Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 2
Гостей: 2
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Інше |
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Проект змієвикового теплообміінника для охолодження цукрового розчину
Проект змієвикового теплообміінника для охолодження цукрового розчину ЗМІСТ Вступ. 4 1.Описання проектованого апарата. 6 2.Місце та призначення апарата в технологічній схемі. 7 3. Розрахунки. 3.1.Тепловий розрахунок. 8 3.2.Конструктивний розрахунок. 13 3.3.Гідравлічний розрахунок. 15 3.4.Розрахунок теплової ізоляції. 17 3.5 Техніко-економічні розрахунки 18 Список використаної літератури. 20 ВСТУП Теплообмінні апарати різних конструкцій широко використовують в харчовій і інших галузях промисловості. Теплообміном називають процес передачі теплоти від одного тіла до другого. Необхідною і достатньою умовою для теплообміну є різниця температур між цими тілами. Мірою теплообміну вважають кількість переданої теплоти. Речовини, які беруть участь у процесі теплообміну, називають теплоносіями. Речовину з вищою температурою називають гарячим теплоносієм, а речовину з нижчою температурою - холодним. Як гарячі теплоносії в харчовій промисловості найчастіше використовують водяну пару, гарячу воду, нагріте повітря, димові гази і гарячі мінеральні масла, а як холодні теплоносії – воду, повітря, ропу ( розсол), аміак і фреони. Процеси теплообміну відбуваються повсюди, де необхідно нагрівати або охолоджувати те чи інше середовище з метою його обробки або для утилізації тепла. Для передачі тепла від середовища з високою температурою до середовища з низькою використовують теплообмінні апарати різних конструкцій. Вимоги до промислових теплообмінних апаратів в залежності від конкретних умов використання досить різноманітні. Основними з них є: забезпечення найбільш високого коефіцієнта теплопередачі при можливо меншому гідравлічному опорі; компактність і найменша витрати матеріалів на одиницю теплової потужності апаратів; надійність і герметичність у поєднанні з розбірністю і доступністю до поверхні теплообміну для механічного очищення від забруднень Ії. Через велику різноманітність вимог до теплообмінних апаратів, економічно невигідно, а часто і зовсім недоцільно обмежитись будь-якою однією конструкцією теплообмінників. За способом передачі тепла теплообмінні апарати ( їх часто називають теплообмінниками) можна поділити на дві основні групи: поверхневі теплообмінники і теплообмінники змішування. В поверхневих теплообмінниках передача тепла від одного середовища до іншого відбувається звичайно через металеву стінку, яку умовно прийнято називати поверхнею теплообміну. В теплообмінниках змішування передача тепла відбувається в процесі безпосереднього з’єднання і перемішування середовищ , що ,вочевидь, допустимо лише за певних умов, які значно обмежують використання апаратів такого типу. 1.Описання проектованого апарата В залежності від конструктивного виконання поверхневі теплообмінники поділяють на трубчаті, пластинчасті, спіральні, теплообмінники з рубашкою і теплообмінники з оребреною поверхнею. Трубчаті теплообмінники зустрічаються кожухотрубні, типу ”труба в трубі”, зрошувальні та змієвікові. Змієвикові теплообмінники за класифікацією відносять до заглибних теплообмінників. Такий теплообмінник являє собою корпус 2 , закритий вгорі кришкою . Змійовик 3 занурений у рідину, яку охолоджують.( див. креслення) Для підводу розчину слугує патрубок Б, виходу розчину - патрубок В. Охолодна вода подається через патрубок Г і виходить відпрацьована вода через патрубок Д. Коефіцієнт теплопередачі в цих теплообмінниках порівняно низький , але через простоту виготовлення вони набули значного поширення. На рис.1.1 наведена схема руху теплоносіїв в змійовиковому теплообміннику Рис. 1.1 Схема заглибного змійовикового теплообмінника І – цукровий розчин; ІІ – охолодна вода 1 – витіснюваний стакан; 2 – корпус; 3 – змійовик. 2. Місце та призначення апарата в технологічній схемі Даний курсовий проект передбачає охолодження цукрового розчину у виробництві батонів . За цією схемою цукровий сироп перед подачею в тістомісильну машину охолоджується в теплообміннику 24 до температури 21˚С. Сюди ж подається сіль , борошно, дріжджі і вода. Замішене тісто поступає в бункер 7, звідки подається на тістоділитель 22, потім шматки тіста закруглюються на тістозакруглювачі 20 і ковшовим транспортером 19 подаються в тістозакаточну машину з відбраковщиком шматків тіста 18. Потім заготовки поступають у шафу остаточного розшарування тіста 8 і надходять в тунельну піч 9. Випечені батони конвеєром –транспортером 17 подаються в конвеєрну шафу для охолодження хліба 10, звідки через циркуляційний стіл 16, укладаються в контейнери для хліба 11 і завантажувачем 13 транспортуються в машини і до споживача. 3. Розрахунки Вихідні дані: Q = 1800 кг/год. = 0,5кг/с t р = 45˚C t р =21˚C tв.п. = 19˚C tв.к = 41˚C Концентрація цукрового розчину СР= 33 % 3.1. Тепловий розрахунок Середню різницю температур між розчином і охолодною водою визначаємо як середньологарифмічну різницю: Δt = ; (3.1.2)де Δt , Δt - різниці температур між теплоносіями на кінцях теплообмінника; Δt = t΄р– ; Δt = – ; (3.1.3.) Δt =45-41 = 4˚С; Δt =21-19 = 2˚С. Δt = =2,9˚С; Середня температура рідини, яку охолоджують: t =0,5*( t΄с + ) = 0,5*(45+21) = 33˚С При середній температурі t визначаємо теплофізичні параметри розчину): [2, Д.1-4] в’язкість =2,84*10-3Па*с; густину цукрового розчину визначаємо за формулою: ; кг/м³ (3.1.4.) = 1144 кг/м³; СР = 33,0%; t = 33 ˚С; = 1144-(0,4+0,0025*33,0)(33-20) =1137,7кг/м³. Теплоємність с = 4190-(2520-7,5* t )* ; (3.1.5.) с = 4190-(2520-7,5*33)* = 3440,1 Дж/кг*К коефіцієнт теплопровідності рідини: ; (3.1.6.) де - теплопровідність води при заданій температурі tв =(19+41)/2 = 30˚С , Вт/(м*К); = 0,622 Вт/(м*К). [2,табл.Д10] - коефіцієнт, визначаємо[2,табл.Д3] методом інтерполяції при СР = 33% = = 0,817 = 0,817*0,622*(1-556*10 *33,0)= 0,414 Вт/(м*К) Pr = = = 23,6 (3.1.7.) Теплове навантаження з урахуванням теплових витрат: Q = x*G с *c с *(t΄с - ); Вт (3.1.8.) де х – коефіцієнт, що враховує втрати теплоти в навколишнє середовище; х = 0,95 0,97 приймаємо х = 0,95 G – витрата розчину, кг/с; G = 1800 кг/год = 0,5кг/с; с – теплоємність цукрового розчину, Дж/(кг*К); визначили з формули (3.1.5.) с = 3440,1Дж/(кг*К) Q = 0,95*0,5*3440,1*(45-21) =39217,14Дж/с Витрата охолодної води, кг/с: (3.1.9.) де G - маса розчину, кг/с; св, ср - питомі теплоємності відповідно охолодної води і цукрового розчину, кДж/(кг*К); t΄в, - початкові температури відповідно охолодної води і цукрового розчину, ˚С; , – кінцеві температури відповідно охолодної води і цукрового розчину, ˚С; G = =0,48 кг/с; Загальний коефіцієнт теплопередачі визначаємо за формулою: К = ; (3.1.10.) де - коефіцієнт тепловіддачі від води до стінки, Вт/(м²*К); - товщина стінки, м; - теплопровідність стінки, Вт/(м*К); Приймаємо , що матеріал трубок – сталь ; = 46 Вт/(м*К); - коефіцієнт тепловіддачі від стінки до рідини, Вт/(м²*К); Коефіцієнт тепловіддачі визначається залежно від режиму руху цукрового розчину. Визначимо критерій Рейнольдса, який характеризує гідродинамічний режим руху розчину, за формулою: Re = ; (3.1.11.) де dв – діаметр трубок; d = 0,03м. Приймаємо швидкість руху цукрового розчину 0,6м/с: Re1= =7210 Оскільки 2320 3.3. Гідравлічний розрахунок Розрахунок проводять для визначення потужності насосів та встановлення оптимального режиму роботи апарату. Потужність, необхідну для переміщення теплоносія через апарат, Вт, визначимо з формули: N = ; (3.3.1.) де V -об'ємні витрати рідини, м³/с; ΔP – перепад тисків в апараті, Па; - к.к.д. насосу. Гідравлічний опір апарату складається з опору тертя ΔP і місцевих опорів ΔP . Отже, повний гідравлічний опір: ; (3.3.2.) де - коефіцієнт гідравлічного тертя; L – загальна довжина труби, м; d – діаметр труби, м; - коефіцієнт місцевого опору; w – швидкість руху теплоносія, м/с; - густина теплоносія, кг/м³. При турбулентному русі в гідравлічно гладких трубах (Re = 4*10³…10 ): = ; (3.3.4.) = = 0,023 Обчислюємо суму коефіцієнтів місцевих опорів в апараті (наближено): = 1,5*(n-1) =1,5*(59-1) = 87 Тоді ΔP = (0,023* =41760,1 Па; Потужність приводу насосу цукрового розчину складе : N = =22,9Вт; 3.4. Розрахунок теплової ізоляції Теплова ізоляція – один із основних факторів, які зменшують втрати теплоти і зберігають паливо. Товщина ізоляції повинна бути такою, щоб температура на Ії поверхні була не більшою за 50 ˚С. t р = 45˚C t р =21˚C Середня температура рідини, яку охолоджують: t =0,5*( t΄с + ) = 0,5*(45+21) = 33˚С В зв’язку з тим, що середня температура розчину 33˚С ми не будемо влаштовувати на апарат теплову ізоляцію. Товщина ізоляції: ; (3.4.1.) де - теплопровідність ізоляційного матеріалу, Вт/(м*К); t , t , t - температура відповідно в апараті, на поверхні ізоляції та повітря, що оточує апарат, ˚С; - сумарний коефіцієнт тепловіддачі від стінки до повітря, Вт/(м²*К); ); (3.4.2.) В зв’язку з тим, що середня температура розчину 25,5˚С ми не будемо влаштовувати на апарат теплову ізоляцію. 3.5.Технікo- економічний розрахунок Техніко-економічний розрахунок теплообмінників дозволяє знайти оптимальні умови роботи апарату з урахуванням капітальних витрат, амортизації обладнання і експлуатаційних витрат. На інтенсивність теплообміну впливає в першу чергу швидкість руху рідини в теплообміннику. З Ії зростанням підвищується коефіцієнт теплопередачі, зменшуються поверхня теплообміну і капітальні витрати на виготовлення апарату, віднесені до одного року роботи апарату (амортизаційні витрати). Разом з тим збільшення швидкості руху рідини призводить до підвищення гідравлічних опорів і витрат енергії на їх подолання. Внаслідок цього зростає вартість електроенергії, спожитої за рік електродвигуном, який приводить в дію насос для прокачування рідини через теплообмінник, а відповідно, і експлуатаційні витрати. Оптимальна швидкість руху рідини повинна відповідати мінімуму функції: К = К + К ; (3.5.1.) де К , К , К - відповідно сумарні, амортизаційні і експлуатаційні витрати, грн./ рік . Амортизаційні витрати: К = F*c *a; (3.5.2.) де F – поверхня теплообміну, м²; с - вартість 1 м² поверхні теплообміну апарату, грн./м²; Приймаємо с = 500 грн./м². а – річна частка амортизаційних відрахувань, % ; а = ; (3.5.3.) Р – роки експлуатації; а = = 0,1 Ка = 14,37*500*0,1=718,5 грн./ рік Експлуатаційні витрати: К = N*c * ; (3.5.4.) де N – потужність електродвигуна насосу, кВт; с - вартість 1 кВт* год. електроенергії, грн. / кВт* год.; с = 0,50 грн. / кВт* год. - кількість годин роботи теплообмінника на рік (24 години, 320 діб); = 24*320 = 7680 год. Ке = 0,0229*0,50*7680 = 87,94грн./ рік Тоді сума витрат складе: К = 718,5+87,94= 806,44грн./ рік Сумарні витрати на амортизацію і експлуатацію складають 806,44грн./рік. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. В.Н.Стабников, В.И. Баранцев. „Процессы и аппараты пищевых производств”, Москва, „Легкая и пищевая прмышленность”,1983г. 2. Процеси і апарати харчових виробництв. Методичні вказівки до вивчення дисципліни та виконання контрольних робіт для студентів технологічних спеціальностей заочної форми навчання, Київ, НУХТ,2002. 3. К.Ф.Павлов, П.Г. Романков, А.А.Носков . Примеры и задачи по курсу процессов и аппаратов химической технологии, « Химия» , Ленинградское отделение, 1976г. 4. О.Г. Лунин « Теплообменные аппараты пищевой промышленности», Москва, «Пищевая промышленность», 1967. 5. В.И. Баранцев «Сборник задач по процессам и аппаратам пищевых производств», Москва, Агропроимиздат, 1985 6. Процеси і апарати харчових виробництв. методичні вказівки для виконання курсового проекту для студентів технологічних спеціальностей напряму 0917 « Харчова технологія і інженерія» денної та заочної форм навчання , Київ, НУХТ,2003 | |
Просмотров: 297 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0 | |