РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Культура мовлення як запорука успіху в діловому спілкуванні - Інше - Реферати - Каталог статей

Вступ Що таке культура? Наскільки тісно в'яжуться між собою поняття культура і мова? Ці поняття не лише міцно пов'язані одне з одним — вони невіддільні. Адже в найширшому значенні культура — це все те, що створило людство для забезпечення своїх матеріальних і духовних потреб. А мова кожного народу якраз і обслуговувала процес створення культури цього народу, а разом з тим і робила посильний внесок у світову культуру. І водночас мова, сприяючи створенню культури, сама є складником культури кожного народу. 1. Поняття про культуру мови Усі здобутки культури в найрізноманітніших галузях науки, виробництва, мистецтва, народного господарства знаходять своє відображення в мові народу. Видатні мовознавці застерігали, що мова — це не випадковий засіб спілкування, а особлива, притаманна саме цьому народові форма мислення, втрата якої нічим не може бути компенсована. Втративши свою мову, народ гине як окрема історична величина. Ось як про це говорив відомий мовознавець В. Гумбольдт: «Різні мови... є в дійсності різними світоглядами... Своєрідність мови впливає на сутність нації, як тієї, яка розмовляє нею, так і тієї, для якої вона чужа, тому уважне вивчення мови повинно включати в себе все, що історія й філософія зв'язує з внутрішнім світом людини». «По ставленню кожної людини до своєї мови можна абсолютно точно судити не тільки про її культурний рівень, але й про її громадську цінність. Істинна любов до своєї країни немислима без любові до своєї мови. Людина, байдужа до рідної мови, — дикун. Вона шкідлива за самою своєю суттю тому, що її байдужість до мови проявляється найповнішою байдужістю до минулого, теперішнього і майбутнього свого народу», — так сказав про рідну мову — основу духовного розвитку людини — Костянтин Паустовський. Це суворі слова, але вони справедливі. Проблема ставлення до української мови на території України в минулі роки й сьогодні, як бачимо, має два аспекти: об'єктивний, зовнішній (ставлення суспільства, його інституцій, нові закони та ін.) і суб'єктивний, внутрішній (ставлення кожного українця до української мови як рідної). Ці два аспекти дуже тісно пов'язані, і статус української мови в нашому суспільстві залежить однаковою мірою від обох названих аспектів. І до того часу, поки кожен із нас не усвідомить для себе всю глибинну сутність знання рідної мови як носія здобутків культури свого народу, доки не усвідомить себе часткою цього народу — через мову,— до того часу ставлення до мови в суспільстві нашому буде досить строкатим і неоднозначним. Для кожної людини це не простий процес, він потребує значної внутрішньої роботи, зусиль, починаючи від роботи над власною мовною культурою (а це означає навчання: запам'ятовування, помилки й виправлення...). Але разом з підвищенням мовної культури зростає й загальна культура, а це вже великий здобуток. Що таке культура мови? Це володіння нормами літературної мови, вміння користуватися всіма її засобами залежно від умов спілкування, мети і змісту мовлення. Глибина мовної культури визначається не глибиною засвоєння норм, а глибиною оволодіння всіма багатствами літературної мови. Адже говорити правильно — це ще не все. Висока культура мови неможлива без високої загальної культури: можна навчитися говорити без грубих помилок у вимові, в наголошенні слів, навіть у доборі слів. Але якщо у людини інтелект спить, то у неї бідний словник, штамповані стереотипні фрази, убога уява й примітивне мислення. Для висловлення найпростішої думки така людина, як правило, вживає втроє більше слів, ніж потрібно. Між мовною убогістю й багатослів'ям — прямий зв'язок: чим менший запас слів, тим більше їх піде на висловлення, здавалося б, зовсім простенької думки. Уміння чітко мислити, багата уява, достатній запас слів — ось що дає змогу людині стисло й небагатослівне висловлювати досить складні думки. Звичайно найбільше уваги приділяється культурі писемного мовлення — уже хоча б тому, що помилки в писемному мовленні не тільки наочні, а й довговічні (залишаються потомкам як речовий доказ нашої неграмотності). Офіційна сфера, в якій функціонує писемне мовлення (діловодство, закони, наука, преса), перебуває в полі зору громадськості, а тому й зазнає постійної критики, а значить і постійного вдосконалення. Усне мовлення, його культура теж досліджується й коригується, але переважно це стосується вимови й наголошення слів і значно рідше — і безсистемніше — це торкається лексики й синтаксису. Поняття культура мови розкривається різними своїми гранями залежно від того, про що йдеться: чи це літературна, усна чи писемна, мова, чи народнорозмовна. Різниця між ними — й досить значна — у ставленні до норм: лексичних, граматичних, стилістичних, орфоепічних та орфографічних. Норма — це зведення правил, які оберігають літературну мову від проникнення в неї того, що може розхитати її структуру. Ці норми складалися поступово, вони—явище історично змінне.. Місцем, де твориться мовна норма, е практика, постійне спілкування людей у різних сферах їх діяльності. Саме тут відбуваються й зміни в нормах: виникають порушення існуючої норми, що веде до її розхитування; стара норма поступово відмирає, твориться нова; пізніше вона узаконюється, якщо мова і мовці прийняли цю зміну (ми прийняли, наприклад, відмінювання слова пальто, але не відмінюємо кіно). Для літературної мови дотримання норм є обов'язковим, оскільки вона виконує в суспільстві надзвичайно важливі функції: забезпечує спілкування в усіх сферах духовного, економічного й політичного життя нації; виражає й фіксує найновіші досягнення науки, техніки, художньої літератури; через неї здійснюються контакти з іншими мовами та народами — їх носіями. І в писемному, і в усному літературному мовленні дотримання норм є їхньою підвалиною. Проте порівняно з писемним мовленням усне є своєрідною творчістю, до певної міри імпровізацією; в ньому значно сильніша емоційно-експресивна безпосередність, більше варіантів нормативних правил, ніж у писемному мовленні. Знати норму, виховати у себе почуття норми в усіх її тонкощах — зовсім не означає ніколи не відступати від неї. Відступати можна й навіть треба, але ці відступи повинні усвідомлюватися як, потреба не говорити «гладенько», тобто не роблячи помилок, послуговуючись стереотипами, безликими й сірими. Як досягти високої мовної культури? Як навчитися розмовляти так, щоб тебе люди слухали не лише з обов'язку, щоб мова наша приваблювала людей? Перший крок на цій дорозі — «Як правильно?» (мається на увазі засвоєння норм). Другий крок — «Як точніше?», «Як краще?», «Як доречніше у цій ситуації?» (це вже синоніміка — вибір одного з близькозначних слів, однієї з можливих конструкцій, однієї з можливих, наявних у мові барв). Третій крок припадає на час, коли у людини є вже сильні навички у володінні нормами, і — що не менш важливо — вміння миттєво переключатися з одного стилю мовлення на інший, залежно від ситуації мовлення. Трохи іншу тріаду пропонує Іржі Томан: «Щоб навчитися правильно і гарно говорити, потрібні три основні передумови: володіти технікою мовлення, знайти головні психологічні засади стосунків між людьми і, що найголовніше, — мати що сказати» («Мистецтво говорити»). 2. Ділова бесіда та її роль в діловому спілкуванні Альфа й омега людських взаємин, початок і кінець їх — ділове спілкування. Саме в процесі трудових відносин найповніше виявляються особистісні якості, зокрема здатність людини вступати в діалог з колегою, співробітником, партнером і знайти спільну мову з ними, тобто досягти взаєморозуміння й мети взаємодії. Спілкування, а ділове особливо, передбачає різні способи взаємодії з людьми, використання різних комунікативних засобів — вербальних і невербальних. Основною формою спілкування е бесіда, розмова. Послуговуючись мовою, що є «вбранням думки», людина в процесі спілкування дістає вкрай потрібну для її життєдіяльності інформацію й передає отримані відомості навколишнім, додержуючи при цьому певних мовних дозволів і заборон, узвичаєних у суспільстві. Оцінюючи ту чи іншу людину, рівень її освіченості, культури, визначають передусім її здатність і вміння дотримуватись мовного етикету. Важливою складовою комерційного успіху в діяльності фірми є вміння вести ділову бесіду. Чим вищий рівень культури усного мовлення при веденні переговорів чи просто в розмові з співробітниками, підлеглими, іншими людьми, тим вищий авторитет людини, що займається підприємницькою діяльністю, тим кращі і плідніші результати роботи. Ділова бесіда сприймається як усний мовний контакт між людьми, що зв'язані інтересами справи і мають повноваження для встановлення ділових стосунків, рішення ділових проблем і здійснення конкретних підходів до їх вирішення. Тобто ділова бесіда - це «дракон із чотирма головами», де:* перша голова відповідає за грамотність і вірність мовлення (мовний склад розмови);* друга - завідує логікою і обмірковує доведення (логічний склад);* третя - думає про створення гарного психологічного клімату бесіди, про враження, що справляє на оточуючих (психологічний склад);* четверта - керує нашою мімікою, жестами, манерами (немовний склад розмови). При цьому тулуб дракона - це наш мозок, який контролює діяльність всіх чотирьох голів. 3. Культура мови писемного ділового спілкування Характер писемного мовлення багато в чому визначається специфічними умовами писемного спілкування й насамперед відсутністю співрозмовника в момент висловлення думки. Адже які б складні думки не висловлювали співрозмовники в процесі бесіди, вони завжди спираються на ту ситуацію, в якій відбувається розмова. Тому цілком очевидне, що реальна життєва ситуація, в якій відбувається спілкування, є одним із найважливіших чинників, які визначають усне мовлення; вони, разом з тим, полегшують і спрощують спілкування. Чим менше учасників розмови, тим легше встановити контакт і досягти бажаного результату; чим більша кількість учасників спілкування, тим складніше, важче їм спілкуватися. Сувора нормативність ділових паперів зумовлюється тим, що тут спілкування з уявним читачем документа — це, власне кажучи, односторонній контакт з невизначеною аудиторією, до того ж контакт не безпосередній, а опосередкований. Це вимагає особливої логічної виразності тексту, дбайливого, ретельного добору мовних засобів. Не останню роль відіграють готові форми висловлення — кліше, вплив яких на читача давно перевірений: вони тлумачаться всіма однозначно й не потребують спеціальних зусиль. Поняття високої культури діловодства й культури мови документів реалізуються в таких конкретних вимогах:— Документ видає повноважний орган або особа у відповідності з її компетенцією.— Документ не може суперечити діючому законодавству й директивним вказівкам керівних органів.— Документ повинен бути достовірним і відповідати завданням конкретного керівництва, тобто базуватися на фактах і містити конкретні й реальні пропозиції або вказівки.— Документ слід складати за встановленою формою.— Документ має бути бездоганно відредагований і оформлений. Зовнішній вигляд документа є незаперечним свідченням стилю роботи управління, дисципліни та особистої культури працівників. Якщо документ оформлений неохайно — значить в установі низька культура праці. До слова в діловому документі ставляться насамперед такі дві обов'язкові вимоги: воно повинно бути вмотивованим і відповідати нормам української літературної мови. Норми української літературної мови фіксуються в словниках, довідниках, підручниках, посібниках. Коли виникають труднощі при написанні, з'являються сумніви з приводу наголошення того чи іншого слова чи його перекладу з російської мови, ми звертаємося до відповідних джерел: слово шукаємо у словнику, правило — в підручнику. Але й ними треба вміти користуватися, особливо коли йдеться про вибір слова чи словосполучення серед наявних чи відомих вам. Тут не завжди можуть допомогти універсальні правила: у кожному конкретному випадку знову й знову доведеться шукати відповіді, гортаючи словники, звертаючись до власного мовного досвіду, пригадуючи прочитане й почуте. Чим вища загальна і мовна культура службової особи, тим вужчим стає для неї діапазон вибору слова: для такої людини між словами повістка і порядок (денний) вибору немає, це два різних слова, яких не можна замінити одне одним: повістка — це коротке повідомлення про щось, а ще —попереджувальний сигнал на залізниці, а порядок денний — це перелік питань, які обговорюються на зборах, на засіданнях, на нарадах. При постійній і наполегливій праці над собою чуття мови такої освіченої людини вестиме її все ближче до того єдиного слова, яке в цьому контексті якнайточніше передаватиме потрібний відтінок думки, усі інші варіанти будуть здаватися їй недосконалими або просто неграмотними. Якщо для людини, яка не дуже глибоко знає українську мову, слова напрям і напрямок абсолютно тотожні, то для людини, яка досконало оволоділа нормами української літературної мови, це не зовсім тотожні слова: так, коли йдеться про шлях розвитку чогось, про якусь течію в суспільному чи літературному розвитку, — вживається лише слово напрям (так само у військових документах, у картографуванні та ін.). Коли ж ідеться про переміщення в просторі (рух матеріального тіла) — тоді напрямок (машина поїхала у цьому напрямку). Висока мовна культура досягається не одразу: не можна протягом короткого часу досконало опанувати всі тонкощі вибору слова. Починати треба від найпростішого. Висновки Уже сьогодні помітно активізувалась сфера публічного ділового мовлення. В центрі уваги суспільства стає людина. У сфері ділового мовлення відходить у минуле безликий канцелярсько-бюрократичний жаргон, яким послуговувалися і в писемному, і в усному спілкуванні. Поступово утверджується в усіх суспільних сферах — і в офіційно-діловій також — виразно індивідуалізоване мовлення, яке розкриває сутність особистості, її інтелект, культуру, освіченість, своєрідність. На перший план виходить ступінь оволодіння усіма стильовими тонкощами української літературної мови, вміння послуговуватися ними в офіційно-діловій сфері. Література Коваль А. Ділове спілкування. – К., 1992. Коваль А. Слово про слово. – К., 2001. Корніяка О. Мистецтво ґречності. – К., 1995. Культура ділового спілкування. – К., 2000. Культура української мови. – К., 1990.
1 2 3 4 5 Категория: Інше \| Добавил: DoceNt (18.03.2016)
Просмотров: 577 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: