РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:Необхідність розроблення та передбачувані наслідки реалізації цільової комплексної програми "Фізичне виховання - здоров'я на - Інше - Реферати - Каталог статей

Необхідно зазначити, що в сучасних умовах України склалася критична ситуація зі станом здоров'я населення. Різко зросла захворюваність, у тому числі на гіпертонію у 3 рази, стенокардію - 2,4 рази, інфаркт міокарда - на 30%. Несприятливі природні умови стали причиною зростання кількості хворих дітей. Майже 90% дітей, учнів і студентів мають відхилення у здоров'ї, понад 50% - незадовільну фізичну підготовку, близько 70% дорослого населення - низький та нижчий за середній рівень фізичного здоров'я, у тому числі 16-19 років — 61%, 20-29 років — 67,2%, 30-39 років - 67%, 40-49 років - 81,5%, 50-59 років - 81%, 60 років і старші - 98,1%. На початку 21 ст. кількість інвалідів в Україні перевищує 2 млн. чоловік. За останні 5 років спостерігається тенденція до зниження середньої тривалості життя чоловіків і жінок, яка нині на 10-15 років нижча ніж у США, Японії, Франції та інших економічно розвинутих державах. Щороку до лав збройних сил України за Станом здоров'я не призивається кожний 4-ий юнак призовного віку. Радикально змінити ситуацію за рахунок існуючої в країні традиційної системи охорони здоров'я населення неможливо через відсутність необхідних коштів на її розвиток. Водночас органи влади розвинутих країн світу надають програмне означення питання розвитку фізичного виховання, фізичної культури і спорту розглядаючи їх як найбільш вигідний та ефективний засіб профілактики захворюваності, зміцнення генофонду та розвинення інших соціальних проблем. Наявна в Україні система фізичного виховання, фізичної культури і спорту перебуває у кризовому стані і не може задовільнити проблем населення. Це зумовлено деякими об'єктивними і суб'єктивними факторами розвитку існуючої системи фізичного виховання і спорту. З початку 90 років чисельність дітей і підлітків, залучених до регулярних занять у ДЮСШ, підліткових фізкультурно-спортивних клубах за місцем проживання, у спортивних секціях підприємств, установ та організацій скоротилася на 620 тис. чоловік. Згортання цієї роботи негативно позначилося на стані здоров'я дітей та підлітків, призвело до посилення антисоціальних проявів серед зазначеного контингенту. Тільки протягом останніх 5 років на 41% збільшилася кількість учнівської та студентської молоді, віднесеної за станом здоров'я до спеціальної медичної групи. За цей же період значно зросла група ризику, серед найактивнішої частини молоді, що зумовлено підвищенням на 63% кількості неповнолітніх, притягнутих до кримінальної відповідальності. Майже кожний десятий злочин в Україні вчиняється підлітками. На 60% збільшилась кількість неповнолітніх, що вживають наркотики. При цьому найбільше постраждали незахищені верстви населення, для яких спорт був єдиним засобом соціальної адаптації, життєвого самовизначення та самореалізації. Все це зумовлює необхідність додаткових витрат на розв'язання зазначеної проблеми. Зміна відносин і форм власності, стрімкий спад виробництва у промисловості та в аграрному секторі, глибока економічно криза - все це призвело до згортання фізкультурно-масової роботи у . виробничій сфері. З 1991 року кількість підприємств, установ та організацій гя к і проводили фізкультурно-оздоровчу роботу, зменшилась на 15,5 тисяч одиниць, а кількість трудящих, залучених до цього процесу - більш як на 1 млн. чоловік, або на 56%, інструкторів по спорту, що працювали у виробничих колективах - на 5,7 тис. чоловік. Нині лише 13% трудових колективів мають спеціалістів, які проводять фізкультурно-оздоровчу роботу. Це призвело до різкого погіршення рекреації фізичного та психічного стану найпрацездатнішої частини населення і виявилося у значному зростанні серцево-судинних, онкологічних, психічних та інших захворювань, зумовило посилення проявів тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії тощо. Зазначені проблеми розвитку галузі та зумовлені ними негативні наслідки не знайшли адекватного відображення у суспільній свідомості як проблеми загально-соціального значення. Звідси випливає гострота проблеми змін програмних підходів та визначення пріоритетних напрямів розвитку фізичного виховання, фізичної культури і спорту, які б забезпечували ефективне функціонування галузі в нових умовах. Цільова комплексна програма "Фізичне виховання - здоров'я нації", розроблена відповідно до Закону України "Про фізичну культуру і спорт" визначає необхідні зміни в підходах суспільства до зміцнення здоров'я людини як найвищої гуманітарної цінності та пріоритетного напряму державної політики і розрахована на перспективу до 2005 р. Основними завданнями програми є:* сприяння духовному і фізичному розвитку молоді, виховання ,; у неї почуття громадської свідомості та патріотизму, бажання активно сприяти утвердженню державності в Україні;* розвиток фізкультурно-спортивного руху в Україні з j, урахуванням змін у всіх сферах суспільного життя та ціннісних орієнтаціях населення України;* забезпечення переорієнтації практичної діяльності галузі на розв'язання пріоритетної проблеми - зміцнення здоров'я населення засобами фізичного виховання, фізичної культури і спорту;* створення умов для задоволення потреб кожного громадянина України у зміцненні здоров'я, у фізичному та '* духовному розвитку;* виховання у населення України відповідних мотиваційних та поведіикових характеристик, активної соціальної орієнтації на здоровий спосіб життя; > * забезпечення передових позицій у міжнародному спортивному русі, спорті вищих досягнень, сприяння ; розвитку олімпійського руху в Україну, піднесення* :* міжнародного авторитету держави у світовому співтоваристві Фізичне виховання у навчально-виховній сфері як складова частина загальної системи освіти має закласти основи забезпечення та розвитку фізичного і морального здоров'я, комплексного підходу до формування розумових і фізичних якостей особистості, вдосконалення фізичної та психологічної підготовки до активного життя і професійної діяльності на принципах індивідуального підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості, широкого використання різноманітних засобів і форм фізичного удосконалення, безперервності цього процесу. /.* Іі'чі-" -'V, ;"!г>і ''.'" .;*!-'.' .' . '''.> Основними принципами змін у фізичному вихованні учнів і студентської молоді у системі освіти є:* формування в учнівської молоді потреби у зміцненні здоров'я засобами фізичної культури і спорту;* розроблення і реалізація ефективного дидактичного наповнення змісту фізичного виховання у навчальних закладах;* збільшення обсягу рухової активності дітей, учнів, студентів залежно від психофізичної потреби в рухах;* підвищення якості навчального процесу з фізичного виховання;* забезпечення процесу фізвиховання високо-кваліфікованими кадрами;* забезпечення процесу фізвиховання у системі освіти сучасними науково-методичними комплексами;* удосконалення матеріально-технічного забезпечення з урахуванням сучасного економічного становища держави;* використання бюджетного і позабюджетного фінансування процесу фізичного виховання у навчальних закладах освіти. Головним пріоритетом спортивної діяльності є збереження і подальше зміцнення позицій українського спорту на міжнародній арені, вдосконалення діючої системи підготовки спортсменів вищої кваліфікації та олімпійського резерву, використання спорту як засобу виховання патріотизму, високих соціальних ідеалів, мотивації фізичного та духовного самовдосконалення особи. Основними напрямками спортивної діяльності є:* забезпечення сприятливих умов для розвитку видів спорту, в яких спортсмени України мають реальні можливості досягти високих результатів на міжнародній арені;* збереження висококваліфікованих спеціалістів, тренерських кадрів, створення та запровадження системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців для спорту вищих досягнень;* створення ефективної системи соціального захисту та соціальної адаптації учасників спортивного руху та ветеранів спорту;* створення системи держконтролю за використанням дозволених та заборонених засобів стимулювання підвищеної працездатності спортсменів. 2. Закон України "Про фізичну культуру і спорт " -основа розвитку спортивної галузі України Закон України "Про фізичну культуру і спорт" підписаний Президентом України 24 грудня 1993 року. Він визначає що фізична культура є складовою частиною загальної культури суспільства, спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою формування гармонійної особистості. Фізичні культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої проблеми взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру. Спорт є органічною частиною фізичної культури, особливою сферою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей в певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності. Соціальна цінність спорту визначається його дійовим стимулюючим впливом на поширення фізичної культури серед різних верств населення. Основними завданнями фізичної культури і спорту є постійне підвищення рівня здоров'я, фізичного та духовного розвитку населення, сприяння економічному та соціальному прогресу суспільства, а також утвердження міжнародного авторитету України у світовому співтоваристві. Громадяни мають право займатися фізичною культурою і спортом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, віросповідання, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. Держава забезпечує пріоритетний розвиток фізичної культури і спорту на селі, створює необхідні умови для занять фізичною культурою і спортом сільських працівників та членів їх сімей. Основними показниками стану фізичної культури і спорту є рівень здоров'я і фізичного розвитку різних верств населення, ступінь використання фізичної культури в різних сферах діяльності, рівень розвитку системи фізичного виховання, самодіяльного масового спорту і високі досягнення спортсменів України в окремих видах спорту, рівень забезпечення кваліфікованими кадрами, спортивним спорудами та майном. Сферами впровадження фізичної культури є виробнича, навчально-виховна, соціально-побутова сфери. Основними напрямками фізичної культури є фізкультурно-оздоровча діяльність, фізичне виховання та розвиток масового фізкультурно-спортивного руху. Фізкультурно-оздоровча діяльність спрямована на підтримання та зміцнення здоров'я у виробничій, навчально-виховній та соціально-побутовій сферах. Фізкультурно-оздоровча діяльність у виробничій сфері здійснюється на основі встановлених законодавством вимог щодо режиму праці і відпочинку шляхом проведення реабілітаційних та професійно-прикладних занять в режимі робочого дня, після трудового відновлення, профілактичних занять, спортивно-масової роботи, в тому числі організації спортивно-оздоровчого туризму. Створення умов для занять фізичною культурою за місцем проживання та в місцях масового відпочинку населення, покладаються на місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого та регіонального самоврядування за рахунок коштів відповідних бюджетів. У навчально-виховній сфері (дошкільних виховних закладів, середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних, вищих навчальних закладах) фізкультурно-оздоровча здійснюється в поєднанні з фізичним вподобанням дітей та молоді, з урахуванням стану здоров'я, рівня фізичного та психічного розвитку. У складі педагогічних колективів дошкільних виховних та інших закладів освіти обов'язково передбачаються посади фахівців з фізичного виховання. Фізичне виховання є головним напрямком впровадження фізичної культури і становить органічну частину загального виховання, покликану забезпечувати розвиток фізичних, морально-вольових, розумових здібностей та професійно-прикладних навичок людини. Фізичне виховання військовослужбовців є складовою частиною загальної системи навчання та виховання особового складу Збройних Сил і здійснюється у формі спеціальної підготовки. Основною формою функціонування та вияву спорту є спортивні змагання, що організуються за відповідним правилами з метою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей в різних видах спорту, з офіційним визначенням переможців змагань. В Україні впроваджується і підтримується розвиток більшості видів сучасного спорту, які дістали світове визнання і поширення, а також національних видів спорту. Законодавчими актами України можуть встановлюватись обмеження щодо впровадження (проведення тренувань та змагань) окремих видів спорту, якщо вони пов'язані з небезпекою чи надмірним ризиком для життя та здоров'я людей або мають антигуманний зміст. Спортивна кваліфікація визначає рівень майстерності в окремих видах спорту, рівень підготовленості спортсменів і розвитку їх досягнень, а також рівень кваліфікації тренерів та суддів. Спортсменам відповідних розрядів надається можливість для участі їх у спортивних змаганнях, в тому числі звільненні від роботи (навчання) із збереженням заробітної плати на час участі у національних змаганнях або міжнародних. Для спортсменів вищих категорій створюються умови для тренувань і звільнення від роботи (навчання) на час підготовки та участі у змаганнях. Спортсмени вищих категорій підлягають обов'язковому державному страхуванню, в порядку визначеному кабінетом Міністрів України. Особи, що здобули звання чемпіонів або призерів Олімпійських ігор, чемпіонів світу або Європи, заслуженого майстра спорту, мають соціальне побутові та інші пільги, встановленні Кабінетом Міністрів України. Спортивна діяльність, пов'язана з певним видом спорту, яка має на меті шляхом поглибленої соціалізації та індивідуалізації навчально-тренувального процесу досягнення максимальних, рекордних спортивних результатів визнається в Україні спортом вищих досягнень. Члени збірних команд України можуть брати участь у будь-яких спортивних змаганнях лише за згодою Міністерства України у справах молоді і спорту та відповідної національної спортивної федерації. Громадянин України не може виступати за національну збірну іншої країни, іноземні особи та особи без громадянства не мають права виступати у складі збірної команди України. Професійна діяльність спортсменів, суддів, тренерів та інших фахівців, яка пов'язана з підготовкою та участю у спортивних змаганнях і є основним джерелом їх доходів, здійснюється відповідно до законодавства про працю. Особи, які здійснюють професійну діяльність у спорті, як правило, працюють за індивідуальними трудовими договорами (контрактами). Спортсмени, які використовують для досягнення спортивних результатів стимулятори, допінгові речовини або інші заборонені препарати, а так само особа, що свідомо сприяє розповсюдженню або застосуванню таких засобів, несе відповідальність, передбачену законодавством та регламентними документами відповідних спортивних організацій. 3. Роль школи у відродженні українського спорту Як зазначає провідний фахівець у сфері фізичного виховання України Б.М.Шиян - проблему відродження спорту в Україні слід розглядати на двох рівнях. З одного боку, як проблему: "... на аренах світу здобувати перемоги на честь Батьківщини", з другого боку — розвиток елементів спорту в школі як початковій ланці національного відродження, на якій складається фундамент майбутнього. Спорт, як відомо, на названих (тих чи інших) рівнях криє в собі колосальні можливості позитивного впливу на здоров'я, фізичну досконалість, волю, але і духовну сферу людини. Але цей гуманістичний потенціал не реалізується автоматично. Якщо для його використання не проводиться систематична робота, то одержують негативні результати. Переважно саме така ситуація характерна для сучасного українського спорту. Гонитва за високими результатами, які всіляко стимулюються, приводять до прагнення досягнення перемоги будь-якою ціллю. У спортсменів і болільників розвивається егоїзм, агресивність, ненависть до суперників. Найприкрішим є те, що подібний стан характерний і для юнацького спорту. Для підготовки юних спортсменів (часто маленьких дітей) з метою досягнення рекордних результатів застосовують методи, які їх калічать і фізично, і духовно. Сьогодні на хвилі національного відродження всі помисли і зусилля повинні бути спрямовані на усунення цих негативних явищ з нашого життя, на очищення сучасного спортивного руху України від нальоту амбіцій керівних спортивних організацій і державних діячів різних рівнів, які прагнули (та й ще прагнуть) використовувати спорт для корисних політичних цілей. Проведені науковцями дослідження показують невдоволеність процесом фізичного виховання школярів всіма, хто причетний до цього процесу, або пов'язаний з ним. При цьому частина* опитаних вважає, що всі біди сучасного фізичного виховання в його орієнтації на спортивний результат, який тягне за собою . негативні моменти, властиві спорту взагалі. Прихильники протилежної позиції вважають, що використовуючи засоби будь-якого виду спорту, можна вирішити всі питання фізичного виховання. За задумом авторів цієї точки зору, вчитель може вибирати вид спорту виходячи із наявності матеріальної бази, власної практичної підготовки і методичної орієнтації, бажання учнів спеціалізуватись саме в цьому чи іншому виді спорту. Наслідок відомий: така "спортивізація" виявилась безперспективною. Вона привела до "вигнання" з спортивних залів школи складно-технічних та низькоемоційних фізичних вправ, звела до мінімуму руховий досвід учнів. Досвід кращих шкіл нашого краю (СШ № 14. м. Тернопіль, Гаї-Розтоцької СШ, Дружбівської HCLLL.) переконує нас, що спортивізація фізичного виховання дітей повинна іти шляхом збагачення всіх складових елементів змісту занять, а саме через комплексне виховання засобів, форм і спортивних методів роботи, духу спорту, його змагальної ідеї; атрибутики індивідуалізації, самостійності і творчості учнів. Використання елементів змагання у навчальній діяльності відкриває широкі можливості для підвищення спортивного і емоційного тонусу і активності учнів. Вивчення думки педагогів і батьків свідчить, що вони розцінюють спортивну діяльність, як школу життя. Так як змагальні відносини дозволяють виявити використання змагальних форм, заняття слід підпорядкувати, перш за все, логіці педагогічного процесу, інтересам поліпшення його якості, вирішенню освітніх та виховних завдань. Тут загальні норми є не стільки способом досягнення спортивної перемоги, скільки досягнення перемоги над собою, формою емоційного наповнення спілкування, здорового відпочинку і розваги. Національні традиції повинні спонукати нас проводити змагання так, щоб глядачі виявили бажання брати в них участь. Обов'язковими умовами цього процесу є яскраве оформлення місць проведення спортивних змагань, виставлення стендів про історію команд, фотографії гравців, тренерів, організація виставок спортивної атрибутики; виступи перед глядачами коментаторів, ветеранів, проведення конкурсів, вікторин;1- змістовне музичне оформлення змагань. Щоб зміцнювати не тільки м'язи, але й душу будівника суверенної України, слід у загальній діяльності реалізувати гуманістичні ідеї Олімпізму, принцип чесної і справедливої гри; розвивати у дітей і молоді здібності до художнього відображення спорту, його гуманістичного осмислення засобами музики, живопису, кіно, фотографії; використовувати народні ігри і національні види спорту. Втіленню цієї ідеї в життя сприятимуть історично традиційні для нашого регіону, але на жаль, в останні п'ятдесят років "забуті" фестини, які повинні відродитись нашою школою, як єдиним осередком (особливо у сільській місцевості), здатним на професійному рівні вирішувати питання фізичного виховання. Цей комплексний захід включає в себе не тільки спортивні (змагання, показові виступи, конкурси, вікторини, ігри, лотереї та ін.), але й художні, мистецькі, культурні фрагменти. До активної участі в них слід залучати усіх учнів, педагогів, батьків, громадські організації, церкву. Аналогічні функції можуть виконувати дні здоров'я, які проводяться на природі, що створює надзвичайно сприятливі умови для всебічного виховання їх учасників. В такі дні, заповнені творчими справами, фізичними вправами, спільним відпочинком, вдасться створити майже ідеальні людські взаємини, в яких поєднується активний відпочинок і діалог поколінь. В свідомості дітей створюється модель того життя, до якого слід прагнути. 4. Перспективні напрямки сучасного спорту Сучасний спортивний рух України зазнає нових якісних змін в рельтаті прийняття Декларації про державний суверенітет та створення Національного Олімпійського комітету республіки. Спостерігаються прагнення до забезпечення автономного виходу українського спорту на міжнародну арену, до створення умов, які б дозволили спортсменам України виступати на Олімпійських іграх в складі команди своєї республіки. Вказані процеси актуалізують проблему дослідження прогресивних шляхів підвищення ефективності змагальної, оздоровчо-реакційної, інформаційної та гуманістичної функції спорту в Україні.
1 2 3 4 5 Категория: Інше \| Добавил: DoceNt (06.06.2016)
Просмотров: 434 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: