РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Лобізм - Інше - Реферати - Каталог статей - Рефераты курсовые сочинения аудиокниги

Актуальністю даного дослідження є умови – виклики, які склалися у сучасному світі. Хоча першою передумовою потрібно виділити необґрунтовану дискредитацію поняття явища і процесу лобізму. Подруге малодосліджуваність такого явища, як європейський лобізм, зокрема виокремлення його, як позитивних та негативних явищ. По-третє відсутність в державі України стратегії по різних рівнях лобіювання: внутрішнього, регіонального, глобального. На нашу думку саме така “дорожня карта” по лобіській діяльності дасть змогу політичній еліті сформулювати, саме за допомогою процедури представництва українських інтересів, певний механізм реалізації основних стратегічних завдань і конкретних тактичних кроків: - внутрішній лобізм (вироблення чіткої законодавчої бази по виведенні з тіні лобіських груп, які представляють Фінансово-промислові групи. - міжнародний лобізм (регіональний) – сформувати і конкретизувати свою діяльність у рамках економіко-політичної структури “Карпатський Єврорегіон”. Це дасть змогу сформувати коло потенційних провайдерів України в Євро-Атлантичних структурах. Накреслити чіткі пріоритети по формуванню іміджу регіонального лідера у рамках ГУАМ і продовження “Боржомських ініціатив”. Дані кроки дадуть змогу зреалізувати конкретні економічні кроки: вступ СОТ (через співпрацю з країнами, які є вже членами цієї організації Грузія, Молдова). Розробити спільну енергетичну доктрину, яка була б альтернативною до російської. Тому дані передумови зумовлюють актуальність даного дослідження яке буде ґрунтуватися на порівняльному аналізі явища лобізму у різних політичних системах (внутрішній лобізм), і міжнародний лобізм (регіональний, глобальний). Поняття лобізму обов’язково ототожнюється з з діяльністю лобіських груп в конгресі США, а чомусь відкидається і не розглядається поняття лобізму на теренах Європи, як і внутрішнаціональний лобізм, так і процес лобіювання в політичних структурах Європейської спільноти. Але існує певний теоретичний доробок, який хоч не систематично але стосується процесу лобіювання. А саме: цим питанням займалися фахівці парламентарі з Німеччини – Вальфган Бьорисзен, який розглянув питання лобізму (загального) у німецькому Бундестазі, Олександр Гриневич, який займався феноменом російського суперлобізму, П.Шляхтун український науковець, який займається теоретичною частиною Євгенія Тихимірова вітчизняний теоретик; які займалися лобізмом і міжнародними PR. Новизною даного дослідження є спроба систематизувати всі напрацювання і викристалізувати конкретні рівні процесу лобіювання. Методом порівняння зуміти викристалізувати негативи для України процесу інституціоналізації явища лобізм. Перш за все потрібно чітко накреслити теоретичні рамки лобізму, його специфічні риси, методи реалізації, види і підвиди лобізму. Термін лобізм походить від від англійського слова “lobby”, що означає, кулуари передпокій. Політичного відтінку цей у 19 ст. Саме в кулуарах відбувався негативний процес, коли міністри вислуховували простих виборців, фактично відбувався процес купівлі голосів за гроші. Наприкінці 19 ст. відбувається деперсоналізація даного процесу, а саме відстоювання інтересів починає набирати рис інституціоналізації, зокрема переосмислення такими науковцями, як Н.Смелзер Д.Уілсон А.Бентлі, поняття групи інтересів, групи тиску. Вище перелічені соціологи виокремлюють і теоретично обґрунтовують такі поняття, як “групи інтересів”, “групи тиску”. Так А.Бентлі у праці “Процес керування” увів в науковий обіг поняття “групи інтересів”. До них він відносить організовані групи людей, що мають певні цілі та висувають конкретні вимоги перед політичною владою. А Бентлі пропонував розглядати суспільство: “як сукупність різних груп інтересів причому кількість груп обмежується лише одним показником, інтересами заради, яких вони діють” [10;ст..21]. Інший соціолог Д.Уілсон називає причини, для чого люди об’єднюються в групи тиску на ураз: гетерогенність суспільств, слабкість партій і партійних систем. [ 10 ]. Хоча групи інтересів несуть в собі більш широку підґрунтя і підтримку, то лобізм в наукових колах визначається поруч з групами тиску, як набагато вужчі поняття. Лобізм означає лише безпосередній вплив на процес прийняття рішень у парламенті, групи тиску – це організації, що прагнуть підтримання правителя конкретних рішень державними органами чи завадити йому. П.Шляхтун визначає процес лобізму “організований вплив різних суспільних груп на представників органів державної влади з метою прийняття вигідних для себе рішень. Чарльз Вайз характеризує лобізм “як справу окремих громадян, організацій окремих громадян вплинути на прийняття чи відхилення закону в парламенті спираючись на підтримку народних депутатів, політичних партій, громадських організацій, через засоби масової інформації. З вище перелічених, теоретичних напрацювань, видно, що явище лобізму це просування власних інтересів, вплив на процес прийняття рішення. Тому на нашу думку лобізм можна розглядати з 2 сторін. 1. лобіська діяльність в узагальненому вигляді трактується в узагальненому вигляді, як комплекс цілеспрямованих зусиль в просуванні своїх вимог в органах влади (різних рівнів від внутрішнього до глобального). І використовуються прямі консультації з представниками даних структур і здійснюється легальний вплив на прийняття рішення. Водночас ототожнення механізму лобіювання, як сукупності силових методів і корупційних дій для досягнення певних цілей обумовлює в анріфі негативну оцінку процесу лобізму. Тому в подальшому ми в своєму дослідженні будем намагатися подавати негативні сторони лобізму (корупція, інші прояви ) і позитивні тенденції процесу лобізму. Як зазначає О.Гринкевич зазначає „В російській Федерації присутнє негативне явище лобізму, зокрема це проявляється у балансування кремля над битвою представників фінансово-промислових груп”. [6; с.150] Як зазначають дослідники битва відбувається не тільки на економічному поприщі (тобто за допомогою економічної конкуренції), але події переносяться на владну вертикаль. Фактично відбувається боротьба представників „сім’ї” Єльцина і силовиків Путіна. Держава сама координує процес лобізму через представництво держ чиновників у наглядових Радах великих компаній енергетичній сфері (голова адміністрації Путіна О.Медведєв очолюю наглядову раду Газпрому). Хоча на думку аналітиків процес „хаотичного лобіювання” вже закінчено, сформований певний паритет у стосунках Фінансово-Промислових груп, результатом цього є прихід на великий ринок природних монополій гіганта у цій сфері Брітіш Петроліум (BP). Хоча можна прийти до думки, що в Росії порушено основоположним принцип комунікаційний вид лобізму (центр-периферія), через зміну призначення губернаторів структурних частин Російської Федерації. Даний приклад дає зрозуміти скептиків популяризації процесу лобізму, як представництва груп інтересів. Але можна проаналізувати приклад „цивілізованого лобізму”, як називають європейські дослідники „небхідного зла”. На приклад німецького Бундестагу, так депутат вищого законодавчого органу Німеччини констатує: „В офіційному бундестагу перераховуються майже 1700 об’єднань груп інтересів, які всі намагаються бути почутими в світі політики” [ 2;с.89 ]. Так, спілка роботодавців, центральне відділення після німецьких ремісників або німецький союз профспілок мають представницькі установи. Деревопереробники зареєстрували себе, як спілку інтересів, а також спілка пожежних служб, об’єднаня судів. Процес лобізму в німецькому законодавчому органі формулює даний процес як необхідний елемент політичного функціонування з характерними загальними, як демократичного суспільства рисами зокрема: - лобізм впливає позитивним по формування громадянського суспільства. Відповідно до значущості рішення, яке схвалюється, формується або підтримка рішення, або виокремлюються усі його негативи через протидію в суспільстві. - цивілізований лобізм створює можливості для забезпечення інтересів меншості, у цьому ракурсі лобіська діяльність виступає як специфічна форма прояву політичного плюралізму. Важлива характеристика цивілізованого лобізму є втілено в життя принцип свободи недержавних структур (асоціацій, громадських організацій, суспільних верств. Ідеалом у формуванні позитивної лобіської діяльності громадських організацій. Так в 1952 р. була прийнята резолюція яка передбачала консультації громадських організацій з питань, які належать до їх компетенції. У 1954 р. визначають основні критерії за якими громадська організація отримує. „Її мета повинна збігатися з прагненням Ради Європи, організація має бути репрезентативною в своїй сфері діяльності, та в своєму географічному районі, вона повинна бути структурованою міжнародною організацією, що має штаб-квартиру і генерального секретаря”. [ 1;с.105 ] На даний час у політичних структурах на Європейському терені діє близько 350 громадських організацій, які мають консультативний характер, відповідно процес лобіювання узаконено створено організацію конгрес органів місцевого самоврядування і регіонального управління. Створено унікальну систему взаємодію суб’єктів і об’єктів прийняття рішень. Квадрилог – де разом із представниками урядів, парламентарями, та представниками місцевого самоврядування посідають представники неурядових організацій. Лобіська діяльність неурядових організацій поширена на парламентську діяльність, створено комітет парламентарів та комітет у зв’язках з громадськими організаціями. Достатньо унікальною є діяльність молодіжних організацій і фондів регіонального співробітництва (Європейський центр молоді, та Європейський молодіжний фонд) (фонд діалог Північ-Південь). Апогеєм формування позитивного грунту для діяльності неурядових організацій у відстоюванні своїх інтересів у політичних структурах Європейського союзу, варто взяти до уваги ст 25 Европейської конвенції де подано уявну структуру громадської організації, за якою громадські організації набувають рис суб’єктів міжнародного права. 1) загальні інформаційні збори активізація участі у найбільших програмах Ради Європи. 3) Групи за інтересами збільшують авторитетність громадських організацій в управлінні Секретаріату. Пленарна конференція громадських органіхацій наділена статусом консультантів. Пленарна конференція громадських організацій, щороку визначає основні напрямки діяльності”. [11;с.12] Так за ціє цитатою видно, що концепти громадянського суспільства, закріплені юридично, і цей досвід є особливо актуальним для України, де відбувається процес дискредитації самого процесу лобіювання, а громадські організації успішно клеймують грантоїдами і 5 колонами Заходу. Хоча не можна стверджували що українське сус-во не має паростків лобіювання ГО своїх інтересів. Так в Україні зареєстровано близько п’яти тисяч громадських організацій з яких 21% займаються проблемами інвалідів і ветеранів, 19% культурою і освітою, 14% займаються проблемами у галузі материнства, 11% економікою і культурою, 6% і 4% - відповідно які представляють ліквідаторів катастрофи на ЧАЕС, і охорони довкілля, і лишень 5% з них захищають і представляють інтереси молоді. Але при відсутності чітко зорієнтованого законодавства про лобіську діяльність, громадський сектор повинен бути зорієнтований на наступні шляхи впливу на органи влади: - активніша участь громадських організацій у законодавчому процесі, консолідація законодавчих зусиль через об’єднання у асоціації громадських організацій. - підготовка громадських слухань з питань якими займається орг-ії, але це не повинно відбуватися за зразком громадських слухань на підтримку політреформи. Формулювання висновків і експертних оцінок які по можливості були би альтернативою (при незадоволені результатами прийнятого р-ня), або доповненням рішення. Дані ініціативи при відсутності юридичної норми про дозвіл законодавчої ініціативи з боку громадської організації, дають змогу понизити ініціативи „третього сектору”. Державні органи повинні акцентувати свою увагу на зміні законодавства, щодо громадських орг-ії зокрема. - законодавче закріплене асигнувань громадських організацій. Пропорційне фінансування, в залежності від результатів їхньої роботи. Висновки по ефективності роботи громадських організацій повинні бути надані моніторинговими закордонними агенціями. - лібералізація законодавства, щодо фінансової діяльності, як один із шляхів самофінансування громадського сектору. Перш ніж розпочати аналіз ситуації з лобізмом у політичних структурах Європейського союзу потрібно звернути увагу на достатньо оригінальний факт в українському політикумі. Це запропоект який виноситься народним депутатом Гринівим І.О. „Про діяльність лобістів у Верховній Раді”. Після аналізу документу модна прийти до висновків, що: - документ підготовлений у кращих традиціях нормотворчості у цьому питанні (зокрема американської). - зроблено спробу легалізувати прагненні і діяльність усіх галузевих лобіських угруповань. - законопроект дасть (звичайно при прийнятті) налагодити зворотній зв’язок між законодавчим органом і гру-ми інтересів Хоч оцінки експертів, щодо шансів прийняти даний закон є мізерні через небажання законодавців визнати факт „тіньового лобізму”, це визнання дало би змогу контролювати усі „чонні потоки” неоподаткованих коштів, які проходять через Верховну Раду за словами самих парламентарів ми фактично зробили коротку передісторію лобізму, як процесу, але тема нашого дослідження – це лобізм у політичних структурах Європейського Союзу. Вище ми зазначили, що усі сучасі демократії при розв’язанні спеціальних завдань дедалі частіше вдаються до участі експертів, а несуть інтереси певних зацікавлених груп інтересів і тиску. Як зазначив Сандро Гоці в усіх політичних системах „незалежність експертів має здатність і тенденцію перевищувати сувереність народу й сувереність парламенту”. [1;с.87] Аби уникнути цих ускладнень (незузгодженість різних інтересів), в Брюсселі започатковано створена численних комітетів консультативних і робочих груп, які складаються із союзних і національних чиновників та приватних експертів. Така колегіальна структура в такому складному й надзвичайно технічному контексті співтоваристві не лише дозволяє швидко і динамічно приходити до узгодження інтересів. Вже сам розподіл влади між Європейською Радою, Європарламентом, Європейською комісією базується на представленні інтересів: Європейська Рада – це вищий урядовий орг який представляє інтереси урядів, Європарламент вищий демократичний орган, що представляє народи, Єврокомісія захищає загальні інтереси загальні Європейського Співтовариства. Хоча на думку європейських експертів Єврокомісія зможе перетворитися на рівень представництва адміністрацій. Європейський Союз на інституційному р-ні це і є необмежений процес лобіювання. Де часто всесоюзні інтереси, часто суперечать такому химерному поняттю, як національний інтерес (через плюралізм у державних учасницях Євросоюзу неможливо сформулювати „національний інтерес”. Якщо проаналізувати діяльність Європейської комісії можна резюмувати зокрема: - незважаючи, що Європейська комісія представляє інтереси всього співтовариства, комісари не завжди переривають зв’язки з урядами своїх країн, хоча цей зв’язок нівелюється, через систему колегіальності Єврокомісії. - кожному комісарові атестує кабінет, який складають його найближчі співпрацівники, це своєрідна ланка між адміністративними службами. Іноді кабінети є джерелом суперечностей через так зване на переконання С.Гоці, перманентне десантування провідних працівників кабінетів секретарів. [ 4;с.110 ]. - відібрані політичними партіями та національними урядами працівники „десантуються” на ключові позиції в кабінетах і адміністративних службах і є своєрідним лобіюванням і відстоюванням інтересів країн-учасниць. Іншим важливим елементом у складному інституційному процесі стримувань і противаг є Рада міністрів. Крім національних представників, Рада міністрів, зуміла сформувати ефективну систему рад і неформальних груп. Рада з економіки, та фінансів (екофін), Рада сільського господарства, Рада загальних справ визначають, як „найбільш елітне утворення” яке має дворівневу структуру на 2 рівні можна спостерігати речі, які пов’язані з прогресом відстоювання національних інтересів. Другий рівень це міністри закордонних справ, хоча елементи цього процесу зауважують, щоРЗС, не здатне сформувати політичні пріоритети, бо не в компетенції міністр закордонних справ формувати стратегічні національні інтереси. Фактично гармонізацією інтересі внаціональних урядів і співтовариства є діяльність двох груп це Ради екофін і неформальної „групи Євро”. Екофін на думку Д.Трумнефа „на роль економічного уряду і в майбутньому повинна стати противагою діяльності Європейського Центробанку” [3;с.20] „Група Євро” неформальне утворення, що збирається на засідання перед засіданням Екофіну у складі міністрів, урядів зони Євро. Рада міністрів є яскравим прикладом співвідношенням інтересів і прогресом лобіювання (впливу) на інституції Євросоюзу з боку національних адміністрацій. Ще однією сполучною ланкою прийняття рішень є механізм, коли Єврокомісія, перш ніж рішення попаде до Ради міністрів, своє слово повинне сказати інституція як комітет постійних представників (корепер) Корепер складається не з національних функціонерів, які курсують між столицями, але з послів з так званих „постійних представників” „постійних віцепредставників”. Кожна делегація країни учасниці представлена 20-40 представників. На сьогоднішній день Корепер незважаючи на постійні закиди що він руйнує конституційну основу Європейського Союзу. Даний орган виступає, як би координаційним комітетом між формальними і неформальними групами інтересів у Євроспільноті. Егоїстичні національні інтереси замінив „корпоративний дух”. Так постійний представник Німеччини посол Дітріх Фон К’яві заявив „мене в Бонні знають не як постійого радника, а як постійного зрадника”. [ 3;с.20 ] Євроспільнота демонструє приклад, як можна створити ефективний механізм лобіювання і в одночасно зруйнувати засади чі основи діяльності політичних структур. Якщо продовжувати в подальшому розмову про національне відстоювання інтересів і процес лобіювання через своїх представників можна констатувати, що однією фундаментальни інституцій яка в подальшому може виступити як своєрідний інтегратор і по згодженості інтересів між суб’єктами Співтовариства. Цією структурою може стати Європарламент. - Європарламент як законодавчий орган наповнений в своїй суті не транснаціональними партіями, а представниками партійних систем країн учасниць. Ось їх склад. Європейська народна партія (християнські демократи) і Європейські демократи (ЄНП ЄД, 232 члени), група партій Європейських соціалістів (ПЄС 181), група Європейської партії лібералів демократів і реформаторів (52), група зелені (46), Європейські об’єднані ліві (Північні Зелені ліві (42) Союз за Європу Націй (СЄН 21), технічна група незалежних депутатів – змішана група (119), група за „Європу демократій і різноманітності”. [ ] Основними характеристиками Європарламенту. - політичні партії які представлені в Європарламенті не є класичними партіями транснаціонального зразка, тому не можна говорити про „Об’єднане Європейське обличчя Європарламенту. Обиралися усі представники парламенту, за різними виборчими системами, і є представниками різних політичних культур. Тому Європарламент і національні парламенти вже розвинули різні форми співпраці такі як конференція комітетів з Європейських справ, круглі столи двосторонні візити, між національними і європейськими парламентами. Створення всередині Європарламенту підрозділу з контактів з національними парламентами. У перспективі діалог і співпраця між Європейським парламентом і національним парламентом лишень зростають, стираючи відмінності між внутрішньою і Європейською політикою. Цьому сприяє Амстердамська угода, яка заохочує національні парламенти до значно активнішої співпраці без порушення вже усталених Європейських інституцій і тим самим істотно сприяє інтеграційному процесу. Процес лобіювання в європейських інституціях потрібно розгляди на тільки на інституційному рівні, але також варто звернути увагу корпоративні інтереси усіх недержавних інституцій країн учасниць. Поза сумнівом консультації неформальних груп і комітетів є найважливішою характеристикою виконання функцій Європейських інституцій. Єврокомісія перш ніж представити ініціативу організовує широкі консультації з зацікавленими групами, національними представниками. „Європейська адміністрація має потребу в набуті інформації та ноу-хау, аби дисциплінувати сектори економіки, що потребують складної економічної регламентацій”. [ 2;с.110] На думку Сандро Гоці усі промислові, економічні групи інтересів в адміністративних структурах Європейського Союзу вже сформовані. [3] Промисловість наприклад представлена через Індустріальний Європейського співтовариства, галузеві представництва (Європейська асоціація фармацевтичної промисловості., страхові агенції, головна сільськогосподарська організація, комітет професійних організацій Європейської спільноти. Над важливою організацією Європейська організація профспілок. Якщо аналізувати діяльності приватних груп інтересів можна прислідкувати певну еволюцію. Від постійного наголошуванні на співпраці з урядами своїх країн представлення національних інтересів, на сьогодні сформувалася не зовсі чітка, але наближена до ідеалу система. Групи інтересів і лобіські групи набувають рис транснаціональних корпорацій, хоч зв’язок з місцевими адміністраціями не припинені. Європейські інститути створюють умови на основі плюралізму, за яких лобіські групи конкурують між собою пропонуючи більш оптимальніші стратегії розвитку. Це з одного боку призводить до послаблення ролі держав-учасниць, а з другого боку національні адміністрації виступають водночас як об’єкт лобіювання щодо Єврокомісії так, як об’єкт лобіювання з боку приватних структур. „Єврокомісія прагне забезпечити певну процедуру консультацій аби зробити систему більш керованою і передбачуваною.” [ 1;с.85] Над складний процес лобізму на інституційному рівні забезпечується складний процес відстоювання інтересів. К-сть структур коливається десь близько тисячі одиниць з різним статутом. Деякі постійні, тимчасові часом створені на паритетних основах (асоціації підприємців, профспілок, або мають трирівневу структуру (національні адміністрації, підприємці, профспілки). За даним словника Європейського Союзу, кількість учасників у цих групах інтересах близько 50 тис. чоловік і проводять майже до 5 тис. засідань в рік. Після інституційних форм лобізму варто звернути увагу на специфічний вид лобіювання. Це галузеві форми відстоювання інтересів зокрема: торгівля, сільське господарство, торгівля; промисловість, сфера безпеки і достатньо актуальний вид енегретичний лобізм. Розгляд цього питання потрібно пов’язати з видами міжнародного лобізму. А саме внутрішній лобізм: просування інтересів інших держав представниками певної країни, і глобальний вплив на рішення міжнародних і регіональних організацій. Тому потрібно звернути увагу на одну із найважливіших сфер діяльності, і одну з найбільш витратних сфер діяльності ЄС близько 45% бюджету. Дана сфера регулюється спільною сільськогосподарською політикою. Отже спільна сільськогосподарська політика в ідеалі заснована на таких принципах. „- чіткий взаємозв’язок між державною допомогою та спектром послуг які суспільство отримує від фермерів - СП прагне досягти конкуретного сільськогосподарського сектора здатного скористатися можливостями світового ринку без зайвого субстдування і водночас забезпечити достатній життєвий рівень виробникам сільськогосподарської продукції. - збереження життєздатної сільської місцевості спрямованої створити робочі місця для сільського населення. [1;с.58 ] Здається створені ідеальні умови для чесної конкуренції і умовами і можливостями мають бути задоволення всі суб’єкти сільськогосподарському ринку, але недавній конфлікт 16-17 червня 2005 року лінія розламу спочатку пройшла по формуванню бюджету, відмова Британії збільшувати свої асигнування у бюджет Європейського Союзу, Тоні Блер зайняв позицію, яка було схвально прийнята усім політичним спектром Великобританії. Сполучене Королівство погодиться на можливий перегляд своїх позицій, щодо збільшення своїх внесків у спільну казну, але за умови що буде переглянуті позиції щодо спільної сільськогосподарської політики. Великобританія вимагала скорочення дотацій на французьке сільське господарство на яке припадає близько 13 млрд.євро, що складає більше половину. У даній ситуації інтереси Великобританії (на небажання змінювати традицію, коли дотація яка поверталася з бюджету ЄС становила 2/3 внеску) і позиція нових країн ЄС де сегмент сільського господарства займає левову частку. Тому позиція Великобританія мимоволі стала лобістом країн ЦСЄ, які на даний момент не мають достатнього впливу, як дует Франція-Німеччини. Певним парадоксом є лобізм Німеччини стосовно Франції, німецька економіка переживає стан занепаду, не отримує тієї частки с/г субсидій, але не бажання руйнувати франко-німецький союз у вироблені спільних позицій змусило Шредера погодитися на умови Франції. Фактично Німеччини, як важковаговика європейської спільноти забезпечило безпроблемне функціонування французьких фермерів до 2013 року. Ініціатива ВБ покарана зміна субсидування сільського господарства; дала б змогу лібералізувати ринок с/г продукції, де було б панацеєю для країн ЦСЄ і можливістю переглянути „вільні кошти” на допомогу країнам, „третього світу”. Хоча і позиція ВБ є двозначною небажання збільшувати асигнування до бюджету ЄС співпало з позицією Нідерландів. Як не дивно Україна повинна зробити свої висновки з бюджетного скандалу ЄС, через бажання України в майбутньому приєднатися до ЄС: - сільське господарство є болючою точкою української економіки. Тому для безболісного функціонування в подальшому АПК. Тому Україні потрібно провести ряд радикальних заходів вже сьогодні. щоб не було подібних протиріч. - поетапно пройти шлях реформування АПК через зміну позицій у державній в підтримці сільського господарства. - формування шклами найпріоритетніших галузей сільського господарства, відповідно до цієї школи формувати „пакет підтримки” і фінансування сільського господарства. Такі кризові заходи дадуть змогу українському сільському господарству позбутись ефекту звіра вихованого у тепличних умовах, який попадаючи у жорстокий світ конкуренції одразу ж самознищується. Після аграрного лобі потрібно взяти до уваги спільну торгівельну політику, питання достатньо актуальне через постійні дискусії щодо членства або нечленства в Світовій Організації Торгівлі. Тема нашого дослідження стосується лобіської діяльності, але саме у торгівельній сфері України не бажає створити прозорі умови, які в подальшому дали їй змогу в подальшому реалізувати план СОТ, як трамплін до ЄС. Українська політична еліта повинна сформувати спільну поведінку, щодо просування до СОТ. Саме успішна реалізація усіх пунктів домовленостей щодо вимог СОТ є прямим шляхом до формування лобільних груп на підтримку України. Таким лобістом у питаннях торгівлі можуть стати США але Україна повинна виконати ряд умов. - реалізація прийнятого закону „Про внесення змін до деяких законів України” (щодо імплементації законодавства до вимог багатосторонньої угоди про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), більше відомий в народі, як закон про диски. Єврокомісія сама проявила ініціативу у 2003 підписано протокол про доступ на ринки товарів і послуг. Після помаранчевої революції було активізовано діяльність Єврокомісії по лобіюванню інтересів України, через офіційне звернення до держдепартаменту із пропозицією прискорити вступ України до СОТ. Тому виконання цього закону зможе сформувати платформу для ефективнішої міжнародної співпраці у галузі торгівлі. Саме ці торгівельні ініціативи, а також дозвіл або частковий дозвіл на міжнародну аудиторську діяльність, і об’єктивно зумовлений законопроекти, які стосуються металургії зокрема, про дозвіл імпорту металургійної промисловості це з одного боку дасть змогу створити об’єктивні умови конкуренції на внутрішньому ринку, і забезпечити умови для глобалізації української металургії. Хоча проаналізувати лобізм, і лобізм української держави в структурах СОТу серез відсутність політичної волі в українських законодавців прийняти юридичні правила гри, через Українських урядовців нездатність провести роз’яснювальну роботу серед парламентарів, і про химерне, про яке часто говорять галузеве лобі. Це звичайно не є злочином, але металургійне лобі і самі металурги-власники оголошують антисистемні, антистратегічні заяви, на кшталт підвищення тарифів на перевезення, про газ по 50 дол. за тис. куб., але відсутні заяви і пропозиції як спростити процедуру антидемпінгу в США, які законодавчі ініціативи повинні бути прийняті до уваги щоб Російська Федерація зменшила митні бар’єри, щодо українського прокату. Тому відсутність ефективного менджменту стратегічного бачення р-ку українських підприємств, як транснаціональних корпорацій, але з дотриманням законодавчих норм. Позитивом і кроком уперед є діяльність на території України транснаціональної корпорації МіталСтіл, і купівля українського банку „Укрсиббанку” європейською корпорацією. Але на даний момент можемо констатувати лобіська діяльність яка присутня в СОТ через цивілізовану мережу консультацій, переговорів, із узгодження позицій і проведення унікальних заходів так званих раундів (Уругвайський, Токійський), віддалено від України через небажання приєднатися до міжнародних тенденцій розвитку світової економіки. Ще одним із галузевих видів лобізму в Європейській спільноті є енергетичний сектор. Недавні події показали, що сам ринок енергетики і відповідно відстоювання своїх інтересів і інтересів 3 д-в є майже неможливий. Хотілося би виділити норму із спільної енергетичної політики Євросоюзу „Лібералізація політики, щодо видобутку і постачання газу відбудеться до 2008 р. і сягне лишень 33%. [ 1;с.120 ] Наступне положення у Договорі про ЄС не виявлено особливо прискіпливого ставлення до постачання нафти і газу пріоритетним є заходи, які утримують постачання газу на безпечному рівні. [ 1;с.121 ] Відповідно можна констатувати енергетичний ринок особливо у плані постачані газу терпить монополізацію, монополістом Газпромом. Відсутня єдина позиція, щодо дій одного із суб’єктів угод, які суперечать міжнародному праву. Безальтернативність енергетичної стратегії. - не проводиться акцентування на альтернативних формах видобутку енергії (атомної) через сильні позиції Європейських зелених. Характерною рисою енергетичного ринку Євро і відповідно форм представлення і відстоювання інтересів є розрізненість діяльності національних енергетичних компаній, все ж таки через безальтернативність поставок основних енергоносіїв. Іншою особливістю є зацікавленість і лобіювання інтересів того ж Газпрома і російських нафтових. Такими структурами, як Брітіш Петроліум, Шел, але ці тенденції виправдані через транснаціоналізацію даних компаній. Інший фактор, це певні політичні ігри і переговори трійки Москва – Берлін – Париж узгодженість позицій щодо ключових питань в галузі безпеки, майже спільної зовнішньо політики. Дані тенденції не сприяли виробленя спільних позицій наприклад щодо ситуацією, яка склалася з транспортування газу через Україну фактично схема діяльності Німеччини і певній мірі Франції, суперечить позиції інших країн ЄС і зокрема у позиціях побудови газопроводу по дні Балтійського моря. Україна, як транзитна д-ва також долучається до процесу відстоювання інтересів, як власних національних так і приватних структур із залученням третіх держав. Основний акцент робиться на [Альтернативності поставок]. Але на сьогодні процес знаходиться у фазі пропозицій, ініціатив і стратегічних плані - на даний час заморожено газотранспортний консорціум, хоча на нашу думку на порядку денному є залучення до консорціуму і інших учасників. Франції Великобританії, але з умовою не продажу, а з пропозицією ефективнішого менеджменту, і довгострокових проектів. - важливим для України так і для Європи є ініціатива України по побудові газопроводу з Ірану, хоча ця ініціатива, заморожена через нестабільність політичної ситуації в Ірані. - важливим для Європи є нафтопровід Одеса-Броди ініціатива Німеччини яка передбачає продовження маршруту до німецького порту Вільгемсгасфен. У разі реалізації цього проекту у майбутньому дасть змогу сформувати новий Балтійсько-чорноморський маршрут. До цього проекту з успіхом можуть долучитися країни Центрально-Східної Європи. Для ефективнішої реалізації даного проекту є залучення англійської компанії „chell”, яка в 2005 підписала з НАК „Нафтогазом” угоди про співпрацю і конкретні контракти по спільному розробки родовищ. - нова влада повинна розробити правила поведінки з національними енергетичними компаніями країн-учасниць ЄС. Станом на 1 січня 2006 певні домовленості із французькими енергетичними компаніями. Так відбулися домовлення із газовим підприємством „Газ де Франс”, французький банк „Сосьете женераль” оголосив про відкриття кредитної лінії на суму 2,5 млрд. євро під модернізацію спільно із „Нафтогазом” українських газових резервуарів та газопроводів. Енергетичний ринок складний механізм і ніколи ні при яких умов не почне відстоювати інтереси окремо взятої д-ви, якщо це не буде відповідати геополітичним економічним інтересам країни, яка це робить, тому зважаючи на енергетичну яка склалася Україна повинна сама ініціювати процес самолобіювані, лобіювання інтересів власних компаній зокрема потрібні такі заходи. - континентальна лібералізація умов транспортування енергоносіїв, це створить імідж України як ринкового партнера. Оперативно виявити будь-які суперечності у стосунках основні енергетичних проводів на європейському ринку і виходити із своїми пропозиціями, які несли не тільки короткострокові результати. Наступна галузь, де може проявлятися інтереси України. Ця сфера безпеки, сфера де представлення чіткості інтересів є питанням не економічним, а швидше геополітичним. в ідеалі вимальовується така картина. Євросоюз не може похвалитися єдиною і уніфіковані. військовою доктриною, усі повноваження передані на ЗахідноЄвропейський союз організація створена 1948 для співпраці у сфері оборони і безпеки „Включає 28 членів проти чотирма різними статусами. Всі держави ЕС мають статут проти членів крім Австрії, Данії, Фінляндії, Ірландії, Швеції, які належать до спостерігачів. Асоційоване Членство – Ісландія, Норвегія, Польща, Туреччина, Угорщина, та Чехія. Асоційовані партнери - Болгарія, Іспанія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина [ 3;с.85 ]. На даний момент фактичний монополіст у сфері безпеки для Європейських країн, а саме: створення повноцінного Європейського війська відкладений, і всі повноваження по питаннях безпеки у розпорядженні даної структури. Іншим безпековим гравцем є НАТО де одну з ключових речей грають США. Тому конфігурація основних учасників діалогу безпеки: США і країни ЦСЄ і Великобританія – основні пріоритети перетворення НАТО на впливову Політичну структуру з метою не допустити „європоїзації”, із бажанням вести постійний контроль над військово-політичною діяльністю структури, не з прагненням в майбутньому допомоги, а з метою контролю над даною структурою. Інша група з Франція, Німеччиною на чолі. Основні інтереси це нівелювання ролі Америки, як заявляє міністр оборони Франції: „Ми не повинні клястися у вірності одне одному нам просто треба почути усі сторони”. перетворення Євроатлантичної структури на військово-консультативний орган, але з механізмами захисту власних територій. Пріоритетом для України буде зіграти на суперечностях між головними гравцями у сфері безпеки, зокрема: запропонувати США військово-технічну співпрацю у повоєному Ірані, як продовження місії у цій країні. Через розгалужену систему військових інструкторів. виявити ініціативу по інструктуванню і навчання військових кадрів в Ліберії де присутній наш контингент, с особливо після ганебного виходу миротворців з Лівану. Продовжити співпрацю з Європейськими країнами по регулюванню Придністровського конфлікту, це з окрема утвердить нашу країну, як надійного партнера по гасінню конфлікту так званий „План Ющенка” є достатньо фундаментальним. синхронізувати діяльність на Кавказі у переговорному процесі між Тбілісі, сепаративними урядами, особливо враховуючи інтерес Грузії до Євроатлантичної структури. реформування військово-промислового комплексу, з метою демонстрації безглуздості тверджень, що без Росії наш ВПК самознищиться. Дані кроки нашу думку дадуть змогу чітко сформувати імідж реального гравця на ринку безпеки і сформувати лобіську групу не тільки з країн ЦСЄ групи, але із країн лідерів ЄС. Тема нашого дослідження Європейський лобізм, ми розглянули можливий варіант функціонування Європейського лобізму, але насамкінець потрібно згадати про провайдерську діяльність окремих країн і організацій щодо України. Цей процес можна розбити на певні блоки: - на сьогодні процес “провайдерства” України країнами “Вишеградської “групи носить більш консультативний характер через небажання України налагоджувати співпрацю в галузі вироблення спільних позицій на рівні неформальних організацій. - економічно представлені інтереси лобіювання України країнами V-4 ускладнюється через банальні причини, непрозоре законодавство і політична нестабільність. Ускладнює процес присутність цих країн у Європейському співтоваристві, тому кожну свою позицію щодо України вони повинні узгоджувати з Брюсселем. Тому Україні країні яка претендує на роль регіонального лідера потрібно самій формувати організації і сфери впливу які б приваблювали європейські країни. “Боржомські ініціативи” наочний приклад тому, декларативне намагання об’єднання Балто-Чорноморського регіону було певним резонансом після зустрічі в рамках організацій “демократичного вибору”, після цього на Україну посилюється економічно безпідставний російський газовий тиск. Позитивом є заява національної адміністрації Швеції про допомогу Україні у вступі в ЄС, як відомо Швеція як учасник Північної групи курує Балтійський регіон. Даним заходом Україна розвіяла міф про без альтернативність євразійського вибору. Підсумки: Дане дослідження не претендує на першоджерело а є спробою розібратись у складному багатовимірному і малодослідженому поняттю лобізму, і зокрема Європейський лобізм. Насамкінець хочеться зазначити не потрібно демонізувати поняття лобізму, бо зіткнення і активне відстоювання інтересів присутнє у повсякденному житті, не потрібно і облагороджувати , бо часто лобізм межує з корупцією. Але саме на сьогоднішній день лобізм як явище є над актуальним для України через ряд причин. - внутрішні: намагання узаконити й представити усі устремління галузевих лоббі з метою їх регламентації і з метою комунікаційного зв’язку із зовнішнім середовищем. - зовнішні лобізм для України це є одним з найактуальніших питань через розмитість зовнішньополітичних пріоритетів, це дасть змогу Україні сформувати “дорожню карту”, яка б враховувала стратегічні інтереси і шляхи їх вирішення. - лобізм у глобальних і регіональних організацій дасть змогу Україні спробувати роль міні-регіонального лідера. Але крім наших інтересів потрібно враховувати інтереси наших партнерів. Список літератури Підручники і монографи Ніколас Мусес. „Усе про спільні політики Європейського союзу”. – К., Видавництво „КІС”. – 2005 р. 416 с. Вольфганг Бьонзерн. „Взірець маленькими недоліками”. – К. – 2003. – 195 с. Європейський союз. Словник – довідник. – К. – Видавництво КІС. – 2005. – 139 с. Сандро Гоці. „Урадування в об’єднаній Європі”. – Видавництво КІС. – К., - 2003. – 285 с. „Конституційні акти ЕС”. 2005. – Юстініан. – 2511 с. Росія ХХІ ст.. – „Незалежний культурологічний часопис „Ї”. В.Речицький „Конституція Європи, як виклик цивілізації” // Критика, 2005 р. №6. Олександр Мотиль „Єврокризова трансформація пострадянськит тяглостей” // Критика 2005 №7-8. Ю.Загуруйко. „Перетягування бюджетного каната // Дзеркало тижня, 9 липня 2005 р. Тихонарова „Лобізм як специфічна форма комунікації”. Нова політика 2004 р. №3. Лепехин В. Лобизм М. 99. Додаток В. Поради фахівця (П.Чоат) професійним лобістом. Будьте незалежними. Будьте інформованими - глибоке знання завжди допомагає. Друкуйтесь – хороші статті читають усі. Не зупиняйтесь на вузьких цілях. Будьте практичнішими законодавці цінують практичні судження. Будьте наполегливішими – вплив потребує часу та зусиль. Будьте чесними оскільки чесність цінується усюди.
1 2 3 4 5 Категория: Інше \| Добавил: DoceNt (29.05.2016)
Просмотров: 420 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: