РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: М. І. Туган-Барановський - український вчений зі світовим ім'ям - Історія економічна - Реферати - Каталог статей

М. І. Туган-Барановський - український вчений зі світовим ім'ям 8 січня 2005 року виповнилося 140 років від дня народження українського вченого-економіста світової слави Михайла Івановича Туган-Барановського. Стаття академіка НАН України М.Г. Чумаченка присвячена аналізу творчого доробку М.І. Туган-Барановського. Автор зокрема простежує і дає оцінку процесу вивчення, наукової інтерпретації, розвитку ідей і видання праць цього видатного вченого в Україні. Сьогодні ім'я цього видатного вченого і громадського діяча широко відоме науковій громадськості України і світу. На визнання його заслуг Національна академія наук України в 1991 році заснувала премію ім. М. І. Туган-Барановського за видатні роботи в галузі економічних наук. Академія економічних наук України з 1997 року нагороджує вчених "Золотою медаллю імені М. І. Туган-Барановського" за значний особистий внесок у розвиток економічних і науково-технічних сфер та активну суспільну діяльність на благо й розвиток України. Його ім'я носить Донецький державний університет економіки і торгівлі. У головному корпусі університету відкрито перший в Україні пам'ятник М. І. Туган-Барановському. Слід зазначити, що за радянських часів, тобто до кінця 80-х років ХХ століття, у Радянському Союзі праці М. І. Туган-Барановського не видавалися, його теоретичний доробок не вивчався й не досліджувався. Лише в 1936 році у ще не радянському Львові була перевидана його робота з кооперації [18]. Повернувся з небуття учений тільки в 1989 році, коли в Москві була видана його фундаментальна монографія "Соціальні основи кооперації" [24]. Щоб не замовчувати ім'я, широко відоме міжнародному економічному співтовариству, у новому виданні "Економічної енциклопедії" 1980 р. [27] з'явилася стаття про життя й діяльність М. І. Туган-Барановського з аналізом його основних праць. Він був представлений як російський економіст, історик, громадський діяч, публіцист, один із представників "легального марксизму". Наводилися більш-менш об'єктивні дані про життя, наукову і громадську діяльність ученого, відзначався його внесок у теорію промислових криз, теорію цінності, теорію грошей, кооперативну теорію. Однак у довідкових виданнях загального характеру тих років діяльність і праці М. І. Туган-Барановського оцінювалися негативно. Наприклад, у "Радянському енциклопедичному словнику" видання 1983 року написано: "Туган-Барановський Михайло Іванович (1865-1919), російський економіст, історик, один із представників "легального марксизму", згодом відкритий захисник капіталізму. З грудня 1917 по січень 1918 року - міністр фінансів контрреволюційної Центральної ради" [20, с. 693]. В "Українській Радянській Енциклопедії" (1984 р.) М.І. Туган-Барановський був представлений як "…російський і український буржуазний економіст, історик, один із представників "легального марксизму...". Далі йдеться про те, що "з початку ХХ століття Туган-Барановський відкрито виступав з ревізіоністською критикою марксизму, став апологетом капіталізму... Спотворював і намагався заперечувати марксистську теорію відтворення і криз, теорію класової боротьби, виступаючи проти трудової теорії вартості і додаткової вартості" [26, с.380]. Виникає питання: чим обумовлюється така "оцінка" теоретичної спадщини М. І. Туган-Барановського? І відповідь може бути тільки одна: це результат ідеологічної діяльності КП рС у ході побудови соціалізму в окремо узятій країні - СРСР. Ортодоксальне походження марксизму-ленінізму виключало критичне ставлення до праць К. Маркса і В. І. Леніна. Порушення цього правила призводило до переслідувань критиків. Конкретний прояв цього переслідування виражався в очищенні лав комуністичної партії від "хибних елементів". У підготовленому за редакцією комісії ЦК ВКП(б) і схваленому ЦК ВКП(б) у 1938 році "Короткому курсі історії Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків)" зазначалось: "У зв'язку з цим ЦК провів велику роботу в 1921 році. Чистка відбувалася за участю безпартійних, на відкритих зборах. Ленін радив ґрунтовно очистити партію "…від мазуриків, від збюрократілих, від нечесних, від нетвердих комуністів і меншовиків, що перефарбували "фасад", але, що залишилися в душі меншовиками" [Ленін, том XXVII, с.13]. Усього в результаті чистки з партії було виключено до 170 тисяч осіб, або близько 25 відсотків усього складу партії" [8, с.352]. Сам В.І. Ленін на початку ХХ століття, працюючи над "Розвитком капіталізму в Росії", широко користувався ранніми працями М.І. Туган-Барановського "Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини і вплив на народне життя" (1894 р.) і "Російська фабрика в минулому і сьогоденні" (1898). У цих працях була охарактеризована закономірність розвитку капіталізму в Росії. Ця точка зору відрізнялася від поглядів народників, що вважали капіталізм чужорідним явищем для Росії. Тоді В.І. Ленін позитивно відгукувався про ці та інші роботи Михайла Івановича, використовував їх у своїх наукових розробках. У 1905 році М.І. Туган-Барановський вступає до партії кадетів і від цієї партії висувається депутатом в Установчі збори. У цей же період він ретельно вивчає праці К. Маркса. Слід підкреслити, що М.І. Туган-Барановський дуже шанобливо ставився до цих праць, що підтверджує і присвята на титульному аркуші його фундаментальної праці "Основи політичної економії" (1909 р.): "Пам'яті Франсуа Кене, творця "Економічної таблиці", Германа Госсена, творця теорії граничної корисності, і Карла Маркса, найглибшого критика капіталістичного ладу" . Але вивчаючи й загалом позитивно оцінюючи праці К.Маркса, М.І. Туган-Барановський критично підходив до їх окремих висновків і положень. Наприклад, широко відома його оцінка ІІ й ІІІ тому "Капіталу" як "незакінченого чорнового нарису", а також підкреслення протиріч між ними і першим томом цієї праці. В.І. Ленін вважав, що М.І. Туган-Барановський "…зовсім обійшов А.Сміта" і необґрунтовано стверджував, що "…навчання Сея-Рікардо теоретично цілком вірне" [14, с.44-52]. Він звинувачував М.І. Туган-Барановського у відступі від К. Маркса в його критиці окремих положень трудової теорії вартості і спробі поєднати її з теорією граничної корисності, докоряв йому за його твердження, що "не людина працює за допомогою машини, а машина за допомогою людини" [13, с.103], а також за перехід ученого разом з іншими буржуазними демократами до буржуазного лібералізму [17, с.96] й повторення ідеї розходження "соціалістичних" і "економічних" категорій, "пущених Струве" [16, с.30]. Пізніше В.І. Ленін, оцінюючи праці М.І. Туган-Барановського застосовував характеристики типу: "кадетський професор" [15, с.153], "прислужник буржуазії" [12, с.154], "вульгарний економіст" [13, с.93]. Варто відзначити, що, критикуючи М.І. Туган-Барановського за відхід від К.Маркса, В.І. Ленін сам відступав від марксизму. Переконливим прикладом служить відомий висновок про можливість побудови соціалізму в окремо взятій країні (Росії). Проте відступ В.І. Леніна від марксизму одержав позитивну оцінку. У заключній частині "Короткого курсу історії Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків)" цей відступ тлумачиться так: "Що було б з партією, з нашою революцією, з марксизмом, якби Ленін спасував перед буквою марксизму, якби в нього не вистачило мужності відкинути один зі старих висновків марксизму, замінивши його новим висновком про можливість перемоги соціалізму в одній окремій країні, що відповідає новій історичній обстановці. Партія блукала б у пітьмі, пролетарська революція залишилася б без помічників, марксистська теорія почала б хиріти. Програв би пролетаріат, виграли би вороги пролетаріату" [8, с. 341]. Отже, критичний підхід до положень марксизму можливий тільки для В. І. Леніна. Інші дослідники мають залишатися ортодоксами й догматиками. Саме такий підхід до марксизму і призвів до того, що в наукових дослідженнях радянських економістів та інших представників суспільних наук не використовувалися праці багатьох учених, яким наклеювали відповідні ярлики. У їх числі опинився й М. І. Туган-Барановський. Не заперечуючи можливості й необхідності критичного підходу до будь-якої наукової теорії, необхідно зазначити, що відхід від марксизму В. І. Леніна в частині побудови соціалізму в окремій країні виявився невдалим, а точніше, помилковим. Це підтвердила історія будівництва соціалізму в СРСР, що завершилася провалом. До речі, М. І. Туган-Барановський виступав проти переходу до цього устрою. Відновлення імені й розгляд ідей всесвітньо відомого вченого Михайла Івановича Туган-Барановського вповні почалося з перших років незалежності України. Це проявляється у виданні монографій і наукових статей, у перекладах праць ученого українською мовою, у появі нових довідкових та енциклопедичних видань, підручників і навчальних посібників, де роль і доробок нашого славного земляка оцінюється неупереджено й об'єктивно. На початку 1990-х р. це було тим більш важливо, що новостворена економічна еліта тільки починала розбудову незалежної України на новій соціально-економічній основі. Необхідно було надати можливість широкому науковому загалу ознайомитися з ідеями розвитку ринкових відносин, зокрема з результатами досліджень М.І.Туган-Барановського, про які практично нічого не було відомо. З цього приводу професор С.М. Злупко писав: "У ХХ ст. мало хто мав такий могутній вплив на розвиток економічної думки у світі, як видатний український учений Михайло Іванович Туган-Барановський... Можна було б навести чимало захоплюючих оцінок відомих закордонних учених щодо внеску М.І.Туган-Барановського у розробку концепції криз і капіталістичної кон'юнктури, визначенні її практичного значення. Нагадаю, що М.І.Туган-Барановський передбачив економічні кризи початку ХХ ст., а його концепція, узята на озброєння Дж.М.Кейнсом, допомогла капіталізму в прогнозуванні ринкової кон'юнктури, проведенні ефективної економічної політики. За кордоном цей факт загальновідомий. На жаль, мало хто знає про це на батьківщині М.І. Туган-Барановського, де його спадщина до останнього часу була схована в спецзапасниках, а ім'я згадувалося хіба що під час чергових ідеологічно-лайливих кампаній" [7, с.3]. Відтак у 1993 р. в Києві виходить навчальний посібник "Історія економічної думки України" [9], у якому значна увага приділена М.І.Туган-Барановському. У тому ж 1993 р. у Львові виходить робота проф. С.М.Злупко "Михайло Туган-Барановський (український економіст світової слави)" [7], у якій автор розкриває основні ідеї наукових праць ученого як засновника нової теорії криз, критика марксизму, теоретика кооперації, а також його внесок у становлення української науки і державності. У 1994 р. в Інституті економіки НАН України підготовлене видання праці М.І.Туган-Барановського "Політична економія. Курс популярний" (К.: "Наукова думка", 1994) із солідною передмовою Л.П.Горкіної "Михайло Іванович Туган-Барановський - мислитель, вчений, громадянин". Вагомо доповнила висвітлення наукової спадщини ученого й робота І.С. Коропецького "Внесок Михайла Туган-Барановського в монетарну економіку", опублікована в Україні в 1993 р. [11], а також публікація Л. Горкіної, присвячена аналізу теорії промислових криз М.І.Туган-Барановського [3]. Зазначимо, що ця теорія є особливо цінною зараз, у період глобалізації економічного життя. Особливо переконливо обґрунтована інтерналізація останнього щодо цінності паперових грошей і грошового обігу. Необхідно визнати, що передбачення Туган-Барановського про перехід на паперову грошову валюту в міжнародних розрахунках здійснилося в 1976 році на основі рішення Кінгстонської наради. Це було здійснення наукового пророцтва геніального українського економіста [11, с. 129]. У книзі декана економічного факультету Національного університету "Києво-Могилянська академія" професора Ю. М. Бажала з економічної теорії технологічних змін зазначається, що "... книгою, що включила М. І. Туган-Барановського до числа класиків економічної теорії, була його монографія "Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини і вплив на народне життя (1894). Вона була перекладена на німецьку (1901) і французьку (1913) мови, а пізніше - на інші мови, у тому числі і японську. Відомий авторитет Е. Хансен називає її віхою у розвитку економічного аналізу, джерелом нового плину економічної думки" [1, с.22]. До речі, Е. Хансен писав, що ідеї М.І. Туган-Барановського знаменують собою повний переворот у теорії. "Якщо взяти, наприклад, теорію Сисмонді, то теорія Туган-Барановського є стосовно неї повною протилежністю. Тут рушійною силою є інвестування. І коли вона починає діяти, те охоплює і всі інші галузі економіки, у тому числі й галузі, що використовують споживчі товари. Прибуток, якщо висловитися мовою Кейнса, збільшується з множником, укладеним у чистому збільшенні інвестицій. Така теорія Туган-Барановського" [10, с. 86-87]. Знову звертаємося до роботи Ю.М. Бажала і його оцінки наукових здобутків М.І Туган-Барановського: "Внутрішні механізми впливу на економічний розвиток докладно описав І. Шумпетер, який нібито завершив лінію пошуків, розпочату М. Туган-Барановським, і сформулював цілісну інноваційну теорію, яка до сьогодні є основою концепцій ендогенного науково-технічного прогресу. Термін "інноваційна" ця теорія одержала завдяки центральному місцю в ній економічної категорії "інновація", що розробив і ввів до широкого вжитку І. Шумпетер". [1, с. 23]. До речі, у "Економічній енциклопедії" спеціальна стаття М. Павловського присвячена "закону Туган-Барановського", який оцінюється ним як "закон, що виражає внутрішньо необхідні, стійкі та істотні зв'язки між виробництвом і споживанням, через які (зв'язки) процес виробництва детермінує процес споживання через механізм накопичення капіталу і його інвестування в нові технології виробництва" [19, с. 570]. Цей закон вперше сформульований Туган-Барановським у роботі "Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини і вплив на народне життя" (1894). Докладніший його аналіз знаходимо в статті професора С.М. Злупко "Інституціонально-інвестиційна теорія М.І.Туган-Барановського і її вплив на світову інвестологію" [6]. У 2001 році Інститутом економіки НАН України видана монографія доктора економічних наук Л.П. Горкіної "М.І. Туган-Барановський в економічній теорії та історії". У передмові автор пише: "Головна мета дослідження, що пропонується читачу, дати якомога реальніше уявлення про особистість і наукові здобутки М. Туган-Барановського. Насамперед, про його вагомий внесок в історію політичної економії і соціалізму, визнаним фахівцем якої він був, а також у саму економічну теорію. Останнє стосується теорії цінності, теорії грошей і ряду інших проблем, досить детально розглянутих у книзі". [4, с. 5]. Слід також високо оцінити роботу подвижників, які у важких умовах видання робіт з економічної теорії здійснювали переклади й видання українською мовою найважливіших робіт М.І. Туган-Барановського, створюючи умови для їх вивчення сучасними студентами, фахівцями-економістами, та всіма, хто цікавиться економічною теорією. Першим таким виданням була вже згадувана книга "Політична економія. Курс популярний". У 1998 р. була видана "Українська економічна думка: Хрестоматія", у якій представлені уривки з робіт маловідомих і не публікованих у виданнях радянського періоду українських економістів. Укладачем, науковим редактором перекладів, автором вступних розділів і біографічних довідок є професор С. М. Злупко. У "Хрестоматії" також представлені уривки з робіт М. І. Туган-Барановського [25 с. 221-273]: "Періодичні промислові кризи", "Історія англійських криз, загальна теорія криз" (1923), "Основи політичної економії" (1911), "Паперові гроші і метал" (1919), "Кооперація, її соціально-економічна природа та визначення" (1918), "Вплив ідей політичної економії на природознавство і філософію" (1923). У 2003 році українською мовою виданий підручник М. І. Туган-Барановського "Основи політичної економії". Переклад виконаний С. Злупко і Я. Злупко за науковою редакцією С. Злупко. Передмовою є блискуча стаття С. М. Злупко "Наукові новації Михайла Туган-Барановського і його "Основи політичної економії" [22 с. 7-42]. Видання одержало високу оцінку в економічній пресі. Нещодавно у видавництві Київського національного економічного університету до 100-літнього ювілею видатного вченого видана українською мовою книга М. І. Туган-Барановського "Паперові гроші і метал". Переклад й наукове редагування видання здійснив доктор економічних наук, професор М. І. Савлук. У книзі вміщена також його передмова "Внесок М. І. Туган-Барановського в розвиток світової монетарної теорії" [23 с. 7-34]. Проведена дослідницька робота й відсутність ідеологічного тиску призвели до об'єктивної оцінки наукової спадщини М. І. Туган-Барановського. У сучасній "Економічній енциклопедії", у статті Л.П. Горкіної М. І. Туган-Барановський представлений як "український учений, педагог, публіцист і громадський діяч. Всесвітнє визнання він одержав за внесок у теорію кон'юнктурних коливань, монетарну теорію, критичний аналіз економічної теорії марксизму, історію і теорію кооперації. Відомими на Заході є його праці з проблем розподілу, історії господарства Росії, історії економічних вчень, історії і теорії соціалізму, філософії, економічної соціології тощо. І. Шумпетер називав Туган-Барановського найкращим слов'янським економістом. У колишньому СРСР наукова спадщина Туган-Барановського не вивчалася, його працям надавалася негативна оцінка, оскільки вчений був віднесений до буржуазних економістів" [5, с.699]. Проведена за більш ніж десятилітній період науково-дослідна робота з об'єктивного вивчення праць М. І. Туган-Барановського створила передумови для висвітлення його реального внеску в розвиток економічної теорії в підручниках і навчальних посібниках для освіти покоління, що у майбутньому покликано продовжити розбудову незалежної демократичної України. Література: 1. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін: Навчальний посібник. - К.: Заповіт. - 240 c. 2. Горкіна Л.П. Академік Михайло Туган-Барановський // Члени-засновники Національної Академії наук України: Зб. нарисів. - К., 1998. - С. 258-296. 3. Горкіна Л.П. Нова епоха в історії економічної науки. Теорія економічних циклів М.І. Тугана-Барановського // Вісник НАН України. - 1994. - №11-12. - С.58-67. 4. Горкіна Л. П. М. І. Туган-Барановський в економічній теорії та історії. - К.: ІЕП НАН України, 2001. - 268 с. 5. Горкіна Л.П. Туган-Барановський Михайло Іванович (1865-1919) // Екон. енциклопедія. 43-х т.т. - Т.3. - К.: "Академія", 2002. - С. 699-701. 6. Злупко С. М. Інституційно-інвестиційна теорія Михайла Туган-Барановського та її вплив на світову інвестицію // Фінанси України. - 2004. - № 4. - С. 3-16. 7. Злупко С. М. Михайло Туган-Барановський (український економіст світової слави). - Львів: Каменяр, 1993. - 192 с. 8. История Всесоюзной коммунистической партии (большевиков). Краткий курс. Под ред. комиссии ЦК ВКП(б). Одобрен ЦК ВКП(б), 1938. - М.: Госполитиздат, 1938. - 352 с. 9. Історія економічної думки України: Навч. посібник / Р.Х.Васильєва, Л.П.Горкіна, Н.А.Петровська та ін. - К.: Либідь, 1993. - 272 с. 10. Классики кейнсианства в двух томах. Т. 2. Хансен Э. Экономические циклы и национальный доход. Части III-IV. - М.: Экономика, 1997. - 431с. 11. Коропецький І.С. Українські економісти ХІХ століття та західна наука. - К.: Либідь, 1993. - 192 с. 12. Ленин В. И. Аграрный вопрос и "Критики Маркса". ПСС. Т. 5. - С. 95-268. 13. Ленин В. И. Государство и революция. ПСС. Т. 33. - С. 1-120. 14. Ленин В. И. Заметка к вопросу о теории рынков (По поводу полемики гг. Туган-Барановского и Булгакова). ПСС. Т. 4. - С. 44-54. 15. Ленин В. И. Кадетский профессор. ПСС. Т. 22. - С. 153-154. 16. Ленин В. И. Письмо А. Н. Потресову. 27 июня 1899 г. ПСС. Т. 46. - С. 28-33. 17. Ленин В. И. Предисловие к сборнику "За 12 лет". ПСС. Т. 16. - С. 95-113. 18. Мицюк О. К. Наукова діяльність політико-економіста М. Туган-Барановського. - Львів, 1931. 19. Павловський М. Закон Тугана-Барановського / Економічна енциклопедія. У трьох томах. Т. 1. - К.: Видавничий центр "Академія", 2000. - С. 570-572. 20. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А. М. Прохоров, 2-е изд. - М.: Сов. энциклопедия, 1983. - 1600 с. 21. Туган-Барановский М. И. Основы политической экономии. - СПб. 1909. - 760 с. 22. Туган-Барановський М. І. Основи політичної економії. Автор пер. і вступ. статті С. М. Злупко. - Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. - 628 с. 23. Туган-Барановський М. І. Паперові гроші та метал / Пер. з рос. та наук. ред. М. І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2004. - 200 с. 24. Туган-Барановский М. И. Социальные основы кооперации. - М.: Экономика, 1989. - 496 с. 25. Українська економічна думка: Хрестоматія / Упорядник, наук. ред. пер., автор вступ. розд. і біогр. довідка С. М. Злупко. - К.: Знання, 1998. - 448 с. 26. Украинская Советская Энциклопедия. Т.11, книга первая. Изд. второе. - К.: Главная редакция УСЭ, 1984. - 605 с. 27. Экономическая энциклопедия. Политическая экономия (в 4 томах)- Гл. ред. А.М.Румянцев. Т.4. - М.: Советская энциклопедия, 1980, - 672 с.
1 2 3 4 5 Категория: Історія економічна \| Добавил: DoceNt (11.10.2017)
Просмотров: 355 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: