РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Перепланування квартири - Інше - Реферати - Каталог статей

Перед тим як почати перепланування, варто врахувати побажання всіх членів сім"ї і повязати їх з реальними можливостями. При цьому варто виходити з того, що квартира не повинна підпорядковувати собі людину,-- в ній повинно бути затишно, комфортно і спокійно. Все приміщення квартири можна умовно поділити на загальні і особисті. До перших можна віднести кухню столову і вітальню які слугують як для прийому гостей так і для відпочинку всієї сім"ї. Скритими від посторонніх очей залишається кімнати, які концептуально повинні бути ізольовані: спальня, дитяча, кабінет, ванна кімната і гардероб. Вітальня і столова, навпаки, формують відкритий простір, обмежений тільки несучими стінами,-- ці приміщення повинні бути просторими і святковими. Найбільш поширений спосіб візуально збільшити кімнати--це об"єднати їх. Пройоми без дверей і арки, прорублені у несучій стіні яка відділяє столову від коридору, дозволяє побачити вітальну частину квартири вже із коридору. Можна пробити пройоми в стінах, за рахунок чого вдається повязати декілька розрізнених кімнат в єдине ціле. Щоб підсилити цей ефект, стіну між столовою і вітальнею можна задекорувати скляними панелями -- з"явиться відчуття, що кімнати розділяє лишень легка перегородка. Інколи варто віддати перевагу конструкціям з допомогою яких можна швидко і без проблем трансформувати простір. Досить функціональні різноманітні ширми, розсувні двері-гармошки, перегородки із прозорого скла або відкритих скляних полиць, кольорові вітражі. Між вітальнею і кухнею сьогодні модно робити перегородки в виді барної стійки. Однак з допомогою гіпсокартону можна виконувати більш складні варіанти : наприклад виконати конструкцію завдяки якій з сторони кухні Ви отримаєте "фальш-камін", а з сторони вітальні -- нішу для телевізора. Перегородки із гіпсокартону не обов"язково повинні бути до стелі. Із інших прийомів візуального збільшення і суміщення простору варта виділити внутрішні скляні двері-перегородки. Крізь них проглядаються інші кімнати, а світло немов перетікає із приміщення в приміщення, таким чином, коридор із темного і замкненого простору перетворюється в світлу і відкриту частину квартири. Візуальному збільшенню простору слугує також єдина кольорова гамма відкритих гостинної, кухні і столової, тому колір плитки для підлоги і стіни, наприклад кухні, повинен повторювати кольори інших приміщень. Якщо Ви хочете, щоб квартира виглядала просторо, її головні кімнати повинні бути вирішені в світлих і теплих тонах: підійдуть білий розбілений жовтий, бежевий, коричневий і відтінки світлого чи темного дерева. Основна проблема при переплануванні--переніс кухні в жилу зону. Зразу обмовимось, що цей експеремент не для приміщень з низькою стелею. Переміщення кухонного обладнання потребує скритої проводки всіх підключених до нього комунікацій -- водопроводу, каналізації, електрики. Технічно це важко, проте реально. При переплануванні кімнат часто видається захоплюючою ідея збільшення площі за рахунок приєднання до них лоджій. Однак варто врахувати, що таке рішення може ще більше видовжити і без того надто вузькі кімнати. Прив’язуючись до даного проекту потрібно також композиційно вирішити просторове розміщення сходів які б не займали багато місця, проте були виконані з дотриманням вимог до сходових кліток. При цьому варто не забувати про те, що ці сходи повинні також і на мансардному приміщенні розумно композиційно і просторово за компоновані. Отже враховуючи вище сказане художньо-композиційне вирішення інтер’єру виконане наступним чином: вузький коридор було поділено на два окремі приміщення. В тому, що при вході розміщено навпроти дверей шафу-купе із дзеркальними дверцями в яку також несучу колону. Вхід із цього коридору у вітальню обладнаний скляними розсувними дверцями, які у відкритому положені слугують дверками для вмонтованих полиць обабіч входу до вітальні. Не велика площа коридору візуально компенсується світлом, яке проходить крізь скляні аж до низу двері. другу частину колишнього коридору використано для розміщення сходового маршу, де по мірі зростання висоти сходів формувався простір, який можна развати коридором. В ньому вдалось розмістити двері у суміщений санвузол,а також прохідні двері у кімнату відпочинку, яка сформувалась на місці колишньої дитячої. Сходовий марш розмістився у цьому коридорі буквою С, що ефективно зменшило займану площу підлоги і візуально підвищило висоту приміщення. Вітальня зазнала відносно незначного перевтілення, проте водночас художньо-просторово вона збільшила свою площу вдвоє. Завдяки зменшенню перегородки із кухнею, залишилась тільки метрова перегородка під телевізор і для полиць. Також вітальня звільнилась від зайвої мебелі утворивши просторий і лаконічний інтер єр, який вирішений у теплих тонах використавши темно коричневий, охристий і сірі кольори. Мягка частина розмістилась вздовж стіни навпроти метрової перегородки із вмонтованим плазмовим телевізором. Також у вітальні, біля вікна у кутку несучих стін знайшов своє місце кутовий камін із захисним склом. Навпроти каміну починається марш содової клітки. кухня збільшила свою площу за рахунок приєднання до неї лоджії. Кухонна мебель розволожена буквою «Г».По центру кухні розмістився великий обідній стіл, частина якого при потребі трансформується у барну стійку. Облицювання фартуха виконано мозаїчним набором орнаменту вишивки. Робоча зона кухні виділена плиткою на підлозі, яка відокремлюється від решти інтерєру покритого ламінатом стрічкою мозаїчного орнаменту. Кольорове рішення кухні продовжує ідею вітальні також із використанням в кухонній мебелі червоного і кольору срібний металік. Стеля підтримує композиційне вирішення підсвітлюваними гіпсокартонними коробами із вміщеними в їхній нижній частині кольорового набору із оргскла який підтримує орнамент виконаний на фартусі. кімната відпочинку збільшила свою довжину за рахунок приєднання до неї лоджії і з іншої сторони вбиральні. ЇЇ довжину компенсується за допомогою поперечних поділів і використання на поздовжніх стінах дзеркал. В цій кімнаті широко використовується зелень і інші елементи природи. В першій зоні кімнати відпочинку розміщений диван навпроти якого наклеєні фотообої із архітектурою старого міста. Друга зона вміщає в себе полки під акваріум і іншу зелень навпроти якої розміщений мягкий куток. Третя зона обладнана павутинною сіткою для того аби по ній міг розвивати свої пагони декоративний виноград і інші рослини родини ліанових. Кольорове рішення виконане у холодних кольорах у звязку із візуальним розширенням вузької кімнати. між кухнею і кімнатою відпочинку розташований гостьовий санвузул в якому розміщені душова кабіна навпроти дверей, у кутку розміщений унітаз із вмонтованим у гіпсокартонну конструкцію зливним бачком на стіні біля дверей розташований умивальник.Кольорове рішення виконане у холодних тонах із вмонтованим у стіни вертикальним люмінесцентним освітленням схованим за матовим кольоровим склом. На мансардному приміщенні розташований великий санвузол із вміщеним у нього двомісною гідромасажною ванною навпроти дверей розміщені унітаз і біде поруч з ними умивальник. Кольорове рішення виконано у двох контрасних кольорах які ділять приміщення на зону ванни і вбиральні. Устіни облицьованої керамічною плиткою вміщені декоративні ніші. поруч із санвузлом розміщена майстерня це руно тим, що є можливість під єднати витяжку, що дуже важливо для художньої майстерні. Також там самою конструкцією даху зумовлено те, що світло не потрапляє одразу до майстерні, а проходить через низьку арку висотою до півтори метра, що дає хороше освітлення без бліків. Якраз приміщення над лоджією, що дає можливість проходженню світла має в собі простір для облаштування в ньому кладової. далі по коридору знайшов своє місце біля витяжки невеличкий кабінет. В ньому змогли розміститись полиці для книг і робочий стіл із зручним кріслом. навпроти кабінету розмістилась дитяча вона зайняла площу над частиною сходового маршу і коридору, також приєднавши частину мансарди до опор даху. В ній розмістились двоповерхове дитяче ліжко зайнявши нішу утворену над коридором. В іншій ніші розмістились два столи. Кольорове рішення виконано у яскравих кольорах. Підлогу вистелено ковроліном на натуральних волокнах . в кінці коридору розміщено спальню яка також вкрита ковроліном. В ній зручно розмістились двоспальне ліжко поруч з яким розташовані нічні столики обєднані позаду спинки довгою полицею. Навпроти ліжка на всю стіну розмістилась подвійна шафа-купе із дзеркальними дверцями і проміжком під телевізор. Кольорова гама виконана у теплих кольорах. основне завдання технологічної частини зводилось до: перше-руйнування старих перегорок, а також частин несучих стін, які відгороджували лоджії від жилої площі. Також потрібно було обєднати два приміщення, які розташовані одне над іншим; друге - демонтаж старого сантехнічного обладнання; третє - взведення нових цегляних перегородок і гіпсокартонних перегородок; четверте – облицювання утворених поверхонь. Починати потрібно із головного і найскладнішого завдання цього проекту, а саме взведення несучих конструкцій для можливості вирізання пройому для сходового маршу. Першим завданням, потрібно визначити місце початку і закінчення сходового маршу. Ці розрахунки проводять з врахуванням висоти поверху тобто відстань від підлоги попереднього поверху до підлоги наступного. Основним елементом сходового маршу є сходинка, яка складається із простопу і під сходинки. Графічну розбивку сходів виконують одночасно на плані і розрізі при цьому керуються такими нормами: Ширина простопу має бути не меншою ніж 260мм(40-ий розмір взуття ) . Висота під сходинки має бути не більшою ніж 170мм. Між висотою підсходинки і проступу існує стала аналітична залежність, яка 450мм. Визначають довжину сходової клітки в плані з урахуванням того що кількість проступів є на одиницю меншою ніж кількість підсходинок в наслідок наявності фризової сходинки. Довжина сходового маршу в плані становить суму кількості проступів мінус один проступ. Визначивши довжину сходового його компанують так щоб сходовий марш не загороджував вхід у кімнату відпочинку. Тут доцільно використати планування сходового маршу буквою «С». Після цього можна приступати до зведення опорних колон для утримання плит перекриття. Після всіх підрахунків визначили що доцільним буде розташувати несучі колони на відстані 1,5м від несучої стіни. Для того щоб несучі колони не перевантажували плити перекриття під ними потрібно зняти місцеве навантаження, постиливши в основу під плити швелер, який би також перекривав своєю площею сусідні плити перекриття. Для більшої стійкості в швелер монтують арматуру заливши її цементом. Далі у попередньо визначених місцях починають взводити не сучі колони товщиною в одну цеглу на відстані одна від одної 3,4м . підійшовши до верхньої межі на відстань біля 24см починають монтувати попередно підготовлену конструкцію. Ця конструкція виготовляється із двох полотен швелера і арматури за допомогою якої зєднали ці два швелери. Отже несуча конструкція вже готова потрібно лишень дочекатись остаточного висихання цементу. Далі потрібно приступати до обєднання двох приміщень розташованих одне над іншим. Для цього потрібно використовувати перфоратор, яким і будуть робити отвір для сходової клітки. Завершивши роботу перфоратором краї панелей перекриття додатково для більшої стійкості зварюють між собою арматурою. В існуючий пройом вже можна монтувати сходовий марш. Сходова клітка, яка виконана із дубового масиву і по краях, якої кріплять тестеву. Перил а також виконані у тому ж матеріалі, які кріплять до сходового маршу на висоті 900см. Виконавши основне завдання можна приступати до вирішення покриттів. При вході вирішено настилити плитку на стяжку без підігріву. У вітальні, частині кухні, коридорі, кімнаті відпочинку і коридорі мансарди виконується настилання ламінату. Для цього на плити перекриття монтують лаги між якими вкладають твердий пінопласт після чого його накривають фанерними листами. Після цього настилають теплоізоляційну плівку на яку вже монтують ламінат. У частині кухні, в санвузлах і майстерні виконують покриття із керамічної плитки з підігрівом. Для цього на основу даних приміщень накладають обігрівальні труби і заливають цементом і роблять стяжку. Потім усі випуклі нерівності вирівнюють розчином цементу і піску (1:5).після схоплювання розчину якщо на поверхні виявлені жирні, масляні плями, то їх нейтралізують за допомогою розчинників або очищеного бензину і дають цим місцям просохнути. Товщина стяжки яку виконують після цих процедур становить 10-20мм. Після схоплювання стяжки її ще раз перевіряють на рівність за допомогою рейки. Далі можна робити розмітку. Існує два методи укладання лицювальної плитки: симетричними і не симетричними рядами. При симетричному укладанні плитки настилають паралельно до стінки. Для визначення центру приміщення його ділять діагоналями і вже з центру починають викладати плитку. Також варто постійно перевіряти рівнем рівність викладання облицювальної плитки при цьому між плитками роблять проміжок вставляючи туди спеціальні хрестики для запобігання виявлення нерівностей країв плитки. У санвузлах при укладанні плитки варто враховувати розташування сантехнічного обладнання. Облицювання стін у санвузлах виконують вже після монтування сантехніки. Перед накладанням облицювальної плитки стіни приміщення вирівнюють а потім викладають плитку на визначену рівнем відмітку. Плитку кріплять на цементний клей. В інших приміщеннях виклеюють шпалери під покраску. На які потім наносять спеціально підготовлену водоемульсійну фарбу із додаванням потрібного пігменту. Шпалери наклеюють на підготовлену поверхню яка повинна бути рівною гладкою і чистою. У звязку з тим, що шпалери при висиханні натягуються, будь-яка шорсткість або нерівність виявиться причиною відставання шпалер від основи. Шпалери, що наклеюються унапустку починають клеїти від вікна, тому що звернений до світла край шпалер не робить тіней у стиках шпалер. Для наклеювання шпалери нарізають довжиною відстані від низу до верху із запасом по 5см по обох краях. Нарізані полотнища складають лицьовим боком вниз стопкою на чистому папері. Полотнища намащують тонким рівним шаром клею без пропусків з урахуванням вимог виробника. На стіні у потрібному місці проводять вертикаль від якої і починають виклеювати шпалери. В усіх приміщеннях при наклеюванні шпалер доводиться зіштовхуватись із приладами електропроводки. Це розетки і вимикачі. Необхідно знеструмити електромережу, викрутити зі стіни розетки і вимикачі, дроти ізолювати і сховати назад у гніздо. Потім слід поклеїти шпалери. Після в потрібному місці шпалеру розрізають хрест-навхрест і загинають у середину гнізда. Після остаточного обклеювання всіх стін наклеюють бордюри або фризи. Щоб не зявилось зморшок, пухирців і темних плям, шпалери слід наклеювати при закритих вікнах. На висохші шпалери валиком наносять фарбу потрібного кольору. Монтуючи підвісну стелю, спочатку збирають направляючі профілі. До комплекту підвісної стелі входять два види профілів (пристінний куточок і Т-подібнийпрофіль), а також вертикальні підвіски і регулювальні пружинні пластини. За допомогою гнучкого рівнеміра досліджують і позначають лінію горизонту чистої стелі. Далі проводять розбивку стелі. У зв’язку з тим, що стандартний розмір гіпсових і гіпсоволоконних плит 60:60 см, то розмітку кріплення направляючих профілів проводять на відстані 60 см один від одного. Схожим чином виконують різні конструкції із гіпсокартонних плит за допомогою яких можна створювати безліч різноманітних світлових ефектів на стелі ховаючи за цими плитами освітлювальну техніку. Тільки такі стелі з гіпсокартону потребують у стиках і по кутках обклеювання малярною стрічкою з наступним зашпакльовуванням. Потім такі стелі грунтують і фарбують у необхідний колір. Другим по важливості, в цьому проекті є виконаннямансардного перекриття у, якому до того ж потрібно вмонтувати мансардні вікна. Вікна повинні поміщатись в проміжках між кроквами для того щоб вони не порушували конструкцію перекриття і водночас крокви служили каркасною частиною для вікон. Сама конструкція даху складається з мауерла – це дерев*яний брус, який кладуть переважно по внутрішньому периметру зовнішніх стін для кріплення кроквів. Далі на крокви кладеться обрешітка. На обрешітку ще накладається теплоізоляційна плівка на яку вже накладають покрівельний матеріал. Під обрешітку поміщають синтетичну вату, яку закривають пінопластом. Завершальним етапом опорядження перекриття є обшивання його гісокартоном з наступним шпаклюванням і фарбуванням. 8. Виходячи із мети і поставленого завдання проект розроблявся у різноманітних стильових, композиційних, просторових напрямках. Вибір даного проекту як остаточного був пов'язаний із оптимальним у цьому проекті розташуванні сантехнічних приміщень
1 2 3 4 5 Категория: Інше \| Добавил: DoceNt (21.03.2016)
Просмотров: 442 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: