РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Що таке дипломна робота - Інше - Реферати - Каталог статей

Дипломний проект, дипломна робота — це індивідуальне завдання науково-дослідницького, творчого чи проектно-конструкторського характеру, яке виконується студентом на завершальному етапі фахової підготовки і є однією із форм виявлення теоретичних і практичних знань, вміння їх застосовувати при розв'язуванні конкретних наукових, технічних, економічних, соціальних та виробничих завдань. Мета дипломної роботи – систематизація, закріплення, розширення та поглиблення теоретичних і практичних навичок самостійного аналізу і узагальнення накопичених знань із профільних дисциплін, які студенти вивчали в інституті; виробничих та переддипломній практиках на підприємствах, установах, організаціях, а також застосування їх при вирішенні конкретних науково-технічних, виробничо-практичних завдань. Дипломні проекти викочують, як правило, студенти-випускники технічних, технологічних, та інших споріднених спеціальностей, а на гуманітарних спеціальностях виконується здебільшого дипломна робота. Тематика дипломних проектів (робіт) визначається випускаючими кафедрами (предметними або цикловими комісіями). Наукові керівники дипломних проектів (робіт) призначаються з числа професорів і доцентів (у вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації) та найбільш кваліфікованих і посвідчених викладачів (у вищих закладах освіта першого і другого рівнів акредитації). У випадках, коли дипломний проект (робота) має прикладний характер, до керівництва її виконанням можуть залучатися висококваліфіковані спеціалісти відповідної галузі. Студентам надається право запропонувати свою тему дипломного проекту (роботи) з обгрунтуванням доцільності її розробки. У таких випадках перевага надається темам, які продовжують розробку виконаного студентом курсового проекту (роботи), або які без-посередньо пов'язані з місцем майбутньої професійної діяльності випускника. Заключним етапом навчальної підготовки студента у вузі є дипломне проектування та захист дипломного проекту (дипломної роботи). Дипломне проектування – це творча, самостійна робота, під час якої студенту необхідно показати вміння вирішувати інженерні задачі, користуватись науково-технічною літературою, математичними методами, обчислювальною технікою. Основна задача дипломного проектування – виконання повного аналізу і розрахунку конкретної системи, пристрою, елемента автоматики або інформаційно-вимірювальної техніки. Одночасно переслідується і навчальна мета, що полягає в систематизації, закріпленні та розширенні теоретичних та практичних знань студента, більш глибокому вивченні спеціального розділу окремих дисциплін. Проект вважається виконаним, коли пояснювальна записка і весь графічний матеріал оформлені у відповідності з вимогами діючих стандартів. Відповідальність за правильність прийнятих рішень, обґрунтувань, розрахунків та якість оформлення несе студент – автор проекту (роботи). Відомості, якими необхідно керуватися при виконанні схем, текстової інформації, наведені в стандартах, а також в іншій технічній літературі. Багато стандартів обновились, зявилися нові стандарти (ДСТУ) по умовному позначенню елементів цифрової та аналогової техніки, оформленню текстової, програмної та схемної документації. Все це ускладнює роботу студентів при розробці дипломного проекту і по завершенні роботи, при оформленні пояснювальної записки та графічної частини до нього. В даних методичних вказівках систематизовані основні положення державних стандартів по оформленню дипломних проектів (робіт). Викладення матеріалу методичних вказівок подано у відповідності до вимог ДСТУ 3008-95. 2. Вимоги до оформлення дипломних робіт спеціаліста Основними завданнями дипломної роботи (ДР) спеціаліста є: - систематизація, закріплення та розширення теоретичних знань освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста; - висунення проблеми, що не одержала достатнього висвітлення у науковій літературі; - виявлення і введення у науковий обіг нових джерел повідомлення на цій основі нових фактів; - встановлення нових зв`язків між відомими явищами; - самостійні висновки, рекомендація про використання запропонованих матеріалів і висновків у науці та практиці. Обсяг (без бібліографії та без додатків) дипломної роботи спеціаліста: комп`ютерний набір – до 2-х друк. аркушів/48 сторінок машинописного тексту (відповідно: вступ – до 5 стор., висновки – 3-4 стор.). Список використаних джерел складає приблизно 50 джерел. Структура дипломної роботи Титульний лист - це заголовний лист документа (його обкладинка) і в загальну кількість аркушів не входить. На ньому виконана рамка робочого поля і заповнюють відповідно до додатку (Вказівка ВДТУ №30 від 11 березня 2001 р.). Титульний лист дипломної роботи виконують відповідно до додатку (Вказівка ВДТУ №30 від 11 березня 2001 р.). Титульний аркуш містить (у такій послідовності): а) назву міністерства та вищого навчального закладу, де виконано дипломну роботу; б) гриф допущення до захисту; в) прізвище, ім’я, по батькові автора роботи; г) повну тему роботи; д) відомості про наукового керівника; е) місто і рік виконання. Зміст містить: перелік скорочень та умовних позначень (якщо вони є); вступ; заголовки розділів і підрозділів (якщо вони є); висновки; список використаних джерел; резюме; додатки (якщо вони є), із вказівкою номера сторінки. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів. Якщо в дипломній роботі вжиті маловідомі скорочення, специфічна термінологія, позначення і таке інше, то їх перелік подається у вигляді окремого списку, який розміщується після ЗМІСТУ, перед ВСТУПОМ. Незалежно від цього при першій появі цих елементів у тексті дипломної роботи наводять їх розшифровку. Вимоги до структурних елементів дипломної роботи Вступ (не більше 5 сторінок) розкриває сутність наукової проблеми, її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, стан розробленості, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Далі подається загальна характеристика дипломної роботи у такій послідовності: Актуальність проблеми, яка зумовила вибір теми дослідження (формулюється доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми); Об’єкт дослідження (процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення); Предмет дослідження (міститься в межах об’єкта – саме на ньому повинна бути спрямована увага, оскільки він визначає тему ДР); Мета і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети; Методи дослідження, використані для досягнення поставленої в дипломній роботі мети; Матеріал дослідження і його обсяг, використаний для досягнення поставленої в дипломній роботі мети; Наукова новизна, (коротка анотація нових положень або рішень, запропонованих автором особисто, з обов’язковою вказівкою на відмінність цих положень від вже відомих); Практичне значення одержаних результатів; Апробація результатів дослідження (наводяться дані щодо участі автора в конференціях, колоквіумах та щодо публікацій); Структура дипломної роботи (наприклад: “Логіка дослідження зумовила структуру дипломної роботи: вступ, ...розділи, висновки, список використаних джерел із ...найменувань, ...додатків. Загальний обсяг ...сторінок”). Основна частина Структурними елементами основної частини є розділи, підроз-діли, пункти, підпункти, переліки та примітки. Розділ - головна ступінь поділу тексту, позначена номером і має заголовок. Підрозділ - частина розділу, позначена номером і має заголо-вок. Пункт - частина розділу чи підрозділу, позначена номером і може мати заголовок. Підпункт - частина пункту, позначена номером і може мати за-головок. Заголовки структурних елементів необхідно нумерувати тільки арабськими числами. Допускається розміщувати текст між заголовками розділу і пі-дрозділу, між заголовками підрозділу і пункту. Кожен розділ рекомендується починати з нової сторінки. Заголовки розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів (при наявності заголовка) записують з абзацу малими буквами починаючи з великої. Розділи нумерують порядковими номерами в межах всього документа (1, 2, і т.д.). Після номера крапку не ставлять, а пропускають один знак. Підрозділи нумерують в межах кожного розділу, пункти в межах підрозділу і т.д. за формою (3.1, 3.2, 3.2.1, 3.2.2, 3.2.2.1 і т.д.). Цифри, які вказують номер, не повинні виступати за абзац. Посилання в тексті на розділи виконується за формою: “...наведено в розділі 3”. В тексті документа може наводитись перелік, який рекоменду-ється нумерувати малими буквами українського алфавіту з дужкою або виділяти дефісом перед текстом. Для подальшої деталізації переліку використовують арабські цифри з дужкою. Кожну частину переліку записують з абзацу, починаючи з малої букви і закінчуючи крапкою з комою, в кінці останньої ставлять крапку. Приклад: а) текст переліку та його продовження; б) текст переліку: 1) текст переліку подальшої деталізації та його продовження; 2)....; в) останній перелік. Примітки В тексті документів давати примітки не рекомендується. При необхідності пояснення інформації в тексті, таблиці, ілюстрації дозволяєть-ся розміщувати примітки зразу ж за ними, починаючи з абзацу словом “ Примітка - ” чи “ Примітки ” . Одна примітка не нумерується і після слова “Примітка” ста-виться тире. Текст примітки починають в цьому ж рядку. Продовжують без абзацу. Якщо приміток кілька, то після слова “Примітки” нічого не ставлять, а записують кожну примітку з абзацу, нумеруючи за порядком арабськими числами. Після номера крапку не ставлять. При-мітку починають з великої букви. Продовжують текст примітки без абзацу. Після кожної примітки ставлять крапку. Примітка - Текст приміток дозволяється друкувати через один інтервал. В розділах основної частини подають: - огляд спеціальної літератури (з особливим наголосом на літературі останніх років і літературі іноземними мовами) і вибір напрямків досліджень (загальний обсяг огляду не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини дипломної роботи); - аналіз і результати власних досліджень автора з обов’язковим висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Посилання у тексті дипломної роботи Посилання робляться в квадратних дужках: - з наведенням прізвища автора (в транскрипції оригіналу), року видання і сторінки. Наприклад: [Арутюнова 1999, с. 342; Austin 1994, c. 89] - при наявності кількох робіт одного автора одного року видання, після дати додається маленька латинська літера. Наприклад: [Арутюнова 1999а, с. 342; Austin 1994а, c. 89] - при посиланні на колективні видання наводити повну назву роботи. Наприклад [Дискурс іноземномовної комунікації 1996, c. 89] - при посиланні на періодичні видання (після прикладів) давати повну або скорочену назву, але з її поясненням у списку використаних джерел. Наприклад: [FM № 245 1994, c. 89] - при наявності 2-3 авторів наводити першого і відповідної позначки. Наприклад [Левицький и др.1989, c. 89; Austin et all 1994, c. 89] Список використаних джерел розміщують в алфавітному порядку і складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи (ГОСТ 7.1-84. ) Бібліографічні описи документу. У списку літератури повинні переважати новітні видання. Цей список повинен містити не менше 25% літератури іноземними мовами. Кількість використаних джерел для дипломної роботи спеціаліста становить не менше 70. Список джерел фактичного (ілюстративного) матеріалу розміщують також в алфавітному порядку і складають відповідно до чинних стандартів. Резюме Резюме пишеться на 1-2 сторінки іноземною мовою, що вивчається. Воно завершується комплексом ключових слів і сталих термінологічних словосполучень (надрукованих великими літерами в називному відмінку в рядок через кому), що з позицій інформаційного пошуку мають той обсяг смислового навантаження, який чітко корелюється з основним змістом дипломної роботи. Загальна кількість ключових слів – не більше 10. Додатки Додатки наводяться в кінці роботи після списку джерел. Додатки мають включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття дипломної роботи (таблиці, графіки, глосарії, методи, ілюстрації, рекомендації щодо впровадження) і наводяться тільки в разі необхідності. Вони позначаються не цифрами, а літерами Додаток А, Додаток Б, Додаток В, Додаток Д, які ставляться у правому верхньому кутку. Правила оформлення дипломної роботи спеціаліста Дипломну роботу друкують на одній стороні аркуша паперу формату А-4. - шрифт – Times New Roman (для значеннєвого виділення прикладів, понять тощо допускається використання інших шрифтів; допускаються: напівжирний, курсив, напівжирний курсив; підкреслення не допускаються); - розмір шрифту – 14; - відстань між рядками – 1,5 інтервали (до 30 рядків на сторінці); - верхній і нижній береги – 20 мм, лівий – 30 мм, правий – 10 мм. Заголовки структурних частин дипломної роботи: ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, РЕЗЮМЕ друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць подають арабськими цифрами без знака № у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу, підрозділу і пункту, між якими ставлять крапку (наприклад, 1.3.2 – другий пункт третього підрозділу першого розділу), потім у тому ж рядку йде заголовок пункту (пункт може не мати заголовка). Фрази, які розпочинаються з нового рядка (з абзацу), друкують після абзацного відступу, що дорівнює п'яти друкарським інтервалам, на комп'ютері - перший рядок - відступ 1,0-1,25. Текст іноземною мовою може бути цілком надрукований або вписаний від руки. Формули, умовні знаки мають бути вписані в текст чорним кольором, чітко, розбірливо. Розміри знаків для формул рекомендовано такі: великі літери та цифри - 7-8 мм., малі літери - 4 мм, показники та індекси - не менше 2 мм . Оформлення ілюстрацій Для пояснення викладеного тексту рекомендується його ілюструвати графіками, кресленнями, фрагментами схем та ін., які можна виконувати чорною тушшю , простим олівцем середньої твердості та комп’ютерною графікою. Розміщують ілюстрації в тексті або в додатках. В тексті ілюстрацію розміщують симетрично до тексту після першого посилання на неї або на наступній сторінці, якщо на даній вона не уміщується без повороту. На всі ілюстрації в тексті ПЗ мають бути посилання. Посилання виконують за формою: “...показано на рисунку 3.1.” або в дужках за текстом (рисунок 3.1), на частину ілюстрації: “... показані на рисинку 3.2,б”. Посилання на раніше наведені ілюстрації дають з скороченим словом дивись (див. рисунок 1.3). Між ілюстрацією і текстом пропускають один рядок (3 інт.). Всі ілюстрації в ПЗ називають рисунками і позначають під ілюстрацією симетрично до неї за такою формою: “Рисунок 3.5 – Найменування рисунка”. Крапку в кінці не ставлять, знак переносу не використовують. Якщо найменування рисунка довге, то його продовжують у наступному рядку починаючи від найменування. Нумерують ілюстрації в межах розділів, вказуючи номер розділу і порядковий номер ілюстрації в розділі розділяючи крапкою. Дозволяється нумерувати в межах всього документа. Пояснюючі дані розміщують під ілюстрацією над її позначенням. У випадку, коли ілюстрація складається з частин, їх позначають малими буквами українського алфавіту з дужкою (а), б)) під відповідною частиною. В такому випадку після найменування ілюстрації ставлять двокрапку і дають найменування кожної частини за формою: а – найменування першої частини; б – найменування другої частини або за ходом найменування ілюстрації, беручи букви в дужки: Рисунок 3.2 - Структурна схема (а) і часові діаграми (б) роботи фазометра Якщо частини ілюстрації не вміщується на одній сторінці, то їх переносять на наступні сторінки. В цьому випадку, під початком ілюстрації вказують повне її позначення, а під її продовженнями позначають “Рисунок 3.2 (продовження). Пояснюючі дані розміщують під кожною частиною ілюстрації. Якщо в тексті є посилання на складові частини зображеного засобу, то на відповідній ілюстрації вказують їх порядкові номери в межах ілюстрації. Якщо ілюстрація є фрагментом повної розробленої схеми, то для всіх компонентів вказують ті позиційні позначення, які вказані на схемі. Якщо ілюстраціями являються фотографії, то останні повинні бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу і позначені як рисунки. Оформлення таблиць Таблиці, креслення, малюнки, графіки, фотографії як в основному тексті, так і в додатках слід виконувати на стандартних аркушах або наклеювати на них. Підписи та пояснення розміщувати безпосередньо під малюнком, фотографією тощо. Ілюстрації, таблиці бажано подавати з роботі одразу ж після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Сторінки, на яких вони розміщені, включаються до загальної нумерації сторінок. Якщо таблиця, малюнок, креслення за розміром перевищують формат А4, їх виконують на більших аркушах, але рахують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або у додатках. Формули, таблиці, ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти тощо) нумеруються послідовно у межах розділу: - формули, рівняння нумеруються в дужках без слова „формула", „рівняння", наприклад: (5.3) - третя формула п'ятого розділу. Нумерувати рекомендовано формули та рівняння, на які є посилання в тексті. Посилання виконуються таким чином: у формулі (5.3)...; із рівняння (3.1) випливає ..,; [див формулу (5.3)]. Номер формули наводиться біля правого поля сторінки навпроти останнього рядка формули; рівняння і формули варто для наочності виділяти з тексту вільними рядками (вище і нижче формули залишати один вільний рядок). Якщо рівняння за розміром перевищує один рядок, його переносять на інший після знаків /-1 + 1-1x1:1, номер вказується на рівні останнього рядка; таблиці та ілюстрації нумерують послідовно у межах розділу. Номер має складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації (таблиці), між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2" - друга таблиця першого розділу; "Рис. 1.2" - другий рисунок першого розділу (ілюстрації позначають словом „Рисунок"). При цьому номер ілюстрації, її назву і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією, а напис „Таблиця" із зазначенням номера та її назву - над таблицею: слово „Таблиця" та номер - у правому верхньому куті над відповідним заголовком. При переносі частини таблиці на іншу сторінку вказують: „Продовження таблиці 1.2". Заголовок таблиці розміщують посередині аркуша, пишуть з великої літери без крапок на кінці. Якщо в роботі одна ілюстрація або одна таблиця, їх нумерують за загальними правилами. Висновки Висновки оформлюють з заголовком “Висновки” з нової пронуме-рованої сторінки, починаючи з абзацу. В тексті аналізуються основні підсумки роботи над проектом, дають оцінку одержаним результатам, визначають перспективи їх покращення. Вказують значення виконаної роботи для виробництва і перспективи реалізації проекту. Список літератури Список літератури оформлюють з заголовком “Список літератури” з нової пронумерованої сторінки, починаючи з абзацу. Список літератури повинен включати тільки ті літературні джерела, які використовувалися в дипломному проекті (дипломній роботі). Використану літературу розміщують в порядку появи посилання на неї в тексті. Посилання на літературу наводять в квадратних дужках, вказу-ючи порядковий номер за списком [1]. Нумерація посилань повинна починатися з одиниці і далі по порядку. В списку кожну літературу записують з абзацу і нумерують арабськими числами. Літературу записують мовою, якою вона видана. Форми запису Список літератури: 1. Прізвище І. Б. Назва книги.- Місце видання.: Видавництво, Рік.- Число сторінок. (1. Максимович Н.Г. Теорія графів і електричних кіл.- Львів: Вища школа, 1987. - 216 с.) 2. Назва книги / І.Б. Прізвище.- Місце видання.: Видавництво, Рік.- Число сторінок. (2. Вимірювання і комп’ютерно-вимірювальна техніка: Навч. посіб-ник / В.О.Поджаренко, В.В.Кухарчук.- К.: НМК ВО, 1991. - 240 с.) 3. Прізвище І. Б. Назва частини книги // Прізвище І.Б. Назва книги.- Місце видання.: Видавництво, Рік.- С. Інтервал сторінок. 3. Підготовка дипломної роботи до захисту Порядок представлення дипломної роботи на кафедру Робота (з підписами, відзивом керівника і рецензією) подається на випускаючу кафедру, реєструється старшим лаборантом і підписується завідуючим з поміткою “До захисту допущено”. Робота подається у двох примірниках: перший ? у твердій або термопалітурці (пружинне оправлення забороняється!); другий – одним суцільним файлом електронному носії. Електронна версія дипломної має бути ідентичною паперовій. Захист дипломної роботи проводиться публічно у терміни визначені наказом по інституту на відкритому засіданні Державної екзаменаційної комісії. До захисту допускаються роботи, які відповідають вимогам цих методичних рекомендацій до підготовки дипломних робіт у Вищих навчальних закладах, затверджених Міносвіти України. Мета захисту – визначити рівень знань випусника з певної проблеми, ступінь володіння теоретичними та практичними питаннями з теми і рівень підготовленості спеціаліста в цілому. Під час захисту дипломної роботи студент повинен зробити коротку доповідь (до 10 хв.) про зміст роботи (актуальність теми, характеристики базового підприємства (об’єкту), стану проблем з теми дослідження і шляхів їх вирішення тощо). Головну увагу необхідно приділяти розробленим пропозиціям і висновкам. Після закінчення доповіді студент має коротко, але вичерпно відповісти на запитання членів ДЕК і присутніх у залі. На основі відгуку наукового керівника, зовнішньої рецензії, доповіді дипломника і його відповідей на поставлені запитання студенту виставляють диференційовану оцінку. При отриманні незадовільної оцінки робота повинна бути виконана з урахуванням зауважень та вимог рецензента. Вдруге виконану роботу слід направити на рецензування разом з першим варіантом роботи з рецензією. Після захисту дипломних робіт Голова ДЕК оголошує рішення, яке пізніше оформляється наказом по інституту. Система оцінювання дипломної роботи спеціаліста спирається на такі параметри: - глибина аналізу спеціальної літератури, у тому числі й використання новітніх праць як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців, - актуальність і перспективність теми дослідження, - ступінь наукової новизни, - методика дослідження, - достовірність висновків, - логіка викладення матеріалу, - стиль, мова і орфографія викладення матеріалу. Всі ці моменти спеціально наголошуються в рецензії, яку має давати спеціаліст у даній галузі наукового знання, призначений кафедрою. Дипломна робота подається до захисту в одному примірнику в надрукованому (як виняток рукописному) вигляді українською мовою. Коли роботу написано іншою мовою, обов'язковою є її анотація на одну сторінку українською мовою. Якщо немає можливості роботу переплести, матеріал подають у папці. На титульному аркуші повинна бути віза завідувача кафедри про допущення роботи до захисту, на останній сторінці - підпис студента. Повністю оформлена і переплетена робота за кілька днів до захисту направляється на зовнішнє рецензування (інші університети, науково-дослідні установи). До Державної екзаменаційної комісії (ДЕК) робота подається в день захисту разом з рецензією, що має бути у двох екземплярах, підписаних і скріплених печаткою. Рецензія містить в собі критичний розгляд роботи як за змістом, так і за формою, і обов’язково містить пропозицію рецензента стосовно оцінки роботи за національною шкалою. Фінальна оцінка виставляється ДЕК, вона враховує зміст роботи та якість захисту, відгук наукового керівника, оцінку рецензента. Дипломи роботи після захисту зберігаються на кафедрі. Кращі роботи рекомендуються на конкурси наукових студентських робіт, але рукопис конкурсної роботи не може бути оригіналом самої дипломної роботи. Це повинна бути ксерокопія або в інший спосіб виготовлена копія дипломної роботи. Наукові досягнення дипломної роботи можуть бути використані при написанні науковим керівником і студентом спільної наукової. Список літератури: Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти.— К.: ВВП «КОМПАС», 2007. П’ятницька-Позднякова І.С. Основи наукових досліджень у вищій школі: Навчальний посібник. – К.: 2003. Єріна А.М., Захожай В.Б., Єрін Д.Л. Методологія наукових досліджень: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. – 5-те вид., – К.: Знання, 2006. Цехмістрові Г.С. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник. – К.: ВД „Слово”, 2004. Ковальчук В.В., Моїсєєв Л.М. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник. – 3-е вид., перераб. і допов. – К.: ВД „Професіонал”, 2005. Стеченко Д.М., Чмир О.С. Методологія наукових досліджень: Підручник. – К.: Знання, 2005. – (Вища освіта ХХІ століття). Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003.
1 2 3 4 5 Категория: Інше \| Добавил: DoceNt (23.05.2016)
Просмотров: 506 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: