РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Про квіти - Інше - Реферати - Каталог статей - Рефераты курсовые сочинения аудиокниги

Цікаві трояндові факти Своєю появою троянди випередили людей приблизно на 34 мільйони років. Знайдено викопні останки й скам'янілості троянд, що вказують на вік близько 50 мільйонів років. Культурній троянді приблизно 5000 років, зараз відомо близько 300 видів троянд, близько 30000 сортів. Троянда є національною квіткою США, Англії й Ірану. Дику троянду Rosa Acіcularіs можна зустріти в районі Північного Полярного Кола. Одне з найдавніших зображень троянди знайдено на острові Крит і датується приблизно 2000 р. до нашої ери. Задовго до того, як Сафо ввічнила троянду епітетом "королева квітів", греки називали її "королем квітів". Походження слова "капелюх" походить від "шапо", "шапель" - римський вінок із троянд. У раннім християнстві троянда була символом тих, хто вижив у результаті переслідувань і гонінь. Кращими трояндоводами світу по праву вважаються французи, ніхто не продає більше троянд, ніж голландці, болгари відомі виробництвом трояндової олії. Трояндова олія (переважно синтетична) входить до складу 46% чоловічої й 98% жіночої парфумерії. Однак із усієї розмаїтості квітів використовується тільки два види троянд - дамаська й центифолія. Натуральна трояндова олія - одна з найдорожчих, на міжнародному ринку вона цінується дорожче золота й платини. Для одержання одного кілограма трояндової олії потрібно в середньому три тонни пелюсток... Найбільше троянд у світі - близько 3 мільйони - продається в День Святого Валентина. Ген, відповідальний за аромат, рецесивний, тобто якщо схрестити дві троянди із сильним ароматом, вийде гібрид або зі слабким запахом, або взагалі без нього. Одним з перших термін "ароматерапія" запропонований російським ученим Н.А.Кюнцелем в 30-х роках. Люди, котрі регулярно вдихають аромат троянди, викликають симпатію оточуючих, мають світлу рівну ауру, доброзичливі й ненав'язливі. Виявляється, ніщо так не допомагає відчути себе в чужих стінах, начебто удома, як аромат болгарської троянди незначної, тільки-но вловимої найтоншим нюхом концентрації. Сучасні троянди бувають практично всіх кольорів, за винятком синього й чорного: відсутні природні гени. Однак блакитною трояндою зараз займається генна інженерія, а чорну заміняють темно-червоні відтінки. Коли пелюстки "Аптекарської троянди" (Apothecarys Rose) висихають, їхній аромат підсилюється. У Японії виведена троянда, у якої вдень яскраво-червоні пелюстки, а ввечері білі. Сорт названо "Хамелеон". Найбільша одиночна троянда - білий кущ Lady Banks у США, штат Арізона - займає площу, рівну футбольному полю. У сезон цвітіння він покривається більш ніж 200 тисячами квітів. Представники Книги рекордів Гіннеса заміряють його щороку. Пуп'янки найменшої троянди сорту "Сі" (по-іспанськи - "Так") не більші зернятка рису. Найстарша у світі троянда перебуває в Німеччині - 1000-літній кущ у соборі в Хільдесхайме, що уже майже досяг даху цього будинку. Бібліотека Конфуція нараховувала близько 600 томів про троянди. Шекспір у своїх поемах згадував про троянди більше 50 разів. Троянди в історії За індійськими пуранами (міфами), найкрасивіша з усіх жінок - Лакшмі - народилася з пуп'янка троянди. Господар Всесвіту Вішну, побачивши красуню, що спить у своєму трояндовому ложі, розбудив її поцілунком і взяв за дружину. Лакшмі стала богинею краси, а троянда, що її вкривала, - символом божественної таємниці й з тих пір вважається у всіх східних народів священною. У Древній Персії поети не втомлювалися оспівувати її. За перськими сказаннями, вона була подарунком самого Аллаха. З'явилися до нього одного разу всі квіти із проханням призначити їм нового володаря замість сонного лотоса - той хоча й був красивим, але часто забував про свої обов'язки. Аллах почув їхнє прохання й призначив правителькою білу троянду з її гострими колючками. Соловей, побачивши нову царицю квітів, був зачарований її красою й у захваті пригорнув троянду до своїх грудей. Але гострі колючки встромилися йому в серце, і червона кров, бризкнувши із грудей нещасного, зросила ніжні пелюстки чудової квітки. Дотепер зовнішні пелюстки багатьох троянд зберігають свій рожевий відтінок. Греки вважали троянду даром богів. За словами Анакреона, троянда народилася з білосніжної піни, що покривала тіло Афродіти, коли богиня любові вийшла з моря. Побачивши цю квітку, зачаровані боги обляпали її нектаром, що і надав їй дивовижний аромат. Троянда у греків - супутниця радісних і сумних святкувань. Вінками із троянд, перевитих миртами, прикрашали наречених. Трояндами вбиралися двері, що ведуть у будинок, а пелюстками всипалося шлюбне ложе. Трояндами усипали шлях переможця, що повертався з війни, і його колісницю. Ними ж встеляли тіло й гробниці померлих. Із Греції троянда була перенесена колоністами в Рим і прекрасно там прижилася. Якщо в Греції в богів вона служила символом любові й краси, а в людей - вираженням веселощі, радості й глибокому суму, то в римлян у часи республіки ця квітка вважалася символом строгої моральності й служила нагородою за видатні діяння. У римлян був звичай під час дружніх бенкетів кидати у вино пелюстки зі своїх трояндових вінків. Вино з пелюстками троянд випивали на знак симпатії до того, із чийого вінка вони обсипалися. Знаменита єгипетська цариця Клеопатра, приймаючи в себе Марка Антонія, веліла покрити всю підлогу зали товстим шаром трояндових пелюсток. Щоб переконати Антонія в щирості своїх почуттів, Клеопатра наказала обприскати сильною отрутою троянди свого вінка, а коли Антоній, клянучись їй у любові, обсипав пелюстки троянд із її вінка у свою чашу з вином і хотів його випити, вона вирвала чашу в нього з рук й, сказавши: "Дивися, Антоній, як мені легко було від тебе позбутися, якби тільки я могла без тебе жити!", повеліла випити цю чашу засудженому на смерть невільникові. Римські воїни, відправляючись на війну, знімали шоломи й надягали вінки із троянд, щоб вселити в себе мужність. Троянда служила емблемою хоробрості. У період падіння Риму троянда із царственої квітки стає предметом розкоші, на який витрачалися божевільні гроші. Наприклад, марнолюбний проконсул Веррес пересувався по Риму не інакше як на носилках, матрац і подушки яких набивалися свіжими пелюстками троянд, та й сам проконсул був оповитий гірляндами із цих квітів. Ще більше троянд було потрібно імператорові Нерону. У його знаменитій обідній залі, де стеля й стіни оберталися під час бенкетів, зображуючи позмінно чотири пори року, замість граду й дощу на гостей сипалися мільярди свіжих трояндових пелюсток. Починаючи із середніх віків римські папи нагороджують видатну чесноту золотою посипаною дорогоцінними каменями трояндою. Велика квітка на довгому стеблі складена з окремих пелюсток, на яких вирізьблені ім'я папи й чесноти тієї особи, якій троянда призначається. На листі блищать незліченні малюсінькі діамантики, що зображують небесну росу. За старих часів цю гілку троянди укладали у витончений футляр, оббитий зсередини блакитним атласом, а зовні викладений інкрустаціями у вигляді срібних троянд. Тепер же троянду обертають у шовкову хустку й укладають на підстилці з вати в просту коробку. У день іменований "Domіnіca іn rosa" (трояндова неділя), папа благословляє таку троянду в присутності повного зібрання кардиналів у церкві св. Петра, обкурює її фіміамом, окропляє святою водою й посилає гідній царственій особі. Майже невідома в Англії до XІ ст., троянда з'явилася при дворі англійських королів незадовго до початку кривавої війни між йоркським і ланкастерським будинками. Троянда так зачарувала своєю красою претендентів на престол, що обидва помістили її у свій герб: перший обрав собі білу, а другий - червону. Тому запекла міжусобна боротьба Генріха VІ Ланкастера з Едуардом Йоркським за англійський престол, що тривала, як відомо, більше 30 років, зветься Війною червоної й білої троянди. На згадку про ці війни англійські садівники вивели особливий сорт троянди, що одержала назву ланкастер-йоркська: на одному кущі ця троянда давала й білі, і червоні квіти. Цікаву роль зіграла троянда в житті королеви Вікторії. Розповідають, що на придворному балі на честь принца Альберта Кобурзького, що приїхав в Англію свататися до королеви Вікторії, королева на знак своєї до нього симпатії відчепила від корсажу троянду й передала йому. Принц був у захваті, але не знайшов на своєму фраці петлі, куди б він міг прикріпити дорогоцінний подарунок. Не замислюючись ні хвилини, він перочинним ножем зробив на фраці, саме проти серця, хрестоподібний надріз. Ця спритність і ціна, що він надав її невеликому знаку уваги, остаточно зачарували Вікторію, і вона погодилася стати дружиною принца. Фото троянд Конвалія звичайна Трав'яниста багаторічна рослина (10-35 см заввишки) з довгим розгалуженим, повзучим кореневищем і пучками коренів. Квітконосне стебло голе, прямостояче, безлисте, оточене при основі трьома-шістьма бурими піхвами. Листки прикореневі, звичайно їх два, зрідка один або три, довгасто-овальні або еліптичні, великі (10-16 см завдовжки, 4-6 см завширшки) . Основа листка клиноподібна, у зовнішнього листка вона переходить у довгу піхву, яка обволікає стебло і черешок внутрішнього листка. Квітки зібрані на верхівці стебло в однобічну 6-10-квіткову китицю. Квітконіжки при основі з коротким плівчастим приквітком. Квітки правильні, з простою округло-дзвоникоподібною, білою, шестизубчастою оцвітиною (до 10 мм у діаметрі). Тичинок шість, маточка одна, стовпчик один, зав'язь верхня. Плід - малонасінна червона ягода. Росте конвалія в мішаних і листяних лісах. Тіньовитривала рослина. Цвіте в травні. Поширена майже по всій Україні, крім півдня степу і високогір'я Карпат. Заготівля можлива у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Закарпатській, Полтавській, Вінницькій, Кіровоградській, Черкаській, Чернівецькій, Житомирській, Київській, Сумській, на півночі Харківської та в інших областях. Часто утворює куртини і зарості. Запаси сировини значні, проте у зв'язку a хижацькою заготівлею на букети потребує охорони. У науковій медицині використовують квітки, листка і надземну частину конвалії - Flores, Folia, Herba Convallariae. Лікарські препарати з конвалії рекомендуються при серцевій недостатності, кардіосклерозі, неврозах серця, при , ураженнях серця у дітей і хворих на інші тяжкі недуги (, тощо). Рослина містить , що регулюють серцеву діяльність (є вказівки, що вони не мають рівноцінних синтетичних замінників), біологічно активні речовини капілярозміцнюючої, протизапальної, спазмолітичної, судиннорозтирюючої дії, а також цукор, яблучну й лимонну кислоти.У народній медицині конвалію застосовують при водянці, хворобах серця, , хворобах очей, від пропасниці, головного болю, паралічу, як заспокійливий, сечогінний засіб, при безсонні.У гомеопатії й ветеринарії використовують конвалію у свіжому вигляді. Квітки конвалії містять ефірну олію (до 0,9), яка дуже ціниться в парфумерії, з квіток готують есенцію, що входить до складу найвищих сортів духів. Вся рослина конвалії отруйна.Рослина дуже декоративна, придатна для декорування затінених вологих місць у садах і лісопарках. Фіалка триколірна Цвітуть посеред густих пшениць біло-жовто-сині квіточки, перешіптуються з колоссям налитим і ніби розповідають людям ось цю давню легенду про велике кохання. У підгірському селі жили в сусідстві леґінь Іван та дівчина Марія. Змалку дружили вони, в дитячих забавах минали, мов хмари легенькі пливли над горами, безжурні їхні літа. І незчулися обоє, як стали дорослими .Глянув Іван на Марічку одного погожого травневого дня, і відчув, що серце його виповнилося солодким передчуттям щастя. Те ж саме відчула й Марічка. Бачили те й батьки закоханих молодих і раділи, милуючись ставним, як олень, легінем і красною, мов ружа, дівчиною.Та прочув про те велике кохання злий чарівник, який убарложився в глибокій печері на Чорногорі. І задумав той злий дух викрасти Марічку. Того вечора, коли село гуляло на весіллі Йвана та Марічки, налетів чорний вихор, зірвав покрівлю з хати, І зникла в тому вихорі Марічка. Зникла, як і не було її! Убитий горем Іван кинувся шукати свою кохану. Довго йшов він зворами, видираючись на найвищі скелі, спускаючись у глибокі печери, все гукав-кликав свою кохану Марічку.Якогось дня дійшов леґінь до тієї печери, в якій жив злий чарівник. Голосом, сповненим туги і пристрасті, Іван гукнув:— Марічко! Де ти, Марічко? Це я, твій Іванко, прийшов, щоб тебе визволити з неволі і відвести до рідної хати. Чуєш, Марічко?!Почула Марічка той голос і кинулася бігти темними підземеллями. Сила її кохання була такою великою, що перед нею самі собою відчинялися важкі кам’яні двері. І ось вже двоє закоханих зустрілися і впали одне одному в обійми.На їхнє нещастя саме на той час повернувся до своєї оселі злий чарівник. Побачивши Марічку в обіймах Івана, він закричав страшним голосом:— Гей, ти, нікчемна людино! Хочеш забрати належне мені по праву сильнішого! Ти по смерть свою прийшов! То ж ставай на останній бій зі мною!Вихопив Іван бартку з-за пояса і кинувся на свого кривдника.Довго билися вони над глибоким урвищем. І невідомо ще, чим би скінчився той бій, коли б Іван, стоячи на самім краю урвища, не оглянувся на свою Марічку. Вона стояла бліда і перестрашена, всім серцем жадаючи перемоги своєму Іванкові над злим ворогом.Та от коли Іванко глянув на Марічку, чарівник підступним ударом в спину збив його з високої кручі і зареготав злим сміхом, святкуючи перемогу.Як побачила Марічка загибель свого Іванка, так і кинулась у безодню, лебедицею білою полетіла услід за коханим.Упали вони на грунь якогось чоловіка, що жив на відлюдді далеко в горах. Упали на м’яку пшеницю, що саме починала колоситись. І сталося диво: тіла їхні зникли безслідно, а на тім місці виросла квітка, забарвлена у три кольори: білий, жовтий і синій. Білий колір — то знак весільний, знак єднання двох закоханих; жовтий — знак розлуки, вічної розлуки з життям; синій — колір неба, під яким рости і цвісти цій квітці та розповідати людям про велике кохання.Шумить зеленокоса нива. І в тому тихому шепоті, коли добре прислухатися, можна почути розмову двох закоханих. Та кажуть, що мову ту може зрозуміти лише той, хто носить у своєму серці жар кохання.Фіалка триколірна. Ця невеличка однорічна рослина росте як звичайний бур’ян у посівах, здебільшого в озимині. Але трапляється вона також на узліссях, біля доріг, у ровах. Стебло її (заввишки 10–15 см) гіллясте, з ребристою поверхнею. Листя — дрібне, ланцетоподібне. П’ятипелюсткова квіткова чашечка забарвлена білим, жовтим та фіолетово-синім кольорами. На парових полях можна побачити так звану польову фіалку — тільки з білими та жовтими пелюстками, яка, однак, у народній медицині використовується як і триколірна, бо хімічний склад і морфологічні ознаки їх майже аналогічні.Фіалку триколірну на Україні звуть ще брат-та-сестра, братчики, зозульки, Іван-та-Марія, сирітки тощо. Як лікарська рослина у народній медицині відома вона з глибокої давнини.Для виготовлення ліків збирають всю надземну частину фіалки — стебло, листя, квіти, — яка містить глюкозид віоламін, алкалоїд віолін, сапоніни, рутин, винно-кам’яну та саліцилову кислоти, каротин, вітамін С.Найчастіше фіалка триколірна застосовується як внутрішній засіб при хронічних захворюваннях шкіри, авітамінозах, мляво гранулюючих ранах, трофічних виразках, суглобовому ревматизмі, а також при подагрі. Здавна відома вона і як стимулятор розвитку дитячого організму та запобіжний засіб проти цинги.У німецькій народній медицині настій фіалки (10–20 грамів трави на склянку окропу) вживають тричі на день при хворобах дихальних шляхів, коклюші, запорах, запаленнях сечового міхура, артеріосклерозі та ревматизмі. Дехто з вітчизняних медиків пропонує застосовувати цю рослину в суміші з іншими і для лікування лускатого лишаю (псоріазу). Для цього треба настояти в склянці окропу столову ложку суміші — трави фіалки і золототисячника по 20 грамів, трави дим’янки, пагінців солодко-гіркого пасльону, листя копитняку та трави багна по 10 грамів — і випити за три прийоми.Фіалку триколірну заготовляють під час цвітіння, зрізавши стебло на невеликій відстані від поверхні землі. Сушать її у приміщеннях з достатньою вентиляцією або надворі в затінку, а зберігають у щільно закритих паперових коробках. Тривале зберігання (кілька років) не рекомендується, бо при цьому втрачається цінність трави як вітамінного препарату. Тюльпани Просторі степи Центральної Азії - батьківщина диких тюльпанів. Це знак настання весни, яка приходить навіть на сухі степові ландшафти. Вони служать символом життя і родючості для жителів степів - кочових племен. Дикі види цієї квітки є предками наших декоративних тюльпанів. Подібно до різнобарвного коштовного каміння вони сяють в пустому степу, їх вигляд дарує людям надію на дощове літо і краще життя. Для кочівників відхід суворої зими - це привід для свята. Традиційні танці й пісні оповідають історії про життя в безкрайньому степу, вічно блакитному небі, матері-землі; про людей, тварин, любов і страждання, патріотизм і світ їхніх богів Сніжний покрив захищає рослинність взимку від морозу. Коли навесні перші сонячні промені розтоплюють сніг, цибулини весняних квітів, що перезимували, пускають паростки. Використовуючи запас поживних речовин, і знаходячись в сприятливих весняних умовах, коли вистачає тепла і вологи, вони швидко ростуть і розцвітають. В результаті в період з квітня по травень степ стає схожим на яскравий квітучий килим. Мільйони дикорослих тюльпанів розпускаються одночасно з іншими цибулинними квітами, такими як лілії, гіацинти, іриси і касатики. Найбільш дорогоцінною перлиною в морі квітів є - тюльпан Шренка, який в Казахстані занесений у Червону книгу, як рослина, що охороняється. Барвиста різноманітність квітів зберігається лише короткий період.
1 2 3 4 5 Категория: Інше \| Добавил: DoceNt (19.05.2016)
Просмотров: 895 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: