РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Виховання екологічної свідомості. Правові аспекти екологічного виховання - Інше - Реферати - Каталог статей

У тій кризовій екологічній ситуації, в якій перебуває наша країна (та й світ у цілому), школа не має морального права виховувати споживацьке ставлення до природи. «Розруха не в навколишньому світі, розруха в головах!» говорив відомий літературний персонаж професор Преображенський (М.Булгаков, «Собаче серце»). Однак більшістю людей екологічна криза уявляється, як щось зовнішнє по відношенню до людини, а не породжене нею самою. Духовний чорнобиль породив Чорнобиль екологічний. І вирішення екологічних проблем це насамперед зміна свідомості. Екологічна свідомість, це сукупність уявлень (як індивідуальних, так і групових) про взаємозв'язки у системі «людина природа» і в самій природі, існуючого ставлення до природи, а також відповідних стратегій і технологій взаємодії з нею. Донедавна як у світі в цілому, так і в нашій країні формувалась екологічна свідомість антропоцентричного типу. Це така система уявлень про світ, згідно :» якою вищу цінність являє людина, а природа має цінність постільки, оскільки вона цінна для людини; метою взаємодії з природою є задоволення потреб людини, а характер взаємодії визначається «прагматичним імперативом»: правильним і дозволеним є те, що корисне людині і людству; діяльність з охорони навколишнього світу продиктована віддаленим прагматизмом необхідністю зберегти природне середовище, щоб ним могли користуватися майбутні покоління, До яких екологічних наслідків це призвело ми вже знаємо. Тому на даному етапі розвитку суспільства постає потреба у формуванні екологічної свідомості ексцентричного типу. Це така система уявлень про навколишній світ, відповідно до якої вищу цінність являє собою гармонійний розвиток людини і природи, що є елементами єдиної системи; метою взаємодії з природою є максимальне задоволення як потреб людини, так і природи, а характер взаємодії визначається екологічним імперативом: правильним і дозволеним с. те, що не руйнує екологічну рівновагу; етичні норми і правила однаковою мірою поширюються на взаємодію як між людьми, так і зі світом природи; діяльність з охорони природи продиктована необхідністю зберегти її заради неї самої. Екологічна освіта й виховання молодших школярів здійснюється, як відомо, на міжпредметній основі. Провідна роль тут належить таким навчальним предметам, як «Ознайомлення з навколишнім», «Природознавство» та «Читання». Зміст чинних програм дає змогу сформувати у дітей елементарні природничі та природоохоронні уявлення й поняття, виробити окремі природоохоронні уміння і навички, розкрити взаємозв'язки між неживою та живою природою, природою і людиною. Щоб надати процесу ознайомлення дітей з природою чіткої екологічної спрямованості, програми слід удосконалити, на нашу думку, у таких напрямках: 1) усунути антропоцентричний підхід до вивчення матеріалу; 2) у пояснювальній записці до програми виділити такі завдання, як: розвиток особистої відповідальності за стан збереження природної рівноваги навколишнього середовища, вироблення екологічно грамотної поведінки у природі, засвоєння етичних норм у ставленні до членів суспільства та об'єктів природи та ін.; 3) передбачити формування у молодших школярів елементарних, але науково достовірних екологічних уявлень та понять, розкриття існуючих у природі закономірностей, доступних для дітей цієї вікової категорії. Для розуміння учнями необхідності збереження природної рівноваги, як того вимагає програма з природознавства, уже в початкових класах слід підвести школярів до усвідомлення загальної закономірності «Все взаємопов'язане» (один із законів екології Коммонера). Так, під час екскурсії з теми «Природа рідного краю» 3 (2) клас розкриваємо у доступній для дітей формі суть цієї закономірності. Учитель пропонує дітям назвати серед оточуючого їх довкілля те, що належить до природи; відшукати об'єкти та предмети неживої і живої природи; акцентує, що людина складова частина живої природи. Звертає увагу школярів на залежність життя на Землі від Сонця (використовує загадки: «В небі я труджуся, знає мене кожен. Я на всіх дивлюся, на мене ж не можна»; «Всі його люблять, всі на нього чекають, а хто подивиться кожен скривиться» тощо). Вислухавши відгадки, вчитель уточнює, що життя на Землі без Сонця неможливе: якщо перестане світити Сонце, то зелені рослини загинуть, бо вони не можуть жити без тепла і світла; тваринам і людям нічим буде живитись. Все живе замерзне від нестерпної холоднечі. Проте цього не станеться, бо Сонце зірка, яка випромінює у простір силу-силенну тепла і світла. Його поперечник у 109 разів більший від поперечника Землі, але на небі ми бачимо Сонце маленьким, оскільки відстань до нього від Землі 150 млн. км. Температура сонячної поверхні 6000 градусів, а біля центру 15 млн. градусів. Вчені підрахували, що Сонце світитиме ще мільярди років. «Чи лише тепло і світло потрібне живим істотам» запитує вчитель і в ході бесіди підводить дітей до висновку про значення для життя організмів води, повітря, грунту, рослин, тварин; про вплив діяльності людини. «У природі все взаємопов'язане» узагальнює вчитель і пропонує виявити серед довкілля наступні взаємозв'язки: рослини грунт; комахи квіти рослин; птахи комахи; птахи повітря; людина рослини та ін. Для кращою усвідомлення цієї закономірності проводиться екологічна гра «Павутинка». Учитель розподіляє ролі, кожній дитині прикріплює табличку з відповідною назвою чи малюнком. учні стають у коло, один з них тримає клубок ниток і розпочинає гру: «Я липа, мені потрібне Сонце»... Інші учні продовжують по черзі: «Сонце нагріває повітря», «Повітрям дихає білочка», «Білочка їсть горішки ліщини», «На ліщині живуть комахи», «Комах їдять жаби», «Жаб поїдають лелеки», «Лелеки приносять радість людині», «Людям потрібне Сонце»... Перший гравець тримає кінець нитки, а клубок кидає «Сонцю», від нього він мандрує до «Повітря», «Білочки», «Ліщини»... і так доти, поки всі гравці не будуть взаємопов'язані між собою клубком ниток. На завершення гри вчитель пропонує ситуативні завдання: «Що трапиться, якщо... (Менше тепла і світла буде надходити від Сонця, бо його закриють хмари диму»; «Всіх комах знищать за допомогою отрутохімікатів»; «Нерозумні діти повбивають жаб» і т.п.), підводячи дітей до висновку про необхідність підтримання природної рівноваги і небезпеку її порушення внаслідок діяльності людини. Як підсумок, учитель наголошує, що існуючі у природі взаємозв'язки вивчає наука екологія. Вчені-екологи основним завданням людства вважають збереження нашої планети Земля і життя на ній, а для цього треба вивчати природу, підтримувати існуючу в ній рівновагу. Робота з конкретизації загальної закономірності «Все взаємопов'язане» продовжується, зокрема, під час вивчення умов життя рослин, середовищ існування тварин та способів їх живлення, природних угруповань та агроценозів (ліс, луки, поле, сад та ін.). При цьому варто застосовувати такі методи та методичні прийоми, як: екологічне моделювання та прогнозування, екологічні ігри, розв'язування екологічних задач та ін. Доречно змоделювати з учнями ланцюги живлення та харчові мережі, природні угруповання, сезонні картини природи, екологічний стан компонента природи і природної системи..." Моделювання у початкових класах потребує створення і використання спеціальних засобів навчання як для фронтальної, так і для індивідуальної або парної роботи учнів. Так, у ході динамічного моделювання відповідні ілюстрації почергово, у разі потреби, вставляються у кишеньки таблиці-основи. Необхідна інформація (чинники середовища існування, окремі ланки ланцюга живлення, складові природного угруповання) подається не одразу, а поступово, невеликими частинами, що дозволяє акцентувати увагу дітей на кожній деталі, сприяє кращому розумінню і засвоєнню матеріалу. Ланцюги живлення можна змоделювати і у вигляді підвісних картинок, з'єднаних між собою, на кожній з яких зображено ту чи іншу ланку ланцюга (наприклад, шишка сосни чи ялини, білка, куниця). Ілюстрації бажано наклеїти на картоні, з'єднавши їх за допомогою дротяних гачків. Така динамічна модель, з якою будуть працювати діти, допоможе їм краще усвідомити суть існуючих взаємозв'язків. Можна застосувати і вербально-знакове моделювання, коли замість ілюстрацій використовуються слова-символи, наприклад: ялина шишкар яструб. Доцільно запропонувати школярам різні варіанти роботи зі знаковими моделями, зокрема, такі допишіть ланцюги живлення: 1) а - гусениця білана капустяного; 6 капуста; в -шпак; г яструб. 2) а пшениця; б польова миша; в лисиця; г -блохи. Можна поєднати динамічне моделювання і вербально-знакове, наприклад, запропонувати одному учню, використовуючи ілюстрації, скласти ланцюг живлення (чи нескладну харчову мережу), іншому записати схему ланцюга в зошиті чи на дошці. Для усвідомлення учнями того, що етичні норми \| правила поширюються як у стосунках між людьми так і зі світом природи, основна роль належить художньому слову, а, отже, урокам читання. Так, слова із поезії «ІЦоглик» П.А.Гра6овського: «Не то пташки, мили дітки, шкода навіть черв'яка» можуть стати ключовими у формуванні гуманного ставлення молодших школярів до всього живого. Пройти емоційну школі школу виховання добрих почуттів (В.Сухомлинський) допоможуть дітям і твори А.Дрофаня «На велику воду», Н.Забіли «Журавлик», В.Сухомлинського «Не з» бувай про джерело», А.Хоружого «Плакучий бук» та ін. Працюючи над поезією А.Костецького "Не хочу" вчитель наголошує, що все живе має право на жити так само, як і людина («І стеблинку, гілку чи травинку я не ображу це страшенний гріх!»), а охороні ти природу треба заради неї самої («Метелика лов» ти я не хочу; він квітка неба, хай живе собі!»).. Використовуючи фрагменти художніх творів, учитель може запропонувати школярам розв'язати ту чи іншу екологічну задачу, ознайомлює їх із правилами екологічно грамотної поведінки у природі не у формі моралізування, а надаючи їм право вибору варіанта поведінки, змогу умотивувати його. З цією метою можна використати твори Є.Гуцала «Зайці», В.Носака «Несподівана зустріч», О.Копиленка «Весна в лісі», В.Кави «Він живий», А.Бортняка «Зламана гілка» та ін. За допомогою цих творів можна створити такі педагогічні ситуації, які матимуть значний виховний вплив, сприятимуть формуванню підструктури відповідального ставлення дітей до природи, бо без цього їхні знання є лише «інтелектуальним баластом». І, нарешті, досягнути успіхів у формуванні екологічної свідомості ексцентричного типу можна лише тоді, коли підростаюче покоління оволодіє стратегіями і технологіями взаємодії з природою. Адже свідомість формується у процесі діяльності. Що треба зробити, щоб допомогти природі, школярі довідуються з творів О.Вишні «Вдячні шпаки», 0.Левченка «Якщо допоможемо», О.Довженка «Матусин город», В.Скуратівського «Лелечина криниця» та ін. І обов'язково слід залучати дітей до посильних для їхнього віку природоохоронних справ, бо без цього наявність навіть адекватних уявлень і понять, сформованість відповідального ставлення до природи не забезпечить вирішення екологічних проблем, оскільки людина буде безпорадною при реалізації своїх знань у практичній діяльності. ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ Вумовах сьогодення гостро постали перед людством екологічні проблеми: забруднення грунтів, повітря, водойм токсичними відходами, вимирання десятків видів рослин та тварин, озонові діри, збереження генофонду та ін. Головною причиною усіх негараздів природи була і є людина. Не усвідомлюючи свого місця у навколишньому природному середовищі, нона шкодить насамперед собі, своїм нащадкам. Ось чому зараз перед учителями та вихователями стоїть завдання екологічної освіти і виховання молоді, а починати слід з найменших школярів, враховуючи їхні морально-психологічні особливості. Діти цього віку сприймають на віру все сказане вчителем, його думка є для них більш вагомою, ніж думки друзів-однолітків, інших дорослих. Вони більш емоційні, ближче до серця сприймають негаразди інших, сильніше співпереживають. Навчання та виховання повинні активізувати внутрішні можливості самої дитини. Тільки коли учень самостійно керує своєю поведінкою, мету екологічного виховання можна вважати досягнутою. Щоб навчитися контролювати поведінку, необхідно насамперед знати «екологічне право», тобто ті юридичні закони, які регулюють відносини людини і природи. Звичайно, не потрібно надавати учням професійну юридичну підготовку, адже еколого-правова культура є частиною загальної національної культури, сприяє формуванню світогляду, підвищує соціальну активність дітей, формує свідоме ставлення школярів до своїх прав і обов'язків. Саме це і є метою еколого-пра- вового виховання: основні принципи екологічного законодавства повинні стати власними переконаннями дітей, стати нормами повсякденного життя. Правовиховна робота з молодшими школярами на уроках природознавства має свої особливості, які зумовлені змістом навчального матеріалу. Адже у програмі немає такої теми як «Екологічне право», і вся правова інформація подається частинами, на кожному уроці, відповідно до змісту навчального матеріалу. Так, вивчаючи рослини, тварин, діти ознайомлюються з видами, які потребують охорони (особливо місцевими), умовами їх існування, причинами скорочення чисельності. Дізнаються про Червону книгу і самі складають Червону книгу рідного краю. Наприклад, вчитель повідомляє дітям, що впродовж усієї історії людина спричиняла вплив на природу: спалювала величезні лісові масиви, полювала на тварин мамонтів, печерних ведмедів, зубрів та ін. І тільки в останнє століття люди зрозуміли, якої шкоди вони заподіяли природі. Зрозуміли, що природу слід охороняти. Для того, щоб припинити винищення рослин та тварин, зберегти їх, у 1948 р. було створено Союз охорони природи, який брав під свій захист рідкісні види рослин та тварин. А згодом англійський зоолог Пітер Скотт запропонував створити Червону книгу. Червона книга це список рідкісних видів тварин, рослин, грибів і таких, що перебувають під загрозою зникнення. Молодші школярі мають зрозуміти, що і наша країна дбає про збереження рослин та тварин, тому і в нас теж є Червона книга України, куди занесено 923 види (майже 1000 рослин, тварин, грибів то ін. рідкісних організмів).. У Червоній книзі всі види рослин та тварин поділено на групи, які позначені різними кольорами. Доцільно запитати учнів, що на їхню думку можуть означати ці кольори: чорний, червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений. (Чорний безнадія; червоний небезпека; жовтогарячий наближення небезпеки; жовтий увага; зелений надія на відновлення). Саме кольори допоможуть учням осмислити матеріал та краще і швидше його запам'ятати, Отже, зниклі види позначено чорним кольором (біла куріпка, тарпан дикий кінь, тур дикий бик, соболь); зникаючі види червоним (лосось чорноморський, кіт лісовий, орел степовий, ховрах європейський); вразливі жовтогарячим (махаон, тритон карпатський, лелека чорний, рись звичайна); відновлені види зеленим кольором (зубр). Тут слід звернутися до Конституції України. учні повинні дізнатися, що головний закон Конституція України зобов'язує всіх людей «не заподіювати шкоди природі, відшкодовувати завдані ними збитки», тобто берегти природу і допомагати старшим у цій справі. Для кращого розуміння вчитель може провести з класом невеличку бесіду з теми «Що означає не заподіювати шкоди природі», в ході якої учні повинні усвідомити, що замало просто не шкодити природі (не ламати гілок, не знищувати рослин, не вбивати тварин, не смітити), необхідно брати активну участь в її охороні, допомагати старшим у цій справі, розповідати друзям про необхідність дбайливого ставлення до навколишнього природного середовища. Учителю слід формувати в учнів початкової школи поняття про природоохоронні території України, зосередити увагу на найбільших заповідниках, заказниках, парках, природоохоронних об'єктах рідної місцевості, ознайомити їх з історією, розташуванням, особливостями, об'єктами, що в них охороняються. Молодші школярі повинні усвідомити, навіщо необхідно охороняти природу, і до яких наслідків може призвести нераціональна та бездумна діяльність людини. учні можуть намалювати уявну картину бажаного майбутнього і подумати над запитаннями: Як необхідно поводитися з природою, щоб зберегти її? Чи все ми для цього робимо? Для формування правильних уявлень про дбайливе ставлення до грунтів, річок, озер, лісів, повітря, слід доступно ознайомити школярів зі змістом Законів України «Про охорону навколишнього середовища» (1991), «Про природозаповідний фонд України» (1992), «Про охорону атмосферного повітря» (1992), «Про тваринний світ» (1993) та зі змістом Кодексу про надра України (1994), Лісового кодексу України (1994), Водного кодексу України (1972). Наприклад, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» говорить нам про те, що кожна людина має право на безпечне для життя навколишнє середовище. Людям необхідно говорити правду про його стан. Якщо якесь підприємство забруднює природу, то вони мають право на відшкодування збитків, завданих їхньому здоров'ю. Але згідно з 'цим законом люди мають і обов'язки берегти природу, раціонально (тобто економне, правильно) використовувати її, дотримуватися законів. Школярі повинні усвідомлювати, що за порушення екологічного законодавства завжди повинна .бути відповідальність адміністративна чи кримінальна (штрафи, позбавлення волі тощо). Наприклад, за забруднення річок, озер та інших водойм дорослих можуть позбавити волі терміном до 5 років. За незаконне вирубування дерев і чагарників (новорічних ялинок), знищення або пошкодження лісу внаслідок підпалу або необережного поводження з вогнем накладається штраф. Варто врахувати, що сучасна система екологічного права не є ідеальною і постійно вдосконалюється. Тому акцентувати виховну роботу слід саме на формуванні правової свідомості учнів, яка формується на основі не тільки законів, а й поглядів, почуттів, переконань, які споконвічне були і залишаються найвищими духовними цінностями українського народу. Наприклад, згідно з народним світоглядом людина була невід'ємною від природи. За аналогією з природою навіть вік людини порівнювався з певною порою року (дитинство весна, молодість літо тощо). Символами свободи і гордовитості були і є для українців сокіл та орел, а також лебідь, чайка, зозуля. З особливою симпатією ставилися у народі до лелеки, котрий приносить в оселю щастя, розорення його гнізд вважалось великим гріхом. Отже, як бачимо, навчально-виховний процес з точки зору еколого-правової освіти та виховання потребує вдосконалення. І велика роль у цьому належить учителю, який має бути для учнів взірцем, бережливого ставлення до природи.
1 2 3 4 5 Категория: Інше \| Добавил: DoceNt (17.03.2016)
Просмотров: 490 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: