрунтах і є похідною права власності на землю. У дальших дослідженнях Мальтус використає свої підходи до розуміння природи ренти для вирішення проблеми реалізації суспі-льного продукту. Його теорія розподілу суспільного продукту по-ставила землевласника в опозицію до всіх інших класів, які не ма-ють таких виняткових умов для привласнювання частки не створю-ваних ними продуктів. Визначення ренти через закон спадної родючості ґрунтів започат-кувало основи теорії граничної продуктивності ресурсів і прямо зв'язане з теорією ефективного попиту. Збагативши класичну політичну економію новими підходами до вирішення багатьох економічних проблем, Т. Мальтус залишив помітний слід в історії економічної думки. Його роботи сприяли розробці цілої низки економічних та соціальних доктрин, заклавши методологічні основи багатьох подальших наукових досліджень. Помітний вплив на економічну науку справили: Теорія нагромадження, у якій Т. Мальтусу вдалося поєднати абстрактність висновків економічної науки з реаліями економічної практики на основі врахування взаємозв’язку і взаємовпливу природних та економічних факторів при вирішенні проблем стабілізації суспільного розвитку. Теорія народонаселення, яка сприяла виникненню та поширенню нового напряму в соціально-економічних дослідженням - мальтузіанства(згодом – неомальтузіанства), прихильники якого вбачаються причини бідності у перенаселенні. Подальший розвиток економічної думки був пов’язаний з критикою теорії народонаселення Т. Мальтуса, оскільки, на думку більшості дослідників, учений: наводив некоректні дані, з наукового погляду, докази, використовуючи розрахунки, засновані на статистичних даних, які не враховували, що зростання населення у Північній Америці у XVI-XVIII ст. Відбувалось не стільки за рахунок природних чинників, скільки за рахунок міграції європейців; ігнорував той факт, що фізіологічна плодючість людей як біологічних істот зовсім не визначає реальні темпи зростання населення, оскільки тенденція до збільшення народжуваності у відповідь на поліпшення умов життя не є абсолютною і на певній стадії розвитку суспільства поступається прямо протилежній, пов’язаній зі скороченнями народжуваності у розвинутих країнах світу. Водночас незаперечною на сьогодні є наукова заслуга Т. Мальтуса у виявленні взаємозв’язку соціально-економічних і демографічних процесів, у постановці проблеми стабілізації людського розвитку з урахуванням обмеженості ресурсів Землі, поза як сучасні тенденції глобалізації економіки та нарощування антропогенного навантаження на довкілля наближають світове співтовариство до критичної межі, вимагаючи об’єднання зусиль та ресурсів людства на шляху сталого розвитку. Теорія реалізації(недоспоживання) та дослідження проблем ефективного попиту, які сприяли розвиткові макроекономічних досліджень відтворювального процесу. Відомий англійський економіст XX ст. Дж. М. Кейнс високо оцінив ідею ефективного попиту Т. Мальтуса за започаткований вченим аналіз оптимального співвідношення споживання та нагромадження, заощаджень та інвестицій тощо. На думку більшості дослідників, теорія „третіх осіб” Мальтуса має важливе місце для аналізу механізмів, які діють в економіці, що перебуває у стані „перегріву”. За цих умов зниження норми нагромадження та перерозподіл доходів на користь третіх осіб, які забезпечуються непродуктивне споживання, виступають важливим засобом „охолодження” кон’юнктури. У цьому контексті заслуговують на увагу ідеї вченого щодо підвищення ставок оподаткування з метою зменшення нагромадження капіталів, а також організації громадських робіт як тимчасового заходу обмеження безробіття. На думку Т. Мальтуса, тенденція до зменшення обсягу продуктивного капіталу не може слугувати запереченнями громадських робіт, що вимагають залучення значних сум за рахунок податків, оскільки певною мірою це саме те, що потрібно. Ідеї Мальтуса надали позитивний вплив на розвиток біології, по-перше, через їх вплив на Дарвіна, а по-друге, через розвиток на їх основі математичних моделей популяційної біології, починаючи з логічної моделі Ферхюльста. Застосування до людського суспільства думки Мальтуса про те, що зменшення чисельності населення веде до збільшення середнього доходу на душу населення, стало поштовхом теорії оптимальної чисельності населення, при якій дохід на душу населення максимальний. Однак, на даний момент теорія малозастосовна в розв’язання реальних соціально-економічних задач, але хороша в аналітиці, так як дозволяє бачити недонаселення чи перенаселення. Сучасні послідовними Мальтуса неомальтузіанці, так і говорять про малорозвинені країни: „народжуваність в них висока, як в аграрних країнах, а смертність низька, як в індустріальних із-за медичної допомоги більш розвинених країн. Вважають, що перед тим як допомагати, потрібно розв’язати проблему контролю народжуваності. Загалом, теорія Мальтуса продемонструвала свою високу пояснювальну здатність застосовувану до доіндустріального суспільства, хоча ніхто не ставить під сумнів той факт, що для ефективного використання її для пояснення динаміки сучасних суспільств( навіть в країнах Третього світу), вона потребує самих серйозних модифікацій; однак, з іншої сторони, теорія Мальтуса продемонструвала саму високу здатність адаптуватися до подібних модифікацій і вбудовуватися в них. Список використаної літератури Історія економічних учень:підручник: У 2 ч./за ред. В.Д. Базидевича., К.: Знання, 2005р. Історія економічних учень. Підручник / Л. Я. Корнійчук, H. О. Та-таренко, А. M. Поручник та ін.; За ред. Л. Я. Корнійчук, H. 0. Та-таренко. — К.: КНЕУ, 1999 Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. М.,1994
1 2 3 4 5 Категория: Історія економічна \| Добавил: DoceNt (03.11.2017)
Просмотров: 367 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: