РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Стиль і мода, завдання моделювання - Інше - Реферати - Каталог статей

Стиль і мода, завдання моделювання Розвиток і вдосконалення перукарського мистецтва тісно пов'язані з еволюцією суспільства, підвищенням загального рівня культури. У всі часи робота перукарів була спрямована на те, щоб прикрасити зовнішність людини, зробити її привабливішою. Що ж таке зачіска? На це питання можна відповісти так: це волосся, укладене в певну форму із застосуванням різних видів укладання, завивки, різноманітних стрижок. У зачісці найяскравіше проявляється подих епохи, вона відтво-рює національні та расові риси, класову приналежність, соціальний стан у суспільстві, а також ознаки статі та віку. Завдяки зачісці можна підкреслити привабливість обличчя і завуалювати деякі не-доліки. Певний відбиток накладають на зачіску особисті смаки та індивідуальні погляди її власника. Сукупність цих понять визначає стиль людини. Стиль — це конкурентна, стінка, складна мода епохи, в якій мода виражає економічний стан, політичні погляди, розвиток куль-тури, ставлення до зовнішнього світу. На формування індивідуаль-ного стилю людини можуть впливати літературні образи, твори живопису, образи кіногероїв, поняття зі світу музики, особливо тан-цювальної, що в наш час часто породжують цілі стильові напрями. Характерні особливості цих напрямів виявляються в індивідуальних стилях різних людей. У своїй роботі майстер це враховує, причому в більшості випадків при індивідуальному моделюванні бере ці стилі за основу. Нині розрізняють декілька стилів. 1. Класичний. Характерний стриманістю, відсутністю екст-равагантних, гостро модних кольорів і ліній як у макіяжі, так і в одязі та зачісках. Прикраси повинні бути стриманими й ви-шуканими. Стиль створює враження елегантності, рівноваги, впевненості в собі. Клієнти, які обрали класичний стиль, зазви-чай не схильні до сміливих експериментів, знають собі ціну, не поступаються своїми власними переконаннями. Цей стиль до-речний у багатьох ситуаціях — від неформальної до офіційної (рис. 10.1). Рис 10.1 Класичний стиль 2 Романтичному стилю притаманні легкість, свобода, пристрасність У романтичному стилі завжди є щось чисте, непідкупне й з елементами театральності. Жінки, які обрали цей стиль, схильні до сильних переживань, бурхливих почуттів, сентиментальності. Головною ознакою цього стилю є гаптування, ви-шивки, вуалі й хустинки, рюші та оборки, копиці кучерів, водоспади хвиль, що природно спадають на плечі (рис 10.2) Рис 10.2 Романтичний стиль 3. Спортивний стиль поєднує в собі динамічні кольори, прості форми. Відсутність зайвих деталей, надмірного декору забезпечує легкість і зручність руху Силуети вільні, одяг оздоблений наклад-ними кишенями, «блискавками», макіяж мінімальний; враження підтягнутості, свіжості, чистоти та здоров'я підкреслюють упев-неність жінки в тому, що вона приваблива без будь-яких хитрощів. Спортивний стиль дуже функціональний, не потребує великої кількості аксесуарів, але на відміну від класичного його не можна вва-жати універсальним (рис. 10.3) Рис 10.3 Спортивний стиль 4 Діловий стиль створюється за допомогою простих обрисів, обмеженої кількості деталей, передбачає відсутність надмірного декору Все, починаючи від костюма і взуття та закінчуючи макіяжем і зачіскою, повинно створювати відчуття зібраності, цілеспрямованості, ділового настрою У цьому стилі розкіш недо-речна. Усе має створювати враження ділового настрою, відданості роботі, стриманості, коректності, елегантності та пунктуальності (рис 10.4) У деяких моментах цей стиль перегукується з класичним. Рис 10.4 Діловий стиль 5. Фольклорний стиль зумовлюється географічним розташуван-ням того чи іншого народу, історичними традиціями та економічним станом країни. Він характеризується народним колоритом (рис 10.5) Рис 10.5 Фольклорний стиль 6 Екзотичний стиль — це стиль свята й карнавалу. Його основні риси складність форм, яскравість еротичність Дуже тісно пов'язаний з фольклорним і романтичним стилями (рис 10.6) Рис 10.6 Екзотичний стиль. 7. Авангардний стиль — стиль майбутнього, стиль пошуку. Він ніколи не зупиняється, завжди прямує попереду всіх стилів і може поєднувати основні риси кожного з них (рис 10.7) Рис 10.7 Авангардний стиль. Дуже часто багатьом людям починає подобатись одне і те ж. Це може бути довжина волосся, модель спідниці, кіноактор або герої роману тощо. Тут ми вже маємо справу з важливим соціальним явищем, яке називається модою. Слово «мода» походить від французького «mode», яке, у свою чергу, утворилося від латинського «modus», що означає міра, образ, спосіб. Мода — це те, що в певний час найпоширеніше, тобто кори-стується найбільшою популярністю й визнанням більшості. Враховуючи різноманітні смаки населення, особливості людей, зачіски мають класифікацію за модністю. Модні зачіски — це зачіски, які у певний час найпоширеніші, користуються великим попитом. Вони — це стандарт, установлений законодавцями моди. Консервативні зачіски — немодні зачіски; вони відповідають попередній моді, тобто вчорашній. Авангардні зачіски — ексцентричні. Це зачіски майбутнього, вони відтворюють перспективу моди. За призначенням зачіски поділяють на побутові та видовищні. Побутові зачіски призначені для щоденного носіння. У свою чергу, вони діляться на повсякденні та святкові. Повсякденні зачіски визначаються характером трудової діяль-ності людини, видом занять і формою дозвілля. Це зачіски для роботи, ділових зустрічей та прийомів, відпочинку, занять спортом. Святкові зачіски пов'язані з урочистостями в житті людини-випускними вечорами, ювілеями, весіллями. Це нарядні, вечірні зачіски (рис. 10.8). Рис 10.8 Святкові зачіски Призначення видовищних зачісок — виступи в театрі, на ест-раді, в цирку. Це авангардні фантазійні зачіски Видовищними с конкурсні зачіски, що визначають напрями розвитку моди, дають новий Імпульс розробці побутових зачісок. Завдання моделювання. Термін «моделювання» походить від слова «модель» (тобто «зразок») і означає процес створення моделей. Сьогодні поняття «моделювання» трактується ширше й означає не лише процес створення моделей, а й розробку на основі моделі різних її варіантів з використанням будь-яких характерних деталей, а також процес відтворення (реконструкції) моделі за фотографією та малюнком. Моделювання вирішує цілий ряд завдань: 1. Забезпечення потреб населення у різноманітних красивих зачісках, розробку нових форм зачісок, які відповідають формам трудової або іншим видам діяльності (спорт, відпочинок тощо); 2. Виховання і розвиток смаку на основі художньо оформлених зачісок; 3. Розвиток напрямів моди. Володіння професійними знаннями та здатністю мислити худож-німи образами дозволяють модельєру створювати нові форми, шукати нові шляхи в перспективному моделюванні. На основі образної уяви (тут використовується життєвий дос-від майстра) виникає фантазія як результат довільних комбінацій різних частин, якостей, властивостей раніше сприйнятих предметів. У майстра з'являється ідея внаслідок спостережень та оцінки реальної дійсності. Ця ідея, виходячи з особливостей мислення модельєра, його намагання узагальнювати, створює художній образ, спочатку ще досить розпливчастий. Залежно від того, для кого й для чого ви-конується робота, визначається й вибір інструментів і засобів, якими необхідно буде скористатись у процесі роботи. Після того, як буде створено технологічну послідовність виконання задуму, настає час його реалізації, тобто створення зачіски на моделі. Образ, що виник у свідомості, необхідно зафіксувати на папері — це дозволить доповнювати, уточнювати зачіску. Остаточне завершення моделі зачіски відбувається лише в ро-боті з конкретною людиною. Створена зачіска викликає у глядача певні (заплановані майстром) емоції, асоціативні відчуття і в сукуп-ності із зовнішністю людини становить художній образ. Композиція, основні закони. Художнє оформлення зачіски безпосередньо пов'язане з композицією, тобто побудовою, розта-шуванням, співвідношенням її складових частин. Композицією називається і результат цієї дії — сама зачіска. Від того, наскільки вдало вирішена композиція, залежить краса та виразність форми зачіски. При створенні моделі необхідно враховувати закономірності побудови зачіски, яку утворюють такі компоненти, як форма і силу-ет, лінії, колір. Засобами, або прийомами, за допомогою яких вони формуються, є пропорції, баланс, ритм, контраст, нюанс. Обов'язко-вими для композиції є єдність стилю та образність форми. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Ветров А. Парикмахер - стилист. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. 2. Вольфрам К. Идеальные ногти: Способы моделирования // Nand & nails. - 2003. - №4. - С. 32-33. 3. Гутиря Л. Г. Сучасна перукарська справа. — Харків: Фоліо, 1997. 4. Дрибноход Ю. Маникюр, педикюр.: Профессиональный курс. (Сер. «cosmetical&professional»). — СПб.: Весь, 2002. — 256 с. 5. Константинов А. В. Парикмахерское дело. — М.: Высшая школа, 1987. 6. Корпев В. Д. Мы причесываем женщин. — М.: Стройиздат, 1991. 7. Кулешкова О. Н. Технология и оборудование парикмахерских работ. — М.: Академия, 2002. 8. Куприянова И. Н. Современные прически: женские, мужские, дет-ские. — М.: Эксмапресс, 2002. 9. Луканова О. В., Федорова Л. В. Технология парикмахерских услуг. — Ростов-на-Дону: Март, 2002. 10. ЛяпичА.Д. Парикмахерское мастерство. — К.: Будівельник, 1982. 11. Маникюр. Ростов-на-Дону: Владне, 2001. — 256 с. 12. Марек Збшнев. Парикмахерское дело. — Минск: Высшая школа, 1996. 13. Моделирование причесок: Иллюстрированное методическое посо-бие. - К.: 1990. 14. Панченко О. А. Прическа. Укладка. Завивка. — СПб.: Папирус, 1999. 15. Панченко О. А. Мелирование и прическа. — СПб.: Корона-принт, 2000. 16. Пономарчук А. Ростковые зоны и рост ногтя // Ногтевая эстетика. — 2004. - №5.- С. 38-39. 17. Смирнова Л. В. Уроки парикмахерского искусства. — СПб.: Парителы, 2002. 18. Сокол Е. Дезинфекция как наука // Ногтевая эстетика. — 2004. — №1.- С. 48-50. 19. Энциклопедия парикмахерского искусства. — М.: Веге, 1999. 20. «Зеркало моды». - К.: - 1999-2004.
1 2 3 4 5 Категория: Інше \| Добавил: DoceNt (18.03.2016)
Просмотров: 480 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: