РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:інфраструктура товарного ринку - Інше - Реферати - Каталог статей

Зміст 1. Чинники, що впливають на торговий асортимент Асортимент товарів - це сукупність їхніх видів, різновидів і сортів, що поєднуються за визначеною ознакою. Основні ознаки за якими групуються товари: сировинна, виробнича, споживча. У цьому зв'язку розрізняють промисловий і торговельний асортимент товарів. Промисловим називають номенклатуру товару, що випускається промисловими підприємствами, а торговельний асортимент являє собою номенклатуру товарів, що підлягають продажу в роздрібній мережі. Відмінною рисою торговельного асортименту є те, що він містить у собі товари, що випускаються багатьма підприємствами. Весь торговельний асортимент поділяють на дві галузі: продовольчу і непродовольчу. Кожна галузь товарів поділяється на групи. До складу товарних груп входять товарні об'єднання за рядом ознак таких як, однорідність сировини і матеріалів, споживче призначення, ступінь складності. Наприклад, товари з дерева, спортивні, господарські товари. З урахуванням складності асортименту розрізняють товари простого і складного асортименту. До товарів простого асортименту відносяться такі, котрі складаються з невеликої кількості видів або сортів. Наприклад, поварена сіль, господарське мило. Товари, що мають у межах одного виду внутрішню класифікацію за різними ознаками, відносять до товарів складного асортименту. Наприклад, до таких товарів відносяться одяг, який відрізняється за фасоном і розміром. Товарні групи поділяють на товарні підгрупи, до складу яких входять однорідні товари за ознакою єдності виробничого походження. Наприклад, товарна група взуття поділяється на шкіряну, валенную, гумову. Кожна підгрупа складається з товарів різних видів. Під видом товару мають на увазі однакові товари різноманітного призначення. Наприклад: взуття чоловіче, жіноче і дитяче. Всередині кожного виду товарів можна виділити різновиди, що відрізняються друг від друга за сортами. З урахуванням розподілу товарів на групи, підгрупи і види прийнято виділяти груповий і внутрігруповий асортимент. Груповий асортимент - це перелік товарних груп, включених до номенклатури. Внутрігруповий асортимент (розгорнутий)- деталізований груповий асортимент за конкретними видами і різновидами товарів. З цими поняттями тісно зв'язані поняття широти і глибини асортименту. Широта асортименту визначається кількістю товарних груп і найменувань, а глибина визначається кількістю різновидів товару. Формування асортименту - це процес підбора груп, видів і різновидів товарів у відповідності з попитом населення з метою більш повного задоволення його потреб. Формування асортименту повинне здійснюватися постійно у всіх ланках ланцюжка руху товарів, а саме на шляху від виробника до споживача. Формування асортименту товарів здійснюється з урахуванням загальних факторів, тобто не залежних від конкретних умов роботи торговельного підприємства, і специфічних, тобто таких, що відбивають конкретні умови. До загальних факторів відносяться: купівельний попит і можливості виробництва, до специфічного відносяться: тип і розмір магазина, умови товаропостачання, чисельність і склад населення, що обслуговується, наявність конкурентів, технічна оснащеність. Інструментом, що регулює асортимент товарів, служить асортиментний перелік.Його призначення контролювати повноту і стабільність асортименту. Повнота асортименту - це відповідність фактичної наявності товарів у торговельному підприємстві розробленому асортиментному переліку. Під стабільністю асортименту розуміють безперебійну наявність у продажі товарів, передбачених асортиментним переліком. 2. Поняття і значення товарообороту торговельних підприємств У загальному контексті під товарооборотом розуміють продаж товарів масового споживання і надання платних торговельних послуг населенню для задоволення особистих потреб в обмін на його грошові доходи або іншим підприємствам – для подальшої переробки або продажу. Економічні відносини, пов'язані з обміном коштів на товари, відображають економічну сутність товарообороту. Значення товарообороту необхідно розглядати на рівні держави і на рівні конкретного торговельного підприємства (рис. 2.1.) На державному рівні значення показника «обсяг і структура товарообороту» полягає в наступному: роздрібний товарооборот є одним з важливих показників соціально-економічного розвитку країни, що характеризує заключний етап руху товарів у сферу споживання. Саме через роздрібний товарооборот здійснюється зміна форми вартості споживчих товарів, створеної в процесі виробництва. У результаті відшкодовуються виробничі витрати і створюються умови для подальшого розвитку виробництва. Роздрібний товарооборот характеризує обсяг позики покупних фондів споживачів у вигляді грошових доходів, які отримані як оплата праці й обмінюються в роздрібній торгівлі на товари відповідно до попиту населення. Роздрібний товарооборот є одним з важливих показників рівня життя, матеріального і культурного населення країни. \| Обсяг и структура товарообороту На рівні держави \| На рівні підприємства Показник соціально-економічного розвитку країни (регіону) \| Економічні передумови одержання необхідного обсягу доходу і прибутку Показник обсягу діяльності підприємства і матеріалізації покупних фондів населення \| Фактор формування ресурсного потенціалу підприємства Індикатор рівня життя населення Показник стану грошового обігу Рис. 2.1. «Значення показника товарообороту на рівні держави й окремого торговельного підприємства» Обсяг товарообороту є основним валовим показником діяльності торговельного підприємства, що характеризує результат його діяльності що стосується позики покупних фондів споживачів. Саме реалізація визначеної маси товарів створює економічну підставу для одержання визначеного обсягу доходів і прибутків, тобто формує передумови для реалізації стратегічних цілей діяльності підприємства. В умовах ринкової економіки обсяг товарообороту залишається одним з головних показників діяльності торговельного підприємства. Зате істотно змінюється його роль і функції. Пішло в минуле тотальне планування обсягів товарообороту окремих торговельних підприємств і об'єднань вищими управлінськими органами галузевого управління; використання обсягу товарообороту і ступеня виконання плану як основний показник преміювання трудових колективів галузі. Обсяг товарообороту втратив своє значення головного базового показника, що відіграє визначальну роль у порівнянні з іншими показниками діяльності підприємства. В умовах ринкової економіки плановий обсяг товарообороту формується на рівні самого підприємства. Його обсяг визначається, виходячи з необхідного обсягу прибутку на ринковій позиції підприємства. Пророблений у такий спосіб план товарообороту є основним регулюючим фактором формування ресурсного потенціалу підприємства. Обсяг і структура товарообороту визначає вимоги до обсягу, складу й ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства. Тотальне планування обсягів товарообороту змінилося економічним регулюванням на базі проведення різноманітних, оптимізаційних і імітаційних розрахунків, з урахуванням впливу внутрішнього і зовнішнього середовища на обсяг і структуру товарообороту. Аналіз товарообороту і контроль за досягненням розроблених планів виступає не тільки як інструмент оцінювання діяльності персоналу підприємства, а й для для вживання необхідних заходів по коректуванню товарної стратегії підприємства, його асортиментної, цінової, маркетингової політики й ін. В залежності від специфіки операції купівлі – продажу товарів у складі товарообороту торговельного підприємства виділяють його наступні види. Роздрібний товарооборот, що характеризує обсяги продажу безпосередньо населенню споживчих товарів для власного використання. Оптовий товарооборот, що характеризує виторг від продажу споживчих товарів, що пройшли визначену технічну обробку на даному підприємстві (збереження, оптове розсортовування, транспортування, передпродажна підготовка й ін.), різним оптовим покупцям для наступної реалізації кінцевим споживачам. Оптова реалізація товарів може здійснюватися в наступних формах: Оптовий регіональний товарооборот – продаж товарів оптовим покупцям свого регіону. Міжрегіональний товарооборот - реалізація товару оптовим покупцям інших регіонів. Зовнішньоторговельний товарооборот – продаж товарів оптовим покупцям інших країн. Торгово-посередницький товарооборот, що визначається обсягом посередницьких операцій купівлі – продажу споживчих товарів без яких-небудь технічних обробок на даному торговельному підприємство роздрібними або оптовими покупцями. У складі торгово-посреднеческого обороту виділяють: Оборот на біржовому ринку, тобто посередницькі операції купівлі – продажу товарів на різних товарних спеціалізованих або універсальних біржах через утворені брокерські контори або брокерські місця. Оборот на позабіржовому ринку, до складу якого включають обсяг посередницьких угод, що були укладені поза товарними біржами з вітчизняними або закордонними учасниками. 3. Організація торгівлі на роздрібному ринку Роздрібна торгівля - сфера підприємницької діяльності з продажу товарів або послуг на підставі усного або письмового договорів купівлі-продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання. Через те, що продавець не має юридичного права і фактичної можливості достовірно визначити мету, з якою покупець придбаває у нього товар (для особистого некомерційного використання чи, приміром, для продажу на стихійних ринках), зазначене визначення роздрібної торгівлі, на думку автора, не повністю розкриває її економічну суть. Виходячи з вимог чинного законодавства у сфері патентування під роздрібною торгівлею розуміють торгівлю за готівкові кошти (хоча за готівку товари можуть придбаватися суб'єктами господарської діяльності і для подальшого перепродажу). Таке розуміння також недосконале, оскільки, згідно з Інструкцією №389, до складу роздрібного товарообороту має включатися, наприклад, вартість проданих за безготівковим розрахунком дрібним гуртом продуктів харчування окремим закладам охорони здоров'я, соціального забезпечення й освіти. Отже, надалі під роздрібною торгівлею будемо розуміти здійснення суб'єктом господарювання операцій, які, згідно з Інструкцією №389, включаються до складу роздрібного товарообороту, наприклад продаж товарів у кредит з розстроченням платежу за готівковий розрахунок, продаж товарів подарункового асортименту до свят і для новорічних подарунків дітям з оплатою за безготівковим розрахунком тощо. Суб'єкт роздрібної торгівлі мусить подбати про невід'ємну і головну складову процесу торгівлі - товар. Законом №283 визначено, що товарами є матеріальні і нематеріальні активи, цінні папери і деривативи, які використовуються в будь-яких операціях, крім їх емісії і погашення. Таке трактування дещо спотворює економічну суть товарів, яка полягає в тому, що товарами є будь-які об'єкти (матеріальні і нематеріальні активи, послуги, земля, праця тощо), які мають споживчу вартість і пропонуються для продажу (а не для "... будь-яких операцій..."!!!). Увага! З точки зору роздрібної торгівлі, під товарами будемо розуміти продукти праці, призначені для подальшого їх перепродажу кінцевим споживачам без додаткового вкладення праці (наприклад розфасування, передпродажна підготовка) або з таким. Згідно з П(С)БО 9, товари включаються до складу запасів підприємств роздрібної торгівлі. Мінстат України розробив номенклатуру товарів (див. Наказ №12), які враховуються в роздрібній та оптовій торгівлі. Зазначена номенклатура певною мірою впливає на організацію обліку торговельних операцій і порядок їх оподаткування. Так, у разі якщо фізичні особи (приватні підприємці) здійснюють торгівлю таким видом товарів, як пально-мастильні матеріали, то, згідно з Указом №727, вони не мають права перейти на спрощену систему оподаткування. 3. Суб'єкти продажу товарів уроздріб Здійснювати роздрібну торгівлю можуть юридичні особи і громадяни (фізичні особи), визначені згідно зі ст. 2 Закону №698 як суб'єкти підприємницької діяльності. Щоб отримати статус юридичної або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, треба пройти державну реєстрацію в органах виконавчої влади. При цьому для юридичної особи серед інших документів, що подаються до органів виконавчої влади для реєстрації, обов'язковим є документ, який підтверджує право власності або користування приміщенням (договір купівлі-продажу, дарування, договір оренди тощо), адреса якого буде юридичною адресою цієї юридичної особи. Це може бути будинок або квартира, в якій мешкає один із засновників, або офісні приміщення, або приміщення, в яких надалі здійснюватиметься продаж товарів. Державна реєстрація фізичних осіб відбувається за місцем їх проживання. Щоб юридична особа мала право здійснювати роздрібну торгівлю, такий вид діяльності, згідно з п. 2 ст. 1 Закону №887, повинен бути передбачений у її засновницьких документах (статуті). Якщо роздрібною торгівлею планує займатися суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, то при його державній реєстрації в органах виконавчої влади статут не потрібен, відповідно можливі види діяльності заздалегідь не визначаються. Крім того, суб'єкт підприємницької діяльності повинен пройти реєстрацію у податкових органах, соціальних фондах, органах статистики, виконати встановлені вимоги санітарного і пожежного законодавства й отримати відповідну письмову згоду зазначених органів В органах статистики йому будуть присвоєні статистичні коди, наприклад, згідно з Наказом №288 - форми власності тощо. Та найголовніше - згідно з Наказом №441 присвоюються коди видів економічної діяльності (КВЕД), на які орієнтуватимуться контролюючі органи при встановленні правомірності здійснення суб'єктом підприємництва того чи іншого виду діяльності (наприклад, код 50.10.2 означає, що підприємство має право здійснювати роздрібну торгівлю новими і вживаними автомобілями, код - 52.21.0 - роздрібну торгівлю фруктами й овочами тощо). Умови легалізації роздрібної торгівлі Після того як суб'єкт роздрібної торгівлі зареєструвався у встановленому порядку, він мусить визначити місце, де передбачається здійснювати торгівлю. Нагадаємо, що юридична особа могла це зробити ще при державній реєстрації, обравши як юридичну адресу приміщення, придатне для торгівлі (наприклад майбутнього магазину). Якщо ж цього не було зроблено, то суб'єкт роздрібної торгівлі для подальшого отримання державних дозволів повинен визначити, яким чином здійснюватиметься торгівля: в стаціонарних пунктах (магазинах, павільйонах) чи пунктах пересувної торгівлі (автомагазинах, авторозвозках тощо). Наступний етап - придбання (або отримання в оренду тощо) пункту продажу товарів. При цьому слід пам'ятати, що пункти продажу товарів мають відповідати вимогам, які висуваються законодавством, чинним у сфері санітарної і пожежної безпеки (наприклад, згідно з пп. 4.1.16 Правил №400, тимчасові споруди, кіоски, ятки тощо повинні розміщуватися на відстані не менше ніж за 10 м від інших будівель). Якщо пункт продажу товарів не відповідатиме зазначеним вимогам, то суб'єкт роздрібної торгівлі не отримає відповідного дозволу і не зможе здійснювати торгівлю. Тому, перш ніж придбавати або укладати договір оренди пункту продажу товарів, перевірте, чи відповідає він вимогам Правил №400. Після того як суб'єкт роздрібної торгівлі визначив для себе пункт продажу товарів, він мусить отримати дозвіл органів виконавчої влади на здійснення роздрібної торгівлі. Отримання супроводжується, згідно з Декретом №56-93, сплатою збору за розміщення об'єктів торгівлі, передбаченого Законом №1251, у числі місцевих податків і зборів. У бухгалтерському обліку сума сплаченого збору відображається в складі адміністративних витрат підприємств (на дебеті рахунка 92 "Адміністративні витрати"), у податковому обліку - у складі валових витрат. Враховуючи, що покупці за товари, придбані у суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю3розраховуються готівкою, продавцю, згідно із Законом №98/96, треба мати торговий патент - державне свідоцтво, що засвідчує його право займатися продажем товарів за готівкові кошти, з використанням безготівкових пластикових карток, чеків. Для отримання патенту суб'єкт роздрібної торгівлі подає до податкових органів за місцезнаходженням пункту продажу заяву за встановленою Постановою №1077 формою і платіжне доручення, що свідчить про оплату патенту. При придбанні патенту вноситься: 1. Одноразова оплата вартості патенту, яка буде врахована в останньому місяці терміну дії патенту (термін дії - 12 місяців). 2. Оплата вартості патенту за звітний місяць. Крім іншої інформації, в заяві має міститися інформація про дозвіл на здійснення роздрібної торгівлі. Законом №98/96 передбачено низку випадків і умов, які дають право суб'єктам роздрібної торгівлі працювати без патенту, наприклад сплата фізичною особою ринкового збору або фіксованого податку тощо. Без придбання торгового патенту можуть продаватися деякі види товарів лише вітчизняного виробництва: хлібобулочні вироби, молоко і молочні вироби та деякі інші. Торговий патент потрібно придбавати на кожен структурний відокремлений підрозділ суб'єкта роздрібної торгівлі (наприклад магазин, лоток, кіоск, ятка тощо), в якому здійснюється продаж товарів. Сплачується вартість патенту щомісяця до 15 числа місяця, що передує звітному. Згідно зі ст. 9 Закону №98/96, сума податку на прибуток, що підлягає перерахуванню до бюджету за звітний період, підлягає зменшенню на вартість придбаних торгових патентів, чинних у звітному періоді. Однак якщо сума податку на прибуток звітного року не перевищила сплаченої вартості торгових патентів, чинних у звітному році, то на наступний рік така вартість не переноситься (в бухгалтерському обліку вона збільшить суму витрат на збут (рахунок 93) відповідного звітного періоду, а в податковому обліку не буде відображена). Вартість оплачених патентів і суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, не зіставляються щомісяця і щокварталу - тільки щороку, оскільки термін дії патенту, як згадувалося вище, - 12 місяців. Залежно від виду товарів (наприклад алкогольні напої і тютюнові вироби, медичні препарати), які планується продавати, у суб'єкта підприємницької діяльності, згідно з Законом №1775, може виникнути потреба у придбанні ліцензії. Ліцензія видається уповноваженим на те державним органом (залежно від виду товарів). Перелік таких органів передбачений Постановою №1698 (наприклад ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями видає Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів). Для того щоб отримати ліцензію, суб'єкт роздрібної торгівлі, повинен не тільки сплатити її вартість, але й подати до відповідного органу перелік документів. Загальний перелік зазначених документів передбачений ст. 10 Закону №1775 (заява, копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, завірена нотаріально або органом, що видав оригінал документа). Елементи роздрібної торговельної мережі Роздрібна торгівля здійснюється в роздрібній торговельній мережі. Роздрібна торговельна мережа - сукупність стаціонарних, тимчасових і пересувних пунктів роздрібної торгівлі, торгових автоматів, торгових місць на ринках, пунктів продажу поштою і на замовлення... Виходячи з викладеного, елементи роздрібної торговельної мережі класифікуються за кількома критеріями. Наприклад, ступінь постійності місцезнаходження (за цим критерієм визначається стаціонарна і пересувна торгівля), характер капітальності споруд, наявність торгового залу і його розмір (дозволяє класифікувати магазини за типами) (див. табл. 3.1). Таблиця 3 .1 Елементи роздрібної торговельної мережі Деякі елементи роздрібної торговельної мережі Пункти стаціонарної торгівлі \| Пункти пересувної торгівлі3 з: Магазини: \| автомагазинів— гіпермаркет — магазин самообслуговування загальноміського значення, торговою площею понад 3000 кв. м з асортиментом більш ніж 15 тисяч позицій продовольчих і непродовольчих товарів \| авторозвозок— універмаг — магазин загальноміського значення, торговою площею понад 1500 кв. м, з асортиментом більш ніж 5000 позицій непродовольчих товарів \| мотоколясок— універсам, супермаркет — магазин самообслуговування житлової зони торговою площею понад 400 кв. м, з асортиментом більш ніж 5000 позицій продовольчих і непродовольчих товарів \| велоколясок— міні-маркет — магазин самообслуговування, торговою площею до 200 кв. м, з обмеженим асортиментом (500 асортиментних позицій) продовольчих товарів \| ручних колясок Павільйон — пункт роздрібного продажу товарів, що займає окрему споруду полегшеної конструкції і має торговий зал для покупців \| торгівля на рознос тощо Ятка — об’єкт дрібнороздрібної торговельної мережі збірно-розбірної конструкції, що займає відокрем- лене торгове місце і не має торгового залу для покупців Кіоск — об’єкт дрібнороздрібної мережі стаціонарного типу, пункт продажу товарів, що займає відокрем- лене приміщення для організації продажу товарів без доступу до нього покупців Роздрібна торгівля здійснюється також зі складів-магазинів, незалежно від того, що вони Правилами №108 віднесені до пунктів оптової торгівлі. Склади-магазини - це пункти продажу товарів, що мають функціональні площі, до яких входять торговельні і складські площі закритих і напіввідкритих приміщень для зберігання і продажу великогабаритних товарів (меблів, будівельних матеріалів тощо). Пункти роздрібного продажу товарів також можуть класифікуватися за спеціалізацією (продовольчі, непродовольчі, змішані) за формами продажу товарів (звичайного типу, магазини самообслуговування тощо), за товарним асортиментом (спеціалізовані, неспеціалізовані тощо). 4. Магазин безмитної торгівлі, порядок його створення й організація функціонування Глава 37 Митного Кодексу України має назву „Магазин безмитної торгівлі”. Відповідно до статті 225 Митного Кодексу, магазин безмитної торгівлі - митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання. Товари, а також супутні товарам роботи, в режимі магазину безмитної торгівлі реалізуються лише у спеціальних торговельних закладах (магазинах безмитної торгівлі). Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них товарів повинні виключати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території України. Приміщення магазину безмитної торгівлі може включати в себе: торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти громадського харчування; допоміжні приміщення; склад магазину. Строк перебування товарів у режимі магазину безмитної торгівлі не може перевищувати трьох років з дня їх поміщення у цей режим. Після закінчення або впродовж зазначеного строку товари можуть бути заявлені митному органу: 1) для вільного обігу на митній території України; 2) для вільного обігу за межами митної території України; 3) для поміщення в режим митного складу; 4) для знищення під митним контролем. Власники магазинів безмитної торгівлі можуть мати митні склади для зберігання та наступного постачання в магазини всіх видів товарів, у тому числі підакцизних. Магазини безмитної торгівлі здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів вітчизняного (на умовах експорту) та іноземного походження, крім товарів, які заборонені відповідно до законодавства до ввезення, вивезення та транзиту через територію України. Порядок відкриття, ліквідації магазинів безмитної торгівлі, а також правила продажу ними товарів встановлюються Кабінетом Міністрів України. Власником магазину безмитної торгівлі може бути лише підприємство-резидент. Власник магазину безмитної торгівлі зобов'язаний: 1) своєчасно декларувати митному органу товари, що надходять до магазину чи вибувають з магазину, та подавати всі документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення; 2) виключити можливість надходження до магазину та вилучення з магазину товарів поза митним контролем; 3) дотримуватися положень цього Кодексу та інших законодавчих актів України щодо умов діяльності магазинів безмитної торгівлі; 4) вести облік товарів, що надходять до магазину безмитної торгівлі та реалізуються ним, і подавати митним органам, в зоні діяльності яких знаходиться магазин безмитної торгівлі, звіт про рух товарів у магазині за формою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. У разі набрання чинності рішенням про ліквідацію магазину безмитної торгівлі розміщення нових партій товарів, а також реалізація товарів у магазині не дозволяються. Товари, що знаходяться в магазині безмитної торгівлі, підлягають негайному переміщенню на склад магазину та декларуванню власником магазину до іншого митного режиму. Ситуаційна задача Роздрібна торговельна фірма "Еліда" продаі чоловічі костюми. Обсяг продажу - 1700 костюмів за квартал. Загальні поточні витрати фірми такі: заробітна плата адміністраціі фірми за квартал - 4700грн, заробітна плата торговельно-оперативного і допоміжного персоналу за квартал:-4100грн; оренда, експлуатація приміщень та інші витрати за квартал --12000грн; відрахування у фонди (крім ПДВ) за квартал - 5280 грн; транспортні витрати і підготовка до продажу одиниці товару- 10, грн. Ціна закупівлі одиниці товару у постачальника разом з ПДВ - 130грн. Завдання: 1. Визначити середню ціну реалізаціі костюмів, якщо фірма бажає отримувати чистий прибуток у розмірі 30% іх закупівельноі вартості 2. Розрахувати середній рівень торговельноі націнки у відсотках до закупівельноі ціни. Рішення: 1. Визначення середньої ціни реалізаціі костюмів Закупівельна ціна 1700 костюмів = 1700130= 221000 грн. Бажаний прибуток = 221000 грн.30% = 66300 грн Загальні витрати = 470+4100+12000+5280+10(1700)+221000 = 259850 Неохідний обсяг реалізації = 259850+66300 = 326150 Середня ціна реалізації костюмів = 326150 / 1700 = 191,85 2. Середній рівень торговельноі націнки у відсотках до закупівельноі ціни 1. Рівень торговельноі націнки (у грн.) = 191,85-130= 61,85 2. Рівень торговельноі націнки (у %)= 61,85*100%/130 = 47,57% Література Митний Кодекс України від 11 липня 2002 року N 92-IV Постанова КМУ „Про затвердження Порядку відкриття і ліквідації магазинів безмитної торгівлі та Правил продажу товарів магазинами безмитної торгівлі” від 17 липня 2003 р. N 1089 Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. //В редакції закону N 1829-III від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.391 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 318 від 31.12.99 Бакун Ю. Основи організації роздрібної торгівлі. Частина 1.//Дебет-кредит №36, 2002 Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку. К.: 2000.- 692с. Ворона В. Бухоблік торгівлі комісійними товарами.//Дебет-Кредит №43'2002 Негода Г. Деякі аспекти бухгалтерського обліку в торгівлі.//Вісник податкової служби України – 2002 р.
1 2 3 4 5 Категория: Інше \| Добавил: DoceNt (01.04.2016)
Просмотров: 469 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: