РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: БОРИСПІЛЬ У ХVIII СТОЛІТТІ - Історія - Реферати - Каталог статей

БОРИСПІЛЬ У ХVIII СТОЛІТТІ Наприкінці ХVII ст. Бориспіль поступово втратив військове значення, осипавсь і частково зруйнувався земляний вал, який колись виконував роль укріплення. Але малі містечка значно розширились. В ньому були дві брами - Київська і Переяславська і кілька вулиць. В містечку жили переважно міщани, які займалися ремеслами та промислами. Дедалі більшої ваги набирає хліборобство. Проте великі земельні наділи зосереджувалися в руках старшини, а безземельна людність живе переважно з ремесла та промислів. В 1770-х роках у Борисполі жили тільки з хліборобства 239 дворів. 63 двори поєднували заняття хліборобства з ремеслом та промислом, 207 дворів не займалися хліборобською працею. За Київською брамою були вулиці Київська та Полуляхова, а за. Переяславською - Глибоцька і Олесницька /Олексенка/, нині Коцюбинського. Були й менші вулиці - Козерівка і Груздівка. На Київській та Глибоцькій вулицях/ остання називалась ще Переяславським трактом стояли чотири церкви з шкільними класами при них. Три церкви були в самому центрі містечка. Це - Різдва Богородиці, Борисоглібська і Михайлівська. Неподалік від центра, на Глибоцькій вулиці - Миколаївська церква. Були в Борисполі три шпиталі. В одному з них жили бездомні жебраки. Та частина населення, що проживала за Переяславською брамою, займалася здебільшого хліборобством, а жителі Київської вулиці - ремеслом та промислами. Тут було зосереджено 57 дворів ремісничих І 23 двори промисловців та крамарів. Це була найдавніша вулиця, заселена міщанами. Значна частина містечка належала старині. Найбільше дворів - 204 належали полковниці Дараган. значковому товаришу Поваловичу - 11, ВОЄННОМУ сотенному Горковському - 3, по одному двору переяславському полковникові .Судимі, значковому товаришу Лубенського полку Шепелевому, писареві Бориспільської сотні Яновському, сотенному хорунжому Жученкові та військовому канцеляристу Переяславського полку Опанасу Дем’яновичу Гоголю дідові письменника Миколи Гоголя. З усіх ремісничих дворів М.Борисполя старшині належали ремісники поділялися так: кравці займали 16 дворів, шевці "- 36, ткачі - ЗО, ковалі - 9, Іконописці - 2, кушніри-- 2, котлярі - 2, по одному двору займали гончар, шаповал, тесляр, лимар, виробник сит. Поширене було млинарство. В містечку - 21 вітряк, 6 водяних млинів. Полковниці Дараган належали 2 вітряки з крупорушками та 5 водяних млинів, її підданим - б вітряків, Афендикові - 4, козакам - 7 вітряків і водяний млин, священникам - 2 вітряки. Торгували в містечку рибою, сіллю, дьогтем, м’ясом, а також дрібним крамом. Старшині і її підданим належали 17 млинів. Старшинські млини мололи 370 чвертей на млин. Всі ІЗ старшинських млинів, про які е відомості, мали прибутку 96 четвертей хліба, 4 Інші -25 чтв. Отже, старшинські вітряки були краще устатковані, і, можливо, вони брали за помол дешевше, щоб позбавивсь конкурентів. У ХVII ст. старшина намагалась монополізувати у своїх руках ґуральництво та млинарство. Цьому сприяв "устав о вино-курении" 1765 року, за яким дозволялося виробляти вино тільки дворянам. Але наступного 1766 року цей закон не ПОВНІСТЮ увійшов у життя, бо серед виробників вина зустрічаємо не тільки старшину, а й представників духовенства. Проте в Борисполі було ремісників набагато більше, ніж зареєстрованим в описі. Постільки ремісники-дворовласники мали учнів-робітників. У містечку відомо 7 робітників ткачів, які працювали за науку ремесла і 2 - за гроші, у шевців - 15 працювали за науку ремесла І 26 - за гроші. Були робітники - учні у кравців та іконописців, Кількість робітників залежала від кількості виробництва продукції. Переважна більшість ремісників мала від двох до '13 робітників. Найбільш поширеним було шевство.За відомостями Рум’янцевського опису у Борисполі гонили І виробляли вино 23 господарі. Із наявних 25 ґуралень діючими були 14, а непрацюючих 2. З них шести господарям заборонено виробляти вино, дві ґуральні не працювали за браком хліба, три були пусті. Чотирнадцять ґуралень мали по одному казану, сім по 2, 2 ґуральні на три казани. В діючих ґуральнях вино виробляли здебільшого з власної продукції і дров. Кількість вина, що гонять господарі, зазначено лише в одинадцяти випадках з 23. По 50 відер на рік виробляв один господар, по 80 - один, по 100 - п’ять, 260 - один, 320 - один, 400 - один, 500 - один. Всього гонять 2110 відер вина. Скільки його шинкували, тобто продали, відомості є про 10 господарів. Отже, продавали 55 відер вина один господар, 100 відер -. 2, 160 відер - І, 200 відер - 2, 260 відер - 2, 400 відер - 1, 500 відер - 1. Всього десять господарів продавали 2235 відер вина в рік. Торгівля вином давала чималий прибуток, З відомих 13 господарів, які торгували і не тільки вином, а й іноді солодом, мали такий прибуток: 5 крб. на рік - 1 господар, 15 крб. - І, 16 крб. - 1, 20 крб. - 5, 25 крб. - І- 29 крб. - 1, ЗО крб. - І, 35 крб., - 1, 43 крб., - І. Всі ці 13 господарів мали 300 крб., прибутку в рік, крім ґуралень у Борисполі працювали дев’ять солодовень, де варили солод І продавали його не лише в своєму містечку, а возили до Києва та інші місця„ 3 шести господарів, які жили виключно виробництвом солоду, наявні відомості лише пре двох. Один о них мав І0 крб., другий 15 крб. прибутку в рік» Про трьох Інших прибуток зазначено разом від продажу вина і солоду. Не дуже широкого поширення набуло пасічництво. У Борисполі зазначено всього 24 пасіки, в них разом 679 вуликів. Щодо кількості вуликів пасіки поділялися так: на 5 вуликів -1 пасічник, на 5 вуликів - І,12 вуликів - І, 15 вуликів - І, 20 вуликів - З, 25 вуликів - І, 26 вуликів - І, ЗО вуликів - 3, 35 вуликів - І. 40 вуликів - 3, 50 вуликів - 2, 60 вуликів - І, 80 вуликів - 1. В одній пасіці кількість вуликів не зазначено. Значна частина господарів пасік мед і віск не продавали, споживаючи його вдома. Тільки 8 власників пасік продавали мед і віск. З них один возив свою продукцію до Києва. Про інших невідомо де продавали. Щодо меду, то можливо його реалізували в Борисполі, а віск 4 бориспільські церкви спожити весь не могли, що його давали 679 вуликів. Швидше попит на віск був у Києві, де діяли численні монастирі та церкви, які мали велику потреб у воску для виготовлення свічок. З огляду торгово-промислового життя Борисполя можна зробити такі висновки По-перше, в середині XVII ст. Бориспіль був досить значним осередком торгового І промислового життя. Особливо були розвинені ремесла та шинкування вином солодом. По-друге, торгівля провадилась переважно виробами місцевої продукції, а завозились з інших міст лише найпотрібніші для життя продукти. , по-третє, таке велике ремісниче виробництво не мого мати відповідного попиту в такому невеличкому містечку. Певно значна частина бориспільської продукції йшла не для місцевого споживання, а вивозилась в сусідні міста і села, зокрема до Києва. Правда із зростанням торгівлі і промислу все більшої ваги набуває хліборобство. Поволі зростає класове диференціація серед козацтва І це призводить до того, що великі земельні маєтки скупчуються у старшини, а рядові козаки і поспільство все більше стають безземельними. У ХVIII ст. сотниками бориспільськими були: Семен Новакович /1703-1716/, Стефан Афендик /17І9-1752/. Максим Афендик /1752--І 772/. Коли сотника не було на його місце заступав наказний сотник, Наказними сотниками були: Олександр Жиян /1720/, Лазар /І723/, Кіндрат Шум-Галоненко /1729/. Мартин Гаркун /І73І/, Яковенко Жиян /1731/, Яковенко Кость /І734/, Гаврило Височин /1740/, Сенич Роман /І740-І74І/, Яковенко Яким /грудень І740/. Цих наказних сотників обирали в отамани, як городських, так і наказних. І треба сказати., що в Борисполі всю місцеву урядову старшину обирали з небагатьох козацьких старшинських родин. А тому часто кожен з представників цих родин в різні часи посідає урядові посади. Отамани городові були: Шум Кіндрат /1705-І7І6/, Дгань Самійло /1712/. Кузьменко Яким /1723-1725/1731/. Жеян Іван /І728/, Зленко Іван /1729/, Горкун Мартин /І73І червень/, Лук’яненко Павло /1734/, Михайленко Степан /І736/, Гиченко Леон /І737/, Левко І Ничипір Курські /1739/, .Щигель Микола /1740/» Сенич Роман /1746/, Височин Гаврило /I749-I750/ 1755-1758/. Кузьменко Стефан /І753-1755, І763- 1764-176б/, Ярмак Василь /1753, вересень/, Горковський Йосип /1761-I7б2, 1763/. Курінні отаманиГоркун Мартач /І725, 1728. Т73І/, Прийський Грицько /І725/, Чковенко Кость /І73У, Котко Григорій /І73І, 1740/, Михайленко Остап /173І/, Майновченко Павло /І73І/, Гиченко Леон /І736/, Горкавенко Яким /1740/, Сенич Роман /І740-1744/ 1749,1750/, Щигель Петро /І74І/, Щигель Микола /1744,1750/, Логвин Михайло /І74І, 1744, І750/, Горкавенко Прокіп /І74І/, Михайленко Іван /І744/, Прожейко Мойсей /І750/, Цербак Іван /І757/, Кузьменко Степан /І763/. Тут примітні дві тенденції. Перша та, що на урядових посадах батьків часто зустрічаємо їх синів. Наприклад, Горкур Іван, Мартин, Кузьменки - Яким і Степан, Горкаченки -Яким, Прокіп, Мартин, Михайленки - Остап, Степан, Сеничі - Канон І Роман/ І т.д. .Друга тенденція та, що одна й та ж особа посідає в уряді різні посадові місця, часто міняючи їх. Подібне становище спостерігається і при виборах війтів та ключників, місця яких посідали одні й ті ж родини й одні особи. Зокрема, Терешкович Яків був обраний 4 рази війтом, Куранда Харько Малинські - Іван та Грицько, Рябець Данило - по два рази. Як відомо, війта обирали на один термін, частіше всього на один рік. Тимчасом у Борисполі бачимо, що деякі війти сидять на своїх посадах по 4-5 років, а Рябець Данило - понад 20 років. У ХVIIIст. продовжується загарбання майна і маєтностей, які належали монастирям та монастирським підданим. Особливо відзначився Стефан Афендик, який протягом І720-І740 рр. систематично захоплював у монастирських підданих волів, коней, ПІДВАЛИ, рубав ліси, жорстоко карав тих, хто намагався чинити опір. Часто захоплював землі у монастирських підданих. Крім дворів де жили старшинські підсусідки, піддані й посполиті, в 1760-х роках старшині належали ще 11 дворів, а в них 19 хат І 23 господарчі будівлі. У цих дворах водилась така худоба: волів - 22, коней - 16, биків - 3, корів - II, телят -9, телиць - б, свиней -22, совець - 55, ягнят - 23, кіз - 15, козенят - 1О. Всякої худоби було 202 голови. За цими ж дворами записані були ґуральні - 3, солодовня - І, водяних млинів - 5, вітряків -6. Бориспільському духівництву належали 12 дворів. В цих дворах було 25 хат і 25 господарських будівель. Займались хліборобством тільки п’ять господарів. Решта винаймає свою ріллю іншим з десятини. Сіяли жито, пшеницю, ячмінь, гречку, овес, просо, горох, коноплі, льон. Найбільше землі засівали житом -46 відсотків, пшеницю - 13,5, ячменем - 8,І, вівсом - 2,7, просом - 8,4, горохом - 6,9, коноплями - 2,3, льоном - 3. Худоби духівництво мало: волів - 24, корів - 12, биків - 9, коней - 14, телят - II, лошат - І, свиней - ЗО. Духовні особи мали й промислові заклади: ґуралень - 4, з них дві на два казани, вітряків - 2, пасік - 3- 15, 25, 26 вуликів. Прибуток з цих промислових закладів зазначено лише з одної ґуральні - 10 крб. в ріс та з одного млина - 6 чвт. хліба. Жили духовні переважно з платні, а також з хліборобства. Три господарі жили включно з платні, один дячок - з платні І промислу . Він продавав вино полковника Дарагана. Крім старшини І духовенства у Борисполі жили козаки виборчі козаки-підпомічники, підсусідки й посполиті та піддані старшини. Козаки виборні жили у 54 дворах. З них було 122 хати і 382 господарські будівлі. В них проживали 616 душ. З них чоловіків робочого віку /від 15 де 59 років включно/ 160, неробочого люду від 15 ДО 60 років - 147, Худоби козаки виборні мали: волів - 260, корів - 141, биків - 61, коней - 234, телят - І03, телиць - 39, лошат - 5, свиней - 312, овець - 624, ягнят - 249, кіз - 4, великої рогатої худоби було всього 705 голів, робочої - 564, молодої - 147, дрібної - 1189, всього 2041 голова. Охоче займалися козаки виборні різними промислами. Чотири господарі гонили горілку і торгували нею, а три, хоча горілки не гонили, але купували її оптом і шинкували по домах своїх квартами, чарками та відрами по 100 , 160, 200 відер на рік. Два господарі теж торгували. Один скуповував по селах худобу, переважно вівці різав їх і продавав м'ясо в Борисполі, другий торгував дрібним крамом. Три господарі виробляли солод, іноді пиво і торгували ними в Борисполі, а також розвозили по інших містах і продавали переважно на ярмарках 1 торгах. Виборним козакам належали 8 ґуралень, з них 5 на один казан, дві - на два казани, один - на три казани. Гонили вино лише чотири господарі. Вони виробляли всього 1260 відер вина. На одного в середньому припадало 315 відер. Козаки виборні мали три солодівні, чотири млини /один водяний і 3 вітряки/. Три вітряки давали разом 80 чтв. хліба. Пасіки мали 8 господарів, всього 270 вуликів На одну пасіку припадало 36,6 вуликів. Прибутки козаків виборних були такі: з хліборобства 31 господар мали 234крб., з торгівлі 2 господарі -45 крб. промисловості 12 господарів - 245 крб. Козаки-підпомічники жили у 193 дворах, з них один був пустий. У цих дворах жили 200 господарів або 30З родини. переважна більшість козаків була місцевою походження, зайшлих з інших місць було лише 9 господарів.У дворах були. 271 хата і 434 господарські будівлі. В них проживали 1461 душа, з них чоловіків 715, жінок 746. їм належало: волів 431, биків - 33, коней 139, корів - 234, телиць - 92, телят - 156, лошат - 5, овець - 901, ягнят - 220, свиней - 547, кіз - Т). Всього Козаки-підпомічники мали 2826 голів худоби: з них великої Р92, робочої 658. Переважна більшість козаків жила з хліборобства. Ремесло І торгівля розвинені досить слабо. Нехліборобська, безземельна людність жила Із заробітків, працюючи у чужих людей. Ремеслом займалися, додаючи до нього хліборобство, 17 господарів. З кравецтва жили 6 господарів, з шевства - 5, гончарства - 1, римарства - 1, з іконопису - 1, ковальства - 1, з кушнірства - 1, з ткацтва - 1. Торгували і різними промислами займалися 7 господарів. Торгували: м’ясом - 1, дрібним крамом - 2. 4 господарі шинкували вином, виготовляючи його 50, 55, 100 відер разом 305 відер. Козаки-підпомічники мали 5 ґуралень. З них працювали три, а дві не працювали. Одна ґуральня перебувала під забороною, а другій бракувало хліба. Ті, що працювали, разом виробляли 250 відер вина. Мали козаки 2 млини-вітряки, 2 пасіки. Одна на 40, друга на 30 вуликів. Немалий прибуток давали тільки торгівля і промисли. Чотири У другій половині ХVІІI ст. уряд Катерини ІІ здійснив в Україні заходи до остаточного встановлення кріпосництва та зміцнення влади поміщиків-кріпосників. Указом імператриці 1783 року на Лівобережжі були заборонені селянські переходи. Тим самим кріпосницький лад було утверджено остаточно. Вільні селяни стали кріпаками. Замість колишнього полкового поділу на Лівобережжі 1782 р. були утворені три намісництва - Харківське Київське, Чернігівське. Бориспіль став містечком Остерського повіту Київського намісництва. Тривало збагнення дворянчества за рахунок експлуатації селян, які не раз робили спробу визволитися з-під влади гнобителів. Селяни м. Борисполя, що були ратушними посполитими, після перетворення їх на кріпаків повели уперту боротьбу за повернення втраченої свободи, вони раз у раз відмовлялися виконувати повинності. Арешти керівників, введення військових команд гасили виступи протестуючих, але згодом все починалося знову. У січні І789 р. полковник Я.Лукашевич скаржився київському губернатору на своїх підданих з м. Борисполя, які відмовилися виконувати повинності. Головним підбурювачем селян виявився житель с. Іванків Іван Стоян, який переконував їх у тому, що вони вільні, і ті відмовилися працювати на пана, Я.Лукашевич вимагав розібратися у вчинку козака Стояна і наказати його згідно закону як бунтівника і переконати селян, щоб вони не слухали вигадок свого керівника і примусити їх йти на роботу. У березні 1795 року бориспільські кріпаки поміщика Афендика також домовилися працювати у пана. У травні 1798 року повстали селяни в маєтку поміщика Л.Лукашевича. Організатором страйку був Андрій Стусаненко. Сім чоловік арештували і взяли під варту. Але наступного дня бунтівники зібралися знову, ходили по базару і закликали селян до страйку. Вони напали на сторожа у панському дворі і просили бути з ним. Вибиравши момент, він втік і повідомив керуючого панським маєтком капітана Франца Реверса і засідателя суду. Сюди також прийшли страйкуючі і вимагали відпустити арештованих, погрожуючи помститися за них. Тоді арештованих відпустили і вони всі гуртом пішли до бориспільського відставного корнета Івана Богданевича, як потім сказала на слідстві козачка Ганна Книшиха, що страйк. відбувся за наставою і порадою корнета Богдановича. Про це Ф.Реперс повідомляв малоросійського губернатора М.Міклашевського і просив покарати повсталих селян Борисполя. Рік у рік зростала майнова нерівність. Рядове козацтво й селянство обезземелювались і потрапляли у феодальну залежність від старшини, яка захоплювала землі рядових козаків, намагаючись перетворити їх у своїх підданих. Все це викликало рішучий протест з боку козаків які залишились у виробничому відношенні власне селянами. У 6О-х роках ХVIII ст. на Лівобережній Україні збільшились переходи і втечі селян. Це було пов’язано насамперед о проведенням тут так званого Генерального / Рум’янцевського/ опису І765-І769 рр., в якому селяни вбачали намагання панівського класу остаточно їх покріпачити. На Бориспільщині, як і по всій Україні, загострилися класові суперечності, посилилась антифеодальна боротьба селян. Форми цієї боротьби були різні: втечі, бунти, страйки, "шукання козацтва» Навіть ті селяни, які ніколи не належали до козацького стану, якимось чином придбали козацькі землі і починали добиватися козацтва. Універсалом від 14 січня І752 року гетьман Кирило Розумовський передав Бориспіль з навколишніми селами своїй сестрі та її чоловікові, бунчуковому товаришеві Ю.Дарагану.
1 2 3 4 5 Категория: Історія \| Добавил: DoceNt (02.04.2017)
Просмотров: 416 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: