РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: ІНСТРУМЕНТИ І ДОГЛЯД ЗА НИМИ - Інше - Реферати - Каталог статей

ІНСТРУМЕНТИ І ДОГЛЯД ЗА НИМИ Інструменти чоловічого перукаря а) Бритва Вік приладів для гоління, виявлених під час розкопок у Середній Європі, Китаї і дельті ріки Інд, визначається приблизно в 4000 років. Людям кам'яно-го віку був знайомий кістяний і кремінний ніж. Із часів греків, римлян і тевтонців дійшли до наших днів ! залізні й бронзові ножі. Якщо залізні ножі відрізня-лися ще дуже грубою формою, то бронзові — карбо-ваною роботою і тонким оздобленням. До наших часів дійшли знаряддя, що використовувалися для гоління, створення різних форм і обробок: серпоподібні ножі у вигляді півмісяця, топірці з двобічним лезом і у формі трапеції тощо. Форма сучасних бритв більше відповідає їхньому призначенню. Вони повинні задовольняти високі ви-моги і тому виготовляються з високоякісної еластичної і ( дрібнозернистої сталі. Міста Золінгенвальд і Ремешайд, де виробляються високоякісні бритви, знані в усьому світі. Як робиться бритва? (Сталева болванка вальцюється до отримання прутків у 7—8 мм завширшки. Далі на штампувальному верстаті вони ріжуться на короткі шматки, з яких холодним пресуванням отримують "сирець" бритви. Далі він розжарюється, закладається у штамп, де набуває своєї остаточної форми. Після шліфування спинки і леза бритва знову нагрівається для надання важелеві бритви форми гачка. ^ Свердлінням отвору для колодки закінчується про-цес виготовлення "сирої" бритви, що потім доводиться до високої температури для гартування. Спеціаліст оцінює якість гартованої сталі за кольоровим нальо-том, визначаючи при цьому і температуру ЇЇ нагріву, яка під час гартування бритв доходить до 200°С, при цьому наліт набуває солом'яно-жовтого кольору. Потім сталь занурюється у воду. Після охолодження загарто-ваних таким чином бритв їх піддають термообробці у тиглі (гіри температурі близько 800°С протягом кількох діб), після чого метал утрачає свою крихкість, набуває .певної еластичності і якості високогатункової сталі. Після перевірки якості отриманої сталі починається найважливіший процес виготовлення — шліфування. Воно відбувається за допомогою шліфувальних елект-ромашин. Аби запобігти перегріву сталі, шліфувальний камінь постійно має бути мокрим. Після шліфування до бритви кріпиться колодка, яка складається із двох половинок, з'єднаних між собою на кінцях за допо-могою двох тонких пластинок. Комбінація ножа з колодкою робить бритву інстру-ментом, яким можна легко і впевнено працювати. До завершального процесу виробництва відноситься по-лірування леза і правка бритви на бруску. За зо-внішнім виглядом бритви відрізняються своєю фор-мою, шириною і шліфовкою. Ширина леза подається у восьмих, частинах англійського дюйма: 3/8 = 10 мм, 5/8 = 16 мм, 7/8 = 22 мм. За шліфовкою розрізняють бритви у залежності від їхньої порожнини: 1/4, 1/2 і ціла — повна порожнина. Прийоми тримання бритви 1. Бритву тримають різальною кромкою вниз, мізи-нець знаходиться на хвостику, вказівний, середній і безіменний Пальці — на верхній кромці шийки, великий палець підтримує бритву знизу, впираючись у кромку шийки біля п'ятки робочого полотна. 1Розкрита ручка бритви знаходиться між мізинцем та безіменним пальцем. 2. Бритву тримають різальною кромкою вгору. Ве-ликий палець знаходиться на шийці бритви зі сторони майстра, решта пальців — з протилежного боку бритви. При обробці тієї чи іншої ділянки волосяного покриву, при голінні бороди, вусів і голови користуються тим прийомом тримання бритви, який най-зручніший. При виконанні перукарських операцій з використан-ням небезпечної бритви майстер мусить дотримуватися застережних заходів: бритву передають у закритому вигляді хвостиком наперед. Догляд за бритвою Зрозуміло, що бритва вимагає постійного і старан-ного догляду. Під мікроскопом її лезо має вигляд дуже /дрібної пили. Під час гоління ці дрібні зубчики згинаються то в один, то в другий бік. Для їхньої правки або відновлення користуються паском. Роз-різняються: висячий пасок, у якого один бік виготов-лений з прядива (коноплі), а другий з юхтової шкіри, малий пасок для правки леза гладінням і великий напірний пасок для правки напором. Найефектив-нішим способом є правка бритви на бруску, поверхня якого попередньо покривається тонким шаром масла. Після більш або менш тривалого застосування бритва настільки затуплюється, що правка її на паску не дає бажаного наслідку. В цих випадках бритву необхідно нагострити на бруску, щоб на її лезі знову утворилися дрібні різальні зубчики. Бруски для гостріння. Розрізняють три види природ-них і штучних брусків для гостріння бритв. Брусок для гостріння на воді — це дрібнозернистий сланець з Тюрінгії. За допомогою іншого, більш м'якого, так званого "теркового каменя" обертовими рухами по змоченій водою поверхні тюрінгського каменя ство-рюється наліт грязевидного сланцю, на якому гострять бритви. Масляний камінь привозять із Бельгії, Тіролю, Туреччини і Америки. Це дуже, твердий камінь жовту-ватого кольору, який перед гострінням покривають маслом. Оскільки масляний камінь знімає більше металу, то і процес гостріння відбувається швидше. Штучний камінь являє собою дрібнозернистий спре-сований під високим тиском наждачний камінь. Перед використанням його змочують маслом, гасом або мильною піною. Гостріння і правка бритв. Як гостриться бритва? Головна умова — брусок повинен розміщатися на рівній поверхні. Грані бруска мають бути абсолютно чистими. Тертям м'якого каменя об брусок, змочений у воді, створюється наліт сланцевої грязі або ж брусок змочують для гостріння маслом і т.д. Далі бритву кладуть під кутом на поверхню бруска таким чином, щоб лезо було повернуто досередини, а кінець бритви знаходився у правому верхньому куту бруска. Бритва протягується навскіс по бруску до його нижнього кута. Потім бритву на спинці повертають, і кінець ЇЇ помішують в лівий верхній кут, після чого цей рух повторюється у зворотному напрямі. Для гостріння бритви треба виробити чуття: вона проводиться легко і без натискання. Якщо ж лезо бритви не ковзається по поверхні бруска, а немовби прилипає до нього, можна випробувати його гостроту. Для цього мокрою внутрішньою стороною великого пальця треба легко провести по лезу бритви. Якщо бритва гостра, від-чувається, що палець немовби липне до леза. Інший спосіб перевірки — за допомогою волосини, для чого беруть великим і вказівним пальцями одну волосину і пробують відрізати ЇЇ не нижче сантиметра від пальців. Якщо виявляється, що лезо бритви має зазубринки, слід провести ним по змоченому нігтю великого пальця і знову гострити, але вже на м'якому бруску. На протилежність бритви з вискобленим (порожнин-ним) клинком, французькі бритви з повним клинком гостряться на щільній, злегка пружній дерев'яній дощечці з ручкою. Дощечка покривається пастою, що складається із суміші масла з найдрібнішим порошком карборунду. Оскільки при цьому досягається особлива гострота леза, то бритва з повним клинком піддається гострінню достатньо часто. Якщо ж після тривалого застосування повноклинкова бритва остаточно затупи-лася, її заміняють новою. б) Ножиці для стрижки волосся Ножиці для стрижки волосся відрізняються від звичайних якістю сталі і спеціальним шліфуванням їх лез. Вони складаються з двох половинок, замка і ручок з кільцями для великого та безіменного пальців. Розрізняються звичайні ножиці для стрижки волосся різних розмірів, маленькі загнуті ножиці для бороди і ножиці для філірування волосся, які мають особливу конструкцію, що дозволяє відрізати волосся тільки в певних місцях, тоді як решта волосся проходить між різальними зубцями, залишаючись цілою. в) Гребінь Перші різновиди гребнів свідчать про те, що модел-лю для їхнього створення послужила людська рука. Як матеріали для їх виготовлення використовувалися де-рево, ріг, кістки, слонова кістка і метали. Сучасні гребені виготовляються з рогу, металу, галаліту, це-лулоїду і твердої гуми (ебоніту). Останні є найбільш економічними і поширеними. Чоловічий перукар ко-ристується легким, тонким 1- і 3-міліметровим гребе-нем для різання, стрижки і розчісування волосся. Чищення гребенів здійснюється спеціальною малень-кою сталевою щіткою. Під час миття гребенів треба стежити за тим, щоб, окрім дезинфікуючих засобів, застосовувалася тепла мильна вода, бо ебоніт у гарячій воді розм'якшується і гребінь втрачає при цьому свою форму і стає непридатним. г) Машинки для стрижки волосся На противагу тим часам, коли стрижка виконува-лася тільки ножицями, у 80-х роках минулого сто-ліття поширилися з Америки перші машинки для стрижки волосся. Відтоді їхня конструкція постійно вдосконалювалася. У наші дні використовуються для стрижки волосся ручна і електрична машинки. Ручна машинка для стрижки волосся. Складаєть-ся вона з двох ручок, двох різальних пластинок, спіральної пружини для правої руки, одного болта, пружинної шайби і гайки. Ці машинки розрізняють-ся за довжиною стрижки — від 0,5 до 3 мм. Є також підкладні гребені, що подовжують стрижку до 7 мм. Електрична машинка для стрижки волосся. Якщо ручна машинка приводиться в дію тиском руки на праву ручку, то електрична машинка працює за допомогою електромотора. Ручна машинка дозволяє робити стрижку тільки певної довжини, тоді як електрична при заміні її головок може виконувати стрижку від 0,05 до 5 мм довжини. Є машинки, які завдяки особливій кон-струкції можуть бути встановлені на всю довжину стрижки без заміни головки. Машинки, в яких і електромотор, і головка поєднані в одному апараті, дуже практичні. Машинка, крім електромотора і головки, скла-дається із: 1) вмикача, що приводить машинку в робоче поло-ження; 2) важеля для перемикання номерів пластинок; 3) різальних ножів; 4) регулятора для фіксації положення різальних ножів. Для бездоганної роботи машинку треба регулярно чистити, дезинфікувати і змащувати. При застосу-ванні електричних машинок, електромотор яких спо-лучений з головкою, треба ретельно стежити за тим, щоб ковзаючі частини головки були добре змащені. Після тривалого користування площини ковзаючих частин головки (ножі) можна обновлювати шліфу-ванням. д) Щипці для завивки вусів та бороди На початку нашого століття і незадовго до Першої світової війни ці інструменти були у великій моді. Щипці для вусів загострені до кінця, внутрішній же бік їх плоский. Щипці для бороди схожі на нинішні для завивки волосся. Обидва ці види робіт тепер практично не знаходять застосування. е) Помазки для гоління Помазок для гоління складається з ручки і щетини. Для виготовлення ручок використовуються дерево, слонова кістка, ебоніт, галаліт і метал. Щетина для помазка вживається свиняча, але особливо цінуються помазки із щетини борсука. Щетина зв'язується в пучок і вище зв'язки склеюється смолою. Кожний новий помазок перед застосуванням має бути добре вимитий у гарячій воді. Крім того, одним помазком можна обслуговувати лише одного клієнта, бо небез-пека зараження в даному випадку досить велика. З цього виходить, що після кожного користування помазок треба вимити і продезинфікувати. ж) Щітка Розрізняються: головна щітка з ручкою, так звана "крута щітка", кругла щітка дамського перукаря для локонів, а також щітки без ручок. Першою щіткою користуються під час завивки, другу і третю застосовує дамський перукар для розчісування волосся, четверта за формою щітка — це ручна, так звана "чесалка". Нею користуються для зняття дрібного зрізаного волосся після стрижки. Слід нагадати і про гумову щітку для масажу голови. Верхня її частина і ручка зроблені з дерева, нижня складається з гумової про-кладки із штучною щетиною з тонкого нержавіючого сталевого дроту. Як робляться щітки? Існують два способи їх виготовлення. В одного різновиду щіток щетина прикріплюється спочатку до дерев'яної дощечки, потім до неї кріпиться верхня частина з ручкою. Другий різновид щіток виготовляється з одного суцільного матеріалу. Розрізняють також щітки із шитою (про-тягнутою) щетиною і щітки із вклеєними пучками щетини. Для закріплення щетини до щітки в ній робляться отвори. Окремі пучки щетини згинаються пополам і протягуються за допомогою нержавіючого дроту крізь ці отвори (шита щітка). Коли усі отвори заповнено, до щітки прикріпляють її верхню части-ну, після чого щетина щітки підстригається. Чоловічі щітки для волосся підстригають коротше дамських, бо вони мусять бути жорсткішими. Для чищення і дезинфекції щіток необхідно спо-чатку звільнити їх від залишків волосся, лупи тощо Для цього щетиною щітки ударяють по твердій по-верхні. Бруд зміщується до кінців щетини і легко усувається. Миють щітки в теплій мильній воді, в яку додають дезинфікуючий засіб. Щітки зі зйомни-ми пластинами щетини набагато легше мити, ніж суцільні з полірованою поверхнею. Останні очищу-ються тільки при ударянні щетини по приготованому для мийки розчину. При цьому бруд розчиняється і змивається, вдаряючись об воду. Потім щітку поло-щуть у чистій воді, сушать, ударяючи щетиною по волохатому рушнику на лівій руці, і підвішують для просихання, а її поліровану поверхню злегка натира-ють маслом. з) Щітка-пензель для потилиці, затискач для бороди і пінцет Сама по собі назва "щітка для потилиці" говорить про ЇЇ призначення. Користуються нею для усування після стрижки дрібного волосся з потилиці, вух тощо. Затискачі для бороди надають їй бажаної форми, але ними користуються і для затискування бороди під час гоління. Пінцет служить для видалення скрученого волосся яке часто росте на шиї. Небезпечна бритва складається з таких частин;.— носик;— клинок;— головка;— спинка;— робоче полотно;— виїмка;— шийка;— ручка;— хвостик;— заклепка;— поперечні насічки;— п'яточка;— жало. Інструменти дамського перукаря а) Щипці для завивки волосся Винахідником щипців для завивки волосся є француз Марсель, що народився в Шовіньї 18 жовтня 1852 року. Його винахід, незважаючи на багато наступних невеликих удосконалень, в основному не зазнав змін. Щипці для завивки складаються з двох частин, : з'єднаних у замку заклепкою. Є також дві ручки, внутрішнє повне і зовнішнє порожнинне, жолобоподібне коліна для завивки та довгі ручки, тоді як у учасних щипцях, навпаки, довгі коліна і короткі ручки, вільні в шарнірі замка. Перевага їх полягає в тому, що, на відміну від марселівських, досягається рівномірний тиск на всі захоплені пасма волосся. Інше вдосконалення полягає в тому, що зовнішнє коліно, звернуте до того, хто робить завивку, було вкорочено. Такі щипці особливо зручні для завивки плоскої витягнутої хвилі волосся, причому помил-ковий зворотний перегин, який часто допускається початківцями, тим самим виключається. Щипці для завивки нагрівають на спиртових, газових та елект-ричних грілках. Використовують також електричні щипці для завивки. Вони обладнані у внутрішньому коліні регульованим ступінчастим нагрівачем, який дає можливість робити завивку безперебійно. Хоч яка цікава ця новинка, але застосування вона не знайшла: і надалі застосовують щипці старої форми. Щипці для локонів являють собою більш вузьку форму для завивки і застосовуються головним чином для завивки локонів. Купуючи щипці, треба звертати увагу на те, щоб їхні коліна були загартовані, У більшості випадків у продаж надходять тільки за-гартовані щипці, та все ж перукареві необхідне знати спосіб їх загартовування. З цією метою коліна щипців нагрівають на газі до червоності, потім швидко охолоджують опусканням їх в олію або вод для загартування. Загартовані щипці мають ту пе-ревагу, що при їхньому нагріванні на спирті або газі тепло розподіляється рівномірно, завдяки чом ожна уникнути надмірного перегрівання в одному місці. б) Інструменти для стрижки волосся Мода на коротку зачіску викликала потребу І прискоренні процесу філірування (розрідження) волос-ся і створенні необхідних для цього інструментів Краса і тривалість зачіски залежать, поза сумнівом, вії правильного філірування. Само собою зрозуміло, що кращим методом філіру-вання волосся є розрідження їх звичайними ножицямр для стрижки, але необхідно також ознайомитися і з спеціальними для цього інструментами, які знаходяться у продажу. Передусім це звичайна бритва і схожі на неї інструменти для філірування волосся. В обох випадках розрідження окремих пасом досягається скоблильним рухом бритви. Таким чином і тут робота виконується індивідуально. На протилежність наведеному вище методові іс-нує механічний спосіб розрідження волосся. Для цього застосовують так звані ножиці "Ескулап" та гребінець "Мабокав", а також спеціальні головки для розрідження волосся, які монтують на елект-ричні машинки для стрижки. Це апарати спеціальної конструкції, що зрізають волосся в певних про-міжках, тоді як решта волосся просковзує у просвіти ножів. в) Гребені і щітки , Гребені. Відомо, що до гребенів певної форми можна легко звикнути. Розрізняються вузький, дов-гий, але стійкий гребінь для завивки і гребінь для мокрої завивки з різновидами. Для завивки засто-совують переважно гнучкий металевий гребінь і ма-ленький гребінь із дрібними частими зубцями. Для розчісування використовують великий з рідкими зуб-цями гребінь, а для зачісування — гребінь з гострокінчастою ручкою. При особливо точному вико-нанні зачісок (для виставки чи конкурсу) часто застосовують гребені з дуже дрібними зубцями в 0,1 мм. Щітки. У перукарській практиці застосовуються переважно звичайна щітка для розчісування волосся, бо волосся, довше за 25 см, треба спочатку розчі-сувати не гребенем, а щіткою, а також щітка з гострокінчастою ручкою, якою особливо зручно пра-цювати при укладанні локонів зачіски (причісуван-ня). Після розробки нового методу опрацювання хвиль з локонів були запроваджені і почали застосовуватися кругла і напівкругла щітки з гострокінчастими ручками. г) Допоміжне приладдя для мокрої завивки і обробки локонів Оскільки не всяка волосина зберігає надане їй положення і форму, то для укладання "неслухняної" волосини застосовують гребінці для мокрої завивки. Роблять їх з пластмаси, металу та інших матеріалів, бо мусять бути термостійкими. Вони мають коротку форму з довгими зубцями, загнутими за формою голови. Останнім часом ці гребінці було замінено звичайними затискачами, які клієнтки особливо ціну-вали, бо з їхньою допомогою створювалася, здавалось би, хвиляста і особливо тривка зачіска. Однак справжні спеціалісти відхиляють такого роду завивку, схожу на залізничне полотно. Техніка завивки локонів передбачає застосування найрізноманітніших допоміжних засобів, зокрема папільоток. На протилежність першим папільоткам з паперу, на які волосся накладалося вручну, тепер є спеціальний стержень для намотування волосся. Свій розвиток він отримав від звичайної дерев'яної па-лички, прийнявши форму конічного стержня, що його згодом стали виготовляти у вигляді гостро-кінчастої ручки гребінця, який набув тепер двоякого значення: гребінця і стержня для намотування ло-конів. Закріплення локонів здійснюється шпильками або різного виду спеціальними затискачами. Є також папільотки (бігуді) для локонів. Це конічні трубки з легкого металу або пластмаси. Для закріплення на-мотаного на них волосся служать або металеві скоб-ки, або гумові застібки. Для прискорення процесу сушіння волосся у стін-ках трубок є отвори. Потім з'явилися спеціальні папільотки (бігуді), винайдені швейцарським перука-рем Крамером. Вони здійснили переворот у техніці причісування. Тут йдеться про конічні з отворами в стінці трубки з вогнетривкої пластмаси у 2—3 см завдовжки і 0,5—1 см у діаметрі. Кінці цієї трубки мають зубці, завдяки яким намотане на неї волосся добре тримається. Існує чимало варіацій спеціальної папільотки (бігуді). З останніх новинок можна назва-ти папільотку для плоского намотування. Тут також мова йде про конічну трубку з алюмінію або пласт-маси, прикріплювану шпилькою чи спеціальним за-тискачем. д) Апарати для сушіння волосся Першим широко використовуваним апаратом був добре знайомий нам фен. Він складався із кожуха з ручкою, мотора, вентилятора і нагрівача. Одночасно з розвитком шестимісячної завивки почала щораз більше застосовуватися і мокра завивка. Для цього знадобилося створити такий апарат, який швидко сушив би волосся, не пошкоджуючи укладеної за-чіски. Конструкції цих апаратів і надалі вдосконалюються, і все ж можна визначити дві групи таких пристроїв, використовуваних у сучасних перукарнях. Ручний фен. Нині без фена неможливо обійтися при виконання зачісок. Він застосовується як у чоловічих, так і в жіночих зачісках. Ручний фен складається з електровентилятора й нагрівальних еле-ментів, закладених у корпусі фену. Електровентиля-тор ручного фена складається з малогабаритного потужного електродвигуна та насадженої на його вісь крильчатки. Нагрівальний елемент розташований у голівці корпусу і являє собою спіраль, накручену на жорстке фігурне осередя, виготовлене з ізолюю-чого матеріалу. Для увімкнення до електромережі ручний фен обладнаний шнуром живлення із штеп-селем. При увімкненні вентилятора й нагрівального елемента струмінь повітря, що йде від крильчатки, обтікає нагрівальні елемента, нагрівається і виходить із сопла корпусу гарячим. За допомогою цього потоку повітря і відбувається вкладання та сушіння волосся. Для виконання різно-манітних операцій під час сушіння та вкладання є спеціальні насадки, які можна легко замінювати під час роботи. Найзручніший у роботі є фен потужністю не менш як 1000-1500 ВтЛ, Сушильний ковпак. Якщо перші трубчасті ковпаки за своєю конструкцією були примітивні і створювали неприємний шум, то всі ці недоліки дуже швидко усунули. Так звані ковпаки, працюючі під тиском, влаштовано так: у ковпаку знаходиться мотор, на осі якого обертається пропелер (вентилятор), та електронагрівач (електричний опір-резистор). Повітряний струмінь, що нагнітається вентилятором, проходить через нагрівач у трубки сушильного ковпака, звідки він у вигляді сухого теплого повітря проникає крізь маленькі отвори до волосся. Останнім часом промис-ловість випустила нові типи нагрівачів, у яких мотор працює зовсім безшумно, майже не вимагаючи за собою догляду, і перемикається на всі види струму. Ввімкнення нагрівача звичайно чотирьохступінчасте, причому два ступені ("тепло" і "гаряче") особливим перемикачем можуть регулюватися самою клієнткою. Ці апарати вирізняються великою економією у витраті електроенергії. Регулюванням тепла і сили повітря, що нагнітається за вихровим принципом, досягається і корисний ефект швидкого сушіння волосся. Сам * ковпак для сушіння за допомогою органічного скла і зроблений так, що він не закриває поля зору клієнтки, і Є і такі ковпаки, що відкриваються та обладнані радіомікрофоном. І Стояки для цих ковпаків бувають на трьох або \ чотирьох ніжках і круглі, причому ніжки обладнані І окремими роликами з подвійними підшипниками. і Найновіші їх моделі випускають без триніг, але з пристроєм, за допомогою якого ковпак, що знахо-диться над місцем обслуговування, в разі необхід-ності легко може бути запущений в роботу. е) Апарат для шестимісячної завивки-перманент У роки життя відомого майстра-перукаря Неслера була широко розповсюджена спіральна завивка. Елект-ричний апарат для завивки підвішували до стелі, і від нього звішувалися на шнурах нагрівачі. Для захисту голови від опіків застосовувалися повстяні кільця. Робота виконувалася дуже примітивно, нагрівання відбувалося струмом високої напруги. Винаходи спо-собу плоского намотування і апарата із струмом низької напруги принципово змінили цю роботу. Апарати з безпосереднім нагріванням працюють від струму високої і низької напруги. Під високою напругою розуміємо напругу у 220 або 110 вольт. При струмі низької напруги вона послаблюється до 16—24 вольт, що виключає небезпеку його за-стосування у порівнянні із струмом високої напруги. Апарати із струмом високої напруги працюють за допомогою зовнішніх нагрівачів, тоді як в апара-тах низької напруги застосовуються три різні види нагріву: 1. Внутрішній нагрів, при якому нагрівна спіраль знаходиться всередині самої папільотки. 2. Папільотки зовнішнього нагріву відрізняються "лапками" для затискання з металу або кераміки, всередині яких також знаходиться спіраль для нагріву. 3. При комбінованому нагріванні конструкція па-пільотки дає можливість нагрівати її як ззовні, так і зсередини. Під непрямим нагріванням розуміється розігрів нагрівача на спеціальних апаратах. Джерелами тепла служать при цьому електрика, газ, вугілля. Тут дія тепла знижається, тоді як у попередніх групах вона зростає. Всі ці системи можуть бути застосовані лише у випадку вжиття заходів до ізоляції, тобто захисту шкіри голови від опіків за допомогою ізоляційних клем. Слід нагадати і про матеріали, необхідні для шес-тимісячної завивки. Як уже говорилося, при тер-мічній завивці застосовуються затискачі для закріп-лення волосся і папільотки з дерева або металу для намотування волосся. Часто-густо в цих папільотках знаходяться і спіральні нагрівачі, виконуючи таким чином подвійне призначення (папільотки із зовніш-нім нагріванням). В інших випадках до папільоток для намотування волосся приєднуються зовнішні на-грівачі (папільотки із зовнішнім нагрівом). Треба сказати також про використання так званих плоских затискачів, укутування для завивки, захисного (ізо-ляційного) паперу і, нарешті, про розчин для пер-манентної (шестимісячної) завивки в різних її ва-ріантах. Ж) Приладдя для фарбування волосся Все приладдя для фарбування волосся має утриму-ватися в бездоганній чистоті й охайності. Вже сам зовнішній вигляд цього приладдя повинен говорити клієнтці про те, що тут працює майстер своєї справи. Поряд з докладною обліковою карткою клієнтки мусить лежати на столику в охайному вигляді не-обхідний матеріал для роботи: жирний крем для змивання шкіри, фарба для волосся з необхідними таблетками перекису водню. Під рукою повинна зна-ходитися також речовина для матирування, пляшечка з МЩОН (нашатирним спиртом) і, на всякий випадок, засіб для знебарвлення волосся. Крім того, тут же мають бути рукавички для виконання фарбування, гребінь, кисточка для нанесення фарби на волосся, годинник і вата. з) Водонагрівачі У практиці дамського перукаря для гігієнічного обслуговування потрібно, щоб умивальна раковина постачалася як холодною, так і гарячою водою. Для нагрівання води застосовуються водонагрівачі, що працюють на газі або електриці. У невеликих перукарнях з успіхом вживається так званий проточ-ний підігрівач на газі. Миття голови і сушіння волосся Мати красиве і здорове волосся — бажання кожної людини. Домогтися цього допомагає правильне вико-нання операції миття голови. Миття голови застосовується майже в усіх ви-дах перукарських робіт. Це дуже важлива опера-ція, від якої залежить якість подальшої обробки во-лосся. Миття голови переслідує три цілі: гігієнічну — усунення забруднень з поверхні волосся і шкіри; деформаційну — усунення слідів попередньої зачіски; підготовчу — розм'якшення лускуватого шару волосся. Для розуміння гігієнічної цілі миття голови необ-хідно пам'ятати, що в результаті цієї операції разом з нальотами пилу та іншими забрудненнями змивається і жир, який виділяється сальними залозами голови. Жирне волосся погано піддається обробці, бо жир, покриваючи тонким нальотом лускуватий шар, закри-ває пори і гальмує проникнення у волосся засобів фарбування і завивки. Знежирення волосся можна вважати не тільки гігієнічною, але й підготовчою операцією. Якщо волосся зберігає сліди попередніх укладок або певну форму головних уборів, для його обробки необхідно спочатку вимити голову, потім волосся розчесати. Підготовча ціль миття голови полягає у розм'як-шенні зовнішнього лускуватого шару волосся під впливом миючих засобів, що сприяють швидкій і перешкодній їх взаємодії з іншими хімічними препаратами
1 2 3 4 5 Категория: Інше \| Добавил: DoceNt (30.03.2016)
Просмотров: 842 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: