РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Ознаки корпоративних норм - Історія - Реферати - Каталог статей

ОЗНАКИ КОРПОРАТИВНИХ НОРМ План Вступ……………………………………………………………...3 1. Поняття, види та основні ознаки соціальних норм……..4 2. Корпоративні норми, їх ознаки…………………………….9 2. Співвідношення корпоративних норм із нормами права………………………………………………………….11 Висновок…………………………………………………………13 Перелік літератури……………………………………………..14 Вступ Людське суспільство, як і будь-яка інша складна система, може нормально функціонувати та розвиватися лише на основі певних правил, з-поміж яких обирається один з багатьох можливих варіантів поведінки того або іншого суб'єкта. Задля регулювання поведінки людей та їх об'єднань у суспільстві формуються певні правила поведінки, які орієнтують на досягнення тієї чи іншої мети. Правила, що покликані регулювати життя суспільства, забезпечувати в ньому бажаний порядок і стабільність, називаються соціальними нормами. У перекладі з латинської “норма" означає правило, точне розпорядження, зразок. Іншими словами, безпосереднім змістом норми є укладена в ній інформація про належне поводження в тих чи інших умовах. Людина в процесі діяльності пізнає навколишню дійсність і на цій основі виробляє правила поведінки, узагальнюючи накопичені знання і досвід. Створене правило являє собою єдність об'єктивного і суб'єктивного факторів, де об'єктивним є пізнана закономірність розвитку суспільства, а суб'єктивним – реакція індивіда чи соціальної групи на цю закономірність. Після того як норма сформульована і виражена зовні в тій чи іншій формі, вона як би абстрагується і починає самостійне існування. Наслідком такого відриву від реальної підстави може виявитися старіння норми, викликане зміною або самої дійсності, або інтересів і цілей суб'єкта. Однак норма, як правило, не реагує негайно на всі зміни названих умов. Кожне історично конкретне суспільство вимагає суворо визначеної міри соціального регулювання суспільних відносин. 1. Поняття, види та основні ознаки соціальних норм Соціальні норми здійснюють нормативне регулювання поведінки суб'єктів шляхом встановлення дозволених чи не дозволених діянь, здійснюють визначення умов, за яких передбачуване діяння дозволяється або забороняється, визначаються суб'єкти, на яких за певних умов поширюється правило поведінки, що встановлено тією чи іншою нормою. Призначення соціальних норм полягає у впорядкуванні поведінки суб'єктів, що забезпечує системність і певне передбачення розвитку суспільних відносин. На основі цього учасники цих відносин можуть прогнозувати свою поведінку та поведінку інших суб'єктів у ситуаціях, передбачених конкретними соціальними нормами. Соціальні норми регулюють поведінку, що має соціальний характер, пов'язану із взаємовідносинами між людьми, їх об'єднаннями, суспільними групами. Саме цим соціальні норми відрізняються від норм технічних, медичних, біологічних тощо, які встановлюють порядок поводження людей з штучними або природними об'єктами, а також явищами природи, представниками тваринного світу тощо. Слід також брати до уваги, що деякі технологічні вимоги за різних обставин набувають суспільного значення і тому закріплюються не тільки в технічних, але й соціальних нормах. Наприклад, правила безпечної поведінки людей у місцевостях, що потерпіли від епідемії або радіоактивного забруднення, мають медичний характер. Але з метою більш ефективного впливу їх на повсякденну поведінку людей ці правила відтворюють в актах, що мають юридичне значення (інструкції, накази). А відтак, такі правила набувають властивостей соціальних норм. У загальному плані соціальні норми - це правила поведінки суспільного характеру, що регулюють взаємини людей і діяльність організацій у процесі їхньої взаємодії. Соціальні норми складаються разом з виникненням і розвитком людського суспільства в зв'язку з необхідністю охопити і врегулювати поводження людей загальними правилами. Призначення загальних правил поведінки полягає в організації виробництва і підтримці дисципліни і порядку в суспільному житті. Вони являють собою необхідну й елементарну умову підтримки суспільних зв'язків людей. Громадське життя вимагає наявність таких правил за додержання яких люди могли б погоджувати своє поводження, вимірювати свої вчинки, розраховувати на визначені результати і бути впевненими в них. Але соціальні правила /норми/ - це не тільки міра поводження, це також вимоги пред'явлені до особистості суспільством, до установи, організацій, поводитися певним чином, діяти так, а не інакше.Соціальні норми відбиті в суспільному житті, основою якої є економічна структура суспільства, визначається формою власності на засоби виробництва. Але це не просто зліпок із суспільної діяльності, а визначені правила, мета яких породжується визначеними умовами й полягає в регулюванні суспільних відносин в інтересах усього суспільства чи окремого класу шляхом організації діяльності людей, громадських організацій і державних установ. Норма вимагає, щоб поводження людей їй відповідало. Іншими словами, норма - це вказівка про те, якою повинна бути поведінка людей на думку всього суспільства чи окремого класу. Інакше кажучи, норма це не просто констатація дійсності, не судження про ті чи інші його властивості, а обов'язкове правило поведінки, що завжди вимагає належних результатів. Норма завжди є правило належного і можливого поводження, що зобов'язує, забороняє, дозволяє визначену дію при наявності відомих умові. Норма це імператив, що регулює належний зв'язок між людьми. Норма сполучена з погрозою невигідних наслідків, для всякого, хто відступає від її вимог. Сенс існування впливу норми на поводження людей у тім і складається, що вона має справу зі свідомими вчинками людей. Соціальні норми здебільшого зорієнтовані на інтереси пануючих верств населення. Останні свідомо і цілеспрямовано заохочують формування і забезпечують всіма належними засобами дотримання цих правил поведінки відповідно до їх потреб. Класовий характер мали, наприклад, конституційні норми багатьох держав на певних етапах їх розвитку. За цими нормами прямо (як у Конституції РРФСР 1918 р.) чи приховано, за допомогою вста-новлених різного роду цензів (конституції більшості держав світу до 50—60-х років XX ст.), не допускалися до участі у діяльності державних органів опоненти пануючого на той час класу. Розмаїття, складність та інші особливості суспільних відносин обумовлюють функціонування багатьох норм, які їх регулюють. У своїй сукупності існуючі норми являють собою єдину систему соціального регулювання, в якій ефективність кожного виду норм найбільшою мірою виявляється лише у взаємодії з іншими елементами цієї системи. Основними видами соціальних норм є моральні, звичаєві, правові, корпоративні, політичні. Всі вони мають певні відзнаки, обумовлені особливостями їх формування, методами впливу на поведінку суб'єктів тощо. Але кожній з них притаманні і загальні для всіх соціальних норм ознаки: соціальні норми виступають як правила поведінки людей у суспільстві; вони є правилами поведінки загального характеру; здебільшого соціальні норми виникають у результаті свідомо-вольової діяльності людей, тобто формуються і забезпечуються тими групами людей або їх об'єднаннями, воля та інтереси яких знаходять свій вираз у тих чи інших соціальних нормах; вони багато в чому обумовлені соціально-економічним ладом суспільства, ознаки якого в тій чи іншій формі відображуються у їх змісті. Ступінь їх відмінності і єдності залежить від економічної і політичної структури суспільства. Усі вони виражають волю єдиного в моральних і політичних відносинах народу і відповідають його інтересам. Усі вони мають загальну мету, взаємно впливають, і забезпечують одна одну в досягненні своїх цілей. Нижче приведені головні ознаки тих соціальних норм, які найбільше впливають на регулювання суспільних відносин у сучасних умовах. Норми моралі регулюють поведінку людей шляхом її оцінки відповідно до категорій добра і зла. Моральним є те, що приносить людям добро. І навпаки — дії, що тягнуть за собою зло, оцінюються як аморальні. Як одна з форм суспільної свідомості і система правил поведінки моральні настанови можуть бути класове обумовленими. Саме тому одне і те саме явище з погляду різних класів або суспільних груп може мати різну моральну оцінку. Наприклад, таке явище, як безробіття, з позиції підприємця — моральне явище, що приносить йому добро. Адже воно забезпечує ринок надлишками робочої сили, дає можливість зменшувати розміри оплати праці робітників і тим самим збільшувати свої прибутки. У той же час з погляду робітників безробіття — зло, бо воно знецінює їх робочу силу, позбавляє засобів до існування. Слід мати на увазі, що у суспільстві сформувались і моральні вимоги загальнолюдської значущості, які є досягненням цивілізації, зокрема, — це турбота про старих, надання матеріальної та моральної допомоги хворим та незаможним тощо. Проте у суспільстві існують і такі відносини, що не підлягають моральній оцінці. З часів Канта існує переконання, що сфера моральності охоплює сугубо внутрішній світ людини, тому оцінити вчинок як моральний чи аморальний можна лише стосовно особи, що його зробило. Людина як би витягає із себе норми свого поводження, у собі, у глибині своєї “душі”, дає оцінку своєю дією. З даної точки зору людина, узята окремо, поза його відносинами до інших людей, може керуватися моральними правилами.Частиною загальноморальних норм виступає релігійна мораль, низка вимог якої ("не убий", "не вкради" і т. ін.) належить до загальнолюдських цінностей і становить основну частину практично всіх моральних систем, а в деяких випадках — основу правових та судових систем (закони шаріату в мусульманських країнах). Норми моралі як засіб регулювання поведінки людей у суспільстві характеризуються помітною залежністю від суб'єктивного чинника. Адже поняття добра або зла визначаються внутрішніми переконаннями людини, її почуттями сумлінності, совісті, тобто тими цінностями, які вона визначила як складові частини своєї життєвої мети. Звичаї — це правила поведінки, що склалися історично і в результаті багаторазових повторень ввійшли у звичку людей. Прикладами звичаїв як регуляторів поведінки людей можуть бути ритуал "Першого дзвоника" у школах, вшанування старших. Звичай, що закріпився у свідомості людей як найбільш розумний або корисний у певних умовах зразок поведінки, виробляє свого роду автоматизм у поведінці, сприймається та реалізується без глибокого обмірковування. Різні нововведення, що мають за мету зміну або відміну поведінки, яка встановлена звичаєм, протягом певного часу відкидаються чи сприймаються а помітними труднощами при реалізації. Як приклад таких процесів можуть бути багаторазові спроби позбутися звичаю вживання спиртних напоїв при святкуванні урочистих подій. Різновидом звичаїв є традиції. Вони також обумовлені звичкою, природністю формування та утвердження у свідомості людей того чи іншого типу поведінки. Традиції охоплюють, як правило, відповідний тип поведінки, складаються не з якої-небудь дії, а із стилю поведінки. Норма права є різновидом соціальних норм, тобто правил поведінки людей у суспільстві. Оскільки норма права є засобом передачі інформації про найбільш доцільне поводження, вона являє собою один зі способів регулювання людського поводження. По-перше, тому, що норма містить у собі " програму ", що служить моделлю майбутніх дій, а по-друге, у силу того, що вона базується на пізнанні об'єктивних закономірностей розвитку суспільства, проходження її розпорядженням веде до найбільш оптимального варіанта реалізації цілей чи індивіда суспільства в цілому. 2. Корпоративні норми, їх ознаки Значну групу соціальних норм складають корпоративні норми - установлення, що прийняті в громадських організаціях, трудових колективах, учбових закладах, підприємницьких спілках тощо. Ці норми виражаються в статутах, положеннях, інших актах. Наприклад, організація і діяльність Києво-Могилянської академії регулюється Статутом. Велика частина корпоративних норм — це правила організаційного характеру. Вони закріплюють порядок формування, організації, побудови, функціонування громадських організації (корпорацій), а також права, обов'язки, відповідальність, взаємини членів таких організацій. Корпоративні норми встановлюються і забезпечуються об'єднаннями громадян. Особливості цього виду соціальних норм полягають у тому, що вони регулюють діяльність, зумовлену завданнями певних об'єднань громадян і спрямовану на досягнення цілей, заради яких ці об'єднання створювались. Корпоративні норми поділяють на внутрішньоорганізаційні, згідно з якими встановлюється структура об'єднання, визначаються компетенція, форми і методи роботи його органів, права і обов'язки їх членів. Другу групу становлять норми зовнішньої дії, що регулюють відносини об'єднань з іншими суб'єктами. Корпоративні норми мають бути відповідати вимогам Конституції країни, законів та інших законодавчих актів. Ця група соціальних норм знаходить свій вираз і закріплення в актах (статути, положення, постанови), що видаються відповідними об'єднаннями. Корпоративні норми встановлюються самими організаціями, виражають насамперед інтереси громадян, які створили або ввійшли до цих організацій Корпоративні норми дотримуються членами організацій у силу доцільності, справедливості цих розпоряджень. Порушення корпоративних норм викликає визначені організацією санкції, засоби впливу на порушника. Корпоративні норми, що містяться в "Статутах", "Положеннях", за своїм характером не суперечать праву й моралі, наявних в державно-організованому суспільстві. Державні органи, а також органи місцевого самоврядування грають визначену роль у забезпеченні законності й легітимності корпоративних норм. Принципи моралі, норми моральності, свідомість й дисципліна членів корпоративних організацій визначають порядок у їхній життєдіяльності.У художній літературі можна знайти приклади вільних й у той же час чітких, злагоджених організацій колективу людей на основі моральних стимулів, позитивних духовних якостей членів організацій, об/єднання. Відомий уклад життя в телемитів по твору Франсуа Рабле "Гаргантюа та Пантагрюель". Статут членів Телемської обителі "складався тільки з одного правила –“роби що хочеш”. Тому що людей вільних, таких, що походять від добрих батьків, освічених, таких що обертаються в порядному суспільстві, сама природа наділяє інстинктом та силою, які постійно наставляють їх на добрі справи й відволікають від пороку, й сила ця зветься в них честю". У той же час необхідно відзначити, що всякого роду корпорації, об’єднання, установи, що діють на підставі Статуту, Положення, входять у єдиний правовий простір держави, на їх діяльність, діяльність членів, учасників цілком розповсюджуються вимоги дотримання законності й правопорядку.Як вид соціальних норм, корпоративні норми характеризуються загальними родовими ознаками і є правилами поведінки. Корпоративні норми - це загальні правила поведінки громадських організацій. Ці норми, як правило, формалізовані, тобто містяться в статутах цих громадських організацій. 3. Співвідношення корпоративних норм із нормами права По регулятивних особливостях близькі до норм права - у них окреслюються права й обов'язки членів цих об'єднань. Корпоративні норми забезпечуються мірами, передбаченими даною громадською організацією. Виділяючи різновид соціальних норм, я вважаю за доцільне вказати на співвідношення норм права та крпоративних норм, що виявляється в таких ознаках: Корпоративні норми Норми права 1. Формулюються і встановлюються від імені конкретного об’єднання громадян і тому є обов’язковими лише для його членів 1. Формулюються і встановлюються від імені держави і тому є загальнообов’язковими 2. Забезпечуються внутрішніми мотивами членів об’єднання, засобами громадського впливу, найтяжчим з яких є виключення з членів об’єднання 2. Забезпечуються державним примусом, можливістю застосування багатьох санкцій аж до позбавлення волі 3. Не можуть суперечити положенням норм права 3. Не залежать від змісту корпоративних норм. Зауважимо, що норми права завжди більш загальні, ніж корпоративні, і це цілком виправдано. Так, наприклад, в ст. 41. Закону України від 19.09.1991 № 1576-XII “Про господарські товариства” вказується, що до виключної компетенції Загальних зборів акціонерного товариства відносяться: - внесення змін до статуту товариства; - затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків; - створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; - прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Повноваження, передбачені вказаними вище, належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства. Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання. Отже правовою нормою передбачено, що акціонерне товариство особисто для себе може встановити власну корпоративну норму щодо виключної компетенції свого вищого органу. І єдиною вимогою до такої корпоративної норми є те, щоб вона не суперечила вимогам закону. Висновок Отже, корпоративна норма, як і всяка норма –це відоме веління з метою визначеного упорядкування громадського життя. Однак, не усяке веління є нормою, а тільки таке, яке розраховано на визначене число типових випадків, які мають загальний характер, звернене до всіх і кожного, хто може опинитися в умовах, передбачених нормою. Тобто, якщо людина прийнята на роботу на будь-яке підприємство, установу, організацію –вона відразу ж має підкорюватися тим корпоративним нормам, які встановлені на такому підприємстві, установі, організації. Без такого регулювання не можна уявити існування як окремого підприємства, так і суспільства в цілому. Усі соціальні норми мають між собою багато загального, але для науки і практики особливо важливого значення набуває дослідження специфічних ознак кожного виду норм.Корпоративні норми, як один з видів соціальних норм формуються і утверджуються різними шляхами, але загальним є те, що вони відображують досвід різних варіантів поведінки суб'єктів у тих чи інших ситуаціях. При цьому в нормі закріплюється той варіант поведінки, що гарантує найкращий результат або завдає найменшої шкоди. Отже, норма, що регулює поведінку людей у суспільстві, — це своєрідний результат пізнання і переробки у свідомості людей відпо-відного досвіду поведінки, через який визначається той її варіант, що найшвидше веде до бажаних успіхів. Список літератури 1. Закон України від 19.09.1991 № 1576-XII «Про господарські товариства» 2. Алексєєв С.С. Держава і право, Початковий курс, 1993. 3. Алексєєв С.С. Теорія держави і права. 1985. 4. Бабаев В.К. Загальна теорія права (курс лекцій). 1960. 5. Венгеров А.Б. Теорія держави і права, М., 1998 6. Голлунский С.А. До питання про пам'ять правової норми в теорії радянського права. // Радянська держава і право. 1961. N4. 7. Коваленко А.И. Короткий словник-довідник. М., 1994. 8. Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права, К.// Юрінком інтер, 1999 9. Лазарєв В.В., Липень С.В. Теорія держави і права, М., 1998. 10. Мальтузов Н.И., Малько А.В. «Курс лекцій» М.,1996р. 11. Марченко М.Н. Общая теория государства и права., М. // Зерцало, 1998, т.2. 12. Марченко М.Н. Проблемы теории государства и права., М.// Юристъ., 2002. 13. Нерсесянц В.С. Право в системі соціальної регуляції. 1986. 14. Редокол, Лівшиць. Теорія права: нові ідеї. Збірник статей. 15. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. М.1996р. 16. Хропанюк В.Н. Теория государства и права, М.1997р. 17. Черданцев А.Ф. Спеціалізація і структура норм радянського права. //Правознавство. 1970. N1.
1 2 3 4 5 Категория: Історія \| Добавил: DoceNt (12.03.2017)
Просмотров: 454 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: