РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Особливості кваліфікації повторності злочинів - Інше - Реферати - Каталог статей

“Особливості кваліфікації повторності злочинів” П Л А Н Повторність, як елемент множинності. Поняття, види, ознаки, значення повторності. Неоднократність, систематичність злочинів і скоєння злочинів у вигляді злочинного промислу як різновид повторності. Кваліфікація діянь за ознакою повторності. Обставини, які виключають класифікацію діяння за ознакою повторності. Повторність, як елемент множинності. Значні складнощі виникають в процесі кримінально-правової кваліфікації в тих випадках, коли особа скоїла не одне, а кілька злочинних діянь. При скоєнні особою декількох злочинів, у порівнянні зі скоєнням одного, завдається більша фізична, моральна шкода правоохоронним інтересам. Нерідко особа або особи, які опинилися на лаві підсудних звинувачуються у вчиненні не одного, а в декількох. У цих випадках мова йде про множинність злочинів. Під поняттям множинності злочинів законодавець розуміє – вчинення особою двох або більше умисних злочинних діянь, кожне з яких містить ознаки самостійного складу злочину або скоєння умисного злочину особою, яка має судимість за раніш скоєний умисний злочин. При множинності злочинів завжди має місце поєднання в поведінці особи або співучасників двох чи більше злочинів. Видами множинності є повторність, сукупність і рецидив. З огляду на високий ступінь суспільної небезпечності повторності та рецидиву злочинів законодавець не тільки дає визначення цим видам множинності, а й вказує на їх правові наслідки (ст. 35 ККУ). Крім того, у багатьох стадіях Особливої частини КК повторність і рецидив злочинів визначаються як кваліфікуючі ознаки окремих складів, що тягнуть за собою більш суворе покарання. Поняття, види, ознаки та значення повторності. Законодавець у ч. 1 ст. 32 вказує, що повторністю злочинів визначається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК у частині 3 цієї ж статті визначається повторним вчиненням двох або більше злочинів і у випадках, передбачених різними статтями, коли це прямо встановлено в особливій частині КК. З цих положень закону можна зробити висновок і про саме поняття повторності злочинів і її види. Виходячи із положень статей КК повторність злочинів припускає наявність таких ознак: а) особою (групою осіб) вчинено два або більше самостійних одиничних злочини. Повторними вважається вчинення злочину хоча б удруге, мається на увазі одиничні самостійні злочини. Одиничні злочини, що утворюють повторність можуть мати різний характер. Повторність може мати місце при поєднанні двох або більше "простих" одиничних злочинів, триваючих, продовжуваних або, наприклад, складних злочинів. Для поняття повторності не має значення, були обидва (або більше) злочини закінченими чи один з них був лише готуванням до злочину або замахом на нього. Також не має значення форми співучасті і роль, що виконував співучасник у злочині, який утворював собою повторність: в одному випадку він міг бути виконавцем, а в іншому - пособником в т. ін.; б) одиничні злочини, що утворюють повторність, вчиняються неодночасно, тобто віддалені один від одного певним проміжком часу; в) для повторності не має значення була або не була особа засуджена за раніше вчинений нею злочин; г) повторність виключається, якщо за раніше вчинений злочин особа була звільнена від кримінальної відповідальності, закінчилися строк давності або знята судимість. [3;227] Визначення поняття повторності було визначено, що вона має місце не залежно від того, була або не була особа засуджена за раніше вчинений нею злочин. Звідси можна зробити визначення двох видів повторності злочинів: повторність злочинів не пов'язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин. повторність злочинів, пов'язана з засудженням винного за раніше вчинений ним злочин. Перший вид повторності, за звичай, об'єднують під поняттям рецидив, а другий іноді називається фактична повторність. Її зміст розкривається шляхом аналізу її видів, певним характером злочинів, які створюють її. Цими видами є повторність тотожних злочинів і повторність однорідних злочинів. В ч. 1 ст. 32 КК сказано про повторність тотожних злочинів, тобто передбачених тією самою статтею або частиною статті КК, а в ч. 3 ст. 32 - про повторність однорідних злочинів, передбачених у різних статтях особливої частини КК. Повторність за законодавством може мати двояке юридичне значення. По-перше, може виступати як кваліфікуюча ознака складу злочину. Наприклад, ч. 2 ст. 152 КК. По-друге, може бути і обмежуючою обставиною. Так, наприклад, п.1 ч. 1 ст. 67 КК. В якості такої обставини закріпив вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів. Як кваліфікуюча ознака повторність може бути "чистою" - при скоєнні тотожних злочинів, і змішаною - при скоєнні однорідних злочинів. Прикладом "чистої" повторності можна визначити ч. 2 ст. 152 КК. В теорії кримінального права розрізняють - загальну і спеціальну повторність. Загальна повторність (вживається в широкому розумінні слова) охоплює всі різновиди повторності злочинів одною і тою ж особою не залежно від характеру ступеня суспільної небезпеки злочину і наявності покарання за ці діяння; Спеціальна (у вузькому змісті) під якою розуміють більш обмежене коло неодноразово скоєних злочинів - тотожних, а у випадках прямо передбачених законом - і однорідних злочинів, скоєних однією і тією ж особою, незалежно від покарання за ці злочини. Спільною ознакою повторності як спеціальної так і загальної, є послідовне скоєння двох чи більше суспільно небезпечних діянь, передбачених нормами ККУ. Неоднократність, систематичність злочинів і скоєння злочинів у вигляді злочинного промислу як різновид повторності. Теорія кримінального права має декілька видів повторності тотожних злочинів: не однократність, систематичність, злочинний промисел. Визначення змісту цих понять необхідне для правильного рішення питань про причини кримінальної відповідальності, відмежування їх від суміжних понять і кваліфікації злочинних діянь, скоєних декілька разів однією і тією ж самою особою. Оскільки на практиці ці питання не завжди знаходять своє правильне вирішення. Законодавець, з точки зору кількісної сторони, під поняттям "неоднократності" має на увазі скоєння злочинів не менше двох разів. Чітке відображення цього питання знайшло місце в Постанові ПВС №12 від 7 жовтня 1994 р. "Про судову практику у справах про хабарництво", щодо одержання хабара, посередництві і дача хабара. У випадках визначення неоднократності в якості кваліфікуючої ознаки одночасно потрібно встановлювати підвищену відповідальність і випадки повторного скоєння аналогічного злочину особою, яка була раніше засуджена. Деякі вчені пропонують виключити із законодавства неоднократність, як кваліфікуючу ознаку. Вони це пояснюють рядом причин. Одним з найвагоміших аргументів є те, що це б помогло усунути із практики і теорії безпідставне ототожнення не однократності і систематичності злочинів. [4;74] Представляючи собою одну із спеціальних форм повторності, систематичність злочинів відрізняється від неоднократності - багаторазове скоєння тотожних злочинів однією і тією ж самою особою. Але систематичність має свої особливості, пов'язані як з кількістю утворюючих систематичність злочинів, так її якісною своєрідністю. В теорії кримінального права є прийнята позиція, відповідно до якої систематичність має місце при умові скоєння винним не менше трьох злочинів, які за своїм характером будуть тотожними. З врахуванням шкоди, яка спричиняється при систематичному вчиненні злочинів одного і того ж виду і, враховуючи підвищену злочинну орієнтацію особи злочинця, яка проявляється в серіях злочинних дій, законодавець в деяких статтях Особливої частини КК передбачив її як кваліфікуючу ознаку. Наприклад ч. 1 ст. 303 - систематичне заняття проституцією. Близькою до систематичності є наступна форма злочинної поведінки - скоєння діяння у вигляді злочинного промислу. Злочинний промисел має місце тоді, коли протягом більш-менш тривалого періоду часу винний вчиняє тотожні діяння не менше трьох разів, що є вираженням певної тенденції його поведінки. Наприклад, ст. 198 КК “Придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом”. Якісний показник злочинного промислу - отримання від скоєння злочину доходу, який є основним чи суттєвим джерелом існування винного. Кваліфікація діянь за ознакою повторності. Вирішення питання кваліфікації повторності злочинів правоохоронними органами залежить, по-перше, від характеру діяння, в яких виразилась повторність; по-друге, від змісту кримінально-правових норм, які регламентують питання відповідальності за повторні злочини. В процесі кваліфікації органами слідства, прокуратури і суду встановлюють фактичні обставини справи, визначають кримінально-правову норму, яка буде застосовуватись, приймають рішення по суті, яке оформляється у вигляді офіційного акта - вироку, який дає юридичну оцінку скоєному. В багатьох статтях Особливої частини кримінального законодавства повторність передбачена як кваліфікуюча обставина, посилюючи (збільшуючи) покарання за повторні тотожні злочини. Як правило, будь-яких ускладнень, пов’язаних з кваліфікацією скоєного, в цьому випадку не виникає. Інша справа, коли повторність в диспозиції статті Особливої частини не передбачена, як кваліфікуюча ознака. Тоді вона у відповідності до п.1 ч.1 ст. 67 КК тягне посилення відповідальності в межах санкції відповідної статті (або її частини) Особливої частини. У згаданому випадку факт повторності приймається до уваги для оцінки степені тяжкості скоєного і суспільної небезпечності особи винного. Нерідко на практиці зустрічаються помилки і неточності, які приводять до неправильної кваліфікації діяння, вони обумовлені в більшості випадків неповним, поверхневим встановленням фактичних обставин справи і як наслідок цього недостатня обгрунтованість віднесення діяння до тотожних. В тих випадках, коли повторність, як кваліфікуюча ознака утворює однорідні діяння, за які суб’єкт не був засуджений, органи прокуратури, слідства і суд, як правило, кваліфікують злочин за сукупністю кримінально-правових норм. Помилковою є кваліфікація однорідних злочинів (коли їх поєднання в діях однієї і тієї ж особи утворює повторність) самостійно по статтях або частинах (пунктах) статей КК передбачаючих відповідальність за некваліфіковані види відповідних злочинів. На увагу заслуговують питання кваліфікації повторності однакових злочинів, передбачених в числі обтяжуючих ознак складу злочину, коли винний не був раніше засуджений за ці діяння. Питання щодо застосування до справ різної категорії, кваліфікації цих випадків повторності в практиці судових і прокурорських органів вирішується не однаково. Чіткість кваліфікації в значній мірі залежить від конструкції кримінально-правової норми, яка має бути сформульована таким чином, щоб надати оптимальну можливість як найповніше відобразити при кваліфікації фактичне положення. Але якщо виходити з цієї позиції, можна побачити, що не всі норми Особливої частини відповідають вказаній вимозі. В деяких нормах, які визначають посилену відповідальність за злочин, скоєний з кваліфікуючими ознаками, міститься декілька таких ознак. У зв’язку з цим наявність, наприклад, двох таких ознак, в протиправовій поведінці особи не дає слідчим органам і суду можливості з достатньою чіткістю визначити в кваліфікації, які саме із всіх перелічених в кримінально-правовій нормі обтяжуючих обставин, були скоєні злочини, які входять в повторність.[5;113] В процесі кваліфікації злочинів правоохоронними органами і судом нерідко доводиться відмежовувати злочини, вчинені повторно від діянь близьким за своїми об’єктивними ознаками до повторності, але які не є такими. Тут йдеться про одиничні злочини, які спричиняють шкоду двом і більше потерпілим або виражаються в діях, які за характером різняться, передбачених в якості альтернативних ознак об’єктивної сторони одного і того ж злочину. Обставини, які виключають класифікацію діяння за ознакою повторності. Обставини, які виключають кваліфікацію діяння за ознакою повторності злочину можна поділити на такі групи, коли винного звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку з : з дійовим каяттям (ст. 45 КК); з примиренням винного з потерпілим ( ст. 46 КК); з передачею особи на поруки (ст. 47 КК); зі зміною обстановки (ст. 48 КК); з закінченням строків давності (ст. 49 КК); виданням акта амністії чи помилування; і у випадках, коли судимість за цей злочин було погашено або знято. Крім того, не утворюють кваліфікованої повторності два чи більше однорідних злочини, якщо про це прямо не вказано в законі. Література Науково-практичний коментар кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2002. Постанова ПВС № 5 від 29 червня 1984 г. “Про практику застосування судами законодавства про повторні злочини” (п.3). Кримінальне право України. Загальна частина. За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташис, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. Тамерлан Э. Караєв “Повторность преступлений”. – М.: Юрид. лит., 1983 г. Ф.Г. Бурчак «Квалификация Преступлений». – К.: Полит. издат. Украины, 1983 г. Б.А. Куринов «Научные основы квалификации преступлений» - М.: Изд-во Моск. ун-та , 1984 г.
1 2 3 4 5 Категория: Інше \| Добавил: DoceNt (29.03.2016)
Просмотров: 694 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: