РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Правила оформлення курсової роботи - Інше - Реферати - Каталог статей

План Вступ Мета і завдання курсової роботи Вибір теми курсової роботи Наукове керівництво та організація виконання курсової роботи Вивчення літератури та практичних матеріалів Формування змісту курсової роботи оформлення курсової роботи Мова і стиль Технічне оформлення тексту Ілюстрації Таблиці Формули Скорочення слів та переліки Бібліографічні посилання Список використаної літератури Додатки 7. Підготовка до захисту та захист курсової роботи Висновки Список використаної літератури Вступ Курсова робота є важливою складовою самостійної роботи студентів Виконання курсових робіт ставить своєю метою вироблення у студентів навичок роботи з навчальною та спеціальною літературою, статистичними матеріалами, формування вмінь аналізу, систематизацію, розширення та поглиблення теоретичних знань з предмету, оволодіння навичками робити наукові узагальнення та висновки, висловлювати пропозиції щодо удосконалення діяльності підприємств туристичної галузі. Навчальний процес у вищих навчальних закладах _це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньому або кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти. Навчальний процес базується на принципах науковості, гуманізму, демократизму, наступності та безперервності, незалежності від втручання будь-яких політичних партій, інших громадських та релігійних організацій. Індивідуальні завдання з окремих дисциплін (реферати, розрахункові, графічні, курсові, дипломні проекти або роботи тощо) видаються студентам в терміни, передбачені вищім навчальним закладом. Індивідуальні завдання виконуються студентом самостійно при консультуванні викладачем. Планування та виконання курсової роботи у вищому навчальному закладі базується на законах України “Про освіту” від 23 травня 1991 року1060-XII, “Про вищу освіту” від 17 січня 2002 року N 2984-III, Постанові КМУ “Про затвердження Положення про державний вищий навчальний заклад” від 5 вересня 1996 р. N 1074, Наказі Міністерства освіти і науки України “Про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів” від 7 серпня 2002 року № , Наказі Міністерства освіти України “Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах” від 2 червня 1993 року N 161; Положенні “Про організацію навчального процесу” розглянутому і схваленому методичною радою КМУЦА, протокол № 3 від 23.12.99; Положенні “Про курсове проектування” затвердженому наказом ректора від 3 жовтня 2002 року № 152/од, “Методичних рекомендаціях з планування та організації самостійної і індивідуальної роботи студентів” розглянуті і схвалені методичною радою КМУЦА 25 листопада 1999 року, протокол № 2; Положенні “Про планування та облік навчальної роботи науково-педагогічних працівників”, розглянутому і схваленому науково-методичною радою НАУ 5 лютого 2004 року, протокол № 1. 1. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ Курсова робота є самостійного теоретико-дослідницькою роботою студента, що входить до освітньо-професійної програми підготовки бакалавра, спеціаліста та магістра з напрямку. Виконання курсової роботи є складовою навчального процесу. Мета курсової роботи – поглибити теоретичні знання, набуті студентами у процесі вивчення дисциплін, і виробити вміння застосувати їх у практичному вирішенні питань економіки, організації та планування діяльності підприємства. Виконання курсової роботи має сприяти глибшому засвоєнню студентами дисциплін, спонукає ґрунтовно вивчати законодавчі акти з питань економічних відносин, спеціальні наукові видання, у яких розглядаються окремі питання цих відносин за умов ринкової економіки. У процесі виконання курсової роботи студент у відповідності до кваліфікаційних вимог, що пред’являються, повинен проявити свої знання загальнотеоретичних, загальноекономічних і фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін, які розкривають теоретичні основи та практичні питання організації, планування і управління економікою підприємства, а також свої навички вести поточну планово-економічну роботу в підприємствах, прогнозувати і планувати їх розвиток, розробляти стратегію діяльності на ближчу та віддалену перспективу, розраховувати і аналізувати техніко-економічні показники діяльності, визначати основні напрямки удосконалення організаційно-економічного механізму підприємства, розробляти заходи щодо підвищення ефективності господарювання. В процесі виконання курсової роботи студент повинен самостійно знайтита вивчити літературу з обраної теми, здійснити відповідний аналіз статистичних даних підприємства чи галузі, показати вміння вирішувати економічні завдання, застосовувати теоретичні положення у вирішенні конкретних питань економіки, організації та планування первинної ланки народного господарства з урахуванням форм власності. 2. ВИБІР ТЕМИ КУРСОВОЇ РОБОТИ Вибір теми курсової роботи – відповідальний етап, від якого значною мірою залежить напрям, зміст та успіх всього дослідження. Тема курсової роботи повинна бути актуальною, відповідати вимогам сучасного етапу розвитку вітчизняної економіки, орієнтуватися на проблеми впровадження ринкового механізму господарювання, відображати практичні реалії діяльності господарюючих суб’єктів різних форм власності. Право вибору теми курсової роботи надається студенту в межах орієнтовної тематики, яка розробляється і щорічно оновлюється кафедрою. Водночас, студент може вибрати для себе і таку тему, яка не передбачена кафедральною тематикою, керуючись у своєму виборі власними науковими інтересами. В останньому випадку він повинен зазначити назву теми та обґрунтувати її вибір у заяві на ім’я завідувача кафедри. Без такого погодження вільний вибір тем не дозволяється. Студенти заочної форми навчання здійснюють вибір теми курсової роботи з рекомендованого переліку тем з урахуванням своєї трудової діяльності, можливостей використання практичних матеріалів підприємств, де вони працюють. Вибір теми курсової роботи оформляється письмовою заявою студента на ім’я завідувача кафедри, в якій зазначається тема (без будь-яких скорочень у її формулюванні). На підставі таких заяв кафедра визначає наукових керівників. Узгоджені таким чином між студентами і кафедрою теми курсових робіт, а також склад наукових керівників затверджуються розпорядженням завідувача кафедри і в подальшому змінюватися не можуть. Курсові роботи, теми яких не затверджені кафедрою, не рецензуються і повертаються студентам без оцінки. 3. НАУКОВЕ КЕРІВНИЦТВО ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ Курсова робота – це самостійне науково-практичне дослідження, яке дає змогу оцінити якість знань студента, його вміння застосовувати їх на практиці. Студент виконує курсову роботу самостійно під керівництвом наукового керівника. Науковим керівником курсової роботи є викладач кафедри менеджменту. Науковий керівник надає студенту наукову та методичну допомогу, контролює хід виконання роботи, вносить необхідні зміни в план дослідження, скеровує на доцільність прийняття тих чи інших рішень. Основні обов’язки наукового керівника: ? допомогти студенту у розробці плану курсової роботи; ? рекомендувати необхідну основну та додаткову літературу, довідкові, статистичні, нормативні джерела та інші матеріали; ? надавати систематичні консультації з написання окремих параграфів роботи, спрямувати роботу студента на повне і глибоке розкриття теми; ? перевірити зміст виконаної роботи; ? здійснювати проміжний та рубіжний контроль підготовки курсової роботи; ? дати рецензію на курсову роботу та рекомендувати її до захисту. ? Процес виконання курсової роботи включає наступні етапи: ? ознайомлення з вимогами до курсової роботи та методичними рекомендаціями щодо її виконання; ? вибір теми, розробка плану, визначення термінів виконання роботи; ? добір літературних джерел, законодавчих та відомчих матеріалів, визначення системи економічних показників та джерел збору практичного матеріалу з теми дослідження; ? вивчення літературної бази, її аналіз та узагальнення; ? збір, систематизація і обробка практичного матеріалу, його аналіз і оцінка; ? написання тексту курсової роботи, комп’ютерна обробка даних, оформлення ілюстративного матеріалу; ? представлення роботи на перевірку та рецензування науковому керівнику; ? підготовка до захисту і захист курсової роботи. Студент повинен враховувати необхідність виконання всіх перерахованих етапів, плануючи їх у наведеній послідовності. Після закріплення теми кожний студент повинен розробити попередній план курсової роботи. План теми варто розробити після ознайомлення з літературними джерелами, які висвітлюють ті чи інші питання і проблеми з теми дослідження. Це дасть змогу студенту детальніше уявити собі структуру роботи, послідовно викласти її зміст, повніше виявити коло питань, які мають бути вирішені. У планах курсових робіт повинні бути передбачені наступні складові: вступ, теоретична частина, коротка організаційно-економічна характеристика підприємства, аналітична частина, висновки та пропозиції. Зразок плану курсової роботи наведено в додатку Б. Попередній план курсової роботи студент подає на розгляд науковому керівнику. Після обговорення план затверджується науковим керівником в остаточній редакції. Студент виконує курсову роботу згідно із затвердженим планом та у визначені терміни. При перевірці курсової роботи науковий керівник повинен виявити помилки та неточності; вказати, в чому вони полягають та визначити раціональні шляхи їх виправлення; уточнити нечіткі формулювання; відмітити стилістичні помилки. За виправлення недоліків роботи, відмічених науковим керівником, як і за достовірність даних, використаних в роботі, відповідальність несе студент-автор курсової роботи. Завершена курсова робота підписується студентом та подається на кафедру, де її реєструють, а потім передають науковому керівнику для перевірки та підготовки рецензії. Після детального вивчення та схвалення курсової роботи науковий керівник надає письмову рецензію та рекомендує роботу до захисту. 4. ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ ТА ПРАКТИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ Виконуючи курсову роботу, студент повинен навчитися користуватися спеціальною літературою, самостійно її аналізувати та узагальнювати. Це дозволяє з’ясувати стан вивчення обраної теми сучасною наукою та конкретніше визначити напрями дослідження. Навчальну та спеціальну літературу з теми курсової роботи студент добирає самостійно, використовуючи для цього алфавітний та систематизований каталог, який є в бібліотеці академії чи у будь-якій іншій науковій бібліотеці. Обов’язково варто вивчити та використати у процесі написання курсової роботи нормативні акти (закони, накази, інструкції, постанови тощо), що стосуються обраної теми. Їх можна знайти також за відповідними каталогами (каталог законів України, збірник Постанов Кабінету Міністрів України та ін). Консультацію з питань добору літератури студент може отримати у наукового керівника чи у працівників бібліотеки. Статті з періодичних джерел легко розшукати за каталогом періодики або за покажчиками статей, які розміщують в останньому номері журналу за кожний рік видання. Інформаційний пошук студенти можуть вести і на сайтах інформаційних електронних мереж. Під час вивчення літератури особливу увагу варто звернути на першо-джерела, що стосуються теми, періодичні видання, наукові статті, передовий виробничий досвід. При виконанні аналітичних розрахунків слід використовувати статистичні збірники та бюлетені, підготовлені Держкомстатом України, зокрема, «Статистичний щорічник України», «Україна в цифрах» та інші. Збираючи відомчі матеріали, необхідно ознайомитися з діючими постановами, методичними вказівками чи рекомендаціями, нормативними, довідковими та іншими відомчими матеріалами, які стосуються теми курсової роботи. При цьому доцільно вести коротке конспектування основних положень. В окремих випадках, коли зустрічаються важливі визначення, цікаві факти і приклади або статистичні дані, їх бажано виписувати у вигляді цитат і обов’язково вказувати при цьому бібліографічні дані джерела інформації. Добір літератури завершується складанням списку літературних джерел. Передусім необхідно звернути увагу на рік видання того чи іншого літературного джерела. Користуватися необхідно лише новими виданнями. Перед виконанням роботи уважно переглянути власноручні записи, зроблені у процесі вивчення літературних джерел з питань теми, а також записи щодо діяльності об’єкта дослідження (підприємства, галузі тощо). Ці матеріали мають бути систематизовані, ретельно проаналізовані, узагальнені і лише потім використані у тексті роботи. Після вивчення літератури з теми і складання плану роботи студент приступає до збору практичних матеріалів. Збір необхідних даних про діяльність організацій і підприємств, їх обробка та економічний аналіз – найбільш складний та відповідальний етап у виконанні курсової роботи. Питань, передбачених планом курсової роботи, дотримуючись при цьому такої послідовності: ? визначення показників, які необхідно зібрати; ? розробка методики отримання необхідних показників; ? правильне документальне оформлення досліджень. Визначення показників, які будуть збиратися, може проводитися наступним чином. На першому етапі доцільно розробити перелік всіх показників з кожного досліджуваного питання. При цьому необхідно чітко розмежувати показники інформаційні і показники аналітичні (наприклад, аналітичний показник «продуктивність праці» розраховується на основі двох показників – суми товарообороту за певний період і середньоспискової чисельності працівників). На другому етапі складається зведений перелік всіх вихідних показників. Для цього всі показники підлягають логічному аналізу з точки зору їх повторення, взаємозв’язку і можливості отримання аналітичних показників. На третьому етапі визначаються джерела інформації для кожного вихідного показника. При цьому виявляється, які показники можуть бути одержані із статистичних даних, бухгалтерської звітності, матеріалів вивчення економічної літератури, а які належить одержати у процесі дослідження на підприємстві. При зборі показників, які відображаються бухгалтерським обліком та статистичною звітністю, необхідно визначити джерела одержання даних (форму звітності чи обліку), період за який здійснюється збір показників (він повинен бути порівняльним), одиниці виміру. Цифрова інформація повинна збиратися з таким розрахунком, щоб її можна було використати при складанні різних за змістом таблиць, діаграм, графіків і т.п. Відбір цифрових даних слід проводити не за один, а за 3 роки, і до того ж там, де це потрібно, в порівняльних показниках, щоб можна було виявити динаміку, визначити певні закономірності та тенденції розвитку. Для одержання спеціальних даних та матеріалів, яких немає у бухгалтерській та статистичній звітності, студент повинен самостійно провести натурне обстеження, виконати необхідні розрахунки. Зібраний практичний матеріал слід ретельно перевірити, опрацювати, згрупувати, класифікувати. В процесі обробки інформації повинні бути розраховані відносні та середні величини, коефіцієнти, індекси; розроблені аналітичні таблиці, складені графіки, діаграми, картограми, схеми. 5. ФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ Результати вивчення економічної літератури, законодавчих актів та інструктивних матеріалів, зібрані та опрацьовані практичні матеріали слід перетворити у єдине ціле, завершене самостійне наукове дослідження. До написання тексту курсової роботи варто приступати лише тоді, коли студент глибоко засвоїв теоретичний курс, вивчив необхідну літературу, зібрав і опрацював практичний матеріал, з’ясував загальні вимоги до викладення матеріалів курсової роботи: чіткість побудови (згідно з планом), логічна послідовність, переконливість аргументації, чіткість формулювань; обґрунтованість рекомендацій та висновків. Курсова робота повинна включати: ? титульний аркуш; ? зміст; ? затверджений науковим керівником план; ? вступ; ? теоретичну частину; ? аналітичну частину; ? рекомендаційну частину; ? висновки та пропозиції; ? список використаної літератури; ? додатки. Титульний лист є першою сторінкою курсової роботи і не нумерується. На ньому (зверху вниз) наводяться такі відомості: ? назва відомства, якому підпорядковується вищий навчальний заклад; ? назва вищого навчального закладу; ? назва кафедри; ? тема курсової роботи з вказанням підприємства (організації), за матеріалами якого вона виконана; ? відомості про виконавця роботи; ? відомості про наукового керівника; ? місто і рік виконання. Зразок титульного аркуша наведено в додатку В. Зміст відображає найменування та номери початкових сторінок всіх складових роботи, зокрема, вступу, параграфів основної частини, висновків та пропозицій, списку використаної літератури, додатків. Усі заголовки починають з великої літери без крапки в кінці. Зразок оформлення змісту наведено в додатку Г. У вступі подається загальна характеристика предмету дослідження, короткий огляд стану розробки проблеми, обґрунтовується вибір теми та її актуальність, визначаються мета та методи дослідження, джерела отримання практичних матеріалів. Вступ доречно починати з обґрунтування вибору теми, оскільки саме її актуальність є вагомою підставою для дослідження даної проблеми. З оцінки значущості теми витікає формулювання мети і основних завдань дослідження. Мета може бути викладена в одному чи декількох пунктах і не повторювати тему курсової роботи, а розвивати і уточнювати її. У вступі обов’язково вказується об’єкт дослідження та період часу, протягом якого вивчається об’єкт. В середньому, обсяг вступу становить 2–3 сторінки. Теоретична частина роботи базується на глибокому вивченні літературних джерел, їх практичному осмисленні, узагальненні практичного досвіду господарської діяльності підприємств та організацій. Особливу увагу звертають на роботи відомих вчених, монографічну літературу, статті в наукових журналах останніх років видання. Тут варто висвітлити суть основних економічних категорій з досліджуваної проблеми, побудову економічних показників та моделей; навести різні підходи до вирішення проблеми, їх оцінку та обґрунтування власної позиції студента. Ця частина слугує теоретичним обґрунтуванням наступних розробок, дозволяє визначити певну методику дослідження. За обсягом вона складає одну четверту всієї роботи. Аналітична частина містить організаційно-економічну характеристику підприємства, на матеріалах якого виконується робота, та глибокий аналіз досліджуваної проблеми з використанням різних методів дослідження, включаючи економіко-математичні за допомогою ПЕОМ. Студент повинен застосовувати пакети прикладених програм «АРМ економіста», «Інформаційні технології підприємств», «Статистичний аналіз», «Статистика», а також самостійно розроблені ним програми. Ця частина роботи повинна бути найбільшою за обсягом. Студент не повинен обмежуватися констатацією фактів, а має виявляти основні тенденції розвитку процесів, недоліки та чинники, що їх обумовили. При можливості він наводить статистичні дані із статистичних збірників, періодичних видань, проводить аналітичні узагальнення, порівняльний аналіз, ілюструє дослідження графічним матеріалом. Від повноти і якості аналізу залежить глибина та обґрунтованість пропонованих заходів. В рекомендаційній частині відображаються наслідки виконаної роботи, дається огляд шляхів та обґрунтування заходів щодо поліпшення економічного стану підприємства та шляхів вирішення досліджуваних питань. Всі проміжкові та остаточні результати дослідження, в тому числі негативні, повинні бути докладно та послідовно описані та проаналізовані. Висновки та пропозиції повинні містити узагальнення основних результатів дослідження та запропонованих автором шляхів вирішення досліджуваних питань. Висновки слід формулювати ретельно і точно, не перевантажуючи їх поясненнями та частинами тексту роботи. Вони повинні мати конкретний та адресний характер, обґрунтовуватися в попередніх розділах роботи і давати повну уяву щодо змісту проведених розробок. Список використаної літератури розміщують після висновків та пропозицій. Він є суттєвою та органічною частиною курсової роботи і відображає самостійну творчу діяльність автора, рівень вивчення ним поставленої проблеми. До списку рекомендується включати основну фахову літературу з досліджуваної теми, на яку в роботі є посилання або з якою автор знайомився, та джерела практичних матеріалів. Після списку літератури проставляється дата завершення курсової роботи та підпис студента. Додатки наводяться в кінці роботи і оформляються як її продовження. В додатки слід виносити матеріал, який за умови включення його до основної частини роботи загромаджує текст або змінює впорядковане і логічне уявлення про роботу. У додатки можуть бути винесені: ? додаткові ілюстрації, таблиці; ? матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бути введені до основної частини (проміжкові математичні розрахунки, докази, формули; програми робіт та обстежень; анкети; результати анкетних та експертних опитувань; інструкції, методики; опис розроблених комп’ютерних програм; заповнені форми бухгалтерської та статистичної звітності та інші документи). Зв’язок основного тексту з додатками здійснюється за допомогою посилань. 6. ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ Курсова робота оформлюється відповідно до вимог ДСТУ 3008-95 «Документація у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлення». 6.1. Мова і стиль Курсова робота повинна виконуватися державною мовою. Мовно-стилістичне оформлення курсової роботи обумовлюється особливостями наукового стилю: ? формально-логічний спосіб викладення матеріалу, наявність міркувань, що сприяють доказу істини, обґрунтуванню основних висновків дослідження; ? смислова завершеність, цілісність та зв’язність думок; ? цілеспрямованість, відсутність емоційного забарвлення наукового тексту; ? об’єктивність викладу, смислова точність, стислість, ясність; ? необхідність використання спеціальної термінології. Завдяки спеціальним термінам досягається можливість в короткій формі давати розгорнуті визначення та характеристики наукових фактів, понять, процесів, явищ. Необхідно уважно підходити до вибору наукових термінів та визначень, посилаючись при цьому на авторитетні опубліковані джерела (підручники, довідкові та нормативні видання тощо). Щоб уникнути суб’єктивних суджень і акцентувати основну увагу на предметі висловлювання, в тексті застосовують переважно виклад від третьої особи («…автор рекомендує») або від першої особи множини («…на нашу думку», «…зазначимо, що»), часто використовують безіменну форму подачі інформації («…як було сказано», «… на думку»). Текст курсової роботи слід старанно вичитати та перевірити на грамотність. Курсова робота, яка неохайно оформлена, з граматичними помилками і грубими стилістичними огріхами повинна бути повернена науковим керівником для доопрацювання. 6.2. Технічне оформлення тексту Курсова робота виконується рукописним, машинописним способом або за допомогою комп’ютерного набору з одного боку аркушу білого паперу формату А4 (210х297 мм) до тридцяти рядків на сторінці (на друкарській машинці – через 2 міжрядкові інтервали, на комп’ютері – з інтервалом півтора). Мінімальна висота шрифту – 1,8 мм. При використанні комп’ютерної техніки рекомендується текстовий редактор MS Word, кегель – 14, шрифт Times New Roman. Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту повинна бути однакова. Текст роботи слід писати чи друкувати, враховуючи розмір берегів: лівий – 20 мм, правий – 10 мм, верхній – 20 мм, нижній – 20 мм. Обсяг роботи, як правило, не перевищує 45–55 сторінок написаного або 30–35 сторінок друкованого тексту. Текст курсової роботи необхідно поділяти на параграфи. Кожен параграф починають з нової сторінки. Параграфи повинні мати заголовки. Назви параграфів та заголовки структурних частин курсової роботи: ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ, СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ДОДАТКИ пишуть великими буквами симетрично до тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Підкреслювати заголовки, скорочувати та переносити в них слова не дозволяється. Не дозволяється розміщувати назву параграфа в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщується тільки один рядок тексту. Відстань між заголовком і текстом повинна дорівнювати 2 рядки. Текст поділяють на абзаци, кожний з яких містить самостійну думку. Абзац починається з нового рядка, при цьому з лівого боку залишають поле розміром 15–17 мм. Кожну сторінку слід використовувати повністю, пропуски допустимі лише в кінці параграфів. Нумерацію сторінок, параграфів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Нумерація сторінок повинна бути наскрізною, включаючи список використаної літератури та додатки. Першою сторінкою є титульний аркуш (номер на ньому не проставляється), другою – зміст роботи і т.д. Номер сторінки проставляється в правому верхньому куті аркуша без крапки. Якщо в роботі є рисунки і таблиці, які розташовані на окремих аркушах, їх слід включати до загальної нумерації. Параграфи повинні мати порядковий номер. Заголовок параграфу пишуть у тому ж рядку. Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою в кількості не більше двох на одній сторінці. 6.3. Ілюстрації Текст курсової роботи супроводжують ілюстраціями. Ілюстрацію (креслення, графіки, схеми, діаграми, фотознімки та ін.) слід розміщувати в роботі безпосередньо після тексту, де вона згадується вперше, або на наступній сторінці. В роботі слід наводити лише ті ілюстрації, які відображають її зміст. Кожна ілюстрація повинна відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Вибір виду ілюстрації залежить від змісту матеріалу та поставленої мети. Основними видами ілюстративного матеріалу в курсовій роботі є: схема, діаграма, графік. Схема – це зображення, яке за допомогою умовних позначень та без збереження масштабу передає основну ідею пристрою, предмету, процесу та показує взаємозв’язок їх головних елементів. Іноді просторові схеми різних систем зображують у вигляді прямокутників з простими зв’язками – лініями. Їх називають блок-схемами. Діаграма – один із способів графічного зображення залежностей між величинами. Їх складають для наочності зображення та аналізу масових даних. Розрізняють лінійні, площинні та об’ємні діаграми. Для побудови лінійної діаграми звичайно використовують координатне поле: по осі абсцис відкладають час чи факторні ознаки (незалежні), по осі ординат – показники на певний момент або розміри результативної незалежної ознаки. Вершини ординат з’єднують відрізками, внаслідок чого отримують ламану лінію. На стовпчикових діаграмах дані зображують у вигляді прямокутників однакової ширини, розташованих горизонтально чи вертикально. Довжина (висота) прямокутників пропорційна величинам, які вони зображують. Секторна діаграма являє собою коло, поділене на сектори, величини яких пропорційні величинам частин об’єкта чи явища, що відображаються. Результати обробки цифрових даних можна дати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки і лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстративного матеріалу. Осі графіка креслять суцільними лініями. На кінці осі стрілки не ставлять. Осі можна починати не з нуля, якщо крива, що зображена на графіку, займає невеликий простір. Ілюстрація повинна бути виконана чорним чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору. При комп’ютерному наборі дипломної роботи рисунки слід виконувати вбудованим редактором MS Office в згрупованому вигляді. В дипломній роботі необхідно застосовувати лише штрихові ілюстрації. Текстові написи на рисунку рекомендується заміняти цифровими позначками (зліва направо, за годинниковою стрілкою), які пояснюють в підписі під графічним зображенням або в основному тексті. Всі ілюстрації позначають в тексті словом «Рис». Нумерація рисунків може бути наскрізною (через всю роботу) або в межах параграфа, за винятком поданих у додатках. Номер ілюстрації та її назву розміщують під ілюстрацією. Номер ілюстрації складається з номеру параграфа і порядкового номеру ілюстрації, відокремлених крапкою (наприклад, Рис. 2.1 – перший рисунок другого розділу). В тексті на ілюстрації роблять посилання у вигляді взятого у круглі дужки виразу «(рис. 2.1)», або у вигляді обороту типу: «…як це видно на рис. 2.1». 6.4. Таблиці Цифровий матеріал доцільно подавати у вигляді таблиць. Таблиця є способом подання інформації, при якому цифровий чи текстовий матеріал групується в колонки, відокремлені одна від одної вертикальними і горизонтальними лініями. Іноді автор наводить цифровий матеріал в таблиці, коли його зручніше розмістити в тексті або дублює його в тексті роботи. Такі таблиці справляють негативне враження і свідчать про невміння поводитися з табличним матеріалом. Розрізняють аналітичні і неаналітичні таблиці. Аналітичні таблиці є результатом обробки і аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць роблять узагальнення як нове (одержане з аналізу) знання. Воно вводиться в текст словами: «Табл. 1.1 дає змогу зробити висновок, що…», «З табл. 1.1. видно, що…» і т.п. Такі таблиці дозволяють виявити і сформулювати певні закономірності. В неаналітичних таблицях розміщують, як правило, необроблені статистичні дані, необхідні лише для інформації або констатації. На всі таблиці повинно бути посилання в тексті роботи. Будь-яка таблиця повинна бути проаналізована. При цьому слід її зміст не переказувати, а узагальнити дані, сформулювати основні висновки або внести додаткові показники, які найбільш повно розкривають явище або процес. Таблицю розташовують після першої згадки про неї або на наступній сторінці таким чином, щоб її можна було читати без повороту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну над другою на одній сторінці. Не рекомендується розміщувати дві або більше таблиць одну за одною (за винятком таблиць, поданих в додатках); їх необхідно розділяти текстом. Таблиці нумерують послідовно в межах параграфу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розташовують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера параграфу і порядкового номеру таблиці, між якими ставлять крапку (наприклад__________, Таблиця 1.2 – друга таблиця першого розділу). Нижче з великої літери посередині сторінки розміщують заголовок таблиці без крапки в кінці. Назва повинна бути стислою і відображати зміст таблиці, її не підкреслюють. При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку пишуть «Продовження таблиці 1.2» і повторюють головку таблиці. Якщо головка громіздка, допускається не повторювати її. В цьому випадку графи нумерують і повторюють нумерацію на наступній сторінці. Назву таблиці не повторюють. Всі дані, наведені в таблиці, повинні бути достовірні, однорідні та співставимі; в основі їх групування повинні бути суттєві ознаки. Не допускається розміщення в тексті дипломної роботи без посилань на джерело тих таблиць, дані яких вже були опубліковані. Посилання на джерело цифрових даних наводять у назві таблиці або в основному тексті. В таблиці повинні бути вказані одиниці виміру всіх показників. Якщо розмірність всіх показників однакова, то вона вказується в круглих дужках під назвою таблиці справа. Заголовок таблиці не повинен дублюватися в заголовках граф. Заголовок граф повинен починатися з великої букви, підзаголовок – з маленької, якщо вінскладає із заголовком одне речення, і з великої – якщо він є самостійним. Всі слова в заголовках, як правило, наводять без скорочень в називному відмінку однини. Крапка в кінці заголовка і підзаголовка не ставиться. Графу з порядковим номером рядків до таблиці включати не треба. Діагональний поділ голівки і боковиків не допускається. Якщо числа в таблиці подають з десятковими і сотими частками, то після коми у всіх числах має бути одна і та ж сама кількість цифр. Це доцільно здійснювати ще й для того, щоб довести, що всі величини обчислені з однаковою точністю. Якщо в будь-якому рядку немає даних, то слід проставляти не нулі, а три крапки. Якщо ознака відсутня – проставляють риску. Приклад побудови таблиці наведено в додатку Д. 6.5. Формули Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Формули і рівняння вписують чорним кольором стандартним шрифтом. Розміри літер і цифр повинні бути: великі літери і цифри – 7–8 мм, малі – 4 мм, показники степенів та індексів – 2 мм. При комп’ютерному наборі необхідно використовувати спеціальні вмонтовані у Word редактори формул. Після формули ставиться кома, а слово «де» пишеться з наступного рядка без двокрапки. Потім дається розшифрування умовних позначень в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу слід подавати з нового рядка. Якщо формула взята з літературних джерел, після розшифровки умовних позначень слід подати посилання на першоджерело. Найважливіші формули, на які є посилання в подальшому тексті, слід нумерувати. Формули і рівняння нумерують порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули чи рівняння складається з номера параграфа і порядкового номера формули чи рівняння, відокремлених крапкою (наприклад, формула (2.3) – третя формула другого параграфа). Номер зазначають на рівні формули або рівняння в круглих дужках в крайньому правому положенні на рядку. При посиланні в тексті на формулу слід вказати її порядковий номер у дужках (наприклад, «…у формулі (2.3)…»). Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:). 6.6. Скорочення слів та переліки Всі слова в курсовій роботі слід писати повністю. Скорочення слів проводять згідно зі стандартами ДСТУ 3582–97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12–93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила». В курсовій роботі допускаються лише загальноприйняті скорочення: а) після перерахування (наприклад, та ін. – та інше; і т. д. – і так далі; і т.п. – і тому подібне); в) при позначенні цифрами століть і років, одиниць виміру (наприклад, ст. – століття; р. – рік; рр. – роки; кг – кілограми). Не рекомендується скорочувати слова «так званий», «наприклад», «формула», «рівняння» і т.п. В тексті роботи можуть бути наведені переліки. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс. Такі переліки подають з малої літери з абзацного відступу. 6.7. Бібліографічні посилання Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу тієї чи іншої думки у роботі слід наводити цитати. Загальні вимоги до цитування такі: ? текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у першоджерелі; ? цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців допускається без перекручування авторського тексту і позначається трьома крапками; ? кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело; ? при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами) слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його висновків і давати відповідне посилання на джерело; ? цитувати автора слід лише за виданням його творів, цитати з неопублікованих джерел не допускаються; ? цитування не повинно бути ні надмірним (створюється враження компілятивності праці), ні недостатнім (знижується наукова цінність викладеного матеріалу); ? при згадуванні в тексті прізвищ авторів їх ініціали, як правило, ставляться перед прізвищами (наприклад, «…в підручнику М.Д. Виноградського…», а не «… в підручнику Виноградського М.Д. …», як це прийнято в списках літератури). Бібліографічне посилання – це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю, інший документ, що розглядається або згадується у тексті, необхідних для їх загальної характеристики, ідентифікації і пошуку. Посилання слід давати на останні видання публікацій. Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід позначати порядковим номером за переліком літератури, виділеним двома квадратними дужками чорного кольору (наприклад, «… у працях [8–10]…»). Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, у посиланнях необхідно точно вказати номери сторінок, на які є посилання в курсовій роботі (наприклад, «Під кваліфікацією працівника розуміють сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь його підготовленості до виконання професійних функцій певної складності» [12, с. 303]). При записі підряд кількох бібліографічних посилань на одне джерело, в повторному посиланні наводять слова «Там само» і вказують відповідні сторінки (наприклад, [Там само, с. 340]). Посилання на ілюстрацію в курсовій роботі позначається порядковим номером ілюстрації (наприклад, «на рис. 1.1»); посилання на формули – порядковим номером формули в круглих дужках (наприклад, «у формулі (2.3)); посилання на таблицю – порядковим номером таблиці (наприклад, «в табл. 1.2»). При повторному посиланні на ілюстрації та таблиці вказують скорочено слово «дивись» (наприклад, «див. табл. 1.2», «див. рис. 1.1.»). 6.8. Список використаної літератури Список використаної літератури – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні відомості про джерела і розміщується після «Висновків та пропозицій». Такий список складає одну із суттєвих частин курсової роботи, що свідчить про рівень фундаментальності проведеного дослідження. Джерела можна розміщувати у списку одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті; в алфавітному порядку прізвищ авторів чи назв; в хронологічному порядку. При складанні списку використаної літератури для курсової роботи рекомендується така черговість джерел: ? державні документи; ? виступи (промови) керівників уряду; ? накази і розпорядження міністерств та відомств; ? нормативно-технічні документи; ? книги, статті. В межах систематизації матеріалів в переліку літератури джерела подаються за абеткою. Всі джерела повинні мати порядковий номер. Бібліографічний опис складають відповідно до чинного стандарту з бібліотечної та видавничої справи: ГОСТ 7.1–84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления». Опис іноземних видань здійснюють мовою тексту видання.Зразки оформлення бібліографічного опису окремих джерел наведено в додатку Е. 6.9. Додатки Додатки оформляються як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх в порядку появи посилань в тексті роботи. Кожний додаток має починатися з нової сторінки. При цьому посередині рядка маленькими літерами з першої великої пишуть слово «Додаток» і великулітеру, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь (наприклад, «Додаток В»). Один додаток позначається як «Додаток А». Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок. Ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, що є у тексті, слід нумерувати в ме- жах кожного додатку. Наприклад, «рис. Г. 3» – третій рисунок додатку Г; «табл. А. 2» – друга таблиця додатку А; «формула (Б. 1)» – перша формула додатку Б. 7. ПІДГОТОВКА ДО ЗАХИСТУ І ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ Курсову роботу рецензує науковий керівник – викладач кафедри менеджменту. При рецензуванні курсової роботи, науковий керівник оцінює: ? відповідність змісту курсової роботи обраній темі; ? повноту її проробки з використанням необхідної літератури; ? наукову та практичну обґрунтованість висновків; ? самостійність виконаної роботи; ? стиль, логічність викладення матеріалу, відповідність вимогам до оформлення. Якщо рецензія позитивна студента повідомляють про допущення його роботи до захисту. Незадовільно виконана робота до захисту рецензентом не допускається і повертається студенту на доопрацювання. Виправлена і доповнена робота подається повторно обов’язково з першим варіантом роботи і рецензією на неї. Захист курсових робіт студентами денної і заочної форм навчання проводиться у встановлені кафедрою терміни на засіданнях спеціальних комісій, призначених завідувачем кафедри. Під час підготовки до захисту студент повинен ознайомитися з рецензією наукового керівника, щоб при необхідності підготувати аргументовані докази; скласти та погодити з своїм науковим керівником доповідь щодо курсової роботи. Остаточна оцінка роботи дається після її захисту студентом. Результати аналізу визначаються комісією за п’ятибальною системою. При оцінці курсової роботи беруть до уваги: ? зміст і якість роботи; ? логічність та композицію роботи; ? самостійність проведеного дослідження; ? відповідність оформлення курсової роботи вимогам до неї; ? навички студента щодо проведення аналітичної роботи; ? вміння логічно та лаконічно формулювати думки, викладені в роботі, побудувати доповідь на захисті; ? повноту та точність відповідей на запитання. Студенти, які отримали на захисті курсової роботи незадовільні оцінки, не допускаються до іспиту з відповідного курсу. Висновок Курсова робота є самостійного теоретико-дослідницькою роботою студента, що входить до освітньо-професійної програми підготовки бакалавра, спеціаліста та магістра. Виконання курсової роботи є складовою навчального процесу. Мета курсової роботи – поглибити теоретичні знання, набуті студентами у процесі вивчення дисциплін, і виробити вміння застосувати їх у практичному вирішенні питань економіки, організації та планування діяльності підприємства. Виконання курсової роботи має сприяти глибшому засвоєнню студентами дисциплін, спонукає ґрунтовно вивчати законодавчі акти з питань економічних відносин, спеціальні наукові видання, у яких розглядаються окремі питання цих відносин за умов ринкової економіки. Тема курсової роботи повинна бути актуальною, відповідати вимогам сучасного етапу розвитку вітчизняної економіки, орієнтуватися на проблеми впровадження ринкового механізму господарювання, відображати практичні реалії діяльності господарюючих суб’єктів різних форм власності. Курсова робота зазвичай складається з наступних частин: Вступ. У вступі пояснюється необхідність (актуальність) обраної тематики дослідження, висвітлюється предмет, об’єкт дослідження, мета і завдання роботи, а також коротко характеризуються методи дослідження. Літературно-історичний огляд щодо певної проблеми. Як правило, дана частина є окремим розділом курсової роботи. Методика досліджень та схема проведення експерименту. Результати досліджень. Основна частина курсової роботи, яка може бути оформлена як один розділ з кількома підрозділами, або як декілька окремих розділів. Тут наводяться описи досліджених об’єктів, подаються результати проведених розрахунків та аналізів, а також дається інтерпретація отриманих результатів. Висновки (3-5). У висновках коротко підсумовуються результати, отримані в процесі виконання роботи. Висновки мають відповідати за змістом поставленим в роботі завданням. Список використаних джерел (20 і більше), розташованих за абетковим принципом (спочатку українські та російські, потім іншомовні). На всі наведені джерела мають бути посилання в тексті курсової роботи (в місцях цитування). Додатки. В додатках розміщується об’ємний фактичний матеріал: кореляційні таблиці, схеми, таблиці, чорно-білі та кольорові малюнки, фотознімки тощо. Обсяг курсової роботи, включно з титульною сторінкою та змістом, складає близько 20 сторінок друкованого тексту. Текст курсової роботи набирається на компьютері. Параметри паперового варіанту роботи мають бути наступними: аркуш А4, береги зліва 30-35 мм, зверху і знизу – 20 мм, зправа – 10 мм. Текст набирається шрифтом Times New Roman, 14 кегль, масштаб 100%, звичайний, абзац 1,0-1,25 см, міжстрочковий інтервал 1,5 стандарт, текст без переносів. До курсової роботи додаються матеріали, що були зібрані студентом під час проведення досліджень з теми курсової роботи, зокрема, бланки досліджень тощо. Тема курсової роботи, попередньо узгоджується з науковим керівником, затверджується на початку навчального року. Захист курсової роботи проводиться за регламентом роботи університету, перед комісією у складі викладачів кафедри, у тому числі і керівника курсової роботи. Доповідь студента повинна містити актуальність теми, мету, завдання, основні результати досліджень та висновки, і не перевищувати 5-10 хвилин. Вона має бути проілюстрована таблицями, картами або рисунками. Отже, вміння правильно написати наукову роботу, а саме курсову роботу, має велике значення для здійснення наукової діяльності. Оскільки людина, яка вирішила поступити в університет, то вона зробила один крок на зустріч науковим дослідженням і науці взагалі. Ці ази потрібні для подальшого застосування їх у науково-дослідницькій практиці та для професійного зросту. Список використаної літератури: 1.Ковальчук В.В., Моїсєєв Л.М. «Основи наукових досліджень». навчальний посібник, Київ-2004р.; 2. «Вимоги до оформлення курсової роботи» кафедра міжнародного права, 2006р.;
1 2 3 4 5 Категория: Інше \| Добавил: DoceNt (31.05.2016)
Просмотров: 1496 \| Комментарии: 4 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: